Божий люд, маючи стан серця, що є в спільності з Господом i цілковито посвячене виконуванню Його волі, не тільки благає про Його благословенство на початку кожного дня й складає подяку при конці кожного дня, але у всіх справах життя старається пам’ятати, що все своє він посвятив Господу й вірою буде дивитися на Нього у всіх справах свого життя. Пропорційно до важливості справ, за які він береться, він усвідомлює собі зв’язок Божого провидіння з усіма життєвими справами i відповідно складає подяку за них. Це Божа воля, яка стосується нас. Бог хоче, щоб ми жили в стані постійного шукання Його волі та Його благословенств. Він хоче цього від нас, бо це буде найбільш сприятливим станом для нашого поступу на вузькій дорозі i найкраще допоможе зробити наш поклик та вибір певними.
* * *
Шляхетна людина визнає відповідність вдячності за отримані добродійства, однак ми часто не дякуємо за них, бо з причини нашої короткозорості ми не зауважуємо факту, що наші несприятливі досвідчення, хоч діють на нашу тілесну некористь, є для нас осередками великих духовних благословень. Таким чином, так несприятливі, як i сприятливі досвідчення повинні вважатися благословенствами, які схиляють нас до складання подяки Господу. Всі разом виходить на добре тим, хто любить Бога. Тому дякуймо за всі речі – за тяжкі i легкі, радісні й смутні, сприятливі й несприятливі. Вони всі є листами й доказами любові з боку нашого дорогого Отця i заміряні для нашого найреальнішого, найвищого добра.
TP № 455,’97:82
Теперішня Правда №32, весна 2004
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
Кожен із нас нехай догоджає ближньому на добро для збудування — Рим. 15:2.
Уроком для кожного Господнього учня є те, що особливим завданням його уряду, його покликання і призову в теперішній час є самопожертва… Однією з форм служби, яка часто не є розпізнана Господніми учнями, є нагода зректися наших власних доріг і планів, наших методів чи вигод, і для справи миру прийняти на їх місце плани або вигоди інших, якщо йдеться про особисті вигоди, коли віримо, що Господь хотів би, щоб та справа була розв’язана в той чи інший спосіб. В інтересах миру ми можемо посвятити свої вигоди на користь інших, якщо бачимо, що з цього можна одержати певне добро. – R 5555
* * *
З контексту ми бачимо, що Святий Павло бачив в цьому ближньому співучня Господа Ісуса, а в інших – ближніх в меншому значенні. Не лише обов’язком, але й привілеєм учнів Христа є самозречення, щоб подобатися іншим, не їхньому тілу, але їхнім новим серцям, розумам і волі. Це має служити їх добру, щоб вони могли будуватися в вірі, надії й любові.
Співзвучні вірші: Мат. 8:19-22; 10:37-39; 13:44-46; 16:24,25; 19:12,21; Лук. 14:26-33; 21:2-4; Ів. 12:25; Дії 20:22-24; 21:13; Рим. 14:1-15:5; 1 Кор. 6:12; 8: 10-13; 9:12-27; 10:23,24; Фил. 2:4; 3:7-11; 1 Пет. 2:11-16; 4:1,2; Юди 20,21.
Пісні:
Вірші Зоріння: 165. Статті з Вартової Башти: R 5412
Питання: Чи я зрікався себе для блага братів на цьому тижні? Як? Чому? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? З якими результатами?
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: