6 Том – Передмова Автора

ПЕРЕДМОВА АВТОРА

Багато праці кожного слуги Божого є зроблено немов в темноті – інакше кажучи, ми, так як ткач, то виробив чудовий диван, стоїмо позаді, і бачимо не багато наслідків нашої праці, і надіємося, що у властивім Господнім часі, почуємо Його голос “Гаразд, добрий слуго” і побачимо певні овочі, “Я ж у праведності побачу лице Твоє, і, збудившись, буду видом Твоїм насичатись”,- Пс.17:15.

Все ж таки, Господь ласкаво дав нам заохочення відносно впливу цього Тому в різних частинах світу, в серцях Божого народу. Нам було приємно почути від багатьох відносно благословення, яке вони одержали через краще зрозуміння оправдання, освячення і визволення, яке є приобіцяне для Церкви в Слові Божім. Багато, які читали цей Том, повідомили нас про благословення, які вони одержали з поради Св. Письма, що є дана для мужчин, для жінок, для родичів і для дітей відносно доріг миру, праведності і зросту в чеснотах. Також багато повідомило нас, що вони одержали велике благословення і допомогу відносно обов’язків і привілеїв, і зобов’язань Старших і Дияконів в Екклезії. Ми з цього радуємося і надіємось, що добра праця під Божим керівництвом буде продовжуватися на Його славу і для потіхи і збудування Його народу.

При тім бажаємо звернути увагу на факт, що відколи цей Том був написаний, світло зросло ще більше і ясніше відносно великих Божих Угод (Завітів). Ми тепер бачимо, що Угода Закону заповідала, або вказувала на Нову Угоду (Закону, Права), яка має бути невдовзі встановлена при Другім Приході Ісуса, великим Посередником, Ісусом як Головою, і Церквою Його Тілом – позаобразовим Мойсеєм, який сказав: “Пророка з посеред тебе, з братів твоїх, такого як я, поставить тобі Господь.” Мойсей був лиш типом, або образом, на цього великого Пророка, і Угода Закону, якої Мойсей був посередником, була лиш типом, або тіню більшої Угоди Закону (Права) в Тисячолітньому віку.

Бог насамперед підіймив Ісуса, Голову цього великого Посередника, коли Він підніс Його з смерти. Від цього часу Він підносить Церкву, як Нове Створіння, і коли всі брати Тіла Христа будуть зібрані з світа через знання Правди і освячення Святим Духом, і покажуться гідними через вірність аж до смерти, і коли всі будуть піднесені до стану Божої сили, з земного стану до небесного стану як Тіло Христа, коли великий позаобразовий Мелхиседек стане доповнений, як Священик на своїм престолі, тоді великий Посередник Нової Угоди, надарений Божою силою, сяде на своїм престолі. Тоді пічне діяти Нова Угода, так як Бог сказав до Ізраїля: “Ось настануть дні, говорить Господь, і я створю з домом Ізраїля і з домом Юди Новий Завіт (Нову Угоду).”

Після заплачення Божій Справедливості вповні і назавжди ціни Викупу за Адама і його рід, позаобразовий Посередник візьме повну контролю, і під Новою Угодою, яка стала запечатана Його кров’ю, розпічне працю благословення і відновлювання (припроваджування до досконалости) усіх охочих і послушних з Адамового роду. Усі, які прийдуть до гармонії з Богом, будуть зараховані як частина земного насіння Авраама, аж остаточно при кінці Тисячоліття, усі, проявляючи віру і послух, будуть знані для Господа як насіння Авраама. “Ставшись цим насінням, усі народи землі будуть благословитись.”

Через неувагу, назва “Нова Угода”, яка належить до Божої діяльности з світом підчас Тисячоліття, була вживана відносно Угоди, яка є чинною тепер підчас віку Євангелії з Церквою. Очевидно, наш шлях е новою угодою в тому значенню, що вона е відмінна від Жидівської Угоди при Горі Синай, але це не є ця Нова Угода (про яку говориться в Єрем. 31:31). Про Угоду Церкви говориться в Біблії, як про “Угоду Жертви.” Це буде корисним, щоб тримати ці речі ясними в нашому умі. Усі ці Угоди е споріднені з собою. Усі вони були зображені в Авраамі і в Угоді, яку Бог зробив з ним. Церква є названа Духовим Насінням Авраама і є уподіблена до зір на небі. Людство, коли прийде до повної гармонії з Богом, станеться земним Авраамовим насінням – як пісок на березі морськім. Духове насіння буде проводом благословення для природнього насіння.

Предмет Оправдання не змінився, але став поширений і більш вияснений. Коли б цей Том писано сьогодні, автор поробив би малі зміни в мові, але не якісь дійсні зміни щодо значення і застосовання слова Оправдання.

Тепер ми бачимо, що оправдання до життя є одною справою, а оправдання до більшої чи меншої дружби з Богом є іншою справою. Авраам, наприклад, і вірні перед П’ятидесятницею були оправдані до дружби з Богом і щоб мати меншу чи більшу сполуку з Ним через молитву тощо; але вони не могли мати повного оправдання, поки Кров Примирення не стала пролята, і поки не була представлена Божій Справедливості і нею прийнята – прийнята Отцем. Так само про грішників, які приступають до Бога тепер, можна сказати, що вони є в дорозі оправдання – такі будуть мати більше Божої ласки, чим мали б, коли б звертались до гріха.

Ми говорили про грішника в такому стані, що є оправданий, тому що він вірив в Ісуса як Його Відкупителя і досягав до стану повного посвячення себе самого. Тепер ми бачимо, що в той час як постава грішника, що є подібна до тої, яку проявляли Старинні Святі, може бути названою “тимчасовим, або умовним, оправданням”, вона не досягне до стану повного оправдання з гріхів, поки грішник не посвятиться вповні для великого Первосвященика, Ісуса, і не стане прийнятим Ним і через Нього Отцем. Тоді під приписаної заслуги Христової жертви, грішник буде прийнятний для Отця під Христовою Шатою і сплоджений з Святого Духа.

Для мас, які чули про Ісуса і частинне вірили, е щастям, що їх стан перед Господом не е станом повного оправдання, що Він не годиться їх вповні оправдати, поки вони не стануться через угоду Його учнями, Його послідовниками. Це тому, що оправдання може прийти лиш один раз для кожної одиниці, і якщо ця одиниця зловживатиме це оправдання і не здоліє одержати вічного життя, вона буде в гіршому стані, чим була б, коли б не одержала оправдання. Якщо хтось не є оправданий і не сплоджений з Духа в теперішнім часі, такий не належить до Церкви, але матиме свою частку в заслузі Христової жертви і в оправданню, яке Його Царство запропонує для кожного члена людського роду – осторонь Церкви – бо Церква одержить кращі речі, які Бог мас в запасі для тих, що Його люблять: славу, честь і безсмертя, Божу природу.

Для багатьох виглядатиме, що це не варто згадувати про ці дрібні різниці відносно справи оправдання, однак ми, діставши це ясніше оцінення Божого Плану, маємо радість передати це до всіх, які є голодні і прагнуть праведности – до всіх Біблійних Студентів усюди. Нехай Господь дальше благословить цей Том для добра Його народу, таким є бажання і молитва автора.

Ваш Слуга в Господі, Чарльз Т. Руссель

Бруклін, Н.Й. Жовтень 1, 1916