Ті, Що Приходять від Сходу та Заходу

Біблійний Прапор

ТІ, ЩО ПРИХОДЯТЬ ВІД СХОДУ ТА ЗАХОДУ

    «Багато-хто прийдуть від сходу та заходу, і засядуть у Царстві Небеснім із Авраамом, Ісаком та Яковом. Сини ж Царства повкидані будуть до темряви зовнішньої; буде там плач і скрегіт зубів» (Мат. 8:11,12)

Ізраїльтяни були «синами царства», природними нащадками Авраама, яким Бог обіцяв царство (Вих. 19:5,6). Це Тисячолітнє царство, влада якого пошириться над усією землею під пануванням Божих знарядь, буде помічним в поширенні правди та праведності, а також в обмеженні зла, так, що благословляться всі племена землі. В процитованому вище вірші наш Господь провістив зміну епохи, через яку природне насіння Авраама було вкинуте до цілковитої темряви – як таке, що було відкинуте від Божої ласки та особливого світла пророцтв, які протягом більш як вісімнадцяти століть освічували їх і давали їм користі «на всякий спосіб» (Рим. 3:1,2), більш як цілому світові.

Ті, що приходять від сходу та заходу і сідають за столом з Авраамом та вірними попереднього віку, є вірними, що походять з поган, покликаних стати Невістою і співспадкоємицею правдивого і єдиного спадкоємця всього – Христа Ісуса. Євреї (і навіть учні) не могли перетравити настільки твердої їжі, як ця, і тому наш Учитель залишив це як ще одну зі своїх невияснених «загадок»; Він лише сказав учням: «Я ще маю багато сказати вам, та тепер ви не можете знести… Той Дух правди, Він вас попровадить до цілої правди… що тільки почує, казатиме» (Ів. 16:12,13).

Євреї обурювались на таку думку, щоб хтось інших, окрім їх вибраного народу, міг мати участь в почестях царства. Навіть після воскресіння, коли наш Господь доручив учням іти навчати й христити всі народи (Мат. 28:19), вони думали, що Він мав на увазі кожного ізраїльтянина, розпорошеного між усіма народами; лише через кілька років вони зрозуміли, що погани мали бути співспадкоємцями тих самих обітниць (Еф. 3:6).

ПОКЛИКАННЯ ПОГАН

В Євангельському віці чесні погани почули цей «заклик» і через прийняття та наслідування Христа вийшли з темряви до дивного світла та великих привілеїв. Бог так запланував, оскільки євреї, через свою пиху, відкинули Христа та поклали край віку ласки для євреїв; тому також у віці Євангелії вони були залишені разом з поганським світом в темряві, відтяті від Божої ласки. Вони проходили через утиск, страждання, неспокої та переслідування, що були добре відображені в метафорі «плач і скрегіт зубів». В Тисячолітньому царстві деякі євреї з часів Ісуса будуть відчувати жаль, коли зрозуміють свою невдачу в осягненні можливості бути володарями однієї з двох частин царства, а замість того будуть підданими в ньому.

Вибрані погани (вибрані через освячення духа, через віру в правду) мали прийти до царства вузькою, тернистою дорогою випробувань. Але вони не були тим пригнічені, не були «в темряві», тому що світло Божої слави, що променіла з обличчя Ісуса Христа, роз’яснилося в їх серцях і розігнало темряву. Вони не приходять з плачем та скреготанням зубами, бо хоча страждають, то страждають як добрі воїни – радіючи в утисках, тому що були визнані за гідних переносити наругу за Христове ім’я.

І ті, що тепер приходять, засядуть в Царстві з Авраамом і всіма вірними з природного насіння Авраамового як учасники радості Господа, а також обіцяної праці благословення всіх народів. Авраам, Ісаак і Яків, а також вірні пророки, як володарі, матимуть участь в цьому благословенному часі, а разом з ними Ісус Христос та Його Невіста, «Тіло Його».

Отже, є останні, що будуть першими, і перші, що будуть останніми (Лук. 13:30). Покликані в першу чергу отримають все, що було їм обіцяне, і, без сумніву, більше, ніж коли-небудь могли оцінити та сподіватися; та вони одержать уділ на людському рівні в нижчій, земній частині Тисячолітнього Царства.

Але Господь, Спадкоємець всього, а також Його вибрана вірна Невіста і співспадкоємиця успадкують те, про що Авраамові та пророкам ніколи не було сказано, що навіть не було об’явлено перед Євангельським віком (2 Тим. 1:10), а саме: духовну частину, духовний рівень Царства, як про це говорить Послання до Євр. 11:40: «Бо Бог передбачив щось краще про нас [«останніх» покликаних –  в Євангельській церкві], щоб вони [покликані «першими» та всі інші] не без нас [Євангельської церкви] досконалість одержали». 

BS ’93,72; SB ’94,96

Біблійний Прапор №3, вересень-грудень 2015

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.