5 Том, 11 Розділ – Святий Дух Примирення Мнимі Спротиви Розглянені

СВЯТИЙ ДУХ ПРИМИРЕННЯ МНИМІ СПРОТИВИ РОЗГЛЯНЕНІ

РОЗДІЛ 11

Розглянено Писання, Які Виглядають Противні – Не Загашуйте Духа – Не Засмучуйте Духа – Дух Правди – Утішитель – Наповнений Святим Духом – Говорити Неправду Святому Духові – Спокутування Святого Духа – Гріх Проти Святого Духа – “Дух Сказав” – “Подобалось Святому Духові” – “Святий Дух Заборонив” – “Святий Дух Свідчив” – “Святий Дух Поставив Вас Наглядачами (Блискотами)” – Святий Дух Учителем -“Помазання Від Святого” – Дух Заступається За Нас Стогнанням Невимовним – Як Дух Докоряє Світові? – “По Цьому Пізнаєте Духа Божого” Від “Духа Антихриста.”

Наслідком перекладу Біблії такими людьми, які вірили в Трійцю (так звичайний переклад, як і пізніші поправні), там знаходиться багато перекручених і сплутаних уривків, і це, очевидно, є причиню того, що вони не годяться з собою, ні з правдивим поглядом щодо цього предмету, якого беремо під увагу – що Святий Дух від Отця і через Сина є в Божому народі Духом примирення. Тому ми тепер візьмемо різні тексти Писання – усі які, думаємо, можуть бути незрозумілі для умів багатьох читачів. Стараймося переглянути їх разом, з лояльними серцями для Божого Слова і бажаючими бути проваджені Духом Правди; після того ми будемо розважати інші фази цього 268 предмету, який не може бути добре зрозумілий, поки ці мнимі заперечення не будуть усунені.

“НЕ ГАСІТЬ ДУХА”1 Солунян 5:19

Гасити означає позбуватися, або усувати, так як ми гасимо вогонь, або позбудемося світла. Грецьке слово переложене тут на “гасити”, трапляється вісім разів в Новому Завіті, і в кожному іншому випадкові відноситься до гашення вогню, або світла. Маючи це на увазі, пам’ятаймо, що задля того, що ми посідаємо Святого Духа, або ум (святість) Бога, який нас освічує, ми є названі “світлом світу” (Мат. 5:14). Отже бачимо, що Апостол мав на думці, що коли ми будемо зваблені до світовости духом світу, то наслідок буде такий, що ми погасимо світло святого ума, або Духа Божого в нас, яке від нас просвічує на других. І в гармонії з тим маємо вислів нашого Господа, “Отож, коли те світло, що в тобі, є темрява (згасне), то яка велика є ця темрява.”- Мат. 6:23.

“І НЕ ЗАСМУЧУЙТЕ ДУХА СВЯТОГО БОЖОГО, ЯКИМ ВИ ЗАПЕЧАТАНІ НА ДЕНЬ ВІДКУПЛЕННЯ “Ефесян 4:30

Запечатати означає позначити, або призначити. Діти цього світу можуть бути відрізнені через певні знаки – і діти Божі, нові створіння в Христі є позначені через інші знаки, або характеристики. Знаком одної кляси є дух (ум, схильність, воля) світу, а в іншій клясі ця печать, або знак є від Духа (ума, схильности, волі) Божої. Від початку правдивого посвячення для Бога, цей доказ, знак, або печать можна помітити в їх словах, думках і поведінці. Ці знаки стають щораз більше ясні тоді, коли нове створіння зростає в ласці, знанні і любові. Іншими словами, Дух (ум) Божий стаєтся нашим умом, або духом в пропорції як ми зрікаємося нашої людської волі, або духа, і у всьому підкорюємося під волю, або Духа Божого. В такий спосіб 269 ми є напоумлювані, щоб такий самий дух був в нас, який був в Ісусі Христі нашім Господі – ум, або бажання чинити лиш волю Отця. Тому наш новий ум, або Дух є святий, тобто керований Богом. У вищенаведеному вірші Апостол наполягає, щоб ми нічого не робили, що порушувало б нашу умову – щоб ми не чинили нічого, що засмучувало б наш новий ум, або, щоб нас осуджувало наше сумління по причині недогляду обов’язку – нічого, що ранило б наше сумління як нового створіння в Христі. Не засмучуйте Святого Духа, ума Божого, який є в вас, який є вашою печаттю Божого синівства.

” ДУХ  ПРАВДИ “

“Коли прийде Дух Правди … не від себе говоритиме він, а все те, що чутиме казати він буде, і що має настати звістить вам.”- Йоана 16:13.

Над цим Писанням ми вже застанавлялися на стр..167, але деякі додаткові риси вимагають тут дальшої застанови. Ученики, як жиди і природні люди, дивились на справи з точки земського погляду, сподіючись людського визволення і скорого царства в руках упавших людей. Наш Господь говорив їм відносно Царства Божого, але не скорше, аж тепер, Він пояснив їм, що Він мусить померти, мусить лишити їх і піти в далеку країну одержати Царський авторитет, і вернутися, щоб заложити своє Царство і прославити своїх вірних з собою як співспадкоємців в тому Царстві (Луки 19:12). Вони стали засмучені тим, що Він їм сказав, тому Він їх потішав і запевнив, що вони не будуть полишені зовсім самі, але, що як Отець післав Його виконати працю, то так само під час Його неприсутносте^ Отець пішле іншого Утішителя в Його ім’я, тобто як Його представника на певний час. Вони не повинні думити, що майбутній Утішитель мав бути другим Месією, або відмінним учителем, і тому Він їм сказав: “не від себе говоритиме”; він не буде навчати 270 окремо І відмінно до мого навчання, яке ви вже одержали; “а все те, що чутиме, звістить він вам.”

Це значить, що цей утішитель буде тільки проводом порозуміння між Отцем і мною з одної сторони, і мною і вами, моїми вірними послідовниками, з другої сторони. Дух Правди, як мій представник, буде детально розбирати і приводити для вашої розваги більше особливо різні правди, про які я вже вам говорив, але яких ви ще не с здібні ясно розуміти – яких в дійсності не є властивим вам розуміти, аж насамперед я заплачу ваш викуп, і зійду перед присутність Отця, і представлю його перед Ним за вас. Тоді, згідно з Божим планом, я зможу через цього Утішителя передавати вам духові речі, до яких ви тепер не є приготовлені і до яких ви тепер, не будучи викуплені, не маєте права. І коли прийде для вас властивий час, щоб зрозуміти майбутні речі, тоді цей Дух Отця, мій Дух, післаний в моє ім’я, і як наслідок моєї викупляючої чинности, буде провадити вас крок за кроком до повного зрозуміння всього, що є потрібне і властиве, щоб ви зрозуміли – “Він (Святий Дух, вплив і сила Отця) прославить мене, бо з мого він прийме, і вам звістить. Усе, що Отець має, є моє (Його плани і мої плани є в досконалій єдності), через те я сказав, що з мого він прийме і вам звістить.”

Тому ви не повинні сподіватися нових наук, які б підривали мої науки, але радше більшого розвитку і інструкцій по лінії моїх наук, тому що все научування майбутнього Утішителя буде в гармонії з моїми і буде призначене, щоб більш вповні показати вам, що я є Месія. І ви також не повинні сумніватися про правду, вчення цього Утішителя, тому що він є той Дух Правди і виходить від Отця. Цей Дух Правди буде моїм післанником для передання ^вам моїх наук і він покаже вам про речі майбутні.- Йоана 16:13.

І це так було: Дух Правди показував Церкві напротягу цього віку Євангелії щораз більше відносно терпіння Христа і конечність кожного члена Його “тіла” мати участь 271 в них, і про шлях, який ми повинні вибрати, щоб іти в сліди нашого Відкупителя і Господа. Він також показує нам про висоту слави Його нагороди і наш привілей статися “спадкоємцями Божими, співспадкоємцями з Ісусом Христом нашим Господом, якщо будемо з Ним терпіти, щоб і з Ним разом прославитися.” Єгова, Отець усіх, є Автором усієї тої правди, і тому все, що ми одержали напротягу цього віку, походить від Нього, від Якого походить кожний добрий і досконалий дар. Це все Він післав через проводи давно на це приготовлені – через пророцькі і образові научування минувшини, які стали відкриті нам через надхнені слова нашого Господа і Його нахнених Апостолів. І через одержання до нашого серця Святого Духа, і через поступовання в гармонії з Божим Словом і планом, ми є уздібнені оцінювати ці речі, які Бог має заховані для тих, що Його люблять, і які поступають вірою, а не видінням.

” АЛЕ  УПШИТЕЛЬ,  ДУХ СВЯТИЙ, ЯКОГО   ПІШЛЕ  ОТЕЦЬ В   ІМ’Я  МОЄ”Йоана   14:26

Ми вже розглядали цей вірш, але тепер ми звертаємо увагу на цей вислів, що Святий Дух мав бути післаний Отцем, а то показує, що це є вплив, або сила вповні під контролею Отця, а не інше єство рівне Йому в силі і славі, як про це мильно людські вірування говорять. Усі Божі сили с вповні під Його контролею, як наші сили є під нашою контролею, і тому є сказано, що Отець пішле свого Духа, або, як пророк висловлюється, “Я вкладу мій дух у ваше внутро.” Та більше того, про Святого Духа говориться, що він був післаний в ім’я Ісуса – так як слуга с післаний в ім’я господаря, а не в своє власне ім’я. Тут маємо іншу суперечність для небіблійної теорії про три рівної сили і слави Боги. Тут виразно заявляється про вищість Отця; Святий Дух є Духом Отця, силою, впливом, який є післаний на вимогу і в ім’я нашого Відкупителя Ісуса. 272

Чому в ім’я Ісуса? Тому що ціла праця відкуплений і реституції грішників, ціла праця  Примирення,   була  передана  Синові,   і  Святий  Дух  Отця  е  проводом,   або середником, через який Син діє, наділяючи благословення куплені Його дорогою кров’ю. Коли  Святий  Дух Отця зійшов на нашого Господа Ісуса при  Його хрещенню і посвяченню, це було дійсно втіхою і великим благословенням, але все ж таки, це для Нього означало жертвування кожної земської цілі і надії у виконанню Божого плану. Коли б наш Господь мав інший ум, іншу схильність, шукаючи своєї власної користи і самозадоволення, то керівництво Святого Духа не було б задовільняючим для Нього, але непокоїло б Його; Його серце було б дуже неспокійне, невдоволене і бунтівниче. І так є з Божим  народом;  чим  більше  природний  чоловік  може  розпізнати  ум  Господній,  тим більше неспокійний і нещасливий він є, тому що це супуречить його духові, умові, волі і дає йому догану. Але “нові створіння в Христі”, яких воля є мертвою, і які стараються пізнати волю Божу і її чинити – для них ясне зрозуміння волі Отця і плану, і провідництво Божого  провидіння  в  зв’язку  з  інструкціями  Божого  Слова,  є  дійсно  потішаючим  – приносить мир, радість і задоволення, навіть в часі горя і переслідування. В гармонії з тою думкою знаходимо слова Апостола відносно Слова правди, Дух якого мусить бути прийнятий  і  оцінений  для  того,  щоб  він  дав потіху.  Він  говорить,  “Все,  що давніше написане, нам на науку написане, щоб ми через терпеливість та через утіху з Писання, мали надію.”- Рим. 15:4.

“НАПОВНЕНІ  СВЯТИМ ДУХОМ”

“І сповнились вони всі Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти.”-Діян. 2:4.

Цей текст описує подвійну чинність Святого Духа: (І) Це був ум, вдача, Дух Божий, який діяв у послідовниках, 273 як Дух всиновлення, припроваджуючи їх серця до близькости співчуття і спілкування з Отцем і з прославленим Відкупителем. (2) Божий Святий Дух, або сила, або вплив, яка також діяла на них, даючи їм особливі чудесні дари для свідчення світові і для заложення Церкви. Тоді, коли це було б зовсім немудрим думати, що Бог особисто увійшов до одного чоловіка, а тим більше до великого числа людей – до тисячу, або мільйонів – то тут немає нічого немудрого в думці, що сила Найвищого, сила і вплив Єгови, може бути у, або над сотками, тисячами, чи мільйонами, і це в нічому не перешкаджає особистому перебуванню Єгови на престолі всесвіту.

ГОВОРИТИ НЕПРАВДУ  СВЯТОМУ ДУХОВІ

“Петро сказав: Ананіє, чому сатана наповнив серце твоє, щоб ти сказав неправду Святому Духові, та приховав з продажі за землю ?”- Діян. 5:3.

Сатана наповнив серце Ананії в той самий спосіб як Бог наповнює серця свого народу – через свого Духа, свій вплив. Дух сатани є духом зажерливости і самолюбства, який не стягається ошукувати, щоб осягнути свою ціль. Ап. Петро, який мав особливий “дар розпізнавання духів (якою є людина)” був здібний читати серце, читати ум, і тому міг бачити, що Ананія і Сафіра поступили нечесно, вдаючи, що роблять те, чого дійсно не робили. В зв’язку з тим слід завважити, що Апостол вживає слова “Бог” і “Святий Дух” напереміну, кажучи в 3 вірші, що вони говорили неправду Духові Святому, а в 4 вірші, що вони говорили неправду Богові. Думка є та сама. Божий Святий Дух, діючий через Апостолів, був дійсно Божим представником, і тому, коли вони говорили неправду до Апстолів, які представляли Бога і Його Святого Духа, то вони, Ананія і Сафіра, говорили неправду Богові, говорили неправду Святому Духові Божому, якого представником був Апостол Петро. 274

СПОКУШУВАННЯ СВЯТОГО  ДУХА

“Сказав тоді до неї (Сафіри) Петро: Чому ви змовилися, щоб спокутувати Господнього Духа ?’- Діян. 5:9.

Це треба розуміти в такий самий спосіб, як те, що ми розбирали повище, тільки що про того самого Духа тут говориться, як про “Господнього Духа”, і в тих словах Апостол правдоподібно мав на думці Господа Ісуса. І до того ми також можемо легко бачити добру підставу. Дух Отця, Святий Божий Дух, був особливо в Церкві, яка є представником Господа, або її Голови, і він діяв через ум Його “тіла” – і в цьому випадку діяв через Апостола, який був надхнений і побуджений його Духом.

ГРІХ  ПРОТИ  СВЯТОГО  ДУХА

“Коли хто скаже слово проти Духа Святого, не проститься йому ані в цьому віку, ані в майбутньому.”-Мат. 12:32.

Ті, що думають, що Святий Дух є особою, окремою і відлученою від Отця і Сина, з цього тексту витягають думку, що Святий Дух є багато більше важним, чим Отець і Син. Але, як ми вже бачили, Біблія ніде не визнає, що є більше, чим один Бог, Отець, від Якого повстали всі речі, і Він є найвищий понад усе; і е один Господь, Ісус Христос, через Якого все сталося, і Він є слідуючим до Отця, вивищений до того стану через силу Отця. Святий Дух є від Отця і через Сина, і тому не може бути вищий від них, коли навіть був би особою, але ми бачили, що тут немає жодної особовости пов’язаної з Святим Духом; радше це с Дух особи, або істоти, Дух Господа, Його вплив, Його сила, і в тому значенні слова, сам є представником Усієї Його мудрости, маєстату, сили і любови. Отже подивімся, що цей уривок означає.

З контексту бачимо, що наш Господь Ісус вжив Божої сили, або Святого Духа, якого дістав від Отця, щоб вигнати демона. Фарисеї, які бачили це чудо і не могли того заперечити, старалися зменшити його силу і значення, кажучи, що це Він виконав силою сатани. Відповідаючи їм, Господь випразно сказав, що сила, яку Він вживав не була Його власна, і твердив, що це була Божа сила, або вплив, кажучи, “Я виганяю біси Духом Божим.” Тоді Він зганив фарисеїв за те, що вони були такі злісні, бо говорили, що Він це чинив злою силою, хотяй бачили, і не могли заперечити, що Він учинив добру роботу, не в супроводі жодних виявів  злого,  гріха  чи  самолюбства,  чи  амбіції.  Він  назвав  їх  “кодлом  гадючим”  так опертих на традиціях їх церкви, що їх уми були засліплені і не могли бачити найбільш простих і виказаних правд. Це було дуже ясне, що сила і вплив, яка опанувала хворого, була диявольська, погана, і що яка-небудь сила, яка її усуне, мусить бути її противна, так що ці вчителі були без виправдання, коли вони говорили, без жодної причини, що це чудо було виконане силою сатани.

Дальше наш Господь показав, що хоча вони не говорили навмисне проти Єгови, ані проти Нього, вони говорили проти святої сили, проти Духа, який діяв у Ньому. Неправильно зрозуміти і неправильно представити невидимого Бога було б багато меншою провиною, і говорити зле про нашого Господа Ісуса і зле представляти Його мотиви, твердячи, що Він лиш хотів захопити престол і прославити себе і дістати силу, було б також не так великою провиною – мірячи Його мотиви через свої власні самолюбні амбіції і гордість. Але їх поступовання було гірше, бо коли вони були свідками маніфестації Божої сили, що була вжита для доброго діла, для звільнення одного з їх товаришів з під сили диявола – і тоді говорити проти цієї святої сили, то це вказувало на більшу міру безбожности і противности серця, чим це було б в якому-небудь з інших переступів.

Наш Господь показав їм, що в своєму незнанні і сліпоті вони могли зле представити Його, Його слова, Його 276 старання; і в такій самій сліпоті могли неправильно пояснювати багато Божих діл і зле говорити про них, але, коли сила Божа була ними засвідчена, в повній протилежності до сили диявола, то факт, що вони говорили зле проти того, показує напевно, що їх серця були в дуже безбожнім стані. Гріхи незнання можуть бути прощені людям – вони будуть прощені людям – тому що незнання, або темнота, наступила з причини упадку, і викуп став заплачений за всіх, які є учасниками упадку і його прокляття. Але гріхи проти ясної маніфестації Божої ласки не можуть бути приписані слабостям тіла і спадковості, але мусять бути визнані як добровільна злоба серця, яка не є прощена.

Добровільне, намірене зло ніколи не буде прощене -ні в тому віці, ні в майбутньому віці. Божою пропозицією не є, щоб змушувати людей до гармонії з Собою; але після відкуплення їх, Він приготовить для всіх нагоду для пізнання правди і свідчення про Божу доброту через діяльність Його Святого Духа. Отже кожний, який після того не схоче прийти до гармонії з Божим влаштуванням, Його законам, і покажеться добровільним грішником, свідомим противником святої Божої сили – для таких Господь вже більше не має жодних засобів ласки .

Чи Письменники і фарисеї дійшли до відповідного і ясного зрозуміння  Божої святої сили, щоб заслужили на Другу Смерть через те, що докоряли її і називали злою силою, ми не є здібні судити, тому що ми не можемо читати серця і тому що Господь не сказав точно як це буде. Коли б ми були певні, що вони згрішили вповні проти ясного світла, проти сили Божої, то ми не мали б більше жодної надії для них, але вважали б що вони згинули в Другій Смерті як добровільні грішники, які відкидають Божу ласку. Але, коли вони не одержали повного світла і знання, повної стичности з Божою святою силою, щоб це становило для них повну пробу, вони мусять остаточно прийти до такої повної проби, заки можуть бути засуджені на Другу Смерть.277

Але кожний гріх проти Святого Духа, проти ясного світла і знання Божої сили, не є прощений, тому що він добровільний. Коли це буде добровільний гріх проти певної міри світла, тоді певні “кари” є застосовані, коли це буде добровільний гріх проти більшого світла і більшої ласки в зв’язку з святою Божою силою, тоді треба буде більших кар, але коли переступ є зроблений проти повного і ясного зрозуміння того, що є правильне, а що зле, в повній опозиції до святої Божої сили, то це означатиме, що такий заслужив на повне знищення, на Другу Смерть, на повну кару за гріх. Викуп забезпечує прощення гріхів, які повстали з причини незнання, або слабостей, що виникла з упадку, але не особистих добровільних і свідомих гріхів проти світла. Однак ми не повинні забувати, що багато гріхів, в яких є певна міра добровільности, є змішані з певною мірою слабости, або несвідомосте щодо правильних принципів, або до обох. До міри їх незнання і слабости кожний гріх може бути прощений через ласку Божу в Христі – через віру і прийняття Його примирення; і до тої міри, до якої який-небудь гріх був добровільний, намірений, до такої міри він не є прощений – він мусить бути спокутуваний через карання – “кари”, так довго як деякі якості, що можуть бути прощені, перебувають в грісі;, але, коли в грісі немає таких якостей, які можуть бути прощені, то наступає смерть, знищення.

В такий спосіб бачимо, що кожний добровільний гріх є гріхом проти світла, гріхом проти Святого Духа правди -і такий гріх ніколи не є прощений.

“І  СКАЗАВ  ДУХ  ДО ФИЛИПА, ПІДІЙДИ ТА  ПРИСТАНЬ  ДО   ЦІЄЇ  КОЛЕСНИЦІ. ” Діян. 8:29

Ніщо зв’язане з цими словами, ні з цим контекстом, не вказує на потребу іншого Бога. Навпаки, кожна потреба є заспокоєна, і гармонія з рештою Писання є задержана, 278 коли розуміємо, що Господь через свого Духа, свій вплив і силу керував і поінформував Филипа, щоб він наблизився до колесниці скопця. Ми не є поінформовані, в який спосіб Филип був спрямований через Святого Духа (підійти до колесниці), і це теж не було б мудрим спекулювати. Наш Бог розпоряджає неограниченими засобами порозуміння і передання своїх бажань для свого народу. – Порівняйте 39 вірш “ДУХ  ПРОМОВИВ  ДО  НЬОГО, ОСЬ  ТРИ  ЧОЛОВІКИ  ШУКАЮТЬ   ТЕБЕ “- Діян. 10:19.

Цю саму відповідь можна застосувати, як і в попереднім випадку. Це є зовсім неістотним для нас, в який спосіб сила, або вплив, Дух Божий звернувся до Петра, даючи йому цю інформацію. Для нас вистачає, коли ми знаємо, що Господь скерував Апостола і це в такий спосіб, що Апостол ясно це зрозумів, а що є показане в цьому дальшому описі.

“ДУХ СВЯТИЙ ПРОМОВИВ: ВІДЛУЧІТЬ МЕНІ  ВАРНАВУ  ТА САВЛА  НА ДІЛО, ДО  ЯКОГО  Я  ЇХ ПОКЛИКАВ.”- Діян. 13:2

Тут як і в інших місцях, Святий Дух вживає особистої мужеської форми вислову, згідно з цим текстом. В тім не можна знайти суперечности, тому що Бог усюди вживає особистої мужеської форми вислову відносно себе самого. Це не є менше властивим тут, говорячи про силу Єгови і інформацію, яку Він дав. В який спосіб цей Святий Дух повідомив, “промовив”, або показав відлучити Павла і Варнаву, нас не поінформовано. Однак, ми знаємо, що всі з посвяченого Божого народу є покликані через Святого Духа бути служителями, слугами правди, і згідно з їх здібністю і нагодою вони повинні бути вірними і активними слугами. До всіх таких Дух говорить через загальний поклик, Чому ви стоїте тут нечинними? … ідіть також до винниці.” І особливі здібності, і добрі нагоди 279 повинні бути визнані як особливий поклик Господа для більш публічної служби для правди. Але хоча таланти, які мали Павло і Варнава, треба вважати як підсилюючий загальний поклик Святого Духа для них, щоб виконувати службу, для якої вони мали особливі таланти, то це є зовсім можливо, що Святий Дух в цей час міг ужити один з “дарів”, які тоді були чинними в Церкві – дар пророчий – показати Божу волю відносно Павла і Варнави, бо читаємо: “Були ж у Церкві, що була в Антиохії, деякі пророки.”- Діян. 13:1.

Однак, ми повинні пам’ятати, на слова Апостола до Галатів (1:1) відносно його поклику для служіння. Він говорить, що він дістав свій авторитет від Отця і Сина, але зовсім не згадує про Святого Духа, як про іншого рівного Бога, кажучи: “Павло, Апостол не від людей, ані через чоловіка, але через Ісуса Христа й Бога Отця, Який воскресив Його з мертвих.” Коли б Святий Дух був особою, коли б він був Богом, якого особливим провидінням є призначати слуг правди (і таким є загальне твердження), то такий пропуск, таке незгадання Святого Духа було б зовсім непослідовним, нерозважним; але коли ми маємо властивий погляд відносно Святого Духа, а саме, що це є Дух, вплив, сила, або авторитет Отця і Сина, або обох разом, тому що їх ціль є одна, тоді все є гармонійне і мудре.

” ЗБОЛИЛОСЬ  ДУХОВІ СВЯТОМУ  І НАМ ” Діян. 15:28.

Апостоли зібралися на Конференції, щоб відповісти на питання Церкви з Антиохії відносно зобов’язання до Жидівської Угоди, або Угоди Закону, тих, які не були жидами з уродження. Ми маємо запевнення, що осягнене рішення було не тільки заключенням самих Апостолів, але, що їх розбирання цієї справи було в певний спосіб підтримуване Господом, і вони мали доказ, що їх рішення було умом Господа, Духом Господа, волею Господа.

Апостол Яків, головний бесідник цієї наради, дає нам ключ, в який спосіб Божа думка, або воля була там 280 встановлена; і ми пізнаємо, що ця сама метода с дораджувана для цілої Церкви і її придержують вірні сьогодні, а саме, через досліджування Св. Письма в світлі Божого Провидіння. Він роздумував над тим, якою е воля Господа відносно цього предмету, через перегляд особливого провіденціяльного керівництва Ап. Петра, -його післання до Корнелія, першого наверненого поганина – і дальше він звернув увагу на невиповнене пророцтво, яке він цитує. Заключення, яке він і ціла Церква витягнули з цього, стало прийняте як наука Святого Духа. Перегляньте Діян. 15:13-18.

” ДУХ  СВЯТИЙ  ЗАБОРОНИВ  ЇМ ЗВІЩАТИ  СЛОВО В  АЗІЇ. ” Діян. 16:6

Тут спосіб вислову виглядає вказував би на загальну думку, що Святий Дух є особою, що він говорив і заборонив тощо. Однак, розгляд цього тексту в світлі його контексту показує, що він с вповній згоді з усім тим, що ми в цій справі бачили, підтверджуючи думку, що Святий Дух є святим впливом і силою Єгови Бога, і нашого Господа Ісуса Христа, через яку воля Отця і Сина, є представлена під розвагу для посвячених – яким-небудь виконаним процесом. Ми не маємо особливих інформацій, в який спосіб Апостолові і іншим було заборонено йти і проповідувати в Азії, але, очевидно, вони були здержані і їм було заборонено йти до Азії – їм перешкодили несприяючі обставини. Але не зважаючи на те, як вони були здержані, наука тут є, що Бог сам керував своєю працею, і що дорога і напрям Апостолів були справою Божого провидіння – вони були керовані Господнім Духом; Він вживав свою невидиму силу, що керувала ними як Його слугами.

В кожному випадку, ми можемо бути певні, що Боже керівництво було чимсь більшим, як тільки умовим вражінням для Апостола. Один приклад, в який спосіб Дух керує в таких справах, с поданий в контексті – Ап.Павло бачив вночі видиво. Перед ним стояв чоловік з Македонії і благав його, кажучи: “Прийди і поможи нам”. Скоро після того видива вони забажали йти до Македонії, розуміючи, що це напевно Господь кличе їх, щоб вони ішли і проповідували їм Євангелію. (9 в) Ці різні події показують нам, що спосіб, в який Бог навчав і провадив в тих днях, не був дуже відмінний від тих, які Він сьогоді вживає в керуванні своїми слугами. І всі такі непрямі, неособисті повідомлення є відповідно зображені як від, або як через Господнього Святого Духа, або вплив, чи силу. Коли б Ангел передав післанництво, так як Петрові у в’язниці (Діян. 5:19; 12:7), або так як наш Господь звернувся до Павла особисто, коли він їхав до Дамаску (Діян. 9:4; 1 Кор.15:8) то це не було б приписане Святому Духові, або силі Господа, але самому Господеві і самому Ангелові.

” ТІЛЬКИ ЩО ДУХ СВЯТИЙ СВІДЧИТЬ В КОЖНОМУ МІСТІ, КАЖУЧИ, ЩО КАЙДАНИ  ТА МУКИ  ЧЕКАЮТЬ  МЕНЕ ” Діян. 20:23

Тут нічого не вказує, щоб ми думали про особистість Святого Духа. Противно, як приклад засобів, через які Божа свята воля, або Дух повідомив Павла, шо кайдани чекають його в Єрусалимі, завважте запис про одну з цих оказій свідчення в Кесарії. В Церкві в цьому місці був один на ім’я Агав, який мав пророчий дар, звичайний в тому часі. Запис подає, “І прийшовши до нас, і, взявши пояс Павла, зв’язав собі руки і ноги і сказав: Так говорить Дух Святий: Отак зв’яжуть жиди в Єрусалимі того чоловіка, якого пояс це є, і видадуть його в руки поган” (Діян. 21:11). Приятелі тої справи старались з початку переконати Апостола, щоб він не йшов до Єрусалиму, але він рішив твердо, що (не зважаючи на те, що його може там чекати), він задля себе в жодний спосіб не змінить Господнього заміру, (не буде йти всупереч Божої волі); він сказав, що є готов не тільки бути зв’язаним, але й умерти в Єрусалимі, за ім’я Господа Ісуса. (Слід помітити, що 282 Апостол не згадував Святого Духа – що він був готовий померти за ім’я Святого Духа).

Коли  приятелі  в  Кесарії  зрозуміли  непохитність  Апостола,  то  сказали,  “Нехай діється воля Господня”. Отже, в кожнім випадку, свідчення Святого Духа було прийняте Церквою яко воля Господа Ісуса, Якого воля була також волею Отця. – Діян. 21:10-14.

СВЯТИЙ  ДУХ ПОСТАВИВ  ДЕЯКИХ НАГЛЯДАЧАМИ

” Отож пильнуйте себе та всієї отари, в якій Святий Дух поставив вас наглядачами, щоб пасти Церкву Божу.”-Діян. 20:28.

Ці слова були зверніні до Старших Ефеської Церкви. Тут Апостол звертає увагу на факт, що їх становище в Церкві як слуг правди, не було призначенням лиш через них самих, ані не призначення тільки через Церкву, але, що в цій справі їх вибору Господь діяв через свого Святого Духа. Він хотів, щоб вони розуміли, що ціла заслуга їх становища була в зв’язку з тим фактом, що воно мало Боже признання і що вони стались слугами Церкви через Господнє призначення, через Його Святого Духа, або вплив, який керував, доглядав і верховодив в справі їх вибору. Тому в іншому місці, звертаючись до Церкви, а не до світу, Апостол говорить, “Та кожному (в Христі) дається виявлення Духа на користь

… Бог постановив в Церкві: поперше апостолів, подруге, пророків, потрете, учителів … Є різниця й між ділами, Бог же той самий, що все у всіх робить.”- 1 Кор. 12:6,7,28.

У цих словах Апостол показує, що постанова, або призначення усіх слуг в Церкві є від Бога, через маніфестацію Святого Духа – а не ділом тільки самого Святого Духа, осторонь Отця і Сина. Бог в Христі має догляд над усіма справами свого власного народу, Церкви, через Його Духа – Його святу силу діючою всесильно і всезнаючо – через Його всесвіт. Це перечить думці, що Святий Дух є іншою особою і показує, що праця стала закінчена Господом через Його Святого Духа. Ці старші в Церкві посвятилися для Господньої служби, і стали вибрані бути слугами, вчителями і старшими в Церкві, з причини особливої придатности і талантів під проводом Святого Духа – в згоді з Божою волею, або Духом, або Його заміром. І хоча вони є покликані на це становище через людські знаряддя, вони особливо одержали цю службу наслідком керівництва і призначення Божого, і відповідно до того мали розуміти, яка є відповідальність цього становища.

СВЯТИЙ  ДУХ Є УЧИТЕЛЕМ 

“Нам же об’явив Бог Духом Святим, бо Дух усе досліджує, навіть глибини Божі … про що й говоримо не словами, які навчає людська мудрість, але які навчив Дух Святий.”- 1 Кор. 2:10,13.

Це Писання, як ми вже згадували, доказує, що, коли діти Божі одержують Святого Духа, або ум Божий, це приготовляє і дає їм змогу розуміти Його план. Лиш тоді, як прийдеться до повної гармонії з Богом, через Його Слово правди і через духа, або правдиве значення того Слова, ми маємо змогу розуміти глибокі речі Божі. Тут, як це можна завважити, Апостол протиставляє “Святого Духа, який є від Бога” і який діє в нас, з “духом світу”, що перебуває у природній людині і має на неї вплив. Як це є ясним, що дух світу не є особою, лиш світовим умом, вдачею, впливом! Зовсім подібно Дух Божий у Його народі не є особою, лиш святим умом, або розумом, або впливом Божим у них.

“ТЕ,  ЩО Є ВІД  БОЖОГО  ДУХА “

“Тілесна ж людина не приймає того, що від Духа Божого, бо це для неї глупота, і не може вона його розуміти, бо це духовно треба розбирати.”- 1 Кор. 2:14.

Це є важні слова і вповні в згоді з усіма попередньо 284

розбираними. Чоловік, який є наповнений світовим духом є пропорціонально неприготовлений бачити і оцінювати глибоких, закритих, славних речей Божих – “те, що Бог наготовив тим, які Його люблять.” Ці глибокі речі, або як наш Господь їх називає “перли”, не є для брудних, грубих, самолюбних, переповнених духом світу, але для тих, які стали очищені через обмиття водою Слова, які стали припроваджені близько до Господа через віру в дорогоцінну кров і стали освячені, вповні посвячені для Господа. Таким Богу ^подобається відкрити свої глибокі речі, і усі багатства Його ласки, крок за кроком – коли різні частини правди стаються “кормом на часі”.

Це є дуже тяжка проба, як це всі можуть бачити. Це виразно відрізнює упавшого чоловіка від нового створіння, духового (духовного). Хто є сліпий до глибших духових правд, тому напевно брак свідчення, або доказу тут згаданого, як потвердження його синівства, його споріднення з Небесним Отцем і його вірности у такому спорідненні. Про тих, які є байдужі про справи, які тут Апостол наводить, “Те, що Бог приготовив для тих, що Його люблять”, в повищих словах є натяк, що причиною їх байдужности є те, що їм брак Святого Духа. Та проте, ми знали так званих учителів в церкві, які не тільки признали, що цих речей не розуміють, але навіть тим хвалились. Через те вони заявляють^ що вони не мають ума, або розуміння Божого, не знають Його плану і тому не можуть мати багато Його Духа, Духа правди – і в пропорції не можуть мати багато правди. Тут є дана проба щодо нашого посідання Духа, і нашої здібносте розпізнати і оцінити речі Божі, які є закриті від світових людей – “Нам же об’явив Бог Духом Святим.”

ПОМАЗАННЯ  ВІД  СВЯТОГО

” Ви ж маєте помазання від Святого і знаєте все.” ” Помазання, яке ви прийняли від Нього, у вас перебуває, і ви не потребуєте, щоб хто навчав вас. І як те помазання навчає вас про все, а воно є правдиве, і нема в ньому неправди, то як воно навчило вас, так в ньому перебувайте.”- 1 Йоана 2:20,27.

Ці слова помазання і намащення насувають на думку інтелігентним дослідникам Біблії про святий помазуючий олій, який був вилитий на голову кожного наступаючого Первосвященика і Царя в Ізраїлю. Як народ Ізраїля був образом на “правдивого Божого Ізраїля”, так само їх священики і царі були образом на Христа, великого позаобразового Первосвященика і Царя. І як їх священики і царі були помазані “святим олієм помазання”, як офіційне введення на посаду, так наш Господь був помазаний Святим Духом в часі свого посвячення. Таким чином Він стався Христом – Помазанець Єгови.

Вибрана Церква має бути “царським священством” (царі-священики) під їх Господом і Головою – “члени тіла Помазанця (Христа).” Цього Святого Духа помазання, який сплинув на нашого Господа в часі Його хрещення в Йордані, і з “усією владою (силою) даною на небі і на землі”, коли Він став піднесений з смерти через Святого Духа, або силу Отця (Мат.28:18; Ефес. 1:19,20), Він за згодою Отця “злив”, або вилляв, як позаобразовий олій помазання, на представників Його Церкви в дні П’ятидесятниці. Там (маючи ^на умі образ) олій помазання перейшов від “Голови” на Його “тіло”, Церкву, і відтоді вірні, які перебувають в тілі, є в Слові Божім названі “особливо вибрані” Богом, помазані Ним (в Христі), щоб володіти і благословити світ, після того як насамперед будуть “навчені від Бога” під керіництвом Духа помазання.

Значення помазання, (з грецького “хрізма”) є гладкість, оливність, мастіння. Звичайно це слово піддає нам думку про запахи, перфуми. Як чудово і яскраво це слово представляє ефект (наслідок) Божого впливу до добра в тих, які підійшли під це позаобразове помазання -святість, лагідність, терпеливість, братерську любов і любов до всіх! Який милий і чистий запах це помазання Святим Духом любови приносить з собою для всіх тих, які його одержують! Не дивлячись на те, яким незграбним, або грубоватим, або несвідомим міг би бути зовнішний чоловік, “земська посудина”, то однак він дуже скоро набуває того милого, очищуючого впливу, скарбу “нового серця”, нової волі до свого внутра – помазаний Святим Духом і припроваджений до гармонії з тим “що правдиве, що чесне, що чисте, що любе, що гідне похвали!”-Филипян 4:8.

Ці слова “помазання” і “намащення” е в повній гармонії з правильним поглядом про Святого Духа – що це є вплив від Бога, невидима Божа сила вживана через Його приписи, Його обітниці, або в інший спосіб, який може виглядати добрим  для Всемудрого і Всесильного. Ці слова напевно не передають думки про особу. Як ми можемо бути помазані особою ?

Але дехто може сказати, що в вислові “Помазаний від Святого”, не помазання, але Святий представляє Святого Духа. Ми відповідаємо, що ні! Святий є Отцем. Ап. Петро, описуючи благословення П’ятидесятниці, сказав, що це було злите – як помазуючий олій, але не як особа, яка мала б бути післана. Він, говорячи про Ісуса, сказав, ‘[прийнявши від Отця обітницю Святого Духа (у прор. Йоїла) Він злив те, що ви тепер бачите і чуєте” – цю чудесну силу, або вплив, який показався по різному, у розбудженню думки, в розділених огняних язиках, в говоренню різними мовами невченими людьми. Знов у прор. Йоіла є “Я зіллю мого Духа.” Чи може хто твердити, що тут було б властивим вживати таку мову відносно особи? Що він був даний Отцем Синові і що він став вилитий і його бачили і чули як “те”? Напевно ні. І напевно, що така мова була б зневажливою, коли б її стосувати до третьої особи Божої трійці, “рівної в силі і славі.”

Однак питання, яке кожного вдаряє, як дуже вражаюче, є те, що ті, які одержують це помазання, “знають все.” Скільки Божого народу відчували, що вони напевно не “знають всього” і тому сумнівалися, чи вони одержали помазання Святого Духа. Але ця справа стає спрощеною, коли цей вірш буде переложений “Ви ж маєте помазання від Святого і ви всі про те знаєте”. Так, дійсно, всі правдиві діти Божі добре знають різницю між серцем, або волею природного чоловіка, а новим серцем, новим умом, новою вдачею, яка є контрольована любов’ю і праведністю.

І скільки з Божого найкращого і дуже покірного народу читали з подивом ці слова, “Помазання, яке ви прийняли від Нього, у вас перебуває, і ви не потребуєте, щоб хто навчав вас.” На жаль, вони кажуть, ми не одержали такого помазання, тому що ми дійсно завжди потребуємо, щоб хтось нас навчав, і не багато знаємо без навчання, без прямого пояснення, або при помочі пояснення через когось іншого. І ці покірні душі почувалися б пригноблені і знеохочені з причини їх чесного думання, коли б не бачили, що вони і інші, найкращі з святих, яких вони знають, також потребують і оцінюють людських учителів. З другої сторони, деякі менше чесні, менше відкриті, менше святі, намагаються обманити себе і інших, претендуючи, що вони нічого не навчилися від людей, але навчились усього через пряме надхніння від Святого Духа. Вони не спостерігають, що тим стверджують, що їх думки, слова є вповні непомильні. Вони також не можуть бачити, що їх помилки в думках, словах і ділах, про які вони говорять, що є під повним надхнінням Святого Духа, наводять тінь на Божого Святого Духа, як автора їх помилок і безглуздя.

Взявши цей уривок таким, як він є, то на вигляд він противиться загальному свідченню Св. Письма. Чи Ап. Павло не згадує між дарами Духа для Церкви – апостолів, пророків (бесідників), вчителів, євангелистів? І чому їх давати, коли б Церква не потребувала, щоб яка-небудь людина її навчала? Що Апостол говорить відносно причини настановлення цих особливих дарів у Церкві? Слухайте, що він говорить, “Для вдосконалення святих, на діло служення, для збудовання тіла Христового, поки ми всі не дійдемо до єдности в вірі і до пізнання Сина Божого.”- Ефес.4:11-13. Порівняй 1 Кор. 12:28-31.

Ми не можемо припускати, що Ап. Йоан заперечував Ап. Павлові і іншим Апостолам – з яких усі були вчителями і які вказували, щоб Церква пошукувала за вчителями, пастирями і доглядачами через Святого Духа, і щоб поважати тих, які в такий спосіб управляють в Церкві і доглядають, і дбають про добро душ, як такі, що мають дати звіт перед Господом. (Жид. 13:17) Це, безсумніву було в повній згоді з порадою Ап. Павла, що Церква потребує вибрати за своїх слуг мужів “здібних навчати”, здібних через здорову науку напоминати і переконувати противних, і якщо потрібно, “докоряти сурово, щоб вони були у вірі здорові.” Вони мали розпізнати підпастирів, які не будуть “панувати над Божою спадщиною”, але будуть “пасти стадо” поживою на часі – уникати таких вчителів, які лише мають сверблячі вуха для популярности і підлещування.- 1 Петра 5:2-4; 1 Тим. 3:2; 2 Тим. 2:25; Тита 1:9,13.

Дальше, сам Йоан був учителем і в цьому самому листі він навчав те, що він і ми вважаємо як здорову науку -конечну, ищоб її навчати. Напевно, що ніхто, читаючи писання Йоана, не прийде до висновку, що він вважав їх лиш як звичайні собі приятельські листи, без наук чи порад. Чи він не відчиняє цього листа словами “Що ми бачили й чули, про те звіщаємо вам, щоб ви також мали спільність з нами?” (1:3). І дальше він говорить, “це пишу вам (щоб вас навчити), щоб ви не грішили.” (2:1) і знову, “нову заповідь (навчання) пишу вам” (2:8). І знову, “Діточки, нехай ніхто вас не обманює (але пильнуйте мої науки). Хто чинить праведність, той праведний.” (3:7) Знову, “Ми ж від Бога. Хто знає Бога, той слухає нас” (4:6), Знову “Це написав я вам … щоб ви знали (були навчені).” (5:13) Він закінчує свій лист дуже важною наукою, кажучи, “Діточки, бережіть себе від ідолів (не дозвольте жодній особі, чи речі, щоб вона заступила Бога у вашому почутті і пошані)”.

Отже бачимо, що Апостола не треба розуміти, що він мав на думці, що Церква не потребує людських вчителів -але, противно, він визнає людських учителів як середників вживаних Святим Духом, особливо встановлених в Церкві власне для цієї служби. Отже, що він мав на думці, коли сказав, “ви не потребуєте, щоб вас хтось навчав” і “це саме помазання навчає вас про все”? Властиву відповідь на це питання можна легко бачити, коли розглянемо контекст в світлі того, що ми вже обговорювали.

Цей лист, як думають дослідники, був писаний в році 90 нашої ери. До цього часу Християнство осягнуло важне місце в світі. Воно зібрало “рештки” тілесного Ізраїля і стягнуло на себе ненавість і переслідування великого числа засліпленого народу, і було розпорошене усюди через цілий тодішний цивілізований світ. В тому часі багато речей у Християнстві приваблювало грецьких філософів, які старалися злучитися з ним і статися філософічними Християнами і теж Християнськими філософами- дальше задержуючи свою філософію, яку Ап. Павло називає “так зване знання.” 1 Тим. 6:20

Ці філософи були раді визнати Ісуса за доброго чоловіка і мудрого Учителя, але не як Божого Сина, Який залишив духову природу “подобу Божу” і “стався тілом”, щоб через те статися Відкупителем і творцем вічного життя для тих, які будуть Його слухати. Однак вони навчали про майбутнє вічне життя і були задоволені, що знайшли Християн, які також в це вірили; різниця була та, що філософи (Платон і інші), навчали, що вічне життя є людською якістю, вродженою силою в людстві -безсмертям, тоді як Християне навчали, що вічне життя не було вроджене в людині, але є Божим даром через Христа, призначеним лиш для тих, які його приймуть- Рим. 2:7; 5:15,21; 6:23; 2 Кор. 9:15.

Ці філософи фактично говорили до Християн – Ми тішимося, що зустріли мудрих, поважних і вільних людей. Ваш великий учитель, Ісус, дійсно звільнив вас від багато жидівських обрядів і забобонів і ми вам ґратулюємо. Але ви ще дальше є в певній мірі зв’язані; коли ви будете досліджувати нашу філософію, то будете мати ще більше свободи і пізнаєте, що ви ще багато маєте спільного з жидами – їх надії Месіянського Царства, їх особливу ідею про одного Бога, і ваші своєрідні ідеї, що ваш Учитель Ісус, був Його одиноким Сином тощо, з цих речей ви скоро виростете при помочі нашої філософії.- 2 Петра 2:19; Юди 4.

Лист Апостола Йоана був написаний, щоб скріпити Християн проти таких підривчих наук. Він напоминає їх в цьому розділі (2:24) держатись міцно наук, які вони чули з початку, і вважати ці філософічні науки за брехню, і всіх таких вчителів, як представників Антихриста, про якого вони так багато чули, що покажеться в Церкві (2 Сол. 2:3-7; 1 Йоана 2:18) Він говорить, “Це написав я вам про тих, що зваблюють вас (від Христа).- 26 вірш

Тоді він пише ці особливі слова у 27 вірші, які ми тепер розбираємо, а які ми можемо так парафризувати (переповідати):

Але, дорогі, правдиві діти Божі не можуть бути зваблені жодною такою філософією; для нас жодна філософія не може забрати місця Христа в наших серцях – жодна теорія не може побудити нас до піддавання під сумнів повноти і правильности післанництва, яке ми одержали як Євангелію нашого Господа Ісуса Христа -Улюбленого Отцем, Помазанця Отця. Крім мудрости “віри раз святим переданої”, візміть під розвагу, який чудовий ефект це післанництво мало на вас; воно було в супроводі чудесних “дарів” “мов”, “чудес” тощо, про які ці філософи говорять, що вони були дубліковані чарівниками сходу; але крім того ви масте інше свідоцтво в ваших власних серцях – в помазанню, яке переобразило і відновило ваші уми, приносячи в вашому щоденному житті овочі Духа святости, яких чарівники не можуть витворити і яких філософи, які стараються вас обманути, не можуть заперечити.

На цих фундаментах нашої святої релігії – що Ісус Христос не був самозванець, але був дійсним Сином Божим

і нашим Відкупителем, і що вічне життя може бути осягнене тільки через основну сполуку з Ним – ви не потребуєте жодного научування ні від таких фальшивих учителів, ні від мене. І так далеко як цей Святий Дух любови мешкає в вас, він буде служити як охорона проти таких безбожних нехристиянських теорій. Так далеко як ви пам’ятаєте, що “мир Божий, який перевищує всяке знання”, прийшов до ваших сердець через прийняття Ісуса як Божого Сина і як одиноку силу Божу на спасення, то так довго цей дух буде сильно держати вас, непохитно на цьому пункті. І ви пізнаєте, що ця сама проба (лояльности для Святого Духа любови одержаного через Отця і Сина) буде помічною у провірюванню  всіх  справ;  бо  все,  що  противиться  і  нехтує  цього  Духа  любови,  є безбожним духом – фальшивою наукою. І пам’ятайте, що Його вчення є, що коли ми маємо одержати яку-небудь нагороду, ми мусимо “перебувати в Ньому” – полишити Христа означає полишити все.

НЕВИМОВНЕ СТОГНАННЯ

” Дух заступається за нас стогнанням невимовним; а Той, Хто досліджує серця, знає яка думка (який ум) Духа.” –  Рим. 8:26,27.

Ці слова були сказані Апостолом в тій цілі, щоб показати і дати до зрозуміння Божому народові про Божу любов і опіку над ними, але вони були неправильно зрозумілі багатьма. Вони кажуть нам, що Святий Дух стогне за ними перед Отцем, і деякі намагаються самі стогнати так, щоб їх можна чути, і деякі думають, що, коли вони більше стогнуть, то це якось помагає Святому Духові в цій справі, помагає вирівнювати за стогнання, яке він не може висловити – хоча вони не можуть знати, як саме. Це, дійсно, було б дивним, коли б Святий Дух був особою і, як катехізм подає, “рівний у силі” з Отцем і Сином, що він вважатиме за конечне звертатися до Отця і Сина заради Господнього народу через невимовне 292 стогнення. Наш Господь Ісус сказав, що ми можемо приступати прямо до Нього, і що ми можемо приступати прямо до Отця, запевнюючи нас, “Сам Отець любить вас.” Однак з цього Писання деякі витягнули ідею, що ми мусимо приступати до Отця і до Сина через Святого Духа яко посередника, який буде стогнати за нас і вставлятися за нас, щоб ми могли бути прийняті Отцем і Сином. Це годиться з загальними невластивими і помішаними поняттями відносно Святого Духа і його функції.

Блуд такого пояснення с більше помітним, коли ми подумаємо, що наколи стогнення не можуть бути висловлені, то вони не будуть стогненнями взагалі, тому що те, що не є висловлене, не є стогнанням. Але цей вірш буде нарівні виглядати дивним і непослідовним, коли б ми, пояснюючи його, казали, що це означає, що Святий Дух, вплив, або сила Всемогучого Єгови, не може висловитися інтелігентно. Ми знаємо, що в минувших віках Божий ум, воля, Дух, проявляв велику виразність через слова і діла пророків, і ми не можемо припускати, що він має меншу силу чи здібність тепер, чим тоді. Отже, на що це Писання вказує – ” Дух заступається за нас стогнанням невимовним.”

Тут помилка с в тім, що припускається, що це є Божий дух, який благає. Противно, Дух який заступається за нас, є нашим власним духом, духом святих, який благає Бога і часто не може висловитися відповідно. Коли кинемо оком на текст разом з його зв’язком, то це покаже нам правильність його пояснення. Апостол тут щойно писав про перетяжене гріхом людство, яке стогне і мучиться в кайданах (гріха). Він запевнює нас, що воно одержить свободу з цієї неволі, коли Церква, “сини Божі” будуть прославлені з Провідником їх Спасення. (19-21 вв) Після того він переходить від стогнучого світу до теперішнього стану Церкви, в якому ми стогнемо “І не тільки юно, але й ми самі, маючи первоплід Духа, самі в собі стогнемо, очікуючи усиновлення – відкуплення тіла нашого.”- 23 вірш.

Відновлений, або перемінений ум, або дух в Церкві, колись світовий, є тепер святий і духовий, але наші тіла є ще дальше людськими і мають Адамові недосконалості. Тому ми, як нові створіння, є обтяжені тілом і стогнемо за приобіцяним визволенням до Христової подібности в першому воскресенню. Апостол пояснює, що ми через віру можемо вважати земське тіло як мертве і думати про себе, як про нові удосконалені створіння, і в такий спосіб вважати себе спасенними тепер – “спасенними надією” (24 в). Тоді, показавши, як ми можемо думати про себе, він пояснює нам, що з Божої точки погляду нас вважається як “нові” і “святі” і “духові” істоти; він показує, що Бог, дивлячись на нас з такого становища, визнає не тіло і його слабості і недосконалості^ але духа, ум, заміри, волю, “нове створіння”, віддане для Його служби. Бог знає, коли наш святий ум (новий ум, або розум) є охочий і тіло слабе, і Він судить нас не по тілу, але по духу.

Це було наше сплодження з Духа, наше прийняття нової волі, вповні посвяченої для Господа, що припровадило нас до цього нового споріднення з Богом і до нових надій, якими тепер втішаємося; “і так же само Дух (наш новий святий ум) допомагає нам (скріплює нас) у немочах наших. Бо ми (навіть) не знаємо про що нам молитися так, як повинні (ми все є багато менше здібні чинити те, що любили б) та дух (наш святий ум) заступається за нас (за нас не знаходиться в найстарших Манускриптах) стогнанням невимовним. А Той, Хто досліджує серця (Бог) знає, яка думка (нашого) духа {в англ. перекладі є – знає який є ум (грец, слово фронема -схильність) духа, бо він (наш дух) заступається за святих, згідно з Божою волею. “

Іншими словами, Богу подобається прийняти серцеві бажання Його народу, так в молитві, як також в службі, незважаючи на недосконалість їх тіла – їх земських посудин. І Він приймає ці серцеві бажання.

Які ми є щасливі в нашій несвідомості і слабості, що наш Небесний Отець принимає бажання нашого серця, 294 замість наших слів, тому що часто Його народ просив дуже невластиво. Ми думаємо про те, коли тільки чуємо, що Божий народ молиться і просить, щоб Бог хрестив їх Святим Духом і вогнем. Ця молитва є звернена з добрим сумлінням і щирим бажанням лише про благословення; але вони не розуміють цього уривку Писання, яке цитують, і тому просять благословення, якому супроводить прокляття. Предвіщення, що Христос буде хрестити Святим Духом і вогнем, було висказане Иоаном Хрестителем. Благословляюча частина цього прийшла на очікуючу Церкву в П’ятидесятниці і пізніше на вірних “остатків” Ізраїля, але ця друга частина (хрещення вогнем) здійснилась на відкиненому жидівському народові – в хрещенню вогнем, в горю, в знищенню, яке вповні знищило їх державний устрій в 70 році нашої ери. Але Бог ласкаво не відповідає на молитви Його народу згідно з їх проханням, але згідно з інтенціями питаючого – Він дає їм лиш блаженства.

Деякі в своїх досвідах попали в блуд і були опутані противником через певні слабості людської природи; вони почувались дуже засмучені, коли в молитві приступали до престолу небесної ласки. Вони не мали слів до висказання, але тільки стогін в дусі перед Богом, “будучи дуже обтяженими.” Але Небесний Отець не наполягає, щоб вони сформували прохання в точно правильній мові заки Він їх почує. Він ласкаво відповідає на бажання їх серця, на невисказане стогнання їх серця, яке шукає Його прощення і Його благословення, і Його потіхи. Він відповідає на невисказані молитви, дає силу і благословення з блаженним зрозумінням прощення.

Таким є аргумент Апостола в усім цім сполученню, і слід завважити, що він, підсумовуючи цей аргумент, говорить, “Що ж тоді ми скажемо (розуміючи те, що Бог зробив кожне влаштування на нашу користь, не дивлячись на наші слабості і недосконалості, які є противні нашій волі і не приписує їх нам яко наші діла – і Він не дивиться на кульгавість наших слабих прохань і нашої нездібности виразити властиво наші бажання, але противно робить приготування, щоб благословити нас згідно з духом нашого ума, бо ми не є здібні навіть висказати нашого стогону в наших недосконалих молитвах, якими будемо заключувати). “Якщо Бог за нас, то хто проти нас ?’ – 31 Вірш.

ЯК  ДУХ ДОКОРЯЄ  СВІТОВІ

” Коли він (Дух правди) прийде, то докорить світові за гріх, і за праведність, і за суд. ” – Йоана 16:8. 

Ми вже розглядали на якій підставі Дух правди став зачислений до мужеського роду – тому, що він представляє Бога, а слово “Бог” є мужеського роду. Тепер прослідимо текст, якого деякі вживають на доказ, що Святий Дух діє в грішниках, щоб їх направити. Ми твердимо, що такий погляд є зовсім невластивий – що Писання, коли його правильно розуміємо, навчає, що Святий Дух є даний тільки для посвячених віруючих; що він не є даний для невіруючих і тому не може в них діяти, в такий спосіб, як деякі говорять. Зовсім противно, діти цього світу мають духа світу, і тільки діти Божі мають Духа Божого, Святого Духа, ум, вдачу, або волю. “Дух світу”, або “тілесний ум, є в неприязні з Богом.” Тілесна людина не знає речей, які є від Божого Духа, тому що їх можна лиш духовно розуміти – вони можуть бути зрозумілі лиш тими, які мають Святого Духа.

Тому це так є, що, де ми не знайшли б його, Святий Дух (який є Духом) гармонії з Богом і є послушний Його волі і провидінню, доказує про відродження в таких, і сплодження до новости життя. В згоді з тим читаємо слова Апостола, “Коли хто не має Духа Христового, той не є Його.” Ті, які не мають Духа Христового і які не є Його, це світ в загальному – вони не є Христові, бо вони не одержали Духа Отця.

Дух Божий, за допомогою його овочів і його свідчення через Слово, є доказом нашого відродження. Це е явним для всіх, що Святий Божий Дух, який е в Церкві, не е тим самим Духом, який є в світових людях – що Дух Божий не є в жодному значенні в світських людях, які е тілесні, бо такі в Святому Письмі є названі “дітьми гніву”, “дітьми цього світу” і “дітьми їх отця, диявола.” Все ж таки, ми не повинні забувати, що “Дух правди”, “Дух любови” до певної міри пом’якшив духа світу, так що хоча він ще е дальше духом темноти, духом самолюбства, плотським духом, проте світ до певної міри наслідує, по формі, на зовні, деякі чесноти Святого Духа. Це дійсно було б дивним, коли б краса Духа святости, яка є зображена в лагідності, милості, і в терпеливості, не зробила жодного вражіння на невідроджених.

Деякі світові люди плекають ці чесноти Духа, тому що вони є уважані частиною чемности, знаками доброго виховання, і тому багато, яких серця є зовсім в незгоді з принципами Духа святости, наслідують ці чесноти як поверховна оглада, щоб прикрити простий і нищий метал розбещеної природи – невідродженої, неосвяченої, самолюбної, яка не є в гармонії з Господом і Його Духом святости. Тому ми маємо добре відрізнити між тими, які лиш поверховно є прикрашені чеснотами, від тих, яких серця стали перемінені через Господнього Духа. Лиш ці останні є синами Божими, які мають Його ласку і які внедовзі будуть благословенні і прославлені.

Отже питання повстає, Якщо Дух Господа є переданий тільки для тих, які є Його, через віру в Христа і посвячення, то що наш Господь мав на думці, коли сказав, що Дух правди докорить світові за гріх, за праведність і за надходячий суд ?

Значення слів нашого Господа можна буде легко розпізнати, коли пам’ятаємо Його заяву, що Його послідовники, на яких мав зійти Його Дух і в яких він мав у великій мірі перебувати, в пропорції до їх віри і послуху, мали бути світлом світу. Це є світло правди, яке просвічує від правдиво посвяченої Церкви на світ і на думаючу по світовому номінальну церкву, яке докоряє їх темряву. Наш Господь сказав про себе, після того, коли став помазаний Духом Божим,и”Я світло світу”, і дальше “Доки я в світі, я світло світу” (Йоана 8:12; 9:5). І, говорячи до своєї Церкви цього віку Євангелії, освяченої тим самим Святим Духом, Він сказав, ” Ви світло світу … Так нехай сяє світло ваше перед людьми. ” – Мат. 5:14-16.

Апостол Павло, звертаючись до того самого тіла Христа, говорить, “Бо ви були колись темрявою, тепер же ви світло в Господі; ходіть же, як діти світла” (Ефес. 5:8; 1 Сол. 5:5). І знову він говорить, “Бо Бог (Дух Божий, Дух правди) засвітив у серцях ваших, щоб засяяло знання слави Божої в обличчі Ісуса Христа” (2 Кор. 4:6). Таким чином бачимо, що це є світло Божої правди, Святий Дух, ум, вдача, яка засяяла в наших серцях, що світить на світ, і тому є даний цей напомин, “Усе робіть без нарікання та суперечок, щоб ви були бездоганні та невинні, непорочні діти Божі серед лукавого та розпустного роду, серед якого ви сяєте, як світила в світі.” – Фил. 2:14,15.

Отже, ми бачимо, що Святий Дух сяє на світ не прямо, лиш посередньо, рефлексійно – це сяєво відбивається від тих, що його мають, на світ. Це не є Божий Дух переданий їм, і діючий в них, але Святий Дух Божий діючий у Його народі, які є ним запечатані, який просвічує, або видає світло в темноті світу.

Апостол дає нам ключ щодо того, в який спосіб світ є докорений Духом святости в посвяченій Церкві, кажучи, “Ходіть же як діти світла … І не майте спільноти з неплідними ділами темряви, а краще докоряйте їм … Стає бо явне все те, що світлом докорене”^ (Ефес. 5:8,11,13). Світло Божої правди, яке є вираженням Його ума, або Духа, так як воно просвічує через посвячене життя, є Святим Духом, що докоряє темноті світу, показуючи тим, які його бачуть, що є гріх, в протилежності до праведности. І від цього просвічення до них приходить переконання про наступаючий суд, коли праведність одержить певну нагороду, а гріх певну кару. Побожне життя є завжди докором для непобожних, навіть тоді, коли жодне слово правди не є можливе, або властиве.

І тому, що Дух Святий в Божому народі докоряє безбожному і самолюбному духові тих, які е довкруги них, Апостол наполягає на посвячених, щоб вони пам’ятали, що вони є живими листами, яких знають і читають усі люди (2 Кор. 3:2). Виправдана і освячена Церква, яка йде в сліди Христа, була завжди світлом у світі, хоча її світло не все мало такий вплив, якого бажала. І так само було з нашим Господом, Який заявив, що всі, які мали духа темноти, більше Його ненавиділи, тому що їх дух темноти був докорений Духом світла. З тої причини не тільки Господь, великий носій Світла, був переслідуваний аж до смерти, але подібно усі інші носії світла, які йдуть у Його сліди, мусять також поділяти Його переслідування і терпіння- Йоана 16:3; Рим. 8:17,18

В той час як головною місією Церкви був їх власний розвиток, “будувати себе найсвятішою вірою” тощо, (Юди 20), все ще вона завжди мала другорядну місію, а це свідчення правді, дозволити, щоб їх світло світило, докоряючи світ. І це докорення було конечно звернене більше до номінальних Християн, чим до відкрито світських, так само як за днів нашого Господа, Його світло просвічувало на тих, які називали себе побожними і святими, докоряючи їх темноту. І наш Господь перестерігає нас, що це є конечним, щоб наше світло постійно сяяло, кажучи: “Коли це світло, що в тобі, є (станеться) темрява, то яка велика це темрява” (Мат. 6:23), для обох, для одиниці, в якій це світло зникло, і для світу, для якого це світло є затемнене. Сатана не осягає більшого тріумфу від того, коли він спокусить душу, яка раз була просвічена і освячена правдою. Вплив таких для злого є більше, чим подвійний. “Тому той, хто думає, що він стоїть, нехай уважає, щоб він не впав”, і пам’ятає, що “ставити засвічену лямпу під посудину” є дійсним кроком до темноти.

“ПО ЦЬОМУ  ПІЗНАВАЙТЕ  ДУХА  БОЖОГО ” І   ДУХА АНТИХРИСТА – 1 Йоана4:2,3;  2Йоана 7

“По цьому пізнаємо Духа Божого: Кожен дух, який визнає, що Ісус Христос прийшов у тілі, є від Бога, а кожен дух, що не визнає, що Ісус Христос прийшов у тілі, не є від Бога, це є дух антихриста.”

Нічого не повинно бути більш виразним для інтелігентного ума, чим те, що Апостол не відноситься до особи, але до впливу, до науки, або навчання. Контекст (вірші 1 і 3) безсумніву показує, що Апостол мав на думці, що Господній народ мусить бачити різницю між науками, які їм були представлені як правда – вони мусять “випробовувати духів”, чи вони є святі, чи злі, від Бога, чи від злого – духом правди, чи духом блуду. Ці два є впроваджувані пророками, або вчителями. Наш Господь і Апостоли, і інші, які йшли їх слідами засіяли правду, або “пшеницю”, сплоджуючи посвячених віруючих до новости життя і святости духа. Ворог і його слуги засіяли блуд, або насіння “кукілю”, який приніс для номінальної Церкви (або для пшеничного поля) багато “кукілю” – який не мав Святого “Христового Духа”, але зміненого (світського), цукром посолодженого “духа світу.” Тому кожний, який представляє себе за учителя і говорить, що він є слуга правди і має духа святости, має бути випробуваний, чи він навчає правду, чи блуди – чи вселяє Духа правди, чи духа блуду. Слово Боже має бути зразком, або мірилом, через яке кожний має бути прийнятий як правдивий учитель, або відкинений як фальшивий учитель, бо Писання подає, що ” багато фальшивих пророків прийшло на світ. “

Апостол вказує на одну загальну пробу відносно правдивої і фальшивої віри, правдивих і фальшивих учителів – Духа правди і духа блуду – Святого Духа Христа, який провадить до всієї правди, і безбожного духа антихриста, який веде до всього блуду і є шкідливий для віри раз святим переданої, і що веде до відречення того, що Господь купив нас своєю дорогоцінною кров’ю (2 Петра 2:1). Ця проба була пробою потвердження, або запереченням, що Месія прийшов у тілі. І це було, і  ще дальше є пробою – пробою викупу висказаною одною з тих форм: кожна наука, яка перечить її, е чинним противником правди, є анти (проти) Христа; кожна наука, яка ігнорує це, є дійсно фальшивою, вона не є від Бога, помимо того, що багато доброго може бути змішане з нею. Вона є небезпечна. Натомість кожна наука, яка це визнає (викуп), є в основному правильною – вона “є від Бога”, прямуючи у правильну сторону.

Сатана від самого початку розпочав наступ на правдиву віру встановлену Господом і Апостолами з двох точок зору, і вони обидві заперечують, що Він прийшов у тілі.

(1)Поганські філософи (відносно яких Апостол перестерігає вірних, 1 Тим. 6:20,21) твердили, що Ісус був дійсно великий пророк, великий учитель, і ставили Його нарівні з своїми філософами; але вони наполягали, що Він не був Сином Божим, не більше від інших, – не був Месією жидів, яких надії і пророцтва вони звузили до народної гордости і амбіції, щоб вважати себе Богом упривілейованим народом. Таким чином вони перечили передлюдському існуванні Ісуса, заперечували, що Він прийшов у тілі – заперечували, що Він був чимсь іншим, чим членом упавшого роду, хоча признавали, що Він був блискучим взором цього роду.

(2)Противник, згідно з його загальним звичаєм почав дуже скоро представляти один скрайний блуд проти іншого екранного блуду, так що у боротбі між тими двома блудами, правда, яка є між ними, може бути полишена без оборони і призабута. Тому він розпочав інший скрайний блуд відносно цього предмету, який твердив, і дальше твердить, що Месія взагалі не був чоловіком – що Він був самим Богом, Отцем, Який лиш претендував бути тілом на певний час, однак в дійсності задержував всі свої божественні сили – що Він вживав тіло лиш як покриття, або маску для прикриття своєї слави і щоб це допомогло Йому виглядати, що Він плакав, що голодував і відчував спрагу, і що помер. Цей погляд також заперечує, що Месія прийшов у тілі – що ” Він стався тілом. “- Йоана 1:14.

Коли ми дивимося довкруги нас сьогодні то можемо бути вельми здивовані, коли побачимо, що більшість Християнського народу держуться одної, або другої з цих блудних теорій, які противляться Духові правди – вони є від духа антихриста; інші в загальному також с помішані і не розуміють виразно, що є правдою відносно цього предмету, і тому не є уґрунтовані відносно цієї важної науки про викуп. Отже всі, які не можуть бачити виразно, що “Слово (Лоґос) тілом сталося,” і сталось “чоловіком Ісусом Христом”, є так нездібні бачити викупу (відповідної ціни), як і ті, що бачуть Ісуса як недосконалого чоловіка, сплодженого з тіла через земського отця. Таким чином бачимо, що звичайний іспит, або проба, установлена Святим Духом через Апостолів є дальше пробою наук – чи вони с від Бога і Святого Духа, чи від сатани і духа антихриста.

В той час, як ми розважаємо ці тексти, ми завважимо, що тут є піднесений протест проти перекладу в нашій загальній Біблії, щоб показати, що він не є обґрунтований – що переклад є добрий, що помилка лежить в критикові, який, очевидно, не мав доброго знання грецьких граматичних правил відносно синтаксиза, щоб критикувати. Він твердить:

(1)Що грецькі слова переложені в цих текстах “прийшов” означають прихід.

(2)Що, з такою зміною, слова Апостола будуть показувати, що яке-небудь вчення, яке заперечує, що другий прихід нашого Господа буде в тілі, є духом антихриста.

На це ми відповідаємо:

(1)Це є правда, що слово архомаї, корінь слова від якого є витягнене елелютота (1 Иоана 4:2) і ерхоменон (2 Йоана 7) означає прихід, або прибуття; але чи прихід відноситься до минувшого, чи теперішнього часу, то це мусить бути рішене через будову речення, так як ми можемо вживати анг. (чи укр,) слово “прихід”, коли відносимося до справ минувших і будучих, і скажемо “Віра в перший прихід нашого Господа є загальною тж Християнами, але не так загальною є віра в другий Його прихід”. Контекс не випадково доказує, що це відноситься до минувшої події, тому що е написано “багато фальшивих пророків прийшло”, (а не прийдуть) і ці два речення зовсім очевидно відносяться до тої самої речі.

(2)Це твердження є висунене такими, які в тому мають певну ціль, коли говорять, що цей текст відноситься до майбутньої події – вони твердять, що наш Господь не “змінився” до Божої природи, що Він є дальше тілом, і що Він перебуватиме як чоловік, як людська тілесна істота, і носитиме рани з Його людського терпіння через цілу вічність. Вони заперечують і ігнорують багато різних заяв Писання, що “Бог Його вельми вивищив”, що “Тепер Господу є Дух” і “Коли ж і знали за тілом Христа, то тепер більш Його так не знаємо” (Фил. 2:9; 2 Кор. 3:17; 5:16). їх бажання, щоб знайти деякі заяви Писання, які піддержували б їх позицію, заводять їх, коли йде про ці уривки. Дійсно, ми можемо сказати, що велика більшість Християнського народу тримається цього помилкого погляду, а між тими є майже всі, які коли-небудь мали щось до діла з перекладом Біблії.

Але ми будемо підпирати нашу позицію через цитовання критики цих текстів через професора мов у Вайнесби^ґ Колегії I.JP. Райнгард, Після зацитовання тексту з 1 Йоана 4:2 і 2 Йоана 7 проф. Райнгард каже:

(1)”Попередні цитати є з “Emphatic Diaglott of Wilson” і говориться, що це є з грецького тексту Нового Завіту. Слово елелутота є мужеського роду в знахіднім відмінку, другого доконаного дієприкметника дієслова ерхомаї, маючи таке саме відношення до цього слова, як який-небудь інший дієприкметник має до свого дієслова. Воно стоїть з дієсловом гомолегеі у прямій бесіді, і представляє закінчений, досконалий час, згідно з звичайним грецьким синтаксисом.- Goodwin’s Greek Grammar, 1588,1288

“Тому слідуючий переклад перщої цитати є по суті правильний. “Кожний дух, який визнає, що Ісус Христос прийшов у тілі, є від Бога.”

(2)Слово ерхоменон в другій цитаті є в знахідному відміннику мужеського роду теперішнього дієприкметника від дієслова ерхомаї і підлягає під це саме право синтаксизу як повище слово. Його відношення еіселтон через гомолоґоунтес, так як і контекст, виправдує його переклад як про минувший час.- Ibid, 1289. 

“Тому переклад другої цитати є правильно зроблений так, “Тому що багато зводителів розійшлося по світі, які не визнають, що Христос прийшов у тілі.”

Віримо, що не знайдеться жодний знавець грецької мови, який запречував би цій дефініції, хоча він тримається віри, що дугий прихід Христа буде в тілі і тому волів би бачити таку конструкцію слів, які піддержували б його вірування.

Остаточно бачимо, що для властивої віри в викуп є потрібним визнавати, що Христос прийшов у тілі у свойому першому приході, і що заперечування цього, означало б заперечування викупові (бо інакше Він не міг дати відповідної ціни за чоловіка); і так само усі, які вірять, що Христос є чоловіком від часу свого воскресення, і що Він в свойму другому приході прийде як чоловік, також заперечують викупові – бо коли наш Господь є ще дальше чоловіком, то Він або не дав своєї людскої природи як наш викуп, або що, даючи її на три дні, знову взяв її назад – взяв назад відкуплюючу ціну і в такий спосіб уневажнив купно. Але, навпаки, купівля була вповні доконана; людська природа нашого Господа не була ніколи взята назад. Бог вельви вивищив Його і дав Йому ім’я і природу далеко вищу понад Ангелів, понад князівства і сили, і кожне імено яке є назване (за вийнятком самого Отця). Він вже довше не є чоловіком, і в 304 жодному значенні не є подібний до нас; але, ми, коли будемо вірні ” будемо перемінені ” і станемося подібними Йому, і ” побачимо Його таким, як Він є, “- 1 Йоана 3:2.

ЗІШЛИ   НАМ  СВІТЛО  (Пісня 130)

Зішли нам світло, 

Спасе наш, 

Правду свою відкрий; 

Провадь нас Словом по всяк час, 

І духа правди злий. 

Віддаймо Богу славу й честь, 

Бо Він любови гідний єсть.

 

Приспів 

Світлом є Спас, Прийшов, 

щоб спасти нас.

 

Дай світло правди, 

Спасе наш, Розвій темноти блуд; 

На царство Твоє настав час, 

Щоб спасти грішний люд. 

В бою віри стіймо ревно, 

А побіду Бог дасть певну.

Зійшли нам правду, 

Спасе наш, Світлом “Божий Агнець”, 

На злуку народів вже час, 

Злому прийде кінець. 

Най зійде досвітна зоря, 

І обвістить світу Царя.

Дай світло правди, 

Спасе наш; 

Вже час, щоб знав Тебе світ; 

На царство Твоє настав час, 

По грісі зникне слід. 

Настане свята дорога, 

І поведе світ до Бога.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.