3 Том, 1 Розділ – “Нехай Прийде Царство Твоє”

 РОЗДІЛ 1

«НЕХАЙ ПРИЙДЕ ЦАРСТВО ТВОЄ»

Важливість Царства – Кляси Людей Які Інтересуються Тим – Кляси Які Противляться Тому і Чому Противляться – Близькість Царства – Його Небесна Слава – Його Теперішнє Закладання.

Найбільш величавою подією в земській історії є заложення Божого Царства між людьми, через нашого Господа Ісуса і Його вибраних співспадкоємців, переможців Євангельської Церкви. Ця велика подія, на яку, як це було показано в минувших томах Студій Св. Письма, всі Божі обітниці й типи, й образи вказують, ми бачимо, що не тільки є близько, але вже коло нас. Ніхто з тих збуджених, що відповідно, або частинно розуміють ці факти, і яких серця є в повній згоді з великим Божим планом віків, і які бачуть Божі універсальні ліки, які будуть застосовані в цьому Царстві за гріх і бідноту, і стогнуче, і вмираюче створіння, не можуть відчувати чогось іншого від того, щоб мати велике Заінтересування тою справою, часом і способом його встановлення.

Усі, які без вагань довір’яють у виповнення молитви, яку нас навчив наш Господь – “Нехай прийде Царство Твоє, Нехай буде воля Твоя на землі так як є на небі” – мусять відчувати дуже сильне Заінтересування у здійсненні їх прохання, якщо вони молились з серця – в дусі І в правді.

Можемо бачити, що навіть світ, якщо він міг би розуміти справжній характер того Царства, відразу привитав би його, як це остаточно він зробить, як довго пошукуваного благословення, що приносить з собою дорогоцінні ласки золотого Тисячолітнього віку, якого так довго бажали.

Але одна загальна кляса може противитися тому праву праведности. Ця кляса охоплює всіх, які не люблять золотого права любови, і які, замість любити других так як себе, бажали б бачити других прибитих і пригнічених, і не признанивати їм їх прав та правильних нагород і вигід за їх труд, для того, щоб вони самі могли мати більше всього (Яків 5:1-9) і надмірних люксусів, більше, чим серце бажало б, або розум вимагав. Вони сильно держуться теперішнього суспільного влаштування, і інстинктовно бояться обіцяного Царства Месії. І вони бажають, щоб воно ніколи не прийшло. Як Давид сказав, “Вони думають, ніби доми (родини) їх навіки, місця їхнього замешкання – від роду, до роду, іменами своїми звуть землю … Така їхня дорога – глупота для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їх думку.”- Пс. 49:12,13.

Невіруючи, або ігноруючи великим свідченням пророків навчаючих про це Царство – тому що це було завжди темою їх усіх: “про що провіщав Бог від віку устами всіх святих пророків своїх.” (Д.. Ап. 3:21) – здається багато страхається Царства, і інстинктовно відчувають правду, що коли б Бог установив своє Царство, воно володіло б справеливістю; і коли б справедливість була задоволена, багато земських володарів замінювали б місця з їх підданими, або, можливо, попали б у в’язницю; і багато великих і пануючих, і гордих, і схвалюваних були б позбавлені слави, і чести, і багатства, набутого в злий спосіб, і показалися б у своїм дійснім світлі, як неблагородні (підлі). Такі бояться, хоча вони не вірять у свідчення, що “Немає нічого захованого, що воно не відкриється, ані потаємного, що воно не виявиться.”- Мат. 10:26.

І з тими підлими – несправедливими управителями багатством і владою, у вживанні яких вони остаточно покажуться “немудрими”, як той, що дістав похвалу за обережність в притчі (Луки 16:1-9) – стоїть ще більша кляса, без яких вони впали б. Ця велика кляса, яка тепер не мас такого багатства і вигід, не більше від того, що її дійсно належиться, однак має надію, хоча невелику, що колись набуде цю розкіш, і будуть заздрощувані “спільним стадом”. Ці нечесні є невільниками самолюбної марноти і гри мінливої фортуни. І з поміж них – це на жаль є правдою – є деякі, що носять імено Христа, приятеля бідної людини, і які своїми устами просять лиш про щоденний хліб, і моляться з великим глумом, “Нехай Прийде Царство Твоє,” тоді як у їх кожнім вигляді і ділі, і у відношенні з їх ближніми, вони показують скільки люблять теперішнє несправедливе володіння, і, радуючись у неправедності, вони не радо хотіли б, щоб прийшло Христове Царство.

Це є дивно – в значній протилежності до становища багатьох, що називають себе дітьми Божими – що нерідко ми знаходимо деяких “Соціалістів” і інших, які відкидають “Християнство” і з ним часто і Біблію, і всяку віру в об’явлену релігію, однак дійсно розуміють деякі основні принципи праведности — признають спільне людське братерство і т.п., як це чудово показують деякі їх писання. Вони, здасться, сподіються і боряться за соціальну рівність, і загальні вигідні умови, що є постійно повторювані в Св. Письмі, що будуть наслідком встановлення Христового Царства між людьми, коли Божа воля виконається на землі. Та проте, бідні Соціалісти, бо виглядає, що їх пропаганда про ліберальну діяльність і рівність є в більшості наслідком їх бідноти і оцінення браку звичайних вигід і користей, радше чим наслідком принципу, бо коли хтось з них унаслідить, або набуде велике багатство, то майже напевно покине свої соціалістичні теорії.

Ці святі, які моляться “Нехай прийде Царство Твоє, і нехай буде воля Твоя на землі” повинні бути дуже обережні, щоб їх молитви не були облудною службою висказуваною лиш устами, з якими їх серця і життя не годяться. Вислів, “З уст твоїх я буду судити тебе” репрезентує один з найбільш проникливих і острих докорів, яку Суддя проголосить проти деяких, які визнавали, що є Його слугами і що вони ждуть на Його Царство любови і справедливости. Нехай всі, які в той спосіб моляться і вірють в майбутнє царювання праведности, навіть тепер упорядковують свої чини і слова через його справедливі правила, так далеко, як це в них лежить.

Ці, що збагнули силу лекцій попередніх томів, бачитимуть, що Боже Царство не буде в зовнішній видимій земські пишноті, але буде в силі і славі Божій. Це Царство вже прийшло до виконавчого авторитету, хоча воно ще не підкорило і не замінило царств цього світу, яких дозвіл володіння ще не скінчився (в тому часі, як цей том був писаний – Ред.) Тому воно ще не прийшло до повної контролі земського володіння. Однак його закладання є в поступі, як це є показано через знаки часів, як також через пророцтва, що були розбирані в минувших томах, і інших розбираних в цьому томі.

Наступаючі розділи представлятимуть пророцтва призначати різні ступені приготовлення номінальної церкви і світу до Царства, і звертають увагу на деякі з тих найбільш великих змін, провіщених, що мали відбуватися в часі його закладання – і нічого не може бути більше важним, або більше інтересним, для тих жиючих святих, які тужать за обіцяним співнасліддям в цьому Царстві і стараються бути зайнятими у співпраці з Господом, Головним Женцем і Царем у праці, яка тепер поступає.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.