ПЕРШЕ ВИДАННЯ цього Тому було надруковане у 1899 році. І тепер воно знаходиться в руках великої кількості Божого народу на різних мовах по всьому цивілізованому світу. Численні листи говорять нам про одержану з його сторінок велику допомогу у висвітленні Божественної Правди – в поясненні Біблії. Деякі знайшли особливу допомогу в одному напрямку, деякі – в іншому, а ще одні – в усіх напрямках. Розділ під назвою “Непорочний”, який стосується прийняття нашим Господом земних умов, коли Він народився у Віфлеємі, привернув особливу увагу і був визнаний багатьма як такий, що кидає велике світло на різноманітні біблійні та наукові теми.
При наявності теологічної системи, яка визнає власну схильність до помилок і просить та сподівається Божественного керівництва та освічення до кінця подорожі Церкви, здається дивовижним, що цей том, написаний 19 років тому, потребує лише незначного виправлення, щоб бути в цілковитій відповідності з останньою думкою дослідників Біблії щодо вчень Божественного Слова.
Основний наголос цей том кладе на ціну Викупу. Безсумнівно, ця доктрина, від якої, мов промені, розходяться всі інші доктрини, пов’язані з нашим спасінням, була великою мірою втрачена з поля зору, затемнена відтоді, як апостоли поснули в смерті, і дотепер. Дослідники Біблії зрозуміли, що Викуп є ключем, який відмикає всю Біблію – вирішує одразу, що є Правдою, а що – неправдою.
Тому не дивно, що по мірі того, як ми оцінюємо дану тему й старанно її досліджуємо, наші погляди стосовно Викупу стають більш ясними. Біблійні вислови щодо Викупу в жодному разі не змінились, як і не змінилось наше довір’я до них. Вони ще більш висвітлені; ми [іі] розуміємо їх ще краще. Ми вважаємо, що біблійні вислови на цю тему непомильні, а оскільки ми не є непомильні, то наші погляди здатні розширятись, коли ми досліджуємо Писання і є ведені Святим Духом до їхнього зрозуміння, як і було обіцяно. Ми не сумніваємось в тому, що Божественний План розкривається поступово, і тішимося цим. Тут немає нічого, за що б ми просили вибачення. З кожним свіжим променем Божественного Світла Викуп вимальовується перед нами більш велично.
Тепер ми бачимо, що наш Господь Ісус залишив Небесну славу, щоб мати змогу виконати викупну працю для Адама та його роду. Ми бачимо, що зміна Його природи з духовної на людську мала на меті дати Йому змогу стати ціною Викупу: досконалою людиною за досконалу людину – Antilutron, – відповідною ціною. Ми бачимо, що Ісус в час Свого посвячення в ріці Йордан у віці тридцяти років віддав Себе, щоб бути ціною Викупу за всіх. Він продовжував давати цю ціну Викупу, тобто класти Своє життя, яке у відповідному часі становитиме ціну Викупу за батька Адама та його рід. Він завершив цю працю покладання Свого життя, зрікаючись його, жертвуючи його, дозволяючи, щоб його забрали від Нього, тоді, коли вигукнув на хресті: “Звершилось!” Нічого більше не могло бути покладено, ніж те, що було покладено ? Викуп, відповідна ціна за батька Адама. Але Викуп не був заплачений як ціна покриття заборгованості Адама, бо Адам та весь грішний рід були б тоді й там передані Ісусу. Ціна була лише дана в руки Божественної Справедливості як депозит на рахунок Того, Хто помер, щоб Він міг пізніше застосувати її в згоді з Божественним Планом. В нагороду за вірність та відданість Богу в жертовному віддаванні Свого земного життя наш Господь був піднятий з мертвих як духовна істота Божественної природи. “Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім’я, що вище над кожне ім’я”.
Ісус ніяк не міг скористатись з ціни Викупу, доки [ііі] був на землі. Він не міг навіть привести своїх учнів до спільності з Отцем. Тому Він сказав: “Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого!” Він також сказав: “Бо як Я не піду, Утішитель [Святий Дух] не прийде до вас”. Через десять днів після вознесіння нашого Господа Його послідовники, зустрівшись, як Він повелів, у горішній кімнаті, одержали благословення П’ятидесятниці – доказ, що вони були прийняті Отцем через заслугу жертви Ісуса. Заслугу Викупу, яку Ісус передав в руки Отця, Він використав як приписання; але Він не дав її Своїм учням. Вона не належалася їм як власність, а була для світу – “Викупом за всіх”. Всі учні Ісуса відмовились від своєї частки у благословеннях Викупу, які приходять для світу в Другому Приході нашого Господа, щоб могти мати частку з Відкупителем у ще більшому благословенні – славі та безсмерті. Ціна Викупу передбачена для того, щоб повернути Адаму та його роду земне життя й земні права та почесті, втрачені батьком Адамом, коли через неслухняність він став грішником, і цей збиток перейшов на всю його родину, на весь людський рід. Час, коли будуть застосовані результати Викупу, тобто Реституція для Адама та його роду, настане після Другого Приходу нашого Господа, коли Він встановить Своє Царство, призначене якраз з метою повернення назад бунтівничого роду до повної спільності з Отцем й до вічного життя – тих, які захочуть.
Поклик Церкви не є для того, щоб дати додаткову ціну Викупу, ані щоб додати до того, що Ісус дав. Достатньо того, що Він дав. Запрошення Церкви є з метою продемонструвати, що вона має той самий дух, ту саму вдачу, які мав Ісус, щоб за всяку ціну чинити волю Отця – аж до смерті. І ті, які це проявляють, можуть бути прийняті Отцем як члени Царського Священства, якого Ісус є Головою; як клас Нареченої, якого Ісус є славним Небесним Нареченим. Для цього існує вимога, щоб вони повернулись до Бога під тією самою [iv] угодою, яку уклав Ісус: “Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною” (Пс. 50: 5).
Час для того, щоб Христос і клас Його Нареченої взяли контроль над світом для його піднесення, прийде не швидше, аж він буде покликаний, вибраний, виявиться вірним і буде прославлений; і тільки тоді буде властивим для Спасителя передати Божественній Справедливості заслугу Своєї смерті, яку Він передав в руки Отця як депозит, коли, вмираючи, промовив: “Отче, у руки Твої віддаю Свого духа!” – Своє життя і всі його права. Коли ця ціна Викупу буде формально вручена Справедливості в кінці теперішнього віку, вона більше не буде депозитом до послуг Спасителя; відбудеться обмін її на Адама та його рід, і всі вони негайно будуть передані Отцем Синові, щоб могло розпочатись Його Тисячолітнє Царство і щоб всі роди землі були піддані Відкупителю, щоб Він міг підняти їх зі стану гріха та смерті до всього втраченого в Адамі, – до всього, за що Ісус помер, щоб повернути це людині.
Але клас Церкви, який вибирається протягом майже дев’ятнадцяти століть, не міг бути прийнятною жертвою для Бога, як це було з її Відкупителем, Ісусом, бо тільки Він був святим, невинним і непорочним – ми ж є недосконалі, грішні, а Бог не приймає недосконалі, заплямлені і грішні жертви. Що ж можна було зробити, щоб ми стали прийнятними жертвами і щоб це дало нам можливість з’єднатися з Ісусом на духовному рівні? Властивий крок вже зроблено: завдяки Божественній Справедливості заслуга Ісуса була приписана усім, хто укладає Угоду Жертви і для кого Ісус стає Заступником, тобто Поручителем. Це приписання Ісусом заслуги Його жертви Церкві можна порівняти з закладною або заставною на Викупну жертву, яка не дозволяла їй бути застосованою за світ, доки не завершиться її застосування за Церкву. [v] Угода Церкви полягає в тому, щоб жертвувати все земне життя та всі права, щоб її члени могли стати Новими Створіннями в Христі й співспадкоємцями з Ним на духовному рівні.
Саме на основі такого приписання нам прийдешніх реституційних благословень і на основі нашого особистого посвячення Господу наш Відкупитель, діючи як Первосвященик та Заступник, привів нас до споріднення з Планом Отця, що дозволило нам одержати зачаття Святим Духом й перестати належати до людської родини, а стати членами духовної родини, Головою якої є Ісус. Тому всі члени Церкви є співучасниками Ісуса в праці самопожертвування, в якій ми віддаємо себе Господу, а Він, як Божий Первосвященик, жертвує нас як частину Своєї власної жертви. Так ми “доповнюємо недостачу скорботи Христової”. Так ми страждаємо з Ним, щоб ми могли з Ним царювати. Доки всі духовно зачаті не перейдуть у смерть, заслуга Христа, розміщена як депозит в руках Справедливості тоді, коли Він помер, і заставлена на користь Церкви, не буде звільнена з-під тієї застави й не буде готова для цілковитого використання, щоб купити Адама та його рід під умовами Нової Угоди.
Коли б ми писали цей Том знову, ми тут і там зробили б зовсім незначні зміни у висловах в згоді з тим, що ми тут представили. Ми просимо наших читачів про це пам’ятати. Відмінності не є того роду, щоб це дозволило нам сказати, що вислови в цій книжці помилкові: вони лише не такі повні й ясні, як могли би бути, коли б ми писали тепер.
За деякими останніми коментарями щодо Нової Угоди ми просимо нових читачів звернутись до Передмови автора до “Викладів”, Том VI.
Ваш слуга в Господі
Чарльз Т. Рассел
Бруклін, Н. Й.,
1 жовтня 1916 рік.
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
Мою голову Ти намастив був оливою, моя чаша – то надмір пиття! — Пс. 23:5.
Повна чаша, яка переливається, має подвійне значення. Це є чаша радості й чаша смутку, і в обох випадках вона переливається. Той, хто хотів би брати участь в радості Господа, мусить також брати участь в Його чаші страждань. Ми мусимо страждати з Ним, якщо хочемо царювати з Ним. Теперішні страждання ми вважаємо негідними навіть порівняння з славою, яка об’явиться в нас, і тому ми можемо радіти в терпіннях, бо як терпіння будуть переливатись, то подібно і радість теж буде переливатись, і ми зможемо повторити за Апостолом: «Радійте… і знову кажу: радійте!». – R 3268
* * *
Голова Церкви, наш Господь Ісус Христос, був помазаний Святим Духом без міри, і це помазання спливало додолу по Тілі. Досвідчення, встановлені Богом для цього класу, були чашею, що переливалась, багатою на благословенства від Господа, що вимірювалися смутком і радістю. Але висота радості була більшою, ніж глибина смутку, і цього слід було сподіватися.
Співзвучні вірші: Пс. 45:8,9; 92:11; Іс. 61:1-3; Мат. 3:16; Дії 10:38; Ів. 14:16,17,26; 15:26; 16:7; 15:11; 16:20-24,33; 17:13; Дії 13:52; Рим. 14:17; 15:13; 2 Кор. 12:10; Євр. 10:34; Як. 1:2; 1 Пет. 4:13; 2 Кор. 1:8,9; 4:7-12,16-18; 6:4-10; 11:23-30; Євр. 12:6-9; 1 Пет. 5:9.
Пісні:
Вірші Зоріння: 26. Статті з Вартової Башти: R 5653
Питання: Які я мав досвідчення на минулому тижні, пов’язані з думкою цього вірша? Як були сприйняті? Що мені в них допомагало або перешкоджало? В чому був результат?
Отже, як ви прийняли були Христа Ісуса Господа, так і в Ньому ходіть, бувши вкорінені й збудовані на Ньому, та зміцнені в вірі, як вас навчено, збагачуючись у ній з подякою — Кол. 2:6,7.
Загальна думка вчителів фальшивих доктрин, які вважають, що утвердження в вірі не є потрібним ані доцільним, є наступна: бути так утвердженим означає бути фанатиком. Це є правдою у випадку особи нечесної в своїх стремліннях щодо прийняття і непохитної оборони того, що ніколи не було доказане ані здоровою логікою, ані авторитетом Біблії. Але той, хто в простоті віри, опираючись на авторитет Бога, приймає Його Слово, не є немудрим фанатиком. І такі, і лише такі, що так роблять, є утверджені в Правді. Різниця між утвердженим і непохитним християнином та фанатиком полягає в тому, що один утверджений в Правді, тоді як інший – в неправді. – R 3215
* * *
Ми приймаємо Ісуса Христа як Господа, піддаючи свою волю і приймаючи Його волю як нашу власну. Так має бути завжди. Ми вкорінені в Ньому, коли з Нього черпаємо заспокоєння наших потреб. Ми на Ньому збудовані, коли будуємо характер, подібний до Його характеру. Ми утверджені в вірі, згідно з Його Словом, коли непорушно в ньому залишаємось. І збагачуємось в вірі з подякою, коли з вдячністю зростаємо в ній.
Співзвучні вірші: Ів. 1:12; Фил. 1:27; 1 Сол. 4:1; Юди 3, 20; Еф. 2:20-22; 3:17; 4:1; Кол. 1:23; 3:17; Іс. 61:3; 1 Кор. 3:9,11; 1 Пет. 2:5; 2 Пет. 2:12; Дії 20:32; 2 Кор. 1:21.
Пісні:
Вірші Зоріння: 23. Статті з Вартової Башти: R 5557
Питання: Які я мав досвідчення на цьому тижні, пов’язані з думкою цих віршів? Як я їх сприйняв? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? Який був результат?
А оце та обітниця, яку Він Сам обіцяв нам: вічне життя — 1 Ів. 2:25.
Ми всі повинні розуміти, що теж маємо щось робити, аби дорогоцінні Божі обітниці здійснювались в нас. У зв’язку зі справами теперішнього життя Він обіцяв, що хліб і вода будуть нам забезпечені, але це не означає, що ми маємо занедбувати відповідні нагоди, щоб їх здобути. Він також обіцяв нам участь в майбутньому Царстві, але ми самі повинні зробити так, щоб наш поклик і вибір був певним. Бог є цілком здатний і завжди охочий виконати все зі Свого боку в кожній справі. Але Він покликав нас, щоб ми показали нашу віру в наших ділах, нашій співпраці з Ним усіма розумними способами. – R 3204
* * *
Вічне життя не є природною вродженою властивістю людини, але даром, даним Богом тим, характери котрих перебувають в гармонії з Його характером. Для вірних ця обітниця є певна, підтверджена присягою Єгови. Якщо ми вірні, то наша віра може з непохитною певністю очікувати виконання Божих обітниць. Чи ж така обітниця не має нас надихати до лояльності щодо Бога?
Співзвучні вірші: Пс. 21:5; 133:3; Дан. 12:3; Мат. 19:29; Лук. 20:36; Ів. 3:14-17; 4:14; 5:24,25,29,39; 6:27,40,47,50-58,68; 10:10,28; 12:50; 17:2,3; Дії 13:46,48; Рим. 2:7; 5:21; 6:22,23; 1 Кор. 15:53,54; 2 Кор. 5:1.
Пісні:
Вірші Зоріння: 251. Статті з Вартової Башти: R 5608
Питання: Як цей вірш вплинув на мене на цьому тижні? Чому? З якими результатами?
І горе мені, коли я не звіщаю Євангелії! — 1 Кор. 9:16.
Ми повинні завжди бути готовими розповісти іншим найкращі новини, які знаємо. Співчуття до стогнучого створіння в його різних життєвих труднощах повинно привести нас до того, щоб ми завертали увагу на Господні обітниці щодо наступаючого Царства і благословенств, які будуть доступні всім народам землі. Хто щоденно не проповідує таким чином при будь-якій відповідній нагоді, той дає доказ, що йому або бракує знання чи віри в об’явлені речі, або не робить цього з причини самолюбства, яке Господь не може похвалити. Перебування в такому стані остаточно позбавить його участі в Царстві. – R 3204
* * *
Під Євангелією розуміється добра новина про спасіння в Ісусі і через Ісуса. Найвищий привілей, який може отримати людина, це – надання їй функції вісника Євангелії. Ті, котрі сповнені духом цього становища, дуже засмучуються в своєму серці, коли не можуть виконати своєї місії. Виконання цієї функції так глибоко укорінене в їх характері, що позбавлення їх привілею звіщання Євангелії робить їхні серця нещасними.
Співзвучні вірші: Пс. 40:9,10; Екл. 11:6; Мар. 8:38; 2 Тим. 1:8; Єр. 1:17; 20:7,9; 23:29; Ам. 3:8; 7:15; Ів. 18:37; Дії 4:20; 9:6,15; 26:16-20; 1 Кор. 1:18; 15:58; 2:4; 15:2; Кол. 1:5,6; 4:17; Рим. 1:14-16; 1 Сол. 1:5; 2 Тим. 4:2; Євр. 4:12.
Пісні:
Вірші Зоріння: 138. Статті з Вартової Башти: R 5893
Питання: Чи я проповідував Євангелію на цьому тижні? Як ? Чому? Що мені в цьому допомагало чи перешкоджало? Які були результати?
Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі — Рим. 8:14.
Отже, Дух є тим провідником, завдяки якому ми можемо пізнати наше справжнє становище, і не лише на початку бігу, але й при його кінці. Якщо ми є проваджені Духом Божим, – якщо це той напрямок, у якому ми прямуємо, якщо це те, чого ми шукаємо, – тоді ми є синами Божими. Він визнає і підтримує всіх, які приходять до Нього через Христа, які надіються на заслугу Господа Ісуса і які надалі перебувають в такому стані серця. – R 3200
* * *
В цьому вірші під Духом Божим розуміється Божа вдача в Його дітях. Його вдача поєднує в собі мудрість, справедливість, любов і силу в досконалій гармонії. Ті, чиї мотиви, думки, слова і вчинки є побуджені і підтримувані цією вдачею, мають Божу печатку, яка свідчить, що вони належать Йому. Через те вони мають, можливо, найсильніше свідоцтво Божого синівства. О, яка ж за знатна та родина, знаком і печаттю якої є Божий характер!
Співзвучні вірші: Вих. 33:13,14; Чис. 9:15-23; 2 Хр. 5:13,14; Пс. 5:9; 23:2,3; 25:5,9; 32:8; 143:10; Пр. 8:20,21; Іс. 48:17; Ів. 16:13; 1 Кор. 3:16; 6:19; Гал. 4:6.
Пісні:
Вірші Зоріння: 113. Статті з Вартової Башти: R 5582
Питання: Чи я маю свідоцтво Духа про яке говорить цей вірш? Як воно проявлялося? Які були результати?
Коли духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити — Рим. 8:13.
Умови, на яких ми можуть тривати наші відносини з Господом і зберігатися надію участі в славі воскресіння, полягають, як це виразно зазначено, в умертвленні тілесних вчинків, стримуванні тілесних нахилів – умертвленні, розпинанні та вживанні їх в службі для Господа і Його справи. Таке умертвлення вчинків тіла, така боротьба проти слабостей тіла, є тим, про що Апостол в іншому місці говорить як про «війну», коли каже нам, що тіло воює проти духа, а дух проти тіла, тому що вони супротивні і будуть опонентами аж до кінця життя. Якщо, однак, дух є охочий і бореться в міру своїх можливостей проти слабостей тіла, то Господь зарахує таку боротьбу як повну перемогу через заслугу Відкупителя.
– R 3200
* * *
Під духом мається на увазі нове серце, розум і воля, а під тілом – людська натура. Під вчинками тіла маються на увазі самолюбні, світові, облудні і грішні нахили та їх вчинки. Вчинки тіла умертвляються особливо двома способами: через витіснення їх протилежними їм добрими якостями і вчинками і через обмежування вчинків тіла тими добрими якостями і вчинками, які не є їм протилежні. Хто так поступає – осягне життя.
Співзвучні вірші: Гал. 4:6; 5:16,17,22,25; 6:8; Еф. 3:16; Кол. 3:10; 1 Пет. 2:21; 3:4; Рим. 6:6-23; 8:11; 1 Кор. 3:16; 6:19; Еф. 4:22-32; Кол. 3:5-9; Повтор. 30:6; Єз. 18:21; 33:15,16; Зах. 4:6; Мат. 16:25; 19:12, 16, 21; Лук. 18:29,30; Ів. 12:25.
Пісні:
Вірші Зоріння: 144. Статті з Вартової Башти: R 5805
Питання: Які я мав досвідчення на цьому тижні, пов’язані з думкою даного вірша? Який ужиток я зробив з цих досвідчень? Якими були результати?
Бо Бог бачить не те, що бачить людина: чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце — 1 Сам. 16:7.
Якщо ми випустили з уваги той факт, що Бог дивиться на нас з точки зору волі, і якщо дійшли до того, що оцінюємо себе (і що Бог нас оцінює) за тілом, то напевно ми в такій же мірі впадемо в темноту, замішання та знеохочення. Але з іншого боку не забуваймо, що дух або воля вважається живою по причині її праведності, гармонії з Богом. Тому ніколи не будьмо недбалими щодо нашої волі чи намірів, які керують нашою поведінкою в житті, але пам’ятаймо, що кожна недбалість буде означати пропорційну втрату духовного життя. Для нас завжди є можливим правильне бажання, бо лише абсолютно лояльна воля може бути прийнята Богом в Христі. – R 3200
* * *
Критерій судження багато свідчить про характер особи, яка ним керується. Поверховість і помилковість, як риси характеру пересічної людини, проявляються в її судженні на підставі зовнішнього вигляду. Характер Єгови об’являється в Його способі судження. Замість оцінювати на підставі зовнішнього вигляду, Він проникає в суть справи і базує Свою оцінку на тому, що є дійсним, а не на тому, що тільки здається. Всі речі є оголені і відкриті перед Його всевидючим оком. Наскільки це можливо, ми повинні судити, опираючись не на тому, що здається, а на дійсності.
Співзвучні вірші: Повтор. 10:17; 2 Хр. 19:7; Йов 34:19; 37:24; Мат. 22:16; Ів. 7:24; Дії 10:34,35; Рим. 2:16; 2 Кор. 10:7; Гал. 2:6; Еф. 6:8,9; Кол. 3:25; Як. 2:1-6.
Пісні: 93, 64, 114, 27, 36, 40, 51 / 101, 126, 53.
Вірші Зоріння: 139. Статті з Вартової Башти: R 5652
Питання: Чи я на цьому тижні судив по вигляду чи згідно дійсності? Чому? Як? З якими результатами?
А страва тверда – для дорослих, що мають чуття, привчені звичкою розрізняти добро й зло — Євр. 5:14.
Ті, які мають правдиву і щиру віру в Бога, охоче довіряють Його словам. Ці підставові засади вчення повинні бути вже раніше в них утверджені. Будована ними будівля з золота, срібла і дорогоцінного каміння повинна вже бути в більшій мірі зведена, а пов’язана з нею праця повинна постійно просуватись вперед. Коли вони лояльні і вірні Богу, тоді вони здатні відрізнити правду від неправди. Ми повинні знати, у що ми віримо і чому так віримо, а тоді відважно і без компромісу це проповідувати, бо «коли сурма звук невиразний дає, – хто до бою готуватись буде?». – R 3199
* * *
Як буквальні діти не мають фізичних органів, достатньо сильних, аби перетравлювати тверду їжу, так і духовні діти не мають достатньо сильних органів, здатних засвоювати тверду духовну їжу. Треба бути добре розвиненим у Христі, щоб властиво правильно найглибші правди, а такий розвиток можна осягнути тільки через безперервне тренування розумових, моральних і релігійних здібностей в духовному значенні. Як фізичні, так і духовні м’язи зміцнюються через тренування.
Співзвучні вірші: Єр. 15:16; Єз. 3:3; Ам. 8:11-13; Рим. 16:19; 1 Кор. 2:6-16; 13:11; 14:20; 1 Пет. 2:2; Пс. 119:99; 131:2; Еф. 3:5; 4:13-15; Кол. 3:16; 2 Тим. 3:15-17; Євр. 6:1; 2 Пет. 3:16-18; Як. 1:18-25.
Пісні:
Вірші Зоріння: 8. Статті з Вартової Башти: R 5688
Питання: Як досвідчення минулого тижня підтвердили цей вірш? Яке добро з того вийшло?
Та й усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі, – будуть переслідувані — 2 Тим. 3:12.
Слід сподіватися опозиції, і вона, без сумніву, буде тривати аж до закінчення нашого бігу в смерті. Терпеливо змиритися з цією опозицією означає пожертвувати своїми власними природними бажаннями щодо дружби та різних приємностей теперішнього життя, зносити труднощі як добрі воїни для справи Правди і переборювати перешкоди (в якому б вигляді вони не прийшли), прикладаючи наші зусилля, щоб чинити Божу волю і працю, пов’язану з просуванням інтересів Його Царства. Дійсне тривання в Господній службі – це, в першу чергу, постійне й уважне досліджування Божого Плану; по-друге, присвоювання його духа; а це веде, по-третє, до палкої ревності в реалізації цього плану, а також до активності в цій службі відповідно до наших здібностей, незалежно від ціни або жертви, якої це від нас вимагало б. – R 3199
* * *
Ті, що живуть у Христі Ісусі – це посвячені. Посвячення робить їх жертвувателями для праведності в світі, в якому перевага надається беззаконню, а невигоди – праведності. Посвячені не можуть інакше поводитись, як тільки переносити переслідування від тих, чиє самолюбство супротивне вчинкам посвячених. Отже всі вірні будуть переслідувані.
Співзвучні вірші: Бут. 49:23; Йов 12:4,5; Пс. 11:2; 37:32; 38:21; 44:16-19, 23; Пр. 29:10, 27; Іс. 29:20, 21; 51:12,13; 59:15; Єр. 20:8; Мат. 5:10-12,44; 10:16-18,21-23, 28; 24:8-10; Лук. 6:22,23; Ів. 15:18,19; 16:1,2; Дії 28:22; Рим. 8:17,35-37; 1 Кор. 4:9-13.
Пісні:
Вірші Зоріння: 121. Статті з Вартової Башти: R 5116
Питання: Чи побожне життя було для мене причиною переслідувань на цьому тижні? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? Як я це переносив? Які були результати?
Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити — Мат. 20:28.
Якщо ми посвятились Господу, тоді кожна жертва з наших слушних прав та інтересів на нашу власну користь як християн, або на користь чоловіка чи дітей, батька чи матері, сусідів чи друзів, братів у Христі, розцінюється Господом як зроблена для Нього; та якби ці самі послуги були зроблені з інших мотивів, – ким-небудь невиправданим і непосвяченим Господу, або зроблені лише для користі тих осіб, а не як жертва для Господа, – то такі речі не будуть нам, як посвяченим, зараховані як жертви.
– R 3265
* * *
Як чудово, що Син Людський, видатний нащадок Адама, прийшов не для того, щоб служили Йому, але щоб послужити іншим. Наскільки ж Син Людський перевершив людину Адама, бо Адам служив собі і зруйнував надію цілого людства, тоді як Ісус, служачи іншим, довершив спасіння для цілого людства. Він перевершив першого Адама настільки, наскільки безкорисливість є вищою від самолюбства. Тому Він є для нас прикладом, і якщо ми будемо Його наслідувати, то будемо надаватись до Царства.
Співзвучні вірші: 2 Кор. 8:9; Мат. 1:21; 4:23; 5:17; 9:13; 15:24; 18:11-14; 20:25-27; Мар. 1:38; Лук. 1:78; 4:18; 22:27; Ів. 4:34; 10:10; 13:4-17; 18:37; Дії 10:38; Гал. 5:13; Євр. 2:9,14,15,18.
Пісні: 112, 13, 20, 67, 93, 86, 116 / 63, 70, 76.
Вірші Зоріння: 163. Статті з Вартової Башти: R 5375
Питання: Яке значення мав для мене цей вірш минулого тижня? Як я його застосовував? Чому? Які були результати?
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: