Сукупність пророчих доказів, які вказують на присутність Еммануїла і на те, що Його Царство знаходиться в процесі встановлення.
“Які гарні на горах ноги благовісника, що звіщає про мир, що добро провіщає, що спасіння звіщає, що говорить Сіонові: «Царює твій Бог!»” (Іс. 52: 7).
ЗВАЖАЮЧИ на всі докази, представлені в цьому і попередніх томах цієї праці, ми не вагаємось сповістити Господньому відданому та вірному народу, Його улюбленому Сіону, радісну вістку: “Твій Бог царює!” Так часто повторювана молитва Церкви була почута: Царство Бога справді прийшло. За днів теперішніх царів землі, перш ніж закінчиться дозволене їм панування, воно встановлюється. Померлі в Христі вже сьогодні підняті і звеличені з нашим Господом і Головою. А члени “ніг” Тіла Христа, які все ще чекають у плоті, пройнявшись натхненням прославленої громади, яка вже зійшла на Божу гору (царство), віддзеркалюють в собі якусь частину тієї незрівнянної слави, як було з Мойсеєм, коли він спускався з гори Сінай. Обличчя цих посланців сіяють тією небесною радістю, яка переповнює їхні серця і з надлишком пливе з їхніх уст, коли вони спілкуються між собою, а також з Господом, і йдуть звіщати кожному народу (горі) добру новину про те, що царювання Еммануїла почалось. Які гарні на горах ноги Того (ноги [302] Христа), що несуть добру вістку Тисячолітньої радості та миру, запевнюючи Сіон, що царювання нашого Господа почалось!
Які чудові істини! – Царство Боже знаходиться в процесі встановлення; Господь Ісус і підняті святі вже тут і задіяні у великій жнивній праці, а разом з ними і ми, як члени цього почесного Тіла, як “Його ноги” (хоча ще в плоті), одержали дозвіл бути співробітниками, щоб звіщати добру новину серед людей і повідомляти їх про важливість дивовижних і тривожних подій, які мусять приготувати шлях для впровадження славного царювання праведності і ввести його.
Вони є тими, про кого провіщали пророки, кажучи: “Ось іде Господь зо Своїми десятками тисяч святих”. “Прийде Господь, Бог мій, і з ним усі святі”. “Прийде Син Людський у славі Своїй, і всі ангели [святі, Його посланці] з Ним”. “Огненна річка [символ суворих судів – час утиску] пливла й виходила з-перед Нього; тисяча тисяч служили Йому [не тільки Його святі, але й численні інші знаряддя та чинники] і десять тисяч десятків тисяч [все людство] стояли перед Ним; суд усівся, і розгорнулися книги” (Юд. 14; Зах. 14: 5; Мт. 25: 31; Дан. 7: 10).
Нинішня ситуація така: Великий Суддя прийшов, але не так, як у першому приході – в тілі пониження, для жертви, – а в повноті Своєї влади як духовна істота, одягнена в славу божественних повноважень, як представник Єгови, щоби повністю й назавжди скинути зло та всяку неправедність, щоб відновити всіх бажаючих з числа відкупленого роду до гармонії з Богом, до досконалості існування та тривалого життя. Божий план тепер став явним: нам сьогодні дано зрозуміти його так, як ніколи раніше. Відкриття книг божественного об’явлення незабаром закінчиться. Суд світу вже [303] починається з інституцій номінального християнства, і велика праця, яка почалась для світу таким несподіваним чином, триватиме до величного завершення, провіщеного Господом, апостолами та пророками. Аж тоді всьому світові буде сказано дивитися на Проколеного як на Відкупителя та Визволителя, посланого від Бога, – так само, як святі віддавна “дивились на Ісуса” як автора і виконавця їхньої віри.* Обрахунок, тобто суд, який починається з Церкви, швидко пошириться і охопить всі живущі народи. Свого часу і у своєму порядку на сцену подій буде виведена сила-силенна померлих.
————– *Дивіться Том ІІ, розділ v.
————–
У той час як прославлені члени Царства за завісою виконують працю, пов’язану з формуванням перебігу нинішніх подій і підготовкою до славного царювання, ті, які знаходяться з цього боку завіси, також мають важливу працю. Їхня місія – зібрати разом вибраних і попечатати їх на чолах (інтелектуально) знанням правди (Об. 7: 3); відділити пшеницю від куколю серпом теперішньої правди, і проголошувати Сіону це важливе послання: “Бог твій царює!” Ця праця також швидко просувається вперед, і всі вірні, попечатані, у свою чергу енергійно задіяні в печатанні інших. Вже незабаром велика праця буде завершена – всі вибрані будуть зібрані та прославлені.
Якою благословенною була обітниця для перших членів Церкви, що Той, Котрого вони бачили, як Він відходив, обов’язково прийде знову. Якою благословенною була весь вік надія Його з’явлення вірним, які мали випробування та переслідування, які з тугою очікували Його приходу, поки не поснули зі сподіванням пробудитись у Його подобі. Та ще більш благословенні ваші очі, о, святі сьогодення, бо ваші очі бачать і ваші вуха чують про знаки присутності довгоочікуваної Надії Ізраїлю. [304] У той час як в номінальному Сіоні (як провістив пророк Ісая) грішники, які забули чи занедбали дотримання своєї угоди з Господом, страхаються темних хмар, що заслоняють блиск Його обличчя, а лицемірів охопив жах, правдивий Сіон очима віри бачить Царя в Його красі і оглядає землю поки що далеку – землю зерна та вина, славний спадок, в який цей могутній Цар і великий Визволитель прийшов повести деградований рід – землю, в якій її мешканці не скажуть: “Я хворий”; бо прощені будуть провини народу, який в ній живе (Іс. 33: 14, 17, 24).
Цю славну землю, цей відновлений Рай ми сьогодні чітко можемо розгледіти за панорамою тисячі років. І під проводом цього Пророка, більшого від Мойсея, Котрий вже навіть сьогодні серед нас, тріумфуючі сонми викуплених будуть з радістю та співом ведені по величній дорозі святості в ту чудову землю відпочинку від гріха, смерті і усілякої злої речі.
“Співайте Господеві, святі Його, й славте пам’ять святині Його! Бо хвилю триває Він у гніві Своїм [який обов’язково має проявитись у великому утиску, який незабаром охопить світ], все життя – в Своїй ласці: буває увечері плач, а радість на ранок!” Незабаром приборканий і навернений світ підхопить мелодію хвали і заспіває: “Ти перемінив мені плач мій на радість, жалобу мою розв’язав, і підперезав мене радістю, щоб славу співала людина Тобі й не замовкла! Господи, Боже мій, – повік славити буду Тебе!” (Пс. 30: 5, 6, 12, 13).
А тепер пригадаймо кроки, міцно засновані на “певному слові пророчому”, якими ми прийшли до цього підбадьорюючого серце і хвилюючого душу знання. Позад нас є всі пророчі віхи, які вказують на цей час, як на найбільш [305] чудовий період у всій історії світу. Вони показують нам, що з 1873 року ми живемо у сьомому тисячолітті; що дозвіл на панування язичників, “Часи Поган”, закінчиться разом з 1914 роком; і що прихід Того, Хто має право взяти панування, мав настати у 1874 році. Вони показали нам, що за днів цих язичницьких царів, перш ніж закінчиться їхній дозвіл на владу, Небесний Бог встановить Царство, і що встановлення цього Царства насправді відбувається з 1878 року; що тоді мало відбутись воскресіння всіх мертвих у Христі; і що від цієї дати не тільки наш Господь і Голова невидимо присутній у світі, але й всі ці святі посланці є також з Ним. Зауважте далі, що ця дата воскресіння померлих в Христі є паралельною до дати воскресіння Голови Тіла. Воскресіння нашого Господа відбулося через три з половиною роки після Його приходу як Месії у 29 р. н. е., тоді як на воскресіння Його Тіла, Церкви, як ми побачили, прийшов час у 1878 р, через три з половиною роки після Його другого приходу в жовтні 1874 році.
Пророцтво також вказало на спосіб повернення нашого Господа, тому тепер, хоч Він і присутній, ми не повинні сподіватися бачити ні Його, ні піднятих святих, які тепер подібні до Нього, хіба що очима віри – віри в “певніше слово пророче”. Ми також дізналися, що ті, які нині становлять “ноги Христа”, невдовзі будуть також перемінені до тієї ж славної подоби. Вони будуть духовними істотами, подібними до Нього, Христа, й подібними до всіх піднятих святих (які тепер є з Ним) і свого часу побачать Його, як Вінє(1 Ів. 3: 2). Ми також побачили, що прихід провіщеного Іллі і передбаченого Чоловіка Гріха, що мали попередити Його прихід, є довершеними фактами.
Ми помітили також встановлені дати, на які звертає увагу пророк Даниїл. 2300 днів вказують на 1846 рік як на час, коли Божа святиня мала бути очищена [306] від забруднюючих помилок та принципів папства. І, як ми спостерегли, це очищення закінчилось. Ми помітили виповнення 1260 днів, або часу, часів і пів часу, папської влади переслідувань і початку, в 1799 р., Часу Кінця. Ми побачили, як 1290 днів позначили у 1829 році початок зрозуміння таємниць пророцтва, що досягло своєї кульмінації у великому русі 1844 року, відомому як рух Другого Приходу, коли, згідно з Господніми провіщенням, мудрі діви вийшли назустріч Нареченому, на тридцять років раніше Його дійсного приходу. Ми побачили виконання провіщеного зволікання і того, як уже п’ятнадцять років лунає опівнічний окрик: “Ось Жених!” Ми з особливою радістю відмітили 1335 днів, які дійсно вказують на 1874 рік як на точну дату повернення нашого Господа. Відтоді ми відчули обіцяне справжнє блаженство – через ясніше відкриття дивовижних таємниць божественного плану.
Далі ми побачили велику жнивну працю (в її призначеному часі та порядку), яка почалась осінню 1874 року і просувається поступово й тихо, але швидко. Ми звернули увагу на збирання в снопки і в’язання куколю, а також збирання пшениці. А яке благословення та радість приходять до нас разом із запевненням, що з літа 1878 року – коли Цар прийняв Свою велику владу і почав Своє царювання, воскресивши тих, хто спав в Ісусі, – Його членам не потрібно більше “засинати” й чекати на славу, а для кожного з них мить закінчення його шляху в смерті є миттю радісної “переміни” до повної досконалості божественної природи та подоби. Справді “блаженні ті мертві, хто з цього часу [й далі] вмирає в Господі!” Вони відпочивають від своїх трудів, але їхні діла продовжуються, бо праця з іншого боку завіси є тією ж працею, в якій зайняті всі переможці з цього боку завіси (з тим [307] винятком, що для тих, хто ввійшов в славу божественної природи, праця більше не є важкою і більше не коштує виснажливого жертвування).
На додаток до всього цього бачимо, що початок повернення божественної милості до тілесного Ізраїлю вже ознаменувався початком відвернення їхньої засліпленості та упередження до Христа Ісуса, а також відчиненням обіцяної землі, вигнанням їх з інших земель і поверненням урожайності самої Палестини. Навіть самі по собі ці зовнішні ознаки, без всіх пророчих дат та часів, були б міцними доказами того, що ми живемо в кінці віку, призначеного для вибору Церкви, або класу Царства, – і це завдяки надійному запевненню Святого Письма, що їхня засліпленість і стан відкинення триватиме лише доти, доки не будуть вибрані члени Тіла Христа.
Знаходячись у цій пізній порі Часу Кінця, посеред жнив віку і очікуючи врегулювання всіх складних питань цих неспокійних часів протягом короткого відрізка наступних двадцяти трьох років1, якими врочистими та сильними мають бути почуття тих, хто має віру в певне слово пророцтва. Серйозні й складні питання, які досягнуть кульмінації у великому утиску (про який нас попереджує Даниїл) хвилюють сьогодні розуми громадськості і швидко наближають жахливу кризу. Але цю велику кризу “дня помсти” та “гніву” на народи ми змушенні залишити для розгляду в наступному томі, оскільки ця тема надто обширна й надто важлива, щоб їй тут вміститись. Але нехай нас порадує той факт, що поза утиском і навіть поза корисним каранням Христового царювання ми бачимо славну землю відпочинку, благословенний та вічний спадок відкупленого й відновленого людського роду.
————– 1Дивіться “Передмову автора” (1916 рік), стор. і.
————— [308] Ці часи справді чудові, але мало хто звертає увагу на певніше слово пророцтва. І, відповідно, більшість розглядає майбутнє з точки погляду теперішніх обставин. Люди бачать, як швидко громадяться хмари, але нічого не можуть знати про їх срібну облямівку, хіба що з Божого Слова.
Так, дорогий Відкупителю і Господи, ми розпізнаємо Твою милу серцю присутність і тішимось доказами встановлення Твого милостивого Царства в ці дні. Наші серця переповняються вдячністю, коли ми бачимо промені божественного свідоцтва, які сходяться воєдино – від Закону, від пророків, від апостолів і від Твоїх власних (досі незрозумілих) висловлювань, і навіть від довго захованих таємниць дивовижного “Свідка” в Єгипті, – які тепер збираються в один величавий фокус, показуючи Твоїм вірним послідовникам, що славний день вже скоро з’явиться, хоч хмари та густа темрява ще затіняють Твою славу від усіх очей, за винятком очей віри Твоєї Зарученої. У цьому променистому фокальному світлі Твої дорогоцінні правди, перлина за перлиною, переливаються досі незнаним блиском, і всі вони відбивають Твою величну присутність.
“Співайте Господеві, святії Його, й славте пам’ять святині Його!” “Всі народи – плещіть у долоні, покликуйте Богові голосом радості, грізний бо Всевишній Господь, Цар великий всієї землі!”
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
Мою голову Ти намастив був оливою, моя чаша – то надмір пиття! — Пс. 23:5.
Повна чаша, яка переливається, має подвійне значення. Це є чаша радості й чаша смутку, і в обох випадках вона переливається. Той, хто хотів би брати участь в радості Господа, мусить також брати участь в Його чаші страждань. Ми мусимо страждати з Ним, якщо хочемо царювати з Ним. Теперішні страждання ми вважаємо негідними навіть порівняння з славою, яка об’явиться в нас, і тому ми можемо радіти в терпіннях, бо як терпіння будуть переливатись, то подібно і радість теж буде переливатись, і ми зможемо повторити за Апостолом: «Радійте… і знову кажу: радійте!». – R 3268
* * *
Голова Церкви, наш Господь Ісус Христос, був помазаний Святим Духом без міри, і це помазання спливало додолу по Тілі. Досвідчення, встановлені Богом для цього класу, були чашею, що переливалась, багатою на благословенства від Господа, що вимірювалися смутком і радістю. Але висота радості була більшою, ніж глибина смутку, і цього слід було сподіватися.
Співзвучні вірші: Пс. 45:8,9; 92:11; Іс. 61:1-3; Мат. 3:16; Дії 10:38; Ів. 14:16,17,26; 15:26; 16:7; 15:11; 16:20-24,33; 17:13; Дії 13:52; Рим. 14:17; 15:13; 2 Кор. 12:10; Євр. 10:34; Як. 1:2; 1 Пет. 4:13; 2 Кор. 1:8,9; 4:7-12,16-18; 6:4-10; 11:23-30; Євр. 12:6-9; 1 Пет. 5:9.
Пісні:
Вірші Зоріння: 26. Статті з Вартової Башти: R 5653
Питання: Які я мав досвідчення на минулому тижні, пов’язані з думкою цього вірша? Як були сприйняті? Що мені в них допомагало або перешкоджало? В чому був результат?
Отже, як ви прийняли були Христа Ісуса Господа, так і в Ньому ходіть, бувши вкорінені й збудовані на Ньому, та зміцнені в вірі, як вас навчено, збагачуючись у ній з подякою — Кол. 2:6,7.
Загальна думка вчителів фальшивих доктрин, які вважають, що утвердження в вірі не є потрібним ані доцільним, є наступна: бути так утвердженим означає бути фанатиком. Це є правдою у випадку особи нечесної в своїх стремліннях щодо прийняття і непохитної оборони того, що ніколи не було доказане ані здоровою логікою, ані авторитетом Біблії. Але той, хто в простоті віри, опираючись на авторитет Бога, приймає Його Слово, не є немудрим фанатиком. І такі, і лише такі, що так роблять, є утверджені в Правді. Різниця між утвердженим і непохитним християнином та фанатиком полягає в тому, що один утверджений в Правді, тоді як інший – в неправді. – R 3215
* * *
Ми приймаємо Ісуса Христа як Господа, піддаючи свою волю і приймаючи Його волю як нашу власну. Так має бути завжди. Ми вкорінені в Ньому, коли з Нього черпаємо заспокоєння наших потреб. Ми на Ньому збудовані, коли будуємо характер, подібний до Його характеру. Ми утверджені в вірі, згідно з Його Словом, коли непорушно в ньому залишаємось. І збагачуємось в вірі з подякою, коли з вдячністю зростаємо в ній.
Співзвучні вірші: Ів. 1:12; Фил. 1:27; 1 Сол. 4:1; Юди 3, 20; Еф. 2:20-22; 3:17; 4:1; Кол. 1:23; 3:17; Іс. 61:3; 1 Кор. 3:9,11; 1 Пет. 2:5; 2 Пет. 2:12; Дії 20:32; 2 Кор. 1:21.
Пісні:
Вірші Зоріння: 23. Статті з Вартової Башти: R 5557
Питання: Які я мав досвідчення на цьому тижні, пов’язані з думкою цих віршів? Як я їх сприйняв? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? Який був результат?
А оце та обітниця, яку Він Сам обіцяв нам: вічне життя — 1 Ів. 2:25.
Ми всі повинні розуміти, що теж маємо щось робити, аби дорогоцінні Божі обітниці здійснювались в нас. У зв’язку зі справами теперішнього життя Він обіцяв, що хліб і вода будуть нам забезпечені, але це не означає, що ми маємо занедбувати відповідні нагоди, щоб їх здобути. Він також обіцяв нам участь в майбутньому Царстві, але ми самі повинні зробити так, щоб наш поклик і вибір був певним. Бог є цілком здатний і завжди охочий виконати все зі Свого боку в кожній справі. Але Він покликав нас, щоб ми показали нашу віру в наших ділах, нашій співпраці з Ним усіма розумними способами. – R 3204
* * *
Вічне життя не є природною вродженою властивістю людини, але даром, даним Богом тим, характери котрих перебувають в гармонії з Його характером. Для вірних ця обітниця є певна, підтверджена присягою Єгови. Якщо ми вірні, то наша віра може з непохитною певністю очікувати виконання Божих обітниць. Чи ж така обітниця не має нас надихати до лояльності щодо Бога?
Співзвучні вірші: Пс. 21:5; 133:3; Дан. 12:3; Мат. 19:29; Лук. 20:36; Ів. 3:14-17; 4:14; 5:24,25,29,39; 6:27,40,47,50-58,68; 10:10,28; 12:50; 17:2,3; Дії 13:46,48; Рим. 2:7; 5:21; 6:22,23; 1 Кор. 15:53,54; 2 Кор. 5:1.
Пісні:
Вірші Зоріння: 251. Статті з Вартової Башти: R 5608
Питання: Як цей вірш вплинув на мене на цьому тижні? Чому? З якими результатами?
І горе мені, коли я не звіщаю Євангелії! — 1 Кор. 9:16.
Ми повинні завжди бути готовими розповісти іншим найкращі новини, які знаємо. Співчуття до стогнучого створіння в його різних життєвих труднощах повинно привести нас до того, щоб ми завертали увагу на Господні обітниці щодо наступаючого Царства і благословенств, які будуть доступні всім народам землі. Хто щоденно не проповідує таким чином при будь-якій відповідній нагоді, той дає доказ, що йому або бракує знання чи віри в об’явлені речі, або не робить цього з причини самолюбства, яке Господь не може похвалити. Перебування в такому стані остаточно позбавить його участі в Царстві. – R 3204
* * *
Під Євангелією розуміється добра новина про спасіння в Ісусі і через Ісуса. Найвищий привілей, який може отримати людина, це – надання їй функції вісника Євангелії. Ті, котрі сповнені духом цього становища, дуже засмучуються в своєму серці, коли не можуть виконати своєї місії. Виконання цієї функції так глибоко укорінене в їх характері, що позбавлення їх привілею звіщання Євангелії робить їхні серця нещасними.
Співзвучні вірші: Пс. 40:9,10; Екл. 11:6; Мар. 8:38; 2 Тим. 1:8; Єр. 1:17; 20:7,9; 23:29; Ам. 3:8; 7:15; Ів. 18:37; Дії 4:20; 9:6,15; 26:16-20; 1 Кор. 1:18; 15:58; 2:4; 15:2; Кол. 1:5,6; 4:17; Рим. 1:14-16; 1 Сол. 1:5; 2 Тим. 4:2; Євр. 4:12.
Пісні:
Вірші Зоріння: 138. Статті з Вартової Башти: R 5893
Питання: Чи я проповідував Євангелію на цьому тижні? Як ? Чому? Що мені в цьому допомагало чи перешкоджало? Які були результати?
Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі — Рим. 8:14.
Отже, Дух є тим провідником, завдяки якому ми можемо пізнати наше справжнє становище, і не лише на початку бігу, але й при його кінці. Якщо ми є проваджені Духом Божим, – якщо це той напрямок, у якому ми прямуємо, якщо це те, чого ми шукаємо, – тоді ми є синами Божими. Він визнає і підтримує всіх, які приходять до Нього через Христа, які надіються на заслугу Господа Ісуса і які надалі перебувають в такому стані серця. – R 3200
* * *
В цьому вірші під Духом Божим розуміється Божа вдача в Його дітях. Його вдача поєднує в собі мудрість, справедливість, любов і силу в досконалій гармонії. Ті, чиї мотиви, думки, слова і вчинки є побуджені і підтримувані цією вдачею, мають Божу печатку, яка свідчить, що вони належать Йому. Через те вони мають, можливо, найсильніше свідоцтво Божого синівства. О, яка ж за знатна та родина, знаком і печаттю якої є Божий характер!
Співзвучні вірші: Вих. 33:13,14; Чис. 9:15-23; 2 Хр. 5:13,14; Пс. 5:9; 23:2,3; 25:5,9; 32:8; 143:10; Пр. 8:20,21; Іс. 48:17; Ів. 16:13; 1 Кор. 3:16; 6:19; Гал. 4:6.
Пісні:
Вірші Зоріння: 113. Статті з Вартової Башти: R 5582
Питання: Чи я маю свідоцтво Духа про яке говорить цей вірш? Як воно проявлялося? Які були результати?
Коли духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити — Рим. 8:13.
Умови, на яких ми можуть тривати наші відносини з Господом і зберігатися надію участі в славі воскресіння, полягають, як це виразно зазначено, в умертвленні тілесних вчинків, стримуванні тілесних нахилів – умертвленні, розпинанні та вживанні їх в службі для Господа і Його справи. Таке умертвлення вчинків тіла, така боротьба проти слабостей тіла, є тим, про що Апостол в іншому місці говорить як про «війну», коли каже нам, що тіло воює проти духа, а дух проти тіла, тому що вони супротивні і будуть опонентами аж до кінця життя. Якщо, однак, дух є охочий і бореться в міру своїх можливостей проти слабостей тіла, то Господь зарахує таку боротьбу як повну перемогу через заслугу Відкупителя.
– R 3200
* * *
Під духом мається на увазі нове серце, розум і воля, а під тілом – людська натура. Під вчинками тіла маються на увазі самолюбні, світові, облудні і грішні нахили та їх вчинки. Вчинки тіла умертвляються особливо двома способами: через витіснення їх протилежними їм добрими якостями і вчинками і через обмежування вчинків тіла тими добрими якостями і вчинками, які не є їм протилежні. Хто так поступає – осягне життя.
Співзвучні вірші: Гал. 4:6; 5:16,17,22,25; 6:8; Еф. 3:16; Кол. 3:10; 1 Пет. 2:21; 3:4; Рим. 6:6-23; 8:11; 1 Кор. 3:16; 6:19; Еф. 4:22-32; Кол. 3:5-9; Повтор. 30:6; Єз. 18:21; 33:15,16; Зах. 4:6; Мат. 16:25; 19:12, 16, 21; Лук. 18:29,30; Ів. 12:25.
Пісні:
Вірші Зоріння: 144. Статті з Вартової Башти: R 5805
Питання: Які я мав досвідчення на цьому тижні, пов’язані з думкою даного вірша? Який ужиток я зробив з цих досвідчень? Якими були результати?
Бо Бог бачить не те, що бачить людина: чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце — 1 Сам. 16:7.
Якщо ми випустили з уваги той факт, що Бог дивиться на нас з точки зору волі, і якщо дійшли до того, що оцінюємо себе (і що Бог нас оцінює) за тілом, то напевно ми в такій же мірі впадемо в темноту, замішання та знеохочення. Але з іншого боку не забуваймо, що дух або воля вважається живою по причині її праведності, гармонії з Богом. Тому ніколи не будьмо недбалими щодо нашої волі чи намірів, які керують нашою поведінкою в житті, але пам’ятаймо, що кожна недбалість буде означати пропорційну втрату духовного життя. Для нас завжди є можливим правильне бажання, бо лише абсолютно лояльна воля може бути прийнята Богом в Христі. – R 3200
* * *
Критерій судження багато свідчить про характер особи, яка ним керується. Поверховість і помилковість, як риси характеру пересічної людини, проявляються в її судженні на підставі зовнішнього вигляду. Характер Єгови об’являється в Його способі судження. Замість оцінювати на підставі зовнішнього вигляду, Він проникає в суть справи і базує Свою оцінку на тому, що є дійсним, а не на тому, що тільки здається. Всі речі є оголені і відкриті перед Його всевидючим оком. Наскільки це можливо, ми повинні судити, опираючись не на тому, що здається, а на дійсності.
Співзвучні вірші: Повтор. 10:17; 2 Хр. 19:7; Йов 34:19; 37:24; Мат. 22:16; Ів. 7:24; Дії 10:34,35; Рим. 2:16; 2 Кор. 10:7; Гал. 2:6; Еф. 6:8,9; Кол. 3:25; Як. 2:1-6.
Пісні: 93, 64, 114, 27, 36, 40, 51 / 101, 126, 53.
Вірші Зоріння: 139. Статті з Вартової Башти: R 5652
Питання: Чи я на цьому тижні судив по вигляду чи згідно дійсності? Чому? Як? З якими результатами?
А страва тверда – для дорослих, що мають чуття, привчені звичкою розрізняти добро й зло — Євр. 5:14.
Ті, які мають правдиву і щиру віру в Бога, охоче довіряють Його словам. Ці підставові засади вчення повинні бути вже раніше в них утверджені. Будована ними будівля з золота, срібла і дорогоцінного каміння повинна вже бути в більшій мірі зведена, а пов’язана з нею праця повинна постійно просуватись вперед. Коли вони лояльні і вірні Богу, тоді вони здатні відрізнити правду від неправди. Ми повинні знати, у що ми віримо і чому так віримо, а тоді відважно і без компромісу це проповідувати, бо «коли сурма звук невиразний дає, – хто до бою готуватись буде?». – R 3199
* * *
Як буквальні діти не мають фізичних органів, достатньо сильних, аби перетравлювати тверду їжу, так і духовні діти не мають достатньо сильних органів, здатних засвоювати тверду духовну їжу. Треба бути добре розвиненим у Христі, щоб властиво правильно найглибші правди, а такий розвиток можна осягнути тільки через безперервне тренування розумових, моральних і релігійних здібностей в духовному значенні. Як фізичні, так і духовні м’язи зміцнюються через тренування.
Співзвучні вірші: Єр. 15:16; Єз. 3:3; Ам. 8:11-13; Рим. 16:19; 1 Кор. 2:6-16; 13:11; 14:20; 1 Пет. 2:2; Пс. 119:99; 131:2; Еф. 3:5; 4:13-15; Кол. 3:16; 2 Тим. 3:15-17; Євр. 6:1; 2 Пет. 3:16-18; Як. 1:18-25.
Пісні:
Вірші Зоріння: 8. Статті з Вартової Башти: R 5688
Питання: Як досвідчення минулого тижня підтвердили цей вірш? Яке добро з того вийшло?
Та й усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі, – будуть переслідувані — 2 Тим. 3:12.
Слід сподіватися опозиції, і вона, без сумніву, буде тривати аж до закінчення нашого бігу в смерті. Терпеливо змиритися з цією опозицією означає пожертвувати своїми власними природними бажаннями щодо дружби та різних приємностей теперішнього життя, зносити труднощі як добрі воїни для справи Правди і переборювати перешкоди (в якому б вигляді вони не прийшли), прикладаючи наші зусилля, щоб чинити Божу волю і працю, пов’язану з просуванням інтересів Його Царства. Дійсне тривання в Господній службі – це, в першу чергу, постійне й уважне досліджування Божого Плану; по-друге, присвоювання його духа; а це веде, по-третє, до палкої ревності в реалізації цього плану, а також до активності в цій службі відповідно до наших здібностей, незалежно від ціни або жертви, якої це від нас вимагало б. – R 3199
* * *
Ті, що живуть у Христі Ісусі – це посвячені. Посвячення робить їх жертвувателями для праведності в світі, в якому перевага надається беззаконню, а невигоди – праведності. Посвячені не можуть інакше поводитись, як тільки переносити переслідування від тих, чиє самолюбство супротивне вчинкам посвячених. Отже всі вірні будуть переслідувані.
Співзвучні вірші: Бут. 49:23; Йов 12:4,5; Пс. 11:2; 37:32; 38:21; 44:16-19, 23; Пр. 29:10, 27; Іс. 29:20, 21; 51:12,13; 59:15; Єр. 20:8; Мат. 5:10-12,44; 10:16-18,21-23, 28; 24:8-10; Лук. 6:22,23; Ів. 15:18,19; 16:1,2; Дії 28:22; Рим. 8:17,35-37; 1 Кор. 4:9-13.
Пісні:
Вірші Зоріння: 121. Статті з Вартової Башти: R 5116
Питання: Чи побожне життя було для мене причиною переслідувань на цьому тижні? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? Як я це переносив? Які були результати?
Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити — Мат. 20:28.
Якщо ми посвятились Господу, тоді кожна жертва з наших слушних прав та інтересів на нашу власну користь як християн, або на користь чоловіка чи дітей, батька чи матері, сусідів чи друзів, братів у Христі, розцінюється Господом як зроблена для Нього; та якби ці самі послуги були зроблені з інших мотивів, – ким-небудь невиправданим і непосвяченим Господу, або зроблені лише для користі тих осіб, а не як жертва для Господа, – то такі речі не будуть нам, як посвяченим, зараховані як жертви.
– R 3265
* * *
Як чудово, що Син Людський, видатний нащадок Адама, прийшов не для того, щоб служили Йому, але щоб послужити іншим. Наскільки ж Син Людський перевершив людину Адама, бо Адам служив собі і зруйнував надію цілого людства, тоді як Ісус, служачи іншим, довершив спасіння для цілого людства. Він перевершив першого Адама настільки, наскільки безкорисливість є вищою від самолюбства. Тому Він є для нас прикладом, і якщо ми будемо Його наслідувати, то будемо надаватись до Царства.
Співзвучні вірші: 2 Кор. 8:9; Мат. 1:21; 4:23; 5:17; 9:13; 15:24; 18:11-14; 20:25-27; Мар. 1:38; Лук. 1:78; 4:18; 22:27; Ів. 4:34; 10:10; 13:4-17; 18:37; Дії 10:38; Гал. 5:13; Євр. 2:9,14,15,18.
Пісні: 112, 13, 20, 67, 93, 86, 116 / 63, 70, 76.
Вірші Зоріння: 163. Статті з Вартової Башти: R 5375
Питання: Яке значення мав для мене цей вірш минулого тижня? Як я його застосовував? Чому? Які були результати?
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: