Ми не хотіли б бути неправильно зрозумілі, ніби вчимо, що тепер світ має можливість осягнення вічного життя чи вічної смерті, Бог «визначив день, коли хоче судити поправді ввесь світ» (Дії 17:31), даючи йому право до суду або проби. Цей великий день належить до майбутності. Це день Христа, день, що триває тисячу років. Він буде наповнений прекрасними можливостями. Теперішнє чесне поступування й мислення чи зле поступування й мислення буде відігравати важливу роль у зв’язку з станом кожного чоловіка та кожної жінки. В той час він чи вона ввійдуть в той день благословенств і можливостей, чи то з вищого чи з нижчого рівня, відповідно до того, наскільки мудрим і шляхетним було його чи її поступування в теперішньому часі.
Але нічого, що світ може зробити, не є в стані перешкодити Богу в Його великому задумі, коли кожному члену Адамового роду буде дана можливість скористатися з вічного життя чи смерті, в зв’язку з фактом, що Христос помер за нечестивих (Рим.5:6). Церква є єдиним класом, для якого теперішнє життя означає вічне життя чи смерть. Говорячи про Церкву, ми не маємо на думці тих, які відвідують церкву, ані також тих, котрі з вигляду є визнавцями, але тих, котрі через Христа ввійшли в угоду з Богом і стали причасниками Святого Духа, скуштувавши доброго Божого Слова і сили майбутнього віку. Апостол застерігає, що якби вони відпали, то не можливим було б їх повторне відновлення через покаяння. Не було б такої надії на їх відродження зі світом, в день Суду світу, оскільки вони вже використали свою частину заслуги Христової смерті.
Отже, коли ми говоримо про Бога і дім, то не маємо на увазі родину, яка складається виключно з святих, які кожен день і годину в самозречені і жертвуванні поступали слідами свого великого Відкупителя «вузькою дорогою», яка веде до слави, честі і безсмертя і до примирення з Відкупителем в Його славному Царстві благословення світу протягом тисячі років.
На наш погляд Біблія вчить, що багато людей цього світу є повні пошани (честі), шляхетності, праведності й лагідності, але вони тепер не становлять Його люду, бо не представили Богу своїх тіл живими жертвами, і тим самим не стали освячені Його Св. Духом. На щастя існує певне число тих, які в теперішньому віці стали Його послідовниками (Мат.16:24)
Отак ваше світло нехай світить
Без сумніву, коли Учитель, власне цей клас мав на увазі, коли сказав: «Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі» (Мат.5:16). Жити справедливо, врівноважено й побожно в теперішньому світі по мірі можливості є тим, що кожна особа повинна вчинити – не менше. Складення свого життя в жертву – віддавання свого життя для братів, для Правди, в службі Господній – є іншою справою, котрої справедливість не вимагає і якої Біблія не показує людству, а особам виправданим з віри і посвяченим. На посвячення є звернена увага як на привілей для тих, які його прагнуть, а почесть знайтися в Царстві є нагородою, пов’язаною з тим запрошенням. Це є вибір того особливого класу посвячених одиниць, які є особливим приготуванням в Божій програмі на вік Євангелії.
Докладно вияснивши, чого ми не навчаємо, констатуймо, що майже кожен розсудний чоловік чи жінка, посвячений чи непосвячений, повинні відчувати глибоке зацікавлення добром і моральним поступом людської родини, частиною якої вони є. Тому всі повинні тішитись з кожного руху чи дії хоча б до тимчасового освячення, благословення і піднесення роду людського. Існуючі чисельні доброчинні інституції в цивілізованому світі підтверджують зміст цієї загальної думки. Єдиним застереженням стосовно більшості тих гуманітарних намагань є факт, що не вони не підходять до питання ушляхетнення людини з тієї позиції, яку ми вважаємо за властиву.
Майже всі ці намагання зневажають Бога й заперечують проявам любові в змісті, що характеризується альтернативою тортур, більше чи менше загострених, як чистилищних, так і вічних. Власне на цьому полягає згубний вплив, який провадив і провадить до неуявних кривд, допроваджуючи інтелігентні розуми до опозиції стосовно правдивого Бога та Біблії, яка містить об’явлення Його Мудрості, Справедливості, Любові та Сили. Біблія відкрито об’являє, що багато аспектів Його плану тепер огорнуті таємницею, але остання її книга пророчо показує образ майбутнього, запевнює нас, що у властивому з Божої точки зору часі «довершиться Божа таємниця, як він благовістив був своїм рабам пророкам» (Об.10:7). Ця сама книга далі запевнює нас, що в Божому властивому часі, коли таємниця буде вияснена, «народи всі прийдуть та вклоняться перед Тобою, бо з’явилися суди Твої!» (Об.15:4). Тепер ми живемо в час, коли ця «таємниця» доходить кінця, а справедливе поступування Бога, з біблійної точки зору, виразно може бути зауважене.
Однак ці об’явлення взагалі не є тепер призначені для світу, а тільки для Його люду. «Вам дано пізнати таємниці», а чужим ці речі були представлені в формі притч і неясних висловів (Мат.13:11,13). Але доки Месіанське Царство не буде закладене, ця таємниця не буде повністю знана світу і кожне коліно не буде вклонятись і кожен язик присягати (Іс.45:23). В зв’язку з цим тільки ті, хто має розкаяні серця, можуть побачити, тепер зрозуміти, правдивий характер Бога, Його правдиві цілі стосовно людини і т.п. Тому наш Господь сказав: «Життя ж вічне – це те, щоб пізнали Тебе єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його» (Ів.17:3).
Повага в домі повинна випливати з любові та розумної оцінки
В часи, що були темніші за наші, теорія «сумніватися, значить бути проклятим» мала таку владу над багатьма, що вони не мали права послуговуватися власним розумом. І так в багатьох домах – певна честь для Бога підтримувалася, честь, яка звичайно не мала бути так високо оцінена Творцем, ані теж не мала настільки глибокого впливу на створіння, які виказують її, яку могла б мати віра, викликана любов’ю і розумною оцінкою Божого характеру, опертою на зрозумінні Божого Плану Віків.
В наші часи розпадаються пута неуцтва й забобонів. Чоловіки, жінки і діти починають мислити самостійно. Вони вже не вірять в байки минулих часів. Всі сумніваються в жахливих страшилках і жахах темних віків, які відносяться до чистилища і вічних мук, а великі маси взагалі в них не вірять. Що тепер є в людях таке, що могло би їх пов’язати з Всесильним, якщо їх ніколи не вчили про Божу любов – довжину, ширину, височину і глибину, що перевищує всяке розуміння. Світ дуже потребує пізнання Бога таким, яким Він є насправді: Отцем, Другом, Богом любові! А тому, щоб пізнати Бога, люди мусять довідатись, в якій мірі в минулому їх неправдиво навчено в питаннях пекла й чистилища. Як вони мали б по справжньому любити і шанувати Бога несправедливості й ненависті – когось гіршого від себе, когось, хто знав, наперед передбачив і приготував для них тортури ще до того, як вони народились?
Люди мусять зрозуміти, що ті речі, яких вчили вірування темних віків, цілком відрізняються від представлених в Біблії, інакше вони ніколи не зможуть повернутися до Біблії, ані також не будуть ніколи в стані розпізнати її вчення у властивому світлі. Вони мусять навчитись, що гріх і смерть, смуток і утиск довкола нас є заплатою, або карою за непослух батька Адама. Мусять дізнатись, що Бог пропонує благословенство і піднесення у загальносвітових масштабах, як тепер прокляття. Мусять довідатись, що підставою цього діла стала смерть Ісуса, того справедливого, який помер за несправедливих. Мусять зрозуміти, що тепер Бог вибирає свій люд, який допоможе Відкупителю в справі піднесення і благословення Адама та його роду, і що кожен буде нести відповідальність і отримуватиме кари пропорційно до свого знання і добровільного непослуху, непоправні бунтівники будуть остаточно знищені в другій смерті – «немов звірина нерозумна» (2Пет.2:12).
«Я втратила мого Бога»
Нещодавно одна молода дівчина під час розмови сказала з великою стурбованістю: «Я боюсь, що втратила мого Бога». Як дитина релігійних батьків вона знаходилася під помічним впливом в своєму домі, але в школі зіткнулася з духом загального скептицизму, який замість відкинути Біблію, як це вчинив Інгерсол, Пейн та Вольтер, тільки насміхається над кожною згадкою про Боже об’явлення, вірою в Бога й пошаною для Його волі. Ми віримо, що ці вчителі є такі ж чесні, як Інгерсол, Пейн та Вольтер, також ми не можемо заперечити, що вони мають такі самі права до невіри, яких ми домагаємося для нашої віри. Та однак, з повною щирістю ми можемо сказати, що дуже шкодуємо, що багато вивчених людей в християнстві є недовірками, в тому сенсі, що не вірять в Біблію як Боже об’явлення.
Багато з них заперечують існування особового Бога, а все приписують якомусь великому Нічому, яким визначають бога – Природу. Чи може це здивувати в світлі факту, що ці науки поширені в університетах, у вищих школах, в теологічних семінаріях, в середніх школах, а до певної міри навіть в молодших класах? Нічого дивного, що тепер підростаюче покоління втратило свого Бога? Навіть якщо стверджувати, що краще згубити щось погане, аніж його залишити, ми мусимо мати відмінну від них думку. Мусимо стверджувати, що неправильне зрозуміння Бога можна усунути тільки через впровадження до сердець і розумів правдивого Бога, прекрасні прикмети якого – Справедливість, Мудрість, Любов і Сила займуть місце неправдивих переконань, погано зрозумілих і таких, що походять з темних віків.
Це найвідповідніший час, щоб батьки порозважали над існуючою ситуацією – тепер уже майже запізно. Зерно невіри, посіяне в розумі підростаючого покоління, при постійному підливанні – зростає. Всі, які люблять свої родини, всі, які в загальному люблять людей, повинні усвідомити факт, що світ, який втратив свого Бога, обов’язково буде світом нещасним. Філософія Платона з цією метою може якийсь час декому послужити, але напевно підійде загалу нашого роду. Світ без Бога вже незабаром буде означати світ анархії й боротьби. Ось до чого веде світська освіта.
Тільки не багато хто може знести освіту, що не визнає Бога, жодного Його об’явлення і жодної надії на майбутнє життя, яке буде залежати від теперішнього поступування. Ми не захищаємо пустопорожніх та зарозумілих фраз. Ми запрошуємо в кожному домі визнавати Бога до міри можливості і впливів, якими тішимося. Особлива відповідальність лежить на батьках. Особливо кожен батько, як голова родини, повинен визнавати Всемогутнього Творця і піддати свій дім під Його контроль – Бог на першому місці. Ми не мусимо переконувати посвячений Божий люд, яким привілеєм є молитва, яким благословенством для молодих членів родини є її вплив. Це один зі способів ставлення «Бога на перше місце». «На всіх дорогах твоїх знай Його» або як сказав Ісус Навин «а я та дім мій будемо служити Господові».
Золоте правило в домі
Отож, ввійдемо тепер до твого дому і зміряємо в ньому речі мірою Золотого Правила. Як чоловіки як ви трактуєте своїх жінок? Як жінки як ви трактуєте своїх чоловіків? Чи можете застосовувати Золоте Правило до своїх слів, поступків і взаємних вимог? А чи ваше поступування не є дріб’язкове і самолюбне і чи не використовуєте ви інших до границь їх витривалості?
Чи зі своїми дітьми поступаєте ви згідно з Золотим Правилом? Чи ви є ідеальними батьками згідно власного вищого взірця, який визначає, якими повинні бути ваші обов’язки стосовно дітей? Чи пам’ятаєте, що ви відповідальні за їх виховання – відповідальні настільки, наскільки дозволяють на це обставини, за їх оточення й щастя, навчання й загальне приготування до життя? А можливо ви байдужі на їх зацікавлення, може легковажите своїми обов’язками? Чи визнаєте, що ваші діти мають певні права і що ці права збільшуються, коли діти досягають зрілості? Може забуваєте про них і далі схильні трактувати їх як дітей, обмежуючи їх так, як в дитинстві, наповняючи їх характер гіркістю і не ущасливлюючи їх, так що вони відкидають цю несправедливість і вибухають сімейні сварки?
А ви, діти, чи піклуєтеся ви про своїх батьків, про їхнє добро, про їх бажання й щастя, так, як би прагнули, щоб ваші діти дбали про вас? Чи пам’ятаєте ви про їхню ніжність і стараєтесь зробити їх останні дні найщасливішими в їхньому житті? Чи поступаєте згідно з принципом Золотого Правила стосовно своїх батьків?
А яким є ваше відношення стосовно братів і сестер? Коли вони позичають ваші речі, не питаючи про згоду, чи поступаєте так само й тим самим постійно підтримуєте духа роздратування й незадоволення в родині? Чи провадите життя, оперте на Золотому Правилі справедливості і не робите нічого вашому брату чи сестрі та їх власності, чого не хотіли б, щоб робили вам чи вашій власності? Весь Господній люд має любити Господа і братів – так, навіть своїх ворогів. Однак тепер не прикриваймося любов’ю, а тільки застановімося, що означала б в нашім поступуванні проста справедливість Золотого Правила.
Як наше щоденне життя може залишатися в згоді з Золотим Правилом абсолютної справедливості, з цілковитим усуненням любові? Чи будучи працедавцем, ти трактуєш свого працівника в згоді з цим правилом і поступаєш в стосунку нього так, як би хотів, щоб він поступав у стосунку до тебе, якби ви помінялися ролями? А якщо ти працівник, то запитай себе: Чи я трактую мого працедавця і його підприємство так, як хотів би, щоб він трактував мене і моє підприємство, якби ми помінялися ролями? Чи трактуєш продавця в магазині з м’ясом, печивом, споживчими товарами, окуліста, фармацевта, заклади послуг, банки та кредитні товариства і т.п. так, як хотів би, щоб тебе трактовано, якби опинився на їхньому місці? Чи ти в стосунку до них шляхетний і не створюєш їм зайвих клопотів? Чи одразу їм платиш? Якщо ти продавець чи власник магазину, чи трактуєш своїх клієнтів так, як хотів би, щоб вони трактували тебе, якби ваші ролі були зворотні? Чи виставляєш перед ними лише чесна ціни? Чи продаєш їм по правильній вазі та і кількості? Чи властиво представляєш їм свої товари, як хотів би, щоб вони тобі їх представляли?
Чи є добрим сусідом? Чи дбаєш про те, щоб твої діти чи птиця не нищили город твого сусіда? Чи твій пес не буває занадто грізним, а його гавкання не будить всіх сусідів? Одним словом, чи справедливо трактуєш свого сусіда, згідно з принципами Золотого Правила, роблячи йому те, що хотів би, щоб тобі робили? (Мат.7:12). Той, хто є вірним в малих справах, буде вірним в великих. Той, хто практикує Золоте Правило постійно в своєму господарстві, буде напевно вірний у всьому, але вірність Золотому Правилу лише протягом одного дня ніколи не знайде Божого схвалення
T.P. ‘1989, 149-152
Теперішня Правда №46
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
Мою голову Ти намастив був оливою, моя чаша – то надмір пиття! — Пс. 23:5.
Повна чаша, яка переливається, має подвійне значення. Це є чаша радості й чаша смутку, і в обох випадках вона переливається. Той, хто хотів би брати участь в радості Господа, мусить також брати участь в Його чаші страждань. Ми мусимо страждати з Ним, якщо хочемо царювати з Ним. Теперішні страждання ми вважаємо негідними навіть порівняння з славою, яка об’явиться в нас, і тому ми можемо радіти в терпіннях, бо як терпіння будуть переливатись, то подібно і радість теж буде переливатись, і ми зможемо повторити за Апостолом: «Радійте… і знову кажу: радійте!». – R 3268
* * *
Голова Церкви, наш Господь Ісус Христос, був помазаний Святим Духом без міри, і це помазання спливало додолу по Тілі. Досвідчення, встановлені Богом для цього класу, були чашею, що переливалась, багатою на благословенства від Господа, що вимірювалися смутком і радістю. Але висота радості була більшою, ніж глибина смутку, і цього слід було сподіватися.
Співзвучні вірші: Пс. 45:8,9; 92:11; Іс. 61:1-3; Мат. 3:16; Дії 10:38; Ів. 14:16,17,26; 15:26; 16:7; 15:11; 16:20-24,33; 17:13; Дії 13:52; Рим. 14:17; 15:13; 2 Кор. 12:10; Євр. 10:34; Як. 1:2; 1 Пет. 4:13; 2 Кор. 1:8,9; 4:7-12,16-18; 6:4-10; 11:23-30; Євр. 12:6-9; 1 Пет. 5:9.
Пісні:
Вірші Зоріння: 26. Статті з Вартової Башти: R 5653
Питання: Які я мав досвідчення на минулому тижні, пов’язані з думкою цього вірша? Як були сприйняті? Що мені в них допомагало або перешкоджало? В чому був результат?
Отже, як ви прийняли були Христа Ісуса Господа, так і в Ньому ходіть, бувши вкорінені й збудовані на Ньому, та зміцнені в вірі, як вас навчено, збагачуючись у ній з подякою — Кол. 2:6,7.
Загальна думка вчителів фальшивих доктрин, які вважають, що утвердження в вірі не є потрібним ані доцільним, є наступна: бути так утвердженим означає бути фанатиком. Це є правдою у випадку особи нечесної в своїх стремліннях щодо прийняття і непохитної оборони того, що ніколи не було доказане ані здоровою логікою, ані авторитетом Біблії. Але той, хто в простоті віри, опираючись на авторитет Бога, приймає Його Слово, не є немудрим фанатиком. І такі, і лише такі, що так роблять, є утверджені в Правді. Різниця між утвердженим і непохитним християнином та фанатиком полягає в тому, що один утверджений в Правді, тоді як інший – в неправді. – R 3215
* * *
Ми приймаємо Ісуса Христа як Господа, піддаючи свою волю і приймаючи Його волю як нашу власну. Так має бути завжди. Ми вкорінені в Ньому, коли з Нього черпаємо заспокоєння наших потреб. Ми на Ньому збудовані, коли будуємо характер, подібний до Його характеру. Ми утверджені в вірі, згідно з Його Словом, коли непорушно в ньому залишаємось. І збагачуємось в вірі з подякою, коли з вдячністю зростаємо в ній.
Співзвучні вірші: Ів. 1:12; Фил. 1:27; 1 Сол. 4:1; Юди 3, 20; Еф. 2:20-22; 3:17; 4:1; Кол. 1:23; 3:17; Іс. 61:3; 1 Кор. 3:9,11; 1 Пет. 2:5; 2 Пет. 2:12; Дії 20:32; 2 Кор. 1:21.
Пісні:
Вірші Зоріння: 23. Статті з Вартової Башти: R 5557
Питання: Які я мав досвідчення на цьому тижні, пов’язані з думкою цих віршів? Як я їх сприйняв? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? Який був результат?
А оце та обітниця, яку Він Сам обіцяв нам: вічне життя — 1 Ів. 2:25.
Ми всі повинні розуміти, що теж маємо щось робити, аби дорогоцінні Божі обітниці здійснювались в нас. У зв’язку зі справами теперішнього життя Він обіцяв, що хліб і вода будуть нам забезпечені, але це не означає, що ми маємо занедбувати відповідні нагоди, щоб їх здобути. Він також обіцяв нам участь в майбутньому Царстві, але ми самі повинні зробити так, щоб наш поклик і вибір був певним. Бог є цілком здатний і завжди охочий виконати все зі Свого боку в кожній справі. Але Він покликав нас, щоб ми показали нашу віру в наших ділах, нашій співпраці з Ним усіма розумними способами. – R 3204
* * *
Вічне життя не є природною вродженою властивістю людини, але даром, даним Богом тим, характери котрих перебувають в гармонії з Його характером. Для вірних ця обітниця є певна, підтверджена присягою Єгови. Якщо ми вірні, то наша віра може з непохитною певністю очікувати виконання Божих обітниць. Чи ж така обітниця не має нас надихати до лояльності щодо Бога?
Співзвучні вірші: Пс. 21:5; 133:3; Дан. 12:3; Мат. 19:29; Лук. 20:36; Ів. 3:14-17; 4:14; 5:24,25,29,39; 6:27,40,47,50-58,68; 10:10,28; 12:50; 17:2,3; Дії 13:46,48; Рим. 2:7; 5:21; 6:22,23; 1 Кор. 15:53,54; 2 Кор. 5:1.
Пісні:
Вірші Зоріння: 251. Статті з Вартової Башти: R 5608
Питання: Як цей вірш вплинув на мене на цьому тижні? Чому? З якими результатами?
І горе мені, коли я не звіщаю Євангелії! — 1 Кор. 9:16.
Ми повинні завжди бути готовими розповісти іншим найкращі новини, які знаємо. Співчуття до стогнучого створіння в його різних життєвих труднощах повинно привести нас до того, щоб ми завертали увагу на Господні обітниці щодо наступаючого Царства і благословенств, які будуть доступні всім народам землі. Хто щоденно не проповідує таким чином при будь-якій відповідній нагоді, той дає доказ, що йому або бракує знання чи віри в об’явлені речі, або не робить цього з причини самолюбства, яке Господь не може похвалити. Перебування в такому стані остаточно позбавить його участі в Царстві. – R 3204
* * *
Під Євангелією розуміється добра новина про спасіння в Ісусі і через Ісуса. Найвищий привілей, який може отримати людина, це – надання їй функції вісника Євангелії. Ті, котрі сповнені духом цього становища, дуже засмучуються в своєму серці, коли не можуть виконати своєї місії. Виконання цієї функції так глибоко укорінене в їх характері, що позбавлення їх привілею звіщання Євангелії робить їхні серця нещасними.
Співзвучні вірші: Пс. 40:9,10; Екл. 11:6; Мар. 8:38; 2 Тим. 1:8; Єр. 1:17; 20:7,9; 23:29; Ам. 3:8; 7:15; Ів. 18:37; Дії 4:20; 9:6,15; 26:16-20; 1 Кор. 1:18; 15:58; 2:4; 15:2; Кол. 1:5,6; 4:17; Рим. 1:14-16; 1 Сол. 1:5; 2 Тим. 4:2; Євр. 4:12.
Пісні:
Вірші Зоріння: 138. Статті з Вартової Башти: R 5893
Питання: Чи я проповідував Євангелію на цьому тижні? Як ? Чому? Що мені в цьому допомагало чи перешкоджало? Які були результати?
Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі — Рим. 8:14.
Отже, Дух є тим провідником, завдяки якому ми можемо пізнати наше справжнє становище, і не лише на початку бігу, але й при його кінці. Якщо ми є проваджені Духом Божим, – якщо це той напрямок, у якому ми прямуємо, якщо це те, чого ми шукаємо, – тоді ми є синами Божими. Він визнає і підтримує всіх, які приходять до Нього через Христа, які надіються на заслугу Господа Ісуса і які надалі перебувають в такому стані серця. – R 3200
* * *
В цьому вірші під Духом Божим розуміється Божа вдача в Його дітях. Його вдача поєднує в собі мудрість, справедливість, любов і силу в досконалій гармонії. Ті, чиї мотиви, думки, слова і вчинки є побуджені і підтримувані цією вдачею, мають Божу печатку, яка свідчить, що вони належать Йому. Через те вони мають, можливо, найсильніше свідоцтво Божого синівства. О, яка ж за знатна та родина, знаком і печаттю якої є Божий характер!
Співзвучні вірші: Вих. 33:13,14; Чис. 9:15-23; 2 Хр. 5:13,14; Пс. 5:9; 23:2,3; 25:5,9; 32:8; 143:10; Пр. 8:20,21; Іс. 48:17; Ів. 16:13; 1 Кор. 3:16; 6:19; Гал. 4:6.
Пісні:
Вірші Зоріння: 113. Статті з Вартової Башти: R 5582
Питання: Чи я маю свідоцтво Духа про яке говорить цей вірш? Як воно проявлялося? Які були результати?
Коли духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити — Рим. 8:13.
Умови, на яких ми можуть тривати наші відносини з Господом і зберігатися надію участі в славі воскресіння, полягають, як це виразно зазначено, в умертвленні тілесних вчинків, стримуванні тілесних нахилів – умертвленні, розпинанні та вживанні їх в службі для Господа і Його справи. Таке умертвлення вчинків тіла, така боротьба проти слабостей тіла, є тим, про що Апостол в іншому місці говорить як про «війну», коли каже нам, що тіло воює проти духа, а дух проти тіла, тому що вони супротивні і будуть опонентами аж до кінця життя. Якщо, однак, дух є охочий і бореться в міру своїх можливостей проти слабостей тіла, то Господь зарахує таку боротьбу як повну перемогу через заслугу Відкупителя.
– R 3200
* * *
Під духом мається на увазі нове серце, розум і воля, а під тілом – людська натура. Під вчинками тіла маються на увазі самолюбні, світові, облудні і грішні нахили та їх вчинки. Вчинки тіла умертвляються особливо двома способами: через витіснення їх протилежними їм добрими якостями і вчинками і через обмежування вчинків тіла тими добрими якостями і вчинками, які не є їм протилежні. Хто так поступає – осягне життя.
Співзвучні вірші: Гал. 4:6; 5:16,17,22,25; 6:8; Еф. 3:16; Кол. 3:10; 1 Пет. 2:21; 3:4; Рим. 6:6-23; 8:11; 1 Кор. 3:16; 6:19; Еф. 4:22-32; Кол. 3:5-9; Повтор. 30:6; Єз. 18:21; 33:15,16; Зах. 4:6; Мат. 16:25; 19:12, 16, 21; Лук. 18:29,30; Ів. 12:25.
Пісні:
Вірші Зоріння: 144. Статті з Вартової Башти: R 5805
Питання: Які я мав досвідчення на цьому тижні, пов’язані з думкою даного вірша? Який ужиток я зробив з цих досвідчень? Якими були результати?
Бо Бог бачить не те, що бачить людина: чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце — 1 Сам. 16:7.
Якщо ми випустили з уваги той факт, що Бог дивиться на нас з точки зору волі, і якщо дійшли до того, що оцінюємо себе (і що Бог нас оцінює) за тілом, то напевно ми в такій же мірі впадемо в темноту, замішання та знеохочення. Але з іншого боку не забуваймо, що дух або воля вважається живою по причині її праведності, гармонії з Богом. Тому ніколи не будьмо недбалими щодо нашої волі чи намірів, які керують нашою поведінкою в житті, але пам’ятаймо, що кожна недбалість буде означати пропорційну втрату духовного життя. Для нас завжди є можливим правильне бажання, бо лише абсолютно лояльна воля може бути прийнята Богом в Христі. – R 3200
* * *
Критерій судження багато свідчить про характер особи, яка ним керується. Поверховість і помилковість, як риси характеру пересічної людини, проявляються в її судженні на підставі зовнішнього вигляду. Характер Єгови об’являється в Його способі судження. Замість оцінювати на підставі зовнішнього вигляду, Він проникає в суть справи і базує Свою оцінку на тому, що є дійсним, а не на тому, що тільки здається. Всі речі є оголені і відкриті перед Його всевидючим оком. Наскільки це можливо, ми повинні судити, опираючись не на тому, що здається, а на дійсності.
Співзвучні вірші: Повтор. 10:17; 2 Хр. 19:7; Йов 34:19; 37:24; Мат. 22:16; Ів. 7:24; Дії 10:34,35; Рим. 2:16; 2 Кор. 10:7; Гал. 2:6; Еф. 6:8,9; Кол. 3:25; Як. 2:1-6.
Пісні: 93, 64, 114, 27, 36, 40, 51 / 101, 126, 53.
Вірші Зоріння: 139. Статті з Вартової Башти: R 5652
Питання: Чи я на цьому тижні судив по вигляду чи згідно дійсності? Чому? Як? З якими результатами?
А страва тверда – для дорослих, що мають чуття, привчені звичкою розрізняти добро й зло — Євр. 5:14.
Ті, які мають правдиву і щиру віру в Бога, охоче довіряють Його словам. Ці підставові засади вчення повинні бути вже раніше в них утверджені. Будована ними будівля з золота, срібла і дорогоцінного каміння повинна вже бути в більшій мірі зведена, а пов’язана з нею праця повинна постійно просуватись вперед. Коли вони лояльні і вірні Богу, тоді вони здатні відрізнити правду від неправди. Ми повинні знати, у що ми віримо і чому так віримо, а тоді відважно і без компромісу це проповідувати, бо «коли сурма звук невиразний дає, – хто до бою готуватись буде?». – R 3199
* * *
Як буквальні діти не мають фізичних органів, достатньо сильних, аби перетравлювати тверду їжу, так і духовні діти не мають достатньо сильних органів, здатних засвоювати тверду духовну їжу. Треба бути добре розвиненим у Христі, щоб властиво правильно найглибші правди, а такий розвиток можна осягнути тільки через безперервне тренування розумових, моральних і релігійних здібностей в духовному значенні. Як фізичні, так і духовні м’язи зміцнюються через тренування.
Співзвучні вірші: Єр. 15:16; Єз. 3:3; Ам. 8:11-13; Рим. 16:19; 1 Кор. 2:6-16; 13:11; 14:20; 1 Пет. 2:2; Пс. 119:99; 131:2; Еф. 3:5; 4:13-15; Кол. 3:16; 2 Тим. 3:15-17; Євр. 6:1; 2 Пет. 3:16-18; Як. 1:18-25.
Пісні:
Вірші Зоріння: 8. Статті з Вартової Башти: R 5688
Питання: Як досвідчення минулого тижня підтвердили цей вірш? Яке добро з того вийшло?
Та й усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі, – будуть переслідувані — 2 Тим. 3:12.
Слід сподіватися опозиції, і вона, без сумніву, буде тривати аж до закінчення нашого бігу в смерті. Терпеливо змиритися з цією опозицією означає пожертвувати своїми власними природними бажаннями щодо дружби та різних приємностей теперішнього життя, зносити труднощі як добрі воїни для справи Правди і переборювати перешкоди (в якому б вигляді вони не прийшли), прикладаючи наші зусилля, щоб чинити Божу волю і працю, пов’язану з просуванням інтересів Його Царства. Дійсне тривання в Господній службі – це, в першу чергу, постійне й уважне досліджування Божого Плану; по-друге, присвоювання його духа; а це веде, по-третє, до палкої ревності в реалізації цього плану, а також до активності в цій службі відповідно до наших здібностей, незалежно від ціни або жертви, якої це від нас вимагало б. – R 3199
* * *
Ті, що живуть у Христі Ісусі – це посвячені. Посвячення робить їх жертвувателями для праведності в світі, в якому перевага надається беззаконню, а невигоди – праведності. Посвячені не можуть інакше поводитись, як тільки переносити переслідування від тих, чиє самолюбство супротивне вчинкам посвячених. Отже всі вірні будуть переслідувані.
Співзвучні вірші: Бут. 49:23; Йов 12:4,5; Пс. 11:2; 37:32; 38:21; 44:16-19, 23; Пр. 29:10, 27; Іс. 29:20, 21; 51:12,13; 59:15; Єр. 20:8; Мат. 5:10-12,44; 10:16-18,21-23, 28; 24:8-10; Лук. 6:22,23; Ів. 15:18,19; 16:1,2; Дії 28:22; Рим. 8:17,35-37; 1 Кор. 4:9-13.
Пісні:
Вірші Зоріння: 121. Статті з Вартової Башти: R 5116
Питання: Чи побожне життя було для мене причиною переслідувань на цьому тижні? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? Як я це переносив? Які були результати?
Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити — Мат. 20:28.
Якщо ми посвятились Господу, тоді кожна жертва з наших слушних прав та інтересів на нашу власну користь як християн, або на користь чоловіка чи дітей, батька чи матері, сусідів чи друзів, братів у Христі, розцінюється Господом як зроблена для Нього; та якби ці самі послуги були зроблені з інших мотивів, – ким-небудь невиправданим і непосвяченим Господу, або зроблені лише для користі тих осіб, а не як жертва для Господа, – то такі речі не будуть нам, як посвяченим, зараховані як жертви.
– R 3265
* * *
Як чудово, що Син Людський, видатний нащадок Адама, прийшов не для того, щоб служили Йому, але щоб послужити іншим. Наскільки ж Син Людський перевершив людину Адама, бо Адам служив собі і зруйнував надію цілого людства, тоді як Ісус, служачи іншим, довершив спасіння для цілого людства. Він перевершив першого Адама настільки, наскільки безкорисливість є вищою від самолюбства. Тому Він є для нас прикладом, і якщо ми будемо Його наслідувати, то будемо надаватись до Царства.
Співзвучні вірші: 2 Кор. 8:9; Мат. 1:21; 4:23; 5:17; 9:13; 15:24; 18:11-14; 20:25-27; Мар. 1:38; Лук. 1:78; 4:18; 22:27; Ів. 4:34; 10:10; 13:4-17; 18:37; Дії 10:38; Гал. 5:13; Євр. 2:9,14,15,18.
Пісні: 112, 13, 20, 67, 93, 86, 116 / 63, 70, 76.
Вірші Зоріння: 163. Статті з Вартової Башти: R 5375
Питання: Яке значення мав для мене цей вірш минулого тижня? Як я його застосовував? Чому? Які були результати?
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: