Майбутній Ад

 МАЙБУТНІЙ АД

      Ця стаття порушує питання «аду» майбутньої епохи.

     Ми зауважили, що тоді як слова шеол і хадес вживаються до опису першого аду, то вони не відносяться ані до (1) місця мук, ані до (2) місця, що складається з двох переділів: одного, що дає щастя праведним, і другого, що є місцем мук для злих; ми радше прийшли до висновку, що ці слова відносяться до (3) стану несвідомості першої смерті, – безпам’яті – до якого усі були засуджені внаслідок Адамового гріха і з якого повернення обіцяне при воскресінні. Оскільки це правда, то ми визнаємо, що коли всі померлі в Адамі будуть пробуджені з несвідомості стану смерті, то перший ад буде повністю знищений (Об. 20:13,14). 

Заява 14 віршу: “Смерть же та ад були вкинені в озеро огняне” виразно відноситься до іншого, другого аду, бо яким чином ад міг би бути вкинений в озеро огняне, якби був тільки один ад? Тим другим адом є друга смерть (Об. 20:14; 21:8), якій підлягатиме особа, котра поповнює гріх цілком свідомо. Це стан абсолютного, цілковитого і вічного знищення. Хоча Ісус через заплату ціни викупу за Адама і його рід гарантує всім воскресіння з першого аду (Ос. 13:14; Ів. 5:28,29), то ніхто не має ніякої можливості повернення з другого аду, оскільки Христос, згідно зі Святим Письмом, “уже більш не вмирає” (Рим. 6:9; Євр. 10:26). Таким чином ті, котрі вповні грішать, втрачають свою ласку без жодної надії на вічне життя, оскільки їх гріх вимагав би нового розп’яття  Божого Сина як індивідуальної ціни викупу за них (Євр. 6:4-6). Їх знищення є вічним знищенням – другим адом, з якого немає жодного воскресіння. 

РІЗНІ МЕТАФОРИЧНІ ЗВОРОТИ

 Святе Письмо згадує про другий ад принаймні п’ятьма різними способами: (1) озеро огняне; (2) геєнна; (3) огонь, що не гасне; (4) огонь вічний; (5) шеол. У цій статті ми обговоримо перший з них і розважимо деякі відповідні вірші Святого Письма. 

Оскільки всі випадки появи звороту “озеро огняне” ми знаходимо в символічній книзі (Об. 19:20; 20:10,14,15; 21:8; в трьох із поданих уривків слово “сірка” додане до вислову “озеро огняне”), то розважимо їх як символічні звороти.

Те, що Об’явлення є символічною книгою, показано в Об. 1:1: “Об’явлення Ісуса Христа, яке дав Йому Бог, щоб показати Своїм рабам, що незабаром статися має. І Він показав, і послав Своїм Анголом рабові Своєму Іванові”. Слово показав у цьому вірші наводить на думку, що ця книга, як правило, подана скоріше в знаках і символах, аніж буквальним способом.

Книга Об’явлення описує таким чином остаточне знищення зла і непоправних грішників – їх вічне знищення. Це показано через вкинення їх в озеро огняне, яким є друга смерть. Додання сірки посилює цей символ, оскільки дими огню і сірки були найбільш пагубними чинниками, що поширювали смерть, які були знані старожитнім.  Поєднання цих символів підкреслює думку вічного знищення.

 Огонь – біблійний символ знищення

 Окрім Об’явлення багато уривків Святого Письма використовують огонь як символ знищення. В Мал. 4:1 читаємо: “Бо ось наступає той день, що палає, як піч, і стануть всі пишні та кожен, хто чинить безбожне, соломою, і спалить їх день той, який наступає, говорить Господь Саваот, Який не позоставить їм кореня, ані галузки”. Згаданий тут день є великим днем гніву Єгови, в якому буде знищений  теперішній порядок речей. Це символічно показано в словах “що палає, як піч”. Пишні, великі цього теперішнього злого світу, що знаходяться під керівництвом сатани, будуть символічно спалені як стерня, так, щоб не залишилося ні кореня, ані галузки, які могли б пізніше розвинутися.

Яків 3:6: “І язик то огонь. Як світ неправости, поставлений так поміж нашими членами, язик сквернить усе тіло, запалює круг життя, і сам запалюється від геєнни”. Ад в цьому вірші (в деяких перекладах – прим. перекл.) походить від грецького слова геєнна. Яків символічною мовою показує згубний вплив злого язика – язик запалений (символічно) від геєнни, яка представляє також другий ад. Функція язика полягає в тому, що коли над ним властиво не панувати, то він опоганює цілу особу – характер, працю, гідність, уряд, становище, а також відношення даної особи до інших. Він ранить усіх, з ким стикається, а якщо йому дозволити на свободу дій без жодного нагляду, то призведе до другої смерті усіх, хто буде на пробі до життя. 

ШІСТЬ РЕЧЕЙ, ЩО ВКИНЕНІ ДО ОЗЕРА ОГНЯНОГО

 Ось інші уривки, які доводять, що Святе Письмо часто застосовує огонь як символ знищення: Плач Єр. 4:11; Соф. 3:8,9; Рим. 12:20. Крім того, це також доведено буквальними уривками Біблії, що стосуються призначення шести речей, про які сказано, що вони будуть вкинені до озера огняного: диявол, звірина, фальшивий пророк, смерть, ад і непоправні (цілком свідомі) грішники. Розважмо кожну з тих речей окремо: 

(1)   Диявол має бути вкинений в “озеро огняне”, як це показано в першій частині Об. 20:10: “А диявол, що зводив їх, був укинений в озеро огняне та сірчане, де звірина й пророк неправдивий”. Порівняймо цей уривок з буквальними уривками, які виразно вказують на його остаточну загибель – Євр. 2:14: “А що діти стали спільниками тіла та крови, то й Він став учасником їхнім, щоб смертю знищити того, хто має владу смерти, цебто диявола”. Ісус став людиною, щоб стати викупною жертвою за Адама та його рід. Це та жертва, яка є підставою вчинення сатани безсилим, і яка в кінці кінців призведе до його знищення.

(2)   Звірина має бути також вкинена в “озеро огняне” (Об. 19:20; 20:10). Правдивий Христос складається з Ісуса, Голови, і Церкви, яка становить Його тіло. Звірина, що символізує великого антихриста, складається з фальшивого Христа: папства як голови, а також ієрархії як його тіла. Вона названа “таємницею беззаконня” (2Сол. 2:7). Ця звірина розпочала своє діло за днів Апостолів від несміливих початків і вчинків, що виникали з безбожних амбіцій певних провідників з-поміж братів. Пророчі описи антихриста виконалися в цій великій системі, що показано як в Книгах Даниїла та Об’явлення, так і в 2Сол. 2:7-9. В цих віршах дослівно описане його остаточне знищення (8в.): “І тоді то з’явиться той беззаконник, що його Господь Ісус заб’є Духом уст Своїх і знищить з’явленням приходу Свого”. Слова Духом уст Своїх відносяться тут до Правди.

(3)   Фальшивий Пророк подібно має бути вкинений в “озеро огняне” (Об. 19:20; 20:10). Цей Фальшивий Пророк відноситься також до великої релігійної системи – Об’єднаного Протестантизму. З порівняння віршів з Об. 19:20 і 16:13 з Об. 13:11-17 ми довідуємося, що Фальшивий Пророк і образ звірини – це одне й те ж. Коли образ звірини почав говорити, то він висунув фальшиві вчення, які призвели до того, що він став Фальшивим Пророком. Зауважмо, що знищення Звірини й Фальшивого Пророка не відноситься до знищення осіб, але до релігійних систем.

(4)   Смерть має бути вкинена в “озеро огняне” (Об. 20:13,14). В 1Кор. 15:26 читаємо: “Ворог останній смерть знищиться”. Святий Павло покликається тут на Адамів процес вмирання і стан смерті. В 21-23 віршах  він каже: “Смерть бо через людину, і через Людину воскресення мертвих. Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть, кожен у своєму порядку: первісток Христос, потім ті, що Христові, під час Його приходу”. У Віці Тисячоліття, під час присутності Христа, всі ті, котрі направляться, отримають право на вічне життя.

(5)   Перший Ад має бути також вкинений в “озеро огняне” (Об. 20:13,14). В Осії 13:14 читаємо: “З рук шеолу Я викуплю їх, від смерти їх вибавлю. Де, смерте, жало твоє? Де, шеоле, твоя перемога? Жаль сховається перед очима Моїми”. В цьому вірші слово могила (яке вживається в деяких перекладах – прим. перекл.), походить від гебрайського слова шеол. Слово шеол виступає 65 разів в Старому Заповіті – три рази воно перекладене як яма, 31 раз як могила і 31 раз як ад (в перекладі Огієнка всюди залишено слово шеол – прим. перекл.). Увесь людський рід сходить до шеолу (стану смерті). В цьому уривку Бог обіцяє, що знищить перший ад через воскресіння померлих, що матиме місце під час Віку Тисячоліття. Він запевнив його знищення через те, що віддав Свого Сина, Ісуса Христа, як ціну викупу, щоб зрівноважити кару смерті, що була накладена на людський рід через гріх Адама. 

Остаточне знищення непоправних грішників

 (6)   Непоправні грішники вкинені в “озеро огняне” (Об. 20:15; 21:8). Багато дослівних уривків показують, що вони будуть знищені – винищені на вічність. У Йова 31:3 читаємо: “Чи ж не погибель для безбожних? Чи ж не нещастя лиходіям?” Псалом 9:6: “Докорив Ти народам, безбожного знищив, ім’я їхнє Ти витер на вічні віки”. Ті, котрі під час і при кінці Віку Тисячоліття властиво не підкоряться справедливим законам і наукам Царства –  помруть:  або як прокляті у віці 100 років, або в Малому Періоді у зв’язку зі спокушанням людства сатаною, як ті, котрі не поповнять своїх днів добром (Іс. 65:20). Так, як у випадку сатани, всі вони будуть викинені з Божої пам’яті. Вони ніколи знову не повернуться, оскільки Бог їх повністю знищить. 

Псалом 145:20: “Господь береже тих усіх, хто любить Його, а безбожних усіх Він понищить!” Збереження всіх справедливих показане тут в контрасті до вічного знищення злих. Ті, котрі вчать теорії вічних мук, пояснили б цей фрагмент більш-менш так: Господь збереже усіх, хто Його любить – буде їх провадити у вічно триваючому житті; але всі безбожні будуть знищені, що означає збереження їх у вічних муках в огні та сірці, під наглядом демонів з вилами. Це є перекрученням значення слова «знищити», оскільки вони подають його значення зовсім навпаки – «зберегти»! Бог не збереже, але цілком знищить, винищить злих, так що вони ніколи більше не повернуться до існування. “І стануть вони, немов їх не було” (Овд. 1:16). 

Знищення тіл і душ

 Деякі роблять помилковий висновок, що знищення непоправних, згадане у приведеному вище вірші, означає знищення їхніх тіл, але не їхніх душ, які, як вони твердять, живуть в місці вічних мук – в озері огню та сірки. Це помилковий висновок, оскільки Святе Письмо в багатьох місцях говорить про знищення душ. (Більше інформації на тему душі можна знайти в нашій брошурці Що таке душа?) Процитуємо деякі відповідні вірші: Псалом 35:17 (KJV): “Господи, чи довго ще будеш дивитися? Врятуй мою душу від їх нищення”. Псалом 40:15: “Хай осоромляться й почервоніють усі ті, що на мою душу зазіхають, щоб її погубити. Нехай назад відступлять і застидаються ті, що тішаться моїм нещастям”. В обох цих віршах промовцем є Давид. Він розумів, що якби життя було відібране в нього, то це означало б знищення його душі (але душа Давида, який не був непоправним грішником, не повинна була бути знищена назавжди). Давид інколи вживається як тип Ісуса і Церкви, які також переживали переслідування від тих, хто шукав їх погибелі.

Дії 3:23: “І станеться, що кожна душа, яка не послухала б того Пророка, знищена буде з народу”. Святий Петро цитує тут Повтор. 18:19. Тим великим пророком є Христос, Голова і Тіло, котрий буде вчителем світу під час Віку Тисячоліття. Усім буде дана можливість зрозуміти Його науки і виявити щодо них послух. Але деякі, що відмовляться бути слухняними, будуть через сто років проби винищені (Іс. 65:20). Інші, котрі будуть слухняні тільки зовні, але відмовляться слухатися Христа з цілого серця, будуть жити аж до кінця Віку Тисячоліття. Живучи самолюбно, а тим самим не користаючи властиво з можливостей Віку Тисячоліття, не приносячи Богові плодів, вони піддадуться спокусам сатани і будуть винищені з-поміж людей як такі, що не поповнили своїх днів добром.

Об’явлення 20:15: “А хто не знайшовся написаний в книзі життя, той укинений буде в озеро огняне”. Однак, щоб бути записаним в цій книзі життя, якою у Віці Тисячоліття буде Нова Угода, необхідно мати характер згідний з його зарядженнями, науками, духом і ділом. (Див. статті про угоди в наших публікаціях). Але якщо хтось при кінці Віку Тисячоліття не буде в досконалій гармонії з Новою Угодою, той буде відкинений на вічне знищення, символізоване у вкиненні до “озера огняного”.

 ДРУГА СМЕРТЬ

 Зауважимо, що символічне “озеро огняне” назване “другою смертю”. Це знищення, або смерть, є названа другою смертю в протиставленні до першої, або Адамової, смерті. Це не означає, що всі, котрі йдуть до гробу, помруть вдруге. Наприклад смерть (Адамів процес умирання) і хадес (стан Адамової смерті) мають буди вкинені до неї (Об. 20:14), але в значенні, в якому ніколи перед тим вони не були знищені. Тому це озеро є назване Другою Смертю з огляду на той факт, що для непоправно злих людей це є очевидно їх другою смертю, оскільки їх першою смертю була Адамова смерть (1Кор. 15:22).

Біблія вчить, що всі мали померти раз – згідно з законом – в Адамі (Рим. 5:15). Цей стан першої смерті був би вічним знищенням, якби не складена Христом жертва викупу, що дала Йому силу усунення процесу Адамової смерті, а також стану Адамової смерті (Об. 1:18). Різниця між станом першої й другої смерті не полягає в їх природі як такій, але в їх стосунку до викупу Христа і в тому, як на нього дивиться і як трактує його Бог. Якби Христос не склав себе як викуп, то Адам і його рід увійшли б і залишилися б в стані смерті навічно. Але заслуга викупу дає Ісусові право вивести людський рід з загибелі до нового життя (Пс. 90:3; Об. 1:18); і це право Він застосує в Своєму майбутньому Тисячолітньому Посередницькому Пануванні. Але найперше Він мусить стати перед Отцем в небі, щоб представити свою заслугу викупу в ім’я світу, так як це зробив в ім’я своєї Церкви на початку Віку Євангелії (Лев. 16:15).

Заслуга викупу Христа гарантує світові пробу до життя і тому Бог вважає всіх, котрі померли Адамовою смертю, живими, “бо всі в Нього живуть”, тому всі, котрі ще не були на пробі до життя під час Віку Євангелії, будуть пробуджені зі стану смерті (Лук. 20:37,38).

Але для другої смерті не передбачений жоден викуп, оскільки Боже право гласить, що “заплата за гріх смерть” (Рим. 6:23). Оскільки протягом цілої вічності не буде даний жоден викуп за другу смерть, так як це було зроблено у випадку першої смерті, тому вона є вічною. “Вони кару приймуть, вічну погибіль” (2Сол. 1:8,9).

SB ’02, 104-107

Біблійний Прапор 2010 р.