Довга Подорож до Свободи

ДОВГА ПОДОРОЖ ДО СВОБОДИ

Свобода – це слово, яке може означати багато різних речей для різних людей. Для тих, які втікають від комуністичних чи тоталітарних режимів, воно означає новий початок і нові можливості у новій країні. Для мільйонів біженців по цілому світу, які намагаються втекти від бідності і хвороб, це означає задоволення і здоров’я для їхніх родин. Для людей з обмеженими можливостями це означає безпечний і легкий доступ і свободу пересування без перешкод.

Для християнина свобода по своїй суті є втечею від прокляття гріха і пов’язаної з ним провини. В Адамі весь світ був засуджений на вмирання і смерть (1 Кор. 15:22). Лише через Христа була дана дорога втечі від цього вироку. Саме за такою свободою зітхає грішник.

ВИРОКОМ НЕ БУЛИ ВІЧНІ МУКИ

Багато хто були виховані так, що вважають, що осуд, який чекає на впертого грішника, – це муки у вічному вогні. Хоча вогонь вжитий у Святому Письмі у зв’язку з судом, та він вжитий символічно. У Святому Письмі немає ніякого пекла з полум’ям. На протязі цілих століть багато-хто помилявся, що «навернення» збереже від такого вироку. Внаслідок чого багато хто з тих, які в серці не були правдивими християнами, були прийняті до церкви. Це призвело до послаблення духовного життя християнської церкви і на протязі століть відкривало двері багатьом стражданням, наставляючи християнських братів один проти одного. На початку християнської ери цивільна влада зауважила, який вплив на послідовників церкви мають релігійні переконання і дійшло до формування союзу, внаслідок якого настала довга духовна неволя правдивої Господньої Церкви.

Для тих, що живуть без віри, загалу людства, натиск релігійних оман був страшним. Сьогодні багато хто почувається звільненими від самої віри, вважаючи, що світська освіта і технічне освічення підняли їх над людьми з минулих століть, які погрузли в мороці. Це також ілюзія. Тепер людський рід зв’язаний гріхом так само сильно, як і раніше. Однак є обітниця спасіння.

ІЗРАЇЛЬ – З НЕВОЛІ ДО СВОБОДИ

У Святому Письмі Ізраїль є найбільш гідним уваги прикладом гнобленого народу, який отримав свободу. Ізраїльтяни довго були рабами в Єгипті, але вони були звільнені під проводом Мойсея і почали довгу подорож до Обіцяної Землі – до Ханаану. Завдяки переходу через Червоне Море вони врятувалися від єгипетської армії, після чого провели майже рік біля гори Синай, перш ніж були готові розпочати похід в Ханаан, в край обітниці і свободи. Протягом цього часу між ними відбувся процес формування, змінюючи їх з орди абсолютно неорганізованих мандрівників в потужний народ, який залишався в союзі угоди з Богом.

На Синаї була встановлена Угода Закону, завдяки якій Ізраїль був прийнятий Єговою як Його особливий народ. Ізраїльтяни, як такі, відрізнялися від решти народів землі, тобто язичників.

На умовах Угоди Мойсея, або Угоди Закону, Ізраїль зобов’язався бути цілковито слухняним щодо Бога і Його принципів справедливості, а Він урочисто обіцяв, що буде їхнім Богом, Провідником і Охоронцем. Такий уклад був зосереджений на Мойсеї, який служив як посередник цієї Угоди; він був представником народу перед Богом та представником Бога перед народом.

Під час їх перебування на Синаї було також встановлене священство, збудований Намет і встановлені його релігійні церемонії разом з елементами свят і постів, які визначив Господь, щоб покоління постійно цього дотримувалися.

Господь вказував, коли був час рушати в дорогу, роблячи так, щоб хмара здіймалася над Наметом. Вона йшла перед народом, вказуючи, якою дорогою вони повинні йти, і вела їх через пустиню Паран, про яку йдеться в Повтор. 1:19 як про «велику і страшну пустиню». Вона мусила здаватися народові величезною після того, як вони подорожували по ній туди і сюди під час сорокарічної подорожі. До страшних речей на цій пустині відносилися вогняні змії і недостатня кількість води для такого великого числа людей.

Той факт, що вони були проваджені Єговою, що стовп хмари вів їх в подорожах вдень, а стовп вогню позначав та освітлював їх табір вночі, був для них пригадуванням про їхнього Бога Єгову, Його угоду з ними, а також їхню угоду з Ним. Щоденні порції манни також пригадували їм про Його дбайливу опіку над їхніми справами. Вдарення в скелю і вода, яка з неї випливала, підкріплюючи їх під час подорожі, говорили про Божу силу, яка діяла на їх користь і підтверджували те, що Мойсей є Божим представником та визначеним вождем.

Однак, все це не могло пояснити їм, чому було вибрано дорогу далеко не найкоротшу, ані того, що кари, які приходили на них за їх нарікання, були набагато суворіші, ніж кари, які спіткали інші народи, що поклонялися ідолам, практикували різного роду гріхи і були бунтівниками.

ІЗРАЇЛЬ «ЯК ПРИКЛАД»

Ізраїльтяни вважалися Господом за образний народ, досвіди якого, з точки зору добра і зла, стали відповідно образом досвідів Духовного Ізраїлю (1 Кор. 10:1-11). Як зазначає Апостол, їх скеля і вода, що з неї випливала, були образом на Христа і Воду Життя, що випливає з Нього. Наш Господь вказав, що їх манна була образом Хліба, що з неба зійшов, і людина, яка їстиме його, буде жити вічно (Ів. 6:49-51). Вогняні змії, що мучили їх, символізували гріх і його шкідливі наслідки, а звернення очей стражденного на мідного змія, піднятого на стовпі, зображує припровадження покусаних гріхом до такого стану, щоб вони дивились на Того, Хто став прокляттям за нас, бо повис на дереві (Ів. 3:14-16; Гал. 3:13).

ЄВРЕЇ МАЛИ «КОРИСТЬ… БАГАТО, НА ВСЯКИЙ СПОСІБ»

Апостол зазначає, що Угода Закону, укладена з Ізраїлем, нічого не зробила досконалим. Вона не запровадила жодного славного царства і не нагородила нікого вічним життям (бо ніхто не міг досконало виконати Закон), але радше засудила їх усіх, замкнула їх в надії, яка пізніше мала прийти до них через Євангелію. Однак Апостол говорить нам, що Євреї мали користі «багато, на всякий спосіб, а насамперед, що їм довірені були Слова Божі» (Рим. 3:2). Що він має на думці? Яку користь вони мали з цього?

Всі їх труднощі в пустині, як і пізніші, були корисними для них як народу, а також корисні індивідуально для тих, які були відповідно навчені через випробування, і таким чином стали приверненими до Бога. Ці досвіди, до часу першого приходу нашого Господа, поставили Ізраїль в перший ряд серед народів, якщо йдеться про святість, побожність і справедливість. Насправді, євреї, розпорошені тоді по цілому світі, мали великий вплив на формування всього, що було добрим і шляхетним серед найбільш цивілізованих, приготовляючи світ в загальному до послання Євангелії у своєму відповідному часі. Доказом цього є той факт, що майже всі з-поміж перших навернених до християнства, були євреями, і небагато язичників, і то це були ті, що раніше мали стосунок з єврейською релігією і мали більшу чи меншу віру в правдивого Бога.

Досвідчення, пережиті цим народом, розвинули в деяких з них чудові прикмети серця і розуму, свідоцтвом чого є цар Давид і всі пророки, як також багато інших, менш знаних осіб. Віра деяких з них є засвідчена Апостолом Павлом (Євр. 11).

ЛЮДСЬКИЙ РІД ТАКОЖ Є ПОЗАОБРАЗОМ ІЗРАЇЛЮ

Весь людський рід одержить можливість отримати вічне життя (Іс. 35). Вірні й слухняні серед них будуть позаобразними ізраїльтянами. В образі гора Синай представляє Боже Царство. Видання Закону з Синаю представляє об’явлення Божого закону при встановленні Нової Угоди. Мойсей представляє великого Посередника, Голову і Тіло – Ісуса і Його Церкву, яка буде стояти між неспасеним людством і Єговою і поведе його «святою дорогою» до вічного життя.

Землетрус, блискавки і звук сурми, пов’язані з інавгурацією Угоди Закону, є образом теперішнього великого Часу Утиску і остаточного потрясіння всім, через що буде започаткована нова епоха, Боже Царство (Євр. 12:18-29; порівняй Ог. 2:6,7).

«Ісус… за благодаттю Божою смерть скуштував за всіх» (Євр. 2:9), і цей викуп охопить усіх з людського роду. Надходить час в Тисячолітньому Царстві, коли всі народи землі будуть благословенні Відкупителем (Бут. 12:1-3; Гал. 3:8,16,29). Учитель заявив, що надходить година, коли всі, хто в гробах, Його голос почують і повиходять, одні на життя (Старожитні Гідні, герої минулого), а інші на суд (а не осуд як неправильно подають різні переклади Біблії; Ів. 5:28,29).

Цей другий клас буде охоплювати переважну більшість людського роду, і його воскресіння буде з тією метою, щоб дати їм найбільш сприятливу можливість пізнати Божу ласку в Христі (1 Тим. 2:4), прийняти її та отримати вічне життя в Божім Раю на землі (дивись статтю «Чи є надія для будь-кого з не врятованих померлих»). Все людство, євреї й погани, ще матимуть повну можливість дійти до пізнання Правди й отримати вічне життя через Відкупителя і Його Духовний Ізраїль.

ВІД ПОНЕВОЛЕННЯ ДО СВОБОДИ

Досвідчення, які були дані Ізраїлю, формуючи їх, підняли євреїв з деградації, в якій вони були рабами, щоб зайняти провідні місця в суспільній ієрархії світу. Ми можемо погодитися з Апостолом Павлом, що Ізраїль мав велику користь з того, що був прийнятий Господом і був використаний Ним як образ і тінь (Євр. 8:5; 10:1); а також у зв’язку з приготуваннями для Його Духовного Ізраїлю, правдивого насіння Авраама (Бут. 12:3; 22:16-18), через яке всі народи землі будуть благословенні.

Людство, поневолене гріхом, пройшло довгий і крутий шлях під час дозволення зла. Більшу частину своєї подорожі воно було несвідомим справжньої цілі цієї подорожі і, йдучи цим шляхом, багато скаржились. Застосовуючи інший образ, море, яке зривалося бурями, Псалом 107:23-32 представляє досвідчення людства в цьому часі і дає йому запевнення, що кінець буде благословенний. Як показує вірш Святого Письма, поданий під заголовком цієї статті, «створіння» – людський рід, буде благословенне славною свободою Божих дітей.

МОЙСЕЙ – ПОКІРНИЙ ПРОВІДНИК

Мойсей провів сорок років біля пустині Синай в родині свого тестя, Їтро, Регуїла або Реуїла. (Припускають, що Їтро – це був його титул, а Регуїл або Реуїл – його ім’я (Вих. 2 і 3)). Ховав, син Реуїла і швагро Мойсея, належав до роду, званого хананеями, арабського племені з Мідіян, на схід від Синаю. Ховав був з народом Ізраїлю, але коли вони почали подорож до Ханаану, він роздумував над поверненням до свого власного народу. Мойсей намагався вплинути на нього словами, записаними в Чис. 10:29-36:

«Ми рушаємо до того місця, що про нього Господь був сказав: Його дам вам. Ходи ж із нами, і ми зробимо тобі добро, бо Господь промовляв був добро про Ізраїля».

Кожен, хто іде з нами, отримує благословенство і, схиляючи інших, щоб ішли з нами, ми отримуємо благословенство, бо це заохочує і стимулює нашу власну віру і послух. Чи ми скажемо іншим: «Господь проявить до тебе добро», якщо ми самі не відчуваємо добра і не усвідомлюємо собі  благословення, які ми отримуємо день за днем з руки Єгови?

Але, якщо вони йдуть з нами, то той факт, що ми їм це запропонували і обіцяли їм благословення, допоміг би нам втримуватися від ремствування, нарікання і від прояву будь-чого іншого, аніж добро, яке ми постійно отримуємо від Господа.

Тому ми добре робимо, коли як Духовні Ізраїльтяни йдемо за прикладом Мойсея і, звертаючись до тих, які знаходяться під нашим впливом, цитуємо обітницю Господа і показуємо нашу віру в неї.

Ми повинні допомогти в приготуванні місця нашим приятелям в службі Господа, запевнюючи їх про участь в нагороді. Деякі можуть бути притягнені до Господнього народу через можливість виконувати службу. Однак, ми повинні пам’ятати, що існують різні види служби. Господній народ повинен визнати, що не було б властивим вибирати на визначні становища в церкві тих, які не зробили повного і цілковитого посвячення себе Господу. Не потрібно також їх відштовхувати, але радше заохочувати їх охоче користати з кожного окремо і усіх  разом взятих видів служби, в міру їх бажання служити і співпрацювати в справі Господа.

Кожного разу, коли Ізраїлю згідно з рухом хмари вирушав у дорогу, в його обрядах мала місце проста церемонія. Мойсей оголошував начальникам, а через них народові:

«Устань же, о Господи, і хай розпорошаться Твої вороги, і хай повтікають Твої ненависники з-перед Твойого лиця» (Чис. 10:35). Ввечері, коли після цілоденної подорожі розбивався табір, знову звучав голос Мойсея словами: «Вернися, о Господи, до десятьтисячок тисяч Ізраїля!».

Те, що це мало місце кожного дня з Господнього розпорядження в природному Ізраїлі, з певністю має мати місце в духовному Ізраїлі з такою ж регулярністю. Всі, які хочуть виявитися вірними, правдивими Ізраїльтянами, коли вирушають кожного ранку в дорогу життя, до життєвої боротьби, на проби і досвідчення на цій дорозі, з цілковитою впевненістю повинні навчитися дивитись на Господа як на Провідника їхнього спасіння. Він єдиний, Хто може перемогти сатану з його військом. Єдиний, завдяки Кому ми можемо одержати перемогу. «Устань же, о Господи, і хай розпорошаться Твої вороги, і хай повтікають Твої ненависники з-перед Твойого лиця». Захисти нас, тих хто любить Тебе і триває в Твоїй любові і під Твоєю опікою, яка дає нам захист від кожного переживання, яке принесло б нам шкоду, і збережи нас Божою силою через віру!

ТІ, ЩО ЖИВУТЬ ЯК «СПРАВЖНІ ІЗРАЇЛЬТЯНИ»

Який духовний ізраїльтянин може собі дозволити піти відпочивати при закінченні дня, без ретроспективного пригадування собі доброти Господа і без прагнення Його подальшої ласки й охорони в тіні ночі? Який правдивий ізраїльтянин довго лишатиметься правдивим ізраїльтянином, якщо не визнає Господа на всіх своїх дорогах? Як говорить Ап. Павло, чи їмо, чи п’ємо, чи що інше робимо, ми повинні все робити на Його славу; на всіх наших дорогах ми повинні Його визнавати (1 Кор. 10:31; Прип. 3:6).

Хай кожен з нас при закінченні кожного дня вживає слова в певному значенні подібні до слів Мойсея і говорить Господу: Залишися, Господи, з усіма тисячами Твого правдивого Ізраїлю всюди. Пильнуй нас, стережи нас згідно з Твоєю мудрістю і Твоєю любов’ю в Христі Ісусі!» (пор. Чис. 10:36).

Характери тих, яких Господь в чудесний спосіб вживав у своїй службі в минулому, найкраще засвідчують, що дух віри і честі пронизує Боже Слово. Воно навіть немовлятам у Христі дає довіру і запевнення, яких бракує в словах з інших джерел, що не є натхнені, ані наповнені Духом Господа. Як чудовий приклад цих біблійних благословенств ми зауважуємо слова, записані в Чис. 6:24-26. Первосвященики Ізраїлю мали благословляти цими словами народ (22, 23 вірші):

Нехай Господь поблагословить тебе, і нехай Він тебе стереже! Нехай Господь засяє на тебе лицем Своїм, і нехай буде милостивий до тебе! Нехай Господь зверне на тебе лице Своє, і хай дасть тобі мир!

BS №771, ’00,50; SB №161, ’01,50

---

  Невільництво і кріпосне право припинилися… внаслідок впливу, який зробила Біблія. Ймовірно найгірші прояви невільництва з того періоду, які виявилися на зовні, стосуються торгівлі і торговців рабами, які нещадно проводили свою безбожну і жахливу торгівлю африканськими неграми. Язик не може передати сцен і переживань, що розривають серце, які характеризували цю торгівлю, коли невільників заганяли в загін, як худобу, підганяли, приковували один до одного за шию ланцюгами, відсилали до портів, тиснули в темних і душних трюмах кораблів і продавали на відкритих торгах – це були жертви диявольської торгівлі, позбавлені надії. Почуття християн повстали проти такого стану. Прізвище Вільяма Вілберфорса з Англії, Гаррі Дорсі Ґоф з Америки, ані всієї решти здібних співтоваришів, які приймали участь в протестах проти цієї торгівлі, ніколи не будуть забуті. Своєю діяльністю вони довели настрої громадської думки до точки кипіння проти торгівлі; перший з них та його послідовники вибороли заборону цієї торгівлі у Британській Імперії, а Ґоф і його співтовариші довели громадську думку в Америці до таких настроїв, що остаточно дійшло до проголошення емансипації Лінкольна, яка визнавала свободу рабів. Іспанія, Португалія і т.д. зупинили свою кари-гідну участь в цій торгівлі; отже, перед 1878 роком така торгівля і саме рабство вже не існували в християнстві. Особи, які боролися проти рабства, постійно посилалися на Золоте Правило, показуючи, що воно забороняє рабство; за допомогою біблійних аргументів вони викликали такі настрої серед громадської думки, які знищили рабство в християнстві. Одночасно з цією агітацією, основаною на біблійних принципах, проходила агітація проти кріпосного права, що раніше було приречене на невдачу в країнах, в яких воно панувало, особливо в Німеччині, Франції, Угорщині, Австрії, Польщі та Росії.

– «Біблія», Епіфанічний Том 12, 445 с.

---

 Всі, які хочуть виявитися вірними, правдивими Ізраїльтянами, коли вирушають кожного ранку в дорогу життя, до життєвої боротьби, на проби і досвідчення на цій дорозі, з цілковитою впевненістю повинні навчитися дивитись на Господа як на Провідника їхнього спасіння

Біблійний Прапор № 10