“Усе писання Богом надхнене, і корисне до навчання,
до докору, до направи, до виховання в праведності” – 2 Тим. 3:16
Ісус пообіцяв: “Блаженні голодні та спрагнені правди [того, що є правильне, добре й правдиве]; бо вони [не інші] нагодовані будуть”. “Просіть – і буде вам дано, шукайте – і знайдете, стукайте – і відчинять вам”. “І пізнаєте правду, – а правда вас вільними зробить [від гріха, блуду, легковажності, пересудів і суперечних та заплутаних людських теорій, визнань та релігій]” (Мат. 5:6; 7:7,8; Лук. 11:9,10; Ів. 8:32).
ДЕ МИ ЗНАЙДЕМО ПРАВДУ?
Існує розумний Творець, який дав людині здібність розуміти об’явлення Правди. Щоб знайти Правду, чисту “мудрість, що зверху вона”, ми повинні спочатку звернутись до Бога, “ОТЦЯ СВІТИЛ”, а Він її “дає просто та не докоряє” (Як. 1:5,17; 3:17), і не вірити “БАТЬКУ НЕПРАВДИ”, бо ним є “вуж стародавній, що зветься диявол і сатана, що зводить усесвіт [і щораз, то більше шанується, навіть відкрито]”, який “ходить, ричучи, як лев, що шукає пожерти кого”, “бог цього віку”, який “прикидається анголом світла”, і “для невіруючих [Слову Божому]… засліпив розум”, “він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, – бо він неправдомовець і батько неправді” (Об. 12:9; 1 Пет. 5:8; 2 Кор. 4:4; 11:14; Ів. 8:44; 14:30; 16:11).
Таким чином, в пошуках Божої Правди ніхто не повинен звертатися до людських та надхнених сатаною теорій, вірувань і традицій, – не дивлячись на їх популярність, – які здаються Правдою, та нею не є, але до Біблії (багато внутрішніх та зовнішніх свідоцтв доводять, що вона є Словом Божим, Правдою), про яку Ісус сказав: “Освяти Ти їх Правдою! Твоє слово – то правда.” (Ів. 17:17; 6:63).
Святе Писання може зробити нас “мудрим(и) на спасіння вірою в Христа Ісуса”, бо “ Усе писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова” (2 Тим. 3:15-17).
Для того, щоб здобути Правду з Біблії, потрібна сумлінність, покора і лагідність разом з бажанням відкинути попередньо вироблені думки. Потрібно сказати собі “Бог правдивий”, хоча б це зробило так, що “кожна людина неправдива”; “Як вони не так кажуть, як це, то немає для них зорі ранньої”. Отже віра покладається не на мудрість людську, але на силу Божу (Рим. 3:4; Іс. 8:20; 1 Кор. 2:5).
ОТЕЦЬ СВІТИЛ І БАТЬКО НЕПРАВДИ
ОТЕЦЬ СВІТИЛ сказав Адамові: “в день [один день у Господа немов тисяча років – 2 Пет. 3:8; Пс. 90:4 – Адам помер, маючи 930 років] їди твоєї від нього ти напевно помреш [правильніше, вмираючи вмреш]” (Бут. 2:17).Але БАТЬКО НЕПРАВДИ явно заперечив Богові, коли висловлював до Єви свою першу велику неправду: “Умерти – не вмрете!“ (Бут. 3:4).
ОТЕЦЬ СВІТИЛ, засуджуючи Адама, сказав йому, що в момент смерті “вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох, – і до пороху вернешся” (Бут. 3:19), але БАТЬКО НЕПРАВДИ стверджує, що в момент смерті Адам зовсім не вернувся до якогось попереднього стану, але надалі живий перейшов до зовсім нового.
ОТЕЦЬ СВІТИЛ, як доводить історія, всюди виконує свій вирок смерті на людському роді, але БАТЬКО НЕПРАВДИ “звів” Єву, щоб вона повірила, що вона, Адам та його рід будуть жити далі і будуть як боги [ангели]” (Бут. 3:5; 1 Тим. 2:14).
ОТЕЦЬ СВІТИЛ виразно подав цю правду і в її світлі сказав християнам через Апостола Павла: “Та боюсь я, – як змій звів був Єву лукавством своїм, щоб так не попсувалися ваші думки, і ви не вхилилися від простоти й чистоти, що в Христі” (2 Кор. 11:3), але БАТЬКО НЕПРАВДИ зводить багатьох, щоб вони вірили, що Адам, людська істота, ніколи не сплоджена від Духа, якимось чином помер духовною смертю і, що він та цілий його рід після смерті і далі живе (в небі, в вічних муках чи в якомусь проміжному стані свідомості), а тому не мусить очікувати на день воскресіння.
ОТЕЦЬ СВІТИЛ каже: “Бо доля для людських синів і доля звірини – однакова доля для них. Як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один подих, і нема над твариною вищості людям… Все до місця одного йде [зовсім не до неба ані не на вічні муки]: все постало із пороху, і вернеться все знов до пороху” (Екл. 3:19,20; Пс. 49:15), але БАТЬКО НЕПРАВДИ стверджує, що більшості людей після смерті гірше, аніж тваринам – бо в момент смерті тварини перестають жити, і тому вільні від страждань, тоді як люди насправді не помирають, але живуть далі – майже всі з них в стані вічних мук.
ОТЕЦЬ СВІТИЛ каже, що “стала людина живою душею [гебр. нефеш, чутлива істота]”, що “душа, що грішить, – вона помре”, що “не можуть зберегти свого життя” (Бут 2:7; Єзек. 18:4,20; Пс. 22:30 (KJV); 30:4; 78:50), але БАТЬКО НЕПРАВДИ навчає, що людська душа має вроджене безсмертя і не може померти; що всередині в людини є щось надзвичайно мале, нероздільне і невидиме і, що це обов’язково мусить існувати вічно.
ОТЕЦЬ СВІТИЛ каже: Бо заплата за гріх – смерть, а дар Божий – вічне [протилежність смерті] життя в Христі Ісусі, Господі нашім” (Рим. 6:23), але БАТЬКО НЕПРАВДИ навчає чомусь зовсім протилежному, стверджуючи, що карою за гріх не є смерть, але вічне життя в муках, а також, що безбожні не отримають через Христа вічного життя як дару від Бога лише через те, що мають в собі безсмертну душу, якої Сам Бог не може знищити. Таким чином, він заперечує також вислів Ісуса, що Бог “може й душу, і тіло вам занапастити в геєнні” [тут вжите грецьке слово не хадес, а ґехенна, що відноситься до другої смерті, повного і вічного знищення]” (Мат 10:28).
ОТЕЦЬ СВІТИЛ говорить, що “померлі нічого не знають”; “Чи сини його славні, того він не відає… чи в прикрому стані – того він не відає”; “Вийде дух його – і він до своєї землі повертається, – того дня його задуми гинуть”; “Бож у смерті нема пам’ятання про тебе, в шеолі хто ж тебе хвалити буде?” (Екл. 9:5,10; Йов 14:21; Пс. 146:4; 6:6; 115:17), але БАТЬКО НЕПРАВДИ навчає чомусь цілком протилежному, представляючи – часто через талановитих вчителів і артистів – померлих батьків, які живуть в духовному світі і керують своїми малими дітьми на землі.
ОТЕЦЬ СВІТИЛ відноситься до Ісуса як до Того, Хто “Єдиний [крім Нього], що має безсмертя…” (1 Тим. 6:16), а також нагадує Церкві, щоб шукала “слави і честі і нетління [безсмертя]”, які Він “віддасть” її членам в першому воскресінні (не раніше), в “день гніву та об’явлення справедливого суду Бога”, тепер в час утиску при кінці віку Євангелії. Члени цієї Церкви як наречена Христа “подібні до Нього” і “зодягнені в нетління” (Рим. 2:5-7; Об. 20:6; Дан. 12:1-3; 1 Ів 3:2; 1 Кор. 15:53, 54), але БАТЬКО НЕПРАВДИ стверджує, що людська душа має вроджене безсмертя і, що це дурість шукати зодягнення в те, чим ти вже володієш і маєш від першої миті свого існування.
ОТЕЦЬ СВІТИЛ каже, що Ісус “первороджений з мертвих” (Кол. 1:18; Об. 1:5); що лише ці сплоджені від Духа через Його Слово Ів. 3:5; 1 Кор. 4:15; Як. 1:18; 1 Пет. 1:3, 23, 25), а потім народжені від Духа із стану смерті – воскреслі –так, як Ісус, могли ввійти до небесної, духової, невидимої фази Царства Божого, а тому до першого приходу Ісуса “не сходив на небо ніхто” Ів. 3:13); що до дня Зелених Свят Давид “не зійшов бо на небо” (Дії 2:29-34); що навіть Апостоли повинні були очікувати на коронування безсмертним життям, їх небесною нагородою, аж до другого приходу Ісуса (Об. 2:10; 1 Кор. 15:48-54; Кол. 3:4; 1 Сол. 4:13-17; 2 Тим. 4:8; 1 Пет. 1:4, 5,13; 5:4; Ів 14:2,3; 1 Ів 3:2), коли в воскресінні праведних в День Суду (Дії. 17:31; 2 Пет. 3:7, 8) Христос нагородить весь свій люд, разом з пророками стародавніх часів (Мат. 16:27 Лук. 14:14; Об. 11:18; 20:12; 22:12), але БАТЬКО НЕПРАВДИ навчає, що ніхто не мусить очікувати, але з моментом смерті всі засуджені і отримують або вічне життя в небі, або в вічних муках в огняному пеклі визнань, яке було запозичене через папство від поганських релігій і прийняте більшістю протестантів.
ОТЕЦЬ СВІТИЛ каже, що (з огляду на воскресіння) ті, хто вмирає в Адамі не гинуть, “бо надходить година, коли всі, хто в гробах, – Його голос почують…”; бо Христос “дав Самого Себе на викуп за всіх. Таке було свідоцтво часу свого”; таким чином Бог “хоче, щоб усі люди спаслися [від Адамового осуду й смерті], і прийшли до пізнання правди”, а потім отримали одну повну і цілковиту можливість отримати вічне життя як дар від Нього (до цього часу порівняно небагато мали таку можливість).Тому не сумуймо “як і інші, що надії не мають” про тих, “що сплять” в позбавленому свідомості сні смерті, “у земному поросі”, бо вони “збудяться” – “Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть” (Ів. 5:28, 29; 1 Тим. 2:4-6; 1 Сол. 4:13-17; Дан. 12:2; 1 Кор. 15:22), але БАТЬКО НЕПРАВДИ навчає “Умерти – не вмрете (Бут 3:4) – буде здаватися, що ви померли, але це лише ваше тіло засне в смерті, а ви (душа) будете цілком свідомі, більш живі, аніж перед тим, тому що воскресіння означає лише нове з’єднання і прилипання до вас ваших тілесних тіл, яких ви насправді зовсім не потребуєте.
ОТЕЦЬ СВІТИЛ обіцяє, що коли людський рід внаслідок досвіду пізнає жахливі наслідки гріха, тоді Він в Своїй мудрості, справедливості, любові та силі очистить свесвіт від усіх злих, які не надаватимуться да направи – “безбожних усіх Він понищить”; “і стануть вони, немов їх не було”; “не буде безбожного” – “загинуть… заникнуть” (Пс. 145:20; 37:10,20; Об. 16); “І ці підуть на вічную муку [грецьке слово коласін, відтяття: не вічні муки, але вічне відтяття від життя, тобто вічна смерть, повне, цілковите і вічне знищення – друга смерть, “Бо заплата за гріх – смерть” – Рим. 6:23]; а [в протиставленні] праведники – на вічне життя (Мат 25:46), але БАТЬКО НЕПРАВДИ заперечує й легковажить святими прикметами Божого характеру, а також глумиться над Ним, представляючи Його як мстивого і демонічного запекло тортуруючого мільярди Своїх людських створінь. Сатана погано перекладає, погано застосовує і погано пояснює гебрайське слово шеол і грецькі слова хадес та ґехенна, надаючи їм фальшивого значення місця, де ніби то більшість людського роду перебуває в муках.
ОТЕЦЬ СВІТИЛ вживає огонь як символ знищення – “Як Содом і Гоморра [в їх повному знищенні]… понесли кару вічного огню, і поставлені в приклад” (Юди 7) – це не означає, що цей огонь вічно палає, але, що він знищив їх на завжди (міста, не людей, які мають в майбутньому шанс на спасіння (Єзек. 16:46-63; Мат. 10:15; Лук. 10:11, 12) і таким чином зображує знищення, так як його зображують черв’як та огонь в Іс. 66:24 і Мар. 9:43-48 (тут вжито не хадес, а геєнна, долина Гінном, місце знищення відходів). Знищення зображене також в озері огню та сірки в Об. 20:14,15; 21:8 (оскільки, “це [зображує] – друга смерть” – не життя!), але БАТЬКО НЕПРАВДИ, щоб підтримати свій перший обман, навчає, що огонь символізує не знищення, але збереження, а також, що озеро огню не є другою смертю, але другим життям, вічним існуванням в неймовірних тортурах, яких завдають вогнетривкі демони і т.п..
ОТЕЦЬ СВІТИЛ навчає, що “вічний огонь” (знищення) “дияволові та його посланцям приготований” (Мат. 25:41); що диявол “був укинений в озеро огняне та сірчане [другу смерть – повне, цілковите і вічне знищення]… і мучені будуть вони день і ніч на вічні віки” [басанізо, грецьке слово, яке відповідає тут слову “мучені”, має основне значення випробовувати; порівняй з віршами Іс. 14:16; 66:24, які доводять, що праведні вічно будуть “дивитися”, “приглядатися” і “вийдуть”, що означає, що будуть розумово розважувати, випробовувати, піддавати дослідженню злих, які не захочуть виправитися. Внаслідок цього випробовування чи досвідчування вони прийдуть до висновку, що слушно заслужили на знищення по причині свого нерозлучного зв’язку зі злом] (Об. 20:10); Що Христос знищить “того, хто має владу смерти, цебто диявола” (Євр. 2:14); що сатана, котрий як Люцифер (носій світла) був “ув Едені, садку Божому” – “бездоганний… аж поки не знайшлася на тобі несправедливість”, буде цілковито і навічно знищений – “не буде тебе аж навіки” (Іс. 14:12-20; Єзек. 28:11-19), але БАТЬКУ НЕПРАВДИ не подобається явні пророцтва, які стосуються його остаточного знищення, і тому зводить (1) деяких (Християнських Вчених і т. п.), щоб вони заперечували його особовість (стверджуючи, що від є тільки злим принципом), (2) інших (універсалістів і т. п.), щоб вірили, що “озеро огняне” символізує очищення та збереження – що остаточно усі будуть врятовані до вічного життя, а також (3) ще інших, щоб вони заперечували існування Бога або вірогідність Біблії, а також її Божественне натхнення.
Таким чином остаточно Бог, ОТЕЦЬ СВІТИЛ, Котрий “є любов” (1 Ів. 4:8), матиме чистий всесвіт. Всі злі будуть знищені і діяльність зла припиниться – “закриває уста свої всяке безправ’я” (Пс. 107:42). Кожне створіння на небі й на землі приєднається тоді до величного, вічного гімну вихваляння Бога й Христа, кажучи “Тому, Хто сидить на престолі, і Агнцеві – благословення, і честь, і слава , і сила на вічні віки!” (Об. 5:13,14).
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
Мою голову Ти намастив був оливою, моя чаша – то надмір пиття! — Пс. 23:5.
Повна чаша, яка переливається, має подвійне значення. Це є чаша радості й чаша смутку, і в обох випадках вона переливається. Той, хто хотів би брати участь в радості Господа, мусить також брати участь в Його чаші страждань. Ми мусимо страждати з Ним, якщо хочемо царювати з Ним. Теперішні страждання ми вважаємо негідними навіть порівняння з славою, яка об’явиться в нас, і тому ми можемо радіти в терпіннях, бо як терпіння будуть переливатись, то подібно і радість теж буде переливатись, і ми зможемо повторити за Апостолом: «Радійте… і знову кажу: радійте!». – R 3268
* * *
Голова Церкви, наш Господь Ісус Христос, був помазаний Святим Духом без міри, і це помазання спливало додолу по Тілі. Досвідчення, встановлені Богом для цього класу, були чашею, що переливалась, багатою на благословенства від Господа, що вимірювалися смутком і радістю. Але висота радості була більшою, ніж глибина смутку, і цього слід було сподіватися.
Співзвучні вірші: Пс. 45:8,9; 92:11; Іс. 61:1-3; Мат. 3:16; Дії 10:38; Ів. 14:16,17,26; 15:26; 16:7; 15:11; 16:20-24,33; 17:13; Дії 13:52; Рим. 14:17; 15:13; 2 Кор. 12:10; Євр. 10:34; Як. 1:2; 1 Пет. 4:13; 2 Кор. 1:8,9; 4:7-12,16-18; 6:4-10; 11:23-30; Євр. 12:6-9; 1 Пет. 5:9.
Пісні:
Вірші Зоріння: 26. Статті з Вартової Башти: R 5653
Питання: Які я мав досвідчення на минулому тижні, пов’язані з думкою цього вірша? Як були сприйняті? Що мені в них допомагало або перешкоджало? В чому був результат?
Отже, як ви прийняли були Христа Ісуса Господа, так і в Ньому ходіть, бувши вкорінені й збудовані на Ньому, та зміцнені в вірі, як вас навчено, збагачуючись у ній з подякою — Кол. 2:6,7.
Загальна думка вчителів фальшивих доктрин, які вважають, що утвердження в вірі не є потрібним ані доцільним, є наступна: бути так утвердженим означає бути фанатиком. Це є правдою у випадку особи нечесної в своїх стремліннях щодо прийняття і непохитної оборони того, що ніколи не було доказане ані здоровою логікою, ані авторитетом Біблії. Але той, хто в простоті віри, опираючись на авторитет Бога, приймає Його Слово, не є немудрим фанатиком. І такі, і лише такі, що так роблять, є утверджені в Правді. Різниця між утвердженим і непохитним християнином та фанатиком полягає в тому, що один утверджений в Правді, тоді як інший – в неправді. – R 3215
* * *
Ми приймаємо Ісуса Христа як Господа, піддаючи свою волю і приймаючи Його волю як нашу власну. Так має бути завжди. Ми вкорінені в Ньому, коли з Нього черпаємо заспокоєння наших потреб. Ми на Ньому збудовані, коли будуємо характер, подібний до Його характеру. Ми утверджені в вірі, згідно з Його Словом, коли непорушно в ньому залишаємось. І збагачуємось в вірі з подякою, коли з вдячністю зростаємо в ній.
Співзвучні вірші: Ів. 1:12; Фил. 1:27; 1 Сол. 4:1; Юди 3, 20; Еф. 2:20-22; 3:17; 4:1; Кол. 1:23; 3:17; Іс. 61:3; 1 Кор. 3:9,11; 1 Пет. 2:5; 2 Пет. 2:12; Дії 20:32; 2 Кор. 1:21.
Пісні:
Вірші Зоріння: 23. Статті з Вартової Башти: R 5557
Питання: Які я мав досвідчення на цьому тижні, пов’язані з думкою цих віршів? Як я їх сприйняв? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? Який був результат?
А оце та обітниця, яку Він Сам обіцяв нам: вічне життя — 1 Ів. 2:25.
Ми всі повинні розуміти, що теж маємо щось робити, аби дорогоцінні Божі обітниці здійснювались в нас. У зв’язку зі справами теперішнього життя Він обіцяв, що хліб і вода будуть нам забезпечені, але це не означає, що ми маємо занедбувати відповідні нагоди, щоб їх здобути. Він також обіцяв нам участь в майбутньому Царстві, але ми самі повинні зробити так, щоб наш поклик і вибір був певним. Бог є цілком здатний і завжди охочий виконати все зі Свого боку в кожній справі. Але Він покликав нас, щоб ми показали нашу віру в наших ділах, нашій співпраці з Ним усіма розумними способами. – R 3204
* * *
Вічне життя не є природною вродженою властивістю людини, але даром, даним Богом тим, характери котрих перебувають в гармонії з Його характером. Для вірних ця обітниця є певна, підтверджена присягою Єгови. Якщо ми вірні, то наша віра може з непохитною певністю очікувати виконання Божих обітниць. Чи ж така обітниця не має нас надихати до лояльності щодо Бога?
Співзвучні вірші: Пс. 21:5; 133:3; Дан. 12:3; Мат. 19:29; Лук. 20:36; Ів. 3:14-17; 4:14; 5:24,25,29,39; 6:27,40,47,50-58,68; 10:10,28; 12:50; 17:2,3; Дії 13:46,48; Рим. 2:7; 5:21; 6:22,23; 1 Кор. 15:53,54; 2 Кор. 5:1.
Пісні:
Вірші Зоріння: 251. Статті з Вартової Башти: R 5608
Питання: Як цей вірш вплинув на мене на цьому тижні? Чому? З якими результатами?
І горе мені, коли я не звіщаю Євангелії! — 1 Кор. 9:16.
Ми повинні завжди бути готовими розповісти іншим найкращі новини, які знаємо. Співчуття до стогнучого створіння в його різних життєвих труднощах повинно привести нас до того, щоб ми завертали увагу на Господні обітниці щодо наступаючого Царства і благословенств, які будуть доступні всім народам землі. Хто щоденно не проповідує таким чином при будь-якій відповідній нагоді, той дає доказ, що йому або бракує знання чи віри в об’явлені речі, або не робить цього з причини самолюбства, яке Господь не може похвалити. Перебування в такому стані остаточно позбавить його участі в Царстві. – R 3204
* * *
Під Євангелією розуміється добра новина про спасіння в Ісусі і через Ісуса. Найвищий привілей, який може отримати людина, це – надання їй функції вісника Євангелії. Ті, котрі сповнені духом цього становища, дуже засмучуються в своєму серці, коли не можуть виконати своєї місії. Виконання цієї функції так глибоко укорінене в їх характері, що позбавлення їх привілею звіщання Євангелії робить їхні серця нещасними.
Співзвучні вірші: Пс. 40:9,10; Екл. 11:6; Мар. 8:38; 2 Тим. 1:8; Єр. 1:17; 20:7,9; 23:29; Ам. 3:8; 7:15; Ів. 18:37; Дії 4:20; 9:6,15; 26:16-20; 1 Кор. 1:18; 15:58; 2:4; 15:2; Кол. 1:5,6; 4:17; Рим. 1:14-16; 1 Сол. 1:5; 2 Тим. 4:2; Євр. 4:12.
Пісні:
Вірші Зоріння: 138. Статті з Вартової Башти: R 5893
Питання: Чи я проповідував Євангелію на цьому тижні? Як ? Чому? Що мені в цьому допомагало чи перешкоджало? Які були результати?
Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі — Рим. 8:14.
Отже, Дух є тим провідником, завдяки якому ми можемо пізнати наше справжнє становище, і не лише на початку бігу, але й при його кінці. Якщо ми є проваджені Духом Божим, – якщо це той напрямок, у якому ми прямуємо, якщо це те, чого ми шукаємо, – тоді ми є синами Божими. Він визнає і підтримує всіх, які приходять до Нього через Христа, які надіються на заслугу Господа Ісуса і які надалі перебувають в такому стані серця. – R 3200
* * *
В цьому вірші під Духом Божим розуміється Божа вдача в Його дітях. Його вдача поєднує в собі мудрість, справедливість, любов і силу в досконалій гармонії. Ті, чиї мотиви, думки, слова і вчинки є побуджені і підтримувані цією вдачею, мають Божу печатку, яка свідчить, що вони належать Йому. Через те вони мають, можливо, найсильніше свідоцтво Божого синівства. О, яка ж за знатна та родина, знаком і печаттю якої є Божий характер!
Співзвучні вірші: Вих. 33:13,14; Чис. 9:15-23; 2 Хр. 5:13,14; Пс. 5:9; 23:2,3; 25:5,9; 32:8; 143:10; Пр. 8:20,21; Іс. 48:17; Ів. 16:13; 1 Кор. 3:16; 6:19; Гал. 4:6.
Пісні:
Вірші Зоріння: 113. Статті з Вартової Башти: R 5582
Питання: Чи я маю свідоцтво Духа про яке говорить цей вірш? Як воно проявлялося? Які були результати?
Коли духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити — Рим. 8:13.
Умови, на яких ми можуть тривати наші відносини з Господом і зберігатися надію участі в славі воскресіння, полягають, як це виразно зазначено, в умертвленні тілесних вчинків, стримуванні тілесних нахилів – умертвленні, розпинанні та вживанні їх в службі для Господа і Його справи. Таке умертвлення вчинків тіла, така боротьба проти слабостей тіла, є тим, про що Апостол в іншому місці говорить як про «війну», коли каже нам, що тіло воює проти духа, а дух проти тіла, тому що вони супротивні і будуть опонентами аж до кінця життя. Якщо, однак, дух є охочий і бореться в міру своїх можливостей проти слабостей тіла, то Господь зарахує таку боротьбу як повну перемогу через заслугу Відкупителя.
– R 3200
* * *
Під духом мається на увазі нове серце, розум і воля, а під тілом – людська натура. Під вчинками тіла маються на увазі самолюбні, світові, облудні і грішні нахили та їх вчинки. Вчинки тіла умертвляються особливо двома способами: через витіснення їх протилежними їм добрими якостями і вчинками і через обмежування вчинків тіла тими добрими якостями і вчинками, які не є їм протилежні. Хто так поступає – осягне життя.
Співзвучні вірші: Гал. 4:6; 5:16,17,22,25; 6:8; Еф. 3:16; Кол. 3:10; 1 Пет. 2:21; 3:4; Рим. 6:6-23; 8:11; 1 Кор. 3:16; 6:19; Еф. 4:22-32; Кол. 3:5-9; Повтор. 30:6; Єз. 18:21; 33:15,16; Зах. 4:6; Мат. 16:25; 19:12, 16, 21; Лук. 18:29,30; Ів. 12:25.
Пісні:
Вірші Зоріння: 144. Статті з Вартової Башти: R 5805
Питання: Які я мав досвідчення на цьому тижні, пов’язані з думкою даного вірша? Який ужиток я зробив з цих досвідчень? Якими були результати?
Бо Бог бачить не те, що бачить людина: чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце — 1 Сам. 16:7.
Якщо ми випустили з уваги той факт, що Бог дивиться на нас з точки зору волі, і якщо дійшли до того, що оцінюємо себе (і що Бог нас оцінює) за тілом, то напевно ми в такій же мірі впадемо в темноту, замішання та знеохочення. Але з іншого боку не забуваймо, що дух або воля вважається живою по причині її праведності, гармонії з Богом. Тому ніколи не будьмо недбалими щодо нашої волі чи намірів, які керують нашою поведінкою в житті, але пам’ятаймо, що кожна недбалість буде означати пропорційну втрату духовного життя. Для нас завжди є можливим правильне бажання, бо лише абсолютно лояльна воля може бути прийнята Богом в Христі. – R 3200
* * *
Критерій судження багато свідчить про характер особи, яка ним керується. Поверховість і помилковість, як риси характеру пересічної людини, проявляються в її судженні на підставі зовнішнього вигляду. Характер Єгови об’являється в Його способі судження. Замість оцінювати на підставі зовнішнього вигляду, Він проникає в суть справи і базує Свою оцінку на тому, що є дійсним, а не на тому, що тільки здається. Всі речі є оголені і відкриті перед Його всевидючим оком. Наскільки це можливо, ми повинні судити, опираючись не на тому, що здається, а на дійсності.
Співзвучні вірші: Повтор. 10:17; 2 Хр. 19:7; Йов 34:19; 37:24; Мат. 22:16; Ів. 7:24; Дії 10:34,35; Рим. 2:16; 2 Кор. 10:7; Гал. 2:6; Еф. 6:8,9; Кол. 3:25; Як. 2:1-6.
Пісні: 93, 64, 114, 27, 36, 40, 51 / 101, 126, 53.
Вірші Зоріння: 139. Статті з Вартової Башти: R 5652
Питання: Чи я на цьому тижні судив по вигляду чи згідно дійсності? Чому? Як? З якими результатами?
А страва тверда – для дорослих, що мають чуття, привчені звичкою розрізняти добро й зло — Євр. 5:14.
Ті, які мають правдиву і щиру віру в Бога, охоче довіряють Його словам. Ці підставові засади вчення повинні бути вже раніше в них утверджені. Будована ними будівля з золота, срібла і дорогоцінного каміння повинна вже бути в більшій мірі зведена, а пов’язана з нею праця повинна постійно просуватись вперед. Коли вони лояльні і вірні Богу, тоді вони здатні відрізнити правду від неправди. Ми повинні знати, у що ми віримо і чому так віримо, а тоді відважно і без компромісу це проповідувати, бо «коли сурма звук невиразний дає, – хто до бою готуватись буде?». – R 3199
* * *
Як буквальні діти не мають фізичних органів, достатньо сильних, аби перетравлювати тверду їжу, так і духовні діти не мають достатньо сильних органів, здатних засвоювати тверду духовну їжу. Треба бути добре розвиненим у Христі, щоб властиво правильно найглибші правди, а такий розвиток можна осягнути тільки через безперервне тренування розумових, моральних і релігійних здібностей в духовному значенні. Як фізичні, так і духовні м’язи зміцнюються через тренування.
Співзвучні вірші: Єр. 15:16; Єз. 3:3; Ам. 8:11-13; Рим. 16:19; 1 Кор. 2:6-16; 13:11; 14:20; 1 Пет. 2:2; Пс. 119:99; 131:2; Еф. 3:5; 4:13-15; Кол. 3:16; 2 Тим. 3:15-17; Євр. 6:1; 2 Пет. 3:16-18; Як. 1:18-25.
Пісні:
Вірші Зоріння: 8. Статті з Вартової Башти: R 5688
Питання: Як досвідчення минулого тижня підтвердили цей вірш? Яке добро з того вийшло?
Та й усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі, – будуть переслідувані — 2 Тим. 3:12.
Слід сподіватися опозиції, і вона, без сумніву, буде тривати аж до закінчення нашого бігу в смерті. Терпеливо змиритися з цією опозицією означає пожертвувати своїми власними природними бажаннями щодо дружби та різних приємностей теперішнього життя, зносити труднощі як добрі воїни для справи Правди і переборювати перешкоди (в якому б вигляді вони не прийшли), прикладаючи наші зусилля, щоб чинити Божу волю і працю, пов’язану з просуванням інтересів Його Царства. Дійсне тривання в Господній службі – це, в першу чергу, постійне й уважне досліджування Божого Плану; по-друге, присвоювання його духа; а це веде, по-третє, до палкої ревності в реалізації цього плану, а також до активності в цій службі відповідно до наших здібностей, незалежно від ціни або жертви, якої це від нас вимагало б. – R 3199
* * *
Ті, що живуть у Христі Ісусі – це посвячені. Посвячення робить їх жертвувателями для праведності в світі, в якому перевага надається беззаконню, а невигоди – праведності. Посвячені не можуть інакше поводитись, як тільки переносити переслідування від тих, чиє самолюбство супротивне вчинкам посвячених. Отже всі вірні будуть переслідувані.
Співзвучні вірші: Бут. 49:23; Йов 12:4,5; Пс. 11:2; 37:32; 38:21; 44:16-19, 23; Пр. 29:10, 27; Іс. 29:20, 21; 51:12,13; 59:15; Єр. 20:8; Мат. 5:10-12,44; 10:16-18,21-23, 28; 24:8-10; Лук. 6:22,23; Ів. 15:18,19; 16:1,2; Дії 28:22; Рим. 8:17,35-37; 1 Кор. 4:9-13.
Пісні:
Вірші Зоріння: 121. Статті з Вартової Башти: R 5116
Питання: Чи побожне життя було для мене причиною переслідувань на цьому тижні? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? Як я це переносив? Які були результати?
Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити — Мат. 20:28.
Якщо ми посвятились Господу, тоді кожна жертва з наших слушних прав та інтересів на нашу власну користь як християн, або на користь чоловіка чи дітей, батька чи матері, сусідів чи друзів, братів у Христі, розцінюється Господом як зроблена для Нього; та якби ці самі послуги були зроблені з інших мотивів, – ким-небудь невиправданим і непосвяченим Господу, або зроблені лише для користі тих осіб, а не як жертва для Господа, – то такі речі не будуть нам, як посвяченим, зараховані як жертви.
– R 3265
* * *
Як чудово, що Син Людський, видатний нащадок Адама, прийшов не для того, щоб служили Йому, але щоб послужити іншим. Наскільки ж Син Людський перевершив людину Адама, бо Адам служив собі і зруйнував надію цілого людства, тоді як Ісус, служачи іншим, довершив спасіння для цілого людства. Він перевершив першого Адама настільки, наскільки безкорисливість є вищою від самолюбства. Тому Він є для нас прикладом, і якщо ми будемо Його наслідувати, то будемо надаватись до Царства.
Співзвучні вірші: 2 Кор. 8:9; Мат. 1:21; 4:23; 5:17; 9:13; 15:24; 18:11-14; 20:25-27; Мар. 1:38; Лук. 1:78; 4:18; 22:27; Ів. 4:34; 10:10; 13:4-17; 18:37; Дії 10:38; Гал. 5:13; Євр. 2:9,14,15,18.
Пісні: 112, 13, 20, 67, 93, 86, 116 / 63, 70, 76.
Вірші Зоріння: 163. Статті з Вартової Башти: R 5375
Питання: Яке значення мав для мене цей вірш минулого тижня? Як я його застосовував? Чому? Які були результати?
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: