Обітниця Святого Духа

Обітниця Святого Духа

Івана 16:7-15 

“І вблагаю Отця Я, – і Утішителя іншого дасть вам, щоб із вами повік перебував” Ів. 14:16

         В дорозі до Гефсиманії, в ніч зради, наш Господь представив цю лекцію своїм учням. Він говорив їм про те, чого вони мали очікувати як Його послідовники – нерозуміння, переслідувань та знущань – через вірність Йому та братам, яких Він представляв. “Але я це сказав вам, щоб згадали про те, про що Ів. 16:4 говорив був Я вам, як настане година”. Він не сказав їм всього, чого мали сподіватися, вказавши на те словами: “Я ще маю багато сказати вам, та тепер ви не зможете знести”. Це саме можна сказати про всіх тих, які стають учнями Господа. В даний момент вони бачать достатньо світла тільки на один крок вперед, але пробні майбутні труднощі є ласкаво приховані він них, щоб не стали паралізовані страхом. “Досить має день свого смутку”.

         Це не було зведенням ані спокушанням учнів, щоб зробили щось проти своєї волі. Вже на самому початку Вчитель запевняє нас, що якщо ми не візьмемо свого хреста і не підемо за Ним, то не будемо Його учнями. Якщо сумлінно і відверто робимо ці кроки, то в зв’язку з ними бачимо величезні труднощі, але не знаємо нюансів майбутніх досвідчень. Якби ми знали про наші майбутні проби, то це було б для нас завеликим навантаженням, тому що на початку ми дуже недосконало розуміємо значення слів Господа: “Досить тобі Моєї благодаті – бо моя сила здійснюється в немочі”, так як і запевнення, що Він не дозволить, щоб були спокушанні понад сили, але при кожній спокусі гарантує дорогу виходу із неї (2 Кор. 12:9; 1 Кор. 10:13).

         Отож, Господній люд, роблячи наступні кроки, переконується, що обітниці є правдиві: він знаходить охорону, вважаючи, що не отримає більше ніж може знести, і що хоча його проби є дійсно суворіші на початку дороги, то можуть бути поконані завдяки зросту в ласці і знанні.

 Учням важко було зрозуміти, яким чином неприсутній Господь дасть допомогу своїм переслідуваним послідовникам. В нашій лекції Учитель представляє цю проблему можливо в найяснішім світлі, називаючи по імені ту силу або вплив, яким Він скористається по відношенню до них – “Святим Духом”, Духом Божим, Духом Христовим і Духом правди. Оскільки цей вплив мав бути підтримкою і потіхою, наш Господь назвав цього Духа або силу втішителем, підтримуючим помічником. Він не сказав, що пошле іншу особу, яка б ними зайнялась; ніхто інший не міг краще Його зайнятися ними. Він мав послати, силу, вплив, Духа, який цілком мав представити Отця і Його Самого, так що посідання Святого Духа мало підтвердити їх спільність з Отцем і Сином. Про Святого Духа цілком властиво говориться в чоловічому роді, так як про Отця і Сина.

Свята Трійця

В період “темних віків” панувало велике замішання доктрин, не зверталася увага на ясні, правдиві вчення Святого Письма. Правду кажучи, через певний час Біблія майже взагалі не використовувалась. Згідно з доктриною про апостольське наслідування єпископів приписувалося таке ж натхнення, як і Апостолам. Отже, коли вони зустрічались на синодах, їх голос і рішення на тему даної доктрини були прийняті як апостольські й авторитетні. В очевидний спосіб було переглянуто факт, що Господь вибрав тільки дванадцять Апостолів і нічого не говорив про те, що вони повинні були мати правонаступників, і що в книзі Об’явлення Він оголосив, що таких правонаступників не буде, вказуючи на Новий Єрусалим разом з Агнцем, дванадцятьма престолами та іменами дванадцятьох Апостолів (Об. 21:14).

         На початку ІІ століття виразно став помітний вплив грецької філософії на Церкву і поширення різних блудів. Один із них стосувався особливо нашого Господа і практично ставив Його на рівні з грецькими філософами – Сократом і Платоном, заперечуючи Його особливе народження і передлюдське існування. Побиваючи ці блуди, деякі з вірних Господу потрапили в іншу крайність і оголосили Його рівним Отцю (що є незгідним з Його власними словами – Ів. 10:29; 14:28).

         Далі повстав спір відносно Святого Духа, і ці самі екстремісти дійшли висновку, що три особи – Отець, Син і Святий Дух, “рівні в силі і славі”. Таке становище, в дійсності, провадить до поняття існування трьох Богів, хоча багато захисників Трійці не визнали б цього.

         Що цікаво, після заяви, що вони рівні (що означає, що вони не є тією самою, але різними особами), оголошено, що в дійсності вони є одним Богом. Таке небіблійне і нелогічне розуміння звичайно не може захистити саме себе і тому ті, що займають таке становище, вдаються до різних перекручених аргументів. Інколи деякі з них вважали, що в дійсності є три Боги в одній особі, тоді як інші стверджували, що фактично є три особи в одному Бозі, будучи не в змозі пояснити жодного з тих безглуздих тверджень, тому вдавалися до слова так вигідного в блудах і забобонах: “Таємниця”. Вони кажуть нам, що питання Трійці настільки таємниче, що ані вони, ані будь-хто інший не потребує її розуміти. Але це не повинно перешкоджати тим, які можуть зрозуміти, що ця таємниця є їх власною вигадкою і, що вчення Біблії на цю тему є цілком зрозумілим, простим, гармонійним і задовільним.

          Апостол говорить про істоту Бога: є один живий і правдивий Бог, не три! Далі він говорить, що той один живий правдивий Бог є Отцем, а потім додає, що є один Господь Ісус Христос (1Кор. 8:6). Як ми вже зауважили, цей самий Апостол заявляє, що Отець високо підніс Господа Ісуса і дав Йому ім’я понад кожне ім’я, і що всі люди повинні шанувати Сина так, як шанують Отця (Фил. 2:9-10; Ів. 5:32). Це означає, що ми тут маємо дві особи, тому що в жоден інший спосіб одна з них не могла б прославити й коронувати іншу; оскільки Син має бути шанований так, як Отець, то з цього виникає (як показують інші вірші), що Він є тепер учасником Божої природи і що став піднесений до так високої хвали і честі – “вище над всі царства зверхності і сили” – як нагороду за послух волі Отця через прихід на світ для відкуплення людства ціною власного життя у виконанні Божих замірів. 

Логос був посланником Єгови 

         Ми вже бачили це в Івана 1:1, що наш Господь, до того як прийшов на світ (доки світ був створений Ним, як представником Отця), був Логосом – Словом, Посланником Бога (перед словом «Бог» виступає означений артикль), Єгови. Він був Богом (без артикля), потужним Богом, вищим від ангелів, тим, що “усе через Нього повстало; і ніщо, що повстало, не повстало без Нього”.

         Звернімо увагу на те, що Апостол, говорячи про Отця і про Сина, трактує їх як окремі особи і не відноситься до Святого Духа як до наступного Бога, ані як до третьої частини Бога. Однак, це не означає, що Апостол легковажить Святим Духом, бо у всіх своїх посланнях він визнає Його як Духа Отця і Сина, що діє на користь посвячених.

         Ми не повинні теж розуміти, що Святий Дух є духовною істотою, так як у твердженні: “Бог є дух”, але це визначення означає духа істоти, міць, вплив, волю, ціль, силу, тобто все, що походить від особи. Про Святого Духа говориться, що він походить від Отця і Сина як вплив або сила, яка далі діяла через Церкву, посвячених віруючих, на тих, з якими члени Церкви стикаються. Це є завжди добрий і святий дух або вплив і він, таким чином, виразно відрізняється від духа світу, настрою світу, впливу світу, духа гріха, духа антихриста і т. д.

          Більше інформації на тему трійці знайдете в книжці Примирення між Богом і людьми, ст. 59-69 і Т.Р. №86, ст. 50.

Святий Дух не був ще даний

         Наш Господь делікатно поінформував засмучених і заклопотаних учнів про наступаючий відхід до Отця, тому що вони вірили Його словам, що Він прийшов від Отця і повернеться до Отця, який Його послав. Але їх серця переповнив смуток. Що вони будуть робити без Господа? Як мала б здійснитись обітниця Царства, якщо Він відходить! Чи протягом трьох років вони обманювалися? Вони не сумнівалися в Господі, але були стурбовані.

          Наш Господь пояснив, що якщо вони добре зрозуміють цю справу, то будуть звільнені від багатьох своїх переживань, тому що Його відхід в дійсності був в їх інтересах. Якби Він не відійшов, то Отець не міг би сплодити їх від духа і визнати за синів Божих, а тому вони ніколи не могли б залишитися нічим більшим, як тільки людськими істотами, ніколи не були б духовними істотами, ані учасниками Божої природи разом з її хвалою й честю. Якби наш Господь не відійшов і не зійшов до Отця, вони не могли б осягнути навіть людської реституції, тому що ціле діло спасіння (як щодо Церкви, так і світу) залежало від виконання нашим Господом вимог справедливості.

         Наступного дня, як Агнець Божий, Він помер за гріх Адама (який тяжів на цілій родині людській), а третього дня Отець підняв Його своєю власною силою. В цій великій угоді за нас виконалося величезне діло, але його користі (згідно з Божим планом) не могли бути дані Церкві, ані світу, доки наш Господь не зійшов до неба і не з’явився перед Отцем, щоб представити заслуги своєї жертви за всіх людей. Якби Ісус залишився зі своїми послідовниками на цілий той вік (так як в часі 40 днів, коли був з ними як духовна істота), то ніхто не міг би бути сплоджений від Святого Духа. Щоб Церква була прийнята і визнана за синів та отримала Святого Духа (Ів. 7:39), було необхідним, щоб Христос зійшов на небо і представив заслуги своєї жертви.

 Коли в день заслання Святого Духа Апостоли отримали Святого Духа, то вони сказали: “а це те, що пророк Йоїл передрік”, а не: “це Той, який був передбачений пророком Йоїлем”. Вони назвали це хрещенням Святим Духом. Неможливо уявити собі хрещення особою, не було б також властивим думати, що Святий Дух, як особа, є дійсно присутній в серці кожного вірного! Зрозуміння особовості означає, що особа може знаходитися тільки в одному місці. 

Святий Дух не є Особою

         Отже, ми бачимо, що Бог є духовною істотою, а не духом! Однак ми не можемо говорити про Святого Духа як про окрему особу, відокремлену від Отця і Сина. Святе Письмо говорить про Нього як про Дух Божий, що належить Богу, який походить від Бога; як про Дух Христа, що походить від Христа, як про Дух або вплив і силу, яка скрізь проникає і може діяти в довільному місці або в декількох місцях в будь-якому часі, виконуючи будь-який вид праці або місії. О, наскільки більш прийнятною є думка відносно Святого Духа від абсурдних і небіблійних поглядів. Ми могли б зауважити тут факт, що грецьке слово, подане в 7 в. як “його” могло б також бути поправлене і перекладене як “це” і “пошлю вам це”. Подібне слово “Він” у 8 в. могло б (і цілком у згоді з грецьким текстом) бути перекладене на “це”. 

Не дух цього світу 

         Серед різних фальшивих понять відносно діяльності Святого Духа є твердження, що Святий Дух як особа є активний, перебуваючи тут і там протягом цілого віку Євангелії, даючи людям усвідомлення гріха і навертаючи їх до справедливості. Деякі так далеко просуваються в цій помилковій думці, що кажуть, що ніхто не може бути навернений від гріха, якщо Святий дух Божий через чудо не подіє на нього. Якщо такі погляди є в якому-небудь значенні правдиві, то це означало б, що тільки Бог відповідальний за те, що світ ще не є навернений, тому що Святий Дух не виконав свого завдання в навернені, критиці та переконуванні. Однак усе це є серйозною помилкою.

         Святий Дух взагалі не діє в серцях людей цього світу, але (як повідомляє нам Господь): Буде він у вас, Його учнях, як Дух Отця, Дух, або характер Сина, Дух правди, Дух здорового розуму, Дух Святості Господа. Жодної з тих прикмет Святого Духа не можна знайти у грішному світі. Вони належать і є призначені тільки для “посвячених в Христі Ісусі”. Сила Божа діє на серця повністю посвячених Йому, оживляючи і відділяючи його в службі Богу. Дух цього світу є духом гріха і самолюбства, Дух Господа є духом святості і посвячення Божій волі. 

“Докорить світові” 

 В який спосіб Святий Дух у вас буде докоряти світ? Відповідаємо, що ціла Церква (яка отримала Святого Духа, а отже і освічення, має дозволити своєму світлу на таке світіння перед людьми, щоб для світу це було картанням. Святість Церкви є тим, що осуджує світ.

         Дух Господа (характер Господа в Його народі) є нагадуванням для тих, які живуть в гріху. Так було і у випадку нашого Господа, про що Він Сам сказав. Дух Отця в цьому особливому значенні був Йому даний в часі хрещення, про що засвідчив Іван: “Бачив Духа, який сходить з неба і спочив на нім”. Ісус отримав Духа Отця без міри, без обмеження, тому що як досконалий в образі і подобі Божій міг отримати Духа Божого досконало в повній мірі. Ми навпаки, недосконалі, скалічені через упадок, з причини наших вад ми можемо отримати того Духа тільки в обмеженій мірі – деякі більше, а деякі менше. Однак, дякувати Богу, кожен має привілей щораз більшого наповнення й освячення тим Святим Духом в міру спливання років. Світло нашого Господа, якому Він дозволив світити перед людьми, було велике. В порівняні з ним наші світельця є дуже слабкі, але ми повинні ревно наслідувати приклад нашого Господа і щораз більше наповнюватися Духом правди, світлом правди і мудро дозволити йому світити на всіх тих, які знаходяться в межах нашого впливу.

Як подають 8-11 в., ефекти цього будуть потрійні:

1.“Докорить світові” – це означає, що Він дасть усвідомити світові його грішний стан і щораз більше буде показувати йому незмірний злочинний характер гріха. Багато з цього світу настільки втратили образ Бога й настільки були позбавлені сумління, що не зможуть занадто, докладно відрізнити чесність від нечесності, правду від фальші, справедливість від гріха. Світ має звичай порівнювати себе із самим собою, але тепер Бог у Христі та Його Церкві дав світові новий погляд, а Церква не тільки словами, але також і вчинками повинна боронити прекрасні критерії Господніх слів, згідних зі справедливістю та любов’ю.

2.Не достатньо того, що світ отримає докір за гріх, він мусить зрозуміти дещо зі справедливості (протилежності гріху) – що є можлива велика міра справедливості і що труднощі в їх здобуванні є причиною грішної природи. Світ мусить бути переконаний, що справедливість є властивим рівнем – єдиним, який Бог може визнати, що в своєму прекрасному плані Бог гарантував вічне життя тільки праведним. Ті, які подають ці науки (освячені Духом), змушені будуть також дати ясно зрозуміти, що ніхто не може прийти до гармонії з Отцем через будь-які власні вчинки справедливості, що необхідним є прощення (прикриття гріхів запевнене заслугою Христа).

3.Дух Господа в Його народі переконує ближніх (всіх, які знаходяться в межах його світла і місії), що теперішнє життя не є всім, що існує, і що в Божому плані для цілого людства передбачено суд, пробу. Кожен, хто чує це післанництво, мусить визнати, що воно розсудне, що воно стає підставою радості і надії для всіх тих, які прагнуть вічного життя. Ті, які властиво й глибоко піддаються впливу цих фактів, в теперішньому житті будуть шукати Господа і Його різних приводів ласки, так щоб і вони могли скористатися з тих наук і проб як слуги Божі, які тепер проходять суд.

 Відповідно до світла і знання, яке посідають, вони несуть відповідальність. Бог у Своєму плані передбачив для світу майбутній день суду, в якому всі матимуть можливість бути судженими і випробуваними під наглядом вірності Божим заповідям для отримання досконалого життя. Тим не менш, поступування в теперішньому житті має певний зв’язок з їх майбутнім судом або пробою. Пропорційно до протиставлення сумлінню і вказівкам правди в теперішньому часі вони будуть мати труднощі до переборювання в майбутньому, а якщо їх не переможуть – понесуть кару. В такій мірі, в якій тепер намагаються жити в згоді зі справедливістю, вони створюють передумови для себе, які допоможуть їм в день суду.

“Що не вірують”

         Святий Дух правди в Божих слугах сповіщає світові, що його перебування в позиції грішників, “дітей гніву”, є наслідком невірства і неприйняття Христа й заслуги Його жертви за гріх. Святий Дух у віруючих об’являє світові, що існує щось таке як справедливість, приписана справедливість, яка була запевнена жертвою нашого Господа Ісуса. Святий Дух в слугах Божих учить світ, що теперішній порядок речей не може тривати далі, що під час другого приходу нашого Господа буде впроваджений новий порядок речей, тому що Він має легальне право для усунення сатани, князя теперішнього порядку зла.

“І що має настати, звістить вам”

         Наш Господь приготував своїх послідовників до того, що після Його сходження на небо вони отримають ще більшу кількість наук, ніж вони отримали від Нього під час Його присутності. Він пояснює, що це було необхідним з приводу їх неготовності до цього перед наповненням їх силою згори. До того часу вони були тілесними людьми і, як підкреслює Апостол, “людина тілесна не приймає речей, що від Духа Божого” (1Кор. 2:14). Це пояснює, чому наш Господь Ісус не подавав так глибоких наук на духовні теми, як деякі Апостоли. Це не було по причині браку можливості з Його сторони, але через те, що ці правди були для учнів поживою не на часі, якою вони могли б розчаруватися і зазнати шкоди. Тому глибші речі з наук нашого Господа були виражені переважно в формі притч, які на той час їм не шкодили, і які пізніше вони могли оцінити й зрозуміти. В іншому місці він знову говорить: “Коли Я говорив вам про земне, та не вірите ви, то як же повірите ви, коли Я говоритиму вам про небесне?” (Ів. 3:12).

         А коли прийде Він, Той Дух правди, Він вас попровадить до цілої правди. Однак він буде провідником, а не вищим авторитетом. Оголосить вам різні обриси Божого плану, які охоплять ще не знані вам речі, але які завдяки впливу Слова і Святого Духа в слушному часі стануть ясними. Я буду прославлений тим Святим Духом, тому що це власне мої речі будуть вам показані, бо всі речі, що посідає Отець, є й мої; тому сказав, що Він візьме з Мого та й вам сповістить.

         Звернімо увагу на першорядне становище Отця в цих словах. Всі речі є від Отця, але Отець зробив Сина помічником і співспадкоємцем, проте немає жодного слова про те, щоб що-небудь належало Святому Духові, оскільки це виключно Божий спосіб порозуміння, отримання благословення і т. д. Святий Дух не є особою, а духом або впливом чи силою Могутнього Бога і Його вічного Сина, нашого Господа. Деталі на цю тему є в Vтомі Студій Святого Письма, розділ VIII.

“Втішителя іншого дасть вам”

          Цитований вірш гарний і помічний. Звичайно, наш Господь пояснює, що Святий Дух буде даром від Отця, буде заохочуючим впливом, провідником, учителем і помічником Господнього люду на вузькій дорозі. Це погоджується з словами Апостола, який описує маніфестацію в день злиття Святого Духа. Пояснюючи цю справу, Апостол Петро сказав, що коли наш Господь був прославлений до правиці Божої сили, отримав від Отця того Святого Духа або силу і в день Зелених Свят вилив Його на Своїх послідовників. Ці описи цілковито відповідають правдивому погляду на тему Святого Духа, але залишаються в суперечності з помилковими думками, що Святий Дух є особою. Як можна вилити особу! Як хтось, рівний в авторитеті, може молитися так до іншого, щоб його третя частина, рівна кожній з двох інших, могла бути вилита як дар! Непослідовність цього блуду стає цілком очевидною, як тільки наші очі зауважують його неправдивість. Але яка прекрасна є правдива думка, що як тільки Господь Ісус з’явився перед Отцем як наш заступник і представив перед Ублагальнею заслугу своєї жертви за нас, то Отець в день зіслання Святого Духа із задоволенням дав своєму людові цього Духа, свій святий вплив і силу.

         Якою цінною є думка, що благословення зелених свят не було призначене тільки для тих, котрі його отримали, але, як показує тип, належало всій Церкві. Царі, як і священики, в давні часи були помазані або призначені для особливої служби, а Христос і Його Церква є правдивими царями і правдивими священиками за чином Мелхиседека, через службу яких, як царів і священиків, будуть благословенні всі роди землі. Наш Господь є Головою, а Церква становить його окремих членів. Сходження Святого Духа на Нього, щоб пристосувати й приготувати Його на Царя, за чином Мелхиседека, було символізовано в типі через помазання оливою.

         Пророк говорить про те, як ця олива була вилита на голову Аарона і стікала по його бороді аж до краю одежі. Це представляє, як бачимо, прийняття Святого Духа, який спочив на нашому Господі Ісусі, як Голові, під час Його хрещення, і який в день Зелених Свят був вилитий на всіх тих, які були готові й чекали на отримання як Його члени. Ті, які через їх слова від тієї хвилини увірували в Нього, стають членами того самого тіла й отримують те саме помазання: “помазання, яке прийняли ви від Нього, воно в вас залишається” і залишиться в них. Це помазання не представляло особу, але вплив і благословення. Тепер, при кінці віку, Святий Дух даний також іншим класам.

         Яке задоволення, яка потіха стає уділом Господнього люду завдяки привілею вживання їх через Нього і прийняття до Його родини, через залишення в них Святого Духа, святого впливу, благословенств Отця і Сина, керуючи їх розумом і серцями, відкриваючи перед ними Святе Письмо і розпалюючи їх серця, в міру, як вони щораз більше оцінюють довжину, ширину, вишину й глибину прекрасного плану спасіння нашого Отця для них і для всіх родів землі!

         Ця оселя не має бути тимчасовою, на день, місяць чи рік, але до кінця віку, на цілий вік, на цілий період. Як ми радіємо, що так власне є, як благословенними є вказівки й керівництво, якими ми тішимося! По-правді, так як сказав наш Господь, Святий Дух показує нам майбутні речі й пояснює речі минулі. Як багато з наших благословень походять з оцінювання майбутніх речей – Царства Тисячоліття, часів реституції, піднесення і зміцнення всіх родів землі!

Теперішня Правда №44, Літо 2007 р.