Галас: 1. звук, особливо голосний, скреготливий, або в роді замішання, оглушливого галасу. 2. фізика: комбінація негармонійних інтервалів з дуже короткою частотою коливань – The American College Dictionary
Сучасний світ повний галасу, приємного чи теж іншого, залежно від слухача. Від автомобільного сигналу в години найбільшого напруження руху на вулицях міста до того, що походить від частих перельотів літаків над головою. Рівень децибелів в сьогоднішньому середовищі значно більший, аніж пережило людство в більшості історії.
Багато цього галасу навколо нас є символом промислового і технологічного поступу – хтось міг би сказати, що він є небажаним аспектом пророцтва Даниїла 12:4, де ми читаємо, що в Часі Кінця (в якому, як віримо, ми тепер знаходимось) – “багато будуть бігати туди й сюди, і розмножиться знання” – так було передбачено рухливий, швидкий поступ світу, що більшість з нас тепер приймає як звичайну річ.
ПРИЄМНИЙ ГАЛАС
Ревізована Версія Біблії (RVангл.) Пс. 81:2 подає як “оклик радості”. Наше славлення Бога виявляється в нашій службі, яка охоплює оголошення нами післінництва Правди.
З людської точки зору, те післанництво, яке ми звіщаємо, негармонійне й неприємне. Але Бог на ці справи дивиться інакше (1 Сам.16:7). Те, що здається неприємною жертвою в очах не навернених, для Бога є приємним запахом, коли жертвується для Нього посвяченими (Фил.4:18; порівняй з Лев.26:31).
Правда і біблійні перспективи, які ми приносимо, не часто приймаються і оцінюються. Ми можемо бути відкинені і знеохочуватись. Але цитований вірш звертає нашу увагу на те, щоб ми продовжували зусилля, що походять із серця. Ми намагаємось подобатися Богові.
ГРА НА СУРМІ
Псалом, з якого походить вищенаведений вірш, присвячений “Для диригента хору. На гітійськім знарядді» (порівняй з Пс.8). Адам Кларк, в своєму коментарі до 81 Псалму написав:
Існують думки відносно нагоди і часу цього Псалму, але існує загальна згода, що він був написаний або на урочистість, або вживався на урочистості під час Свята Сурм… яке обходили першого дня місяця Тішрі (вересень – ред.), який був початком Єврейського року, і з того дня аж дотепер він є виразом віддавання честі Богові євреями.
Сурма, про яку говорить цей Псалом (4 в.), називається шофар (корнет, трубка). Зроблений з баранячого рога або рога гірського козла, цей інструмент, будучи вжитий знавцем, видавав чистий, проникливий звук і міг бути виразно чутний здалеку. (Єврейське значення цієї назви означає: різати, нарізати, освітлювати). Коротко кажучи, це був досконалий інструмент, що закликав до згромадження і пробудження великі групи суспільства.
СУРМИ З Кн. ЧИСЛА 10 РОЗДІЛ
Додатково до цього ритуального інструменту, окрім згаданої сурми шофар, стародавній Ізраїль вживав різноманітні сурми, з різних матеріалів. Наступні слова є випискою з Нового Ілюстрованого Біблійного Словника Нельсона:
Трубка, зроблена з металу або кістки, створювала звукову хвилю повітря майже два фута довжиною (бл. 60 см). Ця коротка хвиля дала цьому інструменту високий проникливий звук. Тон цієї труби очевидно регулювався (2 Хр.5:12).
Чис. 10:1-10 детально розповідає про Божі інструкції, дані Мойсеєві, щоб він зробив сурми зі срібла, з метою оголошення Його наказу і запевнення перемоги в битві. Здається, ці дві сурми зображують Боже Слово і Духа, побуджуючи люд Божий до певних дій. Те, що вони є типом, видно з того, що вони були частиною Закону і розпоряджень, що стосувались Намету, а що розпорядження були типічними, видно з Посл. до Євреїв 9 і 10 розділи.
Приклади зі Святого Писання.
Певне число віршів Святого Писання наводить на думку, що сурма символізує післанництво, а їх звучання символізує прокламацію якогось післанництва:
. Та сурма, яка довго звучала під час інавгурації Угоди Закону, зображує прокламування Правди через сьому сурму, яка пов’язана з інавгурацією Нової Угоди (Вих. 19:13,16,19).
. Звучання Ювілейної сурми (Лев.25:9), яка оголошувала вільність для землі та її мешканців, прекрасно зображує прокламації післанництва реституції, оголошуваного священиками Малого Стада з 1874 року до 1914 року.
. Сім священиків, які “сурмили в ці сурми”, коли Єрихон був оточений (Іс.Н. 6:4-9,13,16,20), зображують те ж саме, що й сім ангелів з сурмами з Об’явлення 8:2-6, а їх сурмлення зображує те ж саме, що й сім ангелів, що сурмили в свої сурми, які зображують прокламацію післанництва семи ангелів.
. Гедеон, сурмлячи в свою сурму (Суд. 6:34), є типом на нашого Господа, що оголошує в теперішньому віці післанництво Євангелії. А коли Гедеон, а також його 300 сурмили в свої сурми під час першої битви (Суд. 7:16-22), вони зображують нашого Господа, а також вірне Мале Стадо, що проголошували післанництво проти так званого Божественного права володарів, кліру і аристократії з 1914 до 1916 року.
СИМВОЛІЗМ СУРМ
Хоча Мойсей отримав наказ зробити ці дві сурми, то він, очевидно, доручив цю роботу ремісникам, Бацал’їлу і Оголіяву, яким допомагали їхні товариші (Вих. 31:1-6).
Бецал’їл є типом нашого Господа в Його здібності розвивання Церкви і всіх її відповідних наук. Оголіяв зображує членів семи зір, вжитих нашим Господом як спеціальних помічників в розвиванні Церкви та її наук. Їх помічники зображують антитипічних навчених в справах Царства і таких, що виносять зі скарбниці речі нові і старі. Ці навчені складались з генеральних і спеціальних помічників членів семи зір (Мат. 13:52).
Ці сурми були зроблені зі срібла, що означало, що вони були післанництвом Правди. Срібло тут символізує Правду. А те, що вони були зроблені з однієї брили, зображує дві речі:
1. Що вони походять з одного джерела Правди, з Біблії, з Слова Божого (Ів. 17:17; 2 Тим. 3:15-17) і
2. Що вони знаходяться у взаємній гармонії як частина гармонійної цілості (Іс. 8:20; 2 Пет. 1:19-21).
Мойсей, який робив ці дві сурми, є типом на нашого Господа, розвиваючого два післанництва Віку Євангелії. Отже, робимо висновок, що по причині наголосу, зробленого на ці сурми (вони з’явились в першій частині Чисел), вони є післанництвом про спасіння людини – Реституцію (Приписану і дійсну), а також післанництвом Божественного спасіння – Високого Поклику.
Ці дві доктрини випливають з Викупу – жертви Господа Ісуса і підстави Божого Плану. Без Викупу спасіння роду Адамового на будь-якому рівні існування є неможливе. На ці дві доктрини також вказувала Пісня Мойсея (Реституція) і Пісня Агнця (Високий Поклик) (Об. 15:3).
РЕСТИТУЦІЯ – ПІСНЯ МОЙСЕЯ
Перша сурма
Доктрина про Реституцію, викладена в Д.Ап. 3:19-21, означає:
1. Первісне створення людини в досконалості;
2. Її пробу до життя;
3. Її упадок в гріх і смерть; а також
4. Її досвід зі злом.
Крім того, вона означає потребу покаяння людини, як доказ, що вона щиро прагне спасіння. Це було продемонстровано через досвідчення поган – залишених самим собі без допомоги – і через Євреїв – підтримуваних угодою Закону і сприятливими передбаченнями – впавша людина не може спастись і тому вона залежна від Божої спасаючої сили.
Спасіння через Реституцію в типі показане в першій сурмі в Чис. 10 розділ. Ми мусимо запам’ятати, що спасіння через реституцію не виключає покаяння. Божа ласка дала Спасителя, Котрий здатен задовольнити вимоги справедливості, спрямовані проти розкаяного віруючого грішника, даючи виправдання. Власне, це виправдання вірою має два види: пораховане і дійсне.
Під час віку віри віруючий вступав на дорогу направи по відношенню до Бога (по його чи її можливості, як найкраще могли) і сердечної довіри, присвоюючи собі і діючи згідно з Божою обітницею, завдяки заслузі Ісуса щодо прощення гріхів, приписанню Христової справедливості і прийняттю до спільноти з Богом і Христом як приятеля. Таким чином, віруючий отримує приписане виправдання або, інакше кажучи, пораховану реституцію. В наступному Віці – Віці Тисячоліття – віруючий отримає дійсну реституцію.
ВИСОКИЙ ПОКЛИК – ПІСНЯ АГНЦЯ
Друга сурма
Божественне спасіння є підсумком Нового Заповіту. Так, як і з реституційним спасінням, ця доктрина має багато застосувань:
1. Що Христос став Мудрістю для тих, які її приймають, і в цьому Він вчить їх всьому, що вони повинні знати для того, аби були успішними учасниками Високого Поклику (1Кор. 1:24);
2. Що Він оживлює – допроваджує до життя – їх приписане виправдання, щоб пристосувати їх як кандидатів до Високого Поклику;
3. Що Христос освячує людську природу і Нове Створіння в Високому Поклику. Якщо йдеться про людську природу, то Він допомагає віруючим в підтримуванні мертвості по відношенню до себе і світу, а оживлення по відношенню до Бога під час жертвенного складання людської природи на смерть – це є мета доброго антитипічнго священика. Щодо Нових Створінь, то Він проводить їх через сім ступенів, почавши (І) від сплодження з Духа, після чого наступає (ІІ) оживлення, (ІІІ) ріст, (ІV) зміцнення, (V) урівноваження, (VІ) кристалізація, і (VІІ) духовне народження.
4. У визволенні Він спасає Нові Створіння від гріха, блуду, самолюбства, світовості, сатани і смерті.
Наступні елементи в житті Нового Створіння (індивідуальні чи колективні) представлені другою сурмою в Чис.10:
. Призначення (в значенні вибору як члена тіла);
. Організація (в значенні Тіла цієї Церкви);
. Порядок (в значенні розпоряджень Церкви);
. Дисципліна (без неї не можна розвинути Христову подібність);
. Право (любові);
. Відпочинок (Сабат, відпочинок в завершеному ділі Христа);
. Проба (випробування схильності характеру);
. Хрещення (в смерть Христа);
. Пасха (приймання участі в спільноті з Христом та іншими членами Тіла);
. Суспільні обов’язки перед людьми і перед братами (поступування Церкви в світі як світла
і докорення тих, хто чинить зло);
. Вороги і оточення (сатана, світ і тіло);
. Теперішня і майбутня спадщина (“той багатократно одержить” і “надія слави” (Мат. 19:29;
Кол. 1:27)).
ПАНУЮЧЕ ЦАРСТВО БОЖЕ
В Старому і Новому Заповітах містяться різні нариси думок, які належать до післанництв тих двох сурм, в залежності від їхнього застосування.
Наприклад, Царство Боже, розглянуте з точки зору панування над людством та його благословення, належить до Пісні Мойсея. Але розглянуте з точки зору славних привілеїв Христа, належить до Пісні Агнця.
Подібно з Другим приходом в його зв’язку з поваленням імперії сатани і благословенням людства, який належить до Пісні Мойсея. Натомість в своєму відношенні до зжинання святих, їх визволення і прославлення, він належить до Пісні Агнця.
Воскресіння до людської досконалості належить до Пісні Мойсея, а воскресіння на Божественному рівні з природи належить до Пісні Агнця.
В Старому Заповіті існують численні типи і пророцтва, які мають зв’язок з Христом і Церквою, – чи то, коли вони були в тілі, чи в дусі, – що належать до Пісні Агнця (1Кор. 10:1-11; Євр. 4:10;1Пет. 1:9-13). Вони є часто представлені з точки зору їх впливу на людське спасіння і зв’язок з ним.
Оскільки ці дві теми Біблії – Пісня Мойсея і Пісня Агнця – заходять одна на одну, то ми говоримо, що в загальному обидва Заповіти, Старий і Новий, мають ці відповідні репрезентації.
Однак, дві сурми, Пісня Мойсея і Пісня Агнця, не є відповідно синонімічними зі Старим Заповітом та Новим.
Просто Пісня Мойсея виключає речі Високого Поклику, а Пісня Агнця виключає справи Реституції. Однак ці два післанництва так сплітаються і переплітаються одне з одним, щоб були в досконалій гармонії. В дійсності вони є двома найбільшими нарисами Божого Плану. І це, власне, цей взаємний зв’язок між ними доводить, що кожен з них зроблений з однієї цілої брили антитипічного срібла.
Теперішня Правда, 2001 рік, №21-22
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
Мою голову Ти намастив був оливою, моя чаша – то надмір пиття! — Пс. 23:5.
Повна чаша, яка переливається, має подвійне значення. Це є чаша радості й чаша смутку, і в обох випадках вона переливається. Той, хто хотів би брати участь в радості Господа, мусить також брати участь в Його чаші страждань. Ми мусимо страждати з Ним, якщо хочемо царювати з Ним. Теперішні страждання ми вважаємо негідними навіть порівняння з славою, яка об’явиться в нас, і тому ми можемо радіти в терпіннях, бо як терпіння будуть переливатись, то подібно і радість теж буде переливатись, і ми зможемо повторити за Апостолом: «Радійте… і знову кажу: радійте!». – R 3268
* * *
Голова Церкви, наш Господь Ісус Христос, був помазаний Святим Духом без міри, і це помазання спливало додолу по Тілі. Досвідчення, встановлені Богом для цього класу, були чашею, що переливалась, багатою на благословенства від Господа, що вимірювалися смутком і радістю. Але висота радості була більшою, ніж глибина смутку, і цього слід було сподіватися.
Співзвучні вірші: Пс. 45:8,9; 92:11; Іс. 61:1-3; Мат. 3:16; Дії 10:38; Ів. 14:16,17,26; 15:26; 16:7; 15:11; 16:20-24,33; 17:13; Дії 13:52; Рим. 14:17; 15:13; 2 Кор. 12:10; Євр. 10:34; Як. 1:2; 1 Пет. 4:13; 2 Кор. 1:8,9; 4:7-12,16-18; 6:4-10; 11:23-30; Євр. 12:6-9; 1 Пет. 5:9.
Пісні:
Вірші Зоріння: 26. Статті з Вартової Башти: R 5653
Питання: Які я мав досвідчення на минулому тижні, пов’язані з думкою цього вірша? Як були сприйняті? Що мені в них допомагало або перешкоджало? В чому був результат?
Отже, як ви прийняли були Христа Ісуса Господа, так і в Ньому ходіть, бувши вкорінені й збудовані на Ньому, та зміцнені в вірі, як вас навчено, збагачуючись у ній з подякою — Кол. 2:6,7.
Загальна думка вчителів фальшивих доктрин, які вважають, що утвердження в вірі не є потрібним ані доцільним, є наступна: бути так утвердженим означає бути фанатиком. Це є правдою у випадку особи нечесної в своїх стремліннях щодо прийняття і непохитної оборони того, що ніколи не було доказане ані здоровою логікою, ані авторитетом Біблії. Але той, хто в простоті віри, опираючись на авторитет Бога, приймає Його Слово, не є немудрим фанатиком. І такі, і лише такі, що так роблять, є утверджені в Правді. Різниця між утвердженим і непохитним християнином та фанатиком полягає в тому, що один утверджений в Правді, тоді як інший – в неправді. – R 3215
* * *
Ми приймаємо Ісуса Христа як Господа, піддаючи свою волю і приймаючи Його волю як нашу власну. Так має бути завжди. Ми вкорінені в Ньому, коли з Нього черпаємо заспокоєння наших потреб. Ми на Ньому збудовані, коли будуємо характер, подібний до Його характеру. Ми утверджені в вірі, згідно з Його Словом, коли непорушно в ньому залишаємось. І збагачуємось в вірі з подякою, коли з вдячністю зростаємо в ній.
Співзвучні вірші: Ів. 1:12; Фил. 1:27; 1 Сол. 4:1; Юди 3, 20; Еф. 2:20-22; 3:17; 4:1; Кол. 1:23; 3:17; Іс. 61:3; 1 Кор. 3:9,11; 1 Пет. 2:5; 2 Пет. 2:12; Дії 20:32; 2 Кор. 1:21.
Пісні:
Вірші Зоріння: 23. Статті з Вартової Башти: R 5557
Питання: Які я мав досвідчення на цьому тижні, пов’язані з думкою цих віршів? Як я їх сприйняв? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? Який був результат?
А оце та обітниця, яку Він Сам обіцяв нам: вічне життя — 1 Ів. 2:25.
Ми всі повинні розуміти, що теж маємо щось робити, аби дорогоцінні Божі обітниці здійснювались в нас. У зв’язку зі справами теперішнього життя Він обіцяв, що хліб і вода будуть нам забезпечені, але це не означає, що ми маємо занедбувати відповідні нагоди, щоб їх здобути. Він також обіцяв нам участь в майбутньому Царстві, але ми самі повинні зробити так, щоб наш поклик і вибір був певним. Бог є цілком здатний і завжди охочий виконати все зі Свого боку в кожній справі. Але Він покликав нас, щоб ми показали нашу віру в наших ділах, нашій співпраці з Ним усіма розумними способами. – R 3204
* * *
Вічне життя не є природною вродженою властивістю людини, але даром, даним Богом тим, характери котрих перебувають в гармонії з Його характером. Для вірних ця обітниця є певна, підтверджена присягою Єгови. Якщо ми вірні, то наша віра може з непохитною певністю очікувати виконання Божих обітниць. Чи ж така обітниця не має нас надихати до лояльності щодо Бога?
Співзвучні вірші: Пс. 21:5; 133:3; Дан. 12:3; Мат. 19:29; Лук. 20:36; Ів. 3:14-17; 4:14; 5:24,25,29,39; 6:27,40,47,50-58,68; 10:10,28; 12:50; 17:2,3; Дії 13:46,48; Рим. 2:7; 5:21; 6:22,23; 1 Кор. 15:53,54; 2 Кор. 5:1.
Пісні:
Вірші Зоріння: 251. Статті з Вартової Башти: R 5608
Питання: Як цей вірш вплинув на мене на цьому тижні? Чому? З якими результатами?
І горе мені, коли я не звіщаю Євангелії! — 1 Кор. 9:16.
Ми повинні завжди бути готовими розповісти іншим найкращі новини, які знаємо. Співчуття до стогнучого створіння в його різних життєвих труднощах повинно привести нас до того, щоб ми завертали увагу на Господні обітниці щодо наступаючого Царства і благословенств, які будуть доступні всім народам землі. Хто щоденно не проповідує таким чином при будь-якій відповідній нагоді, той дає доказ, що йому або бракує знання чи віри в об’явлені речі, або не робить цього з причини самолюбства, яке Господь не може похвалити. Перебування в такому стані остаточно позбавить його участі в Царстві. – R 3204
* * *
Під Євангелією розуміється добра новина про спасіння в Ісусі і через Ісуса. Найвищий привілей, який може отримати людина, це – надання їй функції вісника Євангелії. Ті, котрі сповнені духом цього становища, дуже засмучуються в своєму серці, коли не можуть виконати своєї місії. Виконання цієї функції так глибоко укорінене в їх характері, що позбавлення їх привілею звіщання Євангелії робить їхні серця нещасними.
Співзвучні вірші: Пс. 40:9,10; Екл. 11:6; Мар. 8:38; 2 Тим. 1:8; Єр. 1:17; 20:7,9; 23:29; Ам. 3:8; 7:15; Ів. 18:37; Дії 4:20; 9:6,15; 26:16-20; 1 Кор. 1:18; 15:58; 2:4; 15:2; Кол. 1:5,6; 4:17; Рим. 1:14-16; 1 Сол. 1:5; 2 Тим. 4:2; Євр. 4:12.
Пісні:
Вірші Зоріння: 138. Статті з Вартової Башти: R 5893
Питання: Чи я проповідував Євангелію на цьому тижні? Як ? Чому? Що мені в цьому допомагало чи перешкоджало? Які були результати?
Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі — Рим. 8:14.
Отже, Дух є тим провідником, завдяки якому ми можемо пізнати наше справжнє становище, і не лише на початку бігу, але й при його кінці. Якщо ми є проваджені Духом Божим, – якщо це той напрямок, у якому ми прямуємо, якщо це те, чого ми шукаємо, – тоді ми є синами Божими. Він визнає і підтримує всіх, які приходять до Нього через Христа, які надіються на заслугу Господа Ісуса і які надалі перебувають в такому стані серця. – R 3200
* * *
В цьому вірші під Духом Божим розуміється Божа вдача в Його дітях. Його вдача поєднує в собі мудрість, справедливість, любов і силу в досконалій гармонії. Ті, чиї мотиви, думки, слова і вчинки є побуджені і підтримувані цією вдачею, мають Божу печатку, яка свідчить, що вони належать Йому. Через те вони мають, можливо, найсильніше свідоцтво Божого синівства. О, яка ж за знатна та родина, знаком і печаттю якої є Божий характер!
Співзвучні вірші: Вих. 33:13,14; Чис. 9:15-23; 2 Хр. 5:13,14; Пс. 5:9; 23:2,3; 25:5,9; 32:8; 143:10; Пр. 8:20,21; Іс. 48:17; Ів. 16:13; 1 Кор. 3:16; 6:19; Гал. 4:6.
Пісні:
Вірші Зоріння: 113. Статті з Вартової Башти: R 5582
Питання: Чи я маю свідоцтво Духа про яке говорить цей вірш? Як воно проявлялося? Які були результати?
Коли духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити — Рим. 8:13.
Умови, на яких ми можуть тривати наші відносини з Господом і зберігатися надію участі в славі воскресіння, полягають, як це виразно зазначено, в умертвленні тілесних вчинків, стримуванні тілесних нахилів – умертвленні, розпинанні та вживанні їх в службі для Господа і Його справи. Таке умертвлення вчинків тіла, така боротьба проти слабостей тіла, є тим, про що Апостол в іншому місці говорить як про «війну», коли каже нам, що тіло воює проти духа, а дух проти тіла, тому що вони супротивні і будуть опонентами аж до кінця життя. Якщо, однак, дух є охочий і бореться в міру своїх можливостей проти слабостей тіла, то Господь зарахує таку боротьбу як повну перемогу через заслугу Відкупителя.
– R 3200
* * *
Під духом мається на увазі нове серце, розум і воля, а під тілом – людська натура. Під вчинками тіла маються на увазі самолюбні, світові, облудні і грішні нахили та їх вчинки. Вчинки тіла умертвляються особливо двома способами: через витіснення їх протилежними їм добрими якостями і вчинками і через обмежування вчинків тіла тими добрими якостями і вчинками, які не є їм протилежні. Хто так поступає – осягне життя.
Співзвучні вірші: Гал. 4:6; 5:16,17,22,25; 6:8; Еф. 3:16; Кол. 3:10; 1 Пет. 2:21; 3:4; Рим. 6:6-23; 8:11; 1 Кор. 3:16; 6:19; Еф. 4:22-32; Кол. 3:5-9; Повтор. 30:6; Єз. 18:21; 33:15,16; Зах. 4:6; Мат. 16:25; 19:12, 16, 21; Лук. 18:29,30; Ів. 12:25.
Пісні:
Вірші Зоріння: 144. Статті з Вартової Башти: R 5805
Питання: Які я мав досвідчення на цьому тижні, пов’язані з думкою даного вірша? Який ужиток я зробив з цих досвідчень? Якими були результати?
Бо Бог бачить не те, що бачить людина: чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце — 1 Сам. 16:7.
Якщо ми випустили з уваги той факт, що Бог дивиться на нас з точки зору волі, і якщо дійшли до того, що оцінюємо себе (і що Бог нас оцінює) за тілом, то напевно ми в такій же мірі впадемо в темноту, замішання та знеохочення. Але з іншого боку не забуваймо, що дух або воля вважається живою по причині її праведності, гармонії з Богом. Тому ніколи не будьмо недбалими щодо нашої волі чи намірів, які керують нашою поведінкою в житті, але пам’ятаймо, що кожна недбалість буде означати пропорційну втрату духовного життя. Для нас завжди є можливим правильне бажання, бо лише абсолютно лояльна воля може бути прийнята Богом в Христі. – R 3200
* * *
Критерій судження багато свідчить про характер особи, яка ним керується. Поверховість і помилковість, як риси характеру пересічної людини, проявляються в її судженні на підставі зовнішнього вигляду. Характер Єгови об’являється в Його способі судження. Замість оцінювати на підставі зовнішнього вигляду, Він проникає в суть справи і базує Свою оцінку на тому, що є дійсним, а не на тому, що тільки здається. Всі речі є оголені і відкриті перед Його всевидючим оком. Наскільки це можливо, ми повинні судити, опираючись не на тому, що здається, а на дійсності.
Співзвучні вірші: Повтор. 10:17; 2 Хр. 19:7; Йов 34:19; 37:24; Мат. 22:16; Ів. 7:24; Дії 10:34,35; Рим. 2:16; 2 Кор. 10:7; Гал. 2:6; Еф. 6:8,9; Кол. 3:25; Як. 2:1-6.
Пісні: 93, 64, 114, 27, 36, 40, 51 / 101, 126, 53.
Вірші Зоріння: 139. Статті з Вартової Башти: R 5652
Питання: Чи я на цьому тижні судив по вигляду чи згідно дійсності? Чому? Як? З якими результатами?
А страва тверда – для дорослих, що мають чуття, привчені звичкою розрізняти добро й зло — Євр. 5:14.
Ті, які мають правдиву і щиру віру в Бога, охоче довіряють Його словам. Ці підставові засади вчення повинні бути вже раніше в них утверджені. Будована ними будівля з золота, срібла і дорогоцінного каміння повинна вже бути в більшій мірі зведена, а пов’язана з нею праця повинна постійно просуватись вперед. Коли вони лояльні і вірні Богу, тоді вони здатні відрізнити правду від неправди. Ми повинні знати, у що ми віримо і чому так віримо, а тоді відважно і без компромісу це проповідувати, бо «коли сурма звук невиразний дає, – хто до бою готуватись буде?». – R 3199
* * *
Як буквальні діти не мають фізичних органів, достатньо сильних, аби перетравлювати тверду їжу, так і духовні діти не мають достатньо сильних органів, здатних засвоювати тверду духовну їжу. Треба бути добре розвиненим у Христі, щоб властиво правильно найглибші правди, а такий розвиток можна осягнути тільки через безперервне тренування розумових, моральних і релігійних здібностей в духовному значенні. Як фізичні, так і духовні м’язи зміцнюються через тренування.
Співзвучні вірші: Єр. 15:16; Єз. 3:3; Ам. 8:11-13; Рим. 16:19; 1 Кор. 2:6-16; 13:11; 14:20; 1 Пет. 2:2; Пс. 119:99; 131:2; Еф. 3:5; 4:13-15; Кол. 3:16; 2 Тим. 3:15-17; Євр. 6:1; 2 Пет. 3:16-18; Як. 1:18-25.
Пісні:
Вірші Зоріння: 8. Статті з Вартової Башти: R 5688
Питання: Як досвідчення минулого тижня підтвердили цей вірш? Яке добро з того вийшло?
Та й усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі, – будуть переслідувані — 2 Тим. 3:12.
Слід сподіватися опозиції, і вона, без сумніву, буде тривати аж до закінчення нашого бігу в смерті. Терпеливо змиритися з цією опозицією означає пожертвувати своїми власними природними бажаннями щодо дружби та різних приємностей теперішнього життя, зносити труднощі як добрі воїни для справи Правди і переборювати перешкоди (в якому б вигляді вони не прийшли), прикладаючи наші зусилля, щоб чинити Божу волю і працю, пов’язану з просуванням інтересів Його Царства. Дійсне тривання в Господній службі – це, в першу чергу, постійне й уважне досліджування Божого Плану; по-друге, присвоювання його духа; а це веде, по-третє, до палкої ревності в реалізації цього плану, а також до активності в цій службі відповідно до наших здібностей, незалежно від ціни або жертви, якої це від нас вимагало б. – R 3199
* * *
Ті, що живуть у Христі Ісусі – це посвячені. Посвячення робить їх жертвувателями для праведності в світі, в якому перевага надається беззаконню, а невигоди – праведності. Посвячені не можуть інакше поводитись, як тільки переносити переслідування від тих, чиє самолюбство супротивне вчинкам посвячених. Отже всі вірні будуть переслідувані.
Співзвучні вірші: Бут. 49:23; Йов 12:4,5; Пс. 11:2; 37:32; 38:21; 44:16-19, 23; Пр. 29:10, 27; Іс. 29:20, 21; 51:12,13; 59:15; Єр. 20:8; Мат. 5:10-12,44; 10:16-18,21-23, 28; 24:8-10; Лук. 6:22,23; Ів. 15:18,19; 16:1,2; Дії 28:22; Рим. 8:17,35-37; 1 Кор. 4:9-13.
Пісні:
Вірші Зоріння: 121. Статті з Вартової Башти: R 5116
Питання: Чи побожне життя було для мене причиною переслідувань на цьому тижні? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? Як я це переносив? Які були результати?
Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити — Мат. 20:28.
Якщо ми посвятились Господу, тоді кожна жертва з наших слушних прав та інтересів на нашу власну користь як християн, або на користь чоловіка чи дітей, батька чи матері, сусідів чи друзів, братів у Христі, розцінюється Господом як зроблена для Нього; та якби ці самі послуги були зроблені з інших мотивів, – ким-небудь невиправданим і непосвяченим Господу, або зроблені лише для користі тих осіб, а не як жертва для Господа, – то такі речі не будуть нам, як посвяченим, зараховані як жертви.
– R 3265
* * *
Як чудово, що Син Людський, видатний нащадок Адама, прийшов не для того, щоб служили Йому, але щоб послужити іншим. Наскільки ж Син Людський перевершив людину Адама, бо Адам служив собі і зруйнував надію цілого людства, тоді як Ісус, служачи іншим, довершив спасіння для цілого людства. Він перевершив першого Адама настільки, наскільки безкорисливість є вищою від самолюбства. Тому Він є для нас прикладом, і якщо ми будемо Його наслідувати, то будемо надаватись до Царства.
Співзвучні вірші: 2 Кор. 8:9; Мат. 1:21; 4:23; 5:17; 9:13; 15:24; 18:11-14; 20:25-27; Мар. 1:38; Лук. 1:78; 4:18; 22:27; Ів. 4:34; 10:10; 13:4-17; 18:37; Дії 10:38; Гал. 5:13; Євр. 2:9,14,15,18.
Пісні: 112, 13, 20, 67, 93, 86, 116 / 63, 70, 76.
Вірші Зоріння: 163. Статті з Вартової Башти: R 5375
Питання: Яке значення мав для мене цей вірш минулого тижня? Як я його застосовував? Чому? Які були результати?
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: