Задовольняйтеся Тим, Що Маєте

 ВІРШ НАШОГО ДЕВІЗУ НА 1996 РІК

„Задовольняйтеся тим, що маєте”

(Євр. 13:5).

ДУХОМ цього віку є неспокій. Майже ко­жен шукає якоїсь зміни в житті. Звідси доцільність нашої статті. Цитований вірш говорить про задоволення, яке є третьоряд­ною ласкою. Зречення – є її рисою, що розвивається в несприятливих умовах, однак в сприятливих обстави­нах вона є рисою, визначеною словом – задоволення.

Ми хотіли б процитувати деякі вірші Святого Письма, щоб показати, що так само є і з задоволенням. З багатьох віршів Святого Письмами вибрали кілька: “Ліп­ше мале справедливе, аніж великі прибутки з безправ’я” (Прип. 16:8). “Ліпший черствий кусок зо спокоєм, ніждім, повний учти м’ясної зо сваркою” (Прип. 17:1). “Серце радісне до­бре лікує” (Прип. 17:22). “Віддали Ти від мене марноту та слово брехливе, убозтва й ба­гатства мені не давай!“

“Годуй мене хлібом, для мене призначеним” (Прип. 30:8). “Краща повна долоня спокою за повні дві жмені клопоту та за ловлення вітру!” (Екл. 4:6).

“Питали ж Його й вояки й говорили: „А нам що робити?” І він їм відповів: „Нікого не кривдьте, ані не оскаржайте фальшиво,удовольняйтесь платнею своєю””. (Лук. 3:14).

“Нехай тільки так ходить кожен, як кому Бог призначив, як Господь покликав його. І так усім Церквам я наказую… Нехай кожен ли­шається в стані такому в якому покликаний був. Чи покликаний був ти рабом? Не тур­буйся про те. Але коли й можеш стати віль­ним, то використай кра­ще це. Браття, кожен із вас, в якім стані покли-I каний був, хай у тім пе­ред Богом лишається!” (ІКор. 7:17, 20, 21, 24).

“Не за нестатком ка­жу, бо навчився я бути задоволеним із того, що маю. Умію я й бути в упокоренні, умію бути й у достатку. Я привчився до всього й у всім: наси­щатися й голод терпіти, мати достаток і бути в недостачі” (Фил. 4:11, 12). “Великий же зиск – тоблагочестя із задоволе­нням. Бо ми не принесли в світ нічого, то нічого не можемо й винести. А як маєш поживу та одяг, то ми задоволені будьмо з того”. (1Тим. 6:6-8). “Будьте життям не грошолюбні, задовольняйтеся тим, що маєте. Сам бо сказав: „Я тебе не покину, ані не відступлюся від тебе!” (Євр. 13:5).

Можемо взяти під увагу деякі приклади, які показують задоволення: Ісав, який відки­дає дар Якова (Бут. 33:9); Барзіллай якийвідмовляється підтримувати Давидові кампа­нії по дорозі до Єрусалиму (2Сам. 19:33-37). Шунамітянка, яка не скористалася з нагодипопросити Єлисея про щось (2Цар. 4:3).

РОЗГЛЯД ПРОТИЛЕЖНОСТЕЙ ЗАДОВОЛЕННЯ

Розмірковування над протилежністю задо­волення можливо дасть нам дещо краще розуміння цього предмету, бо знаємо, що наші розуми часто роблять висновки на підставі контрасту. Прямою проти­лежністю задоволення є ремствування, на­рікання і схильність жалітися в благополуч­них досвідченнях. А в несприятливих досвідченнях може виступити бунтівничість, крайнє незадоволення, гризота. Ці протилежності всюди і завжди тяжко зносити, особливо ко­ли переважає почуття нещастя, що пов’язане з платнею та умовами існування,політичними системами, особливими інтересами, споживчими товарами, проду­кцією, процентами і т.п. Іншою протиле­жністю може бути повільність, летаргія або пасивність, яка відрізняється від старанності – інакше кажучи – забагато задоволення коштом вищих першорядних ласк характеру, таких як самоконтроль і терпеливість.

 СКЛАДОВІ ЧАСТИНИ ЗАДОВОЛЕННЯ

Складовими частинами задоволення є: в несприятливих досвідченнях – зречення, в сприятливих досвідченнях – сатисфакція, Отже бачимо, що задоволення складається з двох частин. Якщо виступає досвідчення зі злом, то задоволення піддається зреченню в ви­конуванні Господньої волі, яка виражена в Його Слові, Дусі і провидінні, якщо ж до­свідчення сприятливі, легкі і приємні, тоді задоволення ми називаємо сатисфакцією — не сатисфакцією в значені повної досконалості, такої, яка буде у Царстві, але земною са­тисфакцією, в такому значенні, в якому люди звичайно вживають це слово. Обставини, в яких розвивається задоволення, з одного боку суворі, неприємні, несприятливі, вельми під­дані пробі і дуже трудні, з іншого боку можуть бути легкими, приємними, радісними і сприятливими.

СФЕРА ЗАДОВОЛЕННЯ

Сферою задоволення передусім є родина. Чоловіки повинні бути задоволені своїми дружинами, а жінки повинні бути задоволені своїмичоловіками. Дуже часто чоловіки і жінки від заручин до весілля стараються взаємно ставити себе на п’єдестал, думаючи що кожен з них є уособленням всяких добрих достоїнств, не усвідомлюючи в собі будь-яких помилок, упадків та відмінностей. І будучи разом у щоденній співпраці в шлюбі, вони часто взаємно помічають в собі риси, які їм важко зносити.

Батьки також часто думають, що їх діти є взірцем чесноти, але в якомусь особливому досвідченні щоденного життя вони часто помічають, що багато їхніх вад проявляються в їх дітях, такі як впертість, нечемність, непослух, риси які в великій мірі самі успадку­вали від своїх батьків, вони й надалі ма­ють, а це для батьків є непомірно тяж­ким випробуванням.

Натомість діти сподіваються, що батьки будуть їх прибічниками, часто розраховуючи на те, чого батьки, бажаючи мати чисте сум­ління, не можуть їм дати, бо вони мусять мати над ними опіку з більшою чи меншою суворістю для їх власного добра.

ЗАДОВОЛЕННЯ В ЦЕРКВІ

Брати в зборі часто усвідомлюють, що вони незадоволені один одним. Де­коли в них проявляються риси, якими вони незадоволені, і коли такі особи мають наміри позбавити збір миру і перешкодити поступу в дорученій йому місії, то нагадування в любові з метою поправи з певністю було б в згоді з порядком. Часто деякі брати сподіва­ються, що збір буде на їхньому боці, думаючи, що вживання запобіжних кроків буде проти справ збору, як цілісності. А ми тим часом маємо бути задоволені Ісусом як нашим Учителем і Його учителями в зборі, особливотоді, коли вони вже продемонстрували чого варті та прийняли науку, яка показана в Діях Ап. 17:11.

Існує також велика потреба вживання тих достоїнств в нашому поводженні зі світом. Часом наші співпрацівники у великому уні­вермазі, в якому ми можемо працювати, кла­дуть на нас тягарі, яких не повинні класти, і часто сподіваються, що ми виконаємо якусь працю, чого ми однак не повинні сподіватись. Іноді також очікують, що ми зробимо те, що вони мають зробити, і очевидно нам тяжко в такій ситуації чинити їм добро.

Також в крамниці, чи фабриці часто наша праця є тяжкою по причині тих осіб, які ста­раються покласти на нас тягарі, котрі вони самі повинні носити. Якби вони позбулися тих тягарів, то були б задоволені.

Працедавці також змушені в своїх вза­ємних торгових стосунках розвивати ласку задоволення. Іноді їх справи перебувають в колізії. Хоча вони зазвичай є в згоді між собою, але не дивлячись на це пра­цедавці мають більше чи менше різних досвідчень в своїх взаємних стосунках.

Наші близькі сусіди часто бувають не­стерпні. Йдеться про тих, що живуть близько. Вони часто засмічують вулиці та роблять те, що шкодить нашому сере­довищу. А однак ми мусимо бути задоволені, незважаючи на зло, якого ми зазнали з їх сторони, тому що маємо пам’ятати, що наші сусіди, як і ми, є людьми, і до того ж недоско­налими людьми. Ми мусимо бути до них наст­ільки толерантними, наскільки ми хотіли б, щоб вони терпіли нас. Інакше кажучи,  ми маємо стара­тись принаймні застосовувати Золоте Правило до наших сусідів, котрі живуть близько нас.

Світ бізнесу також є сферою діяльності задоволення. З приводу конкуренції системи виявляється немало клопотів серед ділових людей. Якщо ці люди стараються по­ступати у взаємостосунках згідно Золо­того Правила, то роблять це для добра, однак, коли намагаються когось використовувати, тоді напевно з’являються клопоти в бізнесі, і то з приводу всебічної конкуренції.

Часто люди політики завдають клопотів своїм виборцям. Вони дають різні обіцянки під час виборчої кампанії, але коли кампанія завершиться, то в більшості випадків вони їх порушують. Замість дотримання обіцянок, вони замилюють очі своїм виборцям будь-якими можливими спо­собами, що показує їх нещирість під час виборчої кампанії. Нехай це не буде для нас дивним, люди політики не є взірцем чесності, хоча во­ни хотіли б, щоб їх такими бачили. Вони люди грішні, деградовані, як і ціле людство. Багато ста­раються дотримувати слова, але з причиниполітичних союзів неможливо посту­пати чесно, коли їхня праця в поєднанні з взаємною залежністю часто ведеться проти виборців.

 ЗАДОВОЛЕННЯ ПОТРІБНЕ

 Задоволення як прикмета характеру дуже потрібна. Воно необхідне в поступуванні щодо нас самих. Часом ми занадто незадоволені собою, більше, ніж Господь хотів би, щоб ми самих себе осуджували. Таке положення приносить нам смуток і терпіння, більше, ніж на це заслуговує сама причина нашого поступку.

Задоволення також потрібне в наших взаємних стосунках з іншими. Ми мусимо брати під увагу те, що інші також страждають підпрокляттям і тому вони не в стані поступа­ти справедливо щодо нас, хоча б нам цього духа хотілось з їх сторони. Коли вони вия­вляють погані риси характеру, котрі нас ранять, то замість незадоволення їхніми поступками, виявленого їм через брак милосердя, ми по­винні їх залишити Божому судові, тому що ми знаємо, що Небесний Отець, судить їх не тільки в зв’язку з Адамовим прокляттям, але також згідно ступеня освічення, яке вони мо­гли мати завдяки контактам з Божим людом, і освіченням, яке могли отримати у взаємних стосунках. Отже ми бачимо, що задоволення є прикметою, необхідною для Божого люду.

 ВОРОГИ ЗАДОВОЛЕННЯ

 Задоволення має своїх ворогів. Деякі воро­ги є особовими, як, наприклад, світ, тіло і сатана. Його неособовими ворогами є нечесності які ми проявляємо і які діють всупереч прикметі задоволення, такі як, напри­клад, часте думання про вади інших осіб і на­ші власні. В такий спосіб ми дозволяємо самим собі на пасивність і зазнавання шкоди від наших вад, як і вад інших. Ми уникнемо цього, якщо будемо думати про ці вади не тільки доброзичливо, в гармонії з Золотим Правилом, але та­кож жертовно, що було б в інтересах Божої справи.

 ЗЛОВЖИВАННЯ ЗАДОВОЛЕННЯМ

 Ласка характеру, якою є задоволення, часто зловживається. Часом задоволення є перебільшене. Батьки часто перебільшено проявляють цю рису щодо своїх дітей і за­недбують виявлення необхідної суворості, що закінчується для дітей злом.

Деколи винні вчителі, бо застосовують подібну практику, занедбуючи виховання дітей у властивій дисципліні і дозволяють їм нехтувати правами і обов’язками в школі, а це приносить шкоду всім, кого це стосується.

Також брати не пови­нні взаємно зловживати цією ласкою характеру. Не повинні бути занадто поблажливими один до одного, але повинні собі взаємно допомагати, щоб показати якнайкращі достоїнства, які вони можуть маніфестувати. Поступаючи так, вони будуть благословляти один одного і взаємно збагачуватись.

Задоволення часто недооцінюється. Бать­ки часто не виявляють задоволення своїми дітьми, на яке вони заслуговують, коли забу­вають, що їх діти успадкували їх вади. І ді­тям дуже прикро, коли від них очікують забагато.

Подібно й діти часто недооцінюють цього до­стоїнства, з незадоволенням очікуючи поблажливості зі сторони своїх батьків; якщо бать­ки її проявлять, то вона шкодитиме дітям.

Люди часто очікують один від одного того, що є набагато краще, аніж вони на це заслу­говують, чи є чимось більшим, аніж вони самі хотіли б дати іншим. Пам’ятаймо, що в стосунку до інших ми повинні практикувати принаймні Золоте Правило, не сподіваючись того, що вони дають нам неохоче. Так далеко, як це можли­во в посвяті, маємо виявляти до інших багат­ство ласки, знання і служіння. Якщо так бу­демо поступати щодо інших і себе, то нам запевнено, що для всіх випробовуваних виникне до­бро, якщо ж ми так не поступаємо, то будьмо певні, що шкода в ласці, знанні і служінні спіткає випробовувані особи.

 ПЛЕКАННЯ ЗАДОВОЛЕННЯ

 Задоволення є прикметою характеру, яка вимагає плекання. Ця ласка властиво розвивається тоді, коли в своєму розвитку піддана керівництву вищих першорядних ласк характеру, бо коли першорядні ласки не розвинуть цього достоїнства, то воно незабаром стане невластивим і грі­шним. Правильним також є те, що вищі пер­шорядні ласки охороняють цю ласку від її викривлення, самому або іншими. Ми мусимо старатись про її зміцнення в кожній деталі під керівництвом вищих першорядних ласк характеру, як це роблять батьки в приготуванні своїх дітей, в наших стосунках з учнями, якщо ми є вчителями та у всіх стосунках з ближніми в нашому житті.

Ми не лише маємо розвивати, берегти і зміцняти цю ласку характеру, але також врівноважувати її з іншими ласками так, щоб вона не стала бунтівничою і не зробила шкоди в удосконаленні нашого розвитку. Таке достоїнство мусить бути випробуване. А випробовується вона через наші вади та вади інших.

Отже, так чоловіки, як і жінки, набагато суворіше під час своїх спільних стосунків взаємно піддаються пробі. Інші, як, наприклад, вчителі неможуть показати це достоїнство в досвідченнях та дозволяють своїм вадам кривдити дітей. Поки що проби в 1996 році будуть такими, які схилили нас до прийняття вірша, процитованого на початку статті як підстава нашого девізу.

Не піддаваймось спокусі духа неспокою теперішнього часу, радше будьмо задоволені! Будьмо також вірні як брати і сестри, неза­лежно від того, чи ми є батьками, чи працедавцями, чи вірними працівниками на своїх становищах, бо ж проба триває. Пережиті проби принесуть плоди благословенства. За гімн який супроводжуватиме цьогорічний девіз, ми обрали пісню № 44 на стор. 50 (укр. співник), маючи надію, що брати і сестри часто будуть її співати і зауважать її будуючий вплив…

 Теперішня Правда №5-6, 1996