Воскресіння з мертвих

ВОСКРЕСІННЯ З МЕРТВИХ

«СИНУ ЛЮДСЬКОМУ ТРЕБА БУТИ ВИДАНОМУ ДО РУК ГРІШНИХ ЛЮДЕЙ, І РОЗПʼЯТОМУ БУТИ, І ВОСКРЕСНУТИ ТРЕТЬОГО ДНЯ» (Лук. 24:7).

Історія часто буває неласкавою до героїв минулих віків. Поперемінні хвилі симпатії і оцінки широкого загалу схиляють до різкого переосмислення репутації видатних людей.

Але ім’я, служіння та смерть Ісуса ясно донесені до нас через століття. Всі люті нападки критиків не були і не є в змозі послабити ані сили Його життя, ані драми Його смерті.

Так само не може бути затьмарена головна подія в історії – воскресіння. Оскільки розуми і серця християн по цілому світу роздумують про Спасителя, ми приєднуємося до них у прославленні цієї дивовижної перемоги над загальносвітовим прокляттям.

Користі, які виникають з воскресіння Христа для віруючих і тих, які ще повірять, є незліченні. Беручи це під особливу увагу, ми представляємо в цьому виданні дуже ранню проповідь нашого першого Видавця, Пастора Пола С.Л. Джонсона, в якому він описує благословення, що виникають з воскресіння Спасителя. Нехай це збудує наших читачів.

Видання THE FORT WAYNE DAILY NEWS

ПРОПОВІДЬ ПРО ВОСКРЕСІННЯ

СИЛЬНА ПРОПОВІДЬ, ВИГОЛОШЕНА ВЧОРА ПРОПОВІДНИКОМ ПОЛОМ ДЖОНСОНОМ З КОЛУМБУС, ОГАЙО.

Вчора після обіду, в Електрон Хол, Пастор Пол Джонсон з Колумбус, Огайо, виголосив промову під назвою «Воскресіння» на основі 1 Кор. 15:21-23. Подаємо зміст його проповіді:

Ця тема пригадує християнам науку про воскресіння з мертвих. За винятком викупу жодна інша тема не займає у Святому Письмі більше уваги, ніж воскресіння. Тим не менше, жодна інша доктрина не є так вражаюче погано зрозумілою, але це ж фундаментальна наука для християнського життя! Всі надії на майбутнє життя ґрунтуються на ній. Оскільки Біблія звертає на неї особливу увагу, то ми повинні визнати її важливість і пізнати науки нашого Небесного Отця, які до неї відносяться. Однак ця тема є настільки широкою, що ми не намагаємося обговорити всі її аспекти, але обмежимо наш виклад до поданого віршу.

ТРИ ГОЛОВНІ ДУМКИ

Уважний аналіз Святого Письма подає три головні думки щодо воскресіння: його передумови, суть і види воскресіння.

Коли Бог створив Адама, Він знав, що людина згрішить. Створінню, досконалому в своїй істоті, була дана вільна воля, аби воно обрало дорогу, яка йому пасує. Адам зловжив своєю свободою. Однак це не стримало нашого Отця від подальшої праці, оскільки Він знав про це раніше. Навіть тоді Він забезпечив викуп за людський рід – Божого Агнця. Бог передбачив, що досвід зі злом буде найбільш ефективним уроком для людського роду, і що після засвоєння цього уроку людський рід буде привернений до гармонії зі справедливістю в такій мірі, в якій цього не було б досягнуто.

СМЕРТЬ – КАРА ЗА ГРІХ

Після створення Адам не був поставлений на пробу до вічного життя, але до життя досконалого, яке тривало б так довго, як довго він був би слухняний мудрим постановам свого Творця. Непослух мав бути покараний смертю, а не вічними муками.

В даному проклятті немає жодного натяку на такі муки. Карою була тільки смерть. В Посланні до Рим. 6:23 Апостол Павло повторює думку про первісне прокляття, яке спало на людський рід, і робить це знову в 1 Кор. 15:56. Те саме читаємо в пророцтві Єзекіїля 18:4-20. Адам, жива душа, був засуджений на смерть і помер того ж дня, коли виявив свій непослух, бо ж «в Бога один день немов тисяча років» (2 Пет. 3:8), а Адамові було 930 років, коли той помер. Коли Адам був вигнаний з Едему, вирок смерті вже був на ньому. Всі його діти народилися вже тоді, коли він був в тому стані, успадкувавши таким чином прокляття. Саме так смерть перейшла на все людство. В Адамі людський рід був на пробі і в Адамі він упав через непослух. Смерть Адама настала природнім шляхом. Після відлучення від життєдайних дерев Едему його досконале життя стало недосконалим і врешті-решт вичерпалося. Людський рід, народжений в той час, вимушено потрапив в умови вмирання і триває в них надалі. Кожен має в собі зерно смерті, успадковане від Адама. Тому, щоб настало воскресіння, мусить наступити смерть. Ця смерть була стягнена на людський рід через непослух першої людини (Рим. 5:12-19).

ВИКУП ЗА ВСІХ

В другій частині 1 Кор. 15:21, 22 ми знаходимо наступну річ, яка підкреслює воскресіння: викуп, даний Христом. Остаточно весь людський рід буде під наслідками Його діла так само, як він є під наслідками гріха. Ісус помер за наші гріхи, заплатив за наші переступи і представив Отцю жертву, яка розтопить гору гріха. Його славна заслуга у властивому часі охопить весь людський рід.

Воскресіння Ісуса доводить, що воскресіння людського роду є можливим. Якби Він залишився в смерті, не було б жодної надії для людства. Але наш Отець прийняв Його жертву викупу і пробудив Сина зі смерті, і тим самим довів, що Його смерть становить ублагання за гріхи. Людський рід у властивому часі скористається з Його діла.

Багато людей не може зрозуміти чому людський рід був підданий карі смерті. Невіруючі визнають Божу силу, але заперечують Його справедливість, мудрість і любов в дозволенні гріха, страждань і смерті, які торкаються людства. Вони кажуть, якщо Бог дозволяє на [недосконале] середовище, хвороби, гріх і смерть, щоб знищити людський рід і віддати його на вічні муки по причині переступу Адама, то Він несправедливий. Ми мусимо визнати слушність їх тверджень.

Якщо вічні муки є карою за гріх, стягнений на людський рід через Адама, то ми не в стані виправдати характер Бога. Ми б не змогли його також захищати, якби після допущення на людський рід стану смерті, без його провини, Він не дав би людству можливості вийти з цього стану.

БОГ ВІДСТОЮЄ СВІЙ ХАРАКТЕР

Відвернімося від неправдивих поглядів людей і подивімося, чи Боже Слово не відстоює Його чудового характеру, представляючи гармонію Його прикмет справедливості, мудрості і любові. Ціллю Бога було створити досконалий людський рід, наділений вільною волею, щоб він міг вибрати добро або зло. Людство мусить продемонструвати, що назавжди обере добро і уникатиме зла. Як Бог міг поважати вільну діяльність людини, однак допровадити її до вічного життя? Це була проблема, що постала перед нашим Небесним Отцем. Він передбачив, що для того, аби привести людський рід до досконалості, є необхідним піддати його досвіду зі злом, і лише пізніше досвіду з добром, а потім, при завершенні цих його досвідів, застосувати індивідуальну пробу. Тоді людство, згідно з правилом, що обпечена дитина боїться вогню, назавжди обрало б послух Божим законам. Отже людський рід переживає на собі гріх, після чого настане досвід зі справедливістю, а потім він буде виставлений на пробу до вічного життя.

В посланні до Римлян 11:32 Павло говорить нам, що Бог піддав усіх досвіду з гріхом, «замкнув Бог усіх у непослух». Бог піддав усіх гріху, щоб пізніше вони змогли досвідчити милосердя. В посланні до Римлян 8:20, 21 Павло говорить, що людський рід був підданий марноті, щоб потім став визволений в чудовій свободі Божого Сина. Людство не опинилося під прокляттям добровільно. Воно навіть не було про це поінформоване, бо лише Адам мав таку можливість. Бог, поступаючи так, мав свою ціль – спасіння з гріха і неволі смерті через Христа і Церкву, вірну громадку вибраних під час Віку Євангелії. Ісус і Церква мають бути спасителями людського роду.

ДОЗВОЛЕННЯ ЗЛА

Чому Бог обрав цей план? Чому Він дозволив, щоб гріх однієї особи зробив так багато? Наш Небесний Отець передбачив, що завдяки цьому плану більше осіб могли б спастися, аніж в будь-який інший спосіб. Його ціллю було спасіння якомога більшого числа людей. Ці спасенні мусять бути випробувані щодо лояльності серця. Ті, які доведуть вірність, будуть жити навіки, ті ж, які виявляться невірними, помруть знову – другою смертю.

ЛЮБОВ І СПРАВЕДЛИВІСТЬ РЕАБІЛІТОВАНІ

Чи справедливо, що багато терпить за гріх одного? Не засуджуй цей план поспішно. Коли ми його зрозуміємо, то побачимо, як ніколи раніше, Божу любов. Бог міг би створити весь людський рід досконалим, як зробив з Адамом, і міг би всіх одразу поставити на випробування, але через таку діяльність, як Він це зробив, Він показав велику мудрість, хоча Його діло здається дивним для багатьох. Якби Бог створив досконалий рід, поставивши відразу усіх людей на випробування, то який був би результат? З причини нестачі досвіду з гріхом, правдоподібно, всі поступили б так само, як Адам. Тому, оскільки особистий гріх веде до особистої відповідальності, кожен грішник потребував би особистого спасителя.

Якби п’ятдесят мільярдів згрішили, тоді потрібно було б п’ятдесят мільярдів спасителів. Але Божий план заощадив багато непотрібних страждань. Один досконалий чоловік згрішив, що принесло смерть його ненародженому потомству. Один досконалий чоловік відкупив його і таким чином врятував усіх. Бог був як мудрим, так і справедливим, коли поставив людство в умови гріха і засудив в Адамі, який його представляв; пізніше воно має бути врятоване Ісусом, заміною Адама. Божий закон справедливості позбавив життя Адама. Викуп Ісуса (antilutron – в грецький мові означає відповідну ціну, 1 Тим. 2:6) викупив увесь людський рід з прокляття Адама (Рим. 5:12-19).

Діло Ісуса цілком компенсувало гріх Адама. Жертва Ісуса нейтралізувала кару, яка була стягнена на людський рід Адамом. Таким чином те, що є передумовами науки про воскресіння, виявляє чотири великі прикмети Бога, – справедливість, мудрість, силу і любов, – які захищають Його чудовий характер.

КАРОЮ ЗА ГРІХ НЕ Є ВІЧНІ МУКИ

Заплата за гріх смерть (Рим. 6:23). Якби карою були вічні муки, тілесні чи розумові, то Ісус зараз терпів би ці муки, але Святе Письмо виразно навчає, що Ісус помер і воскрес знову. Ця диявольська наука про вічні муки розбивається на кавалки об скелю науки про викуп за всіх. Та наука демонів веде до того, що люди стають невірні і зневажають характер нашого Бога, а в думаючих вона викликає відразу. Щоб навчати цьому перекручується образна мова, притчі і образи, щоб вони означали щось інше, а не те, що було задумано.

ПРОБУДЖЕННЯ І ВОСКРЕСІННЯ

Як щодо передумов воскресіння в розумах Божих дітей є багато незрозуміння і замішання, так подібно є по відношенню до природи цього великого чуда. Запитай християн, що означає воскресіння з мертвих, і вони тобі дадуть відповідь: „Пробудження зі смерті”. Як приклад вони наведуть Лазаря, доньку Яїра, сина вдови з Наїн і три пробудження, згадані у Старому Заповіті. Це не було воскресіння померлих. Якби це було так, то Біблія суперечила б сама собі, оскільки в Діях 26:22,23 Павло говорить, що Христос був першим, Хто воскрес з мертвих, а інші вірші підтверджують це свідоцтво.

Якщо Христос був першим, то шість зацитованих вище прикладів не могли бути випадками воскресіння з мертвих. Це були лише пробудження . Воскресіння з мертвих означає підняття до досконалості.

Цих шість осіб були лише пробуджені до того самого недосконалого стану, в якому вони померли. Їм лише була привернена свідомість. Але наш Господь встав в досконалому стані. Його воскресіння з мертвих було справжнім. Воскресіння з мертвих є повною протилежністю упадку. Грецьке анастасіс є словом, яке було перекладене як воскресіння з мертвих. Воно походить з грецького слова аністемі, «я встаю», «я підіймаюся». Адам став причиною гріхопадіння людини, а Ісус приносить повторне піднесення, воскресіння.

Єв. Луки 20:27-38 подає, що садукеї мали намір збити науку про воскресіння померлих за допомогою певної проблеми, яку вони представили Ісусу. Однак наш Господь усунув їхній аргумент з такою легкістю, з якою господині вимітають павутиння. Його відповідь, записана у 34-36 віршах, подає думку, що та частина, яка хоче отримати воскресіння з мертвих, мусить отримати визнання, що вона є достойна. Всі будуть пробуджені зі смерті (Ів. 5:28,29). Однаково усі п’яниці, вбивці, злочинці і т.д., які гідні Божого гніву, як і добрі люди – всі вони отримають пробудження зі смерті, однак не завдяки своїй заслузі.

Ісус сказав, що для того, щоб воскреснути з мертвих, необхідні заслуги. Тому це очевидно, що злочинці не досягнуть воскресіння з мертвих одразу, хоча будуть пробуджені. Ті, які воскреснуть, будуть дітьми воскресіння, будуть як ангели – безгрішні, досконалі Божі діти. Чи злочинець після пробудження зі смерті є Божою дитиною? Ні. Він є дитиною диявола (Ів. 8:44). Тому ті, які досягнуть воскресіння, мусять пройти пробу, яку Бог визнає, як показано в Посланні до Євреїв 11:39, 40. В Діях 24:15 Павло виражає надію на воскресіння як праведних, так і неправедних. Він говорить, що його надія стосується також Ізраїлю, який прагнув її осягнути. Якби неправедні переживали вічні муки, то подивімося, чого бажав Павло. З Послання до Римлян 9:3 ми дізнаємося, що він і далі був засмучений тим, що Ізраїль відкинув Христа. Така людина не бажала б нікому мук, а його ревна любов до свого народу була причиною того, що він чекав з тугою на його спасіння – підняття до досконалості. Тому Павло не мав «надії», що вони вийдуть (з гробів) на вічні муки.

Єв. Ів 6:39 не має іншої обітниці, окрім пробудження зі смерті. Думка Спасителя в цьому вірші є одним із заохочень – підняття людства з упадку.

Єв. Івана 6:40 показує, що Ісус пробудить тих, які ввірували в Нього. Чудова обітниця!

Єв. Івана 6:44 не вказує на жодну потіху, якби малося на увазі лише пробудження. Коли ці слова є повністю зрозумілі, вони означають підняття до досконалості.

Єв. Ів. 6:54 навчає, що ми не зрозуміємо цієї науки, якщо будемо розуміти його лише як пробудження. Тут воскресіння з мертвих є нагородою за виконання умов.

ЩО ОЗНАЧАЄ ВОСКРЕСІННЯ З МЕРТВИХ?

Багато християн не лише не розуміють науки про воскресіння з мертвих, але також не зауважують, чим є пробудження. Різні віровчення говорять про воскресіння тіла, але Святе Письмо навчає про воскресіння істоти. Середньовічне визначення воскресіння подає, що кожне тіло, яке зазнало смерті, – м’язи, кості і кров, – повстане знову. Сучасна наука доводить неможливість виконання такого твердження. Святе Письмо заявляє, що померлі встануть. В 1 Кор. 15:35 Павло ставить питання: «Як мертві воскреснуть?» Його відповідь наступна: зерно, яке було посіяне, мусить спочатку померти, щоб могло видати рослину. Після того, як новий паросток дає своє насіння, ми маємо оригінальне життя в тілі, подібному до того, що померло – подібному, але не такому самому. Так само відбувається у воскресінні померлих.

Здоровий розум вчить, що з гробу не може вийти те саме тіло. Подамо ілюстрацію: канібал з’їдає іншу людину і присвоює тіло з’їденого. То чиє з них тіло воскресло б? Чи Бог взяв би частину з одного тіла, щоб заповнити ним тіло іншого?

ВСТАНУТЬ ДВІ ГРУПИ

Далі у своєму висновку Павло показує різницю між двома воскреслими тілами – земним і духовним. Ми раді, що наш Отець дасть нам кращі тіла, аніж ті, які ми маємо тепер*.

В заголовному вірші Павло згадує про два роди воскресіння: «Первісток Христос, потім ті, що Христові, під час Його приходу [присутності]». Зверни увагу, що 23 вірш немає жодного дієслова. Щоб підібрати відсутнє слово, ми повинні розглянути 22 вірш, в якому знайдемо його у виразі «всі оживуть». Зверни також увагу на те, що це дієслово стоїть у майбутньому часі. Адже Павло написав ці слова через 25 або й більше років після воскресіння Ісуса. В 19 вірші йде мова про Ісуса, але у 22 вірші йдеться про більшого Христа – правдивого Голову й Тіло. Слово Христос походить з грецького слова помазаний. Ісус був помазаний Святим Духом, що походив від Бога (Дії 10:38; Іс. 61:1). Та чи Ісус був єдиним помазаним? Ні. В День П’ятидесятниці три тисячі осіб одержали Святого Духа. Пізніше Корнилій та його домочадці також були помазані. В 1 Кор. 12:12 Павло показує, що Христос (помазаний) є тілом, що складається з багатьох членів. В 1 Кор. 12:27 він каже, що Церква є тілом Христа. В Кол. 1:24 він заявляє, що страждання Христа мають бути доповнені пізніше. Ісус є Головою Христа. Ця помазана громада є більшим Христом. В 99 зі 100 біблійних віршів слово Христос відноситься лише до Ісуса, а в сотому випадку воно охоплює також Церкву. Страждання більшого Христа ще не завершились*. Кожен член тіла іде слідами Ісуса.

* Ці слова були написані, коли на землі ще жили члени Малої Черідки.

ПЕРШЕ ВОСКРЕСІННЯ

Наш Господь не є Сам тим первістком з 23 віршу, але в нього включені 144 000 членів – вибране Тіло Христа. Дивись Об. 14:1-5; Як. 1:18; Рим. 8:17. Ці первістки мають участь в «першому воскресінні» (Об. 20:6). Ісус розпочав це воскресіння. Його Тіло є тією видатною частиною Авраамового насіння (Гал. 3:16,29). Саме тому ми кажемо, що цей вірш відноситься до Церкви, а не до Ісуса, Який воскрес багато років перед тим, як Павло написав ці слова. Це перше воскресіння є їх воскресінням з Ісусом. Вони не повстали в своєму тілі з крові та костей, але в Божественній природі (2 Пет. 1:4). Ця прекрасна нагорода для тих, які страждали з Христом, варта того, аби зректися планів на майбутнє, репутації – а навіть самого життя.

ДРУГЕ ВОСКРЕСІННЯ

Друге воскресіння також згадується в нашому вірші. Якби в резерві не було жодного милосердя, і якби тільки вибрані були спасенні, то друге воскресіння не було б потрібне. Дослідження 1 Кор. 15:23 в гр. мові показує, що цей вірш не був перекладений дослівно. Слово парусія перекладене тут на «прихід», тоді як це слово означає присутність. Жоден грецький вчений сьогодні не ризикував би своєю репутацією, перекладаючи це слово як прихід. Але перекладачі версії Короля Якова не зрозуміли Божого Плану, отже переклали згідно з середньовічними уявленнями. Інші частини Біблії вчать, що наш Господь разом з Церквою буде царювати 1000 років, під час яких настане друге воскресіння.

Ми пам’ятаємо, анастасіс (грецький відповідник слова воскресіння) завжди означає встати знову. Єв. Івана 5:28, 29 згадує про два воскресіння: до життя (через раптове пробудження до досконалості) та про воскресіння на суд, а не на осуд. Слово, перекладене на «суд» – це крізіс. Це слово всім добре знане. Ілюструючи це, ми бачимо, що криза (крізіс) є поворотним моментом під час гарячки, після якої пацієнт або повертається до здоров’я або помирає. Згідно зі Святим Письмом ті, які чинять зло, підуть на пробу до життя, як це показано в Іс. 26:9. Цей вірш виразно пов’язаний з майбутнім, бо світ ще не навчився праведності.

БЕЗБОЖНІ БУДУТЬ ПОКАРАНІ

Ми не вчимо, що безбожні уникнуть кари. Тоді як Слово Боже не навчає про вічні муки ні для кого, воно, однак, ясно показує, що всякий гріх мусить бути спокутуваний. Всі, які чинять зло, будуть відповідно покарані. Грішники отримають «удари», відповідну кару. Вічні муки не є відповідною карою. Ті, які чинять зло, прийдуть на суд, під час якого будуть виправлені ударами, поки не реформуються або не виявлять, що не надаються до життя.

Днем Суду, згідно зі Святим Письмом, є Тисячоліття. Цей день прийде на світ «несподівано» (Лук. 21:34; 1 Сол. 5:2; 2 Пет. 3:10). Тисячоліття не буде потрібне після суду і після Тисячоліття не буде потрібен суд. Все вже буде розглянуте. На доказ цього, так День Суду як і Тисячоліття є показані у Святому Письмі в словах Петра (2 Пет. 3:7,8) як одне і те саме. Всі благословення, які виникають зі смерті Ісуса, людство отримає під час Тисячоліття. Це його судний день.

З 1 Кор. 6:2 ми довідуємося, що святі будуть судити «світ». В Об. 1:6 Церква названа «царями». Таким чином вони і судять і панують. В 2 Тим. 4:1 і в Мат. 19:28 виступають ці самі думки.

ДЕНЬ СУДУ БЛАГОСЛОВИТЬ ЛЮДСТВО

Цей день суду принесе великі благословення людському роду. Земля буде наповнена пізнанням Господа. Пустиня зацвіте як троянда. Тоді відбудеться гостина зі «страв ситих», і смерть буде поглинена перемогою (Іс. 25:6-9). Усі пізнають Господа (Єр. 31:34). Очі сліпих відкриються (Іс. 35:5,6). Божою метою під час Віку Євангелії є вибрати люд для ймення Свого (Дії 15:4-17). Ці люди складають Церкву Христову, Його Наречену.

Послання до Гал. 3:8 містить біблійне визначення Євангелії. Зауваж, Павло говорить, що Бог проголошував Євангелію спочатку Аврааму, кажучи: «благословляться в тобі всі народи». В цьому визначенні Євангелії не має жодної згадки про демонів, полум’я і вила. Бог каже, що Угода Авраама (Бут. 12:3) – це Євангелія. Під час Віку Євангелії вибирається насіння Авраама (Гал. 3:16,29). Після його вибору настане благословення.

В Єзек. 37:1-14 ми маємо пророцтво про воскресіння Ізраїлю, а Єзек. 16:55-62 вказує, що всі народи, включаючи Содом і Гоморру, будуть звільнені з неволі смерті.

Таким чином характер Бога буде повністю оборонений і буде виявлена велика мудрість, справедливість, сила і любов. Земля буде залюднена досконалим родом, а гріх зникне назавжди. Люди, яких Бог створив, будуть Його прославляти і будуть слухняні Його справедливому закону.

Даний матеріал з’явився у виданні The Fort Wane Daily News в понеділок, 5 вересня 1904 р. Він був додатково відкоригований для публікації в цьому виданні Біблійного Прапора.

BS №756, ʼ99, 17; SB №145, ʼ2000, 18

Біблійний Прапор № 10