Кожен із нас нехай догоджає ближньому на добро для збудування — Рим. 15:2.
Уроком для кожного Господнього учня є те, що особливим завданням його уряду, його покликання і призову в теперішній час є самопожертва… Однією з форм служби, яка часто не є розпізнана Господніми учнями, є нагода зректися наших власних доріг і планів, наших методів чи вигод, і для справи миру прийняти на їх місце плани або вигоди інших, якщо йдеться про особисті вигоди, коли віримо, що Господь хотів би, щоб та справа була розв’язана в той чи інший спосіб. В інтересах миру ми можемо посвятити свої вигоди на користь інших, якщо бачимо, що з цього можна одержати певне добро. – R 5555
* * *
З контексту ми бачимо, що Святий Павло бачив в цьому ближньому співучня Господа Ісуса, а в інших – ближніх в меншому значенні. Не лише обов’язком, але й привілеєм учнів Христа є самозречення, щоб подобатися іншим, не їхньому тілу, але їхнім новим серцям, розумам і волі. Це має служити їх добру, щоб вони могли будуватися в вірі, надії й любові.
Співзвучні вірші: Мат. 8:19-22; 10:37-39; 13:44-46; 16:24,25; 19:12,21; Лук. 14:26-33; 21:2-4; Ів. 12:25; Дії 20:22-24; 21:13; Рим. 14:1-15:5; 1 Кор. 6:12; 8: 10-13; 9:12-27; 10:23,24; Фил. 2:4; 3:7-11; 1 Пет. 2:11-16; 4:1,2; Юди 20,21.
Пісні:
Вірші Зоріння: 165. Статті з Вартової Башти: R 5412
Питання: Чи я зрікався себе для блага братів на цьому тижні? Як? Чому? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? З якими результатами?
Сьогоднішня манна
30 КвітняАле ви – вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої, щоб звіщати чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого — 1 Пет. 2:9.
Справжньою метою нашого поклику до цього світла є те, щоб ми дозволили йому світити. Якщо ми не дозволимо йому світити, то ми не гідні його, і тоді цей скарб буде забраний, а ми залишимось у темноті. Якщо ми дійсно одержали це світло і посвятили себе вповні для Бога, то запитаймо кожен сам себе: Що я зробив, аби показати чесноти Того, Хто покликав мене з темноти? Чи я йду з цим посланництвом до моїх ближніх, близьких і далеких?
Чи я дійсно можу твердити, що:
Для Ісуса, для Ісуса,
Все життя своє віддам,
Мої думки, слова і чини,
Дні мої всі і години. – R 3199
* * *
Божий люд був вибраний з-поміж людського роду, щоб міг стати учасником Його Царства, народом, відлученим від інших і посвяченим Господу, виключною власністю Господа. До такого призначення, до такого великого привілею цей люд є покликаний, аби принести Богові честь, проголошуючи словом і ділом Його мудрість, справедливість, любов і силу. Це є нашим покликанням, тож представляймо Божі прикмети іншим нашим навчанням і прикладом!
Співзвучні вірші: Вих. 19:5,6; Повтор. 7:6; 10:15; Дан. 7:18, 22,27; Іс. 61:6; 66:21; Зах. 6:12,13; 1 Пет. 1:2; 2:5; Еф. 1:4,5; Мат. 5:16; Ів. 15:8; Тит. 2:14; Дії 20:28; Рим. 8:23-25; Об. 1:6; 5:10; 20:6; Ів. 17:9.
Пісні:
Вірші Зоріння: 38. Статті з Вартової Башти:
R 5460
Питання: Як цей вірш впливав на мене минулого тижня? В яких обставинах? З яким результатом?
VK
Facebook
Google+
LiveJournal