День Суду (Е 17)

ДЕНЬ СУДУ

  Сьомою головною ціллю Тисячоліття і повернення нашого Господа, як подано в першому розділі (17 тому), є випробування цілого людського роду, щоб виявити, гідні чи негідні вони отримати вічне життя, та прийняти в кожному випадку остаточне рішення. В цьому розділі ми дамо багато додаткових деталей на цю тему.

Сучасний конфесійний погляд на цей великий День Суду може бути виражений так: в кінці часів, в товаристві ангелів і померлих святих, в супроводі природних катаклізмів, завдяки яким повідкриваються гроби, а Всесвіт буде знищений, Христос прийде в Своєму другому приході, ідучи на буквальній хмарі, об’являючись фізичному зору всім народам у сяючому тілі. Згідно цієї теорії, Він буде сурмити в сурму так голосно, щоб Його було чути по всій землі, пробуджуючи 20 млрд. померлих. Він розділить їх на два класи: один клас поставить по правій стороні, а інший – по лівій, і відправить усіх їх (за винятком відносно небагатьох, які будуть жити в тому часі), щоб вони знову повернулися до того самого місця, з якого прийшли – меншість до місця вічного блаженства, а більшість – на вічні муки. Згідно цієї теорії, усього цього потрібно сподіватися під час одного дня тривалістю дванадцять або двадцять чотири години. Такий погляд є, м’яко кажучи, дуже примітивним. Наприклад, з причини сферичної форми Землі, яким чином ті, які будуть жити на відстані тисяч кілометрів, чи на полюсах, чи на протилежних сторонах, могли б побачити самого Христа чи буквальну хмару, на якій Він буцімто має прийти? Яким чином взагалі можна побачити Христа буквальним зором і жити (1 Тим. 6:16)? Оскільки під час останньої війни вибух артилерії, який не було чути далі, ніж на вісімдесят кілометрів, розривав барабанні перетинки у вухах людей, які знаходилися поблизу, то якою ж голосною мусила би бути та сурма, щоб її було чути по всій землі, і щоб при цьому не полопали барабанні перетинки у вухах тих, які б знаходились на відстані до 19 000 кілометрів або й більше від того місця?

Більше того, якщо, як вчить ця теорія, кожен є безпомилково засуджений в момент смерті, то для чого знову судити величезну більшість людей, якщо немає можливості відмінити попереднє рішення? Яким чином період двадцяти чотирьох годин міг би бути достатнім для реалізації величезного діла знищення Всесвіту, щоб пробудити всіх мертвих, зібрати живих, які живуть на відстані від кількасот до 20 000 кілометрів, перед троном, вислухати усну історію про їхні вчинки, проаналізувати суть і якість тих вчинків, розділити 20 млрд. людей на дві групи, – одну по правиці, а другу по лівиці, – і після того відіслати величезну більшість з них на вічні муки, а малу меншість – на вічне блаженство? Якщо ми дослідимо все це в світлі Біблії, розуму і фактів, то, безумовно, прийдемо до висновку, що в цій теорії, так загально визнаній, так вражаюче ілюстрованій в мистецтві і так велично представленій в музиці і поезії, мусить бути щось принципово невідповідним. Більше того, не погоджуючись з правильними принципами інтерпретації, ця теорія основується на буквальному поясненні притч, як про овець і козлів, або символів, таких як в Об’явленні і т.п. Однак, ймовірно найгіршим злом цієї теорії є обмежене значення, яке вона надає слову суд по відношенню до виду праці, яка буде характеризувати цей день. Згідно такого погляду, День Суду означає день винесення вироку або, як деякі це називають, день остаточного суду, натомість як біблійне, так і світське використання цього слова більше схиляється до ширшого значення слова суд, ніж тільки винесення вироку. Це правда, що під кінець процесу суду настане винесення вироку. Однак, винесенню вироку будуть передувати інші аспекти цього процесу.

РІЗНІ ЗНАЧЕННЯ СЛОВА СУД

Навіть в поточній мові ми вживаємо слово суд в ширшому значенні, аніж вирок. Ми використовуємо його щодо мудрості, знання, наприклад, коли хочемо комусь сказати, щоб він поступав згідно з відповіднім знанням і здоровим глуздом, ми кажемо: «сам розсуди». Також, коли ми хочемо випробувати коня на швидкість, силу чи витривалість, чи коли тестуємо якийсь метал з точки зору його чистоти, ми віддаємо його «на суд*» експерту для прийняття рішення, висновку щодо нього, в залежності від того, якою буде ця проба. Слово суд ми також часто вживаємо в значенні картання когось через карання; наприклад, ми говоримо про Божий суд над народами, коли на них приходить кара. Отже, повертаючись до Біблії, ми переконуємося, що вона вживає слово суд в різних значеннях стосовно Дня Суду.

* в українській мові говориться «віддати на розсуд»

Єврейське дієслово, яке зазвичай вживається в Старому Заповіті при обговоренні Дня Суду, що містить думку про судження, це shaphat, від якого походить іменник mishpat – суд. Відповідне грецьке дієслово, яке використовується в Новому Заповіті в цьому значенні, це krino – я суджу, від якого походять два іменники (krisis і krima), які вживаються для позначення праці, пов’язаної з Судним Днем. Ми стверджуємо, що єврейське дієслово shaphat та грецьке дієслово krino мають чотири значення: (1) вчити, проводити інструктаж, навчати; (2) випробовувати характер щодо можливості отримати вічне життя; (3) карати з метою направи; та (4) виносити вирок. Єврейський іменник mishpat та грецький іменник krisis мають ті самі чотири значення в іменниковій формі; натомість, грецьке дієслово krima містить тільки значення вироку. Коротко дослідимо деякі вірші, в яких є ці слова, на основі чого ми з легкістю побачимо правдивість цих визначень.

СУД ЯК НАВЧАННЯ

(1) Ми покажемо, що shaphat, mishpat, krino i krisis мають перше з чотирьох щойно представлених значень – вчити, проводити інструктаж, навчати або наука, інструкція, повчання. «Суди [mishpatim – множина від mishpat] Господні – правда: всі вони – справедливі; Дорожчі від золота найщирішого і солодші від меду й патоки найсолодшої [«Яке то солодке слово Твоє для мого піднебіння, солодше від меду воно моїм устам!» (Пс. 118:103). Коли б ми розуміли суди з цього віршу в значенні вироку, і потім зрозуміли цей вирок як вічні муки, то чи були б вони солодкі?], А й твого слугу вони навчили [наука Господа остерігає нас від гріха і його наслідків (Пс. 118:11)], в їх зберіганні – велика нагорода» (Пс. 18:10-12, Хом.). Цей уривок дуже виразно доводить, що одним зі значень суду є навчання. Також зрозумілим в цій темі є Пс. 24:8,9 (UBT): «Господь добрий і правий. Через це покладе закон тим, що грішать в дорозі. Він попровадить лагідних в суді, [паралелізм наступного речення показує, яким є значення слів «попровадити лагідних в суді»] навчить лагідних свої дороги». Подібний доказ дає Пс. 105:3 (UBT; порівняй також усі наступні тексти з даним перекладом – п.п.): «Блаженні ті, що бережуть суд»[«блаженні ж і ті, хто слухає Божого Слова і його береже» (Лук. 11:28). Однак, якби тут суд означав вирок, а вирок був би засудженням на вічні муки, то, безперечно, вони б берегли його, але яким чином вони були б блаженні через нього?]. «Господь (…) наповнив Сіон [Церкву] правосуддям та правдою» (Іс. 33:5). Також бачимо це в Іс. 56:1,2: «Бережіть правосуддя й чиніть справедливість [практикуйте правду і праведність] (…) Блаженна людина, що робить таке» (Лук. 11:28). В Іс. 42:1-4 ми знаходимо чудовий опис повчання Месією людей наступними словами: «Оце Отрок Мій, що Я підпираю Його, Мій Обранець, що Його полюбила душа Моя. Я злив Свого Духа на Нього, і Він правосуддя [науку, правду] народам подасть. Він не буде кричати, і кликати не буде, і на вулицях чути не дасть Свого голосу. Він очеретини надломленої не доломить, і ґнота тліючого не погасить [таким лагідним буде спосіб Його навчання і допомоги], буде суд [науку] видавати за правдою. Не втомиться Він, і не знеможеться, поки присуду [правдивої науки] не покладе [переможно встановить] на землі». Порівняй це з Мат. 12:18-20. В Єзек. 22:2 можна зауважити, наскільки виразно слово судити означає навчати: «А ти, сину людський (…) чи судитимеш ти місто крови? І завідом [навчи його, звісти йому] його про всі гидоти його».

Одним з найкращих способів зрозуміти значення слів є звернення уваги на слова, з якими вони порівнюються і з якими вони є в контрасті. Іс. 59:4, 8-11, 13-15 дає нам чудовий приклад цього щодо термінів судити і суд: «Немає нікого, хто б кликав на суд, і нікого нема, хто судився б [shaphat; дослівно – навчав] поправді, [але навпаки] кожен надію кладе на марноту й говорить неправду (…) Дороги спокою [правда є дорогою спокою – Прип. 3:17] не знають, і правосуддя [доктринальної правди] немає на їхніх стежках [не знають дороги миру, тому що їм бракує правосуддя (правди). Замість простих стежок правди], вони покрутили собі свої стежки [збочили]  і кожен, хто нею ступає, не знає спокою. Тому [для контрасту, який є наслідком оман, яким вони навчали] віддалилося право [суд; доктринальна правда] від нас, і не сягає до нас справедливість! Чекаємо світла [правди], та ось [для контрасту] темнота [мішанина правди й неправди], чекаємо сяйва [ясної правди] та й у темнощах [в неправді] ходимо [для контрасту]! Ми мацаємо, мов невидющі, за стіну, навпомацки ходимо, мов ті безокі; спотикаємося ми опівдні, немов би смерком [а все з причини відсутності суду, доктринальної науки]… Ми зраджували й говорили неправду [навчали неправді] на Господа… видумували з свого серця слова неправдиві. І [внаслідок цього] правосуддя [правда] назад відступилося [збочила]… бо на майдані спіткнулася істина». Як сильно порівняння і контрасти цього фрагменту доводять, що судити означає передусім навчати, а суд передусім означає навчання, правда.

Це саме показує грецький Новий Заповіт стосовно krisis – cуду, та krino – я суджу. Для кожного з них ми наведемо один текст для прикладу. «Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що даєте десятину із м’яти, і ганусу й кмину [найменше з насіння], але найважливіше в Законі [Божому Слові] покинули: суд [krisis – доктринальну правду], милосердя [відповідне ставлення до ближнього] та віру [відповідне ставлення до Бога; іншими словами, вони занедбали вчення і практикування головного в Божому Слові]; це [важливе] треба робити, і того [давання десятини з менш важливого] не кидати» (Мат. 23:23). З контрасту, який наш Господь тут робить між доктриною (судом) і практикуванням (милосердям і вірою), ми легко можемо зауважити, що krisis серед іншого означає доктринальне навчання. Кол. 2:15, 17 це уривок, який доводить, що krino означає я навчаю: «Тож, хай ніхто вас не судить [krino; не навчає вас, ніби вас зобов’язують приписи Мойсея] за їжу, чи за питво, чи за чергове свято, чи за новомісяччя, чи за суботи, бо це тінь [добрих речей] майбутнього».

Що  виявив наш розгляд дотепер? Безперечно, він показав наступне: що перше значення слів, які вживаються для опису доктринальних речей в суді Господа, це інструктувати, навчати правди, повчати. Отже першим ділом Господа в День Суду, коли Він судитиме людей, буде навчання їх правди (Ів. 17:17; Об. 20:12).

 СУД ТАКОЖ ОЗНАЧАЄ ВИПРОБОВУВАТИ

(2) Однак, слова пов’язані з процесом суду мають і друге значення, тобто випробовувати. Згідно зі Святим Письмом, такі випробування означають перевірку характеру через проби. Як подає Святе Письмо, ці проби треба прийняти, щоб бути придатним до вічного життя (Як. 1:2-4, 12; 1 Пет. 1:7). Тому крім отримання доктринального навчання в День Суду, коли кожна біблійна книга буде відкрита для очей розуміння цілого світу (Об. 20: 12), люди отримають можливість довести в пробах, чи вони гідні, чи негідні вічного життя. Звернімо увагу на деякі вірші, які вказують на те, що процес суду охоплює випробування характеру з метою приготування вірних до вічного життя та об’явлення невірних як таких, що заслуговують на вічну смерть: «Суди [випробовуй, перевіряй] мене, Господи, бо ходив я в своїй непорочності [і тому готовий до випробування], і надіявсь на Господа, тому не спіткнуся [не потраплю в гріх під час випробування]! Перевір мене, Господи, і випробуй мене, перетопи мої нирки [мотиви] та серце моє [цей вірш доводить, що суд здійснюється через дослідження, випробування і досвідчення характеру в різних життєвих досвідах], бо перед очима моїми [я знаю Твою правду, пізнання якої є першим процесом суду] Твоє милосердя, і [після навчання, але перед пробою, як другою частиною процесу суду] в правді Твоїй я ходив» (Пс. 25:1-3). Цей уривок показує, що в процесі суду люди спочатку є навчені, після чого отримують шанс розвинути характер, згідно з тим доктринальним навчанням. Потім, після зусиль або відсутності зусиль розвивати добрий характер, вони випробовуються в другій частині процесу суду. Пс. 138:23, 24 є подібним, а навіть ще більш зрозумілим для підтвердження другої частини процесу суду: «Випробуй, Боже, мене [через випробувальні життєві досвіди], і пізнай моє серце [зроби, щоб в цих пробах виявився мій справжній характер], досліди Ти мене, і пізнай мої задуми, і побач, чи не йду я дорогою злою [через ці проби об’яви мої вади, так щоб я міг їх усунути], і на вічну дорогу мене попровадь [щоб внаслідок цього я міг отримати вічне життя]!» Єр. 11:20 виразно вказує на те, що випробування є частиною процесу суду: «Господи Саваоте, Ти Суддя справедливий, що досліджуєш нирки та серце (Хоменко: «Ти ж Господи сил, що справедливо судиш, вивідуєш нутро й серце»)». Єр 20:12 подає цю ж думку. 2 Сол. 1:4, 5, вживаючи слово krisis, є виразним доказом другого значення процесу суду: «Так що ми самі хвалимось вами по Божих Церквах за ваші страждання та віру в усіх переслідуваннях ваших та в утисках, що їх переносите ви [їхні випробування складалися з переслідувань і утисків, серед яких вони терпеливістю і вірою виявляли свою вірність, і таким чином відповідно зносили ці проби]. А це [факт їхньої вірності в цих пробах] доказ праведного суду [krisis – досвідчення, випробування] Божого [які давав їм саме для цього], щоб стали ви гідні Божого Царства, що за нього й страждаєте ви!» Цих віршів цілком достатньо як доказу того, що друга частина процесу суду складається з досвідчень, випробувань, даних з метою приготування людей до вічного життя.

СУД ЯК КАРАННЯ З МЕТОЮ НАПРАВИ

(3) Згідно значень, які Біблія надає словам, що описують процес суду, третім значенням цього процесу є карання, шмагання з метою направи, щоб реформувати тих, які під час своїх випробувань не поступають добре, або тих, які поступають в тих пробах погано. На доказ ми процитуємо один фрагмент зі Старого і один з Нового Заповіту: « коли на землі [одразу караючи тих, хто чинить зло] Твої суди [кари], то мешканці світу навчаються правди!» (Іс. 26:9). Цей вірш відноситься до Тисячоліття, під час якого чинення зла буде затримуватися на етапі спроби його вчинити, що буде зроблене через карання людини, яка захоче чинити зло. Цей уривок не лише називає такі карання судами, але також стверджує, що вони реалізують задуману ціль – реформу чинителів зла. Текст Нового Заповіту, який ми процитуємо в цьому місці, це 1 Кор. 11:31, 32: «Бо коли б ми самі судили [критикували і виправляли – тут не виступає слово krino] себе, то засуджені [krino – карані Господом] ми не були б. Та засуджені [krino] від Господа, караємося [що доводить, що судити означає також карати, що робить Господь щодо нас з метою зробити в нас реформу і зберегти від втрати вічного життя], щоб нас не засуджено з світом». Ці вірші доводять, що в процесі суду існує третій елемент – карання, яке застосовується з метою реформи.

СУД ЯК ВИНЕСЕННЯ ВИРОКУ

 (4) Останньою частиною процесу суду є винесення вироку. Після надання необхідного навчання задля можливості розвитку Господнього духа, для чого будуть створені відповідні можливості, та після проходження необхідних випробувань, щоб об’явити характер, що буде супроводжуватися караннями задля реформи – процес суду мусить прийти до закінчення, і буде ним прийняття рішення, що буде основане на поступуванні даної особи – життя або смерть, в залежності від окремого випадку. Кілька текстів доводять, що єврейські і грецькі слова mishpat, shaphat, krisis i krino означають також вирок, і що krima також означає вирок. Спершу візьмемо фрагмент, в якому виступають krino і krima: «Не судіть [krino – не засуджуйте], щоб і вас не судили [засудили]; бо яким судом [krima – вироком] судити [krino – осуджувати, засуджувати] будете, таким же осудять [засудять] і вас» (Мат. 7:1, 2). Ів. 7:24 доводить, що krisis може означати вирок: «Не судіть [не засуджуйте] за обличчям, але суд [krisis – вирок] справедливий чиніть». Повтор. 1:16 є уривком, який ясно доводить, що shaphat означає винесення вироку: «І наказав я того часу вашим суддям… розсуджуйте справедливо [виносьте справедливі вироки] між чоловіком та між братом його». В Пс. 16:2 слово mishpat є прямо перекладене як вирок. Таким чином, ми довели біблійність всіх чотирьох визначень єврейських і грецьких слів, перекладених як «судити» і «суд». Отже дієслова shaphat і krino означають: (1) навчати, (2) випробовувати характер, чи гідний він життя, (3) карати з метою реформи та (4) виносити вирок, приймати рішення в залежності від того, яким чином були використані навчання, проби і кари, пов’язані з можливістю отримати життя. Подібно ми переконалися, що іменники mishpat і krisis, які в свою чергу походять від тих дієслів, мають те саме значення в іменниковій формі. Ми показали, що krima означає вирок, але не має трьох інших значень, які мають решта вияснених тут слів.

Це спонукає нас зауважити, що вислів День Суду в Біблії ніколи не перекладається з виразу день krima, день вироку, чи як деякі називають його кінцем світу. Воно завжди перекладається з виразу день krisis, тобто є перекладом слова, яке має всі чотири значення. Тому День Суду – це день, в якому Бог судить світ по правді (Дії 17:31), коли Він (1) усуне від людей всяку неправду, якою вони зведені, і ґрунтовно навчить їх Свого Слова (Об. 20:12); (2) випробує їхні характери, чи гідні вони вічного життя, тобто серед випробувань дасть їм можливість довести, чи вони надаються до вічного життя; (3) буде карати їх з метою направи, коли вони в цих випробуваннях будуть робити зло або не будуть робити добра; та (4) після часу випробування прийме рішення на основі їх поведінки в період проби. Іншими словами, День Суду означає можливість отримати вічне життя. Отже День Суду є днем спасіння, а не кінцем світу.

ТРИВАЛІСТЬ ДНЯ СУДУ

 Наступна річ, пов’язана з конфесійним поглядом на День Суду і яка суперечить Святому Письму, розуму й фактам – це вчення, яке говорить, що цей день триває 12 або 24 години. Коли ми візьмемо до уваги те, як багато всього має статися цього дня, ми, безперечно, повинні прийти до висновку, що він є періодом набагато довшим, аніж 12 чи 24 години. Доведемо це наступним чином: На початку цього дня мала наступити всесвітня війна, пізніше всесвітня революція, а потім світова анархія, яка цілком зруйнує царство сатани; мав наступити другий прихід Христа; було заплановане перше воскресіння – воскресіння правдивої Церкви; пізніше мають бути пробуджені решта померлих і зібрані перед великим, білим суддівським престолом; потім вони мають бути навчені, щоб зрозуміти все, що міститься в Біблії. Щоб приготуватися до вічного життя, вони отримають таку можливість серед випробувань; вони будуть заохочені до реформи, а одним із засобів осягнення цього результату мають бути кари; остаточно сувора проба має розділити їх на дві групи; тоді настане винесення вироку, після чого ті, що по правиці, будуть нагороджені вічним життям, а ті, що по лівиці, будуть покарані вічною смертю. Як усе це могло б статися в період 12 або 24 годин? Біблійна програма, передбачена на День Суду, безперечно, не може бути реалізована за 12 або 24 години.

Ті, які підтримують День Суду як 12-ти або 24-х годинний день, роблять це, не дивлячись на події, які тоді мають статися, виключно тому, що він названий Днем Суду, що для них означає період 12 або 24 години. Потрібно визнати, що період 12 або 24 годин зазвичай називають днем, але таке значення жодним чином не вичерпує суті терміну день. Часто ми використовуємо його по відношенню до довжини періодів, наприклад ми говоримо про день Лютера, Вашингтона, Наполеона, Лінкольна і т.п. Під цим виразом ми не розуміємо 12 або 24 години, але період років, впродовж яких ті люди мали вплив на перебіг подій. Подібним чином Біблія вживає термін день по відношенню не лише до періодів 12 або 24 годин, але також по відношенню до періодів, які тривають багато років. Так цілий творчий період називається днем (Бут. 2:4); 40 років випробувань Ізраїлю на пустині називаються днем (Пс. 94:7-10; Єр. 31:32); також період гніву, яким закінчується Вік Євангелії, називається днем помсти (Іс. 61:2); Вік Євангелії, який триває понад 1900 років, також називається днем (2 Кор. 6:2; Євр. 3:13,15); подібно і Єврейський Вік, який тривав 1845 років (Іс. 65:2; Рим. 10:21); ми також стверджуємо, що Вік Тисячоліття, період тривалістю тисячу років, Святе Письмо називає днем (Іс. 11:10; 25:9). Тому ми бачимо, що той факт, що Святе Письмо називає період суду Днем Суду, жодним чином не доводить того, що це мусить бути період 12 або 24 години, оскільки Біблія вживає цей термін по відношенню до довільного періоду. Оскільки події, які повинні статися в День Суду, не можуть виконатися в період 12 чи 24 годин, то згідно з біблійним застосуванням слова «день» ми повинні шукати довшого періоду тривалості Дня Суду.

ІДЕНТИЧНІСТЬ ДНЯ СУДУ І ТИСЯЧОЛІТТЯ

 З 2 Петра 3:7-12 ми довідуємося, що Біблія навчає, що День Суду є періодом тисячу років. В цьому уривку св. Петро говорить (7 в.) про період суду як про День Суду. У 8 вірші  він остерігає нас, щоб ми не забували, що день Божого часу триває тисячу наших років. Після заяви щодо тривалості (згідно нашого часу) Божого дня, св. Петро роз’яснює (9 в.), що цей факт пояснює, що згідно людського бачення часу Бог довго зволікає з реалізацією Свого плану, через що людям здається, що він занадто повільний. У 10 і 12 віршах Петро називає День Суду днем Божим і днем Господнім, для якого (8 в.) тисяча наших років складає один день. Тому ми бачимо, що цей вірш навчає, що День Суду є періодом 1000 років. Те, що День Суду триває 1000 років, є очевидним з іншого біблійного факту, тобто що День Суду і Тисячолітнє Царство є ідентичні. 2 Тим. 4:1 доводить це, показуючи, що Ісус буде судити мертвих «за Свого Царства». Лук. 22:29, 30 та Мат. 19:28 також підтверджують це через той факт, що в часі панування вірні Апостоли «на престолах засіли», – що настане в Тисячолітті, – щоб судити Ізраїль. Це також підтверджує Овд. 21, доводячи, що оскільки Царство буде Господнє, то святі будуть судити невибраних. Оскільки Месія буде Царем, то це буде царювання Месії, який буде чинити справедливість і суд на землі (Єр. 23:5,6; 33:14-16). Це, власне, тоді, коли Цар (Христос) царюватиме в праведності, буде виконуватися суд (Іс. 32:1). Тисячолітнє панування нашого Господа також гарно описане як період суду (Пс. 71:1-4). Відсилаємо до наступної частини цього псалму, як наступного опису цього факту. Якщо згідно цих віршів Тисячоліття і День Суду є ідентичними, і якщо цей перший є періодом тисячу років (Об. 20:4,6), то День Суду також є періодом тисячу років. Отже цими двома способами ми доводимо, що День Суду є тисячолітнім періодом: (1) св. Петро прямо говорить про нього як про період тисячу років; і (2) він є ідентичний з Тисячоліттям, періодом тисячу років. Якщо День Суду це тисячолітній період, то це означає, що очевидно буде досить багато часу, щоб довершити все те, що передбачає Біблія на цей час, а що, як ми зауважили, не може статися впродовж дня тривалістю в 12 або 24 години.

Тому з Біблії ми дізналися, що День Суду і Тисячоліття є одним і тим самим періодом, і що вони тривають тисячу років. Їх ідентичність допомагає нам ще більше зрозуміти суть і ціль Дня Суду. Вона дуже виразно доводить, що День Суду не є кінцем світу, але днем спасіння. Якщо вони ідентичні, то все, що буде діятися в День Суду, буде відбуватися в Тисячолітті. Що ж буде відбуватися в День Суду? На початку цього дня Христос повертається на землю і пробуджує всіх померлих. Отже, відповідно, на початку Тисячоліття Христос повертається на землю і пробуджує усіх померлих. І навпаки: все, що буде діятися в Тисячолітті, буде відбуватися і в День Суду. А що буде відбуватися в Тисячолітті? Сатана буде зв’язаний, ув’язнений, його царство буде повалене, Царство Христа буде закладене, Церква стане Його Нареченою, Він стане другим Адамом, а вони – другою Євою, тобто другим батьком і матір’ю людської родини. Вони усунуть всі наслідки прокляття (1 Кор. 15:24-26) і запровадять добрі речі з метою реформи і піднесення людства; звільнення від прокляття та благословення реституції будуть запропоновані всім людям на землі. Це означає, що ті померлі, які не отримали привілею стати вибраними, після повернення з гробу на початку Дня Суду (Тисячоліття) одержать можливість отримати спасіння через реституцію, яка буде діяти в Тисячолітті. Отже в День Суду на людство щедро спливуть всі тисячолітні благословення Бога, що доводить, що День Суду є днем спасіння, а не кінцем світу. За це ми славимо Бога!

ІНШІ ДНІ СУДУ

 Ми ще краще оцінимо характер Дня Суду, якщо будемо пам’ятати, що вже були інші Дні Суду. Наприклад, День Суду був в Едемському саду для людського роду в Адамі. Як пригадуємо, в цей день суду на пробі до життя були наші перші батьки. Зауважуємо також, що в цей День Суду Адам і Єва спочатку були навчені про те, що їм можна робити, а чого не можна. Більше того, ми зауважуємо, що після отримання цього навчання сатана виставив на пробу їхній послух; коли вони впали у цій пробі, то були засуджені на смерть, а не на вічні муки, і з цієї причини смерть переходить на нас спадково (Бут. 2:17; 3:19; Рим. 5:12,15-19; 1 Кор. 15:21,22). Також в часи Старого Заповіту Бог дав День Суду вибранцям Старого Заповіту – Аврааму, Ісааку, Якову і ін., випробовуючи їхню віру і послух. Багато віршів, процитованих в попередніх частинах цього розділу, підтверджують це, особливо такі: Пс. 18:9-11; 25:8,9; 26:1-3; Єр. 11:20. В цей День Суду ті люди були навчені, випробувані, карані з метою направи, врешті їм було винесено вирок, і вірні за свою віру і послух отримали добре свідоцтво (Євр. 11:4,5,16,39). Більше того, після приходу нашого Господа відбувається День Суду по відношенню до вибраних Віку Євангелії (2 Сол. 1:4,5). В цей День Суду, так як у всіх інших, виступають чотири процеси: навчання, проба, карання і вирок. Перед остаточним кінцем Віку Євангелії буде розглянутий кожен індивідуальний випадок усіх тих, які в цей період опинилися на пробі. Тоді вірні Старого Заповіту і вірні Віку Євангелії, після відповідного проходження проби, будуть вжиті Богом як другорядні судді під керівництвом  Христа для провадження процесу суду щодо світу (1 Кор. 6:2; Іс. 32:1). Ці три Дні Суду – перший з катастрофічним наслідком для Адама, а через спадковість і для усього людства; другий і третій були сприятливими для вірних з вибраних класів та катастрофічними для невірних – дуже допоможуть нам у правильному зрозумінні суті і мети Дня Суду світу (Дії 17:31; Пс. 72:1-4).

ПОТРЕБА ДНЯ СУДУ

 Однак, хтось може запитати: навіщо світу потрібен ще один День Суду, якщо він впав під час свого першого дня Суду, який він пройшов, перебуваючи в стегнах Адама в раю? Ми відповідаємо, що Бог, безперечно, не був несправедливий, засуджуючи усіх в стегнах Адама, оскільки Він справедливий у всіх Своїх ділах і дорогах (Об. 15:3,4). Потреба суду для світу виникла швидше з Божої любові і викупної жертви Христа, яка сплачує борг Адама і людства в його стегнах, забезпечивши усунення осуду, який тяжіє над світом. Необхідність наступного Дня Суду для світу не виникає зі справедливості Бога, оскільки справедливість цілком слушно засудила людство і цілком слушно залишила його в проклятті. Однак любляче серце нашого Бога, яке співчуває бідному, упавшому людству, що гине, палко прагнуло піднести з упадку всіх, які б цього прагнули. Тому, оскільки всі без своєї провини були засуджені в стегнах одного, і отримали цей осуд законом спадковості (бо ж Адам не передав їм досконалого життя, оскільки він його не мав, але передав смерть, на яку був засуджений і яка діяла в ньому, перш ніж він зачав будь-яке потомство), то так само без їх заслуги любов Бога забезпечила заслугу Ісуса, заступника Адама і людського роду, який після досвідчення на самому собі вироку, що був винесений Адаму і людському роду, та після втрати на їхню користь життєвих прав, Він рятує їх від цього вироку, щоб через віру і послух вони могли стати Його дітьми й успадкувати від Нього досконале життя. Тому Бог призначив День Суду, щоб через процес суду світ міг мати можливість отримати життя від Христа як Життєдавця і Спасителя (Дії 17:31; Рим. 5:5,18,19; 1 Кор. 15:21,22).

ХАРАКТЕР СУДДІВ

 Характер суддів в День Суду світу буде гарантією, що в процесі суду людству будуть дані корисні проби. Головним Суддею буде наш Господь Ісус (Мат. 25:31; Дії 17:31; 2 Тим. 4:1). З одного боку Його вірність Богові та принципам правди і праведності, збережена навіть серед страждань аж до смерті, і з іншого боку Його несамолюбна любов до світу, яка схилила Його скласти в жертву Своє життя, щоб визволити його, є достатньою гарантією того, що Він буде вірним, милосердним і помічним для всіх, допомагаючи слухняним вийти з їх упавшого стану. Той факт, що вірні Старожитні і Молоді Гідні, як земні судді, та вірна Наречена Христа і Велика Громада, як небесні судді завдяки досвіду скуштували деградацію і тягар гріха та труднощів боротьби з ним, є достатнім свідоцтвом їх кваліфікації, співчуття і служби в піднесенні тих, які будуть тоді знаходитися в такому самому упавшому стані, в якому вибрані були в цьому житті. Такі судді безперечно будуть вживати стільки милосердя і вірності, скільки виявиться необхідним, щоб допомогти в реформі всім тим, які будуть старанно співпрацювати, щоб підняти їх. І тому, характер суддів гарантує, що День Суду забезпечить світові всіляку допомогу в реалізації реформи.

ОБРАЗИ, ПОВЯЗАНІ З ДНЕМ СУДУ

 У Святому Письмі Господь дав нам приклади суддів в Ізраїлі, які в своїх особах і ділах є образом осіб і діл суддів Тисячоліття. Ми маємо на увазі книгу Суддів, де, як ми бачимо, уряд і діло суддів були передбачені, щоб визволяти Ізраїль від ворогів і гарантувати його поступ. Це не були звичайні люди, які судили в судах і вивчали докази минулої поведінки, а потім згідно них виносили вирок. Це були визначені Богом помічники і визволителі народу. Наприклад, в Суд. 3:7-11 ми читаємо, що Ізраїльтяни робили зло перед Господом, і Він покарав їх, віддавши ворогам, які утискали їх. Однак, коли вони розкаювалися, Бог збудив для них спасителя – Отніїла, який судив їх, тобто правив над ними, вів їх у бій з ворогами і рятував їх, перемагаючи неприятелів, і забезпечував своєму народові велике процвітання. Це не лише історія, але також образ, який ми розуміємо так: як Ізраїльтяни перед тим, як зійшли на злі дороги, були в Божій милості, так людський рід перед гріхом Адама і Єви в Едені був в милості у Бога. Як Ізраїль, який грішив, був відданий своїм гнобителям, так Адам і людський рід, які згрішили, були віддані архигнобителю – гріху, омані, смерті і могилі. А також, як Ізраїль через терпіння від своїх гнобителів повертався до розуму і каявся, так величезні маси людства з причини страждань, які супроводжували прокляття, повернуться до здорового глузду і будуть каятися. Як Бог збудив Отніїла [це ім’я означає могутній Божий муж] за спасителя Ізраїлю від його гнобителів, так збудив клас Христа, сильне знаряддя Бога, як Спасителя світу людства від гріха, омани, смерті і гробу. Як Отніїл, будучи суддею (правителем) Ізраїлю, вів їх у бій і рятував від ворогів, а потім давав мир і процвітання, так клас Христа, як Суддя (Правитель) світу, веде його до бою і врятує його від його ворогів – гріха, омани, смерті і гробу, а потім дасть йому вічний відпочинок і процвітання. Таким чином, вживаючи біблійні образи, Небесний Отець вказав нашим розумам те, що має на увазі під Днем Суду, його Суддями, їх ділами і досягненнями.

РЕЗУЛЬТАТИ ДНЯ СУДУ

 В Мат. 25:31-46 міститься короткий опис результатів процесу суду. 31 вірш показує другий прихід нашого Господа з Його вірними ангелами, посланцями; наступний вірш говорить про те, яким чином Він збирає перед Своїм Тисячолітнім троном всі народи, роблячи їх, як Цар, Своїми підданими. Потім іде короткий опис справи їх поділу на два класи. Ті, які в період тисячі років реформують свої серця і життя, усунуть з них зло і наповнять любов’ю до Бога і людини, з плином років щораз більше будуть завойовувати Його милість, тобто будуть ставати по Його правиці, на місце милості. Натомість ті, які не будуть реформувати свого серця і життя, залишаючи в них зло, з плином років будуть потрапляти в Його немилість, тобто будуть ставати по Його лівиці (33 в.). Ті, які будуть реформуватися зі щирим серцем, є відповідно зображені в піддатливих для навчання вівцях; натомість ті, які не будуть щиро реформуватися, показані у впертих козлах. Ті, які будуть тривати в стані тихості, як вівці, щодо свого Пастиря і Царя, отримають землю як свою спадщину царства (34 в.). Натомість ті, які будуть впиратися, як козли, щодо Пастиря Царя, будуть знищені другою смертю, яка образно показана в притчі як огонь (41, 46  в.). Оскільки огонь знищує, то Бог вживає його, щоб показати знищення другою смертю (Об. 20: 14; 21:8). Образні вівці почують, що свою нагороду отримують за чинення добра, і Пастир Цар визнає, що те, що вони зробили Його найменшим братам (вибрані є Його найбільшими братами, ангели є його меншими братами, а невибрані є Його найменшими братами), те зробили Йому. Коли Його найменші брати будуть відчувати голод і спрагу хліба і води життя, а вони будуть їх забезпечувати ними, то чинитимуть це для Ісуса; коли Його найменші брати будуть чужими для Божого народу, нагими – без прикриття праведності, хворими від гріха і у в’язниці гробу, а вони покажуть їм, яким чином можна стати частиною Божого народу, будуть допомагати вкривати їх наготу і грішність шатами спасіння. Коли будуть їх відвідувати в хворобі гріха, привертаючи до фізичного, розумового, морального і релігійного здоров’я, і коли будуть відвідувати їх в гробах, молячись до Господа про повернення зі стану смерті – будуть робити ці речі для Господа в Його найменших братах. Іншими словами, ті, які під кінець Тисячоліття опиняться по правиці Господа, в Його повній милості, будуть тими, які використали можливості Тисячоліття, щоб наповнити своє серце Божою любов’ю, а своє життя вчинками, які виражатимуть Божу любов, допомагаючи своїм ближнім повернутися з наслідків прокляття. Господь оцінить ці вчинки так, як ніби вони були вчинені Йому. Звідси їхня велика нагорода.

Натомість тих, які не наповнюють своє серце Божою любов’ю, а життя службою Божої любові на користь інших, як символічних козлів спіткає цілком інша доля. Вони не будуть давати хліба чи води життя спрагненим; вони не будуть посвячувати свій час, щоб допомагати стати Божим народом тим, які тепер є чужими Богові; вони не будуть вкривати позбавлених праведності шатами спасіння; вони не будуть відвідувати змучених хворобою гріха і не будуть намагатися лікувати їх ліками Божого Слова; вони не будуть заносити молитов віри про повернення померлих з гробу. Іншими словами, хоча змушені уникати явного гріха, такі проведуть ці тисячу років в самолюбстві. Коли вони і надалі триватимуть в такій самолюбній поведінці, вони щораз більше потраплятимуть в немилість Христа, що в притчі показано через розміщення їх по Його лівиці. Їх спіткає друга смерть, символічний огонь, який знищить символічних козлів. Те, що цей огонь представляє знищення, видно з того, що також диявол буде вкинений в нього (в. 41); його остаточним призначенням буде знищення (Євр. 2:14). Іншими словами, як тепер, так і тоді добрі отримають вічне життя, а злі – вічну смерть (46 в.; Рим. 5:21; 6:23).

З РАДІСТЮ ОЧІКУВАНИЙ ДЕНЬ

 Ціле Святе Письмо навчає, що День Суду є періодом, який повинен очікуватися цілим світом з найбільшою радістю, хоча Писання також пророкує, що з причини засліплюючого наслідку гріха і неправди багато хто буде боятися наближення цього дня. Та Біблія нас навчає, що утиск, який введе цей день, уже промине, всі побачать його благословенний і благотворний характер. Святе Письмо засвідчує, що це очікування повинно бути дуже радісним (Пс. 95:10-13; 97:1-9). Просимо всіх прочитати ці та інші псалми щодо даної теми, і переконатися, як кожна істота окремо і усі класи разом взяті, про які символічно говорять ці уривки, є заохочені радісно очікувати цього благословенного дня. Дійсно, це особливий день; бо це день Господа і Христа, день лікування і здоров’я, день радості і задоволення, день спасіння і визволення, день слави для найвищого Бога і миру на землі для людей доброї волі, день надії і примирення, день правди і праведності, день реформи і направи, день давно очікуваний і вимолений, день, який буде свідком повного краху сатани та всього, що пов’язане з ним, як також повного тріумфу Бога і всього, що пов’язане з Ним. Тому ми слушно можемо молитися: «Нехай прийде Царство Твоє! Нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі!» О, Господи, виконай це заради імені Ісуса і через Його заслугу!

Ми вже показали стислий зв’язок між цілями повернення нашого Господа та цілями Тисячоліття. Закінчуючи цей розділ, ми закінчуємо наш детальний аналіз семи головних цілей повернення Господа та Тисячоліття. Віримо, що всі були благословенні, заохочені і піднесені на дусі цим дослідженням, і що воно збудило у всіх ще сильніше прагнення сповнення цих чудових подій. Тому буде дуже правильним в наступних розділах цієї книги дослідити вірші, які відносяться до способу повернення нашого Господа, його різних етапів і діл, які мають в них виконатися, а також пов’язаних з цим знаків та пророцтв!

E 17:179

Теперішня Правда № 72, липень-серпень 2021