Два Спасіння

                                                        ДВА СПАСІННЯ

«Він ублагання за наші гріхи, і не тільки за наші, але й за гріхи всього світу» (1 Ів. 2:2). «Бо на це ми й працюємо і зносимо ганьбу, що надію кладемо на Бога Живого, Який усім людям Спаситель, найбільше ж для вірних» (1 Тим. 4:10).

    СВЯТЕ ПИСЬМО говорить про два спасіння через Ісуса Христа, повністю різні та окремі. Загально кажучи, Божий План пояснює про два класи – клас небесний і клас земний; клас вибраних і клас невибраних; про Ісуса й Церкву як вибраний клас і, якщо брати в загальному, про людський рід як клас невибраних. Неможливо ясно зрозуміти Святе Письмо без зрозуміння різниці між цими двома класами. Про різницю між ними ми можемо говорити як про основний урок біблійного знання (2 Тим. 2:15) і, звичайно, пам’ятати про неї, щоб можна було зрозуміти різні деталі, подані у Святому Письмі.

Біблія з багатьох точок зору протиставляє класи вибраних і невибраних, кілька з яких ми подаємо тут: Кожен клас має своє відповідне покликання: один – виборче, яке є обмежене (Мат. 20:16; Рим. 8:28-30; 1 Кор. 1:26-29; 2 Пет. 1:10), інший – з вільної ласки, яке є загальним (Пс. 50:1,2; Іс. 45:22,23; Лук. 2:10; Ів. 12:32,33; Рим. 5:18,19; Фил. 2:9-11; 1 Тим. 2:4; 4:10; 1 Ів. 2:2; Об. 22:17). Ці класи мають дві дороги, по яких можуть подорожувати: «вузьку дорогу» і «святу дорогу» (Мат. 7:14; Іс. 35:8). Вони мають два види умов: один – дуже важкі (Бут. 3:15; 1 Пет. 5:8,9; Мат. 5:10-12; 24:7,11,12,24; Дії 14:22; 2 Тим. 3:12; Ів. 16:33), інший – легші (Єз. 36:35; Пс. 72:7,8,12-14; Іс. 11:9; 25:8; 26:9; 35:10; 60:14; 62:11; Рим. 8:21). Кожному класу належать різні обітниці: одному – небесні (Мат. 5:3,10-12; Ів. 14:2,3; 1 Кор. 15:49; 2 Кор. 5:1,2; 2 Тим. 4:18; Євр. 10:32-34; 1 Пет. 1:3,4), іншому – земні (Пс. 37:3,9,11,22,29; Прип. 2:21; Іс. 60:21; Єз. 37:25; Амос 9:14,15). Їх вічними домами будуть два різні помешкання: одного – нові небеса, іншого – нова земля (Іс. 65:17; 66:22; 2 Пет. 3:13; Об. 21:1). Повернення Христа має дві мети: перша – спасіння Церкви (Іс. 35:4; 1 Сол. 4:15-17; Ів. 14:2,3), а друга – спасіння слухняних з людського роду (Іс. 35:8-10; Дії 3:19-21; 15:16,17). Є два воскресіння з мертвих: одне – праведних, а інше – неправедних. Вірші з Лук. 20:34-37 і 1 Кор. 15:40 вказують на рід тих воскресінь, а Ів. 5:28,29 та Дії 24:15 це підтверджують. Кожен клас отримає відповідну природу як нагороду за вірність: один – духовну природу (2 Пет. 1:4; 1 Ів. 3:2), а інший – людську (1 Кор. 15:45-48; Іс. 60:21; 65:17-25).

Отже ці два класи і їх спасіння відрізняються з багатьох точок зору. Обидва спасіння, якщо йдеться про час, також відрізняються: «Велике спасіння.. проповідувалося спочатку від Господа» (Євр. 2:3; 2 Тим. 1:10), в Його першому приході; воно почало стосуватися Його Церкви від П’ятидесятниці і повністю закінчується під час Його другого приходу, при закінченні цього віку. Це друге спасіння не було застосоване ані перед першим приходом нашого Господа, ані в віці Євангелії; однак воно буде застосоване до цілого людства, за винятком Церкви, в Тисячолітті, під час тисячі років панування Христа і Церкви (Об. 5:9,10; 20:4,6), особливою ціллю яких є благословення світу і піднесення його з гріха і умов смерті.

Ці два спасіння є виразно відмінні, якщо дивитись на рід, як також на план дій. Спасіння Церкви у віці Євангелії (від П’ятидесятниці) не лише означає визволення від гріха і умов смерті до вічного життя, але також вказує на те, що вічне життя буде на небесному, духовному рівні, не на земному, людському рівні існування. Як говорить про це Апостол Петро, що спадщина воскреслої Церкви є «нетлінна й непорочна та нев’януча, захована в небі для вас, що ви бережені силою Божою через віру на спасіння» (1 Пет. 1:3-5). Також наш Господь сказав, що у воскресінні Його Церква, Його Наречена, засяде разом з Ним на престолі по правиці Бога (Мат. 22:44; 25:31; Ів. 14:3; Об. 3:21). Члени Його Церкви є «учасниками божественної природи», «подібні до Нього», бо «побачать Його таким, як Він є» (2 Пет. 1:4; 1 Ів. 3:2).

Умови, які будуть супроводжувати спасіння Церкви, є цілком відмінні від тих, які відносяться до світу. Церква, покликана зі світу під час віку Євангелії через Боже запрошення до терпіння з Христом в земному житті, буде потім – у віці Тисячоліття – панувати з Христом, приймаючи участь в Його посередницькому Царстві задля благословення, піднесення і спасіння світу. Не надаремно наш Господь і Апостоли, представляючи поклик Церкви в теперішньому віці, особливо підкреслювали, і то досить часто, необхідність участі всіх тих, які б хотіли мати частку в тому спасінні разом з Відкупителем в Його жертвуванні себе, в «Його смерті», щоб в результаті цього приймати участь у «Його воскресінні» і Його пануванні в славі. Послухаймо наступних слів: «Будь вірний до смерти, і Я тобі дам вінця життя» і «переможцеві сісти Я дам на Моєму престолі зо Мною» (Об. 2:10; 3:21).

Спасіння світу, яке наступить потім, у віці Тисячоліття, буде повністю відрізнятися від теперішнього. Воно не включатиме зміни природи з земної на духовну. Воно буде означати звільнення від гріха, вмирання і смерті до земної досконалості першої людини, на образ і подобу Творця, з усіма благословенствами, необхідними для її добробуту. Людина в результаті непослуху щодо Бога втратила досконалість в Едемі, в якому жила. Бог так влаштував, щоб заслуга слухняної жертви нашого Господа аж до смерті, коли остаточно буде застосована за людство, повністю зняла з нього вирок смерті.

Але це ще не все. Бог обіцяв, що та сама жертва за гріх запечатує Нову Угоду між Ним і людським родом. Тоді одразу розпочнуться благословення введеної в життя Нової Угоди. З того часу Відкупитель буде великим Посередником Нової Угоди. Ціле людство опиниться в той час повністю під Його наглядом і адміністрацією з метою благословення, виховання в справедливості і діставання його з умов гріха і смерті – щораз вище, вище і вище до того всього, що було втрачене в Едемі. Таким був перший задум великого Творця. Над усім тим буде працювати великий Відкупитель. Все це було забезпечене через Його смерть, завершену на Голгофі (Євр. 7:22).

ЧАСИ ПРОХОЛОДИ І ВІДНОВЛЕННЯ (РЕСТИТУЦІЇ)

Святий Петро, вказуючи на ті чудові часи благословенств для світу, називає їх «часами відсвіження» і «часом відновлення». Він говорить, що всі святі пророки описували благословення того часу відновлення, реституції – тисячі років, Тисячоліття (Дії 3:19-21, див. KJV). Коли очі нашого розуміння вже раз стали відкриті, ми зауважили, що Божі свідоцтва, які описують чудові благословення, що мають наступити, коли земля видасть свій плід, цілком підтверджують слова Апостола. Тоді «Втрачений Рай» стане «Відновленим Раєм», а Бог свій земний підніжок вчинить прекрасним. Тоді благословення Господа буде щедре і воно не буде поєднане зі смутком. Заб’ють також струмки в пустині, а пуща і степ радітимуть (Іс. 35:1,6,7).

Однак найпрекраснішою буде зміна, яка звершиться в людстві. Господь обіцяє привернути людям «чисті вуста [послання]» (Соф. 3:8,9) замість суперечних віровчень язичництва і церковництва. Бог обіцяє, що сатана буде зв’язаний на ці тисячу років, щоб не зводив вже більше народів. Він також обіцяє, що тоді очі всіх сліпих прозріють, а всі вуха глухих відкриються (Іс. 35:5; 2 Кор. 4:4). «І більше не будуть навчати вони один одного, і брат свого брата, говорячи: «Пізнайте Господа!» Бо всі будуть знати Мене, від малого їхнього й аж до великого їхнього, – каже Господь, – бо їхню провину прощу, і не буду вже згадувати їм гріха!» (Єр. 31:34).

ЗЕМЛЯ В «МАЙБУТНІХ ВІКАХ»

Привернення людині панування над землею наступить лише при закінченні Віку Тисячоліття (Мат. 25:34). Воно буде вічне, так як і її життя буде вічне. Земля буде доведена до досконалості, яку неможливо описати. «Щоб у наступних віках показати безмірне багатство благодаті Своєї в добрості до нас у Христі Ісусі» (Еф. 2:7). «Слава Господня наповнить увесь оцей Край» (Чис. 14:21). «І Господні викуплені вернуться та до Сіону зі співом увійдуть, і радість довічна на їхній голові! Веселість та радість осягнуть вони, а журба та зідхання втечуть!» (Іс. 35:10). Праведним з-поміж людської родини буде даний спадок цієї землі назавжди (Прип. 2:21,22). Земля, яку вони успадкують, буде так змінена, що стане раєм. Ці зміни на землі стануться під час Тисячоліття, при кінці якого ціла земля буде в такому стані, в якому був Едемський сад, коли був першим домом людської родини.

Нам дуже важко уявити собі, якою буде досконала земля. Якщо ми уявимо собі поєднання найпрекраснішої декорації, найпрекраснішого народного садівництва та найбільш вишуканого і піднесеного рівня краси в суспільному житті, в місці проживання і в парку, яке ми будь-коли бачили – ми будемо мати лише слабеньку уяву про те, як буде виглядати земля в майбутніх віках. Розмаїття смаку виявлятиметься в багатстві краси, гармонії і користі, які постійно будуть тішити око, відсвіжувати розум і давати щедрі врожаї для задоволення людських потреб.

Тоді буде точно знане все, що стосується обробки ґрунту, а численні винаходи принесуть людині зручності. Заспокоєння її потреб через приязну землю буде вимагати лише стільки фізичного зусилля, скільки буде потрібно, щоб дати їй можливість фізичного тренування, необхідного для утримання тіла в здоров’ї (Єз. 34:27; 36:29,30). За один сезон на тому самому клаптику поля буде дозрівати багато плодів. Зникне суворість теперішніх зим, як і докучлива спека літа, хоча на землі назавжди залишиться цикл весни, літа, осені і зими (Бут. 8:22). Клімат землі стане ідеальний для здоров’я, доброго самопочуття і комфорту.

На землі не буде ніяких бур’янів, ніякої тернини, жодних будяків, ані нічого, що псувало б землю; розум людини знаходитиме вічне задоволення з різних плодів, квітів та інших продуктів, які з великою щедрістю буде родити земля для її користі, зручності і задоволення. Будинки будуть взірцями зручності, краси, комфорту і користі.

Винаходи тих часів будуть настільки дивовижними, що праця в будинку, в господарстві, в саду, на фабриці і т.п. буде займати невелику частину часу людини. Постійний зріст винаходів, щораз краще опрацьованих і більш складних, зменшить працю і таким чином дасть людській родині більше часу на дослідження, відпочинок, розваги і приємності. Ця земля справді стане раєм, в якому кожна добра річ буде гармонізована в досконалості, а кожна недобра річ буде усунена. Навіть тваринний світ буде в тому часі досконало підданий людині (Іс. 11:6-9; 35:1,2,5,6; 65:17-25). Людина настільки, наскільки буде того потребувати, матиме досконалий контроль над законами природи.

Суспільна організація майбутніх віків нам не об’явлена, але це факт, що згідно Біблії всі на землі будуть царями (Об. 21:24), так як Адам на початку був царем землі; про це свідчить також той факт, що рівність, яка виникає з того, що всі будуть царями, в поєднанні з поняттям про зручності, здається, приводить до висновку, що правдоподібно уряд буде мати соціалістичний, демократичний характер, тобто деякі представники людського роду будуть вибиратися іншими для виконання таких урядових функцій, які будуть необхідні для утримання порядку і поступу серед людства. Більше над це ми не можемо нічого сказати на тему суспільної організації тих часів. Однак ми знаємо, що вона буде безгрішною, бо буде основана на принципах мудрості, справедливості, любові і сили, як говорить нам св. Петро – на новій землі буде пробувати праведність (2 Пет. 3:13, УБТ).

ДОСКОНАЛІСТЬ ЛЮДСТВА ПІСЛЯ ТИСЯЧОЛІТТЯ

Саме людство буде досконалим – досконалим у всіх своїх можливостях і досконалим в характері. Тому, серед іншого, буде панувати фізична досконалість. Людські тіла не будуть вже мучитися і знищуватися тисячами хвороб, які тепер нищать наш організм. Життєвість буде постійно щедро наповняти нерви і кров. Кожного буде характеризувати енергія, сила і міць. Всі будуть мати надійне здоров’я, надзвичайну чутливість, радість і силу, що могла б позмагатися з силою Самсона. Загальними будуть краса фігури і симетрія форми, яка буде характеризувати кожну людську істоту. В самій людині, в землі, повітрі, кліматі, харчуванні і т.п., не буде нічого, що вело б до недосконалості, як це є тепер. Знання людини зробить її здібною користатися на землі усім, що буде потрібне для утримання фізичної та кожної іншої досконалості.

Людина буде тоді досконала розумово. Її вічній радості буде служити надійна пам’ять, всеосяжні здібності спостереження та точного, логічного і безпомилкового розуміння. Уява буде живою і добре опанованою. Стан розуму людини і наслідки його діяльності буде характеризувати почуття гумору, краси і піднесеності. В кожному буде переважати красномовство і ораторство.

Винахідницькі здібності людини в мільйони разів перевищуватимуть здібності Едісона. Глибина її думки зробить так, що Аристотель чи Платон будуть здаватися дітьми. Шекспір буде здаватися новачком в порівнянні з літературними здібностями людини в області поезії. Натомість в області прози чудові твори Маколея будуть виглядати аматорськими. В порівнянні з досягненнями досконалого людства в області музики, Бах і Бетховен будуть здаватися початківцями з цього погляду. Художники і скульптори, такі як Фідій, Пракситель, Мікеланджело чи Рафаель, виявляться звичайними дебютантами в порівнянні з художниками і скульпторами майбутніх віків, коли всі будуть мати досконалі здібності.

Тоді буде лише одна мова, бо, як нам відомо, існування різних мов є частиною прокляття (Бут. 11:1-9), якого вже більше не буде (Об. 22:3); але ця одна мова, якою б вона не була, буде багата на лексику, гнучкою у використанні, здатною виразити найбільш тонкі відтінки думки і почуттів. З інтелектуальної точки зору все довкола людини буде вираженням найвищого і найчистішого смаку, послуг і комфорту, не буде нічого непривабливого. Людський розум тих часів буде досліджувати галузі знання і науки, в яких ми – в нашій найбільш живій уяві – не можемо сформулювати жодного відповідного погляду.

Людина буде досконала також з моральної точки зору. Тоді між людьми не буде жодної ненависті, гніву, лукавства, сварливості, злих підозр, пихи, хвалькуватості, лінивства, боягузтва, лицемірства, жадібності, здирства, п’янства, нечистості, байдужості, невірності, ворожості, впертості, крайності, незадоволення, смутку, упередженості, непокори, непослуху, невихованості, сваволі, немилосердя і т.п. Замість того у всій своїй красі, подиві і привабливості будуть сяяти протилежні їм ласки. Кожне людське серце буде променіти спокоєм, радістю, дружбою, люб’язністю і любов’ю. Кожне око буде просвітлене любов’ю, всі вуста будуть опромінені усмішками, всі обличчя будуть виражати зичливість і благородство. Всі тони голосу, всі вирази обличчя, всі жести рук та інших частин тіла подібно будуть розповідати про це радісне почуття – любов до ближнього, як до самого себе, що назавжди вписана в серця всіх людей.

Яким чудовим буде світ, в якому тоді житиме людство, і кожна людина буде любити кожну людину, всі будуть милими, ввічливими, делікатними і корисними для інших; всі будуть довіряти однин одному, шанувати і поважати інших! Безперечно, у цьому всьому – у взаємних відносинах людини зі своїм ближнім – фонтан радості і миру буде вічно бити оживляючими водами, радуючи серця всіх, хто буде оглядати цей світ, хто буде приймати участь в його благословенствах.

Людина буде досконала релігійно. Взаємні відносини між Богом і людиною більше не будуть знищені невірою і розпачем, імпульсивністю і нетерпимістю, безбожністю, ідолопоклонством, браком поваги і безкорисливої (несамолюбної) любові. Кожне серце буде жертовником, який буде скеровувати до Бога найсолодші пахощі прикмет характеру. Бог буде найвищою насолодою людини. Найбільшим привілеєм і радістю людини буде єдність і духовна спільність з Ним. Небеса усмішками благословенств виявлять своє задоволення таким святим поступуванням людства; зі щораз більшим і повнішим задоволенням вони будуть взаємно відбивати духа єдності для всякої радості і щастя людини. Вже більше не буде страху перед Богом, але честь для Нього наповнить кожне серце. Вічна пісня слави, як святі пахощі, буде вічно здійматись до неба, і буде люб’язно прийнята перед троном Бога. Яким чудовим буде цей світ! В цілому святому Царстві не буде ніякого зіпсуття, жодної шкоди, жодної загрози, жодної небезпеки для будь-кого. Поєднання всього, що добре, що буде приносити щастя і пожиток, буде характеризувати кожне розпорядження, кожну дію і кожну ціль (Іс. 65:25). Не дивно, що воно назване бажанням усіх народів (Ог. 2:7, Куліша).

BS №686, ’93,33; SB №83, ’95,1