Девіз 1995 (1 частина) – Ти бачив людину моторну

ВІРШ НАШОГО ДЕВІЗУ НА  1995  РІК

(І частина статті)

«Ти бачив людину, моторну в занятті своїм?

Вона перед царями спокійно стоятиме,

та не стоятиме вона перед простими»

Прип. 22:29

На початку Нового року ми вітаємо Вас усіх в ім’я Господа, бажаючи Його найвідбірніших благословенств і запевня­ючи Вас в нашій любові та молитвах. Тепер, коли ТЕПЕРІШНЯ ПРАВДА ввійшла в свій сімдесят сьомий рік, ми віримо, що вона доведе, що є засобом ще більших благословенств для дорогого люду Божого (особливо для своїх Читачів). Ми підтримуємо звичай виби­рання вірша девізу для наших Читачів, щоб вони могли роздумувати над його змістом упродовж цього року. Ми обрали вірш, який бачимо, як заголовок цієї статті.

Вірші наших девізів і надалі є джерелом численних благословенств і заохочення. Де­віз на 1994 рік («В Твою руку кладу свою долю», Пс. 31:16), відповідно до отриманих звітів, був великим благословенством для багатьох, допомагав їм усвідомлювати свої при­вілеї і відповідальності, як також потреби відмо­влятися від чогось, згідно з Божою волею. Нехай Пс. 31:16 не перестане бути благосло­венством з закінченням 1994 року, але нехай ним буде і надалі протягом довгого часу.

Брат Джонсон в своєму прекрасному поясненні Приповістей в E11:611-672, наблизив нам застосування того вірша як такого, що має особливий зв’язок з його часами, про що він писав у 1946 році (на 654 с., коментуючи 29 в.):

„Коли хтось зауважить особу, яка вірно виконує свою службу для Господа, Правди, братів та всіх інших людей, з якими має справу, то нехай визнає, що така особа тішилась прихильністю парусійного та епіфанічного посланників, а не тих пануючих левитських вождів, які перехоплюють владу” (ТР ‘46:67).

В той час, коли це застосування є завжди на часі і вдалим, наші коментарі будуть відно­ситись до людей, які живуть в часи перед заложенням Царства і в Царстві.

Процитований вірш на 1995 рік ставить пи­тання: «Ти бачив?», насуваючи на думку, що ми спостерігаємо за тими, котрі є працьо­витими – і тим самим цей вірш є по своїй суті об’єктивним. В будь-якому разі ми чуємо, що слушним є пороздумувати над висновками суб’єк­тивної думки, і що ми, власне, будемо поступати згідно нагадування нашого вірша, який може бути поділений на три частини:

• Наша відповідальність за старанність в своєму занятті,
• Обітниця, що наша праця може привести нас до підвищення по службі і величі,
• Що старанна особа не служить або не буде служити особам неохочим, низького походження, тобто людям негідним (порівняй різні переклади цього вірша – п.п.).

Гебрайське слово хошок як прикметник з’являється тільки в Прип. 22:29 і означає темноту або морок [у переносному значенні тьмяний]. Подібно є перекладено гебрайське слово adam (напр. в Іс. 2:9; 5:15) на «чоловік», яке стосується до простої людини, низького суспільного становища, на противагу до людини з високого роду, вищого суспільного шару.

НАША НАЙВАЖЛИВІША ПРАЦЯ АБО ЗАНЯТТЯ

Що для нас всіх є найважливішим за­няттям? Це праця, яку кожний провадить в собі, зростаючи в Христовій подібності. Так є тому, що не важливо, скільки праці хтось виконає для інших, якщо у власному серці і розумі не є переможцем, і Бог йому не довіряє. Бог може часом через когось виконати багато доброго, але з Божої точки зору, якщо така особа не розвиває Христової подібності, то їй самій це принесе не багато користі (1 Кор. 13:2,3). Якщо хтось не є відроджений в серці, то виконані послуги не є йому зара­ховані.

Першою річчю, яку всі з нас мусять вико­нувати, є постійне зростання в подібності до Христа – в вірі, надії, самоконтролі, терпе­ливості, побожності, братерській ввічливо­сті, безкорисливій любові, покорі, скромно­сті, відвазі, активності, самопожертві, довготерпінні, щирості, щедрості, ощадливості, і т.д. Крім перерахованих є багато інших чеснот, таких як ревність, радість, тихість, спокій, працьовитість, доброта, і т.д. Ця праця приготує нас всіх, якщо ми цього захо­чемо, до входу на почесне становище.

Допомагання іншим в теперішньому подорожуванні по життю і приведення невиправданих до виправдання, виправданих до посвяти, а також допомагання уже посвяче­ним особам, є важливою частиною нашої праці. В такий спосіб ми допомагаємо розвинути передреституційне Авраамове насіння, в міру того, як воно благословлене з вірним Авраамом (Гал. 3:9). Отже ми повинні старатися віднайти в світі осіб, які реагують на Боже запрошення, щоб Бог визнав їх за своїх дітей (Дії 17:27).

Проголошення післанництва Царства

Більше того, ми всі маємо виконувати працю для інших, пов’язану з Царством. Всі ми провадимо далі працю, представлену в загаль­них обрисах в Об. 19:5-9 і 11:15-18 (а осо­бливо у 15 в.). На обкладинці нашого журналу БІБЛІЙНИЙ ПРАПОР читаємо вірш:

«І засурмив сьомий Ангол, – і на небі зчини­лись гучні голоси, що казали: „Перейшло па­нування над світом до Господа нашого та до Христа Його, – і Він зацарює на вічні віки!”».

Від 1874 року ми живемо в часах оголо­шення післанництва того Царства. Ми всі маємо поєднати свої голоси з голосами, власне, згаданими. Ця важлива прокламація триває, оскільки сурмлення сьомого ангела простягається на тисячу років.

Ми всі виконуємо працю оголошування післанництва про Христа як про Спасителя і Царя, а також про настання, вже незадовго, Його Царства на землі. Воно буде складатися більше, ніж з запровадження досконалих умов на землі на тисячу років (хоча так навча­ють деякі брати з номінальної церкви). Біль­ше того це Царство принесе з собою Рести­туцію – людство воскресне зі стану смерті, воскресне до людської досконалості і буде жити вічно на досконалій землі. Тому прекрасному Царству не буде кінця (Іс. 9:6). Ми маємо привілей оголошувати про його близьке встановлення. Це є позитивна сторона нашого післанництва.

Спростування блудів

Ми маємо науки, які спростовують різні блуди (омани), будучи правдами нашого післанництва, показаними в голосі «громів гучних» з Об. 19:6. Ми видали багато видів літератури, таких як книжки, журнали Теперішня Правда та Біблійний Прапор, брошури, які містять не лише конструктивні вчення, але й багато учень, які збивають блуди. Всі ми озброїлись в на­шому арсеналі в численні дуже помічні позиції. Ми не ведемо боротьби зброєю тілес­ною, але духовою зброєю, яка «міцна Богом на зруйнування твердинь, – ми руйнуємо задуми» і т.д. (2 Кор. 10:4,5).

ДВІ СРІБНІ СУРМИ

Вірш девізу заохочує нас бути старанни­ми (тобто працьовитими) у виконанні нашої праці. Наша діяльність щодо інших охоплює голошення післанництва Правди, коли тільки маємо нагоду. Ми розглянули питання нашого післанництва, так як воно представ­лене в Біблії.

Два важливі післанництва є зображені в Біблії у срібних сурмах з Чис. 10:1-10 (детальний опис поданий в Е8, розд. 10, ТР ’53:81). В біблійних символах сурма вживається для представлення в типі якогось післанництва, а сурмлення в сурму означає оголошення післанництва. Отже ясно, що ці дві сурми з Чис. 10:1-10 є образними, оскільки є частиною права і розпо­ряджень, які стосувалися Скинії – всі ці роз­порядження були типічними (Євр. 9:1-28; 10:1).

Обидві сурми були зроблені з одного литого куска металу, з одного джерела, з Бі­блії, як Слова Божого, і їх звучання зали­шається у взаємній гармонії – в частині мо­нолітної цілості. Ми особливо прагнемо підкрес­лити, що Чис. 10:3 говорить про сурмлен­ня двох сурм.

Певні інші тексти Святого Пись­ма насувають думку, що сурма символізує післанництво, а її звучання – проголошення того післанництва.

Отже звучання Ювілейної сурми (Лев. 25:9), проголошує свободу землі та її мешканців, прекрасно показуючи в типі звіщення людом Божим післанництва Реституції, осо­бливо під час Жнива.

Сім священиків, які сурмили в сурми, коли був оточений Єрихон (Іс.Н. 6:4-9,13,16,20), представляють теж саме, що й сім ангелів з сурмами в Об. 8:2-6 (і наступні вірші). Свя­щеники, коли сурмили, представляють те ж саме, що й сім ангелів, які сурмили в свої сурми – як знаємо це представляє проголошення послань семи ангелів.

Гедеон, який засурмив у свою сурму (Суд­. 6:34), є типом на нашого Господа, який звіщає післанництво Євангелії протягом цілого теперішнього віку, тоді як триста Гедеонітів, які сурмили у свої сурми під час пер­шої битви (Суд. 7:16, 18-22), представляють нашого Господа і Його вірний люд, який оголошує післанництво проти численних блудів в Жниві Віку Євангелії.

Наступні уривки (з-поміж багатьох) подають ті ж самі думки: Пс. 47:6; 81:2-5; 150:3; Іс. 18:3, порівняй з вір­шами 2-7; 27:12,13; Єрем. 6:17; 51:27; Єзек. 7:14; Ос. 8:1; Йоіл. 2:1,15; Соф. 1:14-18; Зах. 9:14; Мат. 24:31; 1 Кор. 15:52; Об. 1:10; 4:1.

ДВА СПАСІННЯ

Тут виникає питання: Якими є ті два післанництва, прокламовані у Віці Євангелії? Зважаючи на зроблений наголос, ми безпечно можемо зробити висновок, що це два найважливіші післанництва, дані у Віці Євангелії. А які теми є найважливіші в Єван­гелії? Можна сказати, що це є післанництво про людське спасіння і післанництво про Божественне спасіння. Це ж саме можемо сказати іншими словами, що мають те ж саме значення: Реституція (приписана чи актуальна) і Висо­кий Поклик. Це те, про що сказано як про прекрасні пісні – пісню Мойсея і пісню Агнця (Об. 15:3,4).

Якщо брати в загальному, то Божий План говорить про два спасенні класи, вибрані з-поміж людсь­кого роду, які отримають вічне життя через Христа в Божому Царстві: (1) небесний клас і (2) земний клас. Ясне зрозуміння Святого Письма в цілому не можливе без зрозуміння різниці, яку воно робить між тими двома класами: ми можемо говорити про цю різницю як про підставову лекцію в здобуванні біб­лійного знання (2 Тим. 2:15). І, очевидно, що це знання мусить бути збережене в пам’яті, щоб це допомогло нам в зрозумінні різних дета­лей, поданих у Святому Письмі.

Біблія з багатьох точок зору протиставляє ці два класи.

Кожен клас має свій відповідний поклик: один з вибору, який обмежений (Рим. 8:28-30; 1 Кор. 1:26-29; 2 Пет. 1:10; Об. 17:14), а другий з вільної ласки, який є загальним (Пс. 50:1-4; Іс. 45:22,23; Лук. 2:10; Ів. 12:32; Рим. 5:18,19; 1 Тим. 2:4; 4:10; 1 Ів. 2:2; Об. 22:17).

Існують дві дороги, по яких ці два кла­си можуть іти: перша – це «вузь­ка дорого» (Мат. 7:14; Пс. 107:3,4), а друга – «дорога свята» (Іс. 35:8; 62:10).

Кожен клас проходить свій суд в різний час – для одного він є дуже тяжким (Бут. 3:15; Мат. 5:10-12; 19:24; 24:9,11,12, 24; Ів. 16:33; Дії 14:22; 2 Тим. 3:12 1 Пет. 5:8,9), для другого будуть порівняно легші часи (Пс. 72:7, 12-14; Іс. 11:9; 25:8; 26:9; 35:10; 60:14; 62:11; Єзек. 36:25-36; Рим. 8:21).

До кожного відносяться інші обітниці – до одного небесні (Мат. 5:3,10-12; Ів. 14:2,3; 1 Кор. 15:49; 2 Кор. 5:1,2; 2 Тим. 4:18; Євр. 10:32-34; 1 Пет. 1:3, 4), а до другого земні (Пс. 37:3,9,11,22,29; Прип. 2:21; Іс. 60:21; Єзек. 36:35; 37:25; Амос. 9:14,15).

Спасіння тих двох класів є протиставлене у зв’язку з їх появою в час повер­нення Христа. Спочатку буде визволений вибраний клас, Церква (Іс. 35:4; Мат. 13:30; Ів. 14:2,3;1 Кор. 15:51,52; 1 Сол. 4:16,17), а потім невибрані слухняні з загалу люд­ства (Іс. 35:8-10; 52:10; Дії 3:19-21; 15:16,17).

В основному є два воскресіння – одне праведних, а друге неправедних (Лук. 20:36 і 1 Кор. 15:40 вказують на їх природи, а підтверджують це наступні вірші: Дан. 12:2; Ів. 5:28, 29; Дії 24:15).

Кожен клас отримає відмінну природу, як нагороду за вірність – один духову природу (1 Кор. 15:44; 2 Пет. 1:4; 1 Ів. 3:2), а другий людську природу (1 Кор. 15:45-48; Іс. 60:21; 65:17-25).

Два різні місця проживання будуть їх вічним домом – одне в нових небесах, а друге на новій землі (Іс. 65:17; 66:22; 2 Пет. 3:13; Об. 21:1).

Пісня № 19 (перші слова якої звучать: «Грай, сьома трубо, грай») символічно говорить про два спасіння. А на картці з текстом девізу намальовані дві сурми, щоб підкрес­лити проголошення двох післанництв Біблії.

ВІРШ ДЕВІЗУ ПОКАЗУЄ НАШУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Отже будьмо швидкими в своєму занятті, і сурмімо в сурми про ці два спа­сіння, які ми вище вияснили! Наш річний девіз обіцяє, що працьовиті особи «стояти­муть перед царями». Тепер це може бути правдою лише символічно, але в час Посе­редницького панування буде правдою в дійсності, коли будемо служити Царям всесві­ту (перш за все Христові і Церкві, Об. 5:10), а другорядно царям землі (Об. 21:24) – до­сконалому людству на землі. Таким чином, якщо будемо вірні, то отримаємо підвищення по службі і величність.

І навпаки, ми не хочемо служити недоброзичливим або негідним людям (Мат. 7:6; Іс. 65:20; Мат. 25:41-43). Такі особи не є і не будуть в світлі, але радше в темряві, оточені темно­тою і в опозиції до Бога.

Нехай Бог благословить вірш річного девізу впродовж цілого року! Як річний гімн рекомендуємо пісню № 19.

Далі, в другій частині статті, ми будемо обговорювати тему тих двох спасінь. Третя части­на допоможе нам в нашому занятті або діяль­ності проголошення Євангелії, і становить части­ну статті під заголовком Працьовитість, написаної бр. Полом С.Л. Джонсоном і опу­блікованої останній раз в РТ ’77:74-79; ТР’47:18-22.

PT № 654, ’94,82-92; ТР № 438,’95:2-15

Теперішня Правда № 2, квітень-червень 1995 р.

Читати Девіз 1995, друга частина: Два Спасіння