5 Том, 16 Розділ – Служба Примирення

РОЗДІЛ 16

СЛУЖБА ПРИМИРЕННЯ

Служба Доручена Для Царського Священства – Помазані, Щоб Проповідувати Примирення – Чому Весела Новина Не Є Оцінена -Наслідок Цієї Служби – Переслідування І Слава – Як Вона Випробовує Вірність – Тільки Вірні Зможуть Мати Участь В Майбутній Праці Примирення.

“А чести цієї ніхто не бере сам собою, а покликаний Богом, як і Аарон. Так і Христос, не сам Він прославив себе, щоб Первосвящеником стати.”- Жид. 5:4,5

В службі примирення, або поєднання, має участь ціле “Царське Священство”, якого наш Господь Ісус є Головним Священиком, тобто Первосвящеником. Усі Священики участвують в “кращих жертвах”, які відбувались через цілий цей вік Євангелії, а які закінчуться, коли цей вік закінчиться (Рим. 12:1): і всі, які в такий спосіб участвують в терпіннях Христа, будуть подібно участвувати в Його майбутній славі, як учасники з Ним у великій і славній сужбі примирення в Тисячолітнім Царстві.

Відносно тих священиків, то вони “з природи були дітьми гніву, як і інші”, і потребували насамперед бути поєднаними, або примиреними з Богом, заки могли бути покликані Богом до цього священства – тому що “чести цієї ніхто не бере сам собою, а (тільки) покликаний 494 Богом.” Не скорше, аж ми одержали примирення з рук нашого великого Відкупителя, Первосвященика, ми є упривілейовані бути вважаними за співжертвуючих, спів-посередників, спів-примирюючих, спів-поєднавців.

Кожний, хто одержав “духа всиновлення”, що встановлює його сином Божим і священиком, є негайно спонуканий через цього духа почати служіння примирення, або поєднання, кожний згідно з його власними здібностями і нагодами.

Кожний розуміє, так як Первосвященик розумів, провідництво Святого Духа, кажучи, “Дух Господа Бога на мені, бо Господь помазав мене принести благу вість убогим (не тепер гордим і ароґантним, і затверділого серця, і нечестивим), лікувати скрушених серцем, проголошувати невільникам свободу, ув’язненим відкрити очі, і проголошувати рік уподобання Господу” – період, під час якого Богу уподобалось прийняти мале стадо, як живі жертви через заслугу Відкупителя.

Апостол Павло, як один з священиків, відчував вплив цього Духа, заохочуючи його включитися до праці, щоб сказати всім, з якими мав сполуку, які мали “вуха до слухання”, про “викуп за всіх”, що став виконаний через’ жертву нашого дорогого Відкупителя; і закликати усіх, щоб вони примирились, поєднались з Богом і почали негайно поступати по дорозі праведносте.

Зверніть увагу на вислів Апостола в цих справах в 2 Кор. 5:17-20 “Тому то, коли хто в Христі, той нове створіння; старе минуло (старі гріхи, амбіції, надії тощо), ось усе нове стало. Усе (ці нові речі) від Бога, Який примирив нас із собою через Ісуса Христа і дав нам служіння примирення (катталаґе – це саме слово переложене “примирення” в Рим. 5:11); а саме, що Бог був в Христі, примиряючи (поєднуючи) із собою світ, не зараховуючи їм провин їхніх (тому що їх кару поніс Христос) і доручив нам слово примирення (поєднання).”

“Отож, ми оце (тому що Бог покликав нас і дав нам, 495 як священикам, цю службу в Його імені проповідувати це післанництво ласки) посли, замість Христа (нашої дійсної Голови, або Первосвященика і представника Отця), ніби Бог благає через нас, благаємо замість Христа: примиріться (поєднайтеся) з Богом.” 

Ця весела новина, яка, коли правильно оцінена, повинна принести скорі відгуки в кожному місці і в кожній клясі, є загально відкидана, і Пророк, говорячи за Царське Священство, голосить, “Хто нашій звістці повірив і над ким відкрилось рамено (Христос, сила Божа для спасення) Господнє (Єгови)? (Ісая 53:1; Йоана 12:38). Це тепер є ефективним для небагатьох – точно так, скільки Господь наш Бог покличе, щоб бути Царським Священством, тому що ніхто сам собі не бере цієї чести, лиш той, хто є покликаний Богом.

Причина загального відкинення післанництва є ясна: примирення, поєднання з Богом означає спротив до гріха: мир з Богом означає боротьбу проти усіх закріплених слабостей і розбещених бажань нашої людської природи: це означає повну зміну, або навернення від служіння гріхові до служіння праведності. Багато, які відкидають гріх (принайменше в його більшій і поганій формі) і які тужать за дійсним примиренням з Богом і за тими благословеннями, які Він дає тільки для “синів Божих”, роблять початок до праведности через особисту реформу, але пізнають, що їх слабості є завеликі для них до поборення і що крім того цілий світ є настроєний по стороні гріха. Лиш ті можуть звільнитися з цієї неволі, в якій всі народилися, які, шукаючи визволення, звертають увагу на свідчення Господа: “Ніхто не приходить до Отця, лиш через мене” – одного Посередника – “Дороги, Правди і Життя.” Крім того, Апостол повідомляє нас, що великий противник “бог цього світу засліпив уми” великої більшости брехнею, так що вони не можуть оцінити користей, які знаходяться в пропозиції поєднання через Відкупителя.

Чи це є дивним, що під такими обставинами, в яких 496 гріх кишить, бути правдивим амбасадором Божим і на місці Христа (як члени Його тіла), означає, що священики мусять поступати в сліди Первосвященика – мусять задля праведноститерпітизНим?ВеликийПервосвященик,Якийнайбільшвиразно проголосив “слово примирення”, був погорджений і відкинений і розп’ятий тими, які говорили, що люблять і йдуть за праведністю. Подібно Апостоли були зле трактовані задля їх вірности – тому що не погодились компромітувати післанництва, “слова примирення.”

“І зненавидять вас усі люди задля мене” “говоритимуть на вас усяке лихе слово не по правді, ради мене.” Не дивуйтесь, коли світ вас ненавидить, знаєте, що він мене скорше від вас ненавидів. Ці слова сказані великим Учителем, мали бути правдою “навіть аж до кінця цього віку”, і вони є так само правдою сьогодні, як були коли-небудь. Кожний, хто буде вірно виконувати своє посольство і не буде встилатися говорити усю раду Божу, скоро довідається про певні терпіння Христа, і зможе дійсно сказати “Зневаги тих, що Тебе зневажають, впали на мене.”- Мат. 5:10-12; 10:22; Пс. 699; Рим. 15:3.

І тут знову ми помічуємо чудову мудрість Божого плану; тому що це тоді, коли виконується Його священичу службу “слова примирення”, до якої спонукує дух помазання, що кожний священик спізнає конечність, щоб принести себе самого в жертву живу, святу і приємну для Бога, і свою мудру службу.- Рим. 12:1.

Отже міра самопожертвування і терпіння для Христа, переношувана кожним посвяченим, стається мірою (з Божої точки погляду – тому що чоловік не все може це розпізнати) вірности кожного як амбасадора, або посла. Кожний священик, який отягається терпіти для справи Христа, задля правди, мусить через те бути невірним амбасадором і слугою Нової Угоди. І лиш для тих, які є тепер вірні, як добрі воїни хреста, буде даний неоцінений привілей бути учасником з великим Первосвящеником у славній праці примирення під сприяючими обставинами 497 Тисячолітнього віку. Якщо ми терпимо з Ним, будемо також царювати з Ним. Коли ми відречемося Його, то Він відречеться нас.- Рим. 8:17; 2 Тим. 2:12,13; Тита 1:16

Пильнуй, щоб ніхто не взяв вінця твого.- Об’яв. 3:11. 

“Будь вірний аж до смерти, і дам тобі вінець життя.”- Об’яв. 2:10

РИМЛЯН   12: 9-21

9.Любов нехай буде нелицемірна; ненавидьте зло, держіться того, що добре.

10.Братньою  любов’ю  будьте  один  до  одного  ніжні;  в  пошані  один  одного більшим робіть;

11.у дбайливості не ліниві, духом палкі, служачі Господеві;

12.веселі в надії, в горю терпеливі, безперестанно в молитві;

1З.у потребах святих беріть участь, до гостинности охочі.

14.Благословляйте тих, хто вас переслідують, благословляйте, а не проклинайте!

15.Радійте з тими, хто радіють, і плачте з тими, хто плачуть.

16.будьте між собою однієї думки, не величайтеся, а до смиренних схиляйтеся. Не будьте мудрі в своїх очах.

17.Нікому злом за зло не відплачуйте. Дбайте про добро перед усіма людьми.

18.Коли можливо, на скільки це залежить від вас, будьте у мирі з усіма людьми.

19.Не відомщайте самі за себе, любі, а дайте місце гніву Божому, бо написано: “Помста моя, я відплачу, говорить Господь.”

20.Отож, коли ворог твій голодний, нагодуй його; коли він прагне, напій його. Так роблячи, ти горюче вугілля згребеш на його голову (засоромиться своєю невластивою поведінкою).

21.Не дайся, щоб зло перемогло тебе, але перемагай зло добром!

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.