Свідки Єгови і Святкування Пам’ятки

«СВІДКИ ЄГОВИ»

I СВЯТКУВАННЯ ПАМ’ЯТКИ

 На тему наук Святого Письма, які стосуються святкування Пам’ятки Господньої Вечері, представлених в 6-му томі (Нове Створіння) в 11-му розділі та в інших працях пастора Ч.Т. Рассела, існують різні думки серед тих християн, котрі більше чи менше поступають згідно з науками, які визначають значення Пам’ятки та святкування її Малим Стадом, a також іншими класами відданих (посвячених) Єгові слуг; які торкаються проблеми: хто повинен брати участь у Пам’ятці, з яких причин i т.д.

Нашим наміром є розглянути в даній статті в дусі християнської любові (доброї волі) особливо ті науки i практики, котрі торкаються Пам’ятки, i які представлені «Свідками Єгови». 3 метою гарантії, що їхні науки ми не представляємо фальшиво, a лише безсторонньо аналізуємо, спочатку подаємо деякі уривки з останніх публікацій «СЄ», представляючи: по-перше – їх погляди, a по-друге – власні зауваження в дусі, в якому Ап. Павло «змагавсь… з Писання» (Дії 17:2). Маємо надію, що всі будуть старанно читати цю статтю в дусі молитви i без упередження, прагнучи бути «учнями Господа» Єгови (Іс. 54:13).

НЕЩОДАВНІ ТВЕРДЖЕННЯ «СЄ»

 В книжці, виданій «СЄ» в 1971 році Aid to Bibie Understanting [Посібник no зрозумінню Біблії], в розділі під заголовком «Lord’s Evening Meal»[Господня Вечеря], сторінка 1077, кол. 2, абз. 1, 2, читаємо наступне: «Крім Апостолів, присутніх на тій Вечері, були також інші, котрі становлять „Божий Ізраїль”, „Мале Стадо”, котрі в кінцевому результаті будуть разом з Христом царями i священиками (Гал. 3:16; Лук. 12:32; 0б. 1:5, 6; 5:9, 10). Тому всі духовні брати Христа на землі є учасниками цієї вечері завжди, коли вона святкується. Вони є показані як „первопочин творів Його” (Як. 1:18), як священики з-поміж людського роду, „первістки Богові й Агнцеві”. Видіння Івана вказує, що їх мало бути 144 000 – Об. 14:1-5. 

СПОСТЕРІГАЧІ НЕ БЕРУТЬ УЧАСТІ

 Наш Господь Ісус Христос об’явив, що в часі Його другої присутності будуть такі люди, котрі чинитимуть добро Його духовним братам, відвідуючи їх в часі потреби i надаючи їм необхідну допомогу (Мат. 25:31-46). Чи ті особи, які беруть участь у святкуванні Господньої Вечері як такі, що беруть в ній уділ, можуть приймати символи? Святе Письмо говорить, що Бог через Свого Духа подасть докази i впевненість тим, які кваліфікуються до участі, через символи, що вони є „спадкоємці ж Божі, a співспадкоємці Христові”, є синами Бога. Апостол Павло пише: „Сам цей Дух свідчить разом з духом нашим,  що ми –  діти Божі”. Далі поспішає пояснити, що існують інші, ті, котрі отримують користь від Божих розпоряджень, призначених для тих синів: „Бо чекання створіння очікує з’явлення синів Божих” (Рим. 8:14-21). Потім ці співспадкоємці Христа мають бути „царями i священиками… на землі”, a Царство буде добродійством для тих, котрі будуть в ньому жити (Об. 5:10; 20:4, 6; 21:3, 4). Ці благословенні, зрозуміло, що будуть цікавитися Царством i його розвитком. Через те ці особи будуть товаришувати i спостерігати за святкуванням Господньої Вечері, однак, не будучи співспадкоємцями Христа i синами Бога, не будуть споживати символів, як співучасники смерті Христа з надією воскресіння до небесного життя з Ним [курсив наш] – Рим. 6:3-5».

В The Watch Tower за 1 квітня 1981 року, стор. 10-12 читаємо:

«Без сумніву, є ясним, що учасники першого [Пам’яткового] святкування Господньої Вечері були приготовані до небесного Царства разом з улюбленим Господом Ісусом Христом. Подібно i всі пізніші учасники урочистості Господньої Вечері повинні бути тими, котрі стали охоплені небесним покликом i котрих Ісус Христос впровадив в „Угоду, яка приготовляє до Царства… 

СПОСТЕРІГАЧІ ЗА УРОЧИСТІСТЮ ПОДІБНІ ДО ОВЕЦЬ

Сьогодні, близько кінця цієї осудженої системи речей, є тільки «останок» учнів Христа, котрі разом з Ним є спадкоємцями небесного Царства. Однак щорічне святкування ними Пам’ятки має життєве значення для зростаючого натовпу, який складається з усіх народностей. Вони дуже задоволені запрошенням бути присутніми на урочистості Господньої Вечері, виконуваної останком духовних Ізраїльтян, котрі одночасно охоплені як Новою Угодою, так i Угодою Царства. Це ті, що відвернулися від цього світу, контрольованого дияволом, i прямують разом з останком духовних Ізраїльтян до Обіцяної Землі, Божого нового порядку речей, під урядом Царства Ісуса Христа i Його 144 000 спадкоємців. Вони є представлені великою кількістю різного люду не-Ізраїльтян, котрі тієї ночі, коли святкувалася перша Пасха, залишили з великим здобутком контрольований сатаною Єгипет, виявляючи пошану Богові Єгові (Вих. 12:38).

Тодішній „люд різний”, що в своїй масі складався з товаришів останку духовних Ізраїльтян, є представлений у незліченному „великому натовпі”, який у видінні Апостола Івана радів у духовній Святині Єгови. Відлучившись від теперішнього заплямованого світу, вони показані в тих, що „зодягнені в білу одежу” i тримають „в руках… пальмове віття”. Як останок духовних Ізраїльтян, так i вони, безумовно, посвятилися Богу Єгові через Його Агнця Ісуса Христа i символізували своє посвячення у водному хрещенні. Вони споглядають вперед, щоб вийти з великого утиску, котрий вже знаходиться перед осудженим світом, після якого вони з радістю зможуть вигукнути: „Спасіння нашому Богові й Агнцеві” (0б. 7:9,10).В той час, найбільш слушний, цей «великий натовп» захоче згромадитись тієї ночі з духовним останком, щоб вшанувати пам’ятку смерті згадуваного Агнця.

Від святкованої навесні 1936 року Пам’ятки члени „натовпу великого” мають свободу бути присутніми на святкуванні Господньої Вечері, хоча й не приймаючи символів хліба i вина, … спеціально запрошені останком, щоб брати участь як спостерігачі… Неприймання ними символів не було штучно запроваджене людиною як обмеження, a є дотриманням Божого Слова.

Чому це є правдою? Це є правдою тому, що Засновник цієї урочистості встановив її з метою святкування її тими, з котрими уклав угоду, приготовляючи їх до духовного Царства. Хоча посвячені i охрещені, ті з „великого натовпу”, визнали, що стали охоплені цією угодою Царства, однак вони не є духовними Ізраїльтянами… Вони не були сплоджені від Святого Духа, зіслання якого розпочалось на 120 учнів в день Зіслання Св. Духа в 33 р. н.е. Образно кажучи, вони не „умерлі з Христом” через відречення від усіх майбутніх перспектив життя в земному раю під пануванням Божого Царства. Вони не сподіваються бути „похованими” з Христом з тією метою, щоб повстати „в подобі воскресіння” Його. Отже, якби вони брали участь в хлібі i вині, які первинно символізували земне тіло i кров Ісуса Христа, то фальшували б дійсність, оскільки вони не знаходяться в таких зв’язках з Ісусом Христом, Божим Агнцем. 3 цих причин вони утримуються від участі в символах з помазаним останком…

Так довго, як ця урочистість святкується на землі спадкоємцями небесного Божого Царства, вони визнають,  що зобов’язані брати участь у Господній Вечері як спостерігачі. Хоча в багатьох місцевостях може не бути жодного з останку, котрий приймає символи, Свідки Єгови відчувають потребу організовувати такі урочистості, побуджувані пошаною до її значення, i з метою дати можливість будь-якому учасникові, котрий міг би виявитися з останку, прийняти символи».

3 вище сказаного випливає, що «СЄ» навчають, що існує (а) щось, що вони називають «останком духовних Ізраїльтян» (або «помазаним останком»), котрі є членами Малого Стада або ж членами хліба i чаші у Господній Вечері, i (б) «зростаючий натовп (або ж „великий натовп”) тих осіб», котрі безумовно посвятилися Богові Єгові через Його Агнця Ісуса Христа, символізуючи це посвячення у водному хрещенні», несплоджених від Духа, котрі від Пам’ятки 1936 року «мають свободу брати участь у Господній Вечері, хоча не приймаючи символи хліба i вина», не зважаючи на те, що в деяких місцевостях може i не бути нікого з останку для участі в символах. 

ПОТРІЙНЕ ЗНАЧЕННЯ ПАМ’ЯТКИ

Перш ніж підемо далі, представимо потрійне значення участі в хлібі i чаші в Господній Вечері (вечірньому споживанні) протягом віку Євангелії згідно з Святим Письмом так, як воно було представлене в науках пастора Рассела. Участю в хлібі i чаші сплоджені від Духа у віці Євангелії символізували:

(1)  Ушанування ними «пам’ятки смерті» Ісуса (1 Kop. 11:23-26; порівняй з Лук. 22:19), великої, основної події в історії. Беручи участь в хлібі i чаші, сплоджені від Духа жваво утримували в своїх серцях та розумах, a також виявляли перед іншими, що пам’ятають про смерть Ісуса i глибоко оцінюють її та її значення для них i для цілого людського роду.

(2)  Свою віру в Ісуса, котра присвоює внаслідок Його смерті виправдання, прощення гріхів i приписання справедливості через Його зламане тілоi пролляту кров (Мат. 26:26-28; Map. 14:22-25). Як через водне хрещення виявляли перед іншими те, що відбувалося в їхніх серцях (посвячення Йому своєї волі), так через участь в хлібі i чаші в Пам’ятці виявляли перед іншими також те, що вірно присвоювали собі виправдання через зламане тіло Ісуса i Його пролиту кров.

(3) Участь з Ісусом у привілеї жертвенної смерті на користь світу (1 Kop. 10:16,17; 15:29; Фил. 3:10). 

ПОМИЛКОВЕ РІШЕННЯ I ЙОГО ПОГАНІ РЕЗУЛЬТАТИ

 Дж. Ф. Рутерфорд, a також інші вожді «СЄ» очевидно виразно не зберегли в своїй пам’яті потрійного біблійного значення, яке стосується участі у Господній Вечері сплоджених від Духа осіб у віці Євангелії, бо тоді б, можливо, i не прийняли б тієї помилкової постанови в 1935 році, яка твердить, що несплоджені від Духа посвячені Єгові слуги (бр. Рассел називав таких «ПОСВЯЧЕНИМИ МІЖ ВІКАМИ» – Z 5761) будуть запрошувані лише для спостереження, a не для участі в символах Пам’ятки. Вони, правдоподібно, усвідомлювали б собі справу, що було б слушним, щоб ті несплоджені від Духа брали участь в символах так, як сплоджені від Духа в значеннях (1) i (2), як подано вище, але не в значенні(3), котре стосується перспективних дійсних членів Тіла.

Ця помилкова постанова i пов’язані з нею науки Дж.Ф. Рутерфорда, a також інших вождів «СЄ», ще не відкинені «СЄ», позбавили багатьох несплоджених від Духа посвячених слуг Єгови можливості виявити СВІЙ ПОСЛУХ ЙОГО НАКАЗАМ, ВИРАЖЕНИМ через нашого улюбленого Господа Ісуса i Anocтолів щодо участі в Пам’ятковому хлібі i чаші (Мат. 26:26-29; 1 Kop. 11:23-32). Вони повинні брати участь в значеннях (1)на пам’ятку смерті Ісуса i (2) в значенні посідання віри, яка присвоює виправдання через Його зламане тіло i пролиту кров, хоча не повинні брати участі в значенні (3), заміреному тільки для перспективних членів Тіла.

Більше того, ці вожді «СЄ» з приводу помилкової постанови, позбавили багатьох дорогих несплоджених від Духа посвячених слуг Єгови одного з найбільших призначених для них благословенств – їх особистої участі в символах Пам’ятки, а тим самим ПОСТУПУВАННЯ ЗГІДНО 3ВИРАЗНИМИ ІНСТРУКЦІЯМИ ЄГОВИ, ІСУСА Й АПОСТОЛІВ, на користь пасивного сидіння i спостерігання за кількома учасниками, або ж, що має місце в багатьох випадках, присутності під час Пам’ятки, коли хліб i чаша передаються no колу, але ніхто їх не споживає. 

ОКРІМ ПЕРВОРІДНИХ УЧАСТЬ БРАЛИ I ІНШІ 

Типічний i антитипічний біблійний образ Пасхи Ізраїльтян, котрі беруть в ньому участь, доводить, що інші посвячені, окрім сплоджених від Духа перспективних членів Малого Стада, мали брати участь в хлібі i чаші під час Господньої Вечері в значеннях (1) i (2), як це подано вище. Цей образ також доводить, що точка зору Дж.Ф. Рутерфорда i решти вождів «СЄ» є абсолютно помилковою.

Біблія виразно вказує, що перворідні Ізраїлю уникнули смерті, тому що знаходились в домах, в яких тієї ночі 14 Нісана верхній i бокові одвірки були покроплені кров’ю. Натомість перворідні Єгипту були тієї ночі забиті Ангелом Єгови (Вих. 12). Перворідні Ізраїлю зображують (Євр. 8:5; 10:1) сплоджених від Духа Віку Євангелії, що Апостол Павло показує в Посланні до Євреїв 12:23, називаючи таких «зібранням [Церквою]перворідних». Біблія показує, що не тільки перворідні Ізраїлю повинні споживати Пасхального Агнця, але також «уся громада ізраїлева» повинна так виправлятись (Вих. 12:3, 47).

Пастор Рассел в 6-му томі Нове Створіння на 468 стор. писав наступне:

«Таким чином, кожний дім Ізраїлю представляв дім віри, а кожне ягня представляло Божого Агнця, який взяв гріхи світу, а первенець в кожній родині представляв Христа, Голову i Тіло, Нове Створіння. Гіркі трави представляли проби i горе, i страждання теперішнього часу, які додають більше апетиту домові віри до присвоювання собі Ягняти i опрісноків. Крім того, кожний член дому мав їсти стоячи, підперезаний i з палицею в руці, a це представляло, що позаобразні первенці i дім віри, які в цей спосіб споживатимуть Ягня [курсив наш] під час ночі цього віку Євангелії, будуть перехожими, пілігримами та чужинцями в світі; вони будуть розуміти неволю гріха i смерті i бажатимуть, щоб Господь їх провадив до визволення з гріха i зіпсуття до свободи синів Божих».

Тим більше бр. Рассел вказав, що не тільки антитипічні перворідні, Нове Створіння, але також i решта посвячених, несплоджених від Духа домочадців віри будуть його споживати. Він ніколи не навчав тих лояльних посвячених, які самі не визнавали себе сплодженими від Духа, аби вони тільки спостерігали за тим, як інші беруть участь, a самі не брали участі в Пам’ятці!

УЧАСТЬ ОБРІЗАНИХ ПРИХОДЬКІВ

Набагато більше доказів виступає в типічному образі, який показує, що не тільки сплоджені від Духа, але й також несплоджені мають брати участь в Пам’ятці в значеннях (1) i (2), вияснених вище. Коли на ці справи дивитись зі спорідненої більш широкої точки зору, то все стає зрозумілим.

Всі Ізраїльтяни, що розглядаються як народ, були посвячені Єгові i перебували в стосунках угоди з Ним з того дня, коли Він узяв їх за руку i вивів з Єгипту (Вих. 12:40, 41; Євр. 8:9). Всі вони «охристилися в хмарі та в морі в Мойсея» – коли переходили Червоне море (1 Kop. 10:1, 2).

В Ізраїльському народі, такому, який існував після тих подій, були не тільки родовиті Ізраїльтяни (включаючи перворідних), котрі зображували сплоджених від Духа, але також обрізані приходьки не-Ізраїльтяни, котрі приєднались до Ізраїлю в ушануванні Єгови, замешкуючи в їх землі (Вих.12:25-27, 47-49; Чис. 9:2-5, 14), котрі зображували на кінець віку Євангелії несплоджених від Духа посвячених слух Єгови, які з Його наказу i при Його схваленні брали участь у щорічній Пассі, після залишення Ізраїльтянами Єгипту, i для них Пасха була типом Господньої Вечері, Пам’яткою антитипічного Агнця.

Ми маємо пам’ятати, що обрізання євреїв, яке було правдивим i відрізнялося від тілесного обрізання (Лев. 26:41; Повт. 10:16; 30:6; Рим. 2:28, 29),зображує посвяту або віддання себе Єгові (Фил. 3:3; Кол. 2: 11-13), правдиве хрещення (хрещення у воді, як тілесне обрізання, було тільки зовнішнім символом посвяти). Обрізані приходьки мали брати участь в щорічній Пассі, показуючи, що несплоджені від Духа посвячені мають брати участь у щорічній Пам’ятковій Вечері.

«Жоден чужинець не буде їсти її» (Вих. 12:43), «приходько та наймит не буде їсти її» (Вих. 12:45). Чужоземці, поселенці та наймити, котрі не були обрізані, відповідно зображують тих віруючих в Ісуса виправданих вірою, котрі не посвятились Єгові, i тих виправданих непосвячених чужаків серед посвячених християн (див. ТР ’48, 10 стор., 2 кол.). Ніхто з цих двох зазначених класів не має брати участі в Господній Вечері. 

ПОМИЛКА «СЄ»  НА ТЕМУ «РІЗНОГО ЛЮДУ» 

Антитипічні чужоземці, поселенці й наймити, здається, у великій мірі відповідають тим, які стали визначені як «люд різний» (Вих. 12:38), котрі були в Єгипті не-Ізраїльськими в’язнями, невільниками, або незадоволеними людьми i прагнули його покинути (і покинули) з Ізраїльтянами, щоб знайти свободу деінде. Вони зображують тих, котрі були або будуть стомлені пережитим гнітом в імперії сатани, i котрі більше чи менше приєднались або приєднаються до люду Єгови з точки зору їх вірування i практики в якійсь мірі Правди, але не посвятились, тобто не віддали себе для виконання Божої волі.

Таким чином, цей «різний люд» не зображує осіб посвячених, бо це видно з фактів, маніфестованих їх поведінкою, яка свідчила, що вони не були посвяченими. В Чис. 11:4 читаємо, що ту «збиранину» становили люди, які сіяли незгоду, котрі знайшлись на чолі знуджених манною на пустині, котрі почали прагнути інших речей, зображуючи непосвячених, невиправданих людей, котрі змішуються з людом Божим, посвяченими слугами, але знуджуються Божим Словом i післанництвом Правди, прагнучи іншого духовного харчу.

Таким чином стає очевидним, що вожді «СЄ» зробили наступну поважну помилку, що їх великий люд несплоджених від Духа посвячених слуг складається з тих, котрі «представлені (як процитовано вище) великою кількістю різного люду не-Ізраїльтян, котрі… залишили контрольований сатаною Єгипет». Іншою поважною помилкою є твердження, що це мішане товариство «віддавало честь Богу Єгові (Вих. 12:38)». Ані в 38-му вірші, ані деінде в Біблії немає абсолютно нічого, що б вказувало, що хто-небудь з них віддавав честь Єгові, хоча вони могли в деяких випадках її віддавати, однак на загал визнавали Його лиш вустами. Святе Письмо говорить тільки про те, що вони подалися з Ізраїльтянами, a Чис. 11:4показує, що сіяли незгоду.

Таким чином «СЄ» стали причиною поважних роздумів, пов’язаних із несплодженими посвяченими братами у зв’язку з їх навчанням, що «вони представлені великим числом люду різного не-Ізраїльтян». Всі несплоджені від Духа посвячені слуги Єгови, котрих брат Рассел назвав «тими, що посвячуються між віками» (Z 5761), є показані в обрізаних приходьках, котрі жили з Ізраїлем, були включені до Ізраїльського народу i брали участь у щорічному святкуванні Пасхи, a не в інтриганах «різного люду», як твердять вожді «СЄ». 

НЕСПЛОДЖЕНІ  ВІД ДУХА  ПОСВЯЧЕНІ  СЛУГИ  МАЮТЬ  СВЯТОГО  ДУХА

 Деякі, включаючи вождів «СЄ», пояснюють, нібито несплоджені від Духа посвячені слуги Єгови, «ті, що посвячуються між віками», могли мати дещо з Святого Божого Духа в значенні його сили, але не мають Святого Духа в значенні здібності серця, розуму, волі, a також свідоцтва Духа (Рим. 8:16). Це є поважною помилкою. Вони мають Святого Духа в значенні освічення, розігріття серця, a також оживлення Духом розуму, серця i волі, хоча, подібно до Старожитніх Гідних, вони не мають його в значенні сплодження від Духа. Давид подає очевидний доказ, що вони мають Святого Духа, коли в своїй молитві до Єгови просять «не бери Свого Духа Святого від мене» (Пс. 51:13).

Ці несплоджені від Духа посвячені дійсно посідають всі із семи ознак свідоцтва Святого Духа. Коротко кажучи, тими сімома ознаками є: (1)високо оцінюване розуміння глибоких речей Божого Слова; (2) небесні прагнення; (3) можливості служби; (4) зростання в подібності до Христа;(5) знесення переслідувань задля справедливості як християни; (6) понесення карань за провини; (7) проби характеру серед спокус чинити зло.

Несплоджені від Духа посвячені слуги Єгови, про яких іде мова, мають свідоцтво Святого Духа, подібне до того, яке мали Старожитні Гідні. Через те, все із перерахованих семи ознак свідчення Святого Духа, дане синам, що має застосування для приятелів, слуг i перспективних Божих синів (Рим. 8:16), дане також i їм. Отже, як Старожитні Гідні отримали у визначений час всіляку Правду на часі, так i (1) ці посвячені слуги отримують тепер велику кількість Правди на часі, якої стає набагато, набагато більше. Отже їх привілеєм, як вірних Єгові, є пошукування всякої Правди, яка в даний момент є на часі, так як вона є подавана через спеціальних слуг Єгови. Досвід підтверджує, що це є правдою.

Дехто перечить цьому, дотримуючись думки, що, не будучи сплодженими від Духа, (1) як посвячені слуги вони не можуть зрозуміти глибоких речей Божого Слова. Таким відповідаємо, що Святе Письмо вчить, що у всі періоди Правда на часі є для всіх посвячених. 3 цього приводу у віці Старого Заповіту Старожитні Гідні отримали всіляку Правду, яка була тоді на часі. В періоді Посередницького Панування Христа без сплодження від Духа Гідні i реституційний клас остаточно зрозуміють цілу Біблію (Іс. 11:9; 29:18, 24; 35:5; Єр. 31:34). Чому? Тому що завжди привілеєм посвячених є зрозуміння Правди на часі, даної в період їх життя,

Апостол Павло в 1 Kop. 2:9-16 ніби заперечує, що несплоджені від Духа мали здібність зрозуміння «Божих глибин», але його слова обмежені до часу, в якому був відкритий Високий Поклик. В тому часі сплодження від Духа i посвячення означали те ж саме, i всі посвячені були в той час сплоджені від Духа, що не мало місця перед відкриттям можливості Високого Поклику. Потім, подібно, після згасання загального поклику, слова Апостола Павла відповідно не мають повсюдного застосування. Засада, яка завжди є актуальна, говорить, що тільки посвячені можуть зрозуміти Правду на часі. Через те «ті, що посвячуються між віками», посідаючи Правду на часі, яка стосується глибоких речей, посідають через те i доказ, що є приятелями, слугами i перспективними синами Божими.

Молоді (сучасні, новожитні) Гідні (Йоіл 3:1; див. ТП ’95, стор. 35) не мають зараз (2) виразних небесних прагнень (Кол. 3:1-4; Євр. 10:34; 1 Пет.1:3,4; 2 Пет. 1:4), вони, як i Старожитні Гідні, мають надію успадкувати досконалу людську природу в земній фазі Царства, як князі i левити (Пс.45:17; Іс. 32:11; Євр. 11:13-16), в Малому Періоді, після сплодження їх від Духа, вони будуть мати виразні небесні прагнення як антитипічні левити-Гершоніти, не маючи спадщини в землі (Чис. 18:20, 23, 24), a після Тисячоліття отримають духовну природу (Z 5182, кол. 2, абз. 4; порівн. ТП ’95, стор. 56-59; див. ТП ’95, стор. 35).

Єгова дає всім Своїм несплодженим від Духа посвяченим слугам (3) можливості служби в поширенні післанництва Правди про Царство (Мат.21:28; Рим. 12:1; Гал. 6:9, 10), так, як Він це чинив стосовно Старожитніх Гідних.

Так, як i y випадку Старожитніх Гідних (Євр. 11:33), Бог дав несплодженим від Духа (4) зростання в подібності до Нього як свідоцтво Духа (Рим.8:9; 2 Пет. 1:5-11; 1 Ів. 2:5, 6; 3:14, 16, 17), хоча вони мають більші можливості розвитку, ніж мали Старожитні Гідні.

Так, як i Старожитні Гідні, вони (5) переслідувані за справедливість (Мат. 5: 10-12, 44, 45; Map. 13:9, 11-13; 1 Пет. 3:14, 16, 17; 4:14, 16, 19).

Ці посвячені слуги отримують (6) карання за скоєні провини, що є наступним аспектом свідоцтва Святого Духа (Євр. 12: 5-13; Пс. 94:12, 13; 118:18; 119:67; Прип. 3:11, 12; Іс. 26:16; Лк. 12:47, 48; 0б. 3:19). Це саме мало місце у випадку Старожитніх Гідних, таких як Авраам, Яків, Мойсей, Самсон, Давид, Єзекія i т.д.

Подібно до Старожитніх Гідних (7) вони переживають проби серед спокус, які схиляють їх проявляти непослух Божій волі, аби перевірити поступ або брак поступу в стосунку до майбутніх можливостей зросту i визначення придатності або ж непридатності до майбутньої спадщини (Повт. 13:13; Йов 1:8-11; Пс. 119:165; Прип. 5:21; 6:27; 14:27; 19:27; Лк. 8:13, 14; 22:31,32; Рим. 8:36-39; 1 Kop. 10:13; 2 Kop. 11:3, 14, 15; Еф. 6:11-18; Як. 1:2, 4, 12; 4:7; 1 Пет. 1:6, 7; 4:12, 13; 5:8, 9; 2 Пет. 2:9; 3:17; Об. 2:10; 3:10).

«ТІ, ЩО ПОСВЯЧУЮТЬСЯ МІЖ ВІКАМИ», подібно до Старожитніх Гідних, є досвідчувані i випробовувані під кутом їх придатності займати становища в Тисячолітньому Посередницькому Пануванні. Це стосується однаково як Молодих Гідних, антитипічних левитів Гершона, так iрешти посвячених, антитипічних нетинеїв (підданих левитам – Езд. 8:20; див. ТП ’96, 26-32). I так, як Старожитні Гідні, вони отримали добре свідоцтво, тобто доказ посідання Духа, Правди, a також, що є приятелями, слугами i перспективними Божими синами (Рим. 8:16; Е 15, розділ 10).Радіймо цьому i не дозвольмо, щоб хто-небудь говорив нам, що несплоджені посвячені Божі слуги не мають Святого Духа, a також свідоцтва Святого Духа i не можуть брати участі у Господній Вечері! 

ПАСХА В ДРУГОМУ МІСЯЦІ 

Існує набагато більше доказів у досвідченнях Ізраїлю, які підтверджують, що посвячений Божий люд (несплоджений від Духа, a лише посвячений) має брати участь у Господній Вечері, щоб таким чином показати (1) свою пам’ять про нашого Господа Ісуса i Його смерть, (2) свою віру, яка представляє виправдання через Його зламане тіло i пролиту кров, але не (3) участь з Ним в Його жертвенній смерті (яка стосується антитипічних перворідних, тобто первенців). Навіть людство під час Тисячолітнього Панування буде брати участь в Пам’ятці в значеннях (1) i (2).

Святкування Пам’ятки рештою людей в Тисячолітті є представлено особливо в Пам’ятці, святкованій на місяць пізніше, описаній в Чис. 9:1-14.Особи, котрі були «нечисті через дотик до тіла померлої людини» під час святкування Пасхи 14 Нісана, першого місяця, зображують тих, які в цьому житті залишаються в стані Адамового зіпсуття i тому не надаються до того, щоб брати участь у вибірковому спасінні Віку Євангелії i в теперішній участі у Пам’ятці, яка є лише для посвячених. Подібно i ті, які знаходяться в «далекій дорозі» (10-й в.), подорожні, зображують мандрівників в блуді: номінальних євреїв, номінальних християн i поган, котрі подібно не є в стані, придатному до участі у спасінні з вибору у Віці Євангелії i до взяття тепер уділу в Пам’ятці (деталі в ТР ’74, стор. 5).

В типі нечисті особи або подорожуючі, після очищення брали участь в Пам’ятці 14 дня другого місяця. День 14 Нісана є типом Віку Євангелії, a14-й день другого місяця є типом періоду, який наступає після Віку Євангелії – Тисячолітнього Посередницького Панування. Антитипічними нечистими i подорожніми, котрі стануть очищені i посвячені Єгові через щорічне святкування Пам’ятки, буде загальний людський рід, народжені пізніше, тобто попервістки, котрі представляють під пануванням Царства (1) свою пам’ять про Ісуса i Його смерть, вічне ушанування ними найбільшої події в історії, (2) їх віру, яка представляє виправдання через Нього, але очевидно не символізуючи (3) уділу в жертвенній смерті з Ним.

3 огляду на факт, що антитипічні посвячені слуги другого місяця, тобто реституційний клас, будуть брати участь в хлібі i чаші в значеннях (1) i (2),це ясно показує, що «ті, що посвячуються між віками», освячені Духом, але несплоджені від Духа, посвячені слуги Єгови, які живуть в наш час, котрі є передтисячолітнім насінням Авраама, повинні брати участь в хлібі i чаші, щоб демонструвати пункти (1) i (2), як подано вище. 

НЕСПЛОДЖЕНІ  ВІД  ДУХА  АПОСТОЛИ  БРАЛИ  УЧАСТЬ 

Розгляд цієї справи ще з іншої точки зору допоможе нам зрозуміти, що освячені Духом несплоджені від Духа посвячені повинні брати участь в Пам’ятці з огляду на факт, що Апостоли брали участь в першій Господній Вечері з Ісусом, будучи посвяченими, хоча несплодженими від Духа (хоча в невеликій мірі посідали Духа – Ів. 20:22).

Апостоли не могли бути сплодженими від Духа раніше, ніж був зісланий Святий Дух в Зелені Свята.

Перед Зеленими Святами їх стан був подібний до того, в якому знаходяться тепер «ті, що посвячуються між віками», хоча Апостоли мали перспективне сплодження від Духа в Зелені Свята i членство в тілі Христа, що в часі утиску з 1914 року не є доступним (0б. 7:1-3; Іс. 66:7; Ам.9:13; див. ТР ’72, стор. 65-87).

Таким чином є цілком очевидно, що вожді «СЄ», які навчають, що несплоджені від Духа посвячені слуги Єгови повинні лише спостерігати за тим, як хліб i чаша передаються в зібранні, але не брати участі в Господній Вечері, проявляють непослух щодо виразних інструкцій Єгови, Ісуса, aтакож Апостолів, i втрачають один з найбільш благословенних аспектів християнського життя – участі в Пам’ятковому хлібі i чаші. Здається ясним, що їх наказ спостерігати, a не брати участі в Пам’ятці, є – вживаючи слова з Вартової Башти за квітень 1981 року – «навчанням штучногоi впровадженого людиною обмеження, накладеного на них».

Заохочуємо всіх посвячених тепер, котрі властиво проекзаменували себе i очистились, щоб не тільки спостерігали за іншими учасниками, a також самі брали участь в прийманні хліба i чаші в Господній Вечері в значеннях, вияснених в пунктах (1) i (2). Нехай ці справи зрозуміло вияснить той, хто головує в служінні Пам’ятки, i скаже, що прийняття участі є (1) проявом пам’яті про смерть Ісуса i (2) віри, яка присвоює виправдання через Його зламане тіло i пролиту кров, але не є (3) нашим уділом з Ним у жертвенній смерті. Через те ніхто, навіть вожді «СЄ», не можуть сказати, що ми фальшуємо справу участі в Пам’ятці.

Католицький клір позбавляє своїх прихильників можливості брати участь в чаші. Лише дозволяє брати участь в хлібі під час євхаристії. A «СЄ» йдуть далі! Вони не погоджуються на те, щоб їх прихильники з «великого натовпу» брали участь в хлібі i чаші під час святкування Пам’ятки! 

Теперішня Правда № 36, 2005 р.