РОЗДІЛ XIV
ПІДНІЖОК ЄГОВИ, ВЧИНЕНИЙ СЛАВЕТНИМ
БОЖИЙ ПІДНІЖОК ОПОГАНЕНИЙ І ПОЛИШЕНИЙ ВНАСЛІДОК ГРІХА – ОБІЦЯНЕ ВІДРОДЖЕННЯ ЙОГО СЛАВИ – ПОВЕРНЕННЯ КУПЛЕНОЇ ВЛАСНОСТІ – ЇЇ НАЙЯСКРАВІША КОШТОВНІСТЬ – УТВЕРДЖЕННЯ НАНОВО НІГ ЄГОВИ “НА ГОРІ ОЛИВНІЙ” – КІНЦЕВІ БЛАГОСЛОВЕННЯ – ПІДНІЖОК ОСТАТОЧНО СПРАВДІ СЛАВЕТНИЙ
“Так говорить Господь: Небеса – Мій престол, а земля – то підніжок для ніг Моїх”. “І місце [підніжок] ніг Своїх Я пошаную”. “І того дня стануть ноги Його [Єгови] на Оливній горі” (Іс. 60:13; 66:1; Зах. 14:4; Мт. 5:35; Дії 7:49).
БОЖИЙ підніжок на протязі минулих шести тисяч років аж ніяк не був славетним: гріх, біль, стогін, розумові та фізичні терпіння і смерть вчинили його одним велетенським погребальним склепом, в якому тепер, за скромними підрахунками, перебуває щонайменше п’ятдесят мільярдів людей, які чекають прийдешньої пори, коли буде зняте прокляття божественної справедливості, а світло божественної милості, що сяятиме від лиця нашого Господа Ісуса Христа, зійде як Сонце Праведності.
“Розсій гріху гнітючі тіні,
Цілющим світлом морок розірви”.
Для цього Бог вчинив щедре розпорядження. Викуп за Адама і за всіх, котрі, як його діти, зазнали через нього втрат, купив весь світ і подбав про можливість випробування кожного члена нашого роду щодо вічнотриваючого життя в сприятливих умовах; однак, він вчинив іще більше – купив назад райський дім Адама (втрачений через його проступок) і його панування як царя землі і як представника Бога – його Творця і Батька.
Отже, читаємо: “А ти, башто Черідна [Христос], підгірку Сіонсь-кої доньки, прийде до тебе і дійде старе панування” (Мих. 4:8). Також апостол Павло говорить про “викуп здобутого” (Еф. 1:14). Наш Господь звернувся до цього в одній зі Своїх притч, показуючи, що Він купив не тільки людство, скарб, але й купив з-під прокляття землю, поле, світ; і всі, які приєднуються до Нього, як члени класу Царства, мають частку в купівлі поля і скарбу (Мт. 13:44).
Вся праця Тисячоліття полягатиме у впорядкуванні та вчиненні цього підніжка Бога славетним. Рай, втрачений через гріх, був всього лиш “садом” в одному з куточків землі; та оскільки рід Адама побільшав і, згідно божественного задуму (1 М. 1:28), наповнив землю, отже тепер, коли цей рід відкуплено, потрібно подбати про достатньо великий Рай, що вмістив би усіх; з цього виникає, що вся земля стане Едемським Садом – буде родючою, сповненою краси та досконалості. Все це, як обіцяно, стане в майбутньому величним завершенням божественного плану (Дії 3:20,21; Об. 2:7; 2 Кор. 12:4).
В кінці Тисячоліття найдорожчою коштовністю уславленого підніжка Господа буде людство, в досконалості, вільності, в Божій подобі, в моральних та інтелектуальних прикметах якого безпосередньо відіб’ється образ Божественності. Досконала людина найславетнішим чином віддаватиме шану своєму Творцю і Його дивовижному плану свого створення, відкуплення і реституції. З цим чудовим планом перш за все завжди тісно ототожнюватиметься Господь Ісус – “Слово” Єгови – і наступно Наречена, дружина Агнця, 649 співспадкоємиця в розподілі гарантованих викупом благословень.
Це прикрашання і уславлення Господнього “підніжка” не буде завершене доки наш Господь Ісус, шанований посланник Отця, не “зруйнує всякий уряд (який буде чинити опір), і владу всяку та силу. Бо належить Йому царювати, аж доки Він не “покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми!” – перш ніж передасть Царство в кінці Тисячоліття (1 Кор. 15:24-28). Період царювання Гріха та Смерті є названий часом, коли Бог “не згадав у день гніву Свого про підніжка ногам Своїм” (Плач. 2:1); та вже після початку Тисячоліття до людей звернено пророчий заклик: “Звеличуйте Господа, нашого Бога, й вклоняйтесь на підніжкові ніг Його, – Він бо Святий!” (Пс. 99:5, KJV). І ця думка, що утвердження Нового Єрусалима – прославленої Божої Церкви – як нового уряду на землі, означатиме початок повернення божественної милості до підніжка Єгови, ясно представлена пророком Захарією (14:4,5).
Ноги Єгови на горі оливній
Загально це пророцтво розуміють хибно, стосуючи його до ніг нашого Господа Ісуса в Його другому приході. Ті, котрі таким чином помиляються, йдуть переважно ще далі і обстоюють думку, що це будуть ноги Його тіла, пробитого цвяхами на Голгофі, – не усвідомлюючи, що наш Господь дав Свою людську природу цілком і назавжди як наш викуп, і що Його піднято з мертвих Отцівською силою як славетну духовну істоту – “образ істоти Отця” (*Див. Том II, розд. 5).
Побіжний перегляд попереднього вірша (3) показує, що пророче посилання стосується повернення ніг Єгови, оскільки вираз (який стосується горя, котрим буде встановлене Царство) 650 звучить таким чином: “І вийде Господь (Єгова), – і стане на прю із народами цими, як дня боротьби Його, за дня бою [як в давнину за Ізраїль]. І того дня стануть ноги Його на Оливній горі, що перед Єрусалимом до сходу, а Оливна гора на свої половини роздвоїться, на схід і на захід, на ду¬же велику долину. І на північ осунеться половина гори, а половина її – на південь”.
Як тільки хтось зрозуміє факт, що згадані ноги є ногами Єгови, – він не заперечуватиме, що ця мова є символічною і стосується встановлення наново Господнього панування на землі, яке довгий час було частково залишене “богу цього світу”, сатані, – за винятком того, що Господь перш був представлений в образному Наметі, згодом – у Святині в Єрусалимі і, врешті, в теперішньому стані намету Христової Церкви під час цього віку Євангелії. Безперечно, ніхто не помилятиметься і не вважатиме, що ноги Єгови буквальним чином спочинуть на цій землі як на “підніжку”.
Якщо встановлення і спочинок “ніг” Єгови є символічним і означає повернення божественної милості і панування над землею, тоді, будьмо певні, що інші речі, згадані в цьому пророцтві, також є символічними: гора Оливна, її особливе роздвоєння, долина, утікання людей, жива вода з Єрусалима (порівняй вірш 8 з Єз. 47:1-9) і т.д., тобто символічними є всі вирази, які є образами величних духовних правд.
Оливне дерево є символом, що має глибоке значення: в давнину воно було джерелом штучного освітлення, і для цього переважно вживали його олію (2 М. 27:20). Так от, оливне дерево євреї називали shemen, тобто олійне дерево. В давнину олію з цього дерева брали також за основу для багатьох видів коштовного помазання – скажемо, для помазання священиків та царів, де ця олія представляла Святого Духа на позаобразному “царському священстві” 651 (2 М. 30:24). З незапам’ятних часів оливкова гілка вважалася символом миру (1 М. 8:11; Неєм. 8:15).
Отже, якщо оливне дерево є символом світла, миру і божественного благословення через Святого Духа, а гору можна вважати, як, зрештою, вона вважається в інших місцях, символом Царства, тоді легко зрозуміти вираз “гора Оливна”, який означає Царство Світла, Миру та Божественного Благословення. Поставлені, міцно утверджені на цій горі “ноги” Єгови означають, що божественна милість і право будуть наново утверджені на землі через святе Царство.
Таке застосування виразу “гора Оливна” повністю погоджується зі словами апостола (Рим. 11:17,24), якими він порівнює тілесний Ізраїль з доглянутим від початку оливним деревом, а навернених язичників – з дикими оливними галузками, прищепленими на місце відламаних природних галузок (Порівняй Єр. 11:16,17). Він пояснює, що коренем цього дерева є Божа обітниця – Авраамова обітниця, згідно якої насіння Авраама має остаточно благословити всі покоління землі і т.д. Остаточно цей корінь, тобто обітниця, нестиме два види галузок – вщеплені галузки дикого оливного дерева і наново вщеплені природні галузки, – коли від тілесного Ізраїля буде відвернено засліплення і він очима віри дивитиметься на
Спасителя, розп’ятого і проколеного вісімнадцять століть тому, – на жертву за гріх. Пам’ятаємо також, що тілесний Ізраїль тривалий час був образним Царством Бога, горою, і що духовний Ізраїль Євангельського віку є названий справжнім Царством Бога, як про це сказав наш Господь: “Не лякайся, черідко мала, бо сподобалося Отцю вашому дати вам Царство.”
Щобільше, від цих двох Царств (ще перше, ніж на них мала спочити слава Єгови, щоб їхнім шляхом на весь світ людства зійшли благословення) 652 на протязі темряви минулого виходило усе “світло світу”: бо чи ж не є вони представниками Старого і Нового Заповіту, старої і нової Угоди? Чи ж не вони відповідають двом Господнім свідкам і двом оливним деревам з пророцтва Захарії (4:3,11,12), виразно згаданим також в Об’явленні (11:4), вказуючи, що ці дві частини гори символізують наслідок цих угод, результат свідкування – Царство в його небесній та земній фазах?
Отже, бачимо, що дві половини Оливної гори означають дві частини Божого Царства, чітко відокремлені згідно божественного порядку та влаштування. Поділ зовсім не свідчить про будь-яке протистояння між обома частинами Царства. Навпаки, цей поділ буде для того, щоб утворилась “Долина благословення”, і щоб всі прагнучі божественної допомоги могли утекти до неї і знайти підтримку під благословенним захистом небесної та земної фаз Царства.
Пророку Давиду (Псалом 84), мабуть, було дано зазирнути в цю майбутню велику “Долину Благословень”, поруч “ніг” Єгови, тому спочатку він оспівував святих віку Євангелії, а наступно тих, які осягнуть благословення в наступному віці:
“Які любі оселі Твої,
Господи Саваоте!
Затужена та омліває душа моя
За подвір’ями Господа,
Моє серце та тіло моє
Линуть до Бога живого!
І пташка знаходить домівку,
І кубло своє ластівка,
Де кладе пташенята свої:
(так і я знайшовся)
при жертівниках Твоїх,
Господи Саваоте,
Царю мій і Боже мій!
Блаженні, хто мешкає в домі Твоїм, –
Вони будуть повіки хвалити Тебе! Села.
Блаженна людина, що в Тобі має силу свою,
Блаженні, що в їхньому серці дороги (правдиві) до Тебе, 653
Ті, що через долину Плачу переходять,
Чинять її джерелом (радості) – [Долиною Благословень],
І дощ ранній дає благословення [Йоіл 3:1]:
Вони ходять від сил до сили
І показуються досконалі перед Богом у Сіоні”.
Також вісімдесят п’ятий Псалом змальовує повернення божественного милосердя і благословень під Тисячолітнім Царством – Оливною горою (Царством) в двох частинах.
Переміщення однієї частини гори на північ, а другої – на південь має своє важливе значення; в напрямку півночі знаходяться Плеяди, небесний центр Всесвіту, як припускається, місцезнаходження божественної імперії. (*Див. Том III, стор. 309). Це, очевидно, вказує на “переміну” Євангельської Церкви з людських умов до духовних, щоб бути “учасниками божественної істоти”; а переміщення іншої половини гори означає повну реституцію до досконалих людських умов тих стародавніх гідних, яких пораховано гідними бути земними представниками Божого Царства.
Утворена таким чином долина буде повною світла – вільною від тіней, – оскільки сонце проникатиме нею зі сходу до заходу. Символічно мова йде про Сонце Праведності і його повне світло божественної правди і благословень, яке розсіє тіні гріха, неуцтва, забобонності та смерті, і вздоровить та відродить охочих та послушних з-поміж людства, які утікатимуть до цієї долини благословень і милості. Долина милості, яка знаходитиметься між духовною та земною фазами Царства Світла й Миру (утвердженням ніг Єгови) і під їхнім наглядом, буде справді “Долиною Благословень” для кожного, хто увійде в неї зі зламаним і повним каяття серцем. 654
Далі, ми повинні пам’ятати, що хоч слова “І втікати ви будете в долину Моїх гір” були сказані тільки до Ізраїля, ім’я Ізраїль означало “Народ, благословенний від Господа”, “Народ Бога”, “Господній народ” (2 Хр. 7:14). Отже, хоч першочергове, духовне благословення Царства, як ми побачили, прийде до духовного Ізраїля, наступне, земне благословення почнеться від Ізраїля за тілом; однак, воно на цьому не завершиться, бо усі бажаючі зможуть стати ізраїльтянами, тобто все людство зможе статись “народом Божим”, справжніми ізраїльтянами, якщо виявить таку віру та послушність, яку мав Авраам. Пророк Ісая говорить, що коли Ізраїль буде покликаний назад до божественної милості – в пору встановлення Царства, – це включатиме “кожного, хто тільки зветься Іменем Моїм [Єгови], і кого Я на славу Свою був створив, кого вформував та кого Я вчинив” (Ім’я Ізраїль тоді стосуватиметься всіх, хто стане Божим народом) (Іс. 43:7; Рим. 9:26,33; 10:13).
“І [так] прийде Господь, Бог мій, і з Ним [з’єднані] усі святі” (Зах. 14:5). Коли цілком прийде Божий час, коли закінчиться дозвіл панування поган, коли припиниться жертвування великого Дня Поєднання (Євангельського віку), коли Первосвященик завершить поєднання – не тільки за Своє власне “тіло”, Церкву, але й за Свій “дім” і за “весь народ” – і вийде благословити всіх людей, тоді прокляття Єгови, тобто вирок смерті буде забрано з землі; того часу знову буде визнано Його намет підніжка, і він почне сповнюватися красою в справедливості, правді і святому дусі любові – аж врешті в кінці Тисячоліття всі охочі праведності осягнуть досконалість і будуть знову з’єднані з Єговою, а всі, які не прагнутимуть цього, будуть знищені (Дії 3:23; Об. 20:9). 655
Продовжуючи ілюстрацію, пророк говорить про день, в якому земля поступово буде вчинена славною як підніжок Єгови:
“І станеться в день той, що світло буде ані ясне, ані темне. І буде єдиний то день, знаний Господу, – не день і не ніч, і буде, – наприкінці [надвечір] станеться [ясне] світло” (Зах. 14:6-7, KJV).
Дехто сплутав описаний тут “день” з “днем Гніву”, який є “днем темноти та темряви, днем хмари та імли” (Йоіл 2:2; Соф. 1:15), що, мабуть, свідчить про намагання перекладачів погодити переклади. Та річ не в тому: день, згаданий Захарією, що в ньому буде тільки трохи світла, насправді є Тисячолітнім Днем – хоча в ньому зійде і сяятиме Сонце Справедливості, розсіюючи шкідливі земні випари гріху, забобонів та смерті. І все ж це буде тільки часткове світло, що повсюди матиме до діла з поверненими з гробу поколіннями упавшого роду, одне за одним, і з неоднаковим рівнем реституції до досконалості. Однак, погляньте, яку втіху дає запевнення, що в день утвердження наново ніг Єгови на Його підніжку вже не буде “густої темряви”, і що в кінці згаданого Тисячолітнього Дня світ, замість зростаючої пітьми, лише досягне полудня з його “світлом знання Єгови”, і це сонце вже ніколи не зайде.
Згадка про ріки живої води, що плистимуть з Єрусалима – в Тисячолітньому Дні утвердження наново ніг Єгови на Його підніжку (Зах. 14:8,9) – приводить на пам’ять свідчення Єзекіїля (47:1-12) та Об’явителя Івана (22:1,2), які, вживаючи цей самий символ живих вод, що виходитимуть від Престолу Тисячолітнього Царства, показують реституційні благословення як “води життя”, до яких може прийти 656 всякий охочий і вільно пити, а також як повні плодів дерева вічного життя, листя яких вздоровить навернені народи землі від усіх недосконалостей.
Справді, в той день “стане Господь за царя над землею всією”, прийде Його Царство, про яке так довго молилися Його вірні, і в кінці того дня Його воля буде діятись на землі так само, як вона діється в небі. Тоді Божий підніжок буде справді славетним, як напи-сано:
“АЛЕ, ЯК Я ЖИВИЙ, – СЛАВА ГОСПОДНЯ (ЄГОВИ)
НАПОВНИТЬ УВЕСЬ ЦЕЙ КРАЙ”
(4 М. 14:21; Іс. 11:9; Ав. 2:14).
* * *