17 квітня

А помазання, яке прийняли ви від Нього, – воно в вас залишається — 1 Ів. 2:27.

Благословення і сила Господа супроводили в якийсь спосіб помазання Давида, – хоча як саме, ми не можемо зрозуміти, – даючи йому здібність зростати в знанні і т.п., при­стосовуючи і приготовляючи його до обов’язків уряду, на який він був пома­заний. Чи у зв’язку з цим ми не можемо розглядати помазання, яке сплинуло на Церкву від часу прийняття її Господом, як прообраз цього? Помазання Церкви не було фізичним помазанням; благосло­венства, які вона отримала, не були дочасними, бо члени Церкви зростали в ласці, знанні й лю­бові як Нові Створіння, і як такі в майбутньо­му, в першому воскресінні, вони будуть вдосконалені і зійдуть на престол разом з нашим Господом і Учителем, своїм Головою. – R 3225

* * *

Старожитні ніколи не розуміли, що Пома­занець буде складатися з певного числа осіб. Однак ця таємниця була вияснена Церкві Євангельського ві­ку, а вірним є запевнене становище в цьому помазаному гроні. Святе серце і розум, сплоджені при посвя­ті, були завдатком їх спадщини, незмінним гарантом вірності Бога щодо вірних.

Співзвучні вірші: Пс. 18:51; 20:7; 23:5; 45:8; Євр. 1:9; Пс. 89:21-24; Іс. 11:2,3; 61:1-3; Дан. 9:24; Мат. 3:16,17; Дії 4:27; 10:38; 2 Кор. 1:21; 1 Ів. 2:20, 27; 1 Кор. 12:12,13; 15:23.

Пісні:

Вірші Зоріння: 42. Статті з Вартової Башти: R 5549

Питання: Що цей вірш означав для мене на цьому тижні? Як? З якими результатами?