Ап. Павло в посланні до Галатів 5:15 дуже гострими словами застерігає від злого поступування деяких осіб, які вважають, що належать до Господнього народу: “Коли ж ви кусаєте та їсте один одного, то глядіть, щоб не знищили ви один одного!” (KJV). Звичайно, ці слова не відносяться до буквального кусання, поїдання і знищення, бо він не адресує їх до людей з людожерськими нахилами, але до нових створінь. Тому це кусання, поїдання і нищення є символічним, хоча не менш правдивим. Ця ілюстрація натякає на диких звірів, які б’ються між собою, в результаті один одного кусають, їдять і нищать. Існує символічне кусання, яке полягає на розриванні нового створіння на частини, поїданні і, якщо продовжується, то його повному нищенні. Часто не братні слова і вчинки кусали й розшарпували на частини віру нових створінь, їх надії, любов, послух і т. п. І не рідко під впливом такого трактування нове створіння нищилося.
Чи ми ніколи не чули про таких осіб з Господнього люду, яких погано трактували свої брати словом і ділом, і вони були до певної міри були позбавлені можливості зросту в різних достоїнствах характеру? Чи ми не чули про деяких з них, скривджених в своїх достоїнствах нового створіння так, що були повністю знищені як нові створіння? Зі смутком треба сказати, що такі речі мали місце. Так діється майже завжди тоді, коли ми кладемо камінь спотикання на дорозі наших братів, які витривало, в тому самому дусі, взаємно відповідають кусанням чи, знеохотившись, відходять.
Таке кусання, поїдання й нищення робиться різними способами. Деякі серед Господнього люду настільки сварливі, що як терни при дорозі розривають кожного, хто біля них проходить і реагує в тому самому дусі. Такі кусають миролюбність і поїдають її в своїх братах. Деякі шорсткими, різкими, і навіть брутальними словами кусають своїх співбратів, викликаючи в них гнів та образу, поїдаючи таким чином їх довготерпеливість. Інші через підозри, виражені словом, наповнюють своїх братів смутком, а в такий спосіб кусають і поїдають їх радість. Деякі через мстивість кусають і поїдають їх і викликають в них образу, тим самим поїдаючи частину їх любові. Інші через зарозумілі погляди, гордовиті слова і нахабні вчинки шматками відгризають своїм братам товариськість, отруюючи її в такий спосіб. Ще інші, через свою впертість кусають і їдять тихість своїх братів. Інші внаслідок нестриманості кусають і поїдають любов своїх братів до участі в зібраннях. Деякі через свою амбіцію, аби бути кимось, кусають і їдять прагнення своїх братів до взаємної єдності, а через розділення стада впроваджують сектантський дух там, де колись панувала духовна єдність. Деякі внаслідок марнославства втрачають доброзичливу оцінку своїх братів, і тим самим кусають і поїдають їх визнання. Деякі через холод і байдужість кусають і поїдають братерську ввічливість інших нових створінь. Деякі через навчання і розповсюджування блудів кусають і поїдають братів у їх вірі. Деякі через постійне вишукування вад кусають і поїдають своїх братів в їх відвазі і властивій вірі в себе. Деякі через нетактовне нагадування цілком забутих вчинків розпалюють суперечки, і таким чином кусають і їдять братерську ввічливість. Деякі через нетактовну критику кусають і поїдають ревність своїх братів. Інші через самолюбство кусають і поїдають любов своїх братів. Деякі через песимізм кусають і поїдають довіру своїх братів. Деякі внаслідок неспокою й невіри поїдають спокій своїх братів. Отож, деякі різними чисельними способами кусають і поїдають один одного. Натомість той, кого їдять, слабо реагує на погане трактування.
Цей дух кусання і поїдання не походить від Господа, бо його природа й наслідки противні тому, чого очікує Господь. Тому Він мусить походити від тіла, світу і противника. Якщо ми придивимось до вище згаданих рис – сварливості, злих розмов, вираження злих підозр, мстивості, пихи, гордовитості, нахабності, впертості, різкості, самолюбної амбіції, сектантства, марнославства, прохолодності, байдужості, навчання блудів, вишукування вад, пригадування забутих вчинків, відсутність тактовності, самолюбства, песимізму, злих сугестій і т. д. – то відразу розпізнаємо, що таке кусання і поїдання в жодному значенні не випливає з Господнього духа. Воно скоріше випливає з духа цього світу, тіла і противника.
Отже, джерелом такого кусання і поїдання є зло. Тому ціллю зла не може бути нічого іншого як зло і, звичайно, це розважання озброює нас проти звички взаємного кусання і поїдання. Воно, безперечно, зраджує його власний характер, походження й ціль, виявляючи добре розвинутому новому створінню пляму зла, щоб застерегти від нього. Наша ненависть до духа цього світу, тіла і противника повинна спонукати нас до спротиву такому кусанню й поїданню. Наша любов до Господа, Правди і братів повинна узброїти нас проти нього, а наше прагнення розвинути Христову подобу повинно зміцнити нас проти нього. Немає справжнього виправдання для звички кусання і поїдання. Проти нього виступає кожний аргумент мудрості, справедливості, любові та сили. Той факт, що ми робили це зло в минулому, і що в більшій чи меншій мірі воно складає риси нашого характеру, не може виправдати нашої податливості щодо нього. Цей факт скоріше закликає нас до вживання протидіючих засобів. Ніщо не заслуговує на увагу, що сприяє цій ваді, але все є варте заходу, що веде до звільнення від неї.
Згубні результати
Коротко застановімося над згубними результатами цієї звички. Вона противиться Божим діям в нових створіннях. Викликає обурення й опозицію Бога. Деформує нові створіння. Без сумніву, вона зневажає Господа. Шкодить його дітям. Викликає його незадоволення. А тому, з Божої точки зору, призводить до поганих наслідків. Приносить втрату для Ісуса, бо приносить шкоду його практиці. По причині цієї звички гинуть деякі, за яких Він помер, що безперечно Його засмучує. Занечищує частину тих осіб, яких Він старався очистити, що дає Йому додаткову працю, щоб подолати злі наслідки. Таким чином приносить нашому Господу погані результати. Ослаблює одне нове створіння і призводить до того, що його праця над осягненням перемоги стає труднішою. Спричиняє спотикання іншого нового створіння, що загрожує його перемозі. Часто приводить нове створіння до занепаду, тим самим, спричиняє втрату ним корони, даної йому Богом. Робить так, що нове створіння як особа грішить, через що нищить свою сполуку з Господом. Допроваджує нове створіння до кривдження своїх братів і таким чином руйнує його спільноту з ними. Більше того, кусання і поїдання є дуже шкідливим для того, хто кусає і поїдає. Воно шкодить його новому створінню, спричиняє втрату певної міри любові Отця, ласки Сина і спільності Святого Духа. Через принесення шкоди своїм братам його поступування стосовно них стає більш чи менш безплідним і підступним. Призводить до того, що його власна перемога є труднішою, більш сумнівною і менш плідною. Безумовно, вона обмежить його теперішню і майбутню корисність для Господа. Зменшить його теперішні і майбутні благословенства і привілеї. Якщо ця звичка невиліковно закріплена і в характерах нових створінь, то спричинить втрату можливості одержання будь-якого становища, передбаченого Богом на теперішній і майбутній час. В багатьох випадках це коштувало втрати корони і відпадання до Великої Громади через таке поступування. Не мало зборів стали розірвані по причині цієї поганої звички. Часто вона давала світові можливість дошкуляти й кривдити Церкву. Можна сказати, цю погану звичку супроводить всяке погане слово і діло, разом із знищенням тих, хто тим займається чи реагує на нього.
Абсолютно безперечно, якщо будь-хто з люду Божого має цю безбожну рису, то повинен старатися усунути її. Проаналізуймо ретельно самих себе, щоб дізнатися, чи це безбожне поступування не задіює будь-яку з прикмет нашого характеру. Якщо ми переконаємося, що так, то визнаймо це перед Господом, благаймо Його через заслугу Ісуса про прощення і стараймося залишити таке поступування через викорінення вад, з яких воно випливає. Помістімо замість кожної поганої риси в нас, з якої це поступування випливає, протилежне їй достоїнство, оскільки лише таким чином ми умертвимо ці риси і їх злий плід – кусання і поїдання одні одних. Понад усе активізуймо в своїх серцях Христову любов. “Любов Христова панує над нами.” Будучи впроваджена в чин, вона знищить звичку кусання і поїдання. Такого кусання і поїдання немає в серці, над яким “Любов Христова панує”. Взаємозв’язок, в якому виступає Гал. 5:15, подає нам цю думку. Процитуємо Гал. 5:13-17, 22, 23: “любов’ю служити один одному! Бо ввесь Закон в однім слові міститься: Люби свого ближнього, як самого себе! Коли ж ви гризете та їсте один одного, то глядіть, щоб не знищили ви один одного! І кажу: ходіть за духом, і не вчините пожадливости тіла, бо тіло бажає противного духові, а дух противного тілу, і супротивні вони один одному, щоб ви чинили не те, чого хочете. А плід духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, лагідність, здержливість: Закону нема на таких!” Улюблені брати, якщо нас торкнувся звичай кусання і поїдання, стараймося знайти і серйозно щиро застосувати Божі ліки на цю духовну хворобу, з думкою щойно процитованих віршів. Правильне вживання ліків призведе до гарантованого вилікування цієї хвороби та її згубних наслідків.
Т.Р. ’88, 110-112.
Теперішня Правда №43
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
Мою голову Ти намастив був оливою, моя чаша – то надмір пиття! — Пс. 23:5.
Повна чаша, яка переливається, має подвійне значення. Це є чаша радості й чаша смутку, і в обох випадках вона переливається. Той, хто хотів би брати участь в радості Господа, мусить також брати участь в Його чаші страждань. Ми мусимо страждати з Ним, якщо хочемо царювати з Ним. Теперішні страждання ми вважаємо негідними навіть порівняння з славою, яка об’явиться в нас, і тому ми можемо радіти в терпіннях, бо як терпіння будуть переливатись, то подібно і радість теж буде переливатись, і ми зможемо повторити за Апостолом: «Радійте… і знову кажу: радійте!». – R 3268
* * *
Голова Церкви, наш Господь Ісус Христос, був помазаний Святим Духом без міри, і це помазання спливало додолу по Тілі. Досвідчення, встановлені Богом для цього класу, були чашею, що переливалась, багатою на благословенства від Господа, що вимірювалися смутком і радістю. Але висота радості була більшою, ніж глибина смутку, і цього слід було сподіватися.
Співзвучні вірші: Пс. 45:8,9; 92:11; Іс. 61:1-3; Мат. 3:16; Дії 10:38; Ів. 14:16,17,26; 15:26; 16:7; 15:11; 16:20-24,33; 17:13; Дії 13:52; Рим. 14:17; 15:13; 2 Кор. 12:10; Євр. 10:34; Як. 1:2; 1 Пет. 4:13; 2 Кор. 1:8,9; 4:7-12,16-18; 6:4-10; 11:23-30; Євр. 12:6-9; 1 Пет. 5:9.
Пісні:
Вірші Зоріння: 26. Статті з Вартової Башти: R 5653
Питання: Які я мав досвідчення на минулому тижні, пов’язані з думкою цього вірша? Як були сприйняті? Що мені в них допомагало або перешкоджало? В чому був результат?
Отже, як ви прийняли були Христа Ісуса Господа, так і в Ньому ходіть, бувши вкорінені й збудовані на Ньому, та зміцнені в вірі, як вас навчено, збагачуючись у ній з подякою — Кол. 2:6,7.
Загальна думка вчителів фальшивих доктрин, які вважають, що утвердження в вірі не є потрібним ані доцільним, є наступна: бути так утвердженим означає бути фанатиком. Це є правдою у випадку особи нечесної в своїх стремліннях щодо прийняття і непохитної оборони того, що ніколи не було доказане ані здоровою логікою, ані авторитетом Біблії. Але той, хто в простоті віри, опираючись на авторитет Бога, приймає Його Слово, не є немудрим фанатиком. І такі, і лише такі, що так роблять, є утверджені в Правді. Різниця між утвердженим і непохитним християнином та фанатиком полягає в тому, що один утверджений в Правді, тоді як інший – в неправді. – R 3215
* * *
Ми приймаємо Ісуса Христа як Господа, піддаючи свою волю і приймаючи Його волю як нашу власну. Так має бути завжди. Ми вкорінені в Ньому, коли з Нього черпаємо заспокоєння наших потреб. Ми на Ньому збудовані, коли будуємо характер, подібний до Його характеру. Ми утверджені в вірі, згідно з Його Словом, коли непорушно в ньому залишаємось. І збагачуємось в вірі з подякою, коли з вдячністю зростаємо в ній.
Співзвучні вірші: Ів. 1:12; Фил. 1:27; 1 Сол. 4:1; Юди 3, 20; Еф. 2:20-22; 3:17; 4:1; Кол. 1:23; 3:17; Іс. 61:3; 1 Кор. 3:9,11; 1 Пет. 2:5; 2 Пет. 2:12; Дії 20:32; 2 Кор. 1:21.
Пісні:
Вірші Зоріння: 23. Статті з Вартової Башти: R 5557
Питання: Які я мав досвідчення на цьому тижні, пов’язані з думкою цих віршів? Як я їх сприйняв? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? Який був результат?
А оце та обітниця, яку Він Сам обіцяв нам: вічне життя — 1 Ів. 2:25.
Ми всі повинні розуміти, що теж маємо щось робити, аби дорогоцінні Божі обітниці здійснювались в нас. У зв’язку зі справами теперішнього життя Він обіцяв, що хліб і вода будуть нам забезпечені, але це не означає, що ми маємо занедбувати відповідні нагоди, щоб їх здобути. Він також обіцяв нам участь в майбутньому Царстві, але ми самі повинні зробити так, щоб наш поклик і вибір був певним. Бог є цілком здатний і завжди охочий виконати все зі Свого боку в кожній справі. Але Він покликав нас, щоб ми показали нашу віру в наших ділах, нашій співпраці з Ним усіма розумними способами. – R 3204
* * *
Вічне життя не є природною вродженою властивістю людини, але даром, даним Богом тим, характери котрих перебувають в гармонії з Його характером. Для вірних ця обітниця є певна, підтверджена присягою Єгови. Якщо ми вірні, то наша віра може з непохитною певністю очікувати виконання Божих обітниць. Чи ж така обітниця не має нас надихати до лояльності щодо Бога?
Співзвучні вірші: Пс. 21:5; 133:3; Дан. 12:3; Мат. 19:29; Лук. 20:36; Ів. 3:14-17; 4:14; 5:24,25,29,39; 6:27,40,47,50-58,68; 10:10,28; 12:50; 17:2,3; Дії 13:46,48; Рим. 2:7; 5:21; 6:22,23; 1 Кор. 15:53,54; 2 Кор. 5:1.
Пісні:
Вірші Зоріння: 251. Статті з Вартової Башти: R 5608
Питання: Як цей вірш вплинув на мене на цьому тижні? Чому? З якими результатами?
І горе мені, коли я не звіщаю Євангелії! — 1 Кор. 9:16.
Ми повинні завжди бути готовими розповісти іншим найкращі новини, які знаємо. Співчуття до стогнучого створіння в його різних життєвих труднощах повинно привести нас до того, щоб ми завертали увагу на Господні обітниці щодо наступаючого Царства і благословенств, які будуть доступні всім народам землі. Хто щоденно не проповідує таким чином при будь-якій відповідній нагоді, той дає доказ, що йому або бракує знання чи віри в об’явлені речі, або не робить цього з причини самолюбства, яке Господь не може похвалити. Перебування в такому стані остаточно позбавить його участі в Царстві. – R 3204
* * *
Під Євангелією розуміється добра новина про спасіння в Ісусі і через Ісуса. Найвищий привілей, який може отримати людина, це – надання їй функції вісника Євангелії. Ті, котрі сповнені духом цього становища, дуже засмучуються в своєму серці, коли не можуть виконати своєї місії. Виконання цієї функції так глибоко укорінене в їх характері, що позбавлення їх привілею звіщання Євангелії робить їхні серця нещасними.
Співзвучні вірші: Пс. 40:9,10; Екл. 11:6; Мар. 8:38; 2 Тим. 1:8; Єр. 1:17; 20:7,9; 23:29; Ам. 3:8; 7:15; Ів. 18:37; Дії 4:20; 9:6,15; 26:16-20; 1 Кор. 1:18; 15:58; 2:4; 15:2; Кол. 1:5,6; 4:17; Рим. 1:14-16; 1 Сол. 1:5; 2 Тим. 4:2; Євр. 4:12.
Пісні:
Вірші Зоріння: 138. Статті з Вартової Башти: R 5893
Питання: Чи я проповідував Євангелію на цьому тижні? Як ? Чому? Що мені в цьому допомагало чи перешкоджало? Які були результати?
Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі — Рим. 8:14.
Отже, Дух є тим провідником, завдяки якому ми можемо пізнати наше справжнє становище, і не лише на початку бігу, але й при його кінці. Якщо ми є проваджені Духом Божим, – якщо це той напрямок, у якому ми прямуємо, якщо це те, чого ми шукаємо, – тоді ми є синами Божими. Він визнає і підтримує всіх, які приходять до Нього через Христа, які надіються на заслугу Господа Ісуса і які надалі перебувають в такому стані серця. – R 3200
* * *
В цьому вірші під Духом Божим розуміється Божа вдача в Його дітях. Його вдача поєднує в собі мудрість, справедливість, любов і силу в досконалій гармонії. Ті, чиї мотиви, думки, слова і вчинки є побуджені і підтримувані цією вдачею, мають Божу печатку, яка свідчить, що вони належать Йому. Через те вони мають, можливо, найсильніше свідоцтво Божого синівства. О, яка ж за знатна та родина, знаком і печаттю якої є Божий характер!
Співзвучні вірші: Вих. 33:13,14; Чис. 9:15-23; 2 Хр. 5:13,14; Пс. 5:9; 23:2,3; 25:5,9; 32:8; 143:10; Пр. 8:20,21; Іс. 48:17; Ів. 16:13; 1 Кор. 3:16; 6:19; Гал. 4:6.
Пісні:
Вірші Зоріння: 113. Статті з Вартової Башти: R 5582
Питання: Чи я маю свідоцтво Духа про яке говорить цей вірш? Як воно проявлялося? Які були результати?
Коли духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити — Рим. 8:13.
Умови, на яких ми можуть тривати наші відносини з Господом і зберігатися надію участі в славі воскресіння, полягають, як це виразно зазначено, в умертвленні тілесних вчинків, стримуванні тілесних нахилів – умертвленні, розпинанні та вживанні їх в службі для Господа і Його справи. Таке умертвлення вчинків тіла, така боротьба проти слабостей тіла, є тим, про що Апостол в іншому місці говорить як про «війну», коли каже нам, що тіло воює проти духа, а дух проти тіла, тому що вони супротивні і будуть опонентами аж до кінця життя. Якщо, однак, дух є охочий і бореться в міру своїх можливостей проти слабостей тіла, то Господь зарахує таку боротьбу як повну перемогу через заслугу Відкупителя.
– R 3200
* * *
Під духом мається на увазі нове серце, розум і воля, а під тілом – людська натура. Під вчинками тіла маються на увазі самолюбні, світові, облудні і грішні нахили та їх вчинки. Вчинки тіла умертвляються особливо двома способами: через витіснення їх протилежними їм добрими якостями і вчинками і через обмежування вчинків тіла тими добрими якостями і вчинками, які не є їм протилежні. Хто так поступає – осягне життя.
Співзвучні вірші: Гал. 4:6; 5:16,17,22,25; 6:8; Еф. 3:16; Кол. 3:10; 1 Пет. 2:21; 3:4; Рим. 6:6-23; 8:11; 1 Кор. 3:16; 6:19; Еф. 4:22-32; Кол. 3:5-9; Повтор. 30:6; Єз. 18:21; 33:15,16; Зах. 4:6; Мат. 16:25; 19:12, 16, 21; Лук. 18:29,30; Ів. 12:25.
Пісні:
Вірші Зоріння: 144. Статті з Вартової Башти: R 5805
Питання: Які я мав досвідчення на цьому тижні, пов’язані з думкою даного вірша? Який ужиток я зробив з цих досвідчень? Якими були результати?
Бо Бог бачить не те, що бачить людина: чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце — 1 Сам. 16:7.
Якщо ми випустили з уваги той факт, що Бог дивиться на нас з точки зору волі, і якщо дійшли до того, що оцінюємо себе (і що Бог нас оцінює) за тілом, то напевно ми в такій же мірі впадемо в темноту, замішання та знеохочення. Але з іншого боку не забуваймо, що дух або воля вважається живою по причині її праведності, гармонії з Богом. Тому ніколи не будьмо недбалими щодо нашої волі чи намірів, які керують нашою поведінкою в житті, але пам’ятаймо, що кожна недбалість буде означати пропорційну втрату духовного життя. Для нас завжди є можливим правильне бажання, бо лише абсолютно лояльна воля може бути прийнята Богом в Христі. – R 3200
* * *
Критерій судження багато свідчить про характер особи, яка ним керується. Поверховість і помилковість, як риси характеру пересічної людини, проявляються в її судженні на підставі зовнішнього вигляду. Характер Єгови об’являється в Його способі судження. Замість оцінювати на підставі зовнішнього вигляду, Він проникає в суть справи і базує Свою оцінку на тому, що є дійсним, а не на тому, що тільки здається. Всі речі є оголені і відкриті перед Його всевидючим оком. Наскільки це можливо, ми повинні судити, опираючись не на тому, що здається, а на дійсності.
Співзвучні вірші: Повтор. 10:17; 2 Хр. 19:7; Йов 34:19; 37:24; Мат. 22:16; Ів. 7:24; Дії 10:34,35; Рим. 2:16; 2 Кор. 10:7; Гал. 2:6; Еф. 6:8,9; Кол. 3:25; Як. 2:1-6.
Пісні: 93, 64, 114, 27, 36, 40, 51 / 101, 126, 53.
Вірші Зоріння: 139. Статті з Вартової Башти: R 5652
Питання: Чи я на цьому тижні судив по вигляду чи згідно дійсності? Чому? Як? З якими результатами?
А страва тверда – для дорослих, що мають чуття, привчені звичкою розрізняти добро й зло — Євр. 5:14.
Ті, які мають правдиву і щиру віру в Бога, охоче довіряють Його словам. Ці підставові засади вчення повинні бути вже раніше в них утверджені. Будована ними будівля з золота, срібла і дорогоцінного каміння повинна вже бути в більшій мірі зведена, а пов’язана з нею праця повинна постійно просуватись вперед. Коли вони лояльні і вірні Богу, тоді вони здатні відрізнити правду від неправди. Ми повинні знати, у що ми віримо і чому так віримо, а тоді відважно і без компромісу це проповідувати, бо «коли сурма звук невиразний дає, – хто до бою готуватись буде?». – R 3199
* * *
Як буквальні діти не мають фізичних органів, достатньо сильних, аби перетравлювати тверду їжу, так і духовні діти не мають достатньо сильних органів, здатних засвоювати тверду духовну їжу. Треба бути добре розвиненим у Христі, щоб властиво правильно найглибші правди, а такий розвиток можна осягнути тільки через безперервне тренування розумових, моральних і релігійних здібностей в духовному значенні. Як фізичні, так і духовні м’язи зміцнюються через тренування.
Співзвучні вірші: Єр. 15:16; Єз. 3:3; Ам. 8:11-13; Рим. 16:19; 1 Кор. 2:6-16; 13:11; 14:20; 1 Пет. 2:2; Пс. 119:99; 131:2; Еф. 3:5; 4:13-15; Кол. 3:16; 2 Тим. 3:15-17; Євр. 6:1; 2 Пет. 3:16-18; Як. 1:18-25.
Пісні:
Вірші Зоріння: 8. Статті з Вартової Башти: R 5688
Питання: Як досвідчення минулого тижня підтвердили цей вірш? Яке добро з того вийшло?
Та й усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі, – будуть переслідувані — 2 Тим. 3:12.
Слід сподіватися опозиції, і вона, без сумніву, буде тривати аж до закінчення нашого бігу в смерті. Терпеливо змиритися з цією опозицією означає пожертвувати своїми власними природними бажаннями щодо дружби та різних приємностей теперішнього життя, зносити труднощі як добрі воїни для справи Правди і переборювати перешкоди (в якому б вигляді вони не прийшли), прикладаючи наші зусилля, щоб чинити Божу волю і працю, пов’язану з просуванням інтересів Його Царства. Дійсне тривання в Господній службі – це, в першу чергу, постійне й уважне досліджування Божого Плану; по-друге, присвоювання його духа; а це веде, по-третє, до палкої ревності в реалізації цього плану, а також до активності в цій службі відповідно до наших здібностей, незалежно від ціни або жертви, якої це від нас вимагало б. – R 3199
* * *
Ті, що живуть у Христі Ісусі – це посвячені. Посвячення робить їх жертвувателями для праведності в світі, в якому перевага надається беззаконню, а невигоди – праведності. Посвячені не можуть інакше поводитись, як тільки переносити переслідування від тих, чиє самолюбство супротивне вчинкам посвячених. Отже всі вірні будуть переслідувані.
Співзвучні вірші: Бут. 49:23; Йов 12:4,5; Пс. 11:2; 37:32; 38:21; 44:16-19, 23; Пр. 29:10, 27; Іс. 29:20, 21; 51:12,13; 59:15; Єр. 20:8; Мат. 5:10-12,44; 10:16-18,21-23, 28; 24:8-10; Лук. 6:22,23; Ів. 15:18,19; 16:1,2; Дії 28:22; Рим. 8:17,35-37; 1 Кор. 4:9-13.
Пісні:
Вірші Зоріння: 121. Статті з Вартової Башти: R 5116
Питання: Чи побожне життя було для мене причиною переслідувань на цьому тижні? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? Як я це переносив? Які були результати?
Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити — Мат. 20:28.
Якщо ми посвятились Господу, тоді кожна жертва з наших слушних прав та інтересів на нашу власну користь як християн, або на користь чоловіка чи дітей, батька чи матері, сусідів чи друзів, братів у Христі, розцінюється Господом як зроблена для Нього; та якби ці самі послуги були зроблені з інших мотивів, – ким-небудь невиправданим і непосвяченим Господу, або зроблені лише для користі тих осіб, а не як жертва для Господа, – то такі речі не будуть нам, як посвяченим, зараховані як жертви.
– R 3265
* * *
Як чудово, що Син Людський, видатний нащадок Адама, прийшов не для того, щоб служили Йому, але щоб послужити іншим. Наскільки ж Син Людський перевершив людину Адама, бо Адам служив собі і зруйнував надію цілого людства, тоді як Ісус, служачи іншим, довершив спасіння для цілого людства. Він перевершив першого Адама настільки, наскільки безкорисливість є вищою від самолюбства. Тому Він є для нас прикладом, і якщо ми будемо Його наслідувати, то будемо надаватись до Царства.
Співзвучні вірші: 2 Кор. 8:9; Мат. 1:21; 4:23; 5:17; 9:13; 15:24; 18:11-14; 20:25-27; Мар. 1:38; Лук. 1:78; 4:18; 22:27; Ів. 4:34; 10:10; 13:4-17; 18:37; Дії 10:38; Гал. 5:13; Євр. 2:9,14,15,18.
Пісні: 112, 13, 20, 67, 93, 86, 116 / 63, 70, 76.
Вірші Зоріння: 163. Статті з Вартової Башти: R 5375
Питання: Яке значення мав для мене цей вірш минулого тижня? Як я його застосовував? Чому? Які були результати?
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: