ПИТАННЯ: «Апостольський символ віри» каже про Ісуса, що Він «був розп’ятий, і помер, і був похований, зійшов у ад. Третього дня воскрес із мертвих». Чи Святе Письмо вчить, що Ісус зійшов у ад?
ВІДПОВІДЬ: Пророцтво, що міститься в Пс. 16:10, каже: «Бо Ти не опустиш моєї душі до шеолу, не попустиш Своєму святому побачити тління». В день сходження Святого Духа Апостол Петро звернув увагу на те, яким чином виконалося це пророцтво. Він сказав про Давида, що «у передбаченні він говорив про Христове воскресення, що не буде зоставлений в аду [в гадесі; отже, гебрайське слово шеол в Пс. 16:10 і грецьке слово гадес, яке тут вжите, є рівнозначними], ані тіло Його не зазнає зотління» (Дії 2:31). Тому Святе Письмо насправді навчає, що Ісус пішов, зійшов до аду (шеолу або гадесу, а не пекла!), як вчить «апостольський символ віри» (хоча нема ніякого доказу, що Апостоли коли-небудь його написали чи авторизували).
Коли вас світ ненавидить, знайте, що Мене він зненавидів перше, як вас — Ів. 15:18.
Як наш Учитель був зненавиджений без причини, нехай так буде і з нами, наскільки це можливо, щоб ненависть, злість, заздрість і вбивство – які можуть бути звернені проти нас – були нами не заслужені; щоб наше життя було таке чисте, як тільки можливо. Так далеко, наскільки це можливо, нехай наші думки, слова і вчинки виявляють честь нашому Господу і говорять про нашу любов до всіх людей, а особливо до одновірних. В майбутньому, коли буде повністю запроваджена нова епоха, ті, які тепер нас ненавидять, головним чином по причині їх засліплення та зведення противником, вклоняться Господньому Помазанцеві, а ми матимемо велику радість підіймати та заохочувати їх, мати участь в їх благословенні та прощенні, а також будемо допомагати їм повернутися до повного Божого образу і подоби. – R 2880
* * *
Слово світ у Святому Письмі виступає в різних значеннях, а саме: Всесвіту, землі, порядку речей в суспільствах різних епох, згідних з ним людей і цілого людського роду. Очевидно цілий людський рід не мав ненависті до Господа, оскільки декілька поган, з якими Він зіткнувся, вшанували Його. А ненавиділи Його релігійні вожді євреїв і ті, на яких вони мали вплив. Ненавиділи Його тому, що Його науки висвітлювали їх помилки, Його приклад викривав їх лицемірство, а Його викривання шкодили їх престижу, Його реформи загрожували їх амбіціям, Його релігія розвалювала їхні секти, а Його вплив зменшував їх владу. Оскільки «темрява ненавидить світло», то вірний люд Божий під час віку Євангелії був зненавиджений номінальним людом Божим – з тих же самих причин, з яких зненавиджено Ісуса. І так буде аж до кінця.