РОЗДІЛ XIV
ПІДНІЖОК ЄГОВИ, ВЧИНЕНИЙ СЛАВЕТНИМ
БОЖИЙ ПІДНІЖОК ОПОГАНЕНИЙ І ПОЛИШЕНИЙ ВНАСЛІДОК ГРІХА – ОБІЦЯНЕ ВІДРОДЖЕННЯ ЙОГО СЛАВИ – ПОВЕРНЕННЯ КУПЛЕНОЇ ВЛАСНОСТІ – ЇЇ НАЙЯСКРАВІША КОШТОВНІСТЬ – УТВЕРДЖЕННЯ НАНОВО НІГ ЄГОВИ “НА ГОРІ ОЛИВНІЙ” – КІНЦЕВІ БЛАГОСЛОВЕННЯ – ПІДНІЖОК ОСТАТОЧНО СПРАВДІ СЛАВЕТНИЙ
“Так говорить Господь: Небеса – Мій престол, а земля – то під-ніжок для ніг Моїх”. “І місце [підніжок] ніг Своїх Я пошаную”. “І того дня стануть ноги Його [Єгови] на Оливній горі” (Іс. 60:13; 66:1; Зах. 14:4; Мт. 5:35; Дії 7:49).
БОЖИЙ підніжок на протязі минулих шести тисяч років аж ніяк не був славетним: гріх, біль, стогін, розумові та фізичні терпіння і смерть вчинили його одним велетенським погре¬бальним склепом, в якому тепер, за скромними підрахунками, перебуває щонайменше п’ятдесят мільярдів людей, які че¬кають прийдешньої пори, коли буде зняте прокляття бо¬жественної справедливості, а світло божественної милості, що сяятиме від лиця нашого Господа Ісуса Христа, зійде як Сонце Праведності.
“Розсій гріху гнітючі тіні,
Цілющим світлом морок розірви”.
Для цього Бог вчинив щедре розпорядження. Викуп за Адама і за всіх, котрі, як його діти, зазнали через нього втрат, купив весь світ і подбав про можливість випробування кож¬ного члена нашого роду щодо вічнотриваючого життя в сприятливих умовах; однак, він вчинив іще більше – купив назад райський дім Адама (втрачений через його проступок) і його панування як царя землі і як представника Бога – його Творця і Ба-тька.
Отже, читаємо: “А ти, башто Черідна [Христос], підгірку Сіонсь-кої доньки, прийде до тебе і дійде старе панування” (Мих. 4:8). Та-кож апостол Павло говорить про “викуп здо¬бутого” (Еф. 1:14). Наш Господь звернувся до цього в одній зі Своїх притч, показуючи, що Він купив не тільки людство, скарб, але й купив з-під прокляття землю, поле, світ; і всі, які приєднуються до Нього, як члени класу Царства, мають част¬ку в купівлі поля і скарбу (Мт. 13:44).
Вся праця Тисячоліття полягатиме у впорядкуванні та вчи¬ненні цього підніжка Бога славетним. Рай, втрачений через гріх, був всього лиш “садом” в одному з куточків землі; та оскільки рід Адама побільшав і, згідно божественного задуму (1 М. 1:28), наповнив землю, отже тепер, коли цей рід відкуп¬лено, потрібно подбати про достатньо великий Рай, що вмі¬стив би усіх; з цього виникає, що вся земля стане Едемським Садом – буде родючою, сповненою краси та досконалості. Все це, як обіцяно, стане в майбутньому величним завершенням божественного плану (Дії 3:20,21; Об. 2:7; 2 Кор. 12:4).
В кінці Тисячоліття найдорожчою коштовністю уславле¬ного під-ніжка Господа буде людство, в досконалості, вільно¬сті, в Божій по-добі, в моральних та інтелектуальних прикметах якого безпосередньо відіб’ється образ Божественності. Доско¬нала людина найславетнішим чином віддаватиме шану своє¬му Творцю і Його дивовижному плану свого створення, відкуплення і реституції. З цим чудовим планом перш за все завж¬ди тісно ототожнюватиметься Господь Ісус – “Слово” Єгови – і наступно Наречена, дружина Агнця, 649 співспадкоємиця в ро¬зподілі гарантованих викупом благословень.
Це прикрашання і уславлення Господнього “підніжка” не буде завершене доки наш Господь Ісус, шанований посланник Отця, не “зруйнує всякий уряд (який буде чинити опір), і владу всяку та силу. Бо належить Йому царювати, аж доки Він не “покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми!” – перш ніж передасть Царство в кінці Тисячоліття (1 Кор. 15:24-28). Період царювання Гріха та Смерті є названий часом, коли Бог “не згадав у день гніву Свого про підніжка ногам Своїм” (Плач. 2:1); та вже після початку Тисячоліття до людей зверне¬но пророчий заклик: “Звеличуйте Господа, нашого Бога, й вклоняйтесь на підніжкові ніг Його, – Він бо Святий!” (Пс. 99:5, KJV). І ця думка, що утвердження Нового Єрусалима -прославленої Божої Церкви – як нового уряду на землі, означа¬тиме початок повернення божественної милості до підніжка Єгови, ясно представлена пророком Захарією (14:4,5).
Ноги Єгови на горі оливній
Загально це пророцтво розуміють хибно, стосуючи його до ніг нашого Господа Ісуса в Його другому приході. Ті, котрі таким чином помиляються, йдуть переважно ще далі і об¬стоюють думку, що це будуть ноги Його тіла, пробитого цвя¬хами на Голгофі, – не усвідомлюючи, що наш Господь дав Свою людську природу цілком і назавжди як наш викуп, і що Його піднято з мертвих Отцівською силою як славетну духовну істоту – “образ істоти Отця” (*Див. Том II, розд. 5).
Побіжний перегляд попереднього вірша (3) показує, що пророче посилання стосується повернення ніг Єгови, оскіль¬ки вираз (який стосується горя, котрим буде встановлене Царство) 650 звучить таким чином: “І вийде Господь (Єгова), – і стане на прю із народами цими, як дня боротьби Його, за дня бою [як в давнину за Ізраїль]. І того дня стануть ноги Його на Оливній горі, що перед Єрусалимом до сходу, а Оливна гора на свої половини роздвоїться, на схід і на захід, на ду¬же велику долину. І на північ осунеться половина гори, а по¬ловина її – на південь”.
Як тільки хтось зрозуміє факт, що згадані ноги є ногами Єгови, – він не заперечуватиме, що ця мова є символічною і стосується встановлення наново Господнього панування на землі, яке довгий час було частково залишене “богу цього світу”, сатані, – за винятком того, що Господь перш був пред¬ставлений в образному Наметі, зго-дом – у Святині в Єрусалимі і, врешті, в теперішньому стані намету Христової Церкви під час цього віку Євангелії. Безперечно, ніхто не помилятиметь¬ся і не вважатиме, що ноги Єгови буквальним чином спочинуть на цій землі як на “підніжку”.
Якщо встановлення і спочинок “ніг” Єгови є символічним і озна-чає повернення божественної милості і панування над землею, тоді, будьмо певні, що інші речі, згадані в цьому про¬роцтві, також є символічними: гора Оливна, її особливе роз¬двоєння, долина, утікання людей, жива вода з Єрусалима (порівняй вірш 8 з Єз. 47:1-9) і т.д., тобто символічними є всі вирази, які є образами величних духовних правд.
Оливне дерево є символом, що має глибоке значення: в давнину воно було джерелом штучного освітлення, і для цього переважно вживали його олію (2 М. 27:20). Так от, оливне дерево євреї називали shemen, тобто олійне дерево. В давнину олію з цього дерева брали також за основу для багатьох видів коштовного помазання – скажемо, для помазання священиків та царів, де ця олія представляла Святого Духа на позаобразному “царському священстві” 651 (2 М. 30:24). З незапам’ятних часів оливкова гілка вважалася символом миру (1 М. 8:11; Неєм. 8:15).
Отже, якщо оливне дерево є символом світла, миру і бо-жественного благословення через Святого Духа, а гору можна вважати, як, зрештою, вона вважається в інших місцях, сим¬волом Царства, тоді легко зрозуміти вираз “гора Оливна”, який означає Царство Світла, Миру та Божественного Бла¬гословення. Поставлені, міцно утверджені на цій горі “ноги” Єгови означають, що божественна милість і право будуть на¬ново утверджені на землі через святе Царство.
Таке застосування виразу “гора Оливна” повністю погод¬жується зі словами апостола (Рим. 11:17,24), якими він порів¬нює тілесний Ізраїль з доглянутим від початку оливним дере¬вом, а навернених язичників – з дикими оливними галузками, прищепленими на місце відламаних природних галузок (По¬рівняй Єр. 11:16,17). Він пояснює, що коренем цього дерева є Божа обітниця – Авраамова обітниця, згідно якої насіння Авраама має остаточно благословити всі покоління землі і т.д. Остаточно цей корінь, тобто обітниця, нестиме два види галузок – вщеплені галузки дикого оливного дерева і наново вщеплені природні галузки, – коли від тілесного Ізраїля буде відвернено засліплення і він очима віри дивитиметься на
Спасителя, розп’ятого і проколеного вісімнадцять століть то¬му, – на жертву за гріх. Пам’ятаємо також, що тілесний Ізраїль тривалий час був образним Царством Бога, горою, і що ду¬ховний Ізраїль Єван-гельського віку є названий справжнім Царством Бога, як про це сказав наш Господь: “Не лякайся, черідко мала, бо сподобалося Отцю вашому дати вам Царство.”
Щобільше, від цих двох Царств (ще перше, ніж на них мала спочити слава Єгови, щоб їхнім шляхом на весь світ людства зійшли благословення) 652 на протязі темряви минулого виходи¬ло усе “світло світу”: бо чи ж не є вони представниками Старо¬го і Нового Заповіту, старої і нової Угоди? Чи ж не вони відпо¬відають двом Господнім свідкам і двом оливним деревам з пророцтва Захарії (4:3,11,12), виразно згаданим також в Об’яв¬ленні (11:4), вказуючи, що ці дві частини гори символізують наслідок цих угод, результат свідкування – Царство в його небесній та земній фазах?
Отже, бачимо, що дві половини Оливної гори означають дві час-тини Божого Царства, чітко відокремлені згідно бо¬жественного порядку та влаштування. Поділ зовсім не свід¬чить про будь-яке протистояння між обома частинами Царст¬ва. Навпаки, цей поділ буде для того, щоб утворилась “Доли¬на благословення”, і щоб всі прагнучі божественної допомоги могли утекти до неї і знайти підтримку під благословенним захистом небесної та земної фаз Царства.
Пророку Давиду (Псалом 84), мабуть, було дано зазирнути в цю майбутню велику “Долину Благословень”, поруч “ніг” Єгови, тому спочатку він оспівував святих віку Євангелії, а наступно тих, які осягнуть благословення в наступному віці:
“Які любі оселі Твої,
Господи Саваоте!
Затужена та омліває душа моя
За подвір’ями Господа,
Моє серце та тіло моє
Линуть до Бога живого!
І пташка знаходить домівку,
І кубло своє ластівка,
Де кладе пташенята свої:
(так і я знайшовся)
при жертівниках Твоїх,
Господи Саваоте,
Царю мій і Боже мій!
Блаженні, хто мешкає в домі Твоїм, –
Вони будуть повіки хвалити Тебе! Села.
Блаженна людина, що в Тобі має силу свою,
Блаженні, що в їхньому серці дороги (правдиві) до Тебе, 653
Ті, що через долину Плачу переходять,
Чинять її джерелом (радості) – [Долиною Благословень],
І дощ ранній дає благословення [Йоіл 3:1]:
Вони ходять від сил до сили
І показуються досконалі перед Богом у Сіоні”.
Також вісімдесят п’ятий Псалом змальовує повернення бо-жественного милосердя і благословень під Тисячолітнім Царством – Оливною горою (Царством) в двох частинах.
Переміщення однієї частини гори на північ, а другої – на південь має своє важливе значення; в напрямку півночі знахо¬дяться Плеяди, небесний центр Всесвіту, як припускається, місцезнахо-дження божественної імперії. (*Див. Том III, стор. 309). Це, очевидно, вка¬зує на “переміну” Євангельської Церкви з людських умов до духовних, щоб бути “учасниками божественної істоти”; а пе-реміщення іншої половини гори означає повну реституцію до дос-коналих людських умов тих стародавніх гідних, яких пораховано гідними бути земними представниками Божого Царства.
Утворена таким чином долина буде повною світла – вільною від тіней, – оскільки сонце проникатиме нею зі сходу до заходу. Сим-волічно мова йде про Сонце Праведності і його повне світло боже-ственної правди і благословень, яке розсіє тіні гріха, неуцтва, за-бобонності та смерті, і вздоровить та відро¬дить охочих та послуш-них з-поміж людства, які утікатимуть до цієї долини благословень і милості. Долина милості, яка знаходитиметься між духовною та земною фазами Царства Світла й Миру (утвердженням ніг Єгови) і під їхнім наглядом, буде справді “Долиною Благословень” для ко-жного, хто увійде в неї зі зламаним і повним каяття серцем. 654
Далі, ми повинні пам’ятати, що хоч слова “І втікати ви бу¬дете в долину Моїх гір” були сказані тільки до Ізраїля, ім’я Ізраїль означало “Народ, благословенний від Господа”, “На¬род Бога”, “Господній народ” (2 Хр. 7:14). Отже, хоч першо¬чергове, духовне благословення Царства, як ми побачили, при¬йде до духо-вного Ізраїля, наступне, земне благословення по¬чнеться від Ізраїля за тілом; однак, воно на цьому не завер¬шиться, бо усі бажаючі зможуть стати ізраїльтянами, тобто все людство зможе статись “народом Божим”, справжніми ізраїльтянами, якщо виявить таку віру та послушність, яку мав Авраам. Пророк Ісая говорить, що коли Ізраїль буде по¬кликаний назад до божественної милості – в пору встановлен¬ня Царства, – це включатиме “кожного, хто тільки зветься Іменем Моїм [Єгови], і кого Я на славу Свою був створив, кого вформував та кого Я вчинив” (Ім’я Ізраїль тоді стосувати¬меться всіх, хто стане Божим народом) (Іс. 43:7; Рим. 9:26,33; 10:13).
“І [так] прийде Господь, Бог мій, і з Ним [з’єднані] усі святі” (Зах. 14:5). Коли цілком прийде Божий час, коли закінчиться дозвіл панування поган, коли припиниться жертвування великого Дня Поєднання (Євангельського віку), коли Пер¬восвященик завершить поєднання – не тільки за Своє власне “тіло”, Церкву, але й за Свій “дім” і за “весь народ” – і вийде благословити всіх людей, тоді прокляття Єгови, тобто вирок смерті буде забрано з землі; того часу знову буде визнано Йо¬го намет підніжка, і він почне сповнюватися красою в справед¬ливості, правді і святому дусі любові – аж врешті в кінці Тисячоліття всі охочі праведності осягнуть досконалість і бу-дуть знову з’єднані з Єговою, а всі, які не прагнутимуть цього, будуть знищені (Дії 3:23; Об. 20:9). 655
Продовжуючи ілюстрацію, пророк говорить про день, в якому земля поступово буде вчинена славною як підніжок Єгови:
“І станеться в день той, що світло буде ані ясне, ані темне. І буде єдиний то день, знаний Господу, – не день і не ніч, і буде, – наприкінці [надвечір] станеться [ясне] світло” (Зах. 14:6-7, KJV).
Дехто сплутав описаний тут “день” з “днем Гніву”, який є “днем темноти та темряви, днем хмари та імли” (Йоіл 2:2; Соф. 1:15), що, мабуть, свідчить про намагання перекладачів погодити переклади. Та річ не в тому: день, згаданий Захарією, що в ньому буде тільки трохи світла, насправді є Ти¬сячолітнім Днем – хоча в ньому зійде і сяятиме Сонце Спра¬ведливості, розсіюючи шкідливі земні випари гріху, забобонів та смерті. І все ж це буде тільки часткове світло, що повсюди матиме до діла з поверненими з гробу поколіннями упавшого роду, одне за одним, і з неоднаковим рівнем реституції до досконалості. Однак, по-гляньте, яку втіху дає запевнення, що в день утвердження наново ніг Єгови на Його підніжку вже не буде “густої темряви”, і що в кінці згаданого Тисячо¬літнього Дня світ, замість зростаючої пітьми, лише досягне полудня з його “світлом знання Єгови”, і це сонце вже ніколи не зайде.
Згадка про ріки живої води, що плистимуть з Єрусалима – в Ти-сячолітньому Дні утвердження наново ніг Єгови на Його підніжку (Зах. 14:8,9) – приводить на пам’ять свідчення Єзекіїля (47:1-12) та Об’явителя Івана (22:1,2), які, вживаючи цей самий символ живих вод, що виходитимуть від Престолу Тисячолітнього Царства, пока-зують реституційні благосло¬вення як “води життя”, до яких може прийти 656 всякий охочий і вільно пити, а також як повні плодів дерева вічного життя, листя яких вздоровить навернені народи землі від усіх недосконалостей.
Справді, в той день “стане Господь за царя над землею всією”, прийде Його Царство, про яке так довго молилися Його вірні, і в кінці того дня Його воля буде діятись на землі так само, як вона ді-ється в небі. Тоді Божий підніжок буде справді славетним, як напи-сано:
“АЛЕ, ЯК Я ЖИВИЙ, – СЛАВА ГОСПОДНЯ (ЄГОВИ)
НАПОВНИТЬ УВЕСЬ ЦЕЙ КРАЙ”
(4 М. 14:21; Іс. 11:9; Ав. 2:14).
* * *
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: