На початку Нового року ми вітаємо Вас усіх в ім’я Господа, бажаючи Його найвідбірніших благословенств і запевняючи Вас в нашій любові та молитвах. Тепер, коли ТЕПЕРІШНЯ ПРАВДА ввійшла в свій сімдесят сьомий рік, ми віримо, що вона доведе, що є засобом ще більших благословенств для дорогого люду Божого (особливо для своїх Читачів). Ми підтримуємо звичай вибирання вірша девізу для наших Читачів, щоб вони могли роздумувати над його змістом упродовж цього року. Ми обрали вірш, який бачимо, як заголовок цієї статті.
Вірші наших девізів і надалі є джерелом численних благословенств і заохочення. Девіз на 1994 рік («В Твою руку кладу свою долю», Пс. 31:16), відповідно до отриманих звітів, був великим благословенством для багатьох, допомагав їм усвідомлювати свої привілеї і відповідальності, як також потреби відмовлятися від чогось, згідно з Божою волею. Нехай Пс. 31:16 не перестане бути благословенством з закінченням 1994 року, але нехай ним буде і надалі протягом довгого часу.
Брат Джонсон в своєму прекрасному поясненні Приповістей в E11:611-672, наблизив нам застосування того вірша як такого, що має особливий зв’язок з його часами, про що він писав у 1946 році (на 654 с., коментуючи 29 в.):
„Коли хтось зауважить особу, яка вірно виконує свою службу для Господа, Правди, братів та всіх інших людей, з якими має справу, то нехай визнає, що така особа тішилась прихильністю парусійного та епіфанічного посланників, а не тих пануючих левитських вождів, які перехоплюють владу” (ТР ‘46:67).
В той час, коли це застосування є завжди на часі і вдалим, наші коментарі будуть відноситись до людей, які живуть в часи перед заложенням Царства і в Царстві.
Процитований вірш на 1995 рік ставить питання: «Ти бачив?», насуваючи на думку, що ми спостерігаємо за тими, котрі є працьовитими – і тим самим цей вірш є по своїй суті об’єктивним. В будь-якому разі ми чуємо, що слушним є пороздумувати над висновками суб’єктивної думки, і що ми, власне, будемо поступати згідно нагадування нашого вірша, який може бути поділений на три частини:
Наша відповідальність за старанність в своєму занятті,
Обітниця, що наша праця може привести нас до підвищення по службі і величі,
Що старанна особа не служить або не буде служити особам неохочим, низького походження, тобто людям негідним (порівняй різні переклади цього вірша – п.п.).
Гебрайське слово хошок як прикметник з’являється тільки в Прип. 22:29 і означає темноту або морок [у переносному значенні тьмяний]. Подібно є перекладено гебрайське слово adam (напр. в Іс. 2:9; 5:15) на «чоловік», яке стосується до простої людини, низького суспільного становища, на противагу до людини з високого роду, вищого суспільного шару.
НАША НАЙВАЖЛИВІША ПРАЦЯ АБО ЗАНЯТТЯ
Що для нас всіх є найважливішим заняттям? Це праця, яку кожний провадить в собі, зростаючи в Христовій подібності. Так є тому, що не важливо, скільки праці хтось виконає для інших, якщо у власному серці і розумі не є переможцем, і Бог йому не довіряє. Бог може часом через когось виконати багато доброго, але з Божої точки зору, якщо така особа не розвиває Христової подібності, то їй самій це принесе не багато користі (1 Кор. 13:2,3). Якщо хтось не є відроджений в серці, то виконані послуги не є йому зараховані.
Першою річчю, яку всі з нас мусять виконувати, є постійне зростання в подібності до Христа – в вірі, надії, самоконтролі, терпеливості, побожності, братерській ввічливості, безкорисливій любові, покорі, скромності, відвазі, активності, самопожертві, довготерпінні, щирості, щедрості, ощадливості, і т.д. Крім перерахованих є багато інших чеснот, таких як ревність, радість, тихість, спокій, працьовитість, доброта, і т.д. Ця праця приготує нас всіх, якщо ми цього захочемо, до входу на почесне становище.
Допомагання іншим в теперішньому подорожуванні по життю і приведення невиправданих до виправдання, виправданих до посвяти, а також допомагання уже посвяченим особам, є важливою частиною нашої праці. В такий спосіб ми допомагаємо розвинути передреституційне Авраамове насіння, в міру того, як воно благословлене з вірним Авраамом (Гал. 3:9). Отже ми повинні старатися віднайти в світі осіб, які реагують на Боже запрошення, щоб Бог визнав їх за своїх дітей (Дії 17:27).
Проголошення післанництва Царства
Більше того, ми всі маємо виконувати працю для інших, пов’язану з Царством. Всі ми провадимо далі працю, представлену в загальних обрисах в Об. 19:5-9 і 11:15-18 (а особливо у 15 в.). На обкладинці нашого журналу БІБЛІЙНИЙ ПРАПОР читаємо вірш:
«І засурмив сьомий Ангол, – і на небі зчинились гучні голоси, що казали: „Перейшло панування над світом до Господа нашого та до Христа Його, – і Він зацарює на вічні віки!”».
Від 1874 року ми живемо в часах оголошення післанництва того Царства. Ми всі маємо поєднати свої голоси з голосами, власне, згаданими. Ця важлива прокламація триває, оскільки сурмлення сьомого ангела простягається на тисячу років.
Ми всі виконуємо працю оголошування післанництва про Христа як про Спасителя і Царя, а також про настання, вже незадовго, Його Царства на землі. Воно буде складатися більше, ніж з запровадження досконалих умов на землі на тисячу років (хоча так навчають деякі брати з номінальної церкви). Більше того це Царство принесе з собою Реституцію – людство воскресне зі стану смерті, воскресне до людської досконалості і буде жити вічно на досконалій землі. Тому прекрасному Царству не буде кінця (Іс. 9:6). Ми маємо привілей оголошувати про його близьке встановлення. Це є позитивна сторона нашого післанництва.
Спростування блудів
Ми маємо науки, які спростовують різні блуди (омани), будучи правдами нашого післанництва, показаними в голосі «громів гучних» з Об. 19:6. Ми видали багато видів літератури, таких як книжки, журнали Теперішня Правда та Біблійний Прапор, брошури, які містять не лише конструктивні вчення, але й багато учень, які збивають блуди. Всі ми озброїлись в нашому арсеналі в численні дуже помічні позиції. Ми не ведемо боротьби зброєю тілесною, але духовою зброєю, яка «міцна Богом на зруйнування твердинь, – ми руйнуємо задуми» і т.д. (2 Кор. 10:4,5).
ДВІ СРІБНІ СУРМИ
Вірш девізу заохочує нас бути старанними (тобто працьовитими) у виконанні нашої праці. Наша діяльність щодо інших охоплює голошення післанництва Правди, коли тільки маємо нагоду. Ми розглянули питання нашого післанництва, так як воно представлене в Біблії.
Два важливі післанництва є зображені в Біблії у срібних сурмах з Чис. 10:1-10 (детальний опис поданий в Е8, розд. 10, ТР ’53:81). В біблійних символах сурма вживається для представлення в типі якогось післанництва, а сурмлення в сурму означає оголошення післанництва. Отже ясно, що ці дві сурми з Чис. 10:1-10 є образними, оскільки є частиною права і розпоряджень, які стосувалися Скинії – всі ці розпорядження були типічними (Євр. 9:1-28; 10:1).
Обидві сурми були зроблені з одного литого куска металу, з одного джерела, з Біблії, як Слова Божого, і їх звучання залишається у взаємній гармонії – в частині монолітної цілості. Ми особливо прагнемо підкреслити, що Чис. 10:3 говорить про сурмлення двох сурм.
Певні інші тексти Святого Письма насувають думку, що сурма символізує післанництво, а її звучання – проголошення того післанництва.
Отже звучання Ювілейної сурми (Лев. 25:9), проголошує свободу землі та її мешканців, прекрасно показуючи в типі звіщення людом Божим післанництва Реституції, особливо під час Жнива.
Сім священиків, які сурмили в сурми, коли був оточений Єрихон (Іс.Н. 6:4-9,13,16,20), представляють теж саме, що й сім ангелів з сурмами в Об. 8:2-6 (і наступні вірші). Священики, коли сурмили, представляють те ж саме, що й сім ангелів, які сурмили в свої сурми – як знаємо це представляє проголошення послань семи ангелів.
Гедеон, який засурмив у свою сурму (Суд. 6:34), є типом на нашого Господа, який звіщає післанництво Євангелії протягом цілого теперішнього віку, тоді як триста Гедеонітів, які сурмили у свої сурми під час першої битви (Суд. 7:16, 18-22), представляють нашого Господа і Його вірний люд, який оголошує післанництво проти численних блудів в Жниві Віку Євангелії.
Тут виникає питання: Якими є ті два післанництва, прокламовані у Віці Євангелії? Зважаючи на зроблений наголос, ми безпечно можемо зробити висновок, що це два найважливіші післанництва, дані у Віці Євангелії. А які теми є найважливіші в Євангелії? Можна сказати, що це є післанництво про людське спасіння і післанництво про Божественне спасіння. Це ж саме можемо сказати іншими словами, що мають те ж саме значення: Реституція (приписана чи актуальна) і Високий Поклик. Це те, про що сказано як про прекрасні пісні – пісню Мойсея і пісню Агнця (Об. 15:3,4).
Якщо брати в загальному, то Божий План говорить про два спасенні класи, вибрані з-поміж людського роду, які отримають вічне життя через Христа в Божому Царстві: (1) небесний клас і (2) земний клас. Ясне зрозуміння Святого Письма в цілому не можливе без зрозуміння різниці, яку воно робить між тими двома класами: ми можемо говорити про цю різницю як про підставову лекцію в здобуванні біблійного знання (2 Тим. 2:15). І, очевидно, що це знання мусить бути збережене в пам’яті, щоб це допомогло нам в зрозумінні різних деталей, поданих у Святому Письмі.
Біблія з багатьох точок зору протиставляє ці два класи.
Існують дві дороги, по яких ці два класи можуть іти: перша – це «вузька дорого» (Мат. 7:14; Пс. 107:3,4), а друга – «дорога свята» (Іс. 35:8; 62:10).
Пісня № 19 (перші слова якої звучать: «Грай, сьома трубо, грай») символічно говорить про два спасіння. А на картці з текстом девізу намальовані дві сурми, щоб підкреслити проголошення двох післанництв Біблії.
ВІРШ ДЕВІЗУ ПОКАЗУЄ НАШУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
Отже будьмо швидкими в своєму занятті, і сурмімо в сурми про ці два спасіння, які ми вище вияснили! Наш річний девіз обіцяє, що працьовиті особи «стоятимуть перед царями». Тепер це може бути правдою лише символічно, але в час Посередницького панування буде правдою в дійсності, коли будемо служити Царям всесвіту (перш за все Христові і Церкві, Об. 5:10), а другорядно царям землі (Об. 21:24) – досконалому людству на землі. Таким чином, якщо будемо вірні, то отримаємо підвищення по службі і величність.
І навпаки, ми не хочемо служити недоброзичливим або негідним людям (Мат. 7:6; Іс. 65:20; Мат. 25:41-43). Такі особи не є і не будуть в світлі, але радше в темряві, оточені темнотою і в опозиції до Бога.
Нехай Бог благословить вірш річного девізу впродовж цілого року! Як річний гімн рекомендуємо пісню № 19.
Далі, в другій частині статті, ми будемо обговорювати тему тих двох спасінь. Третя частина допоможе нам в нашому занятті або діяльності проголошення Євангелії, і становить частину статті під заголовком Працьовитість, написаної бр. Полом С.Л. Джонсоном і опублікованої останній раз в РТ ’77:74-79; ТР’47:18-22.
Мою голову Ти намастив був оливою, моя чаша – то надмір пиття! — Пс. 23:5.
Повна чаша, яка переливається, має подвійне значення. Це є чаша радості й чаша смутку, і в обох випадках вона переливається. Той, хто хотів би брати участь в радості Господа, мусить також брати участь в Його чаші страждань. Ми мусимо страждати з Ним, якщо хочемо царювати з Ним. Теперішні страждання ми вважаємо негідними навіть порівняння з славою, яка об’явиться в нас, і тому ми можемо радіти в терпіннях, бо як терпіння будуть переливатись, то подібно і радість теж буде переливатись, і ми зможемо повторити за Апостолом: «Радійте… і знову кажу: радійте!». – R 3268
* * *
Голова Церкви, наш Господь Ісус Христос, був помазаний Святим Духом без міри, і це помазання спливало додолу по Тілі. Досвідчення, встановлені Богом для цього класу, були чашею, що переливалась, багатою на благословенства від Господа, що вимірювалися смутком і радістю. Але висота радості була більшою, ніж глибина смутку, і цього слід було сподіватися.
Співзвучні вірші: Пс. 45:8,9; 92:11; Іс. 61:1-3; Мат. 3:16; Дії 10:38; Ів. 14:16,17,26; 15:26; 16:7; 15:11; 16:20-24,33; 17:13; Дії 13:52; Рим. 14:17; 15:13; 2 Кор. 12:10; Євр. 10:34; Як. 1:2; 1 Пет. 4:13; 2 Кор. 1:8,9; 4:7-12,16-18; 6:4-10; 11:23-30; Євр. 12:6-9; 1 Пет. 5:9.
Пісні:
Вірші Зоріння: 26. Статті з Вартової Башти: R 5653
Питання: Які я мав досвідчення на минулому тижні, пов’язані з думкою цього вірша? Як були сприйняті? Що мені в них допомагало або перешкоджало? В чому був результат?
Отже, як ви прийняли були Христа Ісуса Господа, так і в Ньому ходіть, бувши вкорінені й збудовані на Ньому, та зміцнені в вірі, як вас навчено, збагачуючись у ній з подякою — Кол. 2:6,7.
Загальна думка вчителів фальшивих доктрин, які вважають, що утвердження в вірі не є потрібним ані доцільним, є наступна: бути так утвердженим означає бути фанатиком. Це є правдою у випадку особи нечесної в своїх стремліннях щодо прийняття і непохитної оборони того, що ніколи не було доказане ані здоровою логікою, ані авторитетом Біблії. Але той, хто в простоті віри, опираючись на авторитет Бога, приймає Його Слово, не є немудрим фанатиком. І такі, і лише такі, що так роблять, є утверджені в Правді. Різниця між утвердженим і непохитним християнином та фанатиком полягає в тому, що один утверджений в Правді, тоді як інший – в неправді. – R 3215
* * *
Ми приймаємо Ісуса Христа як Господа, піддаючи свою волю і приймаючи Його волю як нашу власну. Так має бути завжди. Ми вкорінені в Ньому, коли з Нього черпаємо заспокоєння наших потреб. Ми на Ньому збудовані, коли будуємо характер, подібний до Його характеру. Ми утверджені в вірі, згідно з Його Словом, коли непорушно в ньому залишаємось. І збагачуємось в вірі з подякою, коли з вдячністю зростаємо в ній.
Співзвучні вірші: Ів. 1:12; Фил. 1:27; 1 Сол. 4:1; Юди 3, 20; Еф. 2:20-22; 3:17; 4:1; Кол. 1:23; 3:17; Іс. 61:3; 1 Кор. 3:9,11; 1 Пет. 2:5; 2 Пет. 2:12; Дії 20:32; 2 Кор. 1:21.
Пісні:
Вірші Зоріння: 23. Статті з Вартової Башти: R 5557
Питання: Які я мав досвідчення на цьому тижні, пов’язані з думкою цих віршів? Як я їх сприйняв? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? Який був результат?
А оце та обітниця, яку Він Сам обіцяв нам: вічне життя — 1 Ів. 2:25.
Ми всі повинні розуміти, що теж маємо щось робити, аби дорогоцінні Божі обітниці здійснювались в нас. У зв’язку зі справами теперішнього життя Він обіцяв, що хліб і вода будуть нам забезпечені, але це не означає, що ми маємо занедбувати відповідні нагоди, щоб їх здобути. Він також обіцяв нам участь в майбутньому Царстві, але ми самі повинні зробити так, щоб наш поклик і вибір був певним. Бог є цілком здатний і завжди охочий виконати все зі Свого боку в кожній справі. Але Він покликав нас, щоб ми показали нашу віру в наших ділах, нашій співпраці з Ним усіма розумними способами. – R 3204
* * *
Вічне життя не є природною вродженою властивістю людини, але даром, даним Богом тим, характери котрих перебувають в гармонії з Його характером. Для вірних ця обітниця є певна, підтверджена присягою Єгови. Якщо ми вірні, то наша віра може з непохитною певністю очікувати виконання Божих обітниць. Чи ж така обітниця не має нас надихати до лояльності щодо Бога?
Співзвучні вірші: Пс. 21:5; 133:3; Дан. 12:3; Мат. 19:29; Лук. 20:36; Ів. 3:14-17; 4:14; 5:24,25,29,39; 6:27,40,47,50-58,68; 10:10,28; 12:50; 17:2,3; Дії 13:46,48; Рим. 2:7; 5:21; 6:22,23; 1 Кор. 15:53,54; 2 Кор. 5:1.
Пісні:
Вірші Зоріння: 251. Статті з Вартової Башти: R 5608
Питання: Як цей вірш вплинув на мене на цьому тижні? Чому? З якими результатами?
І горе мені, коли я не звіщаю Євангелії! — 1 Кор. 9:16.
Ми повинні завжди бути готовими розповісти іншим найкращі новини, які знаємо. Співчуття до стогнучого створіння в його різних життєвих труднощах повинно привести нас до того, щоб ми завертали увагу на Господні обітниці щодо наступаючого Царства і благословенств, які будуть доступні всім народам землі. Хто щоденно не проповідує таким чином при будь-якій відповідній нагоді, той дає доказ, що йому або бракує знання чи віри в об’явлені речі, або не робить цього з причини самолюбства, яке Господь не може похвалити. Перебування в такому стані остаточно позбавить його участі в Царстві. – R 3204
* * *
Під Євангелією розуміється добра новина про спасіння в Ісусі і через Ісуса. Найвищий привілей, який може отримати людина, це – надання їй функції вісника Євангелії. Ті, котрі сповнені духом цього становища, дуже засмучуються в своєму серці, коли не можуть виконати своєї місії. Виконання цієї функції так глибоко укорінене в їх характері, що позбавлення їх привілею звіщання Євангелії робить їхні серця нещасними.
Співзвучні вірші: Пс. 40:9,10; Екл. 11:6; Мар. 8:38; 2 Тим. 1:8; Єр. 1:17; 20:7,9; 23:29; Ам. 3:8; 7:15; Ів. 18:37; Дії 4:20; 9:6,15; 26:16-20; 1 Кор. 1:18; 15:58; 2:4; 15:2; Кол. 1:5,6; 4:17; Рим. 1:14-16; 1 Сол. 1:5; 2 Тим. 4:2; Євр. 4:12.
Пісні:
Вірші Зоріння: 138. Статті з Вартової Башти: R 5893
Питання: Чи я проповідував Євангелію на цьому тижні? Як ? Чому? Що мені в цьому допомагало чи перешкоджало? Які були результати?
Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі — Рим. 8:14.
Отже, Дух є тим провідником, завдяки якому ми можемо пізнати наше справжнє становище, і не лише на початку бігу, але й при його кінці. Якщо ми є проваджені Духом Божим, – якщо це той напрямок, у якому ми прямуємо, якщо це те, чого ми шукаємо, – тоді ми є синами Божими. Він визнає і підтримує всіх, які приходять до Нього через Христа, які надіються на заслугу Господа Ісуса і які надалі перебувають в такому стані серця. – R 3200
* * *
В цьому вірші під Духом Божим розуміється Божа вдача в Його дітях. Його вдача поєднує в собі мудрість, справедливість, любов і силу в досконалій гармонії. Ті, чиї мотиви, думки, слова і вчинки є побуджені і підтримувані цією вдачею, мають Божу печатку, яка свідчить, що вони належать Йому. Через те вони мають, можливо, найсильніше свідоцтво Божого синівства. О, яка ж за знатна та родина, знаком і печаттю якої є Божий характер!
Співзвучні вірші: Вих. 33:13,14; Чис. 9:15-23; 2 Хр. 5:13,14; Пс. 5:9; 23:2,3; 25:5,9; 32:8; 143:10; Пр. 8:20,21; Іс. 48:17; Ів. 16:13; 1 Кор. 3:16; 6:19; Гал. 4:6.
Пісні:
Вірші Зоріння: 113. Статті з Вартової Башти: R 5582
Питання: Чи я маю свідоцтво Духа про яке говорить цей вірш? Як воно проявлялося? Які були результати?
Коли духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити — Рим. 8:13.
Умови, на яких ми можуть тривати наші відносини з Господом і зберігатися надію участі в славі воскресіння, полягають, як це виразно зазначено, в умертвленні тілесних вчинків, стримуванні тілесних нахилів – умертвленні, розпинанні та вживанні їх в службі для Господа і Його справи. Таке умертвлення вчинків тіла, така боротьба проти слабостей тіла, є тим, про що Апостол в іншому місці говорить як про «війну», коли каже нам, що тіло воює проти духа, а дух проти тіла, тому що вони супротивні і будуть опонентами аж до кінця життя. Якщо, однак, дух є охочий і бореться в міру своїх можливостей проти слабостей тіла, то Господь зарахує таку боротьбу як повну перемогу через заслугу Відкупителя.
– R 3200
* * *
Під духом мається на увазі нове серце, розум і воля, а під тілом – людська натура. Під вчинками тіла маються на увазі самолюбні, світові, облудні і грішні нахили та їх вчинки. Вчинки тіла умертвляються особливо двома способами: через витіснення їх протилежними їм добрими якостями і вчинками і через обмежування вчинків тіла тими добрими якостями і вчинками, які не є їм протилежні. Хто так поступає – осягне життя.
Співзвучні вірші: Гал. 4:6; 5:16,17,22,25; 6:8; Еф. 3:16; Кол. 3:10; 1 Пет. 2:21; 3:4; Рим. 6:6-23; 8:11; 1 Кор. 3:16; 6:19; Еф. 4:22-32; Кол. 3:5-9; Повтор. 30:6; Єз. 18:21; 33:15,16; Зах. 4:6; Мат. 16:25; 19:12, 16, 21; Лук. 18:29,30; Ів. 12:25.
Пісні:
Вірші Зоріння: 144. Статті з Вартової Башти: R 5805
Питання: Які я мав досвідчення на цьому тижні, пов’язані з думкою даного вірша? Який ужиток я зробив з цих досвідчень? Якими були результати?
Бо Бог бачить не те, що бачить людина: чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце — 1 Сам. 16:7.
Якщо ми випустили з уваги той факт, що Бог дивиться на нас з точки зору волі, і якщо дійшли до того, що оцінюємо себе (і що Бог нас оцінює) за тілом, то напевно ми в такій же мірі впадемо в темноту, замішання та знеохочення. Але з іншого боку не забуваймо, що дух або воля вважається живою по причині її праведності, гармонії з Богом. Тому ніколи не будьмо недбалими щодо нашої волі чи намірів, які керують нашою поведінкою в житті, але пам’ятаймо, що кожна недбалість буде означати пропорційну втрату духовного життя. Для нас завжди є можливим правильне бажання, бо лише абсолютно лояльна воля може бути прийнята Богом в Христі. – R 3200
* * *
Критерій судження багато свідчить про характер особи, яка ним керується. Поверховість і помилковість, як риси характеру пересічної людини, проявляються в її судженні на підставі зовнішнього вигляду. Характер Єгови об’являється в Його способі судження. Замість оцінювати на підставі зовнішнього вигляду, Він проникає в суть справи і базує Свою оцінку на тому, що є дійсним, а не на тому, що тільки здається. Всі речі є оголені і відкриті перед Його всевидючим оком. Наскільки це можливо, ми повинні судити, опираючись не на тому, що здається, а на дійсності.
Співзвучні вірші: Повтор. 10:17; 2 Хр. 19:7; Йов 34:19; 37:24; Мат. 22:16; Ів. 7:24; Дії 10:34,35; Рим. 2:16; 2 Кор. 10:7; Гал. 2:6; Еф. 6:8,9; Кол. 3:25; Як. 2:1-6.
Пісні: 93, 64, 114, 27, 36, 40, 51 / 101, 126, 53.
Вірші Зоріння: 139. Статті з Вартової Башти: R 5652
Питання: Чи я на цьому тижні судив по вигляду чи згідно дійсності? Чому? Як? З якими результатами?
А страва тверда – для дорослих, що мають чуття, привчені звичкою розрізняти добро й зло — Євр. 5:14.
Ті, які мають правдиву і щиру віру в Бога, охоче довіряють Його словам. Ці підставові засади вчення повинні бути вже раніше в них утверджені. Будована ними будівля з золота, срібла і дорогоцінного каміння повинна вже бути в більшій мірі зведена, а пов’язана з нею праця повинна постійно просуватись вперед. Коли вони лояльні і вірні Богу, тоді вони здатні відрізнити правду від неправди. Ми повинні знати, у що ми віримо і чому так віримо, а тоді відважно і без компромісу це проповідувати, бо «коли сурма звук невиразний дає, – хто до бою готуватись буде?». – R 3199
* * *
Як буквальні діти не мають фізичних органів, достатньо сильних, аби перетравлювати тверду їжу, так і духовні діти не мають достатньо сильних органів, здатних засвоювати тверду духовну їжу. Треба бути добре розвиненим у Христі, щоб властиво правильно найглибші правди, а такий розвиток можна осягнути тільки через безперервне тренування розумових, моральних і релігійних здібностей в духовному значенні. Як фізичні, так і духовні м’язи зміцнюються через тренування.
Співзвучні вірші: Єр. 15:16; Єз. 3:3; Ам. 8:11-13; Рим. 16:19; 1 Кор. 2:6-16; 13:11; 14:20; 1 Пет. 2:2; Пс. 119:99; 131:2; Еф. 3:5; 4:13-15; Кол. 3:16; 2 Тим. 3:15-17; Євр. 6:1; 2 Пет. 3:16-18; Як. 1:18-25.
Пісні:
Вірші Зоріння: 8. Статті з Вартової Башти: R 5688
Питання: Як досвідчення минулого тижня підтвердили цей вірш? Яке добро з того вийшло?
Та й усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі, – будуть переслідувані — 2 Тим. 3:12.
Слід сподіватися опозиції, і вона, без сумніву, буде тривати аж до закінчення нашого бігу в смерті. Терпеливо змиритися з цією опозицією означає пожертвувати своїми власними природними бажаннями щодо дружби та різних приємностей теперішнього життя, зносити труднощі як добрі воїни для справи Правди і переборювати перешкоди (в якому б вигляді вони не прийшли), прикладаючи наші зусилля, щоб чинити Божу волю і працю, пов’язану з просуванням інтересів Його Царства. Дійсне тривання в Господній службі – це, в першу чергу, постійне й уважне досліджування Божого Плану; по-друге, присвоювання його духа; а це веде, по-третє, до палкої ревності в реалізації цього плану, а також до активності в цій службі відповідно до наших здібностей, незалежно від ціни або жертви, якої це від нас вимагало б. – R 3199
* * *
Ті, що живуть у Христі Ісусі – це посвячені. Посвячення робить їх жертвувателями для праведності в світі, в якому перевага надається беззаконню, а невигоди – праведності. Посвячені не можуть інакше поводитись, як тільки переносити переслідування від тих, чиє самолюбство супротивне вчинкам посвячених. Отже всі вірні будуть переслідувані.
Співзвучні вірші: Бут. 49:23; Йов 12:4,5; Пс. 11:2; 37:32; 38:21; 44:16-19, 23; Пр. 29:10, 27; Іс. 29:20, 21; 51:12,13; 59:15; Єр. 20:8; Мат. 5:10-12,44; 10:16-18,21-23, 28; 24:8-10; Лук. 6:22,23; Ів. 15:18,19; 16:1,2; Дії 28:22; Рим. 8:17,35-37; 1 Кор. 4:9-13.
Пісні:
Вірші Зоріння: 121. Статті з Вартової Башти: R 5116
Питання: Чи побожне життя було для мене причиною переслідувань на цьому тижні? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? Як я це переносив? Які були результати?
Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити — Мат. 20:28.
Якщо ми посвятились Господу, тоді кожна жертва з наших слушних прав та інтересів на нашу власну користь як християн, або на користь чоловіка чи дітей, батька чи матері, сусідів чи друзів, братів у Христі, розцінюється Господом як зроблена для Нього; та якби ці самі послуги були зроблені з інших мотивів, – ким-небудь невиправданим і непосвяченим Господу, або зроблені лише для користі тих осіб, а не як жертва для Господа, – то такі речі не будуть нам, як посвяченим, зараховані як жертви.
– R 3265
* * *
Як чудово, що Син Людський, видатний нащадок Адама, прийшов не для того, щоб служили Йому, але щоб послужити іншим. Наскільки ж Син Людський перевершив людину Адама, бо Адам служив собі і зруйнував надію цілого людства, тоді як Ісус, служачи іншим, довершив спасіння для цілого людства. Він перевершив першого Адама настільки, наскільки безкорисливість є вищою від самолюбства. Тому Він є для нас прикладом, і якщо ми будемо Його наслідувати, то будемо надаватись до Царства.
Співзвучні вірші: 2 Кор. 8:9; Мат. 1:21; 4:23; 5:17; 9:13; 15:24; 18:11-14; 20:25-27; Мар. 1:38; Лук. 1:78; 4:18; 22:27; Ів. 4:34; 10:10; 13:4-17; 18:37; Дії 10:38; Гал. 5:13; Євр. 2:9,14,15,18.
Пісні: 112, 13, 20, 67, 93, 86, 116 / 63, 70, 76.
Вірші Зоріння: 163. Статті з Вартової Башти: R 5375
Питання: Яке значення мав для мене цей вірш минулого тижня? Як я його застосовував? Чому? Які були результати?
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: