5 Том, 3 Розділ – Посередник Примирення Єдинородний Син

ПОСЕРЕДНИК ПРИМИРЕННЯ ЄДИНОРОДНИЙ СИН

РОЗДІЛ З

“Хто Він Є?” – Слово, Бог – Єдинородний Єгови – Біблійне Свідчення – “Той, Хто Був Багатий” – “Перше, Ніж Авраам Був, Я Є” -“Перший І Останній” – “Бог (Єгова) Мав Мене На Початку” – Слово Тілом Сталося – Не Був Втілений (Інкарнація) – Він Упокорив Себе -“Він, Який Був Багатий, Стався Задля Нас Бідний” – У Цьому Свідченню Немає Лицемірства – Поступовання Нашого Господа Не Було Звідниче – Святий, Невинний, Непорочний, Відлучений Від Грішників.

“Один бо Бог, і один Посередник між Богом і людьми, чоловік Ісус Христос, Який дав себе на викуп.”- 1 Тим. 2:5,6.

В міру, як ми оцінюємо чинність Примирення – наше поєднання з Богом, і жертву за гріхи, через яку це є виконане – в такій самій мірі ми будемо цінити Того, Кого Небесний Отець виставив бути ублаганням за наші гріхи, нашим Реставратором, Життєдацем. Тому, приступаючи до питання, Хто є цей Великий, Якого Єгова Бог так високо вдостоїв, і Який з ласки Божої є нашим Відкупителем і Спасителем? є властивим, щоб ми розуміли, насамперед, нашу власну несвідомість цього предмету, і нашу неспроможність прийти до заключення, хіба при помочі Божого Слова. Подруге, є властивим на 84 самому початку нашого розбирання, щоб ми пам’ятали свідчення Апостола відносно величі цього Посередника і достоїнства, і слави, яка Йому належиться. Він говорить, “Бог вельми вивищив Його, і дав Йому ім’я, що понад усяке ім’я, щоб перед іменем Ісуса приклонилося кожне коліно.” Також є написано, “щоб усі честь віддали Синові, як вони віддають честь Отцеві.” – Фил. 2:9,10; Йоана 5:23.

Досліджуючи пильно Писання, тобто Біблію, щоб пізнати, що вона говорить, а чого не говорить відносно нашого Господа Ісуса, ми знаходимо її свідчення, її науки, дуже точні, гармонійні і задовільняючі. Ми насамперед про це скажемо коротко, що ми пізнаємо, і якою є біблійна наука, а докази на це будемо давати, як будемо це досліджувати.

(1)Наш Відкупитель існував як духова істота, заки він стався тілом і мешкав між людьми.

(2)В тому часі і також пізніше, Він правильно був знаний як “бог” – могучий; як головний Ангел і слідуючий до Отця, Він був знаний як Архангел (найвищий Ангел, або післанник), якого ім’я Михаїл означає, “Яко Бог”, або Божий представник.

(3)Як Він був найвищий з усього Божого створіння, то так само Він був першим і прямим створінням Божим, “Єдинородний”, і тоді Він, як Божий представник і вживаючи Божу силу, в Його ім’я створив усі речі -Ангелів, князівства і сили, як також земське створіння.

(4)Коли Він стався тілом, щоб бути нашим Відкупителем, то це не було з примусу, але це було добровільною справою і як наслідок Його повної гармонії з Отцем, і Його радісної згоди виконувати кожну рису Божої волі – яку Він навчився шанувати і любити, як саму суть Божої Справедливости, Мудрости і Любови.

(5)Це приниження до людського стану не мало бути вічним. Воно завершило свою ціль, коли Господь дав себе, як людську істоту, на викуп, тобто, “відповідну ціну.” Тому Його воскресення не було в тілі, але, як Апостол заявляє, “умертвлений у тілі, але оживлений Духом.”- 1 Петра 3:18. 85

(6)Його воскресення не тільки привернуло Йому духову природу, але в додатку надарило Його ще вищою честю, і як нагорода за Його вірність Отцеві, зробило Його учасником божественноі природи – найвищий стан на духовому рівні, який має безсмертя. 

(7)Це є Той Великий, Який був так високо вивищений і удостоєний Єговою, Якого ми маємо радість поважати і шанувати, і служити, як Тому, Який є з Небесним Отцем в єдності в слові, в чинності, в замірі, і в дусі.

БІБЛІЙНЕ СВІДЧЕННЯ ВІДНОСНО СИНА БОЖОГО

Тепер візмім під розвагу біблійні докази, які потверджують ці вискази. Пічнемо від першого розділу Євангелії Йоана. Тут про нашого Господа, у Його передлюдському існуванню говориться як про “Слово” (Грецьке, Лоґос). “Напочатку було Слово (Лоґос)” Др. Александер Кларк відносно цього слова Логос каже: “Цей вираз не повинен бути переложений з тої самої причини, що і ім’я Ісус Христос не було переложене. Як кожне ім’я Спасителя світу було описом певних чеснот Його особи, природи, або чинности, то так само епітет (додаток очеркуючий певну характеристику) Лоґос, яке означає слово, сказане слово, промову, науку, розум, або здібність розсуджування, є дуже властиво пристосований до Нього.” Євангелист в своїм листі, вживає цей самий титул відносно нашого Господа знову, називаючи Його “Словом Життя”, або “Лоґос життя.”- 1 Йоана 1:1.

Титул “Слово Боже” – “Лоґос Божий” -є дуже відповідний, через який описується важну чинність, або позицію нашого Господа, перед Його приходом на світ. Лоґос був прямим зображенням, або виявом, творчости Небесного Отця, тоді як інші  слідуючі вияви Божої мудрости, сили і доброти були зроблені через Лоґоса. Говорять, що в старинних часах певні царі звертались до своїх підданих через заступника, цар сидів поза сіткою, а його “слово”, або речник стояв перед сіткою і говорив до 86 народу голосно те, шо йому шептав цар, якого люди не бачили, і такого речника називали “Царським Логосом.” Чи ця легенда є правдивою, чи ні, вона добре ілюструє вживання цього слова “Логос” в зв’язку з ^передлюдським існуванням нашого Господа і Учителя, і Його величавий чин як представника Отця, Якого Писання в багатьох місцях згадує в зв’язку з тим.

Слід завважити, що Апостол, пишучи під надхнінням, говорить нам, що “Логос” був на початку (у почині) з Богом і “Лоґос” було Бог.” Це є літеральний переклад  з грецької мови, як це може бути легко потверджене кожним, чи він є знавець грец. мови, чи ні, Грецький артикль, або член, го попереджує перше слово “Бог” в цьому вірші, але не попереджує другого слова “Бог”, і таким чином доцільно вказує на Бога Отця і Бога Сина в такому випадку, де без цього артикля читач був би в замішанню. Подібно артикль попереджує слово “Бог” в другому вірші. Отже цілий вірш звучить:

На початку було Слово, і Слово було з (го теос) Богом, і Слово було (теос) Бог. Воно було з початку з (го теос) Богом.”- Йоана 1:1,2.

Про який “початок” тут  говориться? Напевно не про початок  існування Єгови, Бога, Отця; тому що Він є “від віку й довіку”, і ніколи не мав початку. (Пс. 41:13; 90:2; 106:48). Але праця Єгови мала початок, і власне про цей початок тут говориться – початок творчости. Розуміючи так, бачимо, що цей вислів вказує, що наш Господь, у свойому передлюдському існуванню, як Лоґос, був з Отцем на самому початку творчости. Це потверджує надхнені слова, що сам Логос був “початком створіння Божого”, це є точний вислів Апостола, який запевнює нас, шо наш Господь є не тільки “Головою тіла, Церкви” і “перворідень з мертвих”, але також початком створіння – “щоб у всіх речах Він мав першинство.” Його слова є такі, “Він є образом невидимого Бога, перворідень усякого творива. Бо Ним було все створено, що на небі і що на землі, видиме і невидиме, чи то престоли, чи князівства, чи володіння, чи 87 начальства, чи влади – усе було Ним і для Нього створене. А Він існує перш усього і в ньому все стоїть.” Кол. 1:15.18). Тут є також слово пророче відносно Єдинородного, яке заявляє не тільки про Його майбутнє вивищення як Царя земських царів, але описує Його як вже Перворідним Єгови, кажучи “Я поставлю Його перворідним моїм, найвищим над царями землі” (Пс.89:27). Завважте також, що наш Господь (відносячись до свого власного походження) сказав про себе, що Він є “Свідок вірний і правдивий, початок створіння Божого.”- Об’яв. 3:14.

Згідно з тою думкою, про першенство нашого Господа від самого початку, як “перворідня всякого створіння,” і в гармонії з думкою, що він Був Логос, тобто Речником Небесного Отця відносно всіх речей, є дальший вислів запису Євангелисти, а саме: “Усе через Нього повстало, і без Нього не повстало нічого, що було створене” (Йоана 1:3) (Ротергам). Яка велика думка є тут нам дана відносно маєстату Єдинородного Сина Божого, Лоґоса! З цього погляду Його оригінальної величі і першенства, ми маємо ясніший вид, чим з яких-небудь інших, про важливість слів Апостола “Який бувши багатий, збіднів ради нас, щоб ми Його вбожеством збагатилися” (2 Кор.8:9). З цієї точки погляду ми можемо бачити, як багатим Він був в славі і честі, про яку Він Сам згадує в молитві, кажучи, “А тепер прослав, Отче, разом з Собою, славою, яку я мав у Тебу перше, ніж світ повстав” (Йоана 17:5). Хоча все, що є пов’язане з Божим планом Примирення, є чудовим, приголомшуючим в його маніфестації Божої любови, милосердя, співчуття для упавшого чоловіка, однак, з цієї точки погляду все є розумне – послідовне з Божим характером і заявою.

Ті, які говорять, що наш Господь Ісус не існував ніколи перед Його народженням у Вифлиємі, мають дуже мале поняття про Божий план для людського підкріплення; і вони не можуть послуговуватися многими частинами Писання, які ми навели і іншими, які відносяться до слави нашого Господа з Отцем перед 88 настанням світу, які відносяться до Його великого приниження, в якому Він упокорив себе, щоб взяти природу дещо нищу від Ангелів, лишаючи через те природу, яка була вищою від ангельської. Біблійний погляд звільнює нас з усіх немудрих і безглузних людських теорій, якими вони, намагаючись шанувати Сина, пішли поза Слово Боже і зневажили Слово Боже і Апостолів, які заявляють, що Він був Сином, або нащадком Бога, і що Отець є більший від Сина. Фальшивий погляд втягнув мільйони приклонників у безнадійний трудний стан в кожному напрямку.

Лиш сама правда є мудрою, і вона задовольняє прагнення так як ніщо інше.

Ці заяви відносно нашого Господа Ісуса, що він був початком створіння Божого і що Він існував давно перед тим, як прийшов у світ як чоловік, щоб статися Відкупителем, є вповні потверджені різними частинами Біблії, прикладом чого є висказ, “Бог Сина свого Єдинородного післав у світ, щоб ми жили через Нього” (1 Йоана 4:9). Цей вислів дуже дійсно і дуже виразно показує, що Він був Сином Божим, заки прийшов у світ, і що як Божий Син, Йому було дане завдання, щоб його в світі виконати. Також слід не поминути, що тут, так як у багатьох інших випадках, Логос є названий “Єдинородний Син” Божий, Думка, яку цей вислів передає, є що Лоґос був лиш сам прямим творивом, або Сином Небесного Отця, а всі інші Божі Сини (Ангели і чоловік) були Його непрямим створінням через Лоґоса. Тому вислів, що Він був Єдинородний Син Божий, є властивий і правдивий.

Візьмім інший приклад: “не післав Бог Сина свого на світ, щоб осудити світ, але щоб через Нього спасти світ.” (Йоана 3:17). Тут в цій місії знову є натяк про Його передлюдське існування. І ці вислови про Лоґоса є в повній згоді з історією цієї справи, яка є нам представлена Євангелистом, який говорить, “На світі був, і світ через Нього повстав, і світ Його не пізнав.” Знова ж: “І Слово (Лоґос) тілом сталося, і перебувало між нами; і бачили ми 89 Його славу, як Єдинородного від Отця, повне благодати та правди” (Йоана 1:10,14). Вислів нашого Господа про Його передлюдське існування є неоспорюване. Він ніколи не визнавав Йосифа за свого батька, і Він ніколи не казав, що Його людське життя було початком Його існування. 

Противно, завважте, що Він постійно відносився до Бога (Єгови), як про свого Отця. Пам’ятаємо Його слова, “то про Того, Якого Отець освятив і у світ післав, ви кажете: Ти богохульство говориш, через те, що я сказав: Я Син Божий? ( Йоана 10:36). До Марії, його земської матері, Він сказав, “Хіба ви не знали, що в справах Отця Мого я мушу бути зайнятий?” (Луки 2:49) До своїх послідовників Він сказав, “Бо зійшов я з неба” “Я^хліб живий, що зійшов з неба” (Йоана 6:38,51). Багато за Його днів не вірували в це, і багато і сьогодні не вірує, але це є дальше правдою. Деякі з тих, що це чули, казали, “Як це може бути?” І деякі з Його учнів, коли це почули, казали, “Тяжка це^мова, хто може її слухати?” Коли Ісус знав сам в собі, що Його учні нарікають, Він сказав до них: Чи це вас блазнить? Що ж коли побачите Сина Людського, що сходить туди, де перше був?” “Від цього часу багато з учнів Його відійшли від Нього і більше не ходили з Ним”, тому що Він говорив, що прийшов з неба, де скорше існував.- Йоана 6:60-66.

Послухаймо Його знову перед фарисеями, яким сказав цю саму правду, кажучи, “Я знаю звідки я прийшов, і куди я йду … я ж з висоти … я не з світу цього … я від Бога прийшов, не сам від себе прийшов, а Він післав мене … Я знаю Його. А коли я скажу, що Його не знаю, то буду неправдомовець” Тоді жиди сказали до Нього: “Хіба Ти більший, ніж отець наш Авраам?’ Ісус відповів, “Ваш отець Авраам радів, щоб він день мій побачив, і побачив і зрадів.” (Авраам бачив день Христа очима віри – віруючи в Божу обітницю відносно Месії. Він міг бачити день жертви, який був зображений у жертві Ісаака, його одинокого сина, але в кожному випадку, він бачив славний майбутній день Месії, Тисячоліття, і його благословення для народів землі через приобіцяне Насіння. 90 І не дивно, що цей вид його радував. Він бачив своїми очима віри небесне місто, Новий Єрусалим, славну Церкву, клясу Царства і подібно він бачив небесну країну – світ благословенний цим Царством.- Жид. 11:10,16; 12:22; 13:14.

“Тоді сказали до Нього (Ісуса) жиди: І п’ятидесяти років Ти ще не маєш, і Авраама Ти бачив? (Авраам помер дві тисячі літ тому). Ісус сказав до них: істино, істино кажу вам: Перше, ніж Авраам був, Я є.”- Йоана 8:14, 23,42-58.

Тут не може бути помилки щодо значення цих слів. Наш Господь твердить, що Він існував перед Авраамом. Писання також в жодному місці не натякає, що існування Єдинородного коли-небудь припинилось від часу як воно почалось, як  “початок створіння Божого”, аж воно припинилось на Голгофті через три дні; після того Бог воскресив Його з мертвих, щоб вже більше не вмерти, бо смерть від тоді не має сили над Ним (Рим. 6:9). Подія Його народження, як людської істоти, “дещо меншим від Ангелів”, в тій цілі, щоб бути жертвою за гріхи людей, не спричинила смерти для духової істоти, попереджуючи народження як людської дитини, але це було лиш перенесенням Його життя з вищої духової природи до нищої земської природи.

Тому ці слова нашого Господа, “Перше ніж Авраам^був, я був”, вказують, що тут не було припинення Його існування в жодному часі і вони напевно утотожнюють (уподібнюють) Ісуса, Сина Божого, в тілі, з Лоґосом, (як те саме неперерване життя, а не як та сама істота) перворіднем усього творива. Очевидно, багато з тих, що чули не прийняло цього твердження Господа, і багато його не принимає аж до тепер. Виглядає, що викривлена схильність, або вдача, яка веде людство до відкинення простого, виразного твердження Слова Божого, воліє вважати нашого Господа, як грішного члена людського роду, або як свого власного отця. Тільки покірні є готові “прийняти з лагідністю посаджене слово, яке може спасти їх душі” і вчинити їх мудрими, і лиш для таких є свідчення Божого слова замірене. (Ісая 61:1; Яків 1:21) 91

Усі ті, які чули слова Господа і відкинули Його повідомлення, взяли каміння, щоб на Нього кинути, то так само деякі, які чують правду і відкидають її тепер, є готові (образово) каменувати усіх, які прийняли і навчають слова Господа в їх простоті. І тепер, так як і тоді, причиною того є те, що вони не знають ні Отця, ні Сина, так як повинні їх знати – так як вони себе об’являють.

Слова нашого Господа можна ще дальше стосувати до цього, а саме: “Ніхто не знає Сина, крім Отця, і Отця ніхто не знає, тільки Син, та кому Син хоче об’явити” (Мат. 11:27). Світ Його не знав, не знав про Його високе походження, і Його велике приниження ради його (світу); і коли ми пам’ятаємо, що правдоподібно довгий час знаходився між початком створення особи нашого Господа, і часом, коли Він стався тілом, і коли дальше ми пам’ятаємо, що під час того цілого періоду Він був з Отцем “щоденною Його радістю, завжди перед Ним”, то ми не можемо дивуватися, що Син знав Отця, хоча його учні і світ не знали Його, – так, як ми вчимося, щоб знати Його через його Слово, або об’явлення і через розкривання Його чудового плану віків. Слухаймо, що Він дальше сказав, “Отче праведний! Хоч світ Te6ejie пізнав, Я пізнав Тебе, і ті пізнали, що Ти післав мене.”- Йоана 17:25.

Ключ до того чудового знання духових речей є дане в в словах, “Хто походить з землі, той земний, і про земне говорить. Хто з неба походить, Той над усіма, І що він бачив та чув, то про те Він свідчить.” (Йоана 3:31,32) Отже не дивно, що навіть Його противники питали, “Звідки в Нього ця мудрість!” (Мат. 13:54). І це було Його знання небесних речей, Його особисте і довге знайомство з Отцем, зродило повну віру в обітниці Отця, яка дала Йому змогу, як досконалому чоловікові, перемогти світ, тіло і диявола, і представити прийнятну (милу) жертву за наші гріхи. Тому наперед було написано пророком: “Справедливий мій Отрок оправдає пізнанням своїм багатьох, і їх гріхи понесе.”- Ісая 53:11.

Тепер лиш ті, які поступають вірою, в світлі Божого 92 Слова, можуть знати Отця і Сина, тобто виразно і правильно оцінити велику працю Примирення, яку вони спільно виконують для людства. Але незадовго, після закінчення вибирання Церкви, після злучення Жінки Агнця з її Господом в славі, і коли прийде Царство, тоді знання Господа наповнить цілу землю, і сила Отця, яка через Лоґоса створила усі речі, буде вжита Ним, як Спасителем, для привернення і удосконалення тих, які, коли Його пізнають, піддадуться під Його справедливі розпорядження і вимоги, так що остаточно сила нашого Господа, як представника Єгови в творчості, буде вповні вистарчаюча і буде зілюстрована в Його силі, як представника Єгови у приверненні і благословенню світу. І в такий спосіб виповниться провіщення Псалмисти, “У день потуги Твоєї, нарід Твій буде готовий у красі святости; з лона зірниці спаде Тобі роса молодості Твоєї.”-Пс. 110:3.

Послухаймо слів нашого Господа, які Він сказав до Нікодима, який хотів знати дещо про небесні речі, але якому було відмовлене це знання, тому що він ще не вірив в земські речі. Наш Господь, пояснюючи йому своє знання небесних речей, сказав, “І ніхто не сходив на небо, тільки Той, Хто з неба зійшов, Син Людський” (в настарших Манускриптах слова “що на небі” не знаходяться). Тоді наш Господь дальше показує Нікодимові, яке приготовання Бог зробив для світу, щоб він не загинув, але мав життя вічне, заявляючи, “Так бо полюбив Бог світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожний, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне.”- Йоана 3:13,16.

Логос, початок створіння Божого, названий також Ісаєю Чудовий Порадник, Сильний Бог і т.п. (Ісая 9:6), є описаний і представлений Соломоном через слово Мудрість, однак з усіма подробицями, які гармонізують ці слова з записом даним Йоаном Євангелистом (Йоана 1:1,18); отже Соломон пише:

“Господь (Єгова) мав мене на початку своєї дороги, перше чинів своїх, спервовіку. Відвіку була я встановлена, 93 від початку, від правіку землі. Народжена я, як ще не було безодень (моря), коли ще не було джерел, водою обтяжених. Народжена я, поки ще не були гори поставлені, давніше за пагірки, коли ще землі Він не вчинив, ні піль, ні початкового пороху всесвіту. Коли приправляв небеса, я була там, коли круга вставляв на поверхні безодні, коли хмари уміцнював він нагорі, як джерела безодні зміцняв, коли клав Він для моря устава його, щоб його берегів вода не переходила, коли ставив основи землі, то я майстром у Нього була, і була я веселощами день-у-день, радіючи перед обличчям Його повсякчасно”.- Прип. 8: 22-30.

В додатку до того, що ми тут помітили відносно Лоґоса, – що Він був не тільки початком створіння Божого, і Первородним, але також Його Єдинородним Сином, і що вся інша творчість була виконувана Ним і через Нього -ми знаходимо прекрасне підтвердження в словах нашого Господа, коли Він сказав, “Не бійся! Я Перший і Останній, і живий, і був я мертвий, та ось я живий на вічні віки.” І знову “Оце говорить Перший і Останній, що був мертвий і ожив” (Об’яв. 1:17; 2:8. В жодний інший спосіб, ні в іншому значенню, чим “Одиноке” пряме створіння Боже, через Якого все інше було створене, міг наш Господь бути першим і останнім Божим створінням. Тому який інший погляд, буде невластивий і буде противний усім іншим уривкам Св. Письма.

“СЛОВО (ЛОҐОС)  СТАЛО ТІЛОМ І  МЕШКАЛО  МІЖ НАМИ”

—Йоана   1: 14—

Загальною думкою відносно маніфестації нашого Господа в тілі, є звичайно висказане словом інкарнація. Ця звичайна думка, ця теорія, ми віримо, є вповні невластива і небіблійна. Згідно з теорією інкарнації людське тіло нашого Господа, яке народилось з Марії, було лиш одежею, прикритям для духового тіла. Отже згідно з тою теорією наш Господь під час свого земського життя, був дальше духовою істотою, точно такою як перед тим, за виинятком, 94 що Він вживав тіло народжене від Марії і яке було знане як чоловік Ісус Христос, як свою заслону, або середника порозуміння з людьми, в такий спосіб як Ангели, які показувалися в людській формі в минувших часах -Авраамові, Лотові, Маноахові і іншим, (1 Мойс. 18:1,2; 19;1; Суддів 13:9-11,16) 3 причини цієї мильної передумови (мильного думапння) повстало багато збаламучених і небіблійних ідей відносно різних епізодів (випадків) життя і смерти нашого Господа; наприклад, ця теорія вважає, що змучення нашого Господа не було дійсним, але вдаваним, бо духова істота не може змучитися. Логіка цієї теорії також вказує, що молитви нашого Господа не були дійсними, лиш вдавані, тому що, як говорить ця теорія, Він був сам Богом, і коли б молився, то молився б до себе самого; і тому говориться, що Його молитви були лиш формою, щоб зробити вражіння на учеників і тих, які були коло Нього.

Ця сама теорія мусить припускати, що смерть нашого Господа, була лиш вдаванням смерти, а не дійсною смертю, тому що вони говорять, що Ісус був Богом і Отцем, Якого існування є від вічности до вічности, і тому Він не міг померти. Отже його муки і кликання “Боже мій, Боже мій, чого Ти опустив мене” і вмирання, були лиш зроблені як форма, щоб зробити вражіння на тих, які Його чули і бачили. Отже, логічним аргументом такої теорії є, що там не було дійсної смерти за гріхи людей, але тільки (зовнішний) вигляд, щоб зробити враження. Що це було обманом, але для доброї цілі – щоб вплинути на почуття і симпатію людства.

Це все є невластиве і дуже противиться правді і всьому тому, що говорить Слово Боже відносно цього предмету. Писання заявляє, не що наш Господь прийняв земське тіло як покривало для духового тіла, так як Ангели в минувшині, але що Він дійсно відложив, або як точний переклад з грецької мови подає “позбавив себе” свойого передлюдського стану і дійсно прийняв нашу природу, або, як наш текст подає “Логос стався тілом”. Там не було 95 обману, ні підробки. Це не було так, щоб це лиш виглядало, що Він принизив себе, та притім задержував свою славу і силу; це не було так, що Він лиш виглядав бідний ради нас, але був багатий, задержуючи духову природу цілий час; це не було так, що Він лиш поставив стрій слуги, Ні, Він дійсно стався чоловіком -“Чоловіком Ісусом Христом, Який дав себе на викуп за всіх.”- 1 Тим. 2:5.

Ми згодом побачимо, коли приступимо до особливого розважання про риси викупу Його праці, що це є зовсім потрібним, щоб Він був чоловіком – не більше, ні менше від досконалого чоловіка – тому що це був чоловік, який згрішив, і який мав бути відкуплений, і Боже право вимагає, що життя чоловіка має заплатити примирюючу, тобто задовільняючу ціну за життя чоловіка, “Бо так як смерть прийшла через одного чоловіка, так через чоловіка воскресення з мертвих” (1 Кор. 15:21). Але, нехай через те ніхто нас не розуміє, що це означає, що наш Відкупитель стався чоловіком, таким як ми є, повні унасліджених недосконалостей і хиб. Зовсім противно, це саме Боже Слово заявляє, що Він був “святий, безвинний і непорочний і відлучений від грішників.”- Жид. 7:26,27; Луки 1:35.

Його відлучення від грішників є одним тяжким пунктом до зрозуміння для багатьох. Як Він міг бути чоловіком, однак бути вільний від унасліджених хиб, які дотикають ціле людство? Ми надіємось побачити точно, як це може бути, і як це стало виконане в Божому плані; але ми насамперед потребуємо вповні вирити в своїх умах цей факт, що недосконалий чоловік, упавший чоловік, той, який через спадковість був учасником Адамового роду і якого життя було в такий спосіб частиною нашого життя, не міг бути нашим Відкупителем. Там було багато грішних мужчин в світі, без посилання Богом свого Сина, щоб бути ще іншим таким. Було багато цих недосконалих людей, які були раді зложити своє життя, щоб виконати волю Отця. Це є вповні потверджене через запис в листі до 96 Жидів в 11 розділі, в якому є виразно показано, що багато “не вважали свого життя дорогим” в своїй вірності для Бога. Але те, що було потрібним, то не лиш жертви за гріхи, але безгрішної жертви, яка заплатила б кару грішників. І тому, що “всі згрішили і не достає їм слави Божої”, і тому, що “немає справедливого ні одного”, то для того, як Писання дальше заявляє, “Ніколи людина не може спасти брата свого, і не може дати викупу Богові за нього.” (Рим. 3:10,23; Пс.49:7) Це власне тому, що Господь споглянув і побачив, що не було ні одного чоловіка відповідного, щоб викупити світ. Він велів, щоб це зробив Той, Який є великий і може спасти до кінця всіх тих, які через Нього приходять до Бога.- Пс. 89:19; Ісая 63:1; 59:16; Жид. 7:25.

Дальше ми бажаємо, якщо можливо, виразно бачити, як наш Господь Ісус схопився нашого роду і стався його членом через матір Марію, без брання участи в якій-небудь мірі в його упадку, без унаслідження його хиб гріха, без прокляття смерти, яка лежала на цьому роді, бо коли б в якій-небудь мірі Він ділив життя Адама, Він був би також учасником кари смерти, і коли б через те став недосконалий і був під карою смерти, Він не мав би життєвих прав, щоб їх дати як ціну викупу за чоловіка, і через те купити отця Адама і його рід з під вироку смерти, яку видала на нього Божа Спаведливість. Ми пропонуємо розглянути це питання в слідуючім розділі, і надіємось доказати там, що наш Господь не був в жодний спосіб, ні в жодній мірі забруджений гріхом чи недосконалістю через свою матір.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.