Девіз 1995 (2 частина): Два Спасіння

Читати Девіз 1995, 1 частина: Ти бачив людину моторну

ВІРШ НАШОГО ДЕВІЗУ НА  1995  РІК

(2 частина статті)

«Ти бачив людину, моторну в занятті своїм?

Вона перед царями спокійно стоятиме,

та не стоятиме вона перед простими»

Прип. 22:29

ДВА СПАСІННЯ

ПЕРША частина статті в загальний спосіб займається двома спасіннями. Натомість ця частина статті займається різними частина­ми двох основних класів, показаних в Біблії. Іншими словами, ці класи поділені на підкласи – на кілька класів.

ДВІ ЧАСТИНИ НЕБЕСНОГО КЛАСУ

Першим і головним серед небесних класів є Мала Черідка, Наречена, тобто Христове Тіло, 144000 (Лук. 12:32; Об. 7:4-8; 21:9; 1 Кор. 12:12-27; Еф. 5:23-27), цей клас складається з найкращих (навернених) євреїв і з найкращих поган, які жили в час перебування Ісуса на землі або пізніше.

Підрядний духовний клас є названий в Об. 19:1,6 «великим натовпом». Ми називаємо його Великою Громадою, Великим Гроном.

Однак ми не розуміємо, що у Віці Єван­гелії (Віці Церкви) Бог покликав два класи до спасіння, бо ж Святе Письмо свідчить, що «були ви покликані в одній надії вашого покликання» (Еф. 4:4). Ми не маємо на підставі цього робити висновок, що Бог запланував два різних спасін­ня у Віці Євангелії, бо Біблія про це ніде не вчить.

Радше, одне спасіння було запропоноване у Віці Євангелії тим, котрі хотіли відвернутися від гріха до праведності, від сатани до Бога і Христа. Тим всім Бог запропонував божественну природу (2 Пет. 1:4) як нагороду (Фил. 3:14), вічне життя і співнасліддя з Христом як Його Наречена, члени Його Тіла (Рим. 8:17; 12:4,5; 2 Кор. 11:2; Еф. 4:4,12; 5:22-30; Об.21:9,10) при умові вірності аж до смерті в наслідуванні Христа (Об. 2:10).

Чому два духовних вибраних класи?

Другому духовному вибраному класу (крім Нареченої, Христового Тіла) дозволено отримати спасіння у Віці Євангелії. Члени цього класу становили більшість тих, які через століття Віку Євангелії чули про Господнє запрошення до посвяти своєї людської природи на смерть в Його службі й розвивання небесних розумів і сердець (Рим. 12:1,2). Однак члени цього класу занедбали і не бігли так, аби дістати нагороду божественної природи і вічного співнасліддя з Христом, як члени Малої Черідки (Лук. 12:32). По суті, вони отримали нижчу нагороду від нагороди Високого Поклику, від вінців слави, честі й безсмертя (Об. 2:10; 3:11; Рим. 2:7), оскільки не виявилися «більше, ніж перемож­цями» (Рим. 8:37 згідно перекладів KJV і ASV) гріха, омани, самолюбства й світовості, через які в результаті більшої чи меншої невір­ності стали більше чи менше забруднені.

Нагороди Малої Черідки і Великої Громади

Члени великої Громади, як дружки, з вели­кою радістю, яка панує на небі беруть участь в весільній вечері Агнця (Пс. 45:15,16; Об. 19:9). Замість вінців (Об. 2:10), мають в руках паль­мове віття переможців (Об. 7:9). А будучи в небі, як духові істоти, мають привілей служи­ти Богу, як шляхта перед Його троном і Леви-ти в його святині (Об. 7:15). А в той час Ісус і Його Мале Стадо сидять на троні і є живим камінням святині і Царським Священством (Еф. 2:19-22; 1 Пет. 2:4-9; Об. 1:6; 3:21; 5:10; 20:6)

СПАСІННЯ СВІТУ

Спасіння світу, яке наступить у Віці Тися­чоліття, буде цілком відрізнятися від обговорю­ваного до тепер. Воно не буде охоплювати зміни з земної до духовної природи, а буде озна­чати звільнення від гріха, вмирання і смерті до земної досконалості першої пари, Адама і Єви, на образ і подобу свого Творця і оточення всіляким благословенством, потрібним для людського задоволення. Людська досконалість і дім Едему були втрачені через непослух Богові. Благословенне Боже розпорядження, яке стосується заслуги нашого Господа, Його слухняного жертвування Себе аж до смерті, коли вона буде остаточно застосована за людство, повністю усуне вирок смерті, який тяжіє над ним.

Часи відпочинку і реституції

Святий Петро (Дії 3:21) вказує на славні часи благословення світу і називає їх «часами відпочинку» і «часом відновлення всього» (тобто часами реституції). Він також каже, що всі святі пророки описували благословенства тих реституційних часів (Дії 3:19-21), знаних також як «тисяча років», Тисячоліття.

Коли очі нашого розуміння одного разу відкрилися, то побачили, що слова Апостолів цілком підтверджують Божі свідоцтва, що описують прекрасні благословенства, які ма­ють наступити, коли земля видасть свій уро­жай (Пс. 67:5-8). Тоді Втрачений Рай стане Приверненим Раєм. А Бог вчинить прекрасним земний підніжок Своїх ніг. В той час Боже благословення збагатить усіх і не Він додасть нікому смутку в тому Царстві. В той час джерела заб’ють на пустині «і місце сухе стане ставом, а спрагнений край – збірни­ком вод джерельних» (Іс. 35:1,6,7).

Але найбільш славною буде зміна, яка буде довершена в людському роді. Господь обіцяє дати народам «уста чисті [післанництво]» (Соф. 3:9) замість суперечливих вірувань поганства і церковництва. Бог обіцяє, що сатана буде зв’язаний на тисячу років, щоб більше не міг зводити народи. Обіцяє також, що всі сліпі очі розплющаться, а всі глухі вуха відчиняться (Іс. 35:5).

«І більше не будуть навчати вони один одного, і брат свого брата, говорячи: „Пізнайте Господа!” Бо всі будуть знати Мене, від малого їхнього й аж до великого їхнього, – каже Господь, – бо їхню провину прощу, і не буду вже згадувати їм гріха!» (Єрем. 31:34).

СПАСЕННІ КЛАСИ, ОПИСАНІ В ЙОІЛА 3

Одним з найкращих віршів Святого Пись­ма, які (символічно) відносяться до спасенних класів на землі в часі Царства, є пророцтво Йоіла 3:1:

«І буде по тому, – виллю Я Духа Свого на кожне тіло, і пророкуватимуть ваші сини й ва­ші дочки, а вашим старим будуть снитися сни, юнаки ваші бачити будуть видіння».

Це буде тоді, коли «Дух і невіста скажуть: Прийди!» – Об. 22:17.

Пророк Йоіл в другому розділі (1-11 в.) описує великий утиск Господнього Дня і тих, котрі Його викличуть. Але пророк також показує, що перш ніж прийде утиск, прийде Господь і пошле повідомлення до люду, аби покаявся (12-17 в.). Вірні отримають запевнення, що перед вибухом утиску Господь усуне на­слідки символічного знищення рослин (25 в.) і покарає тих, що чинять зло (20 в.), поверне апостольські вчення і практики, які перед утиском стануть причиною великої родючості на тих полях праці, де працюють Його вірні (19,21-24,26,27 в.).

Більше того, Бог через пророка говорить (3:1 в.), що станеться після тих днів, після при­вернення апостольських учень і практик, тобто, що станеться після Віку Євангелії, під час періоду Тисячоліття, а, власне, тоді Бог виллє Свого Духа на всяке тіло.

У Йоіла 3:2, вертаючись до теми, яка є предметом нашої дискусії про «ті дні» (про Вік Євангелії), Бог говорить, що Він буде чинити у Віці Євангелії, а Він, власне, буде виливати Свого Духа на «рабів та невільниць» – на Малу Черідку і Велику Громаду, тобто на ті класи, котрі обговорювалися вже раніше.

«Ваші старі» з Йоіла 3:1

Обговорення тих чотирьох класів спасенних під час реституції розпочинається з «ваших старих» з Йоіла 3:1. Той самий клас теж назва­ний «старішими» в Ісаї 24:23 (тут виступає те ж саме гебрайське слово). Пс. 107:32 посилається на той же самий клас, названий тим самим гебрайським словом, перекладеним на укра­їнську мову «старші». Той самий клас названий в Євр. 11:2 «старші», натомість в англійських Бібліях — старожитніми. Оскільки про той клас в Євр. 11:38 сказано, що світ не вартий був його представників, ми їх називаємо Старожитні­ми Гідними.

Розуміємо, що ці «старі» – це вірні слуги Бога за часів Старого Заповіту. Довгий перелік, який називає багато з тих старців особисто і їх вчинки, є поданий в Посланні до Євреїв 11:4-32. Інші з того класу є згадані по вчинках, якщо не поіменно у 33-38 віршах. Це герої віри з часів перед приходом Христа. Бог послугову­вався ними, як Своїми представниками, слуга­ми і свідками своїх днів, а через деяких з них дав Святе Письмо Старого Заповіту. Бог також (хоча і без їх відома) використовував події з їх життя, щоб представити багато типічних обра­зів певних майбутніх осіб, класів і подій, передбачених у Його плані.

Живучи перед смертю Христа, вони не мо­гли отримати актуального скасування вироку смерті, який успадкували (вони і все людство) по Адамові. Та Бог дав їм пробне виправдання завдяки вірі в Його обітниці (Рим. 4:3-9,18-22; Євр. 11:7). На підставі Євр. 11:40 ми робимо висновок, що в результаті послуги воскресіння, яку виконає клас Христа, ті Старожитні Гідні встануть з гробів як доско­налі люди.

«Ваші юнаки» з Йоіла 3:1

Наступним класом, над яким ми будемо застановлятися, є «ваші юнаки». Зауважмо, що цей клас, якщо говориться про становище та працю, є порівняний з «старими», Якщо тих останніх ми називаємо Старожитніми Гідними, то «юнаків» будемо називати Молодими Гідними (як тих, які будуть другими в одній парі).

Порівняльні назви є відповідними, бо так як Старожитні Гідні виявилися лояльними щодо Бога і вірними аж до смерті перед відкриттям високого поклику до божественної приро­ди і співнасліддя з Христом, так Молоді Гідні (четвертий і останній клас Божих вибраних, через яких Бог буде благословити невибраних) вибираються при кінці Віку Єван­гелії, під час його пересікання з Віком Тися­чоліття, після закриття привілею входу до Високого Поклику з метою отримання божественної природи і співнасліддя з Христом. Споді­ваємось, що обидва посвячені класи по обидві сторони періоду Високого Поклику, ті, які витривали в вірності аж до смерті, будуть в подібний спосіб нагороджені.

Тому члени цього класу, «юнаки» з нашого вірша, слушно можуть бути названі Молодими Гідними, не по тій причині, що вони є молоди­ми, бо це не є важливим, а радше тому, що вони є «юними» в порівнянні до старих (Пс. 107:32; Іс. 24:23), які були вірними аж до смерті перед відкриттям Високого Поклику і «світ не вартий був їх» (Євр. 11:38). Молоді Гідні будуть споріднені зі Старожитніми Гідними в Тисячолітніх і післятисячолітніх нагородах і службі. На Молодих Гідних, як на клас, вказують різні вірші Святого Письма.

«Сини ваші» з Йоіла 3:1

Третій з чотирьох класів, на який звер­нено увагу в Йоіла 3:1, є названий «ваші сини». Ми віримо, що ці сини у Віці Тисячоліття – це віднос­но вірні віруючі (включаючи деяких посвячених) в періодах перед Тисячоліттям. До цього класу належать три підкласи:

(а) Віруючі євреї, які прилучилися до обіт­ниць Угоди, даної Авраамові, Ісаакові і Якову (ми їх називаємо «віруючі в угоду і практикуючі праведність євреї), які не були достатньо вірні, аби надаватися до Старожитніх Гідних (в часи Старого Заповіту), ані достатньо вірні, аби могли бути перенесені з Закону до Христа (в часи Нового Заповіту). Ці євреї є нащадками Якова, і як такі тішаться особливою обітницею і покли­канням Господа (Бут. 28:13,14; Рим. 11:28,29). Ця обітниця полягає в тому, що вони успадкують Ханаан назавжди, а покликання охоплює їх як другорядне земне насіння (під керівництвом Старожитніх Гідних і Молодих Гідних, першорядного земного насіння), яке «буде благословити всі народи землі».

Деякі особи з-поміж євреїв, хоча недоско­налі, довели вірність і завдяки тому стали Старожитніми Гідними. Однак народ в своїй масі був непокірливим. І коли прийшов Ісус, деякі особи серед євреїв доказали, що вони є правдивими ізраїльтянами, і як такі успадку­вали обітницю стати Царським Священством, але переважаюча частина відкинула Його (Ів. 1:11,12,47; Рим. 2:28,29; 1 Пет. 2:9).

(б) Як другу частину цього класу, представлену в синах, ми бачимо витривалих виправданих через віру у Віці Євангелії – це погани (і деякі євреї), які у Віці Євангелії визнали себе грішниками, з точки зору ворожого стосунку до Бога. Поку­туючи за свої гріхи і приймаючи Ісуса як свого Спасителя, вони дійшли до виправдання через віру і до миру з Богом (Рим. 5:1), але замість того, щоб використовувати виправдання як сходин­ку, яка веде до вищого становища (Рим. 5:2), а саме до бігу по нагороду Високого Поклику (Фил. 3:14), або участі в класі Молодих Гідних, вони стояли спокійно. Вони не захотіли піти слідами Вчителя (1 Пет. 2:21), аби цілковито посвятитись Богу (Рим. 12:1), зректися власної волі щодо себе (Мат. 16:24) і щодо світу (Мат. 10:37-39), а прийняти Божу волю за свою власну (Мат. 26:39; Євр. 10:7).

Та хоча вони не посвятилися Господу, вони тривали у вірі в Викуп і поступали праведно, аж до кінця життя. Ми розуміємо, що такі будуть зараховані до другорядного земного насіння, яке (під керівництвом Старожитніх і Молодих Гідних як першорядного земного насіння) буде благословити всі народи землі, навертаючи їх до Божого Царства.

(в) Третій клас (найвищий з квазі-вибраних) складається з Посвячених Табірників Епіфанії. Члени цього класу посвячуються, починаючи з осені 1954 року, тобто після закриття періоду, в якому були покликані Молоді Гідні, а їх становище в Таборі Скинії відрізнялося від становища, яке було на Подвір’ї. Типом на той клас є «підданці храму» [Нетинеї], які допомагали Левитам в службі біля храму (Ездр. 8:20; Неем. 10:29). Багато з Посвячених Табірників Епіфанії, як окремі особи, завершать свій шлях перед розпочаттям Посередницького Панування. Віримо, що ті останні будуть пробуджені на початку Посеред­ницького Царства. Може так статися, що інші переживуть час утиску і перейдуть до того періоду.

«Ваші дочки» з Йоіла 3:1

Четвертий і останній клас зі спасенних класів, про які говорить Йоіл в 3:1, це «дочки», або невибрані. Ми визнаємо, що під цією назвою «дочки» маються на увазі погани (див. Єзек. 16:61). Вищість Ізраїлю над погана­ми в часі Тисячоліття взялася з вищості синів над дочками в багатьох країнах, але вона залишається в гармонії з інтерпретацією представ­лення поган дочками. Погани представляють ті народи і людей, котрі не є в сто­сунках угоди з Богом.

Однак ті ізраїльтяни, які однаково, як у Єврейському Ві­ці, так і у Віці Євангелії виявили негативну сторону характеру, зрікаючись віри в Авраамові обітниці і Угоду Закону, не отримають тих особливих ласк, приписаних Ізраїлеві, обговорюваних вище. В Тисячолітті поводження з ними буде як з поганами з уваги на їх відступництво, яке зробило з них реально, якщо не тілесно, поган. Тому всі, які не є тілесним або духовим Ізраїлем, з Божої точки зору є поганами.

Можна сказати, що погани не прагнуть прославляти Бога як Бога, і тому Він залишив їх власній долі, яка – як засвідчують і Біб­лія і історія – у великій мірі була нещасною (Рим. 1:21-32). Сатана і упавші ангели звели їх на пункті шанування фальшивих релігій, вірувань і практик (1 Кор. 10:20; Еф. 2:2).

Отже історія людства складається в біль­шій частині з принизливих подій, релігій, інституцій і прагнень досягнення чогось. Інтриги, революції, війни, грабежі у великій мірі характеризують історію народів, в той час як насильство, брутальність, нечесність, неморальність і самолюбство переважно знаменують історію суспільних стосунків людини. Могутні імперії повставали лише для того, щоб занепасти перед імперіями, які тільки розвивалися, а якщо не занепали в такий спосіб, то розпалися по причині внутрішньої корупції. Більше або менше неосвіченості, розпусти і забо­бонів як смертельний саван окутали поган­ський світ.

Нехай Богу буде дяка за те, що Йоіл 3:1 говорить про те, що пророкуватимуть сини та дочки, тобто будуть навчати Правди тих з людсь­кого роду, які про неї не чули! Остаточно в такий спосіб усі ці класи будуть визволені від гріха і осуду до досконалості і вічного життя.

О, як же прекрасно Бог приготував для тих класів можливість успадкувати вічне життя, якщо вони будуть вірні»!

Якими ж радісними ми можемо бути, маючи можливість бачити «ширину, дов­жину, глибину і вишину» Божої і Христової великої любові (Еф. 3:18,19)!

PT № 654, ’94,82-92; ТР № 438,’95:2-15

Теперішня Правда № 2, квітень-червень 1995 р.

Читати Девіз 1995, 3 частина: Працьовитість