ВІРШ НАШОГО ДЕВІЗУ НА 1995 РІК
(І частина статті)
«Ти бачив людину, моторну в занятті своїм?
Вона перед царями спокійно стоятиме,
та не стоятиме вона перед простими»
На початку Нового року ми вітаємо Вас усіх в ім’я Господа, бажаючи Його найвідбірніших благословенств і запевняючи Вас в нашій любові та молитвах. Тепер, коли ТЕПЕРІШНЯ ПРАВДА ввійшла в свій сімдесят сьомий рік, ми віримо, що вона доведе, що є засобом ще більших благословенств для дорогого люду Божого (особливо для своїх Читачів). Ми підтримуємо звичай вибирання вірша девізу для наших Читачів, щоб вони могли роздумувати над його змістом упродовж цього року. Ми обрали вірш, який бачимо, як заголовок цієї статті.
Вірші наших девізів і надалі є джерелом численних благословенств і заохочення. Девіз на 1994 рік («В Твою руку кладу свою долю», Пс. 31:16), відповідно до отриманих звітів, був великим благословенством для багатьох, допомагав їм усвідомлювати свої привілеї і відповідальності, як також потреби відмовлятися від чогось, згідно з Божою волею. Нехай Пс. 31:16 не перестане бути благословенством з закінченням 1994 року, але нехай ним буде і надалі протягом довгого часу.
Брат Джонсон в своєму прекрасному поясненні Приповістей в E11:611-672, наблизив нам застосування того вірша як такого, що має особливий зв’язок з його часами, про що він писав у 1946 році (на 654 с., коментуючи 29 в.):
„Коли хтось зауважить особу, яка вірно виконує свою службу для Господа, Правди, братів та всіх інших людей, з якими має справу, то нехай визнає, що така особа тішилась прихильністю парусійного та епіфанічного посланників, а не тих пануючих левитських вождів, які перехоплюють владу” (ТР ‘46:67).
В той час, коли це застосування є завжди на часі і вдалим, наші коментарі будуть відноситись до людей, які живуть в часи перед заложенням Царства і в Царстві.
Процитований вірш на 1995 рік ставить питання: «Ти бачив?», насуваючи на думку, що ми спостерігаємо за тими, котрі є працьовитими – і тим самим цей вірш є по своїй суті об’єктивним. В будь-якому разі ми чуємо, що слушним є пороздумувати над висновками суб’єктивної думки, і що ми, власне, будемо поступати згідно нагадування нашого вірша, який може бути поділений на три частини:
- Наша відповідальність за старанність в своєму занятті,
- Обітниця, що наша праця може привести нас до підвищення по службі і величі,
- Що старанна особа не служить або не буде служити особам неохочим, низького походження, тобто людям негідним (порівняй різні переклади цього вірша – п.п.).
Гебрайське слово хошок як прикметник з’являється тільки в Прип. 22:29 і означає темноту або морок [у переносному значенні тьмяний]. Подібно є перекладено гебрайське слово adam (напр. в Іс. 2:9; 5:15) на «чоловік», яке стосується до простої людини, низького суспільного становища, на противагу до людини з високого роду, вищого суспільного шару.
НАША НАЙВАЖЛИВІША ПРАЦЯ АБО ЗАНЯТТЯ
Що для нас всіх є найважливішим заняттям? Це праця, яку кожний провадить в собі, зростаючи в Христовій подібності. Так є тому, що не важливо, скільки праці хтось виконає для інших, якщо у власному серці і розумі не є переможцем, і Бог йому не довіряє. Бог може часом через когось виконати багато доброго, але з Божої точки зору, якщо така особа не розвиває Христової подібності, то їй самій це принесе не багато користі (1 Кор. 13:2,3). Якщо хтось не є відроджений в серці, то виконані послуги не є йому зараховані.
Першою річчю, яку всі з нас мусять виконувати, є постійне зростання в подібності до Христа – в вірі, надії, самоконтролі, терпеливості, побожності, братерській ввічливості, безкорисливій любові, покорі, скромності, відвазі, активності, самопожертві, довготерпінні, щирості, щедрості, ощадливості, і т.д. Крім перерахованих є багато інших чеснот, таких як ревність, радість, тихість, спокій, працьовитість, доброта, і т.д. Ця праця приготує нас всіх, якщо ми цього захочемо, до входу на почесне становище.
Допомагання іншим в теперішньому подорожуванні по життю і приведення невиправданих до виправдання, виправданих до посвяти, а також допомагання уже посвяченим особам, є важливою частиною нашої праці. В такий спосіб ми допомагаємо розвинути передреституційне Авраамове насіння, в міру того, як воно благословлене з вірним Авраамом (Гал. 3:9). Отже ми повинні старатися віднайти в світі осіб, які реагують на Боже запрошення, щоб Бог визнав їх за своїх дітей (Дії 17:27).
Проголошення післанництва Царства
Більше того, ми всі маємо виконувати працю для інших, пов’язану з Царством. Всі ми провадимо далі працю, представлену в загальних обрисах в Об. 19:5-9 і 11:15-18 (а особливо у 15 в.). На обкладинці нашого журналу БІБЛІЙНИЙ ПРАПОР читаємо вірш:
«І засурмив сьомий Ангол, – і на небі зчинились гучні голоси, що казали: „Перейшло панування над світом до Господа нашого та до Христа Його, – і Він зацарює на вічні віки!”».
Від 1874 року ми живемо в часах оголошення післанництва того Царства. Ми всі маємо поєднати свої голоси з голосами, власне, згаданими. Ця важлива прокламація триває, оскільки сурмлення сьомого ангела простягається на тисячу років.
Ми всі виконуємо працю оголошування післанництва про Христа як про Спасителя і Царя, а також про настання, вже незадовго, Його Царства на землі. Воно буде складатися більше, ніж з запровадження досконалих умов на землі на тисячу років (хоча так навчають деякі брати з номінальної церкви). Більше того це Царство принесе з собою Реституцію – людство воскресне зі стану смерті, воскресне до людської досконалості і буде жити вічно на досконалій землі. Тому прекрасному Царству не буде кінця (Іс. 9:6). Ми маємо привілей оголошувати про його близьке встановлення. Це є позитивна сторона нашого післанництва.
Спростування блудів
Ми маємо науки, які спростовують різні блуди (омани), будучи правдами нашого післанництва, показаними в голосі «громів гучних» з Об. 19:6. Ми видали багато видів літератури, таких як книжки, журнали Теперішня Правда та Біблійний Прапор, брошури, які містять не лише конструктивні вчення, але й багато учень, які збивають блуди. Всі ми озброїлись в нашому арсеналі в численні дуже помічні позиції. Ми не ведемо боротьби зброєю тілесною, але духовою зброєю, яка «міцна Богом на зруйнування твердинь, – ми руйнуємо задуми» і т.д. (2 Кор. 10:4,5).
ДВІ СРІБНІ СУРМИ
Вірш девізу заохочує нас бути старанними (тобто працьовитими) у виконанні нашої праці. Наша діяльність щодо інших охоплює голошення післанництва Правди, коли тільки маємо нагоду. Ми розглянули питання нашого післанництва, так як воно представлене в Біблії.
Два важливі післанництва є зображені в Біблії у срібних сурмах з Чис. 10:1-10 (детальний опис поданий в Е8, розд. 10, ТР ’53:81). В біблійних символах сурма вживається для представлення в типі якогось післанництва, а сурмлення в сурму означає оголошення післанництва. Отже ясно, що ці дві сурми з Чис. 10:1-10 є образними, оскільки є частиною права і розпоряджень, які стосувалися Скинії – всі ці розпорядження були типічними (Євр. 9:1-28; 10:1).
Обидві сурми були зроблені з одного литого куска металу, з одного джерела, з Біблії, як Слова Божого, і їх звучання залишається у взаємній гармонії – в частині монолітної цілості. Ми особливо прагнемо підкреслити, що Чис. 10:3 говорить про сурмлення двох сурм.
Певні інші тексти Святого Письма насувають думку, що сурма символізує післанництво, а її звучання – проголошення того післанництва.
Отже звучання Ювілейної сурми (Лев. 25:9), проголошує свободу землі та її мешканців, прекрасно показуючи в типі звіщення людом Божим післанництва Реституції, особливо під час Жнива.
Сім священиків, які сурмили в сурми, коли був оточений Єрихон (Іс.Н. 6:4-9,13,16,20), представляють теж саме, що й сім ангелів з сурмами в Об. 8:2-6 (і наступні вірші). Священики, коли сурмили, представляють те ж саме, що й сім ангелів, які сурмили в свої сурми – як знаємо це представляє проголошення послань семи ангелів.
Гедеон, який засурмив у свою сурму (Суд. 6:34), є типом на нашого Господа, який звіщає післанництво Євангелії протягом цілого теперішнього віку, тоді як триста Гедеонітів, які сурмили у свої сурми під час першої битви (Суд. 7:16, 18-22), представляють нашого Господа і Його вірний люд, який оголошує післанництво проти численних блудів в Жниві Віку Євангелії.
Наступні уривки (з-поміж багатьох) подають ті ж самі думки: Пс. 47:6; 81:2-5; 150:3; Іс. 18:3, порівняй з віршами 2-7; 27:12,13; Єрем. 6:17; 51:27; Єзек. 7:14; Ос. 8:1; Йоіл. 2:1,15; Соф. 1:14-18; Зах. 9:14; Мат. 24:31; 1 Кор. 15:52; Об. 1:10; 4:1.
ДВА СПАСІННЯ
Тут виникає питання: Якими є ті два післанництва, прокламовані у Віці Євангелії? Зважаючи на зроблений наголос, ми безпечно можемо зробити висновок, що це два найважливіші післанництва, дані у Віці Євангелії. А які теми є найважливіші в Євангелії? Можна сказати, що це є післанництво про людське спасіння і післанництво про Божественне спасіння. Це ж саме можемо сказати іншими словами, що мають те ж саме значення: Реституція (приписана чи актуальна) і Високий Поклик. Це те, про що сказано як про прекрасні пісні – пісню Мойсея і пісню Агнця (Об. 15:3,4).
Якщо брати в загальному, то Божий План говорить про два спасенні класи, вибрані з-поміж людського роду, які отримають вічне життя через Христа в Божому Царстві: (1) небесний клас і (2) земний клас. Ясне зрозуміння Святого Письма в цілому не можливе без зрозуміння різниці, яку воно робить між тими двома класами: ми можемо говорити про цю різницю як про підставову лекцію в здобуванні біблійного знання (2 Тим. 2:15). І, очевидно, що це знання мусить бути збережене в пам’яті, щоб це допомогло нам в зрозумінні різних деталей, поданих у Святому Письмі.
Біблія з багатьох точок зору протиставляє ці два класи.
Кожен клас має свій відповідний поклик: один з вибору, який обмежений (Рим. 8:28-30; 1 Кор. 1:26-29; 2 Пет. 1:10; Об. 17:14), а другий з вільної ласки, який є загальним (Пс. 50:1-4; Іс. 45:22,23; Лук. 2:10; Ів. 12:32; Рим. 5:18,19; 1 Тим. 2:4; 4:10; 1 Ів. 2:2; Об. 22:17).
Існують дві дороги, по яких ці два класи можуть іти: перша – це «вузька дорого» (Мат. 7:14; Пс. 107:3,4), а друга – «дорога свята» (Іс. 35:8; 62:10).
Кожен клас проходить свій суд в різний час – для одного він є дуже тяжким (Бут. 3:15; Мат. 5:10-12; 19:24; 24:9,11,12, 24; Ів. 16:33; Дії 14:22; 2 Тим. 3:12 1 Пет. 5:8,9), для другого будуть порівняно легші часи (Пс. 72:7, 12-14; Іс. 11:9; 25:8; 26:9; 35:10; 60:14; 62:11; Єзек. 36:25-36; Рим. 8:21).
До кожного відносяться інші обітниці – до одного небесні (Мат. 5:3,10-12; Ів. 14:2,3; 1 Кор. 15:49; 2 Кор. 5:1,2; 2 Тим. 4:18; Євр. 10:32-34; 1 Пет. 1:3, 4), а до другого земні (Пс. 37:3,9,11,22,29; Прип. 2:21; Іс. 60:21; Єзек. 36:35; 37:25; Амос. 9:14,15).
Спасіння тих двох класів є протиставлене у зв’язку з їх появою в час повернення Христа. Спочатку буде визволений вибраний клас, Церква (Іс. 35:4; Мат. 13:30; Ів. 14:2,3;1 Кор. 15:51,52; 1 Сол. 4:16,17), а потім невибрані слухняні з загалу людства (Іс. 35:8-10; 52:10; Дії 3:19-21; 15:16,17).
В основному є два воскресіння – одне праведних, а друге неправедних (Лук. 20:36 і 1 Кор. 15:40 вказують на їх природи, а підтверджують це наступні вірші: Дан. 12:2; Ів. 5:28, 29; Дії 24:15).
Кожен клас отримає відмінну природу, як нагороду за вірність – один духову природу (1 Кор. 15:44; 2 Пет. 1:4; 1 Ів. 3:2), а другий людську природу (1 Кор. 15:45-48; Іс. 60:21; 65:17-25).
Два різні місця проживання будуть їх вічним домом – одне в нових небесах, а друге на новій землі (Іс. 65:17; 66:22; 2 Пет. 3:13; Об. 21:1).
Пісня № 19 (перші слова якої звучать: «Грай, сьома трубо, грай») символічно говорить про два спасіння. А на картці з текстом девізу намальовані дві сурми, щоб підкреслити проголошення двох післанництв Біблії.
ВІРШ ДЕВІЗУ ПОКАЗУЄ НАШУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
Отже будьмо швидкими в своєму занятті, і сурмімо в сурми про ці два спасіння, які ми вище вияснили! Наш річний девіз обіцяє, що працьовиті особи «стоятимуть перед царями». Тепер це може бути правдою лише символічно, але в час Посередницького панування буде правдою в дійсності, коли будемо служити Царям всесвіту (перш за все Христові і Церкві, Об. 5:10), а другорядно царям землі (Об. 21:24) – досконалому людству на землі. Таким чином, якщо будемо вірні, то отримаємо підвищення по службі і величність.
І навпаки, ми не хочемо служити недоброзичливим або негідним людям (Мат. 7:6; Іс. 65:20; Мат. 25:41-43). Такі особи не є і не будуть в світлі, але радше в темряві, оточені темнотою і в опозиції до Бога.
Нехай Бог благословить вірш річного девізу впродовж цілого року! Як річний гімн рекомендуємо пісню № 19.
Далі, в другій частині статті, ми будемо обговорювати тему тих двох спасінь. Третя частина допоможе нам в нашому занятті або діяльності проголошення Євангелії, і становить частину статті під заголовком Працьовитість, написаної бр. Полом С.Л. Джонсоном і опублікованої останній раз в РТ ’77:74-79; ТР’47:18-22.
PT № 654, ’94,82-92; ТР № 438,’95:2-15
Теперішня Правда № 2, квітень-червень 1995 р.
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: