5 Том, 9 Розділ – Хрещення, Свідчення і Печатання Духа Примирення

ХРЕЩЕННЯ, СВІДЧЕННЯ І ПЕЧАТАННЯ ДУХА ПРИМИРЕННЯ

РОЗДІЛ9

Хрещення Духа, Лиш Одне – Три Частини – Значення Цього Хрещення – “Ключі Царства Небесного” – Інше Хрещення Духа Обіцяне Для “Кожного Тіла” – Його Значення – Молитва Про Духа – Свідоцтво Духа – Його Важливість – Без Нього Нема Миру з Богом – Небагато Знає Чи Вони Його Мають Чи Ні – “Це Є Те За Чим Я Тужу” – Як Розпізнати Свідоцтво Духа? – Різниця Управління – Свідчення Духа -“Освячений Духом” – “Наповнений Духом” – Печатання Духа – “Обітниця” Яка її Печатає – На День Визволення – Старатись Про Найвище Досягнення – І Його Задержати.

“Коли ж настав день П’ятидесятниці, всі вони були однодушно вкупі. І нараз роздався шум із неба, неначе подув буйного вітру, і наповнив увесь дім, де вони сиділи. І з’явились їм поділені язики, наче б вогняні, і осілись вони на кожному з них. І сповнились вони всі Духом Святим і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти”- Діян. 2:1-4.

День П’ятидесятниці був найбільше гідний уваги в історії Євангельської Церкви. Він показував, що наш Відкупитель показався перед присутністю Бога за нас, як наш великий Первосвященик; що Він представив перед 214 Отцем заслугу Його жертви, яку зложив на Голгофті п’ятьдесять днів скорше; що Отець прийняв цю жертву вповні і наслідком того Апостоли і віруючі, які прийняли Ісуса, і які бажали зблизитися до Отця і статися синами Божими (Йоана 1:12), стали тепер визнані за таких – в такий спосіб Святий Дух засвідчив, що вони стали прийняті, і тому він є названий “Духом всиновлення”, або “Духом прийняття” до Божої родини. Було властивим, щоб така важна справа була виразно показана: це було не тільки важним, щоб Апостоли і віруючі одержали Святого Духа, Духа Божої ласки до їх серця, але, щоб вони мали зовнішню маніфестацію, яка буде задовільним доказом, не лише для них самих, але для всіх пізніших віруючих, що Бог вповні прийняв Церкву за синів і співнаслідників з Христом.

Але нічого в зв’язку з тим оповіданням в жодному значенню слова не вказує на думку про необхідність особистого Святого Духа, відлученого від Отця і Сина. Зовсім противно, сам факт, що Святий Дух був одержаний в них всіх, вказує, що Святий Дух не с особою, але впливом, або сила виконувана особою – Божа сила або вплив виконана в них, і на його новоприйнятих дітей. Це є дальше доказане через те, що різні сили і таланти Апостолів були підвищені, оживлені і збільшені через цей вплив.

Апостол пояснює, що власне тут наш Господь Ісус “дав дар для людей” – духові дари (Пс. 68:18; Ефес. 4:8). Великий дар Його власного життя вже був даний і він становив ціну викупу за цілий світ – і частина з незлічимої кількости викуплених, мале стадо, яке було особливо дане для Христа, щоб вони були Його співспадкоємцями і спільниками в Царстві, і вибір цього малого стада вже почався, як це було представлено в тих, які ждали на благословення П’ятидесятниці; отже тепер прийшов час, щоб вони були визнані. Це був Отець, Який там визнав Церкву Христа, в тому заченню, що наділення Святого Духа, як впливу і сили, означало примирення 215 віруючих, так що їх більше не трактувалось як грішників і чужинців, навіть не так, як слуг; тепер як “сини”, вони сталися “учасниками небесного дару”. Ми є поінформовані, що цей Святий Дух, святий вплив, свята сила, яка виходить з її джерела, Отця, була, помимо того, відповідно виллята через Божого удостоєного представника, через Якого кожне Благословення Боже приходить і буде приходити, а саме, через Ісуса Христа нашого Господа і Голову.

Ап. Петро, промовляючи під впливом Святого Духа, пояснив цю справу, і сказав, що це було від Отця і через Сина: “Отож, будучи правицею Божою підвищений, і прийнявши від Отця обітницю Духа Святого, Він злив те, що ви тепер бачите й чуєте”

(Діян. 2:33). Згідно з тим, є неможливим, щоб ми забагато підкреслювали це хрещення Святим Духом, бачучи, що це позначує прийняття Церкви і що без цього ми не мали б доказу, що жертва нашого Господа стала прийнята і що ми с виправдані.

Однак, ми мусимо сильно противитись загальній, але блудній і небіблійній ідеї, яка переважає між багатьма ревними Християнами, що треба сподіватися і старатися про частіше хрещення Святим Духом. Таке сподівання не тільки є необгрунтоване обітницями даними нам в Слові Божім, але є вповні в незгоді з встановленим тут Божим влаштуванням. Слід помітити, що Писання згадує тільки про три хрещення Святого Духа; і є показано, що є потрібно лиш ці три, а не більше – ці три є частинами, або поділами одного хрещення. (1) Хрещення нашого Господа Ісуса. (2) Хрещення в П’ятидесятниці. (3) Хрещення Корнелія, першого наверненого з Поган і прийнятого за “сина”. Отже стараймось прослідити ці хрещення Духа в такому порядку.

(І) Хрещення нашого Господа було потрібне не тільки для Нього самого, щоб Він був учасником Божої сили, як Божий середник і як завдаток Його насліддя, Його сплодження до Божої природи; але це було також властивим, щоб там була зовнішна маніфестація, або 216 признання Його, щоб це дало змогу іншим знати Його як Божого Помазанця. Світло над Ним і поява голуба, що сходив на Нього, було цією маніфестацією. Ми не маємо розуміти, що народ в загальному бачив цю маніфестацію Божої ласки; ми радше розуміємо, що Йоан Хреститель, який під цей час виконував реформаторську працю в Ізраїлі, і якого вважали за пророка, слугу Божого, сам засвідчив про те, що Дух Божий спустився в виді голуба над нашими Господом. Там говориться: “І свідчив Йоан, кажучи: Я бачив Духа, що злинув з неба, як голуб, і зостався на Ньому. І не знав я Його (я не знав, що Він є Месією), але Той, Хто післав мене хрестити водою, сказав мені: На кого побачиш, що Дух злине й зістанеться на Ньому, це Той, Хто хрестить Духом Святим. І я бачив і засвідив, що це – Син Божий.”. Йоана 1:32-34.

(2)Хрещення Церкви в П’ятидесятниці, як Йоан тут засвідчив, мало бути зроблене Христом “це Той, Хто хрестить Святим Духом.” Ап. Петро це потверджує, як це ми бачили, кажучи, що Христос “злив” свого Святого Духа. Він сам може хрестити, тому що Він відкупив світ, купив всіх своєю дорогою кров’ю і що ніхто не приходить до Отця, лиш через Нього, і тому що Отець не судить нікого, але ввесь суд передав Синові; і тому що Син, вельми вивищений, діє як Божий представник, щоб привести до повної спільноти з Отцем тих, які приходять до Отця через Нього. Ми вже бачили, що це хрещення Церкви Святим Духом було конечне, як свідоцтво, як вияв, в такий самий спосіб, як це було конечним, щоб хрещення Духом нашого Господа Ісуса мало бути показане і засвідчене.

Буйний вітер, що наповнив це місце і “вогняні розділені язики”, які осілись на кожнім з них (правдоподібно лише над одинадцяти Апостолами -позначуючи їх, як особливих Господніх представників і речників Св. Духа – гляди 14 в.) не були Святим Духом, але тільки виявом для їх змислів (органів почуття). Голуб, символ миру і чистоти, підхожо зображував повноту духа 217 любови Єгови в Ісусі; як розділені язики підхожо представляли місію, завдання Апостолів, щоб бути, під Святим Духом, щоб свідчити і голосити як “свідки”.- Діян. 2:32; 3:15; 5:32; 10:39,41; 13:31.

(3)Також була потрібна особлива маніфестація Божої сили в зв’язку з прийняттям Корнелія, першого наверненого Поганина, а це тому, що погане до цього часу були викинені, неприйнятні Богом, навіть як слуги; з тої причини віруючі з жидів не думали б, що погане будуть прийняті до цього високого стану синів Божих, хіба що буде даний якийсь переконюючий вияв, доказ, що Божа ласка є їм також дана.

Як вже було видно, це не було в Божому плані, щоб погане були прийняті перед “сімдесяти тижнями” особливої ласки для жидів, які скінчилися три і пів літ після П’ятидесятниці. Тому факт, що навернені з поган мають бути спільниками (на рівній стопі) з наверниними з жидів, не могло бути показане в хрещенню Духом в П’ятидесятниці. І з причини цього глибоко вкоріненого пересуду Апостолів і також інших жидів, було властивим, щоб прийняття Корнелія було заманіфестоване для змислів Апостолів такими самими доказами, що були дані в П’ятидесятниці. Тут також не треба думати, що “вогняні язики” осіли над Корнелієм: спільно з наверненими з Юдаїзму, він правдоподібно одержав деякі “дари”, які прийшли на всіх в П’ятидесятниці.

Як інакше ми могли б знати, що погане стали прийняті Господом? Якщо Хрещення Духа і благословення П’ятидесятниці прийшли б тільки на віруючих, які були природним насінням Адраама, то це могло б нас залишити в сумніві через цілий вік Євангелії, відносно становища Божого народу, які через природний родовід були поганами. Але через хрещення Святим Духом, якого досвідчив Корнелій, Господь виказав вповні, що вже більше не було жодної різниці між жидами і поганами, між невільниками і вільними, між мужчинами і женщинами, так далеко, коли йде про прийняття їх через 218 Христа. Ніхто не є прийнятий сам через себе, в своїй власній неправедності – тому лиш ті, які приходять до Отця через Улюбленого є прийняті в Нім.- 1 Кор. 12:13.

Поза цими трьома хрещеннями Святого Духа, немає жодної іншої згадки про цей предмет у Св. Письмі. Тому думка багатьох з Божого народу, що вони мусять надіятися, працювати і молитися про інше і повторене хрещення Святого Духа є зовсім безпідставна. Такі хрещення с зовсім непотрібні, тому що одно хрещення в П’ятидесятниці, доповнене хрещенням Корнелія, задовільняє кожну вимогу. Ці хрещення не були дані тільки одиницям, які втішалися блаженствами, але образово були для, і на Церкву, Тіло Христа, яко цілість. Факт, що ця представницька праця для Церкви була зроблена в двох частинах – насамперед над віруючими з жидів в П’ятидесятниці, і над першими віруючими з поган в домі Корнелія, є в гармонії з словами Господа щодо цього предмету, які були звернені до Ап. Петра перед Його розп’яттям. Він сказав, “Я дам тобі ключі Царства Небесного”. – Мат. 16:19.

Ключ вказуює на силу відмикання, відчинення; і ключі в множині означають, що там було більше, чим лиш одні двері до відчинення. В дійсності, там було лиш двоє дверей і лиш два ключі, і Ап. Петро вжив ці обидва ключі – виконуючи працю відчинення для жидів і для поган, так як Господь провістив. Він ужив першого ключа в П’ятидесятниці, де він був першим і головним проповідником, який представив новий вік Духа для трьох тисяч, які скоро повірили і увійшли в ці двері (Діян. 2:37-41). Знову, коли прийшов властивий час, щоб проповідувати Євангелію для поган, Господь, згідно з Його вибором, післав Ап. Петра виконати цю працю і сказав йому йти до Корнелія і говорити слова Євангелії йому і цілому його домові. При цій оказії Ап. Петро вжив другого ключа, відчиняючи двері Євангелії для поган. Цей факт Бог засвічив тим, що дав чудові маніфестації Святого Духа над Корнелісм і іншими посвяченими віруючими з поміж поган, які були з ним. 219

Властива думка відносно хрещення Святим Духом, є думка про вилиття, призначення, помазання, яке однак с так цілковите (покриваючи всіх членів тіла), що є властиво назване зануренням, або “хрещенням”. І це саме помазання, або хрещення продовжується над Церквою через цілий вік – покриваючи, проникаючи, освячуючи, благословляючи, помазуючи від тоді, аж до тепер, кожного, хто приходить до помазаного “тіла.” І це так довго буде продовжуватися, аж поки останній член не буде прийнятий і вповні помазаний. Ап. Йоан, говорячи також про це хрещення, називаючи його помазанням, каже: ‘ТІомазання, яке ви одержали від Нього, перебуває в вас” (1 Йоана 2:27; Пс. 133:2). Він не каже, багато помазань, які ви одержали, але помазання, одно помазання, бо коли б було більше, то вони були б непотрібні і не в гармонії з Божою постановою.

З Божої точки зору цілу Церкву вважається як одно -як цілість, бо “Як бо тіло одне, а членів має багато, так і Христос … Ви ж тіло Христове, і кожен зосібна член (Його тіла)” (1 Кор. 12:12,27). Згідно з цією думкою Писання представляє цю справу так, що хоча Господь розглядає нас поодиноко і в багатьох випадках поступає з нами поодиноко, проте наше становище перед Отцем не є так багато як одиниць, але як членів, або частин цілости, а тою цілістю є Христос, голова і тіло. Тому ми є поінформовані, що після того, як ми повірили, нашим слідуючим кроком ^є, щоб ми вступили до тіла Христа -бути охрещеним в Його тіло.

Тут ми не будемо розбирати справи хрещення в загальному, залишаючи це для майбутньої розваги, але ми помічаємо цей факт, що віруючі є запрошені бути охрещеними в Христі, для того, щоб вони могли прийти до, або під Його хрещення Святого Духа. Тому що Святий Дух не є особою, лиш Духом, або силою, яку Церква посідає, то всі, які хочуть мати це благословення, мусять прийти до споріднення з цією Церквою, тілом Христа. Інакше його не можна одержати. Через це ми не 220 розуміємю членства в земській Церкві – до тіла Методистів, Презвитеріянів, Лютеранів, Римо Католиків, чи якої-небудь іншої людської організації. Ми маємо на думці членство Єклезії, якої члени можуть бути напевно розпізнані лиш через те, що вони посідають Святого Духа любови, що є підтверджений різними овочами і засвідчений в спосіб повище наведений.

Кожний, хто стається дійсно злучений з Христом, і тим самим дійсно злучений з усіма членами тіла Христа, не потребує молитися про теперішнє чи майбутнє благословення П’ятидесятниці, але може дивитись взад з радістю і довір’ям до оригінального благословення П’ятидесятниці і благословення^Корнелія, як на докази, які Отець дав через Христа про Його прийняття Церкви як цілости; і всі повинні бути вповні задоволені з Божого влаштування. Ми не говоримо, що наш Господь гнівається на тих, які, не маючи правильної думки, питають Його про те, що є противне до Його волі, про більше П’ятидесятниць; ми радше думаємо, що Він матиме милосердя і простить їм їх несвідомість і неправильні молитви і, не змінюючи свого плану, вилиє на них благословення – такі благословення, на які їх блудні надії і занедбання Його Слова дозволять – принимаючи стогін їх духа за небесну сполуку.

Це є дивно, що ті дорогі приятелі, які стало моляться про хрещення Духа, ніколи не помітили, що Апостоли не молилися про майбутні П’ятидесятниці, і вони не говорили Церкві про те молитися. Чи ці приятелі думають, що вони є мудріщі від надхнених Апостолів, або святісші від них, або більше охочими бути наповненими Святим Духом? Ми думаємо, що вони не мають такої зухвалої і самолюбної уяви і що їх почування є лиш подібні до немудрих дітей, які без надуми і часом вперто просять родичів про непотрібні і необіцяні благословення і милості, які не можуть бути їм дані. 221

ЗАГАЛЬНЕ ХРЕЩЕННЯ ДУХА

“І станеться після того, що на всяке тіло виллю свого Духа.”- Йоіла 2:28.

Святий Дух має бути проводом, або дорогою примирення між Всемогучим і родом грішників викуплених дорогоцінним життям Ісуса Христа. Як ціллю жертви Христа було, щоб відчинити дорогу, через яку Бог міг би бути справедливий та проте бути випрадуючим усіх тих, які вірять в Нього (Христа)и і які стараються прийти до Отця через Нього, то Його працею, як прославленого Посередника, буде, щоб припровадити до повної спільноти з Богом стільки з людства, скільки захоче, після того, як вони одержуть повне знання правди і нагоду життя. Ми бачили, що ця праця припровадження назад до гармонії з Богом членів упавшого людства, є поділена на дві частини: (1) Церква цього віку Євангелії, і (2) стільки, скільки захоче з решти людства під час майбутнього віку Тисячоліття. 

Ми бачили, що основою гармонії з Богом не є те, що Бог покриває гріх, що його вибачає і дозволяє нам повернути до Його ласки як грішники, але, що грішники мусять відкинути свої гріхи, щиро прийняти Божий зразок, або рівень праведности і вернутися до повної гармонії з Богом, в такий спосіб, що вони будуть старатися, через призначені проводи, або середники, і під наглядом Христа, осягнути Духа Небесного Отця, Святого Духа, Його ум, волю, характер – принимаючи це як їх власний ум, волю, або натуру, і в такий спосіб бути перемінені через відновлення свого ума. Це, що ми бачили, що є Божою програмою для Церкви, то нам є сказано, що це також буде Божою програмою, через Христа, для примирення з собою світу в майбутнім віці. Ні одна йота Божого закону не буде змінена; гріх і недосконалість не будуть вибачені і зараховані як досконалість і праведність. 222

Людство буде в руках Христа для того, щоб його привернути до подоби Бога, яка була страчена через переступ Адама; і як частина засобу для припровадження світу назад до гармонії з Богом, вплив сатани, під яким світ тепер є, і який засліплює і поневолює людство, буде усунений (2 Кор. 4:4; Об’яв. 20:2). І після того, замість бути під духом обмани і блуду, і несвідомосте, і пересуду, він буде під впливом Духа правди і праведносте, і любови. Зовнішні впливи, що зневолюють людські серця і наповнюють злістю, ненавістю, сварнею і самолюбством, будуть стримані і остаточно знищені, а відмінні впливи Духа праведносте, доброти, милосердя, співчуття і любови, будуть розвинені. В такий спосіб через Христа, Святий Божий Дух буде виллятий на людство – даючи їм, поперше; просвічення, а подруге, даючи їм поміч, допомогу і силу, щоб перемагати свої власні спадкові нахили; і потрете, навчати і провадити їх назад до подоби і образу Божого, що був страчений через непослух отця Адама.

В  той  час,  як  ці  майбутні  привілеї  і  благословення  для  людства  є  славними  і звеселяють наші серця багато більше від того, що Господній народ бачив в минувшині, все ж таки вони не дають жодної потіхи для юрогів Господа, або для тих, які тоді, коли матимуть нагоду, відмовляються одержати Його Святого Духа і бути ним наповнені. Він буде виллятий на всяке тіло, але це буде конечним для тих, які будуть ним втішатися і користуватися, щоб користати з його привілеїв, так як це є конечнми для віруючих в цьому віку Євангелії, які приходять під нього і є благословенні через Святого Духа, щоб вживати його засоби – посвятити себе і кормитися правдою, щоб вони могли мати “Духа Правди”. Коли великий Пророк і Життєдавець, великий Священик по чину Мелхеседека (Христос, Голова і тіло, доповнене) повстане, щоб благословити світ, то це означатиме благословення для всіх, які приймуть слова цього пророка і їх слухатимуть, і через послух одержуть  благословення  вічного  життя;  це  223  також  означатиме  знищення  Другою Смертю всіх тих, які відмовляться слухати Його, бо є написано, “І буде, що кожна душа, яка не послухає цього пророка, буде знищена з народу.”- Діян. 3:23. Слід завважити, що пророцтво Йоіла є сказане у відворотному порядку до того як воно виповнюється; про благословення усього тіла говориться насамперед, а про благословення Церкви при кінці.

Безсумніву, що цей перемінений порядок був доцільно поданий Господом, для того, щоб закрити деякі Його славні риси цієї обітниці, аж до часу відповідного, коли вони мали бути точно зрозумілі (Дан. 12:9,10). Хотяй його читали віками, воно не могло відкрити і вияснити усіх чудових скарбів, поки не прийшов Божий “властивий час.” Через цей вік Євангелії Бог вилив свого Духа тільки на слуг і слугинь, і благословенними були досвіди тих, які його одержали – усілякі були охрещені в тіло Христа і сталися спільниками Його помазаних синів; і це власне до цієї ознаки (деталі) Ап. Петро відноситься в своїй промові в П’ятидесятниці.

Він цитує обидві частини пророцтва, але під проводом Святого Духа він не пояснив і не висвітлив першої частини, тому що ще не прийшов час, щоб це зрозуміти. Тому, замість пояснювати різницю між Святим Духом зісланим на слуг і слугинь під час цього віку Євангелії (“в тих днях”), і Святим Духом зісланим на все тіло “після тих днів”, в майбутнім віці, він лиш говорить, відносно себе і інших віруючих: “Це те, що було сказане через пророка Йоіла” -частина того, початок того, що було сказане. Це все не буде закінчене, поки Дух не буде виллятий на кожне тіло, а це ще не сталося. Та більше того, пророк згадує про інші речі, які ще не здійснилися. Він згадує про затемнення сонця і місяця, і про прихід великого і славного Господнього дня, якого події є близькими (ми тепер є свідками тих подій – Ред.), великий день гніву, який настане і зробить розділ між часом виливання Духа на Церкву, “слуг і слугинь” в цих днях і на “все тіло” після того. 224

Як ми бачили, там не буде різниці між Духом Божим, як він спливатиме на світ в майбутнім віці, і духом Божим, як він спливає на Церкву в теперішнім віці, тому що це є той самий Дух правди, Дух праведносте, Дух святосте, Дух освячення, Дух гармонії з Богом – Дух, або вплив, якого Бог буде здійснювати на користь праведности і доброти, і правди. Однак, це не буде означати цієї самої речі тоді, яка є тепер. Одержати Святого Духа Божого тепер і в гармонії з ним жити, означає напевно боротьбу з духом світу, який у великій мірі знаходиться усюди. Це є з цієї причини, що тим, які тепер одержують Святого Духа, і які згідно з ним поступають, є сказано, щоб сподівалися переслідування і опозиції зі сторони всіх тих, які не мають Духа – а таких є велика більшість.

Одержання Святого Духа в майбутності не буде означати переслідування, тому що порядок, уряд, володіння слідуючого віку будуть дуже відмінні від теперішнього;  бо тепер князем цього віку є сатана, а князем майбутнього віку буде Христос, і як більшість людства тепер є під впливом сатани, добровільно чи недобровільно, свідомого чи несвідомого, в майбутньому віці цілий світ буде під впливом Христа і Його справедливого володіння. Тоді Правда буде для кожного задармо і легкою до одержання від найменшого до найбільшого. Через те, що право в наступному віці буде правом праведности, правди і доброти, і буде панувати як Боже Царство, то ті, які прийдуть до гармонії з тим володінням і його правом, і які матимуть Духа Правди, вони задля того не будуть переслідувані, але, навпаки, одержуватимуть ласку і благословення, і будуть робити поступ в такій пропорції, як отримуватимуть цього Духа святосте.

Посідання Святого Духа під час віку Тисячоліття, не означатиме того, – що є в цьому віці, сплодження з Святого Духа до духової природи, ані це не буде означати прийняття до співнаслідства з Христом в (небесному) Царстві. Ця обітниця належить тільки до цього віку Євангелії, для кляси слуг і слугинь, які одержують Святого 225 Духа і є розбуджені ним під час цього віку, і які наслідком теперішньої переваги зла, мусуять переносити терпіння задля справедливосте; і на яких, “Дух слави і Дух Божий спочиває.” – 1 Петра 4:14.

Посідання Святого Духа під час віку Тисячоліття просто означатиме, що посідаючий його прийшов до гармонії з Христом, Посередником, і що він до такої міри є в гармонії з Богом і йде по лінії, на якій може одержати благословення, які Бог забезпечив для людства в загальному, а ці благословення не є зміною природи, до Божої природи, але реституцією до всього, що було страчене через переступ Адама (Діян. 3:19-21). Посідання Святого Духа такими, буде доказом, що праця відродження, виконувана другим Адамом, до досконалости людської природи, “купленої” для них через велику жертву за гріхи, вже в них почалася; і що, коли буде продовжуватися, принесе остаточно досконалість реституції – приведе людей до образу і подоби Божої.

Ми мусимо пам’ятати, що благословення, які Христос, як відновник світу, дасть світові під час віку Тисячоліття, є благословеннями, які Він купив для них через принесення себе в жертву. Як Він дав себе, як “чоловік Ісус Христос”, як відповідну ціну за Адама, на якого спало прокляття, то це була людскість, права, привілеї і життя, і царство Адама, що були куплені великою жертвою за гріхи; і ці куплені речі є тими речами, які мають  бути  привернені  для  відродженого  світу  через  їх  відновника,  або  отця,  Ісуса Христа нашого Господа, другого Адама. Ефес. 1:14; Діян. 3:19-23.

Факт, що наш Господь Ісус не був другим Адамом, коли був в тілі, але є другим Адамом як духова Істота (від часу Його воскресення) не вказуватиме, що Він, як другий отець роду, дасть для людства духове життя, або духове єство під час їх відродження. Противно,мимаємо   пам’ятати,що   думка,яку   передаєслово”отець”є тільки “життєдавець”, не дивлячись на природу. В такий спосіб у створенню отця Адама, він є названий сином Божим, тому 226 що був створений на моральну подобу і образ Божий, і це не вказує, що він був створений в Божій природі, тому що ми знаємо, що він був з землі, земний, а Бог є дух. Принцип, що лежить в основі тої сили, якою Бог, як життєдавець, стався Отцем усього створіння, через Його діючого представника, нашого Господа, є більш в подробицях показаний в попереднім розділі, під заголовком “Непорочний”: тут ми тільки звертаємо увагу на цю справу, щоб бути на осторозі проти злого розуміння. Божий замір в зв’язку з створенням світу і чоловіка, як його мешканця і пана, і інших тварин як його підлеглих, не став змінений з причини дозволення на непослух і упадок: оригінальний план є той самий, як перший. Після того, коли зло пробоване противником, буде зовсім усунене, Божий план, такий, який був оригінальне задуманий, буде вповні завершений через Христа. Церква цього віку Євангелії, яка, як будемо бачити, буде вельми вивищена і прославлена, як Невіста і співспадкоємець Христа, є вийнятком від реституції людства: вона є викликана, або вибрана для особливої цілі, і є особливо досвідчувана і пробована, приготовлена і приспособлена до високого піднесення, співнасліддя з Христом – зміни з людської природи до природи вище Ангельської -“вище поза Ангели, князівства і сили”, учасників Божої природи.

Але хоча ми не маємо молитися про необіцяне нове хрещення Святим Духом, то нам є дуже виразно сказано, щоб ми старалися і молилися про Духа як про задовільняючу, або заспокоюючу частину.

МОЛИТВА ПРО СВЯТОГО ДУХА

“Отож, коли ви, бувши злі, знаєте як добрі дари давати дітям вашим, то скільки більше Отець Небесний дасть Духа Святого тим, хто просять у Нього.”- Луки 11:13.

Хоча “всі речі є через Сина”, однак тут, як і усюди, Він дає честь і славу Отцеві, Який є джерелом 227 благословення. Ціла праця відкуплення і примирення є ділом Отця – через Сина. І наш Господь заявляє, що Богу подобається, щоб ми мали більше і більше Його Духа святости. Він говорить, щоб ми просили про те, як про велике і найвище благословення. Коли йде про земські благословення, наш Відкупитель говорить нам, що наш Небесний Отець знає, що нам є потрібне – Він знає краще, чим ми знаємо, які земські благословення будуть помічні, а які будуть для нас щкідливі. Отже ми не повинні, так як погане і невідроджені, думати і молитися про земські блага, але радше, як ті, що прийшли до синівського споріднення, і які мають повне довір’я в забеспечення Отця, можемо сподіватися, що Він дасть нам те, що є найкраще і ми можемо спокійно і з задоволенням відпочивати в цій обітниці і вірі.

Небесному Отцеві подобається, коли ми бажаємо і просимо про більше і більше Святого Духа – ум, вдачу, більше повно в гармонії з Його Духом; і всі, які в такий спосіб бажають і просять, одержуть те добро, якого бажають; Отець буде радо так керувати справами для таких в той спосіб, що перешкоди для Духа, в них, або в їх середовищі, будуть усунені для того, щоб їх милий Дух міг перебувати в них – щоб вони могли бути наповнені Духом. Але в тім не міститься думка про потребу нового хрещення Святим Духом; хрещення прийшло на початку і лиш треба відчинити шлюзи, або проводи, з усіх сторін, щоб дозволити Святому Духові любови і правди просякати і входити до середини, і проникати в кожний чин, слово і думку нашого єства. Ми потребуємо Божої помочі, діяльности Божої мудрости і провидіння, щоб нам показати, що затикає ці шлюзи, і щоб Він допоміг нам усунути ці перешкоди.

Велику кількість Духа святости можуть одержати лиш ті, які його палко бажають і стараються його набути при помочі молитви і зусилля. Ум, або дух світу мусить бути усунений з нашого серця в такій мірі в якій хочемо наповнити їх Святим Духом, умом, впливом. Самоволя 228 також мусить уступити. І тому що в пропорції, як ми спорожнюємось з усіх інших речей, щоб бути готовими одержати з Його повноти, Господь бажає, щоб ми прийшли до такого стану, в якому будемо палко бажати наповнитися Його Духом святости, щоб були готові і охочі усунути і викорінити кожний інший противний вплив і волю.

Такою, власне, є думка Апостола в його молитві про Церкву в Ефезі, “Щоб через віру Христос (Дух Христа) замешкав у ваших серцях (щоб образово Він міг сидіти як цар, володар, керівник кожної думки, слова і чину), щоб ви, будучи закорінені і основані в любові (святого Духа, або вдачі), могли зрозуміти з всіма святими, що є ширина й довжина, глибина й висота, і пізнати любов Христову, яка перевищує знання, щоб ви сповнились усякою повнотою Божою” (Ефес. 3:19). Той, хто є наповнений Духом Христа і повним оціненням любови, яку Він заманіфестував, буде мати Духа Божого в повній мірі.

В цім Писанню, яке розбираємо, нічого не може бути переложене, щоб вказувало, що Небесний Отець був би задоволений, щоб Його діти просили про іншого Бога -третю особу трійці рівних Богів. Така думка є суперечна для цього уривку і його зв’язку, і ті, які держаться такого невластвого поняття, мусять напевно бути сліпими до такої міри, що не можуть бачити краси і сили цієї обітниці. Це дійсно було б дивним, коли б один член трійці рівних Богів, відносився до другого члена як здібного і готового дати третього, так як земські родичі дають хліб, рибу і яйця своїм дітям. (Гляди попередні вірші) Цілий вище наведений уривок є лиш тоді правильно зрозумілий, коли будемо розуміти, що Святий Дух є Божим умом, або впливом обдаровуваний в різний спосіб для заохоти і духового збудовання дітей Божих.

Наш текст є порівнанням між земськими родичами, які дають звичайний хліб своїм дітям, і нашим Небесним Родичем, Який дає Святого Духа тим, що Його просять. Однак, як земський родич кладе поживу на місце, звідки 229 родина може його дістати, але не силує його їм, так І Небесний Родич виставив для своєї духової родини засоби ласки в такому місці, де їх можна досягнути, але Він нас не змушує їх брати. Ми мусимо відчувати голод і спрагу і мусимо шукати за ними, не сумніватися, але з вірою в те, що Він є радий і бажає дати нам ці добрі дари. Отже, коли ми молимося про Святого Духа, щоб бути наповненими Господнім Духом, ми маємо дивитися довкруги нас і знайти поживу, або засоби, які Він приготовив для нас, як відповідь на наші молитви, які Він в такий спосіб надхнув і спрямував.

Ми цей корм знаходимо в Слові правди, але це не досить, що ми знайшли, де він є; якщо ми бажаємо бути ним наповнені, ми мусимо його споживати; ми напевно мусимо мати участь в гостині, тому що інакше ми не відчуватимемо задоволення, бо це споживання було призначене, щоб нам це задоволення дати. Хто не буде споживати з повного стола, буде порожний і голодуватиме, так, немов би там не було жодної їжі. Як саме прохання про харч не наповнить нас, але після того ми мусимо його споживати, так і саме посідання Слова Божого, і наші благання про наповнення Духом, не вистарчуть для нас; ми мусимо кормитися Словом Божим, якщо хочемо з нього одержати Духа.

Наш Господь сказав, “Слова, що я говорю вам, є дух і життя” (Йоана 6:63}, і про всіх тих, які є наповнені Духом, є по правді сказано пророком, “І взяв я книжку, і з’їв її” (Єрем. 15:16; Об’яв. 10:9). Воно буде зовсім некорисним для нас молитися до Господа, “Господи, дай  нам Духа”, якщо будемо занедбувати  Слово правди,  якого цей  Дух постачає для нашого наповнення. Якщо ми тільки просимо Духа і не вживаємо властивих засобів, або середників, щоб одержати Духа правди, то ми дальше будемо тільки “немовлятами в Христі”, шукаючи зовнішних знаків, на доказ нашого споріднення з Господом, замість внутрішнього свідчення через Слова правди, яке воно приготовило. 230

СВІДОЦТВО СВЯТОГО ДУХА

“Сам цей Дух свідчить разом із нашим духом, що ми с діти Божі.”- Рим. 8:16

Не багато доктрин, або наук, є більш важні для Божого народу, чим ця, тому що на тім у великій мірі залежить посідання “миру Божого, який перевищує всяке розуміння” (Фил. 4:7). Як вони можуть мати “запевнення віри” (Жид. 10:22) якщо їм брак свідоцтва Духа, що свідчить про їх синівство – про прийняття до Божої родини. Проте, як мало має правильне зрозуміння того, що вислів “свідчення Духа” означає, або, яких досвідів повинні ми сподіватися і пошукувати, які були б свідоцтвом Духа про наше синівство.

Тому це питання є дуже важне – В який спосіб Святий Дух свідчить нам відносно нашого поєднання з Отцем – що ми сталися синами Божими і що через Боже провидіння ми є приготовлювані для славних речей, що Бог приготовив для тих, які Його люблять і які мають бути співнаслідниками з Ісусом Христом нашим Господом у Тисячолітнім Царстві? Не багато предметів в загальному турбує більше Християн чим цей – свідчення Духа. Не знаючи, що це свідчення Духом є, багато з найкращого Божого народу мусять признаватися, що вони не знають чи вони його мають, чи не мають. Інші, які мають більше певности, чим знання, твердять, що вони мають свідоцтво Духа, і на доказ цього вказують на своє веселе почуття. Але, скорше, чи пізніше, такі, якщо вони є щирі, мусять признатися, що це “свідоцтво”, на яке вони сполягали, є дуже незадовільне: воно виявляється недостатнім тоді, коли вони його найбільше потребують. Коли всі люди говорять добре про них, коли мають добре здоровля, коли маються добре фінансове, коли мають багато приятелів, вони чуються щасливими; але в такій мірі, в якій ці обставини змінюються, вони стаються нещасливими, вони тратять те, що думали є “свідоцтвом” Духа і кличуть з болем: 231

“Де є це блаженство, яке я мав, Коли я вперше Господа пізнав.”

Такі стали обманені і збиті з пуття через їх почуття; вони почуваються часом більш щасливими і думають, що є притягнені блище до Бога, тоді як в дійності, вони під керівництвом противника є виставлені на спокуси. Це спричинює для деяких, що вони часто і негайно “відпадають від ласки”, і це дивує їх, і також і іх приятелів. Обманені ненадійним “свідоцтвом”, вони почувалися безпечними і не пильнували, і тому легко впали жертвою спокуси в тому самому часі, коли вони почувалися “дуже веселими в Господі” (?). Знову, проби і розчарування життя, намірені притягнути нас блище до Отця і вчинити нас більше оцінюючими миле співчуття і опіку нашого Спасителя, є частинне страчені в цій клясі, тому що, коли вони стратять свідоцтво свого почуття, якого вважають за свідоцтво Духа, вони почуваються так пригноблені, і так голодні і спрагнені страченого почуття, що вони тратять багато дорогих лекцій, які можуть бути одержані лиш тоді, коли з довір’ям нахиляються на лоно Господа і лучатьсч з Ним, тоді як переходять через великі життєві проби.

Інша кляса Християн, зрозумівши ненадійність свідоцтва “почуття”, здається приходять до заключення, що Бог відмовив (принайменше їм) якого-небудь певного свідоцтва своєї ласки – якого-небуть “свідоцтва” в справі їх прийняття як “синів” до Його родини, їх думки є виражені в добре знаній (англійській) пісні: 

” Ця річ як важна знати мені – І це часто мене журить:

Чи я люблю Господа, чи ні ? Чи я Його, чи не Його ? “

Ця непевність повстає частинно також з незрозуміння науки про вибір: та однак ці приятелі приходять до 232 правильного заключення, що їх змінне почуття, не може бути відповідним мірилом, яким можна судути, чи вони є синами, чи ні. Інші, читаючи слова Біблії ‘Твердого духом хорониш Ти в повному покої, за те, що він на Тебе вповає”, думають про своє синівство на основі миру в умі: але, коли вони подивляться на поган і на світових людей, і побачуть, що багато з них, без сумніву, мають мир в умі, їх погяд про таке свідоцтво Духа показується недостатній для піддержання їх надій, і щоб дати їм запевнення. Тоді прийде темна година і вони говорять, Як є легко бути зведеним, і таких мучить думка, щоб вони не засмутили Духа – тому шо, “страх приводить муку”.

Особи, що с дуже легковірні (і це помилково називають вірою), будуть уявляти собі, що Дух “шепче” до їх внутрішнього вуха, і вони себе тим потішають – хоча вони повинні опісля впевнитися і побачити, що ця “шептана” інформація зовсім не була правдивою. Інші Християне, більше логічного ума, які не можуть в такий спосіб обманути себе, журяться тим, що їх приятелі так упевнено твердять, що мають свідоцтво Духа, в той час, як вони самі не мають такого запевнення.

Трудність лежить в більшості в помилковому погляді, що Дух є особою, і який старається стосувати це свідчення до особи. Коли зрозуміється, що Дух Божий є силою, або впливом, яку Богу подобається вживати, то тоді справа є вияснена і “свідоцтво Духа” стається справою легкою до розрізнення. Це буде благословенням для тих, які мають це свідоцтво, як вони будуть знати про те напевно; і це буде благосоленням для тих, які не мають того свідоцтва, впевнитися що їм є брак, так щоб вони сповнили умови і одержали це свідоцтво, без якого ніхто не уповажнений уважати себе за сина Божого і що його становище є прийняте Отцем.

Але, яка радість і мир приходить до тих, які мають правдиве свідоцтво, до тих, які мають правильні досвіди і які навчилися як їх розпізнавати! Для них це є дійсно радістю в смутку, світлом у темноті, заохотою в терпінню, 233 підкріпленням у слабості. І повні, і точні вказівки про цю справу, як і про усі інші справи, знаходяться в цій чудовій книзі, в Слові Отця – Біблії. В ній і через її свідчення Дух Божий свідчить з нашим духом.

” Яку ж бо основу тверду Бог поклав, Для нашої віри, як те, що Сказав. Чи більше Він може понад ті Слова Сказати громаді, що Бога шука.

ЯК РОЗПІЗНАТИ СВІДОЦТВО ДУХА

Ум, або дух чоловіка можна розпізнати через його слова, або поступовання; і в такий спосіб ми можемо розпізнати^ Божий ум, або Духа – через Його Слово і діяльність. Його Слово свідчить, що кожний, що приходить до Нього (через віру і направу, або відверненя від злих і мертвих діл, через Ісуса) с прийнятий (Жид. 7:25). Тому всі ті, які стараються мати свідчення Духа відносно їх всиновлення повинні питати себе:

Чи я був притягнений до Христа? – визнати Його як мого Відкупителя, через праведність Якого одиноко я міг мати приступ до Небесного Отця, і бути прийнятий з Ним?

Якщо відповідь на це є, так!, то слідуючим питанням було б:

Чи я дійсно вповні посвятив себе – моє життя, мій час, мої таланти, мої впливи, і все моє – для Бога?

Якщо на це питання можемо відповісти, що це так є, то питаючий може спокійно відпочивати, маючи запевнення, що його Бог прийняв в Улюбленім і визнав за сина. І якщо він, розглядаючи бажання свого серця і почувань, бачить що воно ще  дальше вповає на заслугу Ісуса і дальше є посвячене, щоб чинити Божу волю, він може дозволити, щоб це миле довір’я і мир, який ця думка про гармонію ї споріднення з Богом приносить, заповнила його серце. Це переконання про Божу ласку для нас в 234 Христі, що виникає з нашого власного досвіду, збудоване на незміннім характері і Слові Божім, не міняється, так як те, що збудоване на мінливім піску почування.

Якщо в темній годині приходить сумнів і страх, то ми лише маємо взяти “Лампу” (Боже Слово) і наново переглянути факти і основи, і якщо наше серце є дальше лояльне для Господа, то віра, радість і мир скоро поверне до нас; якщо ми побачимо, що наша віра в “дороцінну кров” хитається, або що наше посвячення зникає, тоді знаємо як дійсно справа мається і тому ми повинні негайно починити відповідні кроки в цілі поправи, щоб відновити “повне запевнення віри” (Жид. 10:22). Однак, пам’ятаймо, що кожний, який хоче мати це запевнення мусить “прийняти Його свідоцтво, що Бог правдивий” (Йоана 3:33); що наш Господь не міняється, але “той самий вчора, сьогодні і навіки.” Тому Господній народ може бути певний, що, прийшовши раз під умови Божої ласки, вони можуть йти дальше під тими самими умовами, так довго як їх серця є лояльні для Бога і вони бажають бути в гармонії з Його волею; так довго, як вони в своїх серцях є послушні для Божих приказів – що є коротко обняті в слові Любов – для Бога і людей. Жид. 11:6; 13:8

Кожний, хто підняв особливі кроки, має запевнення, “свідоцтво” Божого Слова, що він є дитиною Божою; і під час віку Євангелії це означає, що він є галузкою правдивої виноградини, іспитовий член правдивої Церкви (Йоана 15:1). Для таких Слово Боже свідчить, що вони злучилися з правдивою Церквою, яка є тілом Христа. Це свідоцтво є дане для їх духа, їх };ма, або розуму, через Божого Духа, який свідчить через Його Слово. І цей самий Дух Правди запевнює таких, що коли їх серця будуть дальше вірними для Господа аж до кінця їх випробовування – якщо вони будуть щоденно радо й добровільно носити хрест, стараючись найкраще як можуть іти в сліди Учителя, то їх іспитове членство в Церкві Христа буде незадовго змінене на дійсне членство – після того, як вони закінчуть свій шлях і стануться учасниками Його воскресення, першого 235 воскресення. – Фил. 3:10.

Однак Дух Божий, через Його Слово, свідчить дуже виразно, що це є можливо, для тих, які вже сталися галузками правдивої Виноградини, бути відтятими, якщо вони не будуть вірні – якщо не здоліють приносити відповідних овочів Духа любови. “Кожну галузку в мені, яка не родить овочу, Він (Отець) відтинає, а кожну, що родить овоч, обчищує, щоб більше овочу приносила.” Таким чином, Дух Божий через Його Слово дає свідоцтво, або показує нам, як Небесний Отець поступає з своїми синами – що їх досвідчує, очищує, обрізує, усуває зайві наростки, і який є розвиток якостей приношуваних овочів. Тому, коли маємо такі досвіди після того, як ми сталися сполучені з “Виноградиною”, то це є свідоцтво Духа, що ми ще є дальше у “виноградині”, і дальше визнані як її “галузки” – і ми також дальше є під опікою і вишколюванням нашого Господа. Противно, коли комусь брак цього вишколювання, очищування тощо, після того, коли прилучився до Виноградини, то йому брак цього “свідоцтва Духа”, і згідно з тим він має причину сумніватися, чи став прийнятий Господом.- Жид. 12:7.

Коли б ми всі були досконалі, вповні досконалі, і такими показалися через проби, справа була б відмінна. Тоді Бог любив би нас задля нашої досконалости і гармонії^з Ним; тоді проби і тяжкі досвідчення були б знаком Його неласки. Але так як це є, ми всі знаємо, що всі є недосконалі, що нам всім багато бракує до Божого стандарту, або рівня, і що наші нові серця, нова воля, наш переображений ум, або дух, є сам прийнятий Богом – а це є через заслугу Христа і в значенню іспитовім (випробовуючім), з метою нашого випробовання, розвитку і остаточного удосконалення. Лиш по мірі, як ми вчимося цінити  Божу  досконалість  і  бачити  наші  власні  недосконалості,  ми  можемо  оцінити вартість багатьох важних лекцій і розуміти, що є конечним, щоб ми переходили через тяжкі досвідчення, для того, щоб розвинути в нас Божу подобу. 236

Святе Писання інформує нас, що Небесний Отець приготовляє славний духовий Храм, в якому і через який людство матиме привілей прийти до поєднання, примирення з Ним. В Писанню бачимо великий ідеал Архитекта по відношенню до того Храму, що ідеал цілости був представлений в особі нашого Господа Ісуса Христа, її наріжнього каменя і “верхнього каменя” “заложеного на Небесах.” Тут ми можемо краще бачити, чого вимагається від усіх тих, які будуть прийняті Богом, як “живі каміння” того Храму – щоб разом з їх Головою Христом бути збудованими “на мешкання Бога через Його Духа.” І ми розпізнаємо нашу власну природну грубоватість, нашу негармонійність з витонченими лініями Храму, що є окреслені у “верхнім камені.” Ми можемо легко розпізнати, що для нас дійсно потрібно багато очищування, обтісування і полірування для того, щоби нас допасувати і приготовити до місця в цьому Храмі, членами якого ми, з ласки Божої, стараємося бути. І тому тим, які побачуть, що вони не дістають ударів від Господнього молотка і долота, брак того свідоцтва, яке, як свідчить Дух Божий через Його Слою, мусить прийти для всього живого каміння цього Храму, і яке не оминуло навіть “Верхнього каменя”.

Якщо Боже провидіння не позначує для нас “вузької дороги” з певними труднощами і противностями – якщо нам є дозволено відпочивати без жодних терпінь і проб тощо, тоді ми можемо певно знати, що Бог не ділає з нами, так як з живими каміннями, які становитимуть частину Храму – сини – тому що нам брак цього “свідоцтва” про наше прийняття і приготовлення. Коли ми зрозуміємо, що таким є наш стан, ми повинні звернутись до Господа і старатись пізнати Чому ми не маємо горя і спротивів, і досвідчень, і “провірити себе”, чи ми є, чи не є ще дальше в вірі (2 Кор. 13:5); і чи ми ще дальше стараємося йти вірно в сліди Господа, і вповні посвячені, щоб чинити волю Божу? Але, коли ми маємо це “свідоцтво” обтісування, очищування, полірування і 237 вправлювання, то принимаймо їх терпеливо, радісно, з оціненням, як докази любови нашого Отця, що є конечним для нашого досягнення до нашого високо поклику – в повній згоді з свідоцтвом, або свідченням Духа – що ми є синами Божими “спадкоємцями Божими, співспадкоємцями з Христом, (тільки) якщо страждаємо разом з Ним, щоб разом з Ним прославитися.”- Рим. 8:17.

ВІДМІННІ ЧИННОСТІ ДУХА

“Кого Господь любить, того Він карає, і б’є кожного сина, якого приймає… Коли ви без кари, якої всі зазнають, то ви неправного ложа діти, а не сини” (Жид. 12:6-8).

Горе і клопоти приходять на світ, так як на святих Господа, але вони не є знаками синівства, хіба для тих вповні посвячених для Божої волі і праці. Дух і Слово Боже “свідчить” лише для синів. І обчищування, і обтинання не все є таке саме в Божій родині. Як не всі земські діти потребують того самого роду і ступення справлювання, то так само є з Божими дітьми; для деяких тільки погляд невдоволення є вистарчаючим, а для других слово догани, інші потребують карання, а ще інші частішого карання. Земський родич найбільше радується з послушних дітей і таких, що скоро підкорюються, для яких погляд або догана є вистарчаючим, щоб очистити від зла; і так само наш Небесний Отець показує своє признання для тих, які “на слово Його тремтять.” Ісая 66:5. Такі співпрацюють з Богом у розвитку їх власного характеру, помічуючи свої власні хиби, і стараються їх виправити – прислухуючись до слів наказу Отця, до інструкцій, або ласкавої догани, і завжди шукають за Його усміхом признання; їх почуття є добре виражене в словах поети: 

” Отче мій, Ти сонце душі Де Ти сси, нема ночі

Не дай, щоб нам туман земний, Закрив Тебе з перед очей.” 238

Це є ця кляса, про яку Апостол пише, що вони судять себе, і які через те потребують менше карання від Господа (1 Кор. 11:31). Щоб належати до тої кляси вимагається повноти посвячення; і ті є, і будуть переможцями, яких буде вважатись за гідних співнасліддя з Ісусом Христом їх Господом у Його Царстві. Для цієї послушної і пильнуючої кляси Господь говорить, “провадитиму тебе моїм оком”, “Радою Твоєю будеш мене вести, а потім приймеш мене до слави.” Ті, яких треба провадити тільки через постійне карання, не належуть до кляси переможців, і вони не будуть почислені за гідних бути Невістою Господа, і не будуть мати такого “свідчення” від Господа через Слово Правди- Пс. 32:8; 73: 24; порівняй з Об’яв. 7:9,14.

Також карання не все є доказом помилки, або “свідченням” про Господнє непризнання. Противно, як було з Господом, так і з Його вірними послідовниками, Боже провидіння провадить вірних і послушних на дорогу терпіння і самовідречення, не яко карання противної волі, але, як проби, через саможертвування, відносно того, до якої міри вони мають любов і посвяту для волі Отця і для принципу праведносте. Наш Господь був досвідчуваний за наші переступи, а не за свої, коли Він поніс гріхи многих, і так само Його послідовники у багатьох випадках терплять не за свої власні злі чини, але з причини злих чинів інших, тому що вони є покликані, як Апостол говорить, щоб ” доповнювати ту недостачу скорботам тіла Христового, яким є Церква.”- Кол. 1:24.

ПРО ЩО СВІДЧИТЬ СВЯТИЙ ДУХ?

В світлі вищесказаного, нехай кожний що визнає, що він є сином Божим, провірить себе, чи він має, чи не має “свідоцтво Духа”, що він є одним з дітий Божих; стараймося повторяти це провірювання частіше, і в такий спосіб “пильнувати”^! держати себе в любові Божій, втішаючись свідоцтвом Його Духа. 239

Чи ми є постійно обтісувані? Чи ми переходимо через такі досвіди, великі чи менші, які усувають з нас більше чи менше тілесні нахили, які воюють проти душі – злість, ненависть, заздрість, колотнечу, самолюбство, нечемність і всі речі противні для закону Духа  життя в Христі Ісусі -Духа  любови? Якщо так, то в міру  як ми можемо розуміти, що ця очищуюча праця йде вперед, ми безсумніву будемо здібні розпізнати розвиток у правильнім напрямку – в тихості, терпеливості, шляхетності, братерській любові і любові до всіх. Хто, після точного розбирання по тих лініях, позначених в Божому Слові, може розуміти, може доглянути такі досвідчення в свойому розвитку, може знати про своє постійне прийняття і перебування з Богом, бо він має це свідоцтво Духа.

Знову, Дух свідчить, що “Кожний, що народився (сплоджений) з Бога, не грішить” (1 Йоана 5:18). Дитина Божа може бути пересилена його старою натурою (Яка вважається за мертву, але не вповні, не дійсно), вона може бути переможена помилкою, може помилятися в розсуджуванню, або в слові, але юна ніколи добровільно не переступає Божого права. Отже, коли наші серця відповідають, що ми радо бажаємо чинити Божу волю, і не будемо в жодній мірі добровільно її переступати, або її противитися – що ми хочемо, щоб Божа воля діялася і Його план здійснювався, навіть тоді, коли це буде нищити наші найдорощі надії і розірве всі ніжні зв’язки – тоді ми маємо це свідоцтво, що наш дух, або ум, годиться з свідоцтвом Духа Правди тут записаним; і це є свідоцтво про те, що ми не тільки були колись прийняті до Божої родини, але що ми є в ній ще дальше.

Дух через Боже Слово свідчить, що ті, які є Господнім народом, є відлучені від світу

– що їх надії і стремляння, і загальний дух, і характер, є відмінні. “Коли б були з світу, світ любив би своє; але що ви не з світу, бо я вибрав вас з світу, то світ вас ненавидить.” “І справді, всі що хочуть жити побожно в Христі Ісусі, будуть переслідувані.”- Иоана 15:19; 2 Тим. 3:12. 240

Чи наші серця можуть засвідчити, що ці слова правильно зображують досвіди в нашому житті? Якщо так, то Дух (ум) Божий в такий спосіб знову свідчить з нашим духом, що ми є Його. Ми не повинні забувати, що світ, згаданий нашим Господом, включаює тих, які є по світовому настроєні, в яких дух світу має опору. За днів нашого Господа це було правдою про номінальну жидівську Церкву: дійсно, все Його переслідування прийшло від визнавців релігії. Тому ми не повинні дивуватися, якщо усі, які йдуть в сліди Господа, матимуть подібні сумні і неприємні досвідчення, і пізнають, що дух світу в його найбільш ворожій формі буде проявлятися в таких частинах, де ми звичайно сподівались би його найменше – між тими, які заявляють, що с дітьми Божими. Це були головні релігіні люди за днів нашого Господа, які називали Його Вельзевулом, князем демонів. І Святий Дух свідчив через Слова Господа, кажучи, “Коли господаря дому назвали Вельзевулом, то наскільки більше будуть так називати Його домашних” (Мат. 10:25). Отже, якщо про нас зле говорять, тому що ми є пов’язані з Правдою і службою для неї, то ми маємо в тім додотковий доказ, або свідоцтво Духа, що ми є на правильній дорозі.

Коли б наш Господь злучився з популярними провідниками в жидівській Церкві, і здержувався говорити правду в любові, здержувався виявляти ложні науки за Його днів, Він не був би “зненавиджений” і не був би “переслідуваний”; противно, Він правдоподібно був би “дуже поважаний між людьми.” Але, як Він сам сказав, багато з того, “що в людей високе, те гидота перед Богом.”- Луки 16:15.

Коли б наш Господь звичайно сидів спокійно і здержався від виявлення лицемірства, хитрощів, довгих молитов і ложного навчання Письменників і Фарисеїв, вони, безсумніву, полишили б Його і не переслідували б Його, і Він не терпів би задля Правди. І так само є з Його послідовниками; Правда і ті, які мають Духа Правди, і які йдуть за інструкціями Господа, і стараються, щоб їх світло 241 світило, будуть зненавиджені і також зазнаватимуть переслідування від подібної кляси. І якшо деякі терплять з тої причини, що стараються якнайкраще говорити правду в любові, то щасливі вони є, тому що Апостол сказав, “Дух слави і Дух Божий на вас спочиває.” Вони мають це свідоцтво Духа про свою вірність на вузькій дорозі.- 1 Петра 4:14

Знову, Святий Дух свідчить через слова нашого Господа, що хто встидається Відкупителя і Його Правди, яку Він навчав, то такого Господь буде встидатися, коли Він прийде збирати свої дорогоцінності (Марка 8:38). Тому кожний, який знаходить своє серце в такій любові з Господом і Його Словом, що він з радістю при кожній нагоді признає Ісуса, як свого Відкупителя і Господа, і вірно представляє Слово Його научування, то такий, хто це робить, має ще інше свідоцтво Святого Духа, що він є дитиною Божою і спадкоємець Царства. Такі мають причину радуватися в обітниці Господа, що вони є власне такими, яких Він радо визнає перед Отцем і перед святими Ангелами. Але, коли хтось не має цього свідоцтва – якщо противно, їх серця свідчать, що вони встилаються Господа, встилаються признаватися, що вони є Його послідовники, встилаються визнавати Його “братів”, членів Його тіла і встилаються визнавати науку, яку Він навчав -всякий який має такі досвіди має свідчення Духа, що коли цей стан речей не буде змінений, Господь буде встидатися їх при Його другім приході, і не визнає їх перед Отцем, ні перед Його святими післанниками.

Дальше, Святий Дух свідчить, що “Бо все, що народжується (є сплоджене) від Бога, перемагає світ. І оце перемога, що світ перемогла, це віра ваша” (1 Йоана 5:4). Прослідім наші серця, наш дух, наші уми в світлі цього свідчення Святого Духа. Чи ми є переможцями  згідно  з  тим  зразком?  Зразок  показує,  що  для  того,  щоб  належати  до Господа, ми не можемо бути в гармонії з світом, радше в боротьбі з ним – його стремліннями, його надіями, його амбіціями. Думка про цю боротьбу міститься в вислові 242 “перемагає світ.” І ми можемо легко бачити, що ніхто не може бути переможцем світу, хто є в симпатії і в зв’язку з ним, і його загальним духом самолюбства, гордости, амбіції тощо.

Заки ми рішимо позитивно, чи ми побіджуємо світ, чи ні, нам слід помітити, що ми не перемагаємо світ через підлегливість, ані в такий спосіб, щоб злучитися з ним в його дурницях, намагаючись надати їм релігійної особливості і вигляду; і ми не маємо перемагати світу через прив’язання себе до деяких моральних, або релігійних праць, так як недільні школи, або віддати ввесь свій час, щоб помагати бідним, або, щоб злучитися з сектарськими Церквами. Господь не говорив, або не “свідчив”, щоб в якийсь такий спосіб ми могли перемогти світ. Його слова є виразні, що перемога, яка перемагає світ є наша віра. Отже Дух свідчить, що для того, щоб бути переможцем, ми мусимо “поступати вірою, а не видінням.” Ми мусимо дивитися не на такі речі, які є видимі -популярність, світову показну пишність, деномінаційну великість тощо – але духові і вічні речі (2 Кор. 4:18). Ми маємо мати віру, яка є висказана в словах поети:

” Я волію ходити з Богом в темноті, Чим з великим натовпом у світлі.”

Дальше, Святий Дух свідчить нам через Слово, що коли ми є дітьми Божими, ми не будемо в темноті відносно теперішних речей, ні відносно “майбутніх речей”, тому що ми будемо просвічені і навчені від Бога через Його Слово і Його ласку – Слово Його Духа. Коли ми стаємо більше дозрілими, “зростаємо в ласці”, ми будемо бажати і шукати і одержувати, крім молока Божого Слота, “твердої страви”, яка, як Апостол говорить, є для тих, які є більше розвинені (1 Петра 2:2; Жид. 5:13,14). Розвиток в чеснотах Святого Духа, вірі, чесноті, знанні, самоконтролі, терпеливості, побожності, братерській любові і любові до всіх, припровадить нас блище до спільноти з Отцем і з 243 Господом Ісусом, так що Господь буде міг буде радий передавати нам більше і більше знання Його славного плану і також Його люб’язного характеру. Говорячи про цей зріст, Ап. Петро говорить, “Коли бо це у вас буде, та помножиться, то не залишить воно вас лінивими, ані безплідними для пізнання Господа нашого Ісуса Христа. У кого нема цього, той сліпий і короткозорий … бо це роблячи, ви ніколи не спіткнетеся. Таким бо чином щедро буде вам відкритий вхід у вічне Царство Господа нашого і Спасителя Ісуса Христа.”- 2 Петра 1:5-11. Порівняй Йоана 16:12,15.

Кожний повинен питати себе, чи він має, чи не має це свідоцтво Духа, це свідчення про його зріст як нове створіння в Христі Ісусі, і чи він розвиває, чи не розвиває овочів, які є тут згадані. Пам’ятаймо також, що наш зріст в любові і у всіх овочах Духа, є узалежнений головно на зрості знання, а наш зріст знання Божих речей є також узалежнений на нашому зрості в овочах Духа. Кожний ступінь знання приводить нас до відповідного ступня обов’язку і послуху, і кожний піднятий ступінь обов’язку і послуху слідуватиме дальшим ступенем знання, бо таким, як свідчить Дух, будуть досвіди усіх тих, які будуть навчені від Бога в школі Христа. Якщо ми маємо це свідоцтво Духа про зріст в ласці і знанні, то радуймося тим, і йдім дальше тою самою дорогою, аж вона, під Божим керівництвом, приведе нас до того, що є досконале, так в знанні як і в ласці.

МАЙБУТНЄ СВІДЧЕННЯ  СВЯТОГО ДУХА

В майбутньому віці Святий Дух буде свідчити для примиреного людства дуже подібно, коли йде про спосіб, але відмінно, коли йде про факта. Ті, які будуть мати Духа, не будуть становити малої особливої кляси слуг і слугинь, але як прор. Йоіл говорить, “Усе тіло” (Йоіла 2’Д8). Дух не буде більше свідчити, що “хто хоче жити побожно, буде переслідуваний”, тому що тоді переслідування не 244 буде дозволене. Він вже більше не буде “свідчити” про “вузьку стежку” жертви, тому що день жертв промине: “Дорога (битий шлях, шосе) там буде” і на ній не буде каменів спотикання (Ісая 35:8; 62;10). Він буде “свідчити”, що “злочинителі будуть відтяті, але ті, які ждуть на Господа, унаслідять землю” (Діян. 3:23; Пс. 37:7-11) Він буде “свідчити” про благословення для доброчинителів і про кару і знищення для свідомих злочинителів. Це є той самий Дух Божий, але під відмінною адміністрацією.

Пізнавши, як Святий Дух “свідчить” і якими є деякі його свідчення через Боже Слово, ми бачимо, що вони с багато більше задовільняючими, чим усі сумніви і страхи навіяні через умовий і фізичний стан – почуття, яке деякі помилково називають свідоцтвом Святого Духа. Все ж таки, ми повинні звернути увагу на факт, що всі Християне не можуть мати таке саме свідчення від Святого Духа з їх духом, або умом. Усі Християне, що мають великі досвіди і с добре розвинені, повинні мати свідоцтво, або свідчення по всіх цих точках, і по інших показаних в Св. Письмі. Але тут є молоді Християне, які ще не поступили так далеко, щоб мати усі ці свідчення – деякі з них, можливо, можуть бути дійсно сплоджені Господом, однак до того часу мають лиш деякі з них. Великий Господар не сподіється, ні зеленого, ні дозрілого овочу з молодого і слабого паростку галузки.

Першим свідоцтвом, яке новосплоджені можуть мати відносно того, що вони є прийняті Господом, що вони є молодими галузками правдивої Виноградини, і що Дух Виноградини є в них – є бажання зростати і бути подібним до Виноградини, і приносити овочі. І це не повинно бути довго після того, коли галузка, яка насамперед швидко висунеться, що знаки листя і паростків, які обіцюють (вказують на) овоч, будуть розпізнані. Ново народжене немовля в духовій родині виказує своє споріднення з старшими і більше розвиненими членами родини, не через споживання твердого корму, який міг би його задушити, але через 245 бажання скріпляючого молока, щоб через нього зрости.- 1 Петра 2:2.

Ті, які побачуть, що мають деякі з вищезгаданих свідчень Духа, повинні відповідно до того радуватися і коли вони бачуть, що їм чогось бракує, повинні старатись це плекати і розвивати, так щоб могли остаточно мати свідчення Духа на їх користь в кожній точці духового свідчення відносно шляху і досвідів вірного Господнього народу. Такі вже не будуть потребувати говорити “Цю річ я дуже бажаю знати.” Навпаки, вони будуть знати, будуть мати повне запевнення віри, і будуть вкорінені і засновані, і збудовані, і уґрунтовані в вірі. Це є Божою встановленою дорогою: і ми вповні втечемо від страху – від “Замку Сумніву” – тому що ми сполягаємо безпечно на Божі обітниці, які ніколи не заюдять. Це с так правдивим в часі проб і противностей, і темноти, як і тоді, коли ми більше втішаємося світлом усміху нашого Небесного Оттця.

” Коли темнота немов вкриває Його лице, Я відпочиваю в Його незмінній ласці.

Його присяга, угода, віра в Його кров, Дають мені допомогу в цьому заливі. Коли круг мої душі немов все занепадає; Він тим більше є моєю надією і підпорою.”

ОСВЯЧЕНІ ДУХОМ

“Але ви обмились, але ви освятились, але ви виправдались іменем Господа нашого Ісуса Христа, і Духом Бога нашого.”- 1 Кор. 6:11.

Освячення означає відложення на сторону, або відокремлення. Усі, які є освячені, відокремлені, повно посвячені Богові, мусять насамперед бути обмиті, або виправдані – дійсно очищені з гріха або приписано очищені – “виправдані вірою.” Дійсне виправдання буде дорогою приближення до Бога з сторони світу під час 246 Тисячоліття, під керівництвом   і   допомогою   великого   Посередника,   і   як   частина   процесу,   тобто, постепенної діяльносте Примирення. Виправдання (в старших Бібліях “оправдання”) не менше важливе, хоча лиш через віру – є влаштуванням, яке діє, або відбувається під час цього віку Євангелії, через яке ми, які з природи були грішниками, і в тілі яких немає досконалости, є вважані за чистих, святих, виправданих, милих і прийнятних для Бога, через наше прийняття Христа, як нашого Відкупителя. Ми віримо в свідчення Писання, що “Христос помер за гріхи наші, згідно з Писанням”, і віруючи в то і бажаючи втекти від гріха, ми є прийняті Богом так, немов досконалі, без гріха, як виправдані через заслугу дорогої крови Ісуса. Будучи так виправдані вірою, ми маємо мир з Богом і можемо приблизитися до Нього, і будемо прийняті Ним і можемо розпочати чинити діла, які є приємні для Отця, через заслугу нашого Господа Ісуса Христа. Доказ, який маємо про наше виправдання і освячення, приходить до нас через Слово і це є назване “печаттю” і “свідоцтвом” Духа в нас.

Сила, яка дає нам змогу жити згідно з нашою угодою (шлюбом, обітницею) посвячення, є Святий Дух, або святий ум Божий, якого ми одержуємо, як наслідок нашої віри в Христа і нашого посвячення бути “мертвими з Ним”. Дух Правди, якого ми одержуємо через студії Слова Отця, і при тім також з нашим духом послуху, постачає нам потрібну силу для перемоги світу і наших розбещених апетитів, чи хотінь. Згідно з тим, вище згаданий текст заявляє, що все очищування, яке ми дістали, усе наше виправдання і все наше відлучення на сторону праведносте, і наше відокремлення від гріха – усі перемоги і благословення в цьому напрямі, прийшли до нас через заслугу нашого Господа Ісуса, через провід Духа святости, Духа Божого, якого ми одержали.

Інші Писання також є в повній гармонії з тими заключеннями. Той самий Ап. Павло молився за Церкву, “Сам же Бог миру, нехай освятить вас цілковито” (1 Сол. 247 5:23). Тут він не перечить нашому текстові, що це є Святий Дух, який освячує. Jle є Бог, Який освячує, а середником, або проводом є Його Святий Дух, а не інша особа.

Ап. Петро заявляє, що Церква має бути “Вибраною через освячення (відлучення) Духом на послух” (1 Петра 1:2). Тут є думка, що ті, яких Бог тепер визнав за своїх вибраних і які є напоминані, щоб старалися запевнити собі їх поклик і вибір, не є довільно вибрані, але на основі виразно начеркнених принципів, а саме, що наколи Святий Дух Божий (вплив Правди) діючий на них, припровадить їх до стану цілковитого послуху (освячення) для Божої волі і плану, і провидіння, то тоді вони становитимуть вибір.

В одному з своїх листів (Еф. 5:26) Ап. Павло приписує цю освячуючу і очищуючу силу в Церкві Божому Словові, кажучи, “Христос полюбив Церкву і видав себе за неї, щоб освятити її, очистивши її купіллю води Словом.” Ми не маємо припускати, що тут Апостол перечить його скоршим словам, що Бог освячує Церкву і не перечить своїм словам, де говорить, що це Дух Божий, який освячує Церкву. Його думка в кожному випадку є ясною і виразною, що це є Святий Дух Божий, діючий через Слово  Його правди, якого Він призначив, спричинить в нас очищування, виправдання і освячення.

Наш Господь також молився в^той спосіб, “Освяти їх Правдою, Слово Твоє є правда” (Йоана 17:17). Отже ми бачимо, що різні частини Писання щодо цього предмету, взяті разом, навчають, що освячення Церкви є виконане через Духа Правди, переданого посвяченим через Слово Боже, яке Він приготовив для цієї саме цілі.

Усі, які є в такий спосіб освячені, є через те “новими створіннями в Ісусі Христі” і до них (Апостол) звертається “Освяченим у Христі Ісусі” (1 Кор. 1:2). Так, це освячення в Христі не є осторонь Духа Божого, ні не осторонь Слова Божого, тому що це є з причини нашого прийняття Божого плану і Його засобів, з причини нашого приходу 248 до пункту, або стану освячення через Духа, що ми є одно з Христом нашим Господом. І це е дальше показано в Біблії, де говориться, “Бо Той, Хто освячує і ті, які освячуються, всі від Одного (від одного духа, одного ума, сплоджені з Духа Правди). З тої то причини Він не соромиться  називати  їх  братами”  (Жид.  2:11).  В  такий  спосіб  ми  є  “обмиті,  освячені, виправдані, іменем Господа нашого Ісуса Христа і Духом нашого Бога” – Духом Правди.

НАПОВНЮЙТЕСЬ ДУХОМ

“Наповнюйтеся Духом, розмовляючи між собою псалмами й гимнами, та піснями духовними, співаючи та виграваючи в серцях ваших Господеві, дякуючи за все”-Ефес. 5:18-20.

Повідомленням цього Писання є, що Божий народ може мати більшу, або меншу міру повноти Його Духа. Щоб бути Його, вони мусять мати дещо з Його Духа, бо “коли хто не має Христового Духа, той не Його” (Рим. 8:9). Це в великій мірі залежить від нашого вживання, або використовування тих засобів, які Бог приготовив, як багато ми можемо бути наповенені Його Духом, і умом, Його впливом – Духом, або впливом Його Правди, яку Він об’явив для цієї цілі, для освячування наших сердець і життя, і відлучення нас від тих, які мають духа світу.

В цьому і подібних текстах не має жодної думки про особистого Святого Духа: зовсім противно. Коли б тут була особа на думці, це було б непослідовним говорити тим, що його одержують, про таке більше, чи менше наповнення. Особа, яка може ввійти, може сама робити наповнення; якщо вона є велика, вона наповнить більше, якщо мала, наповнить менше. Про Святого Духа, уявленого як особа, одною з трьох Богів, рівною Найвищому, не можна думати, чи припускати, що він увійде до малого об’єму недосконалого чоловіка і ще навіть тоді не заповнить його серця. Але, коли ми правильно розуміємо, що це є Божа 249 сила і вплив, то тоді напомин Апостола є вповні раціональний. Ми повинні дальше старатися бути наповнені святим умом, або Духом нашого Бога, а що є так чудово показане через приклад в особі і послусі нашого дорогого Відкупителя, Його Єдинородного Сина.

І ця думка, бути наповненим Святим Духом, є в гармонії з думкою Апостола на іншому місці, що наші смертельні тіла є такі як глиняні посудини, нащерблені, забруджені, які Бог дозволяє, щоб були наповнені Його Святим Духом. Думкою Апостола є, що з тої причини, що ми знаємо про нашу власну недосконалість, нашу схильність опустити святий вплив, надхнений Богом через Євангелію, ми повинні тим більше пильнувати, щоб часом не позбутися цих речей, тому що “Скарб цей (Святого Духа, відновлений ум в гармонії з Богом) маємо в глиняних посудинах” (Жид. 2:1; 2 Кор. 4:7). Це заставляє усіх, які хочуть поступати в сліди нашого Вчителя, які хочуть мати участь в терпіннях Христа, і в славі, яка слідуватиме, старатися в спосіб Господній, щоб бути наповненим Його Духом. Для того ми потребуємо держатися близько Господа  і співчленів Його тіла – близько в співчутті, в любові у співпраці; і ми потребуємо також держатися близько Його Слова, яке є джерелом освячуючого впливу для цілої Церкви. “Освяти їх Правдою, Слово Твоє є правдою.”

Наше старання наповнитися Святим Духом буде даремне, якщо ми не звертатимемо уваги на Боже влаштування, яке власне стало приготоване для цієї цілі. Якщо ми занедбуємо Слово Боже, ми занедбуємо цю освячуючу силу; якщо ми занедбуємо молитву, ми занедбуємо інший привілей і допомогу, яку вона приносить. Якщо ми занедбуємо збиратися разом з тими, які є Господнім народом і в яких ми бачимо “печать” цього Духа, ми не зможемо одержати користей і допомоги, які “кожний сустав дає” – включаючи поміч, яку Бог обіцяв для Церкви як цілості, через різні члени, яких Він розложив в тілі для пояснення Його Слова і одержання від 250 нього цієї освячуючої сили, або Духа.- 1 Кор. 12:25-28; Ефес. 4:16.

Тому напімнення Апостола “Будьте наповнені Духом”, означає дуже багато: це означає, що ми повинні вживати різні способи і засоби, які Господь зробив для нашого духового розвитку. Хоча ми не можемо мати особистого зв’язку з Господом, ми можемо мати спілкування через молитву і через членів Його тіла, і через Писання. Хоча ми не можемо мати дійсної сполуки з Апостолами, ми можемо мати сполуку з їх словами. Якщо ми не можемо мати дійсного зв’язку і особистої сполуки з членами Церкви, то ми можемо мати з ними зв’язок почтою і через середники друкованої літератури. Якщо ми бажаємо бути наповнені Господнім Духом, ми мусимо повинуватись тим Його інструкціям.

ПЕЧАТЬ ДУХА

” У Ньому (Христі) й ви також, почувши слово Правди, Євангелію вашого спасення, і увірувавши в Нього, зістали запечатані Святим Духом обітниці, який є даний нам, як завдаток нашої спадщини.”- Ефес. 1:13,14.

В старинних часах печатки були вживані для різний цілей. (1) Як печатка, або підпис, як знак потвердження, або признання. (2) Зробити тайним, забезпечити перед вторгненням до середини, так як в Мат. 27:66; Об’яв. 10:4; 20:3.

Це є в цьому першому значенні, що про Господній народ говориться, шо він є “запечатаний Святим Духом обітниці.” Апостол не говорить, як це деякі припускають, що ми стали запечатані через Святого Духа як особу, яку називають третьою особою з трійці рівних Богів. Він говорить, що ми стали запечатані “Святим Духом обітниці”, а це є відмінна думка, як це всі можуть завважити. Святий Дух є від Отця; він виконує печатання Святим Духом через Христа і самий цей Святий Дух є 251 тою печаткою. Це є доказане Апостолом (Діян. 2:33), і вповні годиться з записом відносно нашого Господа, Який був перший з дому синів, Який був в такий спосіб запечатаний. Отже читаємо: “На Нього печать свою поклав Бог, Отець” – Святим Духом.- Йоана 6:27.

Вислів “Дух обітниці”, подібно до інших назв вживаних відносно святого Божого впливу, так як “Дух святости”, “Дух Правди”, є образний, тобто описовий; це показує, що тут є зв’язок між тим печатанням і обітницею, яку Бог нам дав. Це є дальшим важним доказом, або потвердженням Божої угоди (завіту) з тими, що є “запечатані”, що “великі і дорогі обітниці” про ці речі, “які Бог приготовив для тих, що Його люблять (понад усе)”, є правдиві і що він унаслідить ці приобіцяні благословення після того, коли він покажеться вірним в тих пробах любови і посвяти, які Бог застосує.

Апостол пізніше відноситься до того самого печатання в цьому самому листі, і там ототожнює “обітницю” з “днем викупу (визволення)” (Ефес. 4:30). Іншими словами, печать Духа обітниці на день визволення є лиш іншою формою вираження думки – ми (Церква) “маємо первісток Духа” -завдаток, що зв’язує угоду, або договір між Господом, а нами, і запевнює нас, що коли ми не ослабнемо, ми унаслідимо вповні цю обітницю.

Ця печать споріднення через угоду, печать синівства і спадщини, не є зовнішним знаком на наших чолах, і це не є маніфестацією Божої ласки в наших земських і світових справах, в світових добродійствах; і це не є тепер, і ніколи не було, “даром” сцілювання, або говоренням чужими мовами тощо, тому що багатьом з тих, які мали ці чудесні “дари”, було брак печаті і свідоцтва Духа.- Діян. 8:13-23; 1 Кор. 13:1-3.

Печать, або завдаток Святого Духа є лише в серці запечатаного, і тому ніхто про те не знає, лиш той, хто її одержав (Об’яв. 2:17), хіба шо інші можуть бачити овочі того в їхньому житті. “Той же, Хто нас із вами в Христі утверджує, і хто намастив нас, то Бог, Який і запечатав 252 нас, і дав завдаток Духа в серця наші.”- 2 Кор. 1:21,22.

Цим завдатком, або печаттю синівства, е Дух любови, який є в згоді з Отцем і всіма Його святими постановами, і він покликує Авва, Отче; я бажаю чинити Твою волю, Мій Боже. Той, хто має цю печать, або знак синівства, є той, що не тільки старається чинити волю Отця, але коли її чинить, коли виконує заповіді Його, то пізнає, що вони “не тяжкі”, але є милими.- 1 Йоана 5:3.

Отже, Дух синівства, або печатання за синів, посідання первістка або завдатку майбутньоі спадщини, є одним з найбільше передових “свідчень” Духа – і також вершком Християнського досвіду в теперішнім життю. Заки досягнеться цей ступінь досвіду ми мусимо одержати нашу частину в помазанню через вступлення до помазаного тіла Христа, Церкви, через сплодження Духом Правди для освячення нашого духа, щоб знати і чинити волю Господа. Цей досвід приходить після нашого оживлення Духом, щоб служити праведності: це є, що так скажемо, доказом, що ми вийшли з стану зародкового (зачаткового) до стану, в якому Бог вважає нас за синів і, як таких, нас печатає.

Як всі віруючі повинні старатися підійти під помазуючі і сплоджуючі впливи Святого Божого Духа, Духа Правди – так усі, які стали в такий спосіб сплоджені з Духа до синівства, повинні старатися осягнути стан повної гармонії з Отцем, щоб Він міг їх визнати і запечатати. І осягнувши цей стан, нехай усі будуть пильними, щоб не замарити і не заплямити цієї печаті -не гасити і не придушувати цього дорогого скарбу – необернути цього духа любови і радости в Святім Дусі спільноти і спілкування на духа пригнічення, темноти і смутку. Для всіх, які одержали цю печать, повинно бути постійним старанням, щоб цієї печаті не зіпсути, але вдержувати її завжди ясною і свіжою.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.