Періоди Повернення Нашого Господа

ПЕРІОДИ ПОВЕРНЕННЯ НАШОГО ГОСПОДА

  

Не тільки мета і спосіб повернення нашого Господа – описані в А 91-118 (1 том укр.), В 102-180 (2 том укр.) — є об’єктом за­цікавлень усіх, «хто прихід Його полюбив» (2 Тим. 4:8), але також періоди, через котрі поступає його Другий Прихід.

Не можемо сподіватись, що при Другому Приході – так, як при Першому Приході – всі відповідні пророцтва визначають один особливо значний момент, а саме, прибуття нашого Господа. Його Перший Прихід не був позначений жодною несподіваною або ж дивовижною появою, але він був об’явлений та доведений через поступове виконання пророцтва, котре вказало думаючим спо­стерігачам, що події, яких тоді очікувалось, вже виконались.

В такий спосіб все відбувається і при Другому Приході: менш важливим є те, що ми визначили точний момент Його прибуття, ніж те, що розпізнаємо факт Йо­го присутності вже після Його прибуття. Подібно як при Першому Приході було менш важливою річчю знати точну дату Його народження, аніж розпізнати Його присутність, коли Господь був вже присут­нім (їв. 1:26). При розгляді Другого Приходу досить часто наголошується на акт Його Приходу й момент приходу, в той час, ко­ли потрібно думати про те, як про період присутності, так як це було з Його Пер­шим Приходом. Отож, точний момент, в котрому починається Його присутність виявиться менш важливим, а мета і праця Господня під час періоду Його присутності будуть більше взяті до уваги.

Оскільки ті, котрі «пильнують» (Мат. 24:42; Мар. 13:37), не є неуважними, недба­лими і байдужими слугами Царя, то вони досліджуватимуть Св. Письмо щодо цього та інших предметів і в результаті того роз­пізнають, що чотири грецькі слова, а саме parousiaepifaneiaapokalupsis іbasileia вживаються для позначення трьох окремих періодів Другого Приходу нашого Господа. Отож, дослідімо тепер ці грецькі слова та їх вживання в Св. Письмі стосовно Дру­гого Приходу.

ПРИСУТНІСТЬ, ТОБТО ХРИСТОВА ПАРУСІЯ

Майже всі грецькі словники та грецькі вче­ні притримуються однієї думки – слово parousia [парусія] означає присутність, як можемо зауважити з нотаток на полях «по-грецьки присутність» в англійських та американських перекладах; однак, не за­вжди слово parousia в тексті є перекладе­не словом «присутність» (напр. 1 Кор. 15:23; Мат. 24:3, 27, 37, 39); з перекладів Ротергама (див. також нотатку в Додатку, стор. 271 третього видання цього перекладу) з Цифрового Нового Заповіту Паніна і Бу­квального Перекладу Юнга. Всі вони одна­ково перекладають словоparousia словом «присутність» в кожному з 24 випадків, а слово «прихід» як властивий переклад слова parousia був відкинений. Можемо також бачити з перекладів TheEmphaticDiaglott і Фентома, які також перекладають слово parousia на «присутність» (Напр. Мат. 24:3, 27) ітд. Навіть переклад Короля Якова часом властиво передає слово parousia сло­вом «присутність», як це можемо зауважи­ти в 2 Кор. 10:10 і Фил. 2:12.

Слово parousia походить від жіночого дієприкметника (parousa – бути присут­нім), з грецького дієслова рагеіті, тобто я є присутній. Звідси іменник parousia озна­чає присутність і це в кожному місці, де воно виступає в Новому Заповіті. Слово parousia не означає прихід, зближенняабо наближення так, якби хтось був в дорозі, але, радше, залишатись на місці після прибуття когось – бути близько, в значенні присутності, як відмінної від неприсутності (див. напр. Фил. 2:12 де Ап. Павло протис­тавить, свою parousiaтобто присутність, зі своєю apousiaтобтовідсутністю). Слово parousia не означає також прибуття, оскільки це упереджено насувало би думку про прихід. Щоб означити прихід в зна­ченні наближення або зближення, то воно мало б походити не від дієслова раrеітi (я є присутній), але з іншого дієслова, напр. eggizo(наблизитися, зблизитися, так як воно є вжите в Лук. 21:8 – «час наблизи­вся» і в в. 20 «наблизилося спустошення»). Натомість, аби означатиприбуття, це слово мало б походити від дієслова heko (прибути, так як воно є вжите напр. в Мат. 24:14 – «І тоді прийде кінець» і в в. 50 – «То пан того раба прийде»). Отож, етимо­логія доводить, що parousia означає при­сутність. Ті грецькі вчені та автори слов­ників, котрі притримуються того, що слово parousia означає прихід або прибуття, роблять це майже в кожному випадку по причині їхніх визнань, які вчать, що Друга Присутність Ісуса триває тільки частину 24-годинного дня.

Загально прийнято серед найповажні­ших вчених нашого часу, що перша частина перебування нашого Господа на землі після Його повернення з неба є таємницею. Світ спочатку перебуває в несвідомості про це, лише Його майбутня Невіста знає про це на підставі світла, яке походить з Біблії та ознак часу (1 Сол. 5:1-5). Старанно зауваж­мо, як у тих віршах показано, що період Другого Приходу Ісуса прийде крадькома на нічого не підозрюючий світ, в той час коли вірний люд Божий не перебуватиме в несвідомості про Його присутність.

З опису, поданого в Мат. 24:23-41 і Лук. 17:20-37, робимо висновок, що в першому періоді Другого Приходу нашого Господа Його спеціальним ділом буде: (1) Згромад­ження Його Вибраної Невісти до тісної спільноти з Ним через Його Духа та Слово (Пс. 50:5; Мал. 3:17; це є описане, як жни­вування Жнива Віку Євангелії в Мат. 13:30, 39; Об. 14:14-16) в приготуванні її до визво­лення з землі та прославлення її з Ним (Кол. 3:4); (2) Приготування до Великого Утиску (Мат. 24:21, 22; Дан. 12:1; Лук. 17: 26-30; 21:25, 26; Об. 19:11-21), на протязі якого відбуваєтьсяepifaneia або apokalupsis,тобто маніфестація або об’явлення нашого Господа, як присутнього при Його Другому Приході — Господь об’являється світу як знищувач царства Сатани і як засновник Царства Божого, а Великій Громаді, як її очищувач та визволитель (Мал. 3:2, 3; Мат. 7:26, 27; 1 Кор. 3:12-15; Об. 7:14); Господь також розвиває Молодих Гідних, як клас, до їх становища в Царстві.

Вживаємо українізовану форму слова Парусія, щоб окреслити той перший таємничий період Другого Приходу нашого Господа (в якому відбувається жаття Жнива Віку Євангелії) особливо в проти­ставленні його з Епіфанією (epifaneiaабо Апокаліпсисом (apokalupsis), тобто часом Утиску і періодом Царства (basileia), які на­ступають після Парусії. Однак, як заува­жуємо, Св. Письмо часом вживає грецьке слово parousia вдругому, ширшому, зна­ченні, включаючи не тільки час жниву­вання, але також і час утиску (epifaneia або apokalupsis), а також і в третьому, ще шир­шому значенні, включаючи не тільки час жнивування і час утиску, але також період Царства (basileia). Дослідження всіх уривків Св. Письма, які вживають грецьке слово parousia стосовно Другого Приходу нашого Господа, вкаже, що те слово вживається в тих трьох значеннях. Дослідімо ж тепер ці уривки Св. Письма, цитуючи їх з перекладу A.R.Vі замінюючи слово «прихід», власти­вим перекладом «присутність», так, як це подається в нотатках на полях.

ПАРУСІЯ ЯК ПЕРІОД ЖНИВУВАННЯ

Спочатку доведемо, що слово парусія вжи­вається в деяких уривках Святого Письма особливо стосуючись періоду, впродовж якого відбувається Жниво Віку Євангелії і під час якого світ є несвідомий Другої Присутності Ісуса.

Мат. 24:3: «Скажи нам, — коли станеть­ся це? І яка буде ознака присутності Твоєї й кінця віку?» З приводу таємничого ха­рактеру цієї першої фази Другого Приходу нашого Господа учні запитували про ознаку Його парусії – часу жнива (Мат. 24:39) -і про кінець [завершення] Віку (Мат. 13:39); бо якби ця фаза присутності була би ви­димою і публічно об’явленою, то вона не вимагала б жодної ознаки, щоб довести про її настання. Ознакою, яку дав Ісус, щоб довести не природнім людським очам, але очам зрозуміння Його вірних сторожів, що Його присутність наступила, було те симво­лічне сонячне світло – Правда в релігійних та світських справах, яка в образі Жнива становила серп жниваря (Мат. 24:27, 28, ЗО, 31; Лук. 17:34-37).

Мат. 24:27: «Бо як блискавка та вибігає зі сходу, і з’являється аж до заходу, так буде і присутність Сина Людського». Тут грецьке слово astrapeперекладено на блискавка, тобто на одне з його значень; іншим його значенням є світло. Обидва ці слова знаходяться в Біблії в класичній грецькій мові, як вказують на це Тайер, Ліддел, Скотт. Думка про блискавку не пасує, оскільки не є властивістю блис­кавки перебігати через все небо, ані брати початок на сході і летіти аж на захід. Блискавка може виходити з півночі, з пів­дня, зі заходу, або ж з якої-небудь іншої точки поміж тими сторонами неба, так як може виходити зі сходу і летіти в інших на­прямках, ніж на захід; як правило блис­кавка блисне лише над малою частиною неба, а не над цілим небом, так як виникало б з того, якби говорилось про блискавку. Напевно, слово astrape в Лук. 11:36 не озна­чає блискавки, бо блискавка не виходить з буквальної чи антитипічної лампи, а такою антитипічною лампою для нас є власне Біблія. Отож, слово astrape означає тут сві­тло. Слово astrapeколи є вжите в стосунку до ангела в Мат. 28:3, теж, напевне, означає світло, а не блискавку;бо швидкий рух електрики, віддалений від точки вильоту, є завжди пов’язаний з блискавкою, а це не можна ототожнювати з появою ангела, котрий сидів, бо те випромінювання було ду­же ясним світлом. Ті три уривки Святого Письма ясно показують, що слово astrape в Новому Заповіті означає також і світло, так як воно часто виступає в тому значенні в класичній грецькій мові.

Але з другого боку, це є властивістю сонячного світла, яке світить від сходу аж до заходу. Звідси в Мат. 24:27 світло сонця, яке і є доказом присутності сонця, вживається, як порівняльна ілюстрація, що Правда — антитипічне світло — є знаком, доказом, першого періоду – періоду жнива – Другої Присутності символічного сонця, нашого Господа Ісуса. Отож, з того приводу, що той перший період Другої Присутності Ісуса розпізнається тільки очима зрозуміння, а не очима природного тіла, Ісус остерігав Своїх Вірних перед ошуканством тих, котрі — як певні фанатичні віруючі чинять це багато років – запрошують їх, щоб йшли в гори чи в пустині, щоб там по­бачити Господа, і так як інші, спіритисти, то чинять, запрошуючи на свої сеанси («у криївках»), щоб побачити Господа в Йо­го Другому Приході (Мат. 24:24-26).

Мат. 24:37-39: «Як було за днів Ноєвих, так буде і в присутності Сина Людського. Бо так само, як за днів до потопу всі їли й пили, женилися й заміж виходили, аж до дня, »коли Ной увійшов до ковчегу«, і не знали, аж поки потоп не прийшов та й усіх не забрав, – так буде і в присутності Сина Людського».

Невірство світу щодо потопу, який мав надійти, та випливаюча з того байдужість в дні Ноя перед потопом, коли світ був зайнятий звичайними справами життя, є прирівняні тут до подібного невірства та байдужості світу, коли він буде займатися звичайними справами життя під час Парусії нашого Господа, тобто першого дня «одного з днів Сина Людського» перед утиском (Лук. 17:22). Той період є першим періодом з Його Другого Приходу, оскіль­ки через утиск другого періоду (частково включеного у Лук. 17:26, 27) світ дізнається при його кінці про Господню присутність.

Хоча порівняння в Мат. 24:37-39 є ви­ділені вище, то однак порівняння в Лук. 17:26-30 дечим відрізняються від них. Не­має в цьому уривку Святого Письма так як це зазначено в Мат. 24:37-39, жодного по­рівняння між невірством та байдужістю за днів Ноя перед потопом та часом Парусії перед утиском. Не більше, ніж один з днів в Єв. Лук. 17:26-30 є безпосередньо окре­слений в Мат. 24:37-39 і згаданий в Єв. Лук. 17:22; тим днем є власне день Парусії, кот­рий прагнули побачити учні за їх життя, але його не побачили (Лук. 17:22), оскільки не був то день утиску –epifaneiaapokalupsis — один з двох днів Сина Людського, але день прибуття, день жаття Жнива – Парусія – Сина Людського, котрий праг­нули бачити учні за їх життя, але не по­бачили.

Аналогії з Єв. Лук. 17:26, 27 з вище зауваженими різницями поміж ними та одним днем – днем Парусії – з Єв. Мат. 24:37-39, є наступними: (1) в типі люди були зайняті власними звичайними справами життя аж до дня входу Ноя до ковчега перед потопом, і в антитипі світ займався звичайними справами життя аж цілий клас Христовий увійшов до антитипічного Ков­чегу перед Часом Утиску, (2) прихід потопу і прихід великого утиску; (3) знищення потопом і знищення великого утиску. Пункт перший в антитипі мав місце під час Парусії, описаної в Єв. Мат. 24: 37-39, тобто першого дня з Єв. Лук. 17:22, 26 і одного дня з Єв. Лук. 17:22; а пункти (2) і (3) мають місце під час Епіфанії або Апокаліпсису, тобто другого дня з двох днів, про котрі сказано в Лук. 17:30.

Другий тип Лота ітд. (Лук. 17:28-30) має наступні порівняння: (1) В типі аж до часу, коли коротко потому Лот залишив Содому, люди займалися звичайними справами життя, а в антитипі ж аж до часу, коли відділ Великої Громади представлений Лотом, залишає символічний Вавилон (Об. 11:8; пор. 17:1-6, 18) тут же перед вибухом утиску, люди антитипічної Содоми займа­ються своїми звичайними справами життя: (2) в типі Лот залишає Содому, а в антитипі відділ Великої Громади, представлений Лотом залишає символічний Вавилон; (3) в типі дощ огню і сірки, а в антитипі ді­яльність нищівних чинників Часу Утиску; (4) в типі знищення Содоми та її населення, а в антитипі знищення Вавилону і його прибічників. Необхідно зауважити, що в. ЗО доводить також, що так як у відповідному дні Содомляни і надалі займались своїми звичайними справами аж спіткало їх зни­щення, так подібно будуть чинити Вавилоняни в дні Епіфанії або Апокаліпсису («Так буде й того дня, як Син Людський з’явиться!») в звичайних справах свого життя аж спіткає їх знищення. Сповнення є в згоді з тим. Оскільки не тільки аж до кінця дня Парусії від 1874-1914, Вавилоняни надалі займались своїми звичайними справами, але також перебувають в них і в Епіфанії таАпокаліпсисі, аж знищення сягне кожного з них. Віримо, що в поперед­ньому та в цьому параграфі обговорені по­рівняння кожного з тих уривків Святого Письма, а також подібності та контрасти поміж ними, є тепер виразно зазначені.

2 Сол. 2:1 «Благаємо ж, браття, ми вас, щодо приходу Господа нашого Ісуса Христа й нашого згромадження до Нього». Очевидно, що тут говориться про перший пе­ріод Другої Присутності нашого Господа: (1) Оскільки Солуняни були зведені вірячи, що Господь вже повернувся і (2) оскільки Св. Павло в той час почав доводити, що Другий прихід ще не наступив, вказуючи, що попередній знак ще не виповнився і му­сить спочатку наступити — постання Анти­христа, Його панування, об’явлення та зни­щення. Якби Св. Павло і Солуняни вірили би, що Другий Прихід Ісуса мав бути ви­димим, то не бачачи Його, Солуняни не вірили б в блуд, що той прихід вже насту­пив, а Св. Павло звернувся би до їхнього чуття зору, щоб випровадити їх з блуду, бо ж метод спростування їх погляду вжитий Св. Павлом виявився би досить незграбним, якби можна було використати зоровий до­каз. Його швидкий та логічний розум поба­чив би так відповідний аргумент, якби той був доступний. Те, що Св. Павло не вжив так явного аргументу і те, що звернувся до менш очевидного аргументу, щоб спросту­вати блуд, доводить, що той аргумент не був доступним.

Отож ми довели, що в Мат. 24:3, 27, 37-39 і в 2 Сол. 2:1 parousia є першим таєм­ничим періодом Другого Приходу Ісуса, пе­ріодом жаття, впродовж якого Він жне пшеницю і кукіль, в той час, коли світ є несвідомий щодо Його Другої Присутності. Вживаючи інших типів — орлів та трупа – відмінних від типу жнива, серпом котрого є Правда, то зв’язок поміж Мат. 24:27 і 28 теж це доводить, так само Лук. 17:34-37 під тими ж типами та іншими доводить те ж саме. Типічне світло з 27 в. є тим самим що і труп з в. 28 і обидві ті речі представляють Правду (Мат. 24:27, 28). Ісус показує, що згромадження (жнивування) люду Господ­нього, тобто забирання з одного ліжка, з од­ного поля і зі спільного молоття в одному млині було б відповідним до символічної поживи — Правди, так як палестинські ор­ли збираються до стерва, до тіла, до їжі. Правда як Світло звертає увагу люду Гос­поднього на Його Другу Присутність, Прав­да як пожива збирає разом. Правда так як серп зжинає його, отож вона є першим за­собом, який вжив наш Господь в першому періоді Свого Другого Приходу, щоб об’яви­ти Свою Парусію і виконати працю жаття Жнива. Звідси Правда є ознакою Його Парусії тобто часу жнивування.

ПАРУСІЯ ЯК ЦІЛЕ ЖНИВО

Тепер доведемо, що як перший так і другий період Другого Приходу нашого Господа є охоплений терміном парусія. Другий пе­ріод Його Другого Приходу є часом утиску, Днем Гніву, (котрий є Епіфанією або Апока­ліпсисом як період). Той час утиску по­переджує третій період(Базилею), Другої Присутності нашого Господа. Те, що час утиску • гніву легко перекривається з часом жнива, а потім наступає після нього через певний період, можна побачити з численних уривків Святого Письма (Амос. 9:13; Мат. 13:42; Об. 6:9-11 [почекайте, аж останній член посвятиться]; Об. 7:1-3; 14:19, 20). Стисло пояснимо ті уривки Св. Письма, в котрих Слово Парусія охоплює в пер­шому періоді другий період Другого При­ходу нашого Господа. Це є спеціальною властивістю тих особливих уривків Св. Письма що вони охоплюють одночасно період, жаття та гніву, тобто, що вони застосовують Жниво в широкому значенні цього слова.

1 Сол. 2:19: «Бо хто нам надія, чи радість, чи вінок похвали? Хіба ж то й не ви перед Господом нашим Ісусом в Його приході?» Св. Павло, виступаючи як мовне знаряддя всіх вірних вчителів Тіла Христового під час Віку Євангелії, говорить тут, що ті, котрих вони пошукують як членів Господніх, будуть їхньою надією, радістю і вінком похвали під час Парусії нашого Господа. Оскільки покійні святі повинні бути пробуджені з мертвих в першу чергу (1 Сол. 4:13-17), а останні з решти святих не повинні були отримати визволення, аж «будемо схоплені разом із ними на хмарах» утиску в великому Часі Утиску, оскільки всі з тих вірних вчителів – щоб отримати вище зазначений привілей з усіма, котрих вони пошукали – мусять бути з Господом, тож з того випливає, що Слово Парусія в тому вірші охоплює не тільки перший, але й другий період Другого Приходу нашого Господа, тобто Його Епіфанію або Апокаліпсис.           Т.Р. ’73, № 266, 7-11
(далі буде)

ПЕРІОДИ ПОВЕРНЕННЯ НАШОГО ГОСПОДА

  1 Сол. 3:13: «Нехай Він зміцнить серця ваші невинними в святості перед Богом і нашим Отцем, при приході (присутності) Господа нашого Ісуса з усіма святими Його!». Щоб всі святі могли бути присутні з Богом і Ісусом під час згаданої тут Паруси, то вона мусить охоплювати також час Його Епіфанії, час Його об’явлення, коли всі святі з’я­вляться з Ним у славі (Кол. 3:4).

1 Сол. 4:15: «Бо це ми вам кажемо сло­вом Господнім, що ми, хто живе, хто поли­шений до приходу (присутності) Господ­нього, – ми не попередимо покійних». Як вже виявлено, цей зв’язок доказує, що всі святі охоплені в тому описі. Звідси, як в цьому, так і в двох попередніх уривках Св. Письма, слово parousia охоплює не тільки перший, але також і другий період присутності Господньої,   тобто  Епіфанію  або Апокаліпсис.

1    Сол. 5:23: «А Сам Бог миру нехай освятить вас цілком досконало, а непорушений дух ваш, і душа, і тіло нехай непорочно збережені будуть на прихід (присутність) Господа нашого Ісуса Христа!». З тих самих причин, що й вище, той уривок повинен бути зарахований до тієї ж самої категорії.

2    Сол. 2:8, 9: «І тоді то з’явиться той беззаконник [Антихрист], що його Господь Ісус заб’є Духом уст Своїх і знищить з’явленням [ясним світінням, еріfапеiа] приходу (присутності) Свого. Його прихід (присутність) – за чином сатани – буде з усякою силою й знаками та з неправдивими чудами». Тут знову перший і другий період Другого Приходу нашого Господа означе­ний, оскільки Антихрист – папство – має бути знищений в часі гніву (Дан. 7:8-11, 26; 12:1 Мат. 24:21, 22; Об. 18, 19), а то охоплює другий період Другого Приходу нашого Гос­пода, як наслідок променіючої Правди під час тих двох періодів. У в. 9 слово присут­ність не стосується Антихриста, але як це зазначено через присвійний займенник, Його, а маючи своїм попередником зай­менник Свого, відноситься до Господньої присутності, і що фактами тут показано, що це повинно бути в першому та другому періоді тієї присутності, в часі діяльності різного роду сатанинських обманів. Це безумство обману є натяком, котрий сто­сується потопу блуду в світі, який настав в минулому столітті, коли почало затем­нюватись символічне сонце (Новий Заповіт) і символічний місяць (Старий Заповіт) осо­бливо від часу, коли перше з шести ве­ликих пересівань Жнива розпочалося у 1878 р. Зараз ми знаходимося у шостому пересіванні, в котрому нас оточує багато обману з усіх сторін (2 Сол. 2:9-12). Звідси, слово Парусія в 2 Сол. 2:8, 9 відноситься до першого і другого періоду Другого Приходу нашого Господа.

Якова 5:7, 8: «Отож, браття, довготерпіть аж до приходу (присутності) Господа!… зміцніть серця ваші, бо наблизився прихід (присутність) Господній!». Тут маємо два ін­ші випадки вживання слова parousia в сто­сунку до першого та другого періоду При­ходу нашого Господа, оскільки перш ніж всі брати проявлять довготерпеливість, тут обговорювану, то наступить другий період (Епіфанії або Апокаліпсису); оскільки в той час усі святі отримають свою нагороду (Кол. 3:4; 1 Пет. 1:7, 13; 4:13).

2 Пет. 3:3, 4: «В останні дні прийдуть із насмішками глузії, що ходитимуть за своїми пожадливостями, та й скажуть: »Де обітниця Його приходу (присутності)? Бо від того часу, як позасинали наші батьки, усе залишається так від початку творіння«. Вживання виразу «останні дні» (перший з них є днем жнива, тобто Парусією, а дру­гий день, це день гніву, тобто Епіфанія – день Апокаліпсису) доводить, що глузу­вання з Присутності Господньої відноситься тут до першого та другого періоду тієї при­сутності. Ці глузії — загально кажучи по­гано навчені, сподіваються Другої Присут­ності нашого Господа такої, яка була б ви­дима для людських очей і буде тривати лише частину 24-годинного дня — глузують з цієї присутності (починаючи з 1874, коли про її невидимість було вперше навчено при кінці цього Віку і від часу дещо ранішого, коли її вікова тривалість була вперше вияснена в останніх часах) і вони домага­ються, кажучи: «де є та обітниця?», вказу­ючи в невіруючий спосіб на хід справ, як раніше, та на неприсутність видимості Христа для природних людських очей як докази, що Його Друга Присутність ще не наступила.

2 Пет. 3:12: «Що чекаєте й прагнете скорого приходу (присутності) Божого дня». Вираз «присутності Божого дня» є близько­значній з першим та другим періодом Дру­гої Присутності нашого Господа, оскільки перший період цієї присутності приготував символічне небо і землю – снопи символіч­ного куколю — на гнів другого періоду при­сутності, який вибухнув в Світовій Війні (перша фаза) в 1914 р.

1 Ів. 2:28: «А тепер, діточки залишай­теся в Нім, щоб як з’явиться Він, то щоб ми мали відвагу та не були засоромлені Ним під час Його приходу (присутності)». Тут маємо звертання до відваги, котру будуть мати всі Вірні Господу під час Його Пару­си, в Його засяянні. Це безумовно обмежує вживання слова parousia в тому уривку Св. Письма до першого та другого періоду Другого Приходу нашого Господа, оскільки в той час вперше всі члени Тіла дійдуть до того, що будуть з Ним (Кол. 3:4; 1 їв. 3:2).

ПАРУСІЯ ЯК ЦІЛЕ ТИСЯЧОЛІТТЯ

Тепер ми пояснимо ті уривки Св. Письма в яких фаза Царства (basileiaДругого Приходу нашого Господа охоплена словом parousia.

В 1 Кор. 15:23 зустрічаємо перший приклад цього вживання: «Потім ті, що [стануть] Христові, під час Його приходу (присутності)[оживуть]». Слід зауважити, що у в. 22 Апостол пояснює, що всі будуть оживлені в Христі, не тільки будуть про­буджені, але і воскреснуть, тобто дійдуть до досконалості, оскільки він вживає тієї час­тини в. 22, для того щоб довести, що «через людину» (в. 21) настане воскресіння. У в. 23 Він перераховує дві групи, котрі будуть оживлені, вдосконалені, називаючи першу групу «первісток Христос». Є очевидним, що тут не говориться про Ісуса, оскільки Св. Павло вияснює тут порядок, в якому всі в Христі будуть оживлені, і відноситься до події, яка має наступити в майбутньому від­повідно до його часу, в той час, як Господь вже був воскрес понад 20 років, перед тим, як Ап. Павло вжив цю мову. Цей зв’язок показує, що дієслово в майбутньому часі оживуть перенесене з в. 22 як присудок у в. 23. Тому вираз первісток Христос оживерозуміємо як перше воскресіння, про котре говориться в Фил. 3:11 і в Об. 20:4, 6. Хто ще інший буде оживлений в Христі? В. 23 відповідає: «Потім ті, що [стануть] Христові, під час Його приходу (присутності)». Коли ж то настане, що послушні з роду люд­ського (посвята Христові та перебування в послуху є тим значенням, в котрому послушний світ буде в Христі в майбутньому віці) оживуть? Відповідаємо, що з точки зору Біблії це відбудеться під час віку Тисячоліття (Пс. 22:29, ЗО; Іс. 45:22, 23; пор. з Бут. 22:16, 18 та Фил. 2:10,11; Рим. 14:9-11; 2 Тим. 4:1). З цього випливає, що слово Парусія в 1 Кор. 15:23 відноситься до періоду Царства Другої Присутності нашого Господа.

2 Пет. 1:16: «Бо ми сповістили вам силу та прихід (присутність) Господа нашого Ісуса Христа, не йдучи за хитро видума­ними байками». Тут слово присутність (parousiaє очевидно вжите до всіх трьох фаз, бо видіння (Мат. 17:9) переображення на горі було образом на Царство в його найширшому значенні, згідно свідчення Ісуса, котрий переказував видіння того Царства через деяких Своїх учнів перед їх смертю (Мат. 16:28), та згідно поданого вияснення Св. Петра (2 Пет. 1:16-18). В тій частині видіння (Мат. 17:2), коли лише Христос є видимий в світлі, періоди Паруси та Епіфанії або Апокаліпсису є означені; в тій же частині видіння (Мат. 17:3), в якій показався Мойсей та Ілля, які розмовляли з Ісусом, період Базилеї (частина Парусії в її найширшому значенні) є означений.

Вище ми розглянули кожен випадок за­стосування слова parousia в зв’язку з Дру­гим Приходом нашого Господа та стверди­ли, що те слово вживається стосовно трьох періодів часу Його Другої Присутності. По­дібно застосовуємо це слово в трьох зна­ченнях, так як це чинить Св. Письмо. Для того, щоб розрізняти часто вживаємо слово parousia стосовно першого з тих трьох пе­ріодів, називаючи період жаття Парусією, особливо у протипоставленні до періоду гніву, тобто Епіфанії або Апокаліпсису, кот­рий наступає після Парусії, а період Цар­ства (Базилея)наступає після Епіфанії або Апокаліпсису.

ЕПІФАНІЯ ХРИСТОВА, ТОБТО ОБ’ЯВЛЕННЯ

Тепер приступимо до розгляду слова еріfaneia (Епіфанія або Апокаліпсис). Як пе­ріод це є другий період часу Другої Присутності нашого Господа. Як зазначено, це є часом Утиску (Мат. 24:21, 22; Дан. 12:1; Лук. 17:26-32; 21:25, 26; 06.19:11-21), під час якого менш вірний, обтяжений помилками клас, сплоджений з Духа – Велика Гро­мада, є визволений (Мал. 3:2, 3; Мат. 7:26, 27; 1 Кор. 3:12-15; Об. 7:14), а Молоді Гідні як клас розвиваються.

Найздібніші дослідники Біблії наших ча­сів щораз більше доходять до висновку, що тепер ми живемо у Великому Утиску і що в ньому ми знаходимось від вибуху Світової Війни (1 Фаза ) в р. 1914 разом з голодом та епідеміями, які його супроводжують. Поя­снюють вони це на підставі пророцтв, знаків часів, та світових заворушень які видно всюди. Погоджуємося з цим поглядом і то­му віримо, що ми тепер живемо в Епіфанії і, що незабаром на хмарах утиску, котрі охоплять суспільну землю і котрі затем­нюють наші церковні небеса, присутність Сина Людського буде розпізнана людством (Мат. 24:30; Лук. 21: 25-28; Об. 1:7). Якщо знаходимось між людом Божим, який пильнує, то розпізнаємо це перш, ніж інші це зрозуміють, отож День той не здивує нас зненацька.

БІБЛІЙНЕ ВЖИВАННЯ СЛОВА EPIFANEIA

Тепер хочемо дослідити біблійне вживання слова epifaneia [епіфанея] і деякі споріднені з ним думки.

Хоча стверджуємо факт, що слово Епі­фанія, яке досить часто вживається в на­ших висловлюваннях, не знаходиться в українській Біблії, то однак, належить ви­знати, що грецьке слово epifaneiaз котрого походить Епіфанія, знаходиться в оригі­нальному грецькому Новому Заповіті. Якщо взяти в загальному то це слово знаходимо в шести уривках Святого Письма, котрі подаємо: 2 Сол. 2:8; 1 Тим. 6:14; 2 Тим. 1:10; 4:1; 8 і Тит. 2:13. Щоб прийти до зрозуміння значення того слова буде корисно розгля­нути кілька речей: (1) слово epifainoз кот­рого походитьepifaneia(2) значення його кореня, /ато; (3) значення прийменника ері, з котрим є сполучене /ато; (4) силу додану до слова /ато тим прийменником; (5) всі випадки появи слова epifaneia в Біблії; (6) його різні вживання в Св. Письмі; і (7) загальний напрямок біблійної думки пов’язаний з тим словом.

Звертаємо увагу на перший пункт, що слово epifaneia походить не від простого, але від складного слова — epifaino — котре складається із поєднання прийменника ерг, який означає на, над, понад, в і тд. з дієсло­вом /ато, котре означає світити, об’яви­ти. Отож головне значення слова epifaino походить від дієслова /ато, прийменник ері зміцнює значення /ато в складному слові так, що epifaino означає ясно світити, ясно об’явити. Ті зауваження дозволяють нам зрозуміти, що згідно з грецькими слов­никами іменник epifaneia в основному означає ясне світіння, ясне об’явлення. Як правило, це слово відноситься до вчинення темної або невидимої речі дуже видимою для фізичних та розумових очей. В міру того як будемо досліджувати випадки появи того слова в Новому Заповіті, то будемо в стані ясно це зауважити.

ВИПАДКИ ВЖИВАННЯ ДІЄСЛОВА EPIFAINO

Отже, приступаємо до дослідження тих шести уривків Св. Письма, в яких з’явля­ється це грецьке слово epifaneiaцитуючи і коротко вияснюючи чотири уривки Св. Письма в котрих epifainoкорінь того слова знаходиться в Новому Заповіті, підкре­слюючи українське слово, яке перекладає те слово:

(1)    «Що ним Схід [на полях подано схід сонця, тобто Христос] із висоти нас відвідав, щоб світити [дати ясне світло Сонця Правди] тим всім, хто перебуває в темряві й тіні смертельній, щоб спрямувати наші ноги на дороги миру!» (Лук. 1:78, 79). Тут, очевидно, Ісус (їв. 1:9; 8:12; 9:5) відноситься до Того, котрий ясно об’являє Божі дороги грішників та святих.

(2)    «А коли довгі дні не з’являлось ні сонце, ні зорі, і буря чимала на нас напирала, то останню надію ми втратили, щоб нам урятуватись»  (Дії 27:20). Тут говориться про ясні небесні світила, котрі були невидимі.

 (3)    «Бо з’явилася Божа благодать, що спасає всіх людей, і НАВЧАЄ нас, щоб ми, відцуравшись безбожності та світських пожадливостей, жили помірковано та праведно, і побожно в теперішнім віці». (Тит. 2:11, 12). Тут, здається, є така думка, що Послання Євангелії, котре є виразом Божої благодаті, є ясно об’явлене як спасенний чинник для цілого роду людського і що як ясне світло, воно особливо навчає Божий люд провадити праведне життя.

(4)    «А коли з’явилась благодать та людинолюбство Спасителя, нашого Бога (Тит. 3:4). Тут говориться про Євангелію, як про чинник, який викликає благодать та Боже людинолюбство, світячи ясно перед нами.

Є ясною річчю в тих чотирьох вище поданих уривках Св. Письма, що визна­чення слова epifaino подане вище є вла­стивим: воно означає ясно світити, ясно об’явити.

ВИПАДКИ ВЖИВАННЯ ІМЕННИКА EPIFANEIA

Старанне і шанобливе дослідження шес­ти уривків Св. Письма, в котрих знахо­диться слово epifaneiaдоведе той факт, що Новий Заповіт вживає це слово двома окремими способами: (1) як чинність об’я­влення осіб, засад та речей попередньо не­ясних або захованих, за допомогою Правди, променіючої з особливою ясністю; і (2) як той період другого перебування нашого Господа на землі, в котрому Правда буде світити з особливою ясністю, об’являючи особи, засади та речі досі неясні або закриті (1 Кор. 4:5). З метою їх вияснення предста­вляємо з короткими коментарями спочатку чотири уривки Св. Письма в котрих epi­faneia — її українські відповідники в тих уривках підкреслимо – вживається для означення «чинності об’явлення — осіб, за­сад, речей попередньо неясних або прихо­ваних — Правдою, яка світить з особливою ясністю».

ЕПІФАНІЯ ЯК ЧИННІСТЬ

(1) «[Бог] Що нас спас і покликав святим покликом … з волі Своєї та з благодаті, що нам дана в Христі Ісусі попереду вічних часів [англійська Біблія подає перед започаткуванням світу]. А тепер об’явилась че­рез з’явлення Спасителя Нашого Христа Ісуса, що й смерть зруйнував, і вивів на світло життя та нетління Євангелією» (2 Тим. 1:9, 10). В тому уривку Св. Письма сказано про План та благодать, які Бог приготував для Свого люду перед започаткуванням світу, а котрі є ясно об’явлені через Епіфанію, ясне світіння, тобто через ясне навчання Ісуса про особи, засади та речі. Серед речей, ясно об’явлених Ісусом за допомогою Євангелії, Божої Правди, Св. Павло перераховує життя та безсмертя. Цей уривок є дуже ясним і доводить наше перше визначення вживання слова epifaпеіа в Новому Заповіті. Слід зауважити, що в цьому уривку Святого Письма epifaneiaтобто ясне об’явлення, не пов’язане з Дру­гою Присутністю нашого Господа, але зі Жнивом Єврейського Віку.

(2) «Чекали блаженної надії [побачити, перебувати, і стати подібними до нашого Господа, Кол. 3:4; 1 їв. 3:2] та з’явлення сла­ви великого Бога й Спаса нашого Христа Ісуса» (Тит. 2:13). Вираз: «слава великого Бога й Спаса нашого Христа Ісуса» ми не повинні розуміти, — так як деякі то розумі­ють – що це променіюче натуральне світ­ло, але радше ясність їхніх досконалих ха­рактерів, прекрасно виблискуючих в най­вищій мудрості, силі і справедливості та любові (Іс. 6:3; Пс. 72:19; Чис. 14:21; Об. 4:8; 15:3, 4). Цей уривок говорить про те, що святі сподіваються двох речей в зв’язку з другою присутністю нашого Господа на зе­млі: (1) реалізації їхньої надії побачити, перебувати і стати подібними до Нього і (2) ясного об’явлення блискуючих характерів Бога та Ісуса Христа на цілій землі, так як небеса тепер повні їх слави. Отож в тому уривку йдеться про об’явлення хвалебних характерів Бога та Ісуса Христа через Правду, променіючу з особливою ясністю. Це повинно супроводити другу присутність Ісуса на землі згідно розглядуваного тексту. Згідно з цим, цей уривок стосується до ці­лого періоду Другого Приходу.

(3)   «І тоді то з’явиться той беззаконник [Антихрист], що його Господь Ісус заб’є Духом [силою] уст Своїх [Біблією, Правдою (їв. 17:17), які є вустами Господніми, котрими Він промовляє] і [якого Господь Ісус] знищить з’явленням  (ясністю,  в  Біблії англ.) приходу Свого [Своєю Другою Присутністю на землі]» (2 Сол. 2:8). Цей уривок показує нам, що хвалебна, потужна Божа Правда світитиме так ясно, що через своє об’явлення папства в його науках, характері та наслідках, Господь довершить при своєму Другому Приході знищення Антихриста, папства, тобто римської ієрархії, а не її прихильників.

(4)   «Наостанку мені призначається вінок праведности, якого мені того дня [Дня Суду] дасть Господь, Суддя праведний; і не тільки мені, але й усім, хто прихід Його полюбив» (2 Тим. 4:8). Той уривок без сумніву стосується другої присутності нашого Господа на землі в Останній День, коли Господь буде нагороджувати усіх Божих слуг (Об. 11:18), котрі з тугою, любов’ю та втіхою очікували того Дня, в котрому Ісус, коли буде нагороджувати   Своїх   вірних   послідовників, об’явиться в Своїй Славі за посередництвом Свого Слова та діл.

Наше коротке дослідження вищезгада­них чотирьох віршів Св. Письма, виявило що слово epifaneia означає чинність об’я­влення осіб, засад і речей через Правду, яка сяє особливим світлом.

ЕПІФАНІЯ ЯК ПЕРІОД ЧАСУ

Слово epifaneia вживається у дальших двох віршах Св. Письма, в дещо іншому значенні, як період часу під час Другої Присутності нашого Господа, в якому Він буде об’являти особи, засади і речі Прав­дою, яка сяє особливим світлом, як це по­каже досліджування тих двох віршів:

(1) «Щоб додержав ти заповідь чистою, та бездоганною, аж до з’явлення Господа нашого Ісуса Христа, що Його [це об’я­влення] свого часу [в його власних періодах] покаже блаженний і єдиний міцний, Цар над царями та Пан над панами» (1 Тим. 6:14, 15). Св. Павло, тут не міг мати на дум­ці дати цей наказ тільки Тимофієві, як окремій особі, оскільки Тимофій умер що­найменше 18 століть перед настанням Епіфанії. Так як Ісус часто звертався до Своїх послідовників, впродовж всього Єван­гельського Віку, говорячи до Апостолів, як представників, так подібно тут Св. Павло говорив до Тимофія, а в загальному зверта­вся до люду Господнього, особливо до слуг Правди, заохочуючи їх залишатися вірни­ми аж до того періоду Повернення нашого Господа, котрий тут називає об’явленням Ісуса, тобто Його Епіфанією (Кол. 3:4; 1 їв. 3:2), а це об’явлення — як вищезгаданий вірш Св. Письма показує – Він виявить в його окремих періодах, коли як Цар царів і Пан панів візьме велику владу й приготу­ється до панування над землею у тисячо­літній славі (Об. 11:15-18; 19:6-16; 20:4-6).

(2) «Отже, я свідкую тобі перед Богом (згідно з гр. віршем: «Заклинаю тебе перед Божим лицем«, див. Діаглотт) і Христом Ісусом, що Він має судити живих і мер­твих за [під час] Свого приходу та за Свого Царства» [basileia], (2 Тим. 4:1). Св. Письмо запевняє нас, що Ісус зі Своєю вибраною Невістою, буде судити мертвих під час тисячолітнього панування. Під мертвими з цього вірша розуміємо дітей Адама під прокляттям, незважаючи на те, чи вони є у процесі вмирання, чи знаходяться в гробах (Мат. 8:22; 2 Кор. 5:14). Вони мають бути суджені — тобто випробовувані до життя в Царстві, в періоді базилеї, так як про це вчить 2 Тим. 4:1 (див. також Пс. 72:1-19; 22:28-30; Рим. 14:9; 1 Кор. 15:23-26; 6:2; їв. 5:25-29; Іс. 29:18, 24; 45:22, 23; Фил. 2:9-11; Об. 1:6; 5:10; 20:4, 6; Мат. 19:28; 20:21; Лук. 2:34; 22:29, ЗО; Овд. 17:21; Об. 14:1). Нато­мість живі (тобто впавші ангели й нове створіння, вони не були під вироком смерті), згідно з цим віршем, вони будуть суджені в часі Його об’явлення, тобто Його Епіфанії. Тому це є період пов’язаний з Другим При­ходом нашого Господа, так як базилея є також періодом пов’язаним з Другим При­ходом нашого Господа.

Два раніше згадані вірші Св. Письма навчають, що слово epifaneiaз якого похо­дить слово епіфанія, означає також період пов’язаний з поверненням нашого Господа. Його прихід на землю буде супроводжувати повінь об’явлення Його Правди, яка насту­пить після Його повернення, а перед розпочаттям Ним і Його Невістою тисячолітнього панування. Згідно з цим, бачимо, що обидва значення слова epifaneia є відповідними: (1) означає чинність об’я­влення осіб, засад, і речей через Правду, яка сяє особливим світлом і (2) період часу пов’язаний з Приходом нашого Господа, в якому наступить спеціальне об’явлення осіб, засад і речей, через Правду, яка світить з особливою яскравістю.

З вищеописаного дослідження слова epi­faneiaбачимо, що з шести випадків його появлення в Новому Заповіті, тільки в одно­му випадку воно вжите в зв’язку з Жнивом Єврейського Віку, й показує, що воно від­носиться до діяльності Ісуса під час того жнива; решта п’ять відносяться до діяль­ності і періоду пов’язаних з Його Другим Приходом. Отже ті думки про значення слова епіфанія, будуть корисні для нашого ліпшого зрозуміння інших фаз Другої Присутності нашого Господа.

ХРИСТОВИЙ АПОКАЛІПСИС АБО ОБ’ЯВЛЕННЯ

Грецький іменник apokalupsis походить від складеного дієслова apokaluptoяке скла­дається з прийменника аро (що означає: здаля, через, від) й дієслова kalupto (що означає: прикрити, тому дієслово закрити або затаїти, так як є вжите н.п. у Як. 5:20 і 1 Пет. 4:8 – «покриває! [закриває] безліч гріхів»). Отже apokalupto означає зняти прикривало, тобто виявити, або об’явити, так як це дієслово вжите н.п. у Мат. 10:26; Лук. 12:2 – «Бо немає нічого захованого, [вжите тут грецьке слово в корені має kalupto], що не відкриється [грецьке слово apokalupto, є тут вжите в майбутньому часі]». Тому іменник apokalupsisозначає відкриття, виявлення, об’явлення, або відслонення (речі вже раніше існуючої, але прикритої). Назва останньої книги Біблії є «Apokalupsis» – ми називаємо її «Апокаліпсис» або «Об’явлення».

Отож бачимо, що основне значення слова apokalupsis (відкриття, об’явлення) є дуже подібне до значення слова epifaneia (ясне світло,об’явлення осіб, засад і речей). Обидва слова означають виявлення, тобто об’явлення того, що залишилося б в іншо­му виподку заховане або затаєне. Таким чином наш Господь тепер епіфанізує або апокаліпсує Єгову, Самого Себе, Церкву, Велику Громаду, Правду, речі заховані у темноті, ради сердець — одним словом — приводить усі відповідні особи, засади і речі до ясного світла і відкриває або об’являє їх у правдивому характері на стільки, на скільки це є необхідним в теперішній стадії діяльності Божого Плану. Звідси Епіфанія, Апокаліпсис нашого Господа не означає, що наш Господь стане видимим для людських очей, чи теж просто, що Його буде мож­на пізнати, але означає, (1) що Він ясно об’явив кожну іншу особу, кожну засаду, і кожну річ, щоб вони були ясно розпізнані, особливо при кінці цього Віку. Слово apo­kalupsisподібно якepifaneiaвідноситься (2) також до другої фази або періоду Другої Присутності нашого Господа, до Часу Утис­ку, тобто Епіфанії або ж Апокаліпсису, до особливого часу такого епіфанізування або апокаліпсовання.

Тепер перечислимо, разом з відповід­ними коментарями ті вірші Св. Письма, де іменник apokalupsis і його дієслово apo­kalupto вживається стосовно Другої При­сутності нашого Господа, підкреслюючи сло­ва, які це пояснюють.

ІСНУВАННЯ ДІЄСЛОВА APOKALUPTO

Спочатку будуть подані вірші, в яких вживаєтся дієслово apokalupto:

(1)   Мат. 10:26: «Немає нічого захованого, що воно не відкриється, ані потаємного, що не виявиться» (див. також Лук. 12:2). Виявлення зла в усіх справах життя є об’явленням праці суду Другого Приходу нашого Господа (пор. 1 Кор. 4:5).

(2)   Лук. 17:29, ЗО: «того ж дня, як Лот вийшов із Содому, – огонь із сіркою з неба линув і всіх погубив. Так буде й того дня, як   Син   Людський   з’явиться!»   Содом представляє символічний Вавилон, а Лот представляє відділ Великої Громади (Об. 11:8; 2 Пет. 2:6-8). Знищення Содоми огнем й сіркою, представляє цілковите знищення Вавилону (Юда 7), яке відбудеться в вели­ кому утиску (Об. 16:18-20; 19:20). Зауваження Ісуса у в. ЗО, що позаобразний дощ огню й сірки на Содому наступить в день,в котрий Син Людський об’явиться,доводить, що Він буде об’явлений, тобто заманіфестуваний у Часі Утиску, тобто в періоді Епіфанії або Апокаліпсису, який розпочався в 1914 р.

(3)   Рим. 8:18: «Бо я думаю, що страждання теперішнього часу нічого не варті супроти тієї слави, що має з’явитися в нас». 1 Kop. 3:13: «то буде виявлене діло кожного, бо виявить день, тому що він огнем об’являється, і огонь діло кожного випробує, яке воно є». Тут сказано, про випробування люду Господнього під час Його Другого Приходу. А тим днем, є день утиску, тобто . період Епіфанії або Апокаліпсис.

(4)   1 Пет. 1:4, 5: «на спадщину нетлінну й непорочну та нев’янучу, заховану в небі для вас, що ви бережені силою Божою через віру на спасіння, яке готове з’явитися останнього часу».

(5)   1 Пет. 5:1: «співучасник слави, що повинна з’явитись». Цей вірш й (3) і (5) знаходиться серед віршів, які показують, що коли Ісус об’явиться у Своєму Другому Приході в силі й славі — в міру як вони будуть пізнаватись, відкриватись, або об’являтись для світу — то Його Церква буде з Ним, й також буде об’явлена, або показана того ж самого часу і в такий самий спосіб.

ІСНУВАННЯ ІМЕННИКА APOKALUPSIS

Нижчеподані тексти містять іменник ароkalupsis(1) Рим. 2:5: «на день гніву та об’явлення справедливого гніву Бога». Це відноситься до часу Другого Приходу нашого Господа, коли • – в Часі Утиску (у Своїй Епіфанії або Апокаліпсисі) – буде Він судити «живих», а під час Свого Цар­ства (Базилеї) Він буде судити «умерлих» (2 Тим. 4:1), тому, що тоді «кожному від­дасть за його вчинками» (Рим. 2:6; Мат. 16:27; Об. 20:12; 22:12).

(2)     Рим. 8:19: «Бо чекання створіння [людського роду], очікує з’явлення Синів Божих [Церкви]». Контекст виказує, що це відноситься до об’явлення Христового Класу у славі царства. Звідси в цьому вірші, слово apokalupsis стосується Базилеї, тобто фази Царства Другої Присутності нашого Господа.

(3)    1 Кор. 1:7: «так що не маєте недостачі в жоднім дарі благодаті ви, що очікуєте з’явлення Господа нашого Ісуса Христа». Господній народ наставляється тут, щоб був активний, пильний і очікував великого благословенства аж до об’явлення, або з’явлення Господа, хоча як Сторожі вони були попередньо свідомі Його присутності й праці «жнива», та брали участь в тому об’явленню.

(4)    2 Сол. 1:7, 8: «Коли з’явиться з неба Господь Ісус з Анголами сили Своєї, в огні полум’яному, що даватиме помсту». Через незрівнянні скорботи Великого Утис­ку, Ісус об’явить світу Свою присутність в Другому Приході, як руйнівника царства Сатани і засновника Божого Царства.

(5)   1 Пет. 1:7: «щоб досвідчення вашої віри було дорогоцінніше за золото, яке гине, хоч і огнем випробовується, на похвалу, і честь і славу приз’явленні Ісуса Христа». Коли вже закінчиться apokalupsis або еріfaneiaтобто другий період Другої Присутності нашого Господа, тоді ціле Мале Стадо буде вже з Ісусом за завісою, так як про це нас запевняє Св. Павло в Кол. 3:4. Тоді їх очищена й виполірувана віра буде на Божу і Христову хвалу, а також для їх власної честі і слави.

(6)   1 Пет. 1:13: «майте досконалу надію на благодать, що приноситься вам в з’явленні Ісуса Христа». Цей вірш має таке саме значення, як у 1 Пет. 1:7.

(7)   1 Пет. 4:13: «Але через те, що берете ви участь у Христових стражданнях, то тіштеся, щоб і в з’явленні слави Його раділи ви й звеселялись». В часі об’явлення Ісуса, Його Церква знаходиться з Ним і є в тому ж самому часі і в такий самий спосіб об’явлена або показана.

З цих віршів Св. Письма можна побачи­ти, що у зв’язку з Другим Приходом на­шого Господа, слово apokalupsisподібно як слово epifaneia,має два значення: (1) чин­ність об’являння або відкривання осіб, за­сад і речей, раніше закритих, або ж не­ясних, тепер об’явлених. В цьому значенні слово apokalupsisподібно як слово epifa­neiaмають довгий період застосування, яке стосується Другої Присутності нашого Гос­пода, простягається від Господнього при­ходу аж до кінця Царства, так як ми за­уважили, що слово parousiaв застосуванні до Другого Приходу, вказує на Його при­сутність у кожній з її трьох фаз і у всіх з них від Його прибуття, аж до кінця Божого і Христового Царства; (2) період Великого Утиску, під час якого без сумніву є особливе об’явлення або відкриття осіб, засад і речей, давніше закритих або ж неясних.

ВИЯВЛЕННЯ ПОМИЛОК ЗОРІННЯ ПРО ЕПІФАНІЮ

Вищевказані біблійні науки про періоди По­вернення нашого Господа, особливо про Епіфанію або Апокаліпсис, як окремий період, на­ступаючий після періоду Парусії (тобто жнива), були атаковані вождями Зоріння, та іншими, при чому вони силкувались навіть розбити ті науки. В англ. РТ з грудня 1937 р. у статті під заголовком «Перегляд Статті Зоріння “Покли­кані, Вибрані і Вірні”», був поданий вияв софіс­тичного зусилля, зробленого у періодичному виданні Зоріння з квітня 1935 р. і квітня 1937 p., який силкувався показати, що вищевказані науки про Епіфанію або Апокаліпсис, не є згідні з науками, представленими з Св. Письма на цю саму тему Пастором Расселом. Оскільки це по­яснення є дуже до розглядуваного нами предмету і, оскільки такого самого виду блуди, які були розбиті в англ. статті є і надалі підтримувані, отож відтворюємо його тут (цитати з брошури: «Повернення Нашого Господа», можна також знайти у передруках Вартової Башти стор. 2972-2983; те саме в додатку до 4 Тому, ви­даного в 1923 p.):

Оскільки цей предмет обговорюється у періодичнім виданні Зоріння з квітня 1935 p., то воліємо цитувати з нього: «Павло сказав, що Господь знищить антихриста ясністю (epifaneiа) Своєї парусії». Це грецьке слово epifaneia є властиво перекладене ясність або ясне світіння. Деякі[особливо бр. Рассел й ми самі, наше наголошення] помилково думали, що це слово відноситься до другої частини, або пізнішого періоду присутності нашого Господа – ніби Його Парусія (parousiaтривала до якогось часу, а потім, розпочалася Його Епіфанія (epifaneid). Однак, віримо, що є очевидною відповідність слова парусія, стосується до всього періоду Тисячоліття Христової присутності, хоча слово epifaneiaописує деякі речі, які будуть виповнятися під час Парусії. Про це з пошаною цитуємо слова з виданої раніше брошури під заголовком «Повернення Нашо­го Господа»: «Еpifaneia (засяяння) і apokalupsis (об’явлення) Нашого Господа роз­почалися незабаром після Його Парусії(parousiа): Ясність Його присутності є видима тепер для тих, котрі ходять «у світлі» — для тих, що «не залишаються у темряві зі світом». Це є розумове просвіщення для очей нашого ро­зуміння, а не для природних очей. Епіфанія (epifaneiа) нашого Господа, вже діє на світ, хоча не через очі розуміння, оскільки світ не має зору, щоб побачити духові справи, то однак, ясне світло Господньої присутності впливає й діє на цілий перебіг світу, через збільшування освіти. (Цей виняток, цитований Зорінням, зна­ходиться також у Передруках Вартової Башті, стор. 2983, кол. 1, абз. 4; і у додатку до 4 Тому стор. 60, абз. 1).

На це одностороннє представлення (Зорін­ня) декотрих думок нашого Пастора, щодо тих двох слів, відповідаємо: Наш Пастор слушно стверджував про Другий Прихід нашого Гос­пода, що Біблія вживає слова parousia в трьох значеннях (1) в значенні 40 років жнива, від 1874 р. до 1914 p., до Часу Утиску (Мат. 24:3, 27, 37, 39; 2 Сол. 2:1); (2) в значенні 80 років від 1874 р. до 1954 р. (Однак наш Пастор не розумів, що Епіфанія буде тривати 40 років, тому що це не був час на зрозуміння цієї справи), це охоплює Парусію у першому значенні, та Епіфанію як період (1 Сол. 2:19; 3:13; 4:15; 5:23; 2 Сол. 2:8, 9; Як. 5:7, 8; 2 Пет. 3:4, 12; 1 їв. 2:28); і (3) в зна­ченні цілого 1000-ліття Його Другого Приходу (1 Кор. 15:23; 2 Пет. 1:16). Вищевказані вірші Св. Письма, вживають слова Парусія (parousiaу зв’язку з Другим Приходом нашого Господа. Вони доказують, що Зоріння втратило Правду парусійну про перше й друге значення того слова. І воно відкидає біблійну науку про Епіфанію, як період часу, так як це підтверд­жують вищезгадані вірші і дає до зрозуміння, що Пастор Рассел так не навчав, а навчав, що слово Епіфанія означає тільки ясне світло, об’явлення, тобто діяльність. Натомість Біблія, бр. Рассел і ми з ними навчаємо про обидва значення цього слова, хоча ж бр. Рассел не розумів, що Епіфанія, як період, буде тривати 40 років, тому, що зрозуміння її тривалості не було на часі, і лише, коли прийшов час Епіфанії, це стало зрозумілим. Про те, що це слово означає період, вчить Біблія у 1 Тим. 6:14, 15 і 2 Тим. 4:1. Саме формулювання тексту у 2 Тим. 4:1, подане перекладом AV (авторизована версія): «буде судити… за [під час] Свого приходу [Епіфанії] та за Свого Царства» [Базилеї] до­казує, що Епіфанія, так як царство, є періодом. А поправлений Переклад показує це дуже ясно у 1 Тим. 6:14, 15: «щоб додержав ти заповідь чистою та бездоганною аж до Епіфанії Господа нашого Ісуса Христа, що [Епіфанію] в її власних часах покаже Він» — Той, котрий є блаженний і Єдиний і Сам Міцний. Натомість, те що це слово означає ясне світіння, тобто ясне об’я­влення осіб, засад і речей і то в будь-якому періоді навчає Біблія в 2 Сол. 2:8 [під час Парусії і Епіфанії]; 2 Тим. 1:10 [під час Жнива Єврейського Віку]; 2 Тим. 4:8; Тим. 2:13 [під час Парусії, Епіфанії і Базилеї]. Причина, за для якої період між Парусією а Базилеєю (цар­ством), називається Епіфанією є та, що під час того періоду Господь має намір довершити особливе об’явлення осіб, засад і речей. Без-сумніву, така діяльність, особливо зазначає період від 1914 р. Вищезгаданих шість віршів Св. Письма, є єдиними, де слово Епіфанія (epifaneiaзнаходиться в грецькому Новому Заповіту. Ті вірші доказують, що наш Пастор був правий, коли навчав, що це слово означає період, який наступає після періоду Парусії, тобто Жнива, і що воно також означає ясне сві­тіння, об’явлення осіб, засад і речей. Ці вірші ці доказують, що Зоріння покинуло Правду парусійну і також відкидає Правду епіфанічну, а це є пересівацькою діяльністю.

Зоріння дає до зрозуміння, що брошура на­шого Пастора, про Повернення Нашого Гос­пода – Його Парусія, Епіфанія і Апокаліпсис – не вчить, що є період 40 років Парусії і, що вона не навчає про який-небудь період Епіфанії. Вожді Зоріння старалися, за допомогою зви­чайного підступу, практикованого софістами, закрити деякі речі, показуючи їх односторонньо, аби привести читачів до думки, що наш Пастор не навчав, що Епіфанія є періодом, і що Парусія – це тільки 1000 років другої присутності Гос­пода, що не є в жодному значенні періодом 40 років. Наступні цитати з цієї брошури доказу­ють, що Зоріння перекручує те що говорив бр. Рассел на цю тему: «Слово Парусія відноситься до ранньої пори[наше виділення] другого приходу, а вираз Апокаліпсис відноситься до того ж самого приходу але пізнішої пори: — Не маємо розуміти, щоАпокаліпсис і Епіфанія мали означати якийсь третій прихід, але тільки пізніший обрис», [тут не говориться про обриси, тому що ті два слова, як чинність і як період є близькозначні, див. брошуру «Повернення Нашого Господа», 4 Том, стор. 11, абз. 1] … «Пильний також зауважить, що Св. Письмо виразно показує, що після [наше виділення] виконання Господом певних речей в часі Його присутності (parousiа) не пізнаної світом, Господь пізніше [наше виділення] об’явить Свою присутність. Об’явлення, яке буде розпізнане цілим людством, і власне така зовнішня маніфестація, є визначене Його епіфанією» (див. стор. 12, абз. 1 в тій же брошурі) … «В періоді [наше виділення] парусія (присутність), якапередує [наше виділення] Його епіфанію (тобто засяяння), певне діло має бути виконане, незнане для світу і номінальної церкви, але знане тільки для Його пильних слуг» (див. стор. 13, абз. 1 в тій же брошурі; надалі будемо подавати тільки номер сторінки і абзац цієї брошури, котра також є в 4 Томі як додаток) … «Отже Дні Сина Людського є днями [тобто періодом] Його Па­русії, тобто присутності, незнаної і невидимої для світу, а знаної тільки для пильних (Сто­рожів) і видимої очима їх віри» (див. стор. 14, абз. 2) … «Але чому такою, має бути присут­ність Христа? Яке завдання Він мав виконати під час періоду [наше виділення] Своєї при­сутності, який передує Його епіфанії, або об’я­влення світові?» (див. кінець того абзацу на стор. 15) … «Причта про пшеницю й кукіль вказує на період [наше виділення] Парусії (при­сутності), який передує [наше виділення] Епі­фанії (об’явленню) і представляє її (Парусію), як час »жнива« Євангельського Віку» (стор. 15, абз. 1) … «Відокремлення пшениці від куколю …передуватиме праці очищення пшеничного поля від символічного куколю, символічним »огнем«, а ціла діяльність жнива матиме місце у періоді парусії — [отже в періоді який передує Епіфанії] присутності нашого Господа, і перед Його епіфанією (тобто об’явленням)» (стор. 15, абз. 2) … «Правда як серп мала бути знаряддям розподілення. А коли розділення [жниво] за­кінчиться… тоді прийде »огонь«, час великого утиску [який, як про це навчав бр. Рассел, мав загорітися і запалився Світовою Війною] передбачений пророками і нашим Господом, і як символічний огонь спалить і знищить увесь кукіль» (стор. 16, абз. 1; в брошурі «Повернення нашого Господа», і в додатку до 4 Тому) … «Тому цей суд [в Парусії] церкви… передува­тиме [наше виділення] Епіфанії або Апокаліпсису нашого Господа» (стор. 200, вірш 5 англ. брошури; в польський стор. 17) … «Рука всіх проти свого ближнього буде дозволена, аби люди зібрали вихор власного самолюбства в анархії. Епіфанія нового Володаря, та спра­ведлива відплата Його панування будуть тоді [під час періоду] поступово розпізнані. Ціл­ковите об’явлення або апокаліпсис, наступить при кінці бурі [таким чином епіфанія або апокаліпсис в значенні вжитому тут, як діяль­ність, розтягується на період, котрий є Епіфанією], коли усі серця будуть упокорені» (стор. 21, рядок 2, англ. брошури) … «Щоб не попасти в помилкове зрозуміння, щодо зрозуміння Господньої присутності (Парусії), добре зро­бимо, коли звернемо увагу на притчу про десять мудрих і нерозумних дів, яка була дана з ціллю, пролиття особливого світла на цю справу» (стор. 21, абз. 1, польська брошура) … «Період парусії, тобто Христової присутності, мав роз­початися в жовтні 1874 р. й обидва (докази) показують рису діяльності, якої маємо споді­ватися, що матиме місце під час [періоду] Йогоприсутності [парусії] яка передує [наше виділення] Його загальному об’явленню Себе для світу, тобто Його Епіфанію, Його Апока­ліпсис (стор. 32) … «Отже, коли тихенько гово­римо: »Ось Молодий!«, то не з думкою, щоб по­будити світових людей до віри в Господню присутність і т.п. …бо помаленьку, у відпо­відному часі, про це будуть знати, тобто в ПЕРІОДІ [наше виділення] Епіфанії і Апока­ліпсисі Сина Людського. Вони будуть побуджені тріском дня великого утиску» (с. 35, абз. 1).

Наступну цитату про цей предмет подаємо з Вартової Башти: «Біблія ясно розрізняє Хрис­тову Парусію, а Епіфанію під час Його Другого Приходу. Слово Parousia означає присутність. … А слово Epifaneia означає об’явлення того, хто вже є присутній. … З закінченням праці від­окремлення мудрих дів [3 Вавилону в Парусії, тобто часі Жнива], …потім [наше виділення] прийде Епіфанія Еммануїла, об’явлення, вия­влення. Або іншими словами, об’явлення Христа для світу настане [наше виділення], після Його об’явлення Самого Себе для Класу мудрих дів» (Z114, 252, абз. 6 і 7).

Нижче вказану цитату подаємо з періодич­ного видання «The Bible Students Montly» з 1914 p№ 1 стор. 1 два останні абзаци і стор. 2, абз. 1: «Англійське слово прихід (те ж саме в польській і українській) є переважно тлумачен­ням декількох окремих грецьких слів. Одне із них це слово Парусія, котре означає присутність і вживається щодо першого періоду [наше виділення] Другого Приходу нашого Господа. Потім, пізніше[наше виділення] наступить Епіфанія, тобто об’явлення або поява Того, Хто вже є присутній. Це не буде поява у тілі, але в великому Часі Утиску [в періоді, наше виді­лення] символічно представленому як «в огні полум’яному, що даватиме помсту» (2 Сол. 1:7-10). Згідно з цим розумінням Біблія вчить, що Ісус вже є присутній на землі від 1874 p.; …що Епіфанія, тобто об’явлення для світу, наступить через сорок років після часу початку Присутності [наше виділення]. З цієї причини вони [Дослідники Св. Письма] з ве­ликим зацікавленням чекають, щоб побачити, що цей рік [1914] принесе.

Чи ж не бачимо всюди ознак занепокоєння, й загрозливого часу утиску? Здається, що цей рік [1914] зазначив початок «полум’яного вогню» суду [Епіфанія а Час Утиску – це ж саме] над світом, який означає кінець цього Віку, та початок Нової Епохи Царства Месії, коли [наше виділення] «І право за мірило Я покладу, а справедливість — вагою» й коли [наше виділення] незнайомість, забобони й тем­нота, які так довго нам перешкоджали, почнуть усуватися. Ця зміна [яка наступить в часі Епі­фанії] може бути болючою, однак виявиться, що є благословенством, бо зазначить повален­ня царства сатани і панування гріха та смерті, а початок Царства Месії і панування Його справедливості та вічного життя».

Отже наші цитати з видань нашого Пастора доказують, що він твердив, що Біблія навчає, що Епіфанія в другому значенні цього слова є пе­ріодом, який настає після часу Жнива, тобто після Парусії в її першому значенні, і що Па­русія у першому значенні цього слова є 40-літнім періодом, і передує періоду Епіфанії, а також, що Епіфанія й Час Утиску є одним і тим самим періодом. Отже звинувачуємо Зо­ріння в недопустимому перекручуванні від­повідних наук нашого Пастора і в навчанні шкідливих блудів на цю тему.

ВУЗЬКЕ І РОЗШИРЕНЕ ЗНАЧЕННЯ ЕПІФАНІЇ

Як вже було доведено вище, Парусія в її вузькому або обмеженому значені, була 40-літнім періодом, від 1874 р. до 1914 p.; подібно Епіфанія або Апокаліпсис в вузь­кому або обмеженому значенні є періодом 40-літнім, від 1914 р. до 1954 p., так як це ясно доводять роздумування над Св. Пись­мом, взяті з видань епіфанічної Правди.

ДАТА 1954 РОКУ ЗАЗНАЧЕНА У СВЯТОМУ ПИСЬМІ

(1) «В Лев. 12 очищення матері після на­родження сина впродовж сорока днів зобра­жує очищення Правди, яка розвиває Мале Стадо та її слуг під час сорока років Парусії [Парусії в її обмеженому значенні, тобто в часі жнивування від 1874 р. до 1914 p.], тоді як очищення матері після народження дочки впродовж вісімдесяти днів зображує очищення Правди яка розвивала Велику Громаду і її слуг, протягом вісімдесяти ро­ків об’єднаних Парусії і Епіфанії [тобто Па­русія і Епіфанія взяті разом в їх обмежених значеннях]» (англ. З Том, додаток, стор. 384). В 4 Епіф. Томі стор. 99 (це також в ТР ’32, стор. 27, абз. 3), бр. Джонсон подає додат­кові деталі про ті позаобразні 80 днів, а власне: «Розуміємо, що період вісімдесяти днів на очищення матері після народження дочки, зображує 80 років Парусії і Епіфанії взятих разом (від 1874 р. до 1914 р. плюс від 1914 р. до 1954 p.). Очищення матері під час тих 80 днів в позаобразі зображує дві речі: (1) очищення Правди (в застосуванні до Великої Громади і т.д.) від усякого блуду, який був змішаний з нею; і (2) очищення вірних і частково вірних слуг Правди з та­ких нечистот, які могли б учинити їх не­здатними зайняти своє місце в Тисячолітті, а також виконувати спеціальну посвідчу-вальну службу, почавши з жовтня 1954 р. (2) «Північ з притчі про десять дів [Мат. 25:1-12] припадає на квітень 1877 p., коли розпочалося загальне оголошування про другу присутність Христа [див. англ. З Том, додаток, стор. 385; ТР ’34, 21, абз. 16 щодо деталей]; а ніч же з цієї притчі розпочалася у жовтні 1799 p., не тільки мусить за­кінчитися в 1954 р. з кінцем Епіфанії [в її обмеженому значені], але це також є до­казом, що коли вигук: »Ось Молодий« за­лунав в квітні 1877 p., то жнивування вже відбувалося». «Тому ця ніч приходить до її першого кінця в 1954 р. на початку її пе­рекривання з періодом царства» (Епіф. Том 6, 386, 454; ТР ’30, 75; ’32, 28, абз. 7; англ. З Том додаток, стор. 383).

(3)    «Визначення Господом дванадцяти годин як робочий день (Ів. 9:4; 11:9) і Його вживання в притчі про Динарій [Мат. 20: 1-16; порівн. зі статтею про Час Жнива; ТР ’27, 74-83) слова вечір натякає про ночі після (сорокалітнього) дня жнива (Мат. 20:8), показує, що символічний період дванадця­тигодинної ночі, який наступає після дня жнива Парусії (двадцятигодинного дня з сорока літ) мусить бути однакової тривалості, тим самим доказуючи, що Епіфанія також триває сорок років. Парусія не тільки є днем і ніччю, а Епіфанія ніччю з цієї притчі, але також днем і ніччю з Пс. 91:5, 6 і 121:6» (англ. З Том, додаток стор. 383).

(4)    «Дворазове перебування Мойсея по сорок днів на горі, представляє ці два періоди: сорок днів, у кожному перебуванні, представляє сорок років періоду Парусії й сорок років періоду Епіфанії, а гора зображує царство, до якого Христос входить з двох точок зору; з точки зору Парусії і точки зору Епіфанії (англ. З Том, додаток, стор. 383). Подаючи більше деталей на цю тему в англ. РТ ’26, 78 бр. Джонсон писав, що «нам не сказано котрого дня після повернення Мойсея з гори, після його другого сорокаденного перебування з Богом, покрив своє лице покривалом (Вих. 34:28-35), а це покривало зображує Старожитніх Гідних (див. Вериянський Коментар). Якби опис визначив місце цього дня стосовно других 40 днів, то ми були б зовсім певні, коли буде встановлена земна фаза Царства. Те, що ми з певністю можемо сказати завдяки опису є те, що певний час після 1954 р. або 1956 р. Старожитні Гідні воскреснуть й буде установлена земна фаза Божого Царства. Не будьмо певними щодо цієї події, аж поки Боже Слово нам це не вияснить.

(5)    «Здається, що 40 років то біблійний період на довершення проби згідно певних засад, так як було 40 років випробування на пустині, 40 років панування Саула, Давида, Соломона, так як були періоди проби по 40 років жнива віку єврейського, жнива віку євангельського, і як буде жниво Віку Тисячоліття. Згідно з цим ми сподіваємось, що Велика Громада і Молоді Гідні як класи, подібно будуть мати 40 років Епіфанії [в її обмеженому значенні] — призначені як осо­бливий період проби, застосованої до них згідно з певними засадами» (ТР ’32, 28, абз. 7; англ. З Том, додаток, стор. 383).

Ми повинні зауважити, що цей ряд доказів, поданих з Св. Письма, у вищевка­заних цитатах, базується на роздумуван­нях, що стосуються часу, і тому ці докази сповняються в 1954 p., 40 років після 1914 р. Вони показують, що 1954 р. є датою чітко зазначеною в Св. Письмі, і що є часом за­кінчення періоду Епіфанії або Апокаліпсису, у вузькому або обмеженому значенні. Але як Парусія надалі триває у розшире­ному значенні, після її закінчення вузького або обмеженого значення в 1914 p., так подібно період Епіфанії або Апокаліпсису надалі триває в їх розширених значеннях після 1954 p., хоч тоді скінчився, в його вузькому або обмеженому значенні.

ПОДІЛ ЧАСУ В ПЕРІОДІ

ЕПІФАНІЇ АБО АПОКАЛІПСИСІ

В ЙОГО РОЗШИРЕНОМУ ЗНАЧЕННІ

Період Епіфанія або Апокаліпсис в його розширеному значенні, котрий розпочався в 1914 р. і надалі триває від 1954 р. протягом ще багатьох літ, має в собі різні поділи часу. Якщо йдеться про світ, то цей період, як Час Утиску, котрий розпочався в 1914 p., має чотири спеціальні нариси утиску з періодами меншого утиску, які перекриваються один з одним (1 Сол. 5:3). Ті чотири нариси утиску є: (1) Світова Війна (включаючи першу й другу фазу); (2) Світова Революція або Армагеддон; (3) Світова Анархія; і (4) Утиск Якова.

Але, якщо йдеться про Божий народ, то цей період може бути поділений на дві частини: (1) час на чинність Священства з Козлом Азазеля і (2) час на чинність Свя­щенства з очищеними Левитами. Чинність з очищеними Левитами поступає в особли­вий спосіб, від осені 1954 p., від закінчення 80 років Парусії і Епіфанії, разом взятих (1874-1914 плюс 1914-1954), коли закінчи­лося 80 років очищення позаобразної матери після народження дочки, як це було вище згадано з Лев. 12. Осінню 1954 р. розпочалася спеціальна довірча служ­ба, яка полягала в звіщенні Євреям й по­ганам посланництва про Божий План Віків, представленого в 1 Томі, і на побудові Епіфанічного Табору (ТР ’31, 9, кол. 2; англ. РТ ’30, 15; ТР ’62, 88-90).

Посвячені Божі слуги, в міру їх очи­щення з нечистоти гріха, самолюбства, світовості і блуду, мають брати участь в звіщенні радісного посланництва в визнаній Богом публічний праці. Багато позаобразних Левитів достатньо очистилися, що їх можна зарахувати до очищених Левитів. Процес очищання є «поступовою справою» (як це показано в Чис. 8:7) й буде «за­кінчений при кінці Епіфанії» – в її роз­ширеному значені, тобто в періоді «великого утиску» (Об. 7:14; Епіф. Том 4, 71, 146, 300, ТР ’38, 44, абз. 54; Епіф. Том 6, 163, абз. 1; ТР ’51, 6 ост. пит.; ТР ’62, 86, 87).

Певне число братів, з’єднаних з різни­ми «групами Правди», такими як Зоріння, П.Б.І. і т.д. й декотрі в Великому Вавилоні, поступово відкидають, частково або повні­стю, один за одним, раніше підтримувані блуди, й поступово щораз більше прийма­ють декотрі цінні Правди зі стола освітле­ного Епіфанією. Наші заохочувальні екзем­пляри ТП і БЗ, які охоче висилаємо без­платно на будь-які подані нам прізвища і адреси, виконують добру працю в тому напрямі, натомість у відповідь отримуємо численні листи, які показують часткове очищення й частково вірну службу Правди для інших.

ХРИСТОВА БАЗИЛЕЯ АБО ЦАРСТВО

Третім періодом Другої Присутності нашо­го Господа на земле, очевидно є Царство, назване грецьким словом basileia (2 Тим. 4:1). Очевидно, що Боже Царство було те­мою Ісуса й Апостолів в Новому Заповіті, а Мойсея й Пророків в Старому Заповіті. Крім того 120 віршів Нового Заповіту, ви­разними словами відноситься до Царства в його земному, воюючому, або підготовчо­му періоді, або теж в його хвалебному або пануючому періоді під час Тисячоліття. Інші численні вірші, відносяться до Царства без використання виразного терміну «Царство». Подаємо нашим читачам для дослідження тільки декілька віршів: (1) щодо його зем­ного, воюючого, або підготовчого періоду: Мат. 3:2; 4:17; 13:24, 31, 33, 41; 16:19; 25:1; Мар. 12:34; Кол. 1:13; і (2) щодо його славного або пануючого періоду: Мат. 6:10, 33; 8:11; 19:23, 24; Мар. 14:25; Лук. 1:33; 12:32; 13:28, 29; 17:20, 21; 19:11, 12, 15; Ів.

18:36; Дії 14:22; 1 Кор. 15:24-26; 50; 2 Тим. 4:1; Євр. 1:8; Об. 1:6; 5:10 (див. переклад ERV і ARV щодо двох останніх віршів); 11:15. Згідно з віршами, поданими під пунк­том (1) про нашого Господа і Його Мале Стадо слушно сказано з точки зору їх зем­ного життя як про Царство Боже в зарод­ку. Але згідно з віршами поданими під пунктом (2), є вони стані Божої природи, коли панують над землею, є Божим Цар­ством у хвалі та силі. Багато подробиць про них і про близькі з ними справи, подає книжка п. н. «Тисячоліття» (див. нашу бро­шуру «Царство Боже» – яка висилається на прохання).

З точки зору Тисячоліття, 1000 років панування Христа над землею, Царство (Базилея) розпочалося в 1874 р. як про це дуже здібно навчав зі Св. Письма бр. Рассел в 2 і 3 Томі і деінде. Багато із люду Правди, включаючи декотрих вождів Зо­ріння, відкинуло цю науку Св. Письма, стверджуючи, що 1000 років панування Христа, розпочалося в 1914 p., або й рані­ше, в інших датах, або ж, що воно допіру розпочнеться в якийсь майбутній даті. В англ. РТ № 509, так само підтверджу­ються й обороняються відповідні науки бр. Рассела зі Св. Письма, та розбиваються блуди тих вождів Зоріння на цю тему. В ін­ших виданнях ТП розбивались блуди ін­ших учителів на цю тему (див. н.п. англ. РТ № 345).

Хоча 1000 літ панування Христа не роз­почалося в 1914 p., то однак осінь 1914 р. зазначила важливий пункт в Другому При­ході нашого Господа, і в праці Його тися­чолітнього панування. Тоді, при кінці Часу Поган, Христос Світовою Війною розпочав нищення царства цього світу (Об. 2:26, 27; Дан. 2:35, 44; 7:13, 14, 22, 27) й Вавилона (Об. 17:16; 18:1-24). Від того часу ця праця поступає наперед в зростаючий спосіб, як приготування до встановлення Божого Царства на землі під керівництвом Старожитніх і Молодих Гідних, та благословення всього людства.

Тут розглядаємо однак різні періоди Другого Приходу нашого Господа. Як окре­мий період, відрізняється від Парусії і Епіфанії або Апокаліпсису, період Базилеї (Царства) Другої Присутності нашого Гос­пода, як такий, не розпочався раніше, в йо­го першому початку, який знаходиться на перетині періодів, аж допіру осінню 1954 р. (ТР ’26, 39, абз. 1; ’32, 28, кол. 2; Епіф. Том 5, 298; ТР ’30, 75, кол. 2, абз. 3; ’49, 42, кол. 2, абз. 1; англ. З Том, додаток, стор. 415), коли — як вже вище згадано – період Епіфанія або Апокаліпсис закінчився в його вузькому або обмеженому значенні. Це не означає, що земна фаза Царства була вста­новленою восени 1954 p., але що тоді роз­почався період Базилея, як окремий період Другої Присутності нашого Господа, в кот­рому в своєму часі, земна фаза Царства буде встановлена, коли Старожитні і Мо­лоді Гідні встануть з мертвих, для благо­словення усіх родів землі в Часі Реституції.

Ті три періоди перебування Христа на землі, — Парусія, Епіфанія або Апокаліпсис і Базилея або Царство, є дуже важливими для нас і для нашого запам’ятання, якщо хочемо ясно зрозуміти предмет Другої Присутності Христа. Одним словом Парусія є підготовчим періодом, так для Епіфанії або Апокаліпсис, як і для Базилеї – Цар­ства; а Епіфанія або Апокаліпсис посуває вперед результати Парусії й впроваджує Базилею, тобто Царство.

Теперішня Правда №10,11,12, 1997-1998 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.