Є певні труднощі у зв’язку з будь-якими спробами уявити собі великого Єгову, Його характер і Його силу. Здається, Святе Письмо вказує, що Бог використовує різні способи виявлення своєї сили своєму народові – євреям під час Єврейського Віку і християнській Церкві у Євангельському Віці.
Ми вважаємо, думка, що слово ангел може означати якусь діяльність або силу, оживлену чи не оживлену, яку Бог хотів би використовувати у зв’язку з служінням, не була б невластивою. Бог міг би зробити вітер чи полум’я вогню своїм посланником. Він міг би зробити своїм посланником того великого Архангела чи ангела нижчого рангу. Бог міг би використати як свого посланника будь-що або будь-кого, щоб наділити його необхідною силою. Подібно як представник Сполучених Штатів, їдучи до іншої країни, був би прийнятий, не дивлячись на його особисті здібності чи становище.
Святе Письмо не подає нам подробиць того, яким чином Всесильному відомі наші молитви, думки, слова і потреби, і, звичайно, це не є обов’язковим. Ми не думаємо, що обмежений розум може зрозуміти Бога. Він є занадто величний для нашого зрозуміння, більше того, занадто могутній, щоб ми могли цілком зрозуміти всі Його сили, Його здібності.
Тим не менше, ми можемо зрозуміти певні речі щодо Бога, і тому Святе Письмо запрошує нас досліджувати про Нього, згідно Його Об’явлення. Припущення, що Бог є на кожному місці, в кожному куточку всесвітнього простору, здається недоречним і Біблія про це не вчить.
Важко прийняти також припущення, що Бог знає про кожного малого головастика, комаху чи бактерію або, що Він навіть знає про кожен вчинок кожної особи з людського роду, яких є мільярди.
Якби ми обмежили Божу увагу до посвячених Йому осіб, їх і так було б надто багато, а якби Бог намагався зрозуміти багатьох людей і зайнятися ними особисто, то це й так здається нам неможливим. Тому ми не повинні сподіватися такого способу діяльності зі сторони Бога.
Людина, яка намагалася б займатися особисто тисячею осіб і знати все, що з ними відбувається, була б визнана за дуже нерозумну. Він швидше мав би різних посередників, через яких виконував би свою волю стосовно цієї тисячі людей, і завдяки їх посередництву знав би, що було зроблене, і ці люди дізналися б від них, яка є його ціль стосовно цієї праці. Його загальне знання про справи не означало б, що він був би присутній в кожній кімнати кожного дому чи, що звертав би увагу на кожну особу в один і той самий момент.
СЛОВО «АНГЕЛ» ВІДНОСИТЬСЯ ДО ДУХОВНИХ ІСТОТ
Ми схильні думати, що слово «ангел», використане Псалмистом в процитованому вірші, відноситься до духовних істот. Причиною такої думки є те, що перед П’ятидесятницею Господні об’явлення давалися майже виключно за допомогою духовних істот.
Ці останні часто матеріалізувалися, а потім підлягали дематеріалізації, зникаючи з очей. Святе Письмо зазвичай вказувало, що Бог в ті часи займався своїм народом через службу ангелів.
Що стосується Віку Євангелії, який, власне, закінчується, ми віримо, що Бог виявив таку велику турботу в поступуванні з духовним Ізраїлем, як це чинив по відношенню до тілесного Ізраїлю, однак, духовний Ізраїль більше зближується до Бога, як Дім Його Синів, аніж тілесний Ізраїль, як Дім Слуг. Але Бог очікує від Дому Синів набагато кращого способу поступування, ходіння вірою, а не видінням. Отже тому Божі об’явлення для них не скеровані до їх природних почуттів. Тим не менше вони є так само правдиві.
«ОЧІ ГОСПОДНІ»
Ми читаємо, що «очі Господні дивляться по всій землі, щоб зміцнити тих, у кого все їхнє серце до Нього»; і також, що «очі Господні на кожному місці – позирають на злих та на добрих» (2 Хр. 16:9; Йов. 34:21; Прип. 15:3; Єр. 16:17; 32:19; Зах. 4:10). З тих слів не виникає думка, що Бог особисто бачить кожний індивідуальний вчинок кожної особи на землі, але що Бог черпає знання про справи цілого світу через свою силу, своїх представників. Він є надто потужний і надто мудрий, щоб дозволити на розвиток всесвіту без забезпечення засобів для утримування контакту з ним.
Ці «очі», про які тут ідеться, є Господнім впливом, Його силою комунікації за допомогою різних чинників. Немає різниці, чи Його сила проявляється і чи Його воля виконується через ангелів чи через інші сили або чинники – не інакше було б з нами у виконанні наших прагнень. Наприклад, якби ми хотіли знати про певні справи, що діються у віддаленому місці, ми могли б використати задля цього різні методи. Ми можемо з’єднатися з кимось по телефону, переслати повідомлення поштою чи в електронному вигляді, можемо зв’язатися через Інтернет, вислати посланця чи поїхати туди особисто. Отож, навіть в людському суспільстві існує багато способів комунікації і перевірки інформації.
В теперішньому часі, коли людство володіє різними способами реалізації своїх намірів, ми можемо більше оцінити нашого Небесного Отця, роздумуючи про Нього як про Істоту, яка має досконалу здібність комунікації зі своїми дітьми і використовує для цього різні засоби зв’язку. Бог має засоби, які, без сумніву, набагато перевищують наші. Він не об’явив нам цього виразно, поза твердженням, що Він поінформований про все, що стосується нас, як також про всі справи, що стосуються світу.
ЯК СЛУЖАТЬ АНГЕЛИ
Бог каже нам, що ангели є Його слугами і що вони опікуються Його народом. «Чи не всі вони духи служебні, що їх посилають на службу для тих, хто має спасіння вспадкувати?» (Євр. 1:14). Вони не служать в значенні безпосереднього постачання нам хліба, приготування їжі чи будування наших будинків – вони не служать в жоден з тих способів. Отже, як вони нам служать? Ми не можемо знати достовірно, як вони нам служать, окрім того, що каже наш Господь Ісус, що ангели Божих «малих» завжди дивляться на обличчя Отця і завжди мають доступ до Нього (Мат. 18:10).
Факт, що ці ангели є представниками Божих «малих», означав би, що вони мають прямий доступ до Бога і є негайно вислухані. Яка була б інша користь з прийняття ангелів перед Божим лицем, якби вони не мали нічого переказати? Згідно нашого зрозуміння, Бог отримує знання про наші справи і задіяність за допомогою способів, з якими ми не ознайомлені. Однак ми можемо вважати, що посередниками, які використані для цього, є, головним чином, ангельські посланці.
Директори кожної корпоративної чи фінансової установи мають певні закони і правила, які регулюють всю діяльність підприємства. Також Бог має певні закони, які керують природою. Тому не треба, щоб ми молилися до Бога про обертання землі навколо власної осі чи про прихід наступного дня. Ми можемо бути впевнені, що Всемогучий, Той Єдиний, який представляє точну Справедливість і безкінечну Мудрість, має закони, які управляють цілим Його всесвітом, що ангели мають розуміння цих законів і що вони є посланниками Єгови, так як земний суд може визначити когось для засідання в архіві і збирання інформації.
НАШ ГОСПОДЬ ІСУС Є ГОЛОВНИМ ПОСЛАННИКОМ
Якщо в поєднанні з нашим віршем ми також збережемо в розумі слова, які наш Господь сказав перед своїм вознесінням: «І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно, аж до кінця віку» (Мат. 28:20), то ми зрозуміємо, що Господь Ісус є Головним Посланником, тобто Ангелом Єгови. Він, звичайно, також був Головним Посланником до Євангельської Церкви. Тому, згідно нашої думки, Бог управляє світом через ангелів та інших посередників, а особливо опікується своїм народом через нашого Господа Ісуса Христа, який є Головою всіх Божественних духовних сил і наглядає над усіма справами Єгови.
Ми були прийняті до школи Христа. Він є нашим Учителем. Коли ми в молитві приходимо до Отця, то не легковажмо цього Учителя, але приходьмо через Його ім’я і не думаймо, що Отець Його легковажить. Ісус є представником Отця, коли займається нами. Однак ми не повинні думати, що Господь Ісус має під своїм особистим наглядом кожну деталь цього світу, але радше, що ангели інформують Його про все, що є необхідним, і що тут діють певні принципи. Нам здається, що це є розумним і логічним порядком Божих дій.
В світлі факту, що Церква була піддана спеціальному керівництву Господа Ісуса, не буде перебільшеною думка, що Єгова стає табором довкола свого люду через Ісуса, і що ангели є під Його управлінням. Як сатана є вождем своєї групи ангелів, так наш Господь має ангелів під своїм керівництвом і є їх Князем.
Ми читаємо про те, що зробив Олександр Великий і що зробив Наполеон Бонапарт. Незважаючи на те, що вони мали тисячі підвладних, які виконували їх накази. В такий самий спосіб ми думаємо про духовних істот, які знаходяться під наглядом і керівництвом Ісуса Христа. В Його руку Бог дав велику силу на небі і на землі (Мат. 28:18). Всі Божі ангели були Йому піддані (Євр. 1:6), і через них, під керівництвом Господа, ведеться нагляд за всіма справами Божого люду.
ВИЗВОЛЕННЯ РІЗНИМИ СПОСОБАМИ
Наш вірш далі розвиває цю думку, що ангел, який оточує опікою Господній народ, «визволяє його». В минулому Господні діти інколи визволялися в чудесний спосіб. Деякі були звільнені з в’язниці, а інші ні. Деякі були визволені від меча, а інші не були.
Ми повинні приймати Божу волю, якою б вона не була. Але, щоб ми були здібні це зробити для нашого духовного добра, нашого остаточного добра, ми мусимо собі усвідомити, що умови і вимоги, завдяки яким ми були прийняті Богом, основувалися на нашому повному відданні в Його руки. Належний страх, тобто честь, для Господа напевно допровадить нас до повного піддавання під Його опіку, керівництво й головування. Наші життєві досвіди показали, які ми нездатні належно керувати собою. Господь визволить кожного з нас таким способом, який принесе нам найбільшу міру благословенств.
В часи Апостолів Святий Петро був звільнений із в’язниці через Господнього ангела, який з’явився йому у людській подобі. Це принесло користь не лише для Апостола, але також для цілої Церкви, показуючи їй, що Господь є цілком здібний опікуватися своїм народом, даючи йому цінні уроки.
І хоча ці зовнішні маніфестації не відбуваються в теперішньому часі, ми, однак, отримуємо інші благословенства, які є більше ніж винагородою за ті зовнішні докази, які тепер не були б для добра посвячених. Ми можемо сказати за Апостолом, що все допомагає на добро тим, які люблять Бога, покликаним згідно з Божою «постановою» (Рим. 8:28). Ми повинні покладати цілковиту довіру на Нього за те, що ми знаходимося завжди під Його найкращою опікою.
КОЖЕН СВЯТИЙ МАЄ СВОГО АНГЕЛА СЛУЖИТЕЛЯ
Ми віримо, що кожен з Божого народу, відповідно до того, наскільки він є правдивою Божою дитиною, має услуговуючого духа, істоту, ангела, який опікується його справами. Цей ангел далі звітує перед Господом. Якщо Бог бачить, що таке поступування є мудрим і слушним, то це означає, що ми повинні повністю довіряти Його Мудрості. Все, що Бог не наказав би, повністю нас задовольняє, ми є впевнені, що це є слушно і в повній згоді з Божим характером.
Ми вважаємо, що цей принцип є показаний в Книзі Пророка Даниїла. Даниїл молився і невдовзі його молитва була вислухана. Ангел Гавриїл, який був Господнім посланником до Даниїла, вияснив йому певні справи. Вже на початку його прохань Господь мав намір дати йому відповідь. Гавриїл був посланий перед усім для того, щоб поінформувати Даниїла, але його затримали певні інші обов’язки. Факт спізнення ангела не повинен насувати нам думки, що Даниїл чи хтось інший з Господнього народу коли-небудь був знехтуваний. Тоді як менш суттєві справи Даниїла були під керівництвом ангела нижчого рангу, його важливі справи були довірені самому Гавриїлу, як уповноваженому, який діє для добра Даниїла та інших важливих справ. Сталося певне зволікання і Гавриїл згадав, чому воно мало місце, а саме, що князь Персії чинив йому опір на протязі 21 дня.
В іншому місці ми вказали, що теперішній Вік Євангелії відрізняється від Єврейського Віку і попередніх віків; що після початку віку Євангелії припинилися зовнішні маніфестації, такі як дари Святого Духа – дари уздоровлення, говоріння мовами, перекладання мов, розпізнавання духів – і відвідини ангелів (подробиці в нашій брошурі «Говоріння Мовами»). Під час Віку Євангелії Божою волею було, щоб Духовний Дім Ізраїлю ходив вірою, а не видінням, і що через те після повного зорганізування Церкви було б невластивим чекати на з’явлення ангелів з метою зовнішньої маніфестації їх присутності.
Але, не дивлячись на це, Господні ангели сьогодні продовжують опікуватися Господнім народом. Господь завжди цікавиться духовним Ізраїлем. Тому ці ангели дбають про нас, наглядають наші справи і є для нас Божими посередниками чи каналами спільності, через які ми пізнаємо Його волю. Це є спільність в значенні провидіння над нами, що веде до тієї чи іншої провіденціальної події, але діє вона не тими способами, які виражаються листом чи такими звуками, як мова.
СВЯТІ АНГЕЛИ НЕ З’ЯВЛЯЮТЬСЯ НАШИМ ЧУТТЄВИМ ОРГАНАМ
Ми не подаємо думки, що ангели шепочуть до наших вух. Ми вважаємо, що ангели, які тепер шепчуть до вуха, це ті самі, що влаштовують сеанси, піднімають столики, спілкуються за допомогою дощок уіджа (з алфавітом, аби отримати відповіді під час спіритичних сеансів), маятників, автоматичних листів та інших видів спілкування зі спіритичними медіумами, і саме вони є злими духами, упавшими ангелами. Зростаюча популярність поглядів Нью Ейдж (Нового Віку) широко відкриває двері для тих злих духів, щоб вони мали вплив на великі маси людей і зводили їх. Згідно нашого розуміння, святі ангели не робили б нічого подібного.
Господній народ теперішнього віку повинен знаходити інструкції у Його Слові. Немає жодної потреби звертатися до гороскопів, книги Мормонів, Розенкрейцерів, спіритизму чи Нової Думки, до ясновидців чи сили надприродного слуху, чи будь-яких інших особистих речей за допомогою яких багато хто намагається вказати Господню волю в кожній справі. Всі вони є сільцями противника і його демонів. Господній народ не повинен брати участі в таких справах (деталі в наших брошурках «Спіритизм – це демонізм», «Сучасний і Стародавній Спіритизм», «Сатана, Сатанізм, Демонізм і Екзорцизм»).
Послідовники Христа мають Біблію і невидиму опіку святих ангелів, які заспокоюють їх потреби, передбачливо стережуть і керують їх справами. Це для нас дуже важливо і є великою потіхою. Ми маємо запевнення Його Слова, що жодна волосина не впаде з нашої голови без відома нашого Отця. Нехай наші розуми відпочивають, усвідомлюючи той факт, що Бог, через служіння ангелів, успішно і досконало реалізує свої цілі у Христі для своїх дітей.
SB №114, ’97, 57-61; BS №731, ’97, 9-12
Біблійний Прапор №3, вересень-грудень 2015
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
Мою голову Ти намастив був оливою, моя чаша – то надмір пиття! — Пс. 23:5.
Повна чаша, яка переливається, має подвійне значення. Це є чаша радості й чаша смутку, і в обох випадках вона переливається. Той, хто хотів би брати участь в радості Господа, мусить також брати участь в Його чаші страждань. Ми мусимо страждати з Ним, якщо хочемо царювати з Ним. Теперішні страждання ми вважаємо негідними навіть порівняння з славою, яка об’явиться в нас, і тому ми можемо радіти в терпіннях, бо як терпіння будуть переливатись, то подібно і радість теж буде переливатись, і ми зможемо повторити за Апостолом: «Радійте… і знову кажу: радійте!». – R 3268
* * *
Голова Церкви, наш Господь Ісус Христос, був помазаний Святим Духом без міри, і це помазання спливало додолу по Тілі. Досвідчення, встановлені Богом для цього класу, були чашею, що переливалась, багатою на благословенства від Господа, що вимірювалися смутком і радістю. Але висота радості була більшою, ніж глибина смутку, і цього слід було сподіватися.
Співзвучні вірші: Пс. 45:8,9; 92:11; Іс. 61:1-3; Мат. 3:16; Дії 10:38; Ів. 14:16,17,26; 15:26; 16:7; 15:11; 16:20-24,33; 17:13; Дії 13:52; Рим. 14:17; 15:13; 2 Кор. 12:10; Євр. 10:34; Як. 1:2; 1 Пет. 4:13; 2 Кор. 1:8,9; 4:7-12,16-18; 6:4-10; 11:23-30; Євр. 12:6-9; 1 Пет. 5:9.
Пісні:
Вірші Зоріння: 26. Статті з Вартової Башти: R 5653
Питання: Які я мав досвідчення на минулому тижні, пов’язані з думкою цього вірша? Як були сприйняті? Що мені в них допомагало або перешкоджало? В чому був результат?
Отже, як ви прийняли були Христа Ісуса Господа, так і в Ньому ходіть, бувши вкорінені й збудовані на Ньому, та зміцнені в вірі, як вас навчено, збагачуючись у ній з подякою — Кол. 2:6,7.
Загальна думка вчителів фальшивих доктрин, які вважають, що утвердження в вірі не є потрібним ані доцільним, є наступна: бути так утвердженим означає бути фанатиком. Це є правдою у випадку особи нечесної в своїх стремліннях щодо прийняття і непохитної оборони того, що ніколи не було доказане ані здоровою логікою, ані авторитетом Біблії. Але той, хто в простоті віри, опираючись на авторитет Бога, приймає Його Слово, не є немудрим фанатиком. І такі, і лише такі, що так роблять, є утверджені в Правді. Різниця між утвердженим і непохитним християнином та фанатиком полягає в тому, що один утверджений в Правді, тоді як інший – в неправді. – R 3215
* * *
Ми приймаємо Ісуса Христа як Господа, піддаючи свою волю і приймаючи Його волю як нашу власну. Так має бути завжди. Ми вкорінені в Ньому, коли з Нього черпаємо заспокоєння наших потреб. Ми на Ньому збудовані, коли будуємо характер, подібний до Його характеру. Ми утверджені в вірі, згідно з Його Словом, коли непорушно в ньому залишаємось. І збагачуємось в вірі з подякою, коли з вдячністю зростаємо в ній.
Співзвучні вірші: Ів. 1:12; Фил. 1:27; 1 Сол. 4:1; Юди 3, 20; Еф. 2:20-22; 3:17; 4:1; Кол. 1:23; 3:17; Іс. 61:3; 1 Кор. 3:9,11; 1 Пет. 2:5; 2 Пет. 2:12; Дії 20:32; 2 Кор. 1:21.
Пісні:
Вірші Зоріння: 23. Статті з Вартової Башти: R 5557
Питання: Які я мав досвідчення на цьому тижні, пов’язані з думкою цих віршів? Як я їх сприйняв? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? Який був результат?
А оце та обітниця, яку Він Сам обіцяв нам: вічне життя — 1 Ів. 2:25.
Ми всі повинні розуміти, що теж маємо щось робити, аби дорогоцінні Божі обітниці здійснювались в нас. У зв’язку зі справами теперішнього життя Він обіцяв, що хліб і вода будуть нам забезпечені, але це не означає, що ми маємо занедбувати відповідні нагоди, щоб їх здобути. Він також обіцяв нам участь в майбутньому Царстві, але ми самі повинні зробити так, щоб наш поклик і вибір був певним. Бог є цілком здатний і завжди охочий виконати все зі Свого боку в кожній справі. Але Він покликав нас, щоб ми показали нашу віру в наших ділах, нашій співпраці з Ним усіма розумними способами. – R 3204
* * *
Вічне життя не є природною вродженою властивістю людини, але даром, даним Богом тим, характери котрих перебувають в гармонії з Його характером. Для вірних ця обітниця є певна, підтверджена присягою Єгови. Якщо ми вірні, то наша віра може з непохитною певністю очікувати виконання Божих обітниць. Чи ж така обітниця не має нас надихати до лояльності щодо Бога?
Співзвучні вірші: Пс. 21:5; 133:3; Дан. 12:3; Мат. 19:29; Лук. 20:36; Ів. 3:14-17; 4:14; 5:24,25,29,39; 6:27,40,47,50-58,68; 10:10,28; 12:50; 17:2,3; Дії 13:46,48; Рим. 2:7; 5:21; 6:22,23; 1 Кор. 15:53,54; 2 Кор. 5:1.
Пісні:
Вірші Зоріння: 251. Статті з Вартової Башти: R 5608
Питання: Як цей вірш вплинув на мене на цьому тижні? Чому? З якими результатами?
І горе мені, коли я не звіщаю Євангелії! — 1 Кор. 9:16.
Ми повинні завжди бути готовими розповісти іншим найкращі новини, які знаємо. Співчуття до стогнучого створіння в його різних життєвих труднощах повинно привести нас до того, щоб ми завертали увагу на Господні обітниці щодо наступаючого Царства і благословенств, які будуть доступні всім народам землі. Хто щоденно не проповідує таким чином при будь-якій відповідній нагоді, той дає доказ, що йому або бракує знання чи віри в об’явлені речі, або не робить цього з причини самолюбства, яке Господь не може похвалити. Перебування в такому стані остаточно позбавить його участі в Царстві. – R 3204
* * *
Під Євангелією розуміється добра новина про спасіння в Ісусі і через Ісуса. Найвищий привілей, який може отримати людина, це – надання їй функції вісника Євангелії. Ті, котрі сповнені духом цього становища, дуже засмучуються в своєму серці, коли не можуть виконати своєї місії. Виконання цієї функції так глибоко укорінене в їх характері, що позбавлення їх привілею звіщання Євангелії робить їхні серця нещасними.
Співзвучні вірші: Пс. 40:9,10; Екл. 11:6; Мар. 8:38; 2 Тим. 1:8; Єр. 1:17; 20:7,9; 23:29; Ам. 3:8; 7:15; Ів. 18:37; Дії 4:20; 9:6,15; 26:16-20; 1 Кор. 1:18; 15:58; 2:4; 15:2; Кол. 1:5,6; 4:17; Рим. 1:14-16; 1 Сол. 1:5; 2 Тим. 4:2; Євр. 4:12.
Пісні:
Вірші Зоріння: 138. Статті з Вартової Башти: R 5893
Питання: Чи я проповідував Євангелію на цьому тижні? Як ? Чому? Що мені в цьому допомагало чи перешкоджало? Які були результати?
Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі — Рим. 8:14.
Отже, Дух є тим провідником, завдяки якому ми можемо пізнати наше справжнє становище, і не лише на початку бігу, але й при його кінці. Якщо ми є проваджені Духом Божим, – якщо це той напрямок, у якому ми прямуємо, якщо це те, чого ми шукаємо, – тоді ми є синами Божими. Він визнає і підтримує всіх, які приходять до Нього через Христа, які надіються на заслугу Господа Ісуса і які надалі перебувають в такому стані серця. – R 3200
* * *
В цьому вірші під Духом Божим розуміється Божа вдача в Його дітях. Його вдача поєднує в собі мудрість, справедливість, любов і силу в досконалій гармонії. Ті, чиї мотиви, думки, слова і вчинки є побуджені і підтримувані цією вдачею, мають Божу печатку, яка свідчить, що вони належать Йому. Через те вони мають, можливо, найсильніше свідоцтво Божого синівства. О, яка ж за знатна та родина, знаком і печаттю якої є Божий характер!
Співзвучні вірші: Вих. 33:13,14; Чис. 9:15-23; 2 Хр. 5:13,14; Пс. 5:9; 23:2,3; 25:5,9; 32:8; 143:10; Пр. 8:20,21; Іс. 48:17; Ів. 16:13; 1 Кор. 3:16; 6:19; Гал. 4:6.
Пісні:
Вірші Зоріння: 113. Статті з Вартової Башти: R 5582
Питання: Чи я маю свідоцтво Духа про яке говорить цей вірш? Як воно проявлялося? Які були результати?
Коли духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити — Рим. 8:13.
Умови, на яких ми можуть тривати наші відносини з Господом і зберігатися надію участі в славі воскресіння, полягають, як це виразно зазначено, в умертвленні тілесних вчинків, стримуванні тілесних нахилів – умертвленні, розпинанні та вживанні їх в службі для Господа і Його справи. Таке умертвлення вчинків тіла, така боротьба проти слабостей тіла, є тим, про що Апостол в іншому місці говорить як про «війну», коли каже нам, що тіло воює проти духа, а дух проти тіла, тому що вони супротивні і будуть опонентами аж до кінця життя. Якщо, однак, дух є охочий і бореться в міру своїх можливостей проти слабостей тіла, то Господь зарахує таку боротьбу як повну перемогу через заслугу Відкупителя.
– R 3200
* * *
Під духом мається на увазі нове серце, розум і воля, а під тілом – людська натура. Під вчинками тіла маються на увазі самолюбні, світові, облудні і грішні нахили та їх вчинки. Вчинки тіла умертвляються особливо двома способами: через витіснення їх протилежними їм добрими якостями і вчинками і через обмежування вчинків тіла тими добрими якостями і вчинками, які не є їм протилежні. Хто так поступає – осягне життя.
Співзвучні вірші: Гал. 4:6; 5:16,17,22,25; 6:8; Еф. 3:16; Кол. 3:10; 1 Пет. 2:21; 3:4; Рим. 6:6-23; 8:11; 1 Кор. 3:16; 6:19; Еф. 4:22-32; Кол. 3:5-9; Повтор. 30:6; Єз. 18:21; 33:15,16; Зах. 4:6; Мат. 16:25; 19:12, 16, 21; Лук. 18:29,30; Ів. 12:25.
Пісні:
Вірші Зоріння: 144. Статті з Вартової Башти: R 5805
Питання: Які я мав досвідчення на цьому тижні, пов’язані з думкою даного вірша? Який ужиток я зробив з цих досвідчень? Якими були результати?
Бо Бог бачить не те, що бачить людина: чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце — 1 Сам. 16:7.
Якщо ми випустили з уваги той факт, що Бог дивиться на нас з точки зору волі, і якщо дійшли до того, що оцінюємо себе (і що Бог нас оцінює) за тілом, то напевно ми в такій же мірі впадемо в темноту, замішання та знеохочення. Але з іншого боку не забуваймо, що дух або воля вважається живою по причині її праведності, гармонії з Богом. Тому ніколи не будьмо недбалими щодо нашої волі чи намірів, які керують нашою поведінкою в житті, але пам’ятаймо, що кожна недбалість буде означати пропорційну втрату духовного життя. Для нас завжди є можливим правильне бажання, бо лише абсолютно лояльна воля може бути прийнята Богом в Христі. – R 3200
* * *
Критерій судження багато свідчить про характер особи, яка ним керується. Поверховість і помилковість, як риси характеру пересічної людини, проявляються в її судженні на підставі зовнішнього вигляду. Характер Єгови об’являється в Його способі судження. Замість оцінювати на підставі зовнішнього вигляду, Він проникає в суть справи і базує Свою оцінку на тому, що є дійсним, а не на тому, що тільки здається. Всі речі є оголені і відкриті перед Його всевидючим оком. Наскільки це можливо, ми повинні судити, опираючись не на тому, що здається, а на дійсності.
Співзвучні вірші: Повтор. 10:17; 2 Хр. 19:7; Йов 34:19; 37:24; Мат. 22:16; Ів. 7:24; Дії 10:34,35; Рим. 2:16; 2 Кор. 10:7; Гал. 2:6; Еф. 6:8,9; Кол. 3:25; Як. 2:1-6.
Пісні: 93, 64, 114, 27, 36, 40, 51 / 101, 126, 53.
Вірші Зоріння: 139. Статті з Вартової Башти: R 5652
Питання: Чи я на цьому тижні судив по вигляду чи згідно дійсності? Чому? Як? З якими результатами?
А страва тверда – для дорослих, що мають чуття, привчені звичкою розрізняти добро й зло — Євр. 5:14.
Ті, які мають правдиву і щиру віру в Бога, охоче довіряють Його словам. Ці підставові засади вчення повинні бути вже раніше в них утверджені. Будована ними будівля з золота, срібла і дорогоцінного каміння повинна вже бути в більшій мірі зведена, а пов’язана з нею праця повинна постійно просуватись вперед. Коли вони лояльні і вірні Богу, тоді вони здатні відрізнити правду від неправди. Ми повинні знати, у що ми віримо і чому так віримо, а тоді відважно і без компромісу це проповідувати, бо «коли сурма звук невиразний дає, – хто до бою готуватись буде?». – R 3199
* * *
Як буквальні діти не мають фізичних органів, достатньо сильних, аби перетравлювати тверду їжу, так і духовні діти не мають достатньо сильних органів, здатних засвоювати тверду духовну їжу. Треба бути добре розвиненим у Христі, щоб властиво правильно найглибші правди, а такий розвиток можна осягнути тільки через безперервне тренування розумових, моральних і релігійних здібностей в духовному значенні. Як фізичні, так і духовні м’язи зміцнюються через тренування.
Співзвучні вірші: Єр. 15:16; Єз. 3:3; Ам. 8:11-13; Рим. 16:19; 1 Кор. 2:6-16; 13:11; 14:20; 1 Пет. 2:2; Пс. 119:99; 131:2; Еф. 3:5; 4:13-15; Кол. 3:16; 2 Тим. 3:15-17; Євр. 6:1; 2 Пет. 3:16-18; Як. 1:18-25.
Пісні:
Вірші Зоріння: 8. Статті з Вартової Башти: R 5688
Питання: Як досвідчення минулого тижня підтвердили цей вірш? Яке добро з того вийшло?
Та й усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі, – будуть переслідувані — 2 Тим. 3:12.
Слід сподіватися опозиції, і вона, без сумніву, буде тривати аж до закінчення нашого бігу в смерті. Терпеливо змиритися з цією опозицією означає пожертвувати своїми власними природними бажаннями щодо дружби та різних приємностей теперішнього життя, зносити труднощі як добрі воїни для справи Правди і переборювати перешкоди (в якому б вигляді вони не прийшли), прикладаючи наші зусилля, щоб чинити Божу волю і працю, пов’язану з просуванням інтересів Його Царства. Дійсне тривання в Господній службі – це, в першу чергу, постійне й уважне досліджування Божого Плану; по-друге, присвоювання його духа; а це веде, по-третє, до палкої ревності в реалізації цього плану, а також до активності в цій службі відповідно до наших здібностей, незалежно від ціни або жертви, якої це від нас вимагало б. – R 3199
* * *
Ті, що живуть у Христі Ісусі – це посвячені. Посвячення робить їх жертвувателями для праведності в світі, в якому перевага надається беззаконню, а невигоди – праведності. Посвячені не можуть інакше поводитись, як тільки переносити переслідування від тих, чиє самолюбство супротивне вчинкам посвячених. Отже всі вірні будуть переслідувані.
Співзвучні вірші: Бут. 49:23; Йов 12:4,5; Пс. 11:2; 37:32; 38:21; 44:16-19, 23; Пр. 29:10, 27; Іс. 29:20, 21; 51:12,13; 59:15; Єр. 20:8; Мат. 5:10-12,44; 10:16-18,21-23, 28; 24:8-10; Лук. 6:22,23; Ів. 15:18,19; 16:1,2; Дії 28:22; Рим. 8:17,35-37; 1 Кор. 4:9-13.
Пісні:
Вірші Зоріння: 121. Статті з Вартової Башти: R 5116
Питання: Чи побожне життя було для мене причиною переслідувань на цьому тижні? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? Як я це переносив? Які були результати?
Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити — Мат. 20:28.
Якщо ми посвятились Господу, тоді кожна жертва з наших слушних прав та інтересів на нашу власну користь як християн, або на користь чоловіка чи дітей, батька чи матері, сусідів чи друзів, братів у Христі, розцінюється Господом як зроблена для Нього; та якби ці самі послуги були зроблені з інших мотивів, – ким-небудь невиправданим і непосвяченим Господу, або зроблені лише для користі тих осіб, а не як жертва для Господа, – то такі речі не будуть нам, як посвяченим, зараховані як жертви.
– R 3265
* * *
Як чудово, що Син Людський, видатний нащадок Адама, прийшов не для того, щоб служили Йому, але щоб послужити іншим. Наскільки ж Син Людський перевершив людину Адама, бо Адам служив собі і зруйнував надію цілого людства, тоді як Ісус, служачи іншим, довершив спасіння для цілого людства. Він перевершив першого Адама настільки, наскільки безкорисливість є вищою від самолюбства. Тому Він є для нас прикладом, і якщо ми будемо Його наслідувати, то будемо надаватись до Царства.
Співзвучні вірші: 2 Кор. 8:9; Мат. 1:21; 4:23; 5:17; 9:13; 15:24; 18:11-14; 20:25-27; Мар. 1:38; Лук. 1:78; 4:18; 22:27; Ів. 4:34; 10:10; 13:4-17; 18:37; Дії 10:38; Гал. 5:13; Євр. 2:9,14,15,18.
Пісні: 112, 13, 20, 67, 93, 86, 116 / 63, 70, 76.
Вірші Зоріння: 163. Статті з Вартової Башти: R 5375
Питання: Яке значення мав для мене цей вірш минулого тижня? Як я його застосовував? Чому? Які були результати?
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: