На противагу певним поглядам стосовно «Свідків Єгови» пастор Рассел не є засновником цієї релігійної групи. Він ніколи не ототожнював себе зі «Свідками Єгови», ані не визнавав такої назви. Пастор Чарльз Т. Рассел помер в 1916 році. Назва «Свідки Єгови» з’явилася п’ятнадцять років пізніше – в 1931 році. Асоціювання пастора Рассела зі «Свідками Єгови» дає цілком помилковий погляд, ніби їх вчення і вірування є такими самими. Це не так.
Пастор Рассел заснував товариство, яке було назване Товариством Дослідників Біблії. Цей рух мав свої початки в м. Аллегейні в Пенсильванії, де ревні християни заснували біблійну групу з метою посиленого дослідження Біблії, щоб повстати проти наростаючої хвилі невіри. В 1879 році було засновано Вартову Башту Сіону, пізніше відому як Товариство Вартової Башти, Біблії і Брошур. Але Товариство не стало центральним авторитетом для дослідників Біблії, оскільки всі співпрацюючі збори дослідників Біблії стисло дотримувались зборового самоврядування. Товариство Вартової Башти, Біблії і Брошур служило лише для координування діяльності різних зборів.
Після смерті пастора Рассела в 1916 році цілі Товариства Вартової Башти, Біблії і Брошур цілковито змінились. Були відкинені Під впливом Товариства збори відійшли від конгрегаційних засад. Товариство стало центральним осередком і владою над усіма зборами, готовими віддати свою незалежність. Головні доктрини значно відійшли від учень пастора Рассела і невдовзі після того суддя Рутерфорд повідомив, що особи, пов’язані з Товариством Вартової Башти, Біблії і Брошур, є «Свідками Єгови» на землі. Саме тоді з’явилась ця назва, а не за днів пастора Рассела.
ДОСЛІДНИКИ БІБЛІЇ СЬОГОДНІ
Після смерті пастора Рассела Товариство Вартової Башти, Біблії і Брошур почало рости як ієрархія над колись незалежними зборами. Багато не хотіли відмовитися від своєї християнської свободи, і тоді почалися поділи. Вихід з Товариства розпочався вже з 1917 року, а ті дослідники, які оцінили чудову гармонію Біблії, як навчав пастор Рассел, сьогодні відомі як «Дослідники Біблії».
ДОКТРИНИ
Наступні доктрини є прикладом того, як дослідники Біблії весь час зберігають підставові вчення пастора Рассела на противагу до «Свідків Єгови», які цього не роблять.
Одним з головних вчень пастора Рассела було те, що всі будуть освічені знанням Божої правди, перш ніж будуть поставлені на пробу і остаточно засуджені на вічність. Для більшості людей це станеться після воскресіння з гробу в час загального воскресіння. Остаточний суд буде оснований на їх поступуванні, коли вони були освічені, а не на їх поступуванні, коли вони були в неосвіченості. Це вчення відокремило дослідників Біблії від усіх інших груп. Тепер воно відокремлює їх також і від «Свідків Єгови».
ПАСТОР РАССЕЛ НАВЧАВ ПРО МАЙБУТНЮ ПРОБУ
ДЛЯ НЕСПАСЕННИХ ПОМЕРЛИХ
Пастор Рассел прийшов до віри в майбутню пробу, оскільки мільйони померли, і надалі вмирають, не чувши про Євангелію. В розумах тих, які почули, панує непевність і замішання, оскільки теперішнє християнство обтяжене суперечними віруваннями і вченнями. «Свідки Єгови» не бачать жодної майбутньої проби для кого-небудь з теперішнього покоління, хто не погоджується з їх вченнями, а це означає, що великий відсоток людства має назавжди загинути в Армагеддоні. В цьому відношенні їх погляди є менш благородні, аніж більшості існуючих церков. Вони не бачать жодної надії не тільки для тих, котрі, живучи тепер, не схвалюють їх учень, але також і для значної частини тих мільйонів, котрі пішли до гробу з часу створення людини.
Наприклад, «Свідки Єгови» вважають, що жителі Содоми, Самарії, Гоморри і т.п. загинули навіки, без жодної надії на воскресіння, тоді як пастор Рассел вказував на вірші Святого Письма, такі, як, наприклад, Єзек. 16:55, де сказано, що всі вони «вернуться до свого попереднього стану». Наш Господь в Мат. 10:15 підтверджує цю думку, кажучи: «Легше буде країні содомській й гоморській дня судного, аніж місту тому!» (говорить про євреїв). Таким чином наш Господь вказав на день суду для тих людей, котрі померли впродовж минулих віків; і ще в Діях 17:31 сказано: «Бо Він визначив день, коли хоче судити поправді ввесь світ».
ПАСТОР РАССЕЛ НАВЧАВ, ЩО
АДАМ БУДЕ МАТИ МОЖЛИВІСТЬ ВОСКРЕСІННЯ
«Свідки Єгови» заперечують, що Адам коли-небудь воскресне, тоді як Святе Письмо повідомляє, що Ісус Христос «увінчаний честю… смерть скуштувати за всіх» (Євр. 2:9; 1 Тим. 2:5,6). Пастор Рассел вказав на ці цитати Святого Письма та багато інших, такі як 1 Кор. 15:22: «Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть». А також Осія 13:14 говорить: «З рук шеолу Я викуплю їх, від смерти їх вибавлю. Де, смерте, жало твоє? Де, шеоле, твоя перемога? Жаль сховається перед очима Моїми!».
Згідно зі Святим Письмом пастор Рассел навчав, що теперішній час є «днем спасіння» для тих, котрі мають бути Нареченою Христа, Малою Черідкою, і що все людство чекає іншого дня – дня спасіння – у віці Тисячоліття – «часу відновлення всього, про що провіщав Бог відвіку устами всіх святих пророків Своїх!» (Дії 3:21). Цей погляд не погоджувався з уявленнями про спасіння в часи брата Рассела. В ті часи майже всі Євангелісти вчили про буквальні пекельні муки для тих, які в цьому житті не прийняли Христа. Вони вважали, що погроза пекельним вогнем була необхідна для обмеження зла, а також, коли б виникла необхідність, для приведення до спасіння через страх.
З того часу багато теологів також розширили своє розуміння про спасіння поза теперішнє життя, і лише «Свідки Єгови» міцно тримаються на позиціях, що ті, котрі відкидають їх післанництво, відкидають спасіння. Всупереч слову нашого Господа кожен «Свідок Єгови» стає місіонером життя або смерті, який вживає страх перед вічним знищенням другою смертю як їх («Свідків») останній аргумент.
ПАСТОР РАССЕЛ НАВЧАВ ПРО
НАДІЮ ДЛЯ ЄВРЕЙСЬКОГО НАРОДУ
Єврейський народ – це чергова різниця між пастором Расселом та «Свідками Єгови». Стосуючи до себе цитату Святого Письма: «ви ж свідки Мої, – говорить Господь» (Іс. 43:12), «Свідки Єгови» заявляють, що єврейський народ від смерті Ісуса не відіграє жодної особливої ролі в Божому плані.
Пастор Рассел навчав зовсім протилежно: що єврейський народ відіграє провідну роль в Божому Плані стосовно людини. Тому в 1910 році він промовляв до дуже численної єврейської аудиторії, потішаючи її згідно з цитатою Святого Письма з Іс. 40:2: «Промовляйте до серця Єрусалиму, і закличте до нього, що скінчилася його доля тяжка, що вина йому вибачена, що він за свої всі гріхи вдвоє взяв з руки Господа». Він заохочував євреїв, щоб вони не приєднувалися до жодної з існуючих сьогодні церков, а лише чекали на сповнення численних обітниць Старого Заповіту, які говорять про їх благословення як народу. Коли вони були ще розкиданим і розпорошеним народом, (на підставі тих обітниць) він сказав, що вони будуть знову згромаджені в Палестині і визнані незалежним народом. Час підтвердив, що так і сталося.
Хоча це заперечують «Свідки Єгови», сьогоднішні дослідники Біблії навчають, що держава Ізраїль повстала в результаті Божого провидіння і є вісником сповнення Божих обітниць щодо цього народу: «Бо приходять ось дні, – говорить Господь, – і Я верну народ Мій Ізраїлів та Юдин, – каже Господь, – і верну їх до Краю, що їхнім батькам Я був дав, і вони посядуть його» (Єрем. 30:3). [курсив наш].
Також Єрем. 24:6, 7 говорить: «І зверну Я Своє око на них на добро, і поверну їх до цього Краю, і збудую їх, а не розіб’ю, і засаджу їх, а не вирву. І дам Я їм серце пізнати Мене, що Я – Господь. І вони Мені будуть народом, а Я буду їм Богом, бо вони навернуться до Мене всім серцем своїм!», [курсив наш].
Є ще одна обітниця в Єрем. 31:27-34: «Як Я пильнував був над ними, щоб їх виривати та бурити, і щоб руйнувати, і губити, і чинити лихе, так Я попильную над ними, щоб їх будувати й садити, говорить Господь… і складу Я із домом Ізраїлевим і з Юдиним домом Новий Заповіт, не такий заповіт, що його з їхніми батьками Я склав був у той день, коли міцно за руку їх узяв, щоб їх вивести з краю єгипетського. Та вони поламали Мого заповіта… Бо це ось отой Заповіт, що… складу з домом Ізраїля… Дам Закона Свого в середину їхню, і на їхньому серці його напишу… вони ж Мені будуть народом… бо їхню провину прощу, і не буду вже згадувати їм гріха!».
З вище наведених фактів можна зауважити, що пастор Чарльз Т. Рассел ані в засадах, ані в дусі не був засновником «Свідків Єгови».
ПАСТОР РАССЕЛ
Ким і Чим Був?
найбільший автор, видавець, промовець, вчитель, пастор світу.
СПИСОК ПРАЦЬ ПАСТОРА РАССЕЛА ВПРОДОВЖ СОРОКА РОКІВ ЖНИВА
ВІКУ ЄВАНГЕЛІЇ. НАРОДИВСЯ В 1852 РОЦІ
ЙОГО ПРАЦЯ ЗАКІНЧИЛАСЬ РАЗОМ З ЙОГО
СМЕРТЮ 31 ЖОВТНЯ 1916 РОКУ.
ПУБЛІКАЦІЇ:
Назва
Дата видання
Тираж
Ціль і спосіб повернення нашого Господа
1878
50.000
Пожива для думаючих християн
1881
1.400.000
Тіні Скинії
1881
1.500.000
Божий План Віків
1886
4.817.000
Надійшов Час
1889
1.657.000
Нехай Прийде Царство Твоє
1891
1.578.000
Велика Піраміда
1891
1.578.000
День Помсти
1897
464.000
Примирення
1899
445.000
Нове Створіння
1904
423.000
Брошура про ад
1896
3.000.000
Парусія нашого Господа
300.000
Брошура про спіритизм
500.000
Разом:
18.212.000
(З подякою братові Кеннету Равсону з Едісона, Нью-Йорк. Деякі підзаголовки додані Редактором)
Т.Р. ’93, 70-73.
Теперішня Правда № 7-8, липень 1996 р.
Дивися також: “Учения СИ рассмотренные в свете Св. Писания”
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
Бо ми маємо не такого Первосвященика, що не міг би співчувати слабостям нашим, але випробуваного в усьому, подібно до нас, окрім гріха. Отож, приступаймо з відвагою до престолу благодаті, щоб прийняти милість та для своєчасної допомоги знайти благодать — Євр. 4:15, 16.
В хвилини спокуси ми повинні серцем піднестися до великого Учителя, з цілковитою певністю віри, визнаючи Його любов, Його мудрість і Його здатність допомогти нам, Його бажання зробити так, щоб усе допомагало на добре тим, які люблять Його. Коли ми прохаємо про поміч в часі такої потреби, то це напевно принесе нам Господню пораду, поміч і силу ходити в праведності, правді, чистоті і любові. Завдяки цьому ми будемо переможцями щогодини, щодня і остаточно – повними переможцями. – R 2248
* * *
Немає таких досвідчень, які переносить Божий люд від тіла, світу і сатани, щоб їх не переходив наш Господь. Та хоча Його спокуси не стосувалися гріха, але світовості і природного самолюбства, то були, все ж, болісними і виробили в Ньому симпатію до нас, які перебуваємо в подібних випробовуваннях. Це повинно наповнити нас довірою і наблизити до Бога через Нього і в Ньому для отримання допомоги в кожній потребі.
Хто вірний в найменшому, – і в великому вірний — Лук. 16:10.
Це не означає, що Божий люд має бути задоволений звичайною рутиною щоденного життя вдома чи на роботі, і має говорити собі: «Бог приймає мою працю так, немов би вона була зроблена безпосередньо для Нього в якійсь іншій, більш прийнятній формі»; натомість, це означає, що кожен, хто знаходиться в такому становищі, повинен день за днем старанно переглядати свої земні обов’язки і зобов’язання, щоб побачити, яким чином можна було б правильно і справедливо викроїти хвилини, години або дні від служби земним речам і земним інтересам, щоб пожертвувати їх для духовних речей і духовних інтересів, своїх та інших. Посвячене серце, самовідданий учень, буде використовувати так швидкоплинні хвилини, вживаючи їх, наскільки це можливо, для справи Отця. – R 3265
* * *
Характер особи проявляється у всьому, що вона робить. Тому її ставлення до малих справ і малих обов’язків є таким же добрим свідоцтвом її характеру, як і поводження у великих справах. Такою є Божа засада оцінення характеру, оцінення святих, вірність Господу яких у малих справах теперішнього життя Він розглядає як достатню гарантію вірності в майбутніх великих справах.
Бо чим серце наповнене, те говорять уста. Добра людина з доброго скарбу добре виносить, а лукава людина зо скарбу лихого виносить лихе — Мат. 12:34, 35.
Отож, нашою найпершою турботою повинно бути наше серце, щоб його почуття і нахили могли бути вповні під контролем Божої ласки, щоб кожен принцип правди і праведності міг бути там укорінений, а справедливість, милосердя, доброта, братерська ввічливість, любов, віра, тихість, стриманість, найвища пошана до Бога і Христа і гаряча любов до всіх рис святості могли бути міцно закріплені як провідні принципи життя. Якщо ці принципи будуть закріплені, утверджені в серці, тоді з доброго скарбу серця уста будуть говорити слова правди, розсудливості, мудрості і ласки. – R 1937
* * *
Серце є джерелом наших слів і вчинків; тому, якими є слова і вчинки людини, таким є її серце. Добре серце наповнене добрими словами і вчинками; лихе серце – лихими словами і вчинками. Наскільки ж необхідним є берегти серце в чистоті! Наступна настанова призначена особливо всім послідовникам Господа: «Над усе, що лише стережеться, серце своє стережи, бо з нього походить життя» (Пр. 4:23).
Улюблені, не дивуйтесь огневі, що вам посилається на випробовування, немов би чужому випадку для вас. Але через те, що берете ви участь у Христових стражданнях, то тіштеся, щоб і в з’явленні слави Його раділи ви й звеселялись — 1 Пет. 4:12, 13.
В неприязному ми світі можемо сподіватися, що одержимо лише зневаги, такі ж, як впали на нашого Господа, тому що учень не більший від свого Учителя. Світ, тіло і диявол противляться нашій дорозі. Існує боротьба всередині і страх назовні, і є багато стріл і вогненних жал, спрямованих на праведних. Якою ж є найбезпечніша постава душі в нещастях і суворих пробах? Чи це не є тихість перед Богом – очікування і пильнування, щоб перш за все пізнати Його керівництво, Його волю в кожній справі, перш ніж наважимось братися до якихсь справ, які часто мають велике значення? Тому Псалмист говорить: «Занімів я в мовчанні, замовк про добро [навіть від чинення чи говорення того, що виглядає добрим в моїх очах]». – R 1937
* * *
Нехай Божі Діти не дивуються, коли приходять випробовування, тому що їх посвячення означає страждання з Христом. Ці випробовування також не повинні їх знеохочувати, а радше мають бути причиною радості, бо вони дають їм привілей страждання з Христом, а такий досвід зробить нашу майбутню славу набагато солодшою. Чим більше ми переносимо страждань, тим більшою буде й майбутня слава. Нехай ця думка буде для нас заохоченням.
А помазання, яке прийняли ви від Нього, – воно в вас залишається — 1 Ів. 2:27.
Благословення і сила Господа супроводили в якийсь спосіб помазання Давида, – хоча як саме, ми не можемо зрозуміти, – даючи йому здібність зростати в знанні і т.п., пристосовуючи і приготовляючи його до обов’язків уряду, на який він був помазаний. Чи у зв’язку з цим ми не можемо розглядати помазання, яке сплинуло на Церкву від часу прийняття її Господом, як прообраз цього? Помазання Церкви не було фізичним помазанням; благословенства, які вона отримала, не були дочасними, бо члени Церкви зростали в ласці, знанні й любові як Нові Створіння, і як такі в майбутньому, в першому воскресінні, вони будуть вдосконалені і зійдуть на престол разом з нашим Господом і Учителем, своїм Головою. – R 3225
* * *
Старожитні ніколи не розуміли, що Помазанець буде складатися з певного числа осіб. Однак ця таємниця була вияснена Церкві Євангельського віку, а вірним є запевнене становище в цьому помазаному гроні. Святе серце і розум, сплоджені при посвяті, були завдатком їх спадщини, незмінним гарантом вірності Бога щодо вірних.
І будуть Мені вони власністю, – каже Господь Саваот, – на той день, що вчиню, і змилосерджусь над ними, як змилосерджується чоловік над синами своїми, що служать йому — Мал. 3:17.
Якби Господь послав нас шукати Його вибраних, то, мабуть, ми зібрали б таких, яких Він відкинув би як негідних, тому що ми не можемо читати сердець. Ця думка повинна розвинути в нас покору, ввічливість і лагідність в стосунку до всіх і повне сполягання на Господа, а також схильність шукати Його керівництва щодо нашої праці як Його слуг, подібно, як Самуїл пошукував Господа у зв’язку з помазанням Давида. – R 3225
* * *
Господь дав славні обітниці тим, які шукають Його як головної мети свого життя. Він чинить їх Своєю власністю, а навіть Своїми синами, що особливо буде заманіфестоване в цей великий день. Він поводиться з ними з делікатною доброзичливістю. Жоден земний батько не трактує своїх дітей з більшою поблажливістю, ніж це чинить Єгова щодо Своїх дітей, які знаходять задоволення у виконуванні Його волі.
Отче, у руки Твої віддаю [в депозит] Свого духа! — Лук. 23:46.
Наш дорогий Відкупитель звернувся з повним довір’ям до Отця, і сповнений віри заявив, що Він усе Своє життя і всі блаженні надії на майбутнє віддає любові Отця і силі Отця, щоб бути в гармонії з Планом і Словом Отця. І так само ми, як послідовники нашого Учителя, мусимо дивитись вперед з вірою, і в нашу смертну годину передати усі наші справи Тому, Який виявив Свою велику любов до нас не лише в даруванні Сина Свого, як нашого дорогого Відкупителя, але і в передбачливій опіці впродовж усієї нашої мандрівки, в Його великих і дорогоцінних обітницях, які йдуть перед нами і дають нам силу, заохочення і запевнення. – R 2473
* * *
Хоча на кілька хвилин перед Своєю смертю наш Господь відчув себе покиненим Богом, та, однак, в момент смерті до Нього повернулось усвідомлення Божої ласки, тому Він звернувся до Бога як до Отця. Його довір’я до Божої ласки було так повним, що Свої надії майбутнього існування Він без тіні сумніву доручив Отцівській силі, маючи досконале запевнення, що Отець знову поверне Його до життя. Дослівний переклад вказує, що Господь, також для блага інших, віддав на зберігання Отцю Свої людські життєві права і Своє право до людського життя.
Вірші Зоріння: 189. Статті з Вартової Башти: R 5621
Питання: Що означала для мене заслуга Христа на цьому тижні? Як на мене вплинуло Його довір’я Богові? Які благословенства вилились на мене, а через мене на інших?
Що на смерть віддав душу Свою, і з злочинцями був порахований — Іс. 53:12.
Як кожен, хто йде слідами Господа, мусить пережити певні гефсиманські досвідчення, то так само кожен, принаймні в якійсь мірі, мусить скуштувати всіх досвідчень свого Учителя. Тож не забуваймо шукати довкола себе нагод служити «братам», «малим», співучням Христа! Будьмо обережні, щоб не додавати наруг, які мусять впасти на всіх послідовників Агнця, але, навпаки, дарувати слова співчуття і допомагати нести один одному тягарі в труднощах і випробуваннях на цьому шляху. Таким чином ми найкраще покажемо нашому Господу і Голові, як ми оцінили б нагоду допомагати Йому нести Його хрест дорогою на Голгофу. – R 2473
* * *
Смерть нашого Господа не була вдаваною смертю. Його смерть була дійсною. Він був у всій Своїй істоті підданий смерті. Цей процес був повільним. Він тривав три з половиною роки і складався з Його фізичного виснаження, розумового смутку та фізичного насильства. Він так сильно нас полюбив, що для нашого блага впродовж трьох днів перебував у стані смерті. Його останні години життя також не пройшли в кращих умовах. Хоча Господь не вчинив ані гріха, ані злочину, все ж, був засуджений на смерть як грішник і злочинець з грішниками і злочинцями.
Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя — Ів. 6:53.
З радістю, любий Господи, ми споживаємо (присвоюємо для наших потреб) заслугу Твоєї чистої природи, принесеної в жертву за нас – для нашого виправдання. Ми також радо будемо учасниками з Тобою в чаші страждання, розуміючи, що це великий привілей – терпіти з Тобою, щоб у властивому часі також царювати з Тобою; бути померлими з Тобою, щоб у вічній майбутності жити з Тобою і бути подібними до Тебе й ділити Твою любов і Твою славу, як Твоя Наречена. О, щоб ми були вірні, не тільки у виконуванні цього символу, але також і в дійсності! Благословенний Господи, ми слухаємо Твоє Слово, яке говорить: «Чашу, що Я її п’ю, ви питимете, і хрищенням, що Я ним хрищусь, ви охриститеся». Господи, ми самі не здібні так жертвуватися, але Твоя ласка є достатньою для нас, тому що ми повністю Твої, тепер і навіки. – R 2436
* * *
Споживати тіло Сина Людського означає, серед іншого, присвоювати собі через віру Його досконалу людську природу, а пити Його кров означає, серед іншого, присвоювати собі через віру Його досконале життя. Таким чином ми присвоюємо собі з заслуги Христа докладну рівноцінність нашого боргу, який виник в результаті гріха Адама. Завдяки цьому присвоєнню досконалої людської природи і життя ми є визнані за досконалих і таких, що мають досконале життя. Без цього присвоювання ми є мертвими в Адамі і не можемо мати життя, але завдяки йому ми маємо життя. Споживання Його тіла і пиття Його крові, особливо останнє, означає, серед іншого, також участь Церкви в жертвенній смерті.
Чаша благословення, яку благословляємо, – чи не спільнота то крови Христової? Хліб, який ломимо, чи не спільнота він тіла Христового? Тому що один хліб, тіло одне – нас багато — 1 Кор. 10:16,17.
Це одна чаша, хоча вона має сік з багатьох виноградних грон, так як один хліб, хоча він складається з багатьох зерен. Зерна не можуть зберегти своєї індивідуальності і свого власного життя, якщо мають стати хлібом для інших. Подібно, грона не можуть залишатися гронами, якщо мають стати оживляючим напоєм. Тому бачимо красу слів Апостола, що Господній люд є учасником одного хліба і однієї чаші. Тут немає іншого шляху, яким ми могли б осягнути нову природу, як тільки прийняття Господнього запрошення пити Його чашу і бути переломленими з Ним, як члени одного хліба [буханця], і бути поховані з Ним в хрещенні в Його смерть, і в такий спосіб осягнути з Ним воскресіння слави, честі і безсмертя. – R 2771
* * *
Хоча основною думкою, символізованою в Господній Вечері, є виправдання, то наступною є посвячення. З цієї точки зору чаша, наповнена для нас Отцем, символізує страждання, пов’язані з процесом жертвенного вмирання, а хліб символізує людську природу Церкви, складену в жертвенній смерті. Так в Пам’ятці є представлена смерть Ісуса і Церкви.
Вірші Зоріння: 54. Статті з Вартової Башти: R 5341
Питання: Чи я страждав на цьому тижні з Господом і братами? Яким чином? В яких обставинах? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? З якими результатами?
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: