Радісне Покликування (Девіз 2001 року)

РАДІСНЕ  ПОКЛИКУВАННЯ

Річний Девіз на 2001

Співайте Богові, нашій твердині, покликуйте (зчиніть радісний галас – англ.) Богові Якова.

 Пс.81:2

Галас: 1. звук, особливо голосний, скреготливий, або в роді замішання, оглушливого галасу. 2. фізика: комбінація негармонійних інтервалів з дуже короткою частотою коливань  – The American College Dictionary

    Сучасний світ повний галасу, приємного чи теж іншого, залежно від слухача. Від автомобільного сигналу в години найбільшого напруження руху на вулицях міста до того, що походить від частих перельотів літаків над головою. Рівень децибелів в сьогоднішньому середовищі значно більший, аніж пережило людство в більшості історії.

    Багато цього галасу навколо нас є символом промислового і технологічного поступу – хтось міг би сказати, що він є небажаним аспектом пророцтва Даниїла 12:4, де ми читаємо, що в Часі Кінця (в якому, як віримо, ми тепер знаходимось) – “багато будуть бігати туди й сюди, і розмножиться знання” – так було передбачено рухливий, швидкий поступ світу, що більшість з нас тепер приймає як звичайну річ.

ПРИЄМНИЙ  ГАЛАС

    Ревізована Версія Біблії (RVангл.) Пс. 81:2 подає як “оклик радості”. Наше славлення Бога виявляється в нашій службі, яка охоплює оголошення нами післінництва Правди.

    З людської точки зору, те післанництво, яке ми звіщаємо, негармонійне й неприємне. Але Бог на ці справи дивиться інакше (1 Сам.16:7). Те, що здається неприємною жертвою в очах не навернених, для Бога є приємним запахом, коли жертвується для Нього посвяченими (Фил.4:18; порівняй з Лев.26:31).

    Правда і біблійні перспективи, які ми приносимо, не часто приймаються і оцінюються. Ми можемо бути відкинені і знеохочуватись. Але цитований вірш звертає нашу увагу на те, щоб ми продовжували зусилля, що походять із серця. Ми намагаємось подобатися Богові.

ГРА  НА  СУРМІ

    Псалом, з якого походить вищенаведений вірш, присвячений “Для диригента хору. На гітійськім знарядді» (порівняй з Пс.8). Адам Кларк, в своєму коментарі до 81 Псалму написав:

Існують думки відносно нагоди і часу цього Псалму, але існує загальна згода, що він був написаний або на урочистість, або вживався на урочистості під час Свята Сурм… яке обходили першого дня місяця Тішрі (вересень – ред.), який був початком Єврейського року, і з того дня аж дотепер він є виразом віддавання честі Богові євреями.

    Сурма, про яку говорить цей Псалом (4 в.), називається шофар (корнет, трубка). Зроблений з баранячого рога або рога гірського козла, цей інструмент, будучи вжитий знавцем, видавав чистий, проникливий звук і міг бути виразно чутний здалеку. (Єврейське значення цієї назви означає: різати, нарізати, освітлювати). Коротко кажучи, це був досконалий інструмент, що закликав до згромадження і пробудження великі групи суспільства.

СУРМИ  З  Кн.  ЧИСЛА  10  РОЗДІЛ

    Додатково до цього ритуального інструменту, окрім згаданої сурми шофар, стародавній Ізраїль вживав різноманітні сурми, з різних матеріалів. Наступні слова є випискою з Нового Ілюстрованого Біблійного Словника Нельсона:

    Трубка, зроблена з металу або кістки, створювала звукову хвилю повітря майже два фута довжиною (бл. 60 см). Ця коротка хвиля дала цьому інструменту високий проникливий звук. Тон цієї труби очевидно регулювався (2 Хр.5:12).

     Чис. 10:1-10 детально розповідає про Божі інструкції, дані Мойсеєві, щоб він зробив сурми зі срібла, з метою оголошення Його наказу і запевнення перемоги в битві. Здається, ці дві сурми зображують Боже Слово і Духа, побуджуючи люд Божий до певних дій. Те, що вони є типом, видно з того, що вони були частиною Закону і розпоряджень, що стосувались Намету, а що розпорядження були типічними, видно з Посл. до Євреїв 9 і 10 розділи.

Приклади зі Святого Писання.

    Певне число віршів Святого Писання наводить на думку, що сурма символізує післанництво, а їх звучання символізує прокламацію якогось післанництва:

    . Та сурма, яка довго звучала під час інавгурації Угоди Закону, зображує прокламування Правди через сьому сурму, яка пов’язана з інавгурацією Нової Угоди (Вих. 19:13,16,19).

    . Звучання Ювілейної сурми (Лев.25:9), яка оголошувала вільність для землі та її мешканців, прекрасно зображує прокламації післанництва реституції, оголошуваного священиками Малого Стада з 1874 року до 1914 року.

    . Сім священиків, які “сурмили в ці сурми”, коли Єрихон був оточений (Іс.Н. 6:4-9,13,16,20), зображують те ж саме, що й сім ангелів з сурмами з Об’явлення 8:2-6, а їх сурмлення зображує те ж саме, що й сім ангелів, що сурмили в свої сурми, які зображують прокламацію післанництва семи ангелів.

    . Гедеон, сурмлячи в свою сурму (Суд. 6:34), є типом на нашого Господа, що оголошує в теперішньому віці післанництво Євангелії. А коли Гедеон, а також його 300 сурмили в свої сурми під час першої битви (Суд. 7:16-22), вони зображують нашого Господа, а також вірне Мале Стадо, що проголошували післанництво проти так званого Божественного права володарів, кліру і аристократії з 1914 до 1916 року.

СИМВОЛІЗМ  СУРМ

    Хоча Мойсей отримав наказ зробити ці дві сурми, то він, очевидно, доручив цю роботу ремісникам, Бацал’їлу і Оголіяву, яким допомагали їхні товариші (Вих. 31:1-6).

    Бецал’їл є типом нашого Господа в Його здібності розвивання Церкви і всіх її відповідних наук. Оголіяв зображує членів семи зір, вжитих нашим Господом як спеціальних помічників в розвиванні Церкви та її наук. Їх помічники зображують антитипічних навчених в справах Царства і таких, що виносять зі скарбниці речі нові і старі. Ці навчені складались з генеральних і спеціальних помічників членів семи зір (Мат. 13:52).

    Ці сурми були зроблені зі срібла, що означало, що вони були післанництвом Правди. Срібло тут символізує Правду. А те, що вони були зроблені з однієї брили, зображує дві речі:

    1. Що вони походять з одного джерела Правди, з Біблії, з Слова Божого (Ів. 17:17; 2 Тим. 3:15-17) і

    2. Що вони знаходяться у взаємній гармонії як частина гармонійної цілості (Іс. 8:20; 2 Пет. 1:19-21).

    Мойсей, який робив ці дві сурми, є типом на нашого Господа, розвиваючого два післанництва Віку Євангелії. Отже, робимо висновок, що по причині наголосу, зробленого на ці сурми (вони з’явились в першій частині Чисел), вони є післанництвом про спасіння людини – Реституцію (Приписану і дійсну), а також післанництвом Божественного спасіння – Високого Поклику.

    Ці дві доктрини випливають з Викупу – жертви Господа Ісуса і підстави Божого Плану. Без Викупу спасіння роду Адамового на будь-якому рівні існування є неможливе. На ці дві доктрини також вказувала Пісня Мойсея (Реституція) і Пісня Агнця (Високий Поклик) (Об. 15:3).

РЕСТИТУЦІЯ – ПІСНЯ МОЙСЕЯ

Перша сурма

Доктрина про Реституцію, викладена в Д.Ап. 3:19-21, означає:

    1. Первісне створення людини в досконалості;

    2. Її пробу до життя;

    3. Її упадок в гріх і смерть; а також

    4. Її досвід зі злом.

    Крім того, вона означає потребу покаяння людини, як доказ, що вона щиро прагне спасіння. Це було продемонстровано через досвідчення поган – залишених самим собі без допомоги – і через Євреїв – підтримуваних угодою Закону і сприятливими передбаченнями – впавша людина не може спастись і тому вона залежна від Божої спасаючої сили.

    Спасіння через Реституцію в типі показане в першій сурмі в Чис. 10 розділ. Ми мусимо запам’ятати, що спасіння через реституцію не виключає покаяння. Божа ласка дала Спасителя, Котрий здатен задовольнити вимоги справедливості, спрямовані проти розкаяного віруючого грішника, даючи виправдання. Власне, це виправдання вірою має два види: пораховане  і дійсне.

    Під час віку віри віруючий вступав на дорогу направи по відношенню до Бога (по його чи її можливості, як найкраще могли) і сердечної довіри, присвоюючи собі і діючи згідно з Божою обітницею, завдяки заслузі Ісуса щодо прощення гріхів, приписанню Христової справедливості і прийняттю до спільноти з Богом і Христом як приятеля. Таким чином, віруючий отримує приписане виправдання або, інакше кажучи, пораховану реституцію. В наступному Віці – Віці Тисячоліття – віруючий отримає дійсну реституцію.

ВИСОКИЙ  ПОКЛИК – ПІСНЯ  АГНЦЯ

Друга сурма

    Божественне спасіння є підсумком Нового Заповіту. Так, як і з реституційним спасінням, ця доктрина має багато застосувань:

    1. Що Христос став Мудрістю для тих, які її приймають, і в цьому Він вчить їх всьому, що вони повинні знати для того, аби були успішними учасниками Високого Поклику (1Кор. 1:24);

    2. Що Він оживлює – допроваджує до життя – їх приписане виправдання, щоб пристосувати їх як кандидатів до Високого Поклику;

    3. Що Христос освячує людську природу і Нове Створіння в Високому Поклику. Якщо йдеться про людську природу, то Він допомагає віруючим в підтримуванні мертвості по відношенню до себе і світу, а оживлення по відношенню до Бога під час жертвенного складання людської природи на смерть – це є мета доброго антитипічнго священика. Щодо Нових Створінь, то Він проводить їх через сім ступенів, почавши (І) від сплодження з Духа, після чого наступає (ІІ) оживлення, (ІІІ) ріст, (ІV) зміцнення, (V) урівноваження, (VІ) кристалізація, і (VІІ) духовне народження.

    4. У визволенні Він спасає Нові Створіння від гріха, блуду, самолюбства, світовості, сатани і смерті.

Наступні елементи в житті Нового Створіння (індивідуальні чи колективні) представлені                                                           другою сурмою в Чис.10:

    . Призначення (в значенні вибору як члена тіла);

    . Організація (в значенні Тіла цієї  Церкви);

    . Порядок (в значенні розпоряджень Церкви);

    . Дисципліна (без неї не можна розвинути Христову подібність);

    . Право (любові);

    . Відпочинок (Сабат, відпочинок в завершеному ділі Христа);

    . Проба (випробування схильності характеру);

    . Хрещення (в смерть Христа);

    . Пасха (приймання участі в спільноті з Христом та іншими членами Тіла);

    . Суспільні обов’язки перед людьми і перед братами (поступування Церкви в світі як світла   

      і докорення тих, хто чинить зло);

    . Вороги і оточення (сатана, світ і тіло);

    . Теперішня і майбутня спадщина (“той багатократно одержить” і “надія слави” (Мат. 19:29;

      Кол. 1:27)).

ПАНУЮЧЕ  ЦАРСТВО  БОЖЕ

    В Старому і Новому Заповітах містяться різні нариси думок, які належать до післанництв тих двох сурм, в залежності від їхнього застосування.

    Наприклад, Царство Боже, розглянуте з точки зору панування над людством та його благословення, належить до Пісні Мойсея. Але розглянуте з точки зору славних привілеїв Христа, належить до Пісні Агнця.

    Подібно з Другим приходом в його зв’язку з поваленням імперії сатани і благословенням людства, який належить до Пісні Мойсея. Натомість в своєму відношенні до зжинання святих, їх визволення і прославлення, він належить до Пісні Агнця.

    Воскресіння до людської досконалості належить до Пісні Мойсея, а воскресіння на Божественному рівні з природи належить до Пісні Агнця.

    В Старому Заповіті існують численні типи і пророцтва, які мають зв’язок з Христом і Церквою, – чи то, коли вони були в тілі, чи в дусі, – що належать до Пісні Агнця (1Кор. 10:1-11; Євр. 4:10;1Пет. 1:9-13). Вони є часто представлені з точки зору їх впливу на людське спасіння і зв’язок з ним.

    Оскільки ці дві теми Біблії – Пісня Мойсея і Пісня Агнця – заходять одна на одну, то ми говоримо, що в загальному обидва Заповіти, Старий і Новий, мають ці відповідні репрезентації.

    Однак, дві сурми, Пісня Мойсея і Пісня Агнця, не є відповідно синонімічними зі Старим Заповітом та Новим.

    Просто Пісня Мойсея виключає речі Високого Поклику, а Пісня Агнця виключає справи Реституції. Однак ці два післанництва так сплітаються і переплітаються одне з одним, щоб були в досконалій гармонії. В дійсності вони є двома найбільшими нарисами Божого Плану. І це, власне, цей взаємний зв’язок між ними доводить, що кожен з них зроблений з однієї цілої брили антитипічного срібла.

Теперішня Правда,  2001 рік, №21-22