4 Том, 13 Розділ – Встановлення Царства. Як Воно Себе Виявить?

РОЗДІЛ XIII

ВСТАНОВЛЕННЯ ЦАРСТВА. ЯК ВОНО СЕБЕ ВИЯВИТЬ?

       ПОСТУП ВІРОЮ – ХТО СТАНОВИТИМЕ ЦАРСТВО – ВСТАНОВЛЕННЯ ДУХОВНОГО ЦАРС-ТВА – ВСТАНОВЛЕННЯ “КНЯЗІВ ПО ВСІЙ ЗЕМЛІ” – БАЖАННЯ ВСІХ НАРОДІВ – БЛИЗЬКІСТЬ СТОСУНКІВ МІЖ ЦАРСТВОМ І ЙОГО СЛУЖИТЕЛЯМИ АБО “КНЯЗЯМИ” -ДРАБИНА ЯКОВА-ЗАСЛОНА МОЙСЕЯ-ЗАПРОВАДЖЕННЯ ВЕЛИКИХ ЗМІН – ЧИ ІСНУВАТИМЕ НЕБЕЗПЕКА ВІД ЗОСЕРЕДЖЕННЯ ТАКОЇ ВЕЛИКОЇ ВЛАДИ В РУКАХ НОВОГО ВОЛОДАРЯ? – ПРАВЛІННЯ ЗАЛІ-ЗНОЮ ПАЛИЦЕЮ. ЯК ДОВГО ВОНО ТРИВАТИМЕ? – НАВЕРНЕННЯ СВІТУ – НАРОД, НАРО-ДЖЕНИЙ ОДНОГО ДНЯ – “ВСІ, ЩО В ГРОБАХ” – ЗРОСТАННЯ ЙОГО ЦАРСТВА – ЗАСТУПНИ-ЦТВО БУДЕ ПЕРЕДАНО – БОЖА ВОЛЯ НА ЗЕМЛІ

     “…І прийде Той, що його бажають усі народи” (Кул.), “Та буде наприкінці днів, гора дому Господнього міцно поставлена буде вершиною гір.”

     “Того часу назвуть Єрусалим: Господній престол, і до нього, до Єрусалиму згромаджені будуть народи усі ради Ймення Гос-поднього, і більше не підуть вони за впертістю серця лихого свого”(Ог. 2:7; Мих. 4:1,2; Єр. 3:17).

     ДОСЯГНУВШИ в нашому вивченні божественного плану кінця утиску великого “Дня помсти” і угледівши, яким чином божест-венне обурення запалає проти гріха та самолюбства, ми маємо пе-ред собою дещо простішу тему для розгляду – збагнути, в світлі Біблії, як має бути встановлене Боже Цар¬ство, що через нього ма-ють бути благословенні всі роди землі, і яким чином, замість від-верто хибних порядків минулого та сьогодення, має бути встанов-лений новий, довгочасний і да¬леко кращий порядок. 

     В той час, як жахливі події близького майбутнього вже ки¬дають перед собою понурі тіні, приносячи в світ страх і тре¬пет, всі, котрі споглядають з-під “покрову Всевишнього”, бачать сріблясту облямі-вку хмар горя, а, отже, зводять очі і під¬носять голови, радіючи, що наблизилось їхнє визволення, а також наблизилось полегшення для всіх куплених дорогоцін¬ною кров’ю – тоді, коли “зійде Сонце Прав-ди та лікування в проміннях Його” (Мал. 4:2).

     Багато речей, згаданих попередньо, є так відверто очевид¬ними, що можуть справити значне враження навіть на звичай¬ну людину. Однак, зараз ми приступаємо до частини, яка ви¬магає більш ясного бачення, більш уважного вивчення Гос¬поднього слова і ґрунтовні-шої віри, бо вона стосується речей досі невидимих – хіба що очима віри. Та сподіваємось, що Божий народ ходитиме вірою, а не видін-ням, сполягаючи на спроможність Бога щедро здійснити те, що Він пообіцяв (Рим. 4:18-21).

     Про ці речі ніхто не може знати, навчившись їх самотужки або пізнавши власною мудрістю, натомість всі, які мають по¬мазання від Святого, можуть сказати з вірою в силу Бога: “Не зосталось марним ні одне слово з усіх величних обітниць” (1 Цар. 8:56, Кул.); і тільки вони можуть з терпеливістю чекати і беззастережно сполягати на добрі речі майбутнього.

     З наших попередніх досліджень даного предмету (*Том І, розд. 13 і 14; Том. II, розд. 4) ми дові¬дались, що “Часи Поган”, які займають проміжок часу між забранням образного Царства від Ізраїля і повним встановлен¬ням дійсного Месіанського Царства на руїнах теперішніх царств, закінчаться в жовтні 1914 року н.е. (*Про більш поступове позбавлення влади народів та встановлення Царства автор пише у своїй передмові (1916 р.) до книги “Надійшов Час” стор. 1). Ми зрозуміли, що період присутності нашого Господа від 1874 року до 1914 року є ча¬сом “жнив”, більш рання частина яких призначена для зібран¬ня Його вибраної невісти, а наступна, більш пізня – є для часу горя, тобто для повалення теперішніх інституцій, як кроку приготування до нового Царства. 617 Отже, спробуймо спосте¬регти в світлі пророчого світильника (Пс. 119:105; 2 Петр. 1:19) деякі подробиці, пов’язані зі встановленням цього Царства Найвищого, яке має статися п’ятою універсальною імперією землі і яке не матиме кінця, приносячи благословен¬ня всім своїм підвладним, в той час як всі інші царства принес¬ли “стогнучому створінню” переважно розчарування та при¬гнічення. Нічого дивного, що згідно образу воно мало бути запроваджене Ювілейною сурмою (З М. 25:9), і нічого дивно¬го, що пророк Огій (Ог. 2:7) запевнює нас, що остаточно воно буде визнане “бажанням всіх народів”.

     Маючи уяву про практичну сторону встановлення “Цар¬ства Бо-жого”, “Царства небесного”, пам’ятаймо про те, чого ми вже навчи-лися зі Святого Письма (*Том. І, стор. 285-288) про царську владу цього Царства і про тих, котрі її становитимуть.

     (1) Це є Боже Царство в значенні, що Небесний Отець є Вели-ким Царем, і Він влаштував план спасіння, частиною якого буде Тисячолітнє Царство. Це також Його Царство в значенні, що воно буде встановлене і пробуватиме надалі Йо¬го могутністю (1 Кор. 15:24-26). Наступно, це Його Царство, бо воно представлятиме Його Самого, як великого, головного правителя, а також Його закони і Його любов та милосердя через призначеного Ним Посередника.

     (2) Це також Христове Царство – Царство дорогого Божого Сина, – в тому значенні, що Христос, як Посередник Нового Заповіту, буде діяльним правителем Тисячолітнього Царства, Отцівським представником в підкоренні зла, знищенні гріха і приведенні всіх з відкупленого роду – охочих повного повер¬нення до божественної подоби, милості та вічного життя – до повної, усім серцем, послушності Отцю та Його законам. 618

     (3) Це буде Царство святих, в якому вони, як “Царське священс-тво” (Об. 5:10), будуть царювати і будуть судити та благословити світ спільно з їхнім Господом Ісусом (Рим. 8:17,18).

     Власне кажучи, клас Царства складатиметься лише з нашо¬го Господа і Його “вибраних” цього Євангельського віку, до котрих Він казав: “Не лякайся, черідко мала, бо сподобалося Отцю вашому дати вам Царство”. Про них Господь також промовляв через пророка Даниїла: “А царство, і панування, і велич царств під усім небом буде дане народові святих

Всевишнього. Його царство буде царство вічне, а всі пануван¬ня – Йому будуть служити й будуть слухняні” (Дан. 7:27).

     Треба пам’ятати, що усі вони будуть “перемінені” в їхньому воскресінні (першому воскресінні – Об. 20:4,6; 1 Кор. 15:42-46; 50-54; Ів. 3:5,8) і не будуть більше людськими істотами, але будуть “учасниками божественної природи” – такими ж невидимими для людства, як Бог та небесні ангели. Остаточ¬но існуватиме потреба певних шляхів комунікації між повною слави Церквою і тими, кого вона судитиме (*Див. 1 Кор. 6:2 та том І, розд. 8) і підніматиме з деградації гріха та смерті. Таке спілкування між духовними істотами та людством здійснювалося в минулому через духов¬них істот, які з’являлися в тілах з плоті і в справах Божих по¬станов спілкувалися з деякими знаними особами. Саме так ангели з’явилися Аврааму, Сарі, Лоту, Гедеону, Даниїлу, Марії, матері Ісуса та іншим. Так спілкувався наш Господь – духовна істота – з апостолами після Свого воскресіння, оскільки по¬трібно було дати їм деякі вказівки – “…не було бо ще Духа на них, – не був бо Ісус ще прославлений” (Ів. 7:39). 

     Проте, ми не сподіваємось, що під час Тисячоліття спілку¬вання між духовними правителями і їхніми земними підвлад¬ними відбуватиметься саме таким чином, бо знаходимо, що Бог передбачив деякий клас тих з людства, які вже перейшли своє випробування (на протязі часу, що передував Єван¬гельському віку), і були знайдені вартими досконалості та вічного життя, і які впродовж Тисячолітнього віку служити¬муть як посередники між духовним Царством – святими, – і їхніми підвладними -людством.

     (4) Хоч ще не ставши Царством у властивому значенні слова, ці посередники настільки повно представлятимуть йо¬го між людьми, що люди вважатимуть їх цим Царством: вони будуть представляти Царство перед людьми і будуть його єди¬ними видимими представниками. Отже, ми назвали їх “зем¬ною фазою Царства”, видимою між людьми (Лк. 13:28).

     Вони, тобто “Авраам, Ісаак, Яків та усі пророки” і стародав¬ні гідні, згадані нашим Господом та апостолами (Мт. 8:11; Євр. 11:4-40), перейшовши свої випробування, будуть пробу¬джені від смерті досконалими – цілком відновленими до людської досконалості, – не потребуючи “воскресіння судом” протя-гом тисячі років, як це стане часткою людства. Ця доско¬налість дасть їм змогу спілкуватися з духовними Царями та Священиками безпосередньо, без потреби того, щоб духовні істоти приймали на себе плотські тіла, аби повідомити світу закони і т.д. Як Адам, іще досконалий перед своїм проступком, міг спілкуватися з небесними владами безпосередньо, так бу¬дуть спілкуватися ці гідні, коли вони будуть відроджені до та¬кого ж становища досконалості.

     Однак, земні правителі не будуть “Царями та Священика¬ми”, а лише призначеними Царем “князями по всій землі”, визначними керівними особами – правителями, на¬ставниками. 

Близькість стосунків між царством та його представниками

     Цілком очевидно, що земна фаза Царства діятиме на умо¬вах тіс-них стосунків, товариськості та співпраці з Царством – з духовними правителями. Стосунки між ними будуть такими ж, як між батьком та дітьми, як між співпрацюючими відді¬лами того ж небесного уря-ду: небесна сторона буде правознав¬чою або законодавчою, а земна – виконавчою, законослухняною. Написано: “Бо вийде з Сіону [духовного Царства] Закон, а Слово Господнє [божественні послання через “князів”] – з Єрусалиму” (Іс. 2:3).

Встановлення царства

     “…Боже Царство благовіститься, і кожен [приймаючи свід¬чення, як послання від Бога] силкується втиснутись в нього” (Лк. 16:16). На протязі більш ніж вісімнадцяти століть це по¬слання, ця пропозиція Царства здійснювала належну їй пра¬цю вибирання “вибраних”, “переможців” зі світу. Протягом всього віку вони чекали на властивий в Отця час для їхнього утвердження, тобто піднесення до влади, як Його царів та священиків, щоб управляти викупленими людьми землі, нав¬чаючи та даючи їм можливість здобути вічне життя через ві¬ру та послушність. Однак, весь цей час згаданий клас Царства терпів насилля з рук класу Ізмаїла та Езава, а також з рук са¬тани, князя цього світу, та його засліплених слуг. Наш Гос¬подь сказав: “Царство Небесне здобувається силою, і ті, хто вживає зусилля, ха-пають його” (Мт. 11:12). Наш Господь, Го¬лова Царства, терпів до самої смерті; і всі Його послідовники також зазнали деяких земних втрат через перенесення їх 621 з влади темряви до Царства дорогого Божого Сина (Кол. 1:13).

     Це підпорядкування себе насильству пануючого зла мину¬лих вісімнадцяти століть не виникало з нестачі могутності нашого піднятого з мертвих, вивищеного та прославленого Господа захистити Свій народ, оскільки після Свого воскре¬сіння Він сказав: “Дана Мені всяка влада на небі й на землі” (Мт. 28:18). Здійснення цієї влади затримується з певною ме¬тою. В Отцівському плані був “властивий час” для принесення великої жертви за гріх і також є “властивий час” для встанов¬лення Царства в силі та великій славі, щоб керувати та благо¬словити світ; між ними обома було достатньо часу, щоб покли¬кати та приготувати “вибрану” Церкву бути співнаслідниками Царства з Христом. Негативні впливи та опозиція з боку гріш¬ників були дозволені з метою очищення, випробування та полірування “покликаних”, щоб вони сталися членами класу Царства. Як було з Головою, так є з тілом, – Божий задум по¬лягає в тому, щоб кожний член, як Нове Створіння, був “вдосконалений” через терпіння (Євр. 5:8,9).

     Та зараз ми знаходимось в кінці цього Євангельського віку, коли утверджується, встановлюється Царство. Наш Господь, повноваж-ний Цар, є тепер присутній – згідно свідчення про¬років для тих, хто має вуха слухати, – з жовтня 1874 року н.е.; Його офіційний вступ в цей царський чин припадає на квітень 1878 року н.е., а перша дія-льність Царства, як пока¬зано нашим Господом в Його притчах та в пророцтві (зібран¬ня “Його вибраних”), здійснюється в даний час. “Перше вос¬креснуть умерлі в Христі”, пояснив Господь через апос-тола: воскресіння Церкви відбудеться вмить. (*Том III, розд. 6). Отже, Царство, пред¬ставлене в нашому Господі та заснулих святих, яких вже визнано відповідними, приготованими і гідними бути члена¬ми “Його тіла”, “невістою”, було встановлене у 1878 році; і все, що позостається вчинити 622 для його звершення, це “зібрати разом до Господа” тих “вибраних”, які ще живуть, позостали – чиї випробування ще не є повними.

     Однак, Царство почало діяльність одразу, не чекаючи, аж члени, які ще живуть, закінчать свій шлях; усі, котрі живуть з цього боку завіси, мають привілей знати “таємниці Царства” і бути зайнятими в праці Царства ще до їхньої “переміни”; і коли вони помирають (але вже не “засинають”), вони є миттє¬во “перемінені” при смерті, і їхнє воскресіння стається части¬ною блаженного святого першого воскресіння, про яке напи¬сано: “Блаженні ті мертві, хто з цього часу вмирає в Господі! Так, каже Дух, – вони від трудів своїх заспокояться, бо їхні діла йдуть за ними слідом” (Об. 14:13).

     Все це погоджується зі свідченням Святого Письма, що Боже Царство має бути встановлене ще перш ніж його вплив та діяльність знайдуть свій вияв у повному знищенні “існую¬чих властей” цього “злого сучасного світу” – політичного, фі¬нансового та церковного – близько закінчення, в жовтні 1914 року н.е., “Часів Поган”. (Про більш поступове позбавлення влади народів та встановлення Царства автор пише у своїй передмові (1916 р.) до книги “Надійшов Час,” стор. 1). Занотуймо при цьому деякі тексти Писання.

     Звертаючи увагу на опис подій під час Сьомої Сурми, завва-жуємо такий порядок: (1) наш Господь взяв владу як Цар Зе¬млі і почав Своє царювання; (2) внаслідок цього на світ прихо¬дить великий суд-утиск. Нам пророчо сказано, що згадане царювання бере свій початок напередодні часу горя, перед воскресінням святих та пророків, і опісля триватиме ще довго (тисячу років), доки не вчинить “суду” всього людства – доки не нагородить тих, які шанують Господа, і не знищить тих, чий вплив є шкідливий. Візьміть це до уваги з наступних цитат:

     “Дяку складаємо Тобі, Господи, Боже Вседержителю, що Ти є й що Ти був, що прийняв Свою силу велику та й зацарював. [Представлений у Христі, бо “усе походить з Отця” і “усе є через Сина” – Його ушанованого представника]. 623 А [внаслідок розпоча¬того царювання] погани розлютилися, та гнів Твій прийшов, і час настав мертвих судити, і дати заплату рабам Твоїм, пророкам і святим, і тим, хто Ймення Твого боїться, малим і великим, і зни¬щити тих, хто нищить землю” (Об. 11:17,18).

     Схоже читаємо, що царювання Царства почнеться перед падін-ням “Вавилону”, і що Вавилон падатиме внаслідок суду Царства, – про що згодом зрозуміють ті та інші в Вавилоні, котрі, як показано, після його падіння здобудуть світло та свободу через Христа. Вони скажуть:

     “Правдиві та справедливі суди Його, бо Він засудив ту велику розпус-ницю, що землю зіпсувала своєю розпустою, і помстив за кров Своїх рабів з її рук!” (Об. 18; 19:2-7).

     Пророк Даниїл був божественно натхнений повторити та пояс-нити царю Навуходоносору його видіння влади поган, представле-ної у великому боввані. У видінні був показаний камінь, що вдаряв бовван у стопи, – внаслідок чого прийшов повний крах поганської влади, – і показано, що наступно цей камінь розростався, аж напо-внив усю землю. Наведене пояс¬нення показує встановлення Божо-го Царства і надання йому повної влади, а також показує, що крах земних урядів буде прямим наслідком впливовості цього Царства. Ось натхнене свідчення Даниїла:

     “А за днів тих царів [останньої поганської влади, представленої в пальцях ніг боввана] Небесний Бог поставить царство [на про¬тязі всього Євангельського віку присутнє через представників, але не розпізнане світом як царство], що [на відміну від представлених в боввані поганських царств, які змінювали одне одного] навіки не зруйнується, і те царство не буде віддане іншому народові [так як влада боввана переходила від одного народу до іншого]. Воно потовче й покінчить 624 усі ті царства, а само буде стояти навіки” (Дан. 2:44,45).

     Наш Господь запевнив Своїх вірних, що в пору утверджен¬ня Його Царства і повалення влади поган переможна Церква буде з Ним і матиме частку в цій праці. Ось Його слова:

     “А переможцеві, і тому, хто аж до кінця додержує Мої вчинки, Я дам йому владу “над поганами, і буде пасти їх залізним жезлом; вони, немов глиняний посуд, покрушаться”, як і Я одержав від Свого Отця” (Об. 2:26,27. Порівняй Пс. 149:8,9).

     Ми не можемо розсудити докладно, які саме риси великої праці виконуються тепер Господом і Його прославленими святими за завісою, однак можемо бути певні, що вони є активними учасни-ками праці, дорученої членам того ж класу Царства, шлях і служба котрих – праця жнив – з цього боку завіси ще не закінчились: (1) зібрання “вибраних”, котрі ще живуть; (2) проголошення Сіону про те, що “Твій Бог “царює” – що встано-влюється Царство; і (3) проголошення Дня Помсти нашого Бога.

Встановлення земного уряду

     Ми повинні сподіватися земної фази Божого Царства не раніше повного завершення “Часів Поган” (жовтень, 1914 року н.е.) (*Том ІІ, передмова) бо, даючи поганам дозвіл мати зверхність до згада¬ної дати, Бог не вчинив жодної помилки і нічого не змінив у Своєму плані. Встановлена земна фаза Божого Царства буде ізраїльською, бо таким є Боже розпорядження або угода з Авраамом та його природним насінням. Навіть найбільша милість – духовне Царство, – була насамперед запропонована тілесному Ізраїлю, і була б йому дана, коли б він виявився го¬товим прийняти її всім серцем на визначених умовах – терпі¬ти з Христом і згодом бути з Ним про-славленим (Рим. 8:17). Ізраїль дійсно бажав 625 і шукав того, що Бог мав для нього найкращого, однак, “Чого Ізраїль шукає, того не одержав, та одержали вибрані (“мале стадко”, вибране з юдеїв та поган), а останні затверділи” – не назавжди, а лише до часу, коли бу¬де завершений вибір духовного насіння, властивого Царства (Рим. 9:31-33; 11:7,23,25-32).

     І хоч завдяки божественній милості – згідно обітниці – ізра-їльтяни з різним степенем невіри будуть зібрані назад до Пале-стини, однак жоден з них в жодній мірі не вважатиметься ча-стиною земної фази Царства, не підтримуватиме її і не буде з нею пов’язаний, доки перше не визнає Ісуса Христа за Божо¬го Сина і єдиного Відкупителя та Визволителя Ізраїля та світу.

     Початок земної фази Царства при кінці 1914 року н.е. (*Том ІІ, передмова), розуміємо, складатиметься цілком з воскреслих святих древ¬ніх часів – від Івана Хрестителя назад до Авеля – з “Авраама, Ісака, Якова та всіх святих пророків” (Порівняй Мт. 11:11; Лк 13:28; Євр. 11:39,40). Хоч ці стародавні гідні не матимуть ані частки, ані наділу в духовному Царстві, бо їх до нього не “по¬кликано”, і це високе, “небесне покликання” не було можливе, доки наш Господь Ісус не заплатив викуп, однак, вони займатимуть вище від світу становище, оскільки під час пану¬вання зла засвідчили свою віру та любов таким чином, що це було схвалено Богом. Отже, вони були приготовані і визнані гідними бути земними служителями і представниками духов¬ного Царства. Відповідно до цього в Псалмі написано слова, звернені до Христа: “Замість [того, щоб вважатися за] батьків Твоїх [вони] будуть сини Твої, – їх по цілій землі Ти поставиш володарями [найголовнішими, проводирями]” (Пс. 45:17).

     Ці стародавні гідні відрізнятимуться від решти людства не тільки тим, що їхнє випробування відбулося в минулому, а випробування світу, в загальному, лише розпочинатиметься, але й тим, що вони осягнуть нагороду своєї вірності – 626 стануть досконалими людьми, – і для них буде відновлено все загублене в Адамі з розумової та моральної подоби Бога, а також з до¬сконалих фізичних можливостей. Отже, вони не лише будуть “князями”, найголовнішими на землі (земними представ¬никами Небесного Царства – Христа і Його Церкви), але ко¬жен з них наочно виявлятиме усе, що охоче послушні зможуть осягнути під Новою Угодою.

     Коли Авраам, Ісак, Яків та всі стародавні гідні будуть во¬скрешені і з’являться між знову зібраними ізраїльтянами – приблизно при закінченні остаточного горя Якова, по¬в’язаного з Ґоґом та Маґоґом, – їхні вищі розумові здібності швидко виявлять їх серед інших. Більш того, їхній досконалий розум швидко засвоїть сучасні знання та винаходи, і вони бу¬дуть особливими в багатьох відношеннях, як була людина Ісус Христос, про Котрого казали: “Як ця людина знає грамоту, не вчившись?” (Ів. 7:15). Як Ісус навчав людей переконливо, чітко, зрозуміло, не сумніваючись і не збиваючи їх з толку, як це чинили книжники, так буде з удосконаленими стародав¬німи гідними, коли вони з’являться між людьми. Крім того, ці достойні особи, “князі”, спілкуватимуться безпосередньо з духовним Царством (Христом і Церквою) – щось схоже як наш Господь спілкувався з ангелами, і як Адам мав особисту спільність ще перш ніж він, як переступник, потрапив під божественний вирок. Ці “князі” нової землі (нового ладу, суспільства) будуть цілком відповідати наданому їм почесному становищу.

Так от, бачимо, що коли надійде Божий час дня впровадження Його Царства між людьми, всі Його представники будуть достатньо готові для такої служби, а їхні вдалі кроки мудрої політики, їхня помі-ркованість і повне гідності самовладання, а також власний приклад найвищих якостей та прикмет притягне загальну увагу і швидко здобуде підтримку і дієву співпрацю людей, які перенесли карання великого горя. Ще перш, ніж цих 627 представників буде розпізна-но, мешканці Ізраїля безперечно помітять їхню вищість над усіма іншими людьми.

     Пам’ятаймо також, що сам задум великого часу горя, яке зараз наближається до своєї кульмінації, полягає в тому, щоб розбити кам’яні серця всього світу, щоб схилити до земного пороху зарозумі-лість і вирівняти все, що переорано його гли¬бокими борознами клопотів, болю та смутку, приготовляючи світ до великих благословень Тисячолітнього Царства. Все це, як говорить пророк, служитиме кінцевому задуму: “Бо коли [усюди] на землі Твої [Господи] суди, то мешканці світу навчаються правди!” (Іс. 26:9). До того часу всі навчаться, що самолюбні наміри і всі задуми, вигадані і впроваджені в чин упавшими людьми, є недосконалими і ведуть лише до того чи іншого клопоту та замішання. В ту пору всі сповнені безнадії прагнутимуть царювання справедливості, зовсім мало усвідомлюючи, як близько воно є.

     Водночас довгоомріяні надії Ізраїля про Царство будуть оживати серед тих, які з пошани до обітниць будуть зібрані до Палестини. Коли стародавні гідні засвідчать їм своє воскре¬сіння і справедливий уряд, котрий має бути встановлений, цей задум, без сумніву, одразу буде визнаний як від Господа; тож, коли вони зрозуміють, що спра-вжнє Царство над ними є духовним, і що розп’ятий Ісус є Царем, вони розумом та очима віри “…будуть дивитись на Того, Кого про-кололи”, і “…будуть за ним голосити, як голоситься за одинцем, та гірко заплачуть за ним, як плачуть за первенцем. Того дня здій-меться велике голосіння в Єрусалимі…” І Бог “на Давидів дім та на єрусалимського мешканця виллє Духа милості та молитви” (3ах. 12:10,11). 

     Слідом за новинами про поразку військ Ґоґа та Маґоґа і про ди-вне визволення Ізраїля від його ворогів швидко поли¬нуть звістки про появу їхніх славетних (воскреслих) “батьків” і про встановлення уряду з ними на чолі, а також про загальне навернення Ізраїля до їхнього довгий час нехтуваного Месії. Не сумніваємось, що більшість цих звісток погани вважати¬муть обманом: юдеїв висміюватимуть як легковірних, а старо¬давніх гідних вважатимуть хитрими ошуканцями.

     Однак, благословення, якими в Палестині супроводжува-тиметься реорганізація уряду під новим керівництвом, при¬ведуть до таких швидких та дивовижних змін в добробуті Ізраїля, що це здивує повний хаосу та відчаю світ і спонукає багатьох думати та казати: “Ошуканці вони чи ні, але дії цих людей, які звуть себе воскреслими пророками, є власне тим, чого світ справді потребує!” Дав би Бог, щоб вони взяли контроль над цілим світом і вивели лад та мир з нашого по¬всюдного безладу. Опісля люди пошлють за цими незвичай¬ними “князями”, щоб вони скрізь поширили своє правління і своє ярмо справедливості – таке благотворне для Ізраїля. Про це пророк сказав наступними словами:

     “І станеться на кінці днів, міцно поставлена буде гора [Царство] дому Господнього на шпилі гір [як Царство, що височітиме, управ¬лятиме всіма царствами], і піднята буде вона понад згір’я [найвищі вершини], – і полинуть до неї всі люди. І підуть численні народи та й скажуть: “Ходіть та зберімось на гору [Царство] Господню, до дому Бога Якового, і доріг Своїх Він нас навчить, і ми підемо стеж¬ками Його! Бо вийде з Сіону [духовного Царства – прославленого Христа, Голови і тіла] Закон, і слово Господнє – з Єрусалиму [місця земного представницького уряду в руках “князів”]. І Він [попе¬редньо – в великому часі горя] 629 буде судити між людьми, і буде численні народи розсуджувати. І [як наслідок Господніх картань і, згодом, Його Закону та Слова] мечі свої перекують вони на лемеші, а списи свої – на серпи. Не підійме меча народ проти народу, і більше не будуть навчатись війни” (Іс. 2:2-4; Мих. 4:1-4).

Тісні стосунки між царством і його земними “князями”

     Як нам належить сподіватися, комунікація між двома фаза¬ми, тобто частинами Царства буде доступною та безпосеред¬ньою, а тому нагляд і передання вказівок для людства за її посередництвом будуть найповнішими – оскільки “князі” ста-новитимуть шлях божественної комунікації. Таким, мабуть, був зміст слів нашого Господа до Нафанаїла: “Поправді, поправді кажу вам: Відтепер ви побачите небо відкрите та анге¬лів Божих (Божих посланників, “князів” нової епохи), що на Людського Сина підійма-ються та спускаються” (Ів. 1:51). Хіба ж сон Якова про драбину між небом та землею і про пі¬діймання та спускання посланників не був сном з пророчим змістом, тінню майбутнього близького спілкуван-ня між Не¬бесним Царством та світом, в здійсненні якого, тобто в бла¬гословенні світу, як один з комунікаційних посланників, Яків сам мав би мати частку? Віримо, що задум був саме таким (1 М. 28:10-12).

     Святе Письмо зрозуміло навчає, і це загально визнають дослід-ники Біблії, що Мойсей, посередник Угоди Закону, був образом Христа, Посередника Нової Угоди; однак не всі ще збагнули, що Мойсей був образом повного Христа – Голови і тіла, – і що в цьому значенні весь Євангельський вік був періо¬дом підняття Христа. Це, треба визнати, є єдиним засто¬суванням образу, 630 який підтвер-джується в численних місцях – наприклад, в Діях 3:22,23.

     При складанні Угоди Закону на горі Сінай Мойсей, мабуть, також був образом повного Христа (Голови і тіла) при запро-вадженні Тисячолітнього віку, коли в світ буде впроваджено Нову Угоду – вслід за “сурмленням голосної [сьомої] сурми”, після непроглядної темряви, після “великого землетрусу” Дня Помсти і т.д., що злякає світ і приготує всіх слухати голос Великого Вчителя і радо прийняти Його Нову Угоду. На це дуже виразно вказує апостол (Євр. 12:18-22), який, вочевидь, простежує кожен крок паралельних подій. Ізраїль прямував і врешті прибув до гори Сінай, якої можна було торкнутись і з якої неслися настільки грізні звуки та видива, що весь народ жахався та тремтів. Ми, натомість, наближаємось до гори Сі-он з її напрочуд дивною пишнотою та набагато вищими від сінайських благословеннями. Проте, ці більші благословення супроводжуються більш грізною сурмою, темрявою та трусом землі – остаточним потрясінням всього, що може бути потря¬сене (всього, що є грішне і суперечить божественній волі), щоб могло позостатися лише правдиве та тривале. Пояснення усієї справи знаходимо в словах: “Отож ми, котрі [зі сподіван¬ням] приймаємо царство непохитне, нехай маємо благодать, що нею приємно служитимемо Богові…” (Євр. 12:28).

     Продовжуючи розгляд цієї ілюстрації, бачимо, що після цього Мойсей піднявся на гору (Царство) і був, в образі, про¬славлений, тобто лице його сяяло настільки, що Ізраїль не міг на нього диви-тись. Це, мабуть, зображує звершення Церк¬ви (Христа – Голови і тіла) в славі. Покривало, яке Мойсей на¬ступно одягав перед народом і яке скидав, перебуваючи з Господом на горі, очевидно зображує земну фазу Його Царства, “князів по всій землі”, через котрих Христос промов¬лятиме до людей і через котрих буде представлений, хоча са¬ма слава 631 буде прихованою. Ми вбачаємо в цьому дивовижну ілюстрацію близьких стосунків, які існуватимуть між земними “князями” і небесними Царями та Священиками. Мойсееве сходження на гору, щоб розмовляти з Богом – коли гора, вкрита хмарами, спалахувала блискавками, а земля тряслася від гуркоту грому, – представляє факт, що коли посеред великого часу горя, якого земля ще ніколи досі не зазнала, прийде заміна для теперішнього порядку речей, Тіло Христа вже буде скомплектоване, тобто останні члени будуть “перемінені” і прийняті до Царства.

     Якщо перші, розторощені таблиці Закону представляли невдачу Угоди Закону внаслідок “немочів тіла”, то другі табли¬ці представля-ють Нову Угоду, якої Христос є Посередником і яка вже не знатиме невдачі. Ця Нова Угода стане діяльною в стосунку до світу лише після того, як буде завершене “Тіло Христа”. Тим часом триває вибір членів Великого Пророка, такого як Мойсей (Дії 3:23). Завважте, що з Мойсеєм сталася зміна, і він одягав покривало перед народом – оскільки лице його сяяло – вже після того, як йому передано другі таблиці Закону (які представляли Нову Угоду).

     Запровадження Царства буде супроводжуватися такими грізни-ми сценами, що весь світ тремтітиме перед ними від жаху і радо впізнає Помазанника Господа як Царя усієї землі. Як Ізраїль благав, щоб Господь надалі не промовляв до них – з причини жахливих явиш та голосів, очевидцями яких вони були при Сінаї, – так і тут всі народи прагнутимуть, щоб Господь Єгова вже не промовляв до них у Своєму гніві і не знеохочував у Своєму палкому та праведному пересерді; за¬мість цього вони охоче погодяться слухати великого Посеред¬ника і радо визнають Його Царем, Котрого Єгова поставив над ними – Еммануїла, великого позаобразного Мойсея, прихо¬ваного за покривалом Пророка, 632 Священика та Царя (Порів¬няй Євр. 12:19 і Пс. 2:5,6).

     Ізраїль бажатиме, прагнутиме нового Царства, як написа¬но: “На-род Твій готовий (охочий) у день Твоєї сили” (Пс. 110:3). Це буде власне те, на що надіявся Ізраїль (засліплений до вищого духовного поклику Євангельського віку), тільки набагато величніше і триваліше від будь-чого, що можна собі уявити. Тоді численні маси розчарованих, введених в оману напіввіруючих в Христа людей скажуть: “…Хіба ми не Ім’ям Твоїм пророкували [проповідували], …або не Ім’ям Твоїм чуда великі творили?” (Мт. 7:21,22). Вони не будуть визнані невіс¬тою Христа, але будуть залишені, щоб мати частку в плачі та скреготанні зубів великого часу горя, і, не сумніваємось, що, замість бути сектантами, вони врешті стануть Божим наро¬дом, “готовими (охочими) у день Його сили”. Справді, в дуже короткому часі, як про це говорить наш текст, Боже Царство буде пізнане як “бажання всіх народів”.

Моральні та суспільні реформи

     Закон Господа, який того часу вийде від гори Сіон, Цар¬ства, і буде розповсюджений з Єрусалима, Нової Столиці сві¬ту, між усіма людьми, як Слово Господа через Його “князів”, одразу візьметься за вирішення того, що вже сьогодні зветься “крайнім лихом”. Моральні реформи будуть започатковані в усіх напрямках: усі фінансові, соці-альні та релігійні питання здобудуть своє вирішення у згоді зі Спра-ведливістю та Лю¬бов’ю. Право буде покладене за мірило, а справедливість – ва¬гою (Іс. 28:17); всі земні справи будуть впорядковані та вимі¬ряні справедливістю і приведені до тісної відповідності з нею.

     Як справді багато це значитиме для стримування багатьох видів бізнесу, які спокушують людство, полонячи та зваблюю¬чи 633 його упавшу природу і незбалансовані розумові та моральні якості! Усякі ґуральні, броварні, пивні, доми розпусти, ру¬летки і всілякі види бізнесу, які тільки вбивають час і розбе¬щують характер, будуть заборонені; зайнятим в них буде за¬пропоновано щось більш корисне для них самих і для інших.

     Схожим чином буде припинено будівництво військових кораблів і виробництво спорядження для ведення військових дій, а самі армії будуть розформовані. Нове Царство не мати¬ме в них жодної потреби, натомість матиме надмір можли¬востей без зволікань стосувати справедливість в покаранні злочинців, коли вони наважаться на такий злий чин – ще перш ніж вони зроблять кому-небудь шкоду, – бо не буде вчинено лихого та шкоди не зроблено в усьому святому Царстві (Іс. 11:9), за винятком, коли компетентні та справедливі Судді спричинять, що на непоправних прийде друга смерть (Іс. 32:1-8; 65:20-25; Пс. 149:9; 1 Кор. 6:2).

     Банківські та брокерські справи, а також схожі до них за¬няття, дуже корисні в теперішніх умовах, вже не матимуть місця, бо в но-вих умовах від людей вимагатиметься трактувати один одного як членів однієї сім’ї, а приватний капітал та гроші, які віддавалися та приймалися у позику, відійдуть у минуле. Землевласники та конто-ри по найму також шукати¬муть нове заняття, бо новий Цар не ви-знаватиме дійсними теперішні акти власності та всілякі дозволи. Він проголосить, що, оскільки на Голгофі Ним куплено Адама та його рід, куплено також Адамове володіння, землю (Еф. 1:14); і Він не дасть наділу самолюбним, скупим та просто ненаситним, а Його найситіший уділ буде для “лагідних” – згідно Його обітниці, даної під час проповіді на горі (Мт. 5:5).

     Про цього великого Царя та Суддю (Голову та тіло), образно представленого в Мойсеї, наш Господь говорить: 

     “І спочине на Нім Дух Господній, – дух мудрості й розуму, дух правди й лицарства, дух пізнання та страху Господнього. Його упо¬добання – в страху Господньому, і Він не на погляд очей Своїх буде судити, і не на послух ушей Своїх буде рішати, але буде судити убогих за правдою, і правосуддя чинитиме слушно сумирним землі. І вдарить Він землю жезлом Своїх уст, а віддихом губ Своїх смерть заподіє безбожному. І станеться поясом клубів Його справедли¬вість, вірність же – поясом стегон Його!” (Іс. 11:1-5).

     Декому на перший погляд може здатися, що цей бо¬жественний план вчинить землю Раєм для убогих і місцем страждань для тих, які звикли до розкоші та панування над більшістю – чи то внаслідок щасливої фортуни або більших талантів і можливостей, чи зі злого умислу. Однак, такі повин¬ні пам’ятати слова Судді, сказані вісімнадцять століть тому: “Горе ж вам, багатіям, бо втіху свою ви вже маєте. Горе вам, тепер ситим [вдоволеним], бо зазнаєте голоду [невдоволення] ви” (Лк. 6:24,25). Спершу вони намагатимуться лементувати над утратою своїх користей, і так само, як сьогодні, коли бла¬гочестивим багатіям важко досягнути такого стану серця і рівня життя, яке може бути нагороджене часткою в Христо¬вому Царстві, так і тоді – призвичаєні до багатств натрапляти¬муть на труднощі, яких не знали їхні попередники, котрі мали свої картання у школі протистояння.

     Усі мусять визнати неминучість вирівнювання суспільства, яке станеться через анархію Дня Помсти; тож поступово (одними пові-льно, іншими набагато швидше) будуть зауваже¬ні і загально оцінені користі царювання Любові. Стане зрозу¬міло, що при божественному порядку всі, при бажанні, мо¬жуть бути благословенними, бути справді щасливими, “підні¬маючись” дорогою святості до величної людської досконало¬сті (образу Бога) і вічнотривалого життя 635 (Іс. 35:8). Те, з чим люди загально погоджуються вже тепер, тоді буде визнане абсолютно правильним, тобто, що коли б в умовах сучасних корисних винаходів всі люди працювали систематично і з ро¬зумом, кожній особі було б достатньо трудитися не більше трьох годин на день. Під проводом небесного Царства годи¬ни, вільні від праці, не приноситимуть моральної або фізичної шкоди, як це діється в сучасних умовах, де разом з лихом та повсюдними спокусами використовуються спадкові недостатки.

     Навпаки, коли буде зв’язано сатану (стримано зло) і забра¬но на-вколишні спокуси, години відпочинку проходитимуть під проводом прославленої Церкви у вивченні того, що ста¬ватиме все більш цікаве та захоплююче, – у вивченні Природи і самого Бога Природи, а також Його славетних прикмет – Мудрості, Справедливості, Любові та Сили. Ось так, в приємний спосіб, люди зможуть прямувати до людської доскона¬лості – мети їхнього шляху, тобто випробування; треба пам’ятати, що но-вий уряд не лише звертатиме увагу на великі справи та інтереси своїх підвладних, але також на малі. Це буде “батьківський уряд” у найповнішому значенні слова.

     Цілком можливо, що існуватимуть серйозні побоювання, чи лю-ди сприймуть встановлення найбільш автократичного з усіх будь-коли відомих світу урядів, в якому життя, власність і всі інтереси людства без залишку і без апелювання спочи¬ватимуть в руках Царя, хіба що в нас є найбільш повні і пере¬конливі докази, що усі постано-ви та заходи Царства матимуть намір принести користь його підв-ладним. Цар того май¬бутнього Посередницького Царства настільки полюбив усіх, над котрими Йому належить царювати, що дав Своє власне життя – їхню викупну ціну, – щоб гарантувати для них право особистого випробування задля вічного життя; і першо¬черговою метою Його Тисячолітнього царювання буде допо¬могти їм в цьому випробуванні. 636 Чого ще можна бажати? Як Відкупитель, Він має справедливе право повного нагляду над тим, що куплено Його власною кров’ю, і всі, котрі спроможні оцінити виявлену Ним любов – навіть коли б справу полишено для їхнього вирішення, чого, однак, не станеться, – радо дові¬рять Йому всю владу і повноваження і з готовністю підко¬ряться Його справедливій волі.

     Однак, чи можна “святим”, які будуть в Царстві співна-слідниками на однакових суддівських правах, безпечно дові¬рити абсолютну автократичну владу?

     Безумовно! Так само, як Ісус Христос підтвердив, що Він мав Духа Небесного Отця і був “образом істоти Його”, так і про всіх, котрі належатимуть до числа цього “малого стадка”, про Його співнаслідників у Царстві, буде засвідчено, що вони мають “Христового Духа” – Святого Духа Любові. Це є однією з умов їхнього “покликання” – стати “подібними до образу Його Сина”, – і нікого іншого не буде прийнято, крім тих, які вчи¬нили своє покликання та вибір певним. Справді, для того, щоб симпатизувати кожному, хто в той час перебуватиме під їхньою опікою та вказівками, вони вибираються з-посеред слабких та недосконалих людей, навчаючись боротися доброю боротьбою за правоту та правду – проти обману та гріху. Отже, підсвященики та Найвищий Священик – з числа Царського Свя-щенства – отримають довір’я без будь-яких побоювань. Сам Бог довірить їм владу, і це буде найкращою гарантією, що дану річ буде вжито справедливо, з розумом та з любов’ю – для благословення світу.

Правління залізним жезлом

     Правління народами відбуватиметься силою, невідпорною силою, аж, врешті, справедливий порядок буде встановлено шляхом загального підкорення, коли кожне коліно схилиться і кожен язик визнає божественну силу та велич, а зовнішня послушність стане обов’язковою. Власне так написано: “…і буде пасти їх залізним жезлом; вони, немов глиняний посуд, покрушаться” 637 (Об. 2:27). Щоправда це вдарення і розторощення належить до Дня Помсти, тому, хоч сила та жезл позоставатимуть весь вік Тисячоліття, їхнє вживання певно буде зайве, оскільки всяке відверте протистояння буде цілковито докорене у великому часі горя. Якщо глянути, яким чином пророк представляє справу, то бачимо, що в цьому часі вда¬рення Бог промовить до марнослівного, галасливого, шукаю¬чого самовиправдання людства: “Вгамуйтесь та знайте, що Бог Я, піднесусь між народами, піднесусь на землі!” (Пс. 46:11). Однак, потрібно буде праці всього Тисячолітнього віку, щоб у всіх малих та великих справах кожної особи людського роду “право за мірило… покласти, а справе-дливість – вагою”, бо всі вони будуть “навчені від Бога” через Його “вибраних” Слуг Угоди, через Великого Пророка, Священика та Царя (Голову та тіло): Пророка в значенні вчителя, Царя в значенні управителя, і Священика в значенні посередника, Котрий, вчини-вши відкуплення, є захисником людей і розподіляє божественні милості. Ці становища є поєднані: “Ти Священик навіки за чином Мелхиседековим”, котрий був священиком на своєму троні (Євр. 7:17; Зах. 6:13; Дії 3:22; 5 М. 18:15).

     Будучи уособленням мудрості, новий Цар говорить: “В ме¬не рада й оглядність, я розум, і сила у мене. Мною царюють царі, а законодавці права справедливі встановлюють. Мною правлять владики і вельможні, всі праведні судді [земна фаза Царства]. Я кохаю всіх тих, хто кохає мене, хто ж шукає мене – мене знайде! Зо мною багатство та слава, тривалий маєток та правда: ліпший плід мій від щирого золота й золота чистого, а прибуток мій ліпший за срібло добірне! Путтю праведною я ходжу, поміж правних стежок, щоб дати багатство в спадщину для тих, хто кохає мене, – і я наповнюю їхні скарбниці!… Хто бо знаходить мене, той знаходить життя, і одержує милість від Господа. А хто проти мене грішить, 638 грабує душу свою; всі, хто мене ненавидять, ті смерть покохали!” (Пр. 8:14-21,35,36).

Ізраїль як ілюстрація

     Зовсім ймовірно, що світу буде дано час побачити в Ізраїлі дія-льність божественного правління і його практичні користі – у про-тилежність пануючій тоді анархії, – тому більшість з-посеред всіх народів “забажає” правління Царства. Це пере¬конливо змальовано в пророчих словах, звернених до тодіш¬нього Ізраїля:

     “Уставай, світися, Єрусалиме, бо прийшло твоє світло, а слава Господня над тобою засяяла! Бо темрява землю вкриває, а морок – народи, та сяє Господь над тобою, і слава Його над тобою з’яв¬ляється! І підуть народи за світлом Твоїм, а царі [головніші з людей] – за ясністю сяйва Твого. [Це стосуватиметься духовного Ізраїля, Сонця Праведності, а також його земних представників – тілесного Ізраїля, поверненого до ласки].

     “Здійми свої очі навколо й побач: усі вони зібрані, і до тебе ідуть; сини твої йдуть іздалека, а дочок твоїх на руках он несуть! (Порів. Єз. 16:61). Побачиш тоді – і роз’яснишся ти, сполохнеться й поширшає серце твоє, бо звернеться морське [анархічно настро¬єних мас – див. Об. 21:1] багатство до тебе, і прийде до тебе багатство народів… та хвали Господні звіщатимуть” (Іс. 60:1-6,11-20).

     Справді, це буде славний день відчинення всіх невидющих очей і навернення багатьох до праведності! Це буде день на¬вернення та відродження правдою, а не страхом та перекручу¬ванням. Це буде згаданий пророком час, коли “народжений буде народ за одним разом” (Іс. 66:8). Цим народом буде Ізраїль; (1) Духовний Ізраїль, “святий народ”; (2) Тілесний Ізраїль, його земний представник. Від Ізраїля сяятиме світло, яке поставить покараний світ на коліна і звістить 639 про обіцяне злиття Господнього духа святості “на всяке тіло після тих днів”, так само як Господь вилив його на Своїх вірних слуг і служниць під час тих днів (Йоіл 3:1).

     Це – день спасіння, про який Пророк Давид звіщав словами (Пс. 117:18-27):

“Я буду хвалити Тебе, бо озвався до мене,

І став Ти спасінням мені!

Камінь, що його будівничі відкинули,

Той наріжним став каменем.

Благословен, хто гряде у Господнє Ім’я.

(*Порівняй Мт. 23:39)

Просимо, Господи, – спаси!

Просимо, Господи, – пощасти!

Покарати мене – покарав був Господь,

Та смерті мені не завдав.

Відчиніте мені брами правди, –

Я ними ввійду, буду славити Господа.

“Це брама Господня, – праведники в неї входять”.

Я буду хвалити Тебе, бо озвався до мене,

І став Ти спасінням мені!

Господь – Бог, і засяяв Він нам”.

     Отже, бачимо, що майбутнє надання вказівок та виховні рефо-рми почнуться від людських сердець: люди почи¬натимуть з уроку, що “страх Господній – початок премудрості” (Пр. 9:10). Однією з найбільших проблем освіти сьогодення, з якої виникає гордість, зухвальство та невдоволення, є від¬сутність саме цієї початкової мудрості. Під постановами Царства всякий чин милості буде на-лежно розпочатий і старанно завершений.

     Жодна жива істота відкупленого роду не буде надто далеко, щоб божественна милість не досягнула її через всемогутній та бла-гословенний чинник Царства. Жодне ви¬родження гріху не буде надто глибоке для милуючої руки, щоб його не збагнути і щоб не визволити душу, куплену кров’ю; жодна темрява неуцтва та забо-бонності не буде надто густою в чиємусь серці, 640 щоб світло божественної правди та любові не проникло углиб її мороку і не принесло для серця пізнання втіхи та радості нового дня, а також можливості мати в ньому частку через послушність. Жодна хворо-ба, яка здатна уразити і знівечити фізичний організм, не залишиться осто¬ронь ретельного нагляду Великого Лікаря, і жодна потворність, звиродніння, зайвина, надмірність або недоумкуватість не зможуть встояти перед Його лікуючим дотиком.

Всі, що в гробах, повиходять

     Грандіозна праця реституції, розпочата таким чином для живущих народів, пошириться на всі роди землі, які ще сплять, бо надходить година, і вона вже недалеко, коли всі, що в гробах, почують голос Сина Людського і повиходять: коли “смерть і ад [гріб] дадуть мертвих, що в них; і дасть море мертвих, що в ньому” (Ів. 5:28,29; Об. 20:13). Так, навіть полчища Ґоґа і грішники в Ізраїлі, що загинуть в битві ве¬ликого дня, в своєму часі повиходять – цим разом не як руй¬нівне військо беззаконників, але Як покарані, сповнені каяття особи з соромом та ніяковістю на обличчях при світлі того дня, – і їм буде виявлено милість та дано можливість знову піднятися до поваги та достоїнства.

     Наочний факт воскресіння стародавніх гідних і по¬всякчасне, у відповідь на повні віри молитви, повернення хворих до здоров’я, мабуть, підсуне людям думку – в ту пору, коли вони матимуть час роздумувати над цим і оправляться від спустошень великого часу горя, – про можливість во¬скресіння інших – їхніх приятелів та роди-чів – від смерті та гробу на знак виконання обітниці Христа, що всі, хто в гробах, почують голос Сина Людського і повиходять. Немає нічого нерозважливого в припущенні, що ця велика праця може по¬чатися і продовжуватиметься у відповідь на молитви віри про повернення померлих приятелів. Бачимо розсудливість тако¬го методу, 641 який, здається, промовлятиме понад усе, що приходитиме на розум. Наприклад, померлі повертатимуться посту¬пово, в порядку, зворотньому до того, в якому вони зійшли до гробу; це дасть змогу подбати про помешкання, сердечний прийом, а також про необхідні життєві вигоди для тих, які будуть підняті назад до життя. Вони будуть ознайомлені з мовами, звичками та звичаями тих, які пробуватимуть нав¬коло, бо якщо порядок підняття буде зворотній, то пробуджені особи в цьому відношенні будуть зовсім неготовими до нових умов і виявляться чужинцями, далекими для існуючого покоління, серед якого їм визначено місце. Однак, ці об’єктивні труднощі не становитимуть проблем для пророків та інших стародавніх гідних, які, перейшовши своє випробування, будуть підняті досконалими людьми – інтелектуально, мораль¬но та фізично вищими від усієї решти людей.

     Цілком ймовірно, що всі молитви про повернення по¬кійних не будуть вислухані негайно, оскільки Господь має Свій чіткий план їхньої реституції, з яким не всі прохання погоджуватимуться. Оче-видно, Його порядок буде, як це по¬казано в воскресінні Церкви та стародавніх гідних, порядком, де всі, які підлягатимуть воскресінню, їхні приятелі, а також умови, в яких починатиметься їхнє нове життя, будуть відпо¬відати певним вимогам. Це потребуватиме певної міри приго¬тування з боку кожного, хто заноситиме такі прохання, – при¬готування серця та життя, а також умов, сприятливих для їхнього успішного крокування дорогою святості. Отже, такі повернення стануть для живущих нагородою вірності і гаран¬туватимуть пробудженим сприятливі умови. 

Славна перспектива

     Нова епоха, коли вона буде повністю запроваджена, прине¬се з собою справді славну панораму! В минулому зміни однієї епохи іншою були чітко визначеними, але ця зміна, коли йдеться про події, буде найбагатшою від усіх.

     Нічого дивного, що навіть сама думка про таке видовище – повернення усього людства до Бога з піснями хвали та віч¬ною радістю на їхніх головах – повинна здатися надто гарною, щоб в неї повірити; однак Той, Хто пообіцяв, спроможний також виконати усю Свою добру волю. І хоча смуток та зітхан¬ня здаються майже невіддільними від нашого єства, однак цей смуток і зітхання втечуть; хоч плач у волосяниці та в поросі тривав усю довгу ніч панування гріху та смерті, однак, радість чекає поранку Тисячоліття, коли з всякого обличчя будуть витерті всі сльози, коли замість пороху буде дана краса, а замість пригніченого духа – олія радості.

Зростання його царства

     Царство Бога буде ширитися і зростати – у різних своїх час¬тинах або підрозділах, як це діється з земними правліннями, – доки не стане “великою горою [Царством] і наповнить усю землю” (Дан. 2:35). Наведемо ілюстрацію: Королівство Великобританії – це, перш за все, монарх на своєму троні і його дім; в другорядному значенні воно включає Парламент та численних міністрів уряду; ще в ширшому значенні воно включає кожного британця і кожного солдата, який присягнув вірність королівству; якщо йти іще далі, то воно включатиме всіх завойованих цим королівством і йому підданих – в Індії та інших місцях, – які не виражають відвертої непокори його законам.

     Так і з Божим Царством: це, передусім, є Царство Отця, яке здійснює владу над усіма (Мт. 13:43; 26:29), однак Отець добровіль-но запропонував 643 передати панування над землею на тисячу років під повний догляд Віце-короля, Намісника – Христа та Його невісти, піднесених до божественної істоти та величності, – щоб підкорити та знищити зло, а також, щоб підняти всіх, які приходи-тимуть до повної гармонії з Отцем під ласкавими умовами Нової Угоди. У другорядному значенні воно включатиме земних служи-телів або “князів”, які будуть його видимими представниками між людьми. В ще ширшому значенні воно включатиме всіх – юдеїв та поган, – які, розпізнавши його установлення, виявлять йому належне підпорядкування та відданість. В найбільш широкому зна-ченні воно поступово включатиме всіх підвладних, які слухатимуться його законів, тоді як всі інші будуть знищені (Дії 3:23; Об. 11:18).

     Таким буде статус віце-королівського Божого Царства при закін-ченні призначеного тисячолітнього царювання – коли запанує здо-бутий мир та обов’язкове панування праведності, і коли всі добровільні опоненти будуть знищені правлінням залізного жезла (Об. 2:27). Змальовуючи цей час, пророк Ісая пише: “…а грішник і в віці ста літ буде проклятий [відтятий]”; хоча, вмираючи в такому віці, він буде усього-на-всього дитиною, бо навіть при умові самої лише зовнішньої послушності поміркованим і справедливим розпо-рядженням Царства він міг би жити принаймні до кінця Тисячоліття (Іс. 65:20; Дії 3:23).

     Однак, такий мир – завойований та запроваджений силою разом з послушністю, – хоч і властивий, щоб дати ілюстрацію і засвідчити благословення та користі зі справедливого та без-стороннього правління, є далеким від Божого ідеалу. Ідеальне Боже Царство – це Царство, в якому кожна особа є вільною поступати за власною волею, бо кожна особа має волю, що перебуває у тісній відповідності до божественного мірила – любові до справедливості та ненависті до беззаконня. Це мі¬рило остаточно має запанувати у цілому всесвіті, і його буде представлено людству 644 при кінці Намісницького Тисячо¬літнього Царства.

     Відповідно до цього нам показано (Об. 20:7-10), що при закін-ченні Тисячолітнього віку буде пора “жнив” для пересіювання та відділення мільярдів живущих в той час людських істот, кожна з яких користуватиметься повною можливістю осягнути досконалість. Це нагадуватиме теперішнє пересіван¬ня “Вавилону”, “християнства” в теперішньому “жнивному” часі, і буде схоже до праці пересівання в “жнивах” Юдейського віку. “Жнива” Тисячолітнього віку свідчитимуть про повне відділення “козлів” від Господніх “овець” – як це показано в притчі нашого Господа (Мт. 25:31-46).

     Оскільки юдейські та євангельські “жнива” засвідчили про зібрання лише “малого стадка” – бо тоді великі маси людей виявились недостойними, – і оскільки ще дотепер сатана зво¬дить і засліплює маси людства, ми не без підстав сподіває¬мось, що наслідки “жнив” Тисячолітнього віку будуть проти¬лежними: маси людей, які виявляться лояльними “вівцями”, будуть впроваджені у вічне життя, а порівняна меншість “ко¬злів” буде знищена. Проте, Господнє випробування виявить не кількісну, але якісну сторону. Господь обіцяє, що гріх та грішники, а також всі, хто симпатизуватиме злу, не підуть далі Тисячоліття, щоб у великому майбутньому загрожувати щастю, миру та блаженству – коли там “…не буде вже смерті, ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося!” (Об. 21:4).

     Ось так прийде Боже Царство, а Його воля діятиметься на землі, як діється на небі. Христос, намісник Отця, царюва¬тиме, доки Він не впокорить усяку протидіючу силу та прав¬ління і не примусить кожне коліно приклонитися і кожен язик визнати Мудрість, Справедливість, Любов та Силу Бога Отця. Виявивши, через остаточне суворе випробування при кінці Тисячоліття, хто має при зовнішній послушності навіть найменшу симпатію до гріха, 645 і, знищивши таких з-посеред людей (Об. 20:9), Він віддасть намісницьке панування Отцю. Апостол говорить про це такими словами:

     “Бо належить Йому царювати, аж доки Він не “покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми!” Як ворог останній – смерть [Адамова] знищиться. А потому кінець [Його царювання, коли воно довершить свою мету], коли Він [Христос] передасть Царство Богові й Отцеві, коли Він [Христос] зруйнує всякий уряд [який чинитиме опір], і владу усяку та силу. …А коли Йому [Отцю] все Він упокорить, тоді й Сам Син упокориться Тому [Отцю], Хто все впокорив Йому [на тисячу років]…” (1 Кор. 15:24-28).

     Чи перестане Божа воля виконуватись на землі як на небі, коли закінчиться Христове Тисячолітнє Царство? Зовсім ні! Навпаки, цей стан буде досягнуто лише в результаті Христо¬вого царювання. Тоді всі люди будуть не лише досконалими – як Адам, коли його створено, – але й (коли всі добровільні грішники вже будуть знищені) мати-муть знання доброти, справедливості і надзвичайної гріховності та шкідливості гріху; вони успішно перейдуть своє випробування і про¬демонструють, що сповна і остаточно сформували свій характер у найповнішій гармонії та схожості до божествен¬ного характеру.

     Тоді Боже Царство пробуватиме між людьми так само, як тепер пробуває в небі між ангелами. Особлива діяльність посередниць-кого Христового Царства під Новою Угодою з його повними милості кроками заради слабостей грішників прийде до свого завершення і перестане бути потрібною, бо вже не буде хворих, недосконалих істот, які б потребували взяти з неї користь. 646

     Можемо впевнено припустити, що, коли всі досягнуть доскона-лості, Божого образу, порядок і надалі буде утриму¬ватися, бо “поря-док є першим правом небес” і також повинен бути першочерговим законом для землі. Це означатиме справедливе урядування та ви-конання повноважень. Це буде перша успішна у всьому республіка. Всі нинішні зусилля визнати кожну людину царем – рівною кожній іншій людині, – і вибрати представника, тобто Президента, щоб він був слугою таких як він царів, а не паном, в тій чи іншій мірі виявилися невдалими, оскільки люди в деяких відношеннях відріз¬няються один від одного: розумово, фізично та морально, а також фінансово та ін.; отже, ніхто не може бути справді незалежним, і через слабості всі потре-бують знаходитись під законами та обмеженнями.

     Отож, коли люди досягнуть того, що є досконале – шляхом посередницького Царства, – вони всі будуть царями, як був Адам перш ніж згрішив. Наступно, тим царям спільно буде передане після-Тисячолітнє Боже Царство; тоді всі вони царюватимуть у згоді з правом Любові, а їхній Президент служитиме їм і буде їхнім представником. О, Господи, ми мо¬лимося, щоб заради теперішніх святих і заради світу прийшло Твоє Царство.

*    *    *

Слава! Прийшов царювати наш Цар!

Слава Агнцю за життя Йог дар!

Царство Його дасть спасіння, життя

Й радість усім. О прославте Царя!

Люди всі житимуть в світлі Його,

Всіх возз’єднає Ісуса любов, 

Праведність й Істину взнає земля, 

Зло промине. О прославте Царя!

Кожний в тім Царстві навчиться всіх прав,

Щоб у знанні і любові зростав;

Друзями стануть ворожі серця,

Меч буде серпом. О славте Царя!

І до життя всі повернуться знов,

Замайорить їм, мов прапор, любов,

Вже для гріха не буде вороття.

Славний той день! О прославте Царя!

Хвалу свою дайте Царю,

Дайте Царю, дайте Царю!

Радісний гімн ті співайте, хто в Нім.

Слава Ісусу, Ісусу Царю!