Де знаходяться померлі?

ЖИТТЯ – СМЕРТЬ – МАЙБУТНЄ

РОЗДІЛ ІV

ДЕ ЗНАХОДЯТЬСЯ ПОМЕРЛІ?

Відповідь агностика – Відповідь язичника – Відповідь католика – Мільйони в чистилище – Відповідь протестанта – Найкращі з людей дивуються – Що каже Писання? – Карою є смерть, а не муки – Лише Божа кара справедлива – «І вийшов померлий» – «Всі, хто в гробах» – Не універсалізм – Де знаходяться померлі? – Повіддавайте ваші тіла на жертву.

«Мужі-браття! Нехай буде вільно мені сміло сказати вам про патріярха Давида, що помер і похований, і знаходиться гріб його в нас аж до цього дня… Не зійшов бо на небо Давид» (Дії 2:29,34). «І не сходив на небо ніхто, тільки Той, Хто з неба зійшов, Людський Син» (Ів. 3:13).

Де знаходяться наші друзі, наші ближні: святі і безбожні, вчені і простаки? Правильна відповідь на це питання має відношення до нашого призначення, забарвлює і має вплив на нашу теологію, а також на весь напрямок нашого життя! Правильна відповідь дає нам силу, довіру, відвагу і допомагає духові здорового розуму! Заява людини про те, що вона не цікавиться цими питаннями, була б свідченням про неї, що є бездумною – нерозважною. Якщо щоденні справи нашого життя (їжа, одяг, фінанси, політика і т.п.), які мають відношення до нас протягом кількох останніх років, вважаються гідними нашого обдумування, аналізування, то наскільки більше зацікавлення ми повинні мати в тому, що стосується вічного майбутнього нас самих, наших ближніх і людства загалом?

Перш ніж представити те, про що на нашу думку каже Святе Письмо і що є єдиною прийнятною відповіддю на наше запитання, ми думаємо, буде правильним віддати належну шану розуму і думці наших днів і останніх століть, зробивши загальні дослідження цього питання і маючи перед нашим розумом найбільш ґрунтовні думки найбільш проникливих мислителів людства. Тим не менше, ми не можемо заглиблюватися в цю тему і приводити довгі цитати. Ми мусимо обмежитися короткими порівняльними відповідями, які будуть викладені доброзичливо і правдиво, а також без бажання когось образити, хоч би ми навіть не погоджувалися з їх висновками. Ми визнаємо право кожної людини на її власне мислення і її власні висновки, незалежно від того, погоджуються вони з нашим розумінням чи ні.

ВІДПОВІДЬ АГНОСТИКА

Починаємо розгляд цього питання з запитування наших друзів агностиків, які пишаються своєю безперешкодною свободою думки: “Що ви, Вільнодумці, можете нам відповісти на питання: Де знаходяться померлі?” Вони відповідають наступне: “Ми не знаємо. Ми воліли б вірити у майбутнє життя, але ми не маємо на це доказів. Не маючи доказів, ми приходимо до висновку, що людина помирає, подібно, як і тварина. Якщо наша відповідь розчарувала ваші очікування щодо місця, яке має бути радістю святих, то, все ж, вона має бути потіхою для всіх, які становлять переважну більшість нашого роду, для яких напевно було б набагато краще загинути як тварини, аніж терпіти муки, в які більшість вірить”.

Ми вдячні нашим друзям агностикам за їх чесну відповідь, але відчуваємо, що ця відповідь не задовольняє ані нашого розуму, ані серця, які волають, що повинно або має бути вічне життя; що Творець наділив людину настільки вищими властивостями розуму і серця порівняно з тваринами, що в Божому Плані варто очікувати цієї переваги. Більше того, коротка тривалість теперішнього життя, його сльози, смуток, випробування та уроки були б нічого не вартими, даремними, безкорисними, якби не було майбутнього життя – можливості використати ці уроки. Ми повинні далі шукати більш прийнятної відповіді на наше запитання.

ВІДПОВІДЬ ЯЗИЧНИКА

Оскільки три четвертих світу є поганами, їх числова перевага вказує на те, що вони є наступними, кого слід запитати про вирішення даного питання – Де знаходяться померлі? Поганство дає дві загальні відповіді:

• Серед них виділяються ті, котрі підтримують переселення душ. Вони нам відповідають: “На наш погляд, коли людина помирає, вона не помирає, а лише змінює форму свого існування. Її майбутній стан буде відповідним до її теперішнього життя і вона матиме вище або нижче становище. Ми віримо, що ми жили на землі уже раніше, можливо як коти, собаки, миші, слони і т.п. І якщо теперішнє життя було мудро проваджене, то ми можемо з’явитися як люди з видатними талантами, як філософи і т.п.; та якщо, як зазвичай буває, життя було прожите неправильно, то в момент смерті ми повертаємося до якоїсь нижчої форми існування – слона, черв’яка чи чогось іншого. Саме через такі погляди ми обережні в ставленні до нижчих тварин і відмовляємося їсти будь-яке м’ясо. Якби ми безжально розтоптали черв’яка, то за кару, після зміни, яку ми називаємо смертю, ми самі могли б отримати таку форму, в якій би до нас безжально ставилися”.
• Інша велика група поган вірить в духовний світ, де є місце блаженства для добрих і пекло різноманітних тортур для злих. Нам кажуть, що коли людина ніби помирає, то насправді вона стає більш живою, аніж коли-небудь раніше, і що в цей момент вона переходить річку Стікс і входить до царства, в якому буде або блаженний або навіки приречений, а також, що існують різні ступені або міра покарання чи нагороди. Ми знову запитуємо: Звідки ви взяли такі погляди? Вони відповідають: Це віддавна було з нами, і ми не знаємо, звідки воно взялося. Наші вчені мужі давно передавали їх для нас як правди, і ми повинні приймати їх як такі.

Але відповідь поганства не задовольняє нашого розуму і серця. Ми повинні шукати далі. Ми не повинні довіряти спекуляціям. Ми повинні шукати Божественного Об’явлення – Послання від Того, з ким маємо справу – нашого Творця.

ВІДПОВІДЬ КАТОЛИКА

Залишаючи поганство, ми адресуємо наше запитання тій розумній одній четвертій населення світу, яка відома як християнство. Питаємо вас, Християни: Що ви відповісте на це запитання? Вони відповідають наступне: “Ми розділені в своїх поглядах, більше двох третин з нас тримаються католицького, а майже одна третина протестантського погляду”. Давайте спочатку послухаємо католицький погляд (греко- і римо-), з огляду на їх часову і числову перевагу.

Друзі католики, подайте нам, будь-ласка, результат вашої праці і досліджень, висновки ваших найбільш здібних мислителів і теологів щодо Об’явлення, про яке ви стверджуєте, що походить від Бога на цю тему – Де знаходяться померлі? Ми уважно, терпеливо і неупереджено вас послухаємо. Наші католицькі друзі відповідають: “Наші науки щодо вашого питання дуже чіткі. Ми проаналізували це питання з кожної точки зору в світлі Божественного Об’явлення. Наш висновок і вчення полягає в тому, що коли хтось помирає, він може піти в три місця: по-перше, святі, про яких ми кажемо, що їх є небагато, ідуть прямо перед лице Бога, тобто на небеса. Про них Господь каже так: «І хто свого хреста не несе, і не йде вслід за Мною, той не може бути учнем Моїм» (Лук. 14:27). Ті, які вірно несуть хрест, є Малою Черідкою, Вибраними. Про них Ісус каже так: «Бо тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що знаходять її» (Мат. 7:14). Ці святі не складаються з нашого духовенства, ані навіть з наших єпископів, кардиналів чи пап, тому що, як ви зауважите, коли хтось з них помирає, церква зазвичай відправляє месу за упокій їхніх душ. Ми б не відправляли меси за будь-кого, щодо кого були б впевнені, що він на небесах, тому що там кожна душа безперечно отримує відпочинок; так само ми б не відправляли меси, якби були переконані, що хтось пішов у вічне пекло, тому що меса не принесла б їм там користі. Але ми хотіли б зауважити, що ми не вчимо, що багато людей іде у вічне пекло. Ми вчимо, що лише непоправні єретики, тобто особи, які мали повне знання католицьких вчень і які добровільно й свідомо їм противилися – тільки таких спіткає така страшна і безнадійна участь”.

МІЛЬЙОНИ В ЧИСТИЛИЩЕ

“Загалом померлі, згідно з нашими вченнями, ідуть прямо до чистилища, яке, як вказує його назва, є місцем очищення від гріха, місцем покаяння, смутку, недолі і мук, але не безнадійним. Період обмеженого перебування в ньому може тривати сотні і тисячі років, в залежності від заслуг особи і гарантованих полегшень. Якби ви хотіли більше дізнатися про католицькі вчення на цю тему, то відсилаємо вас до одного з наших видатних католиків, відомого поета Данте, вірного католика, що був свого часу абатом, який помер в монастирі з усіма правами приналежності до церкви. Поема Данте «Пекло» образно описує тортури чистилища саме так, як ми їх розуміємо. Майже в кожній бібліотеці можна знайти ілюстрований примірник цієї видатної поеми.

Художник Доре також був відомим католиком, і він намалював живі і реалістичні ілюстрації до поеми Данте. Ці ілюстрації зображують тортури в аду. Наприклад, те, як демони полюють на одну душу, доки вона, стрибаючи з прірви, не падає в киплячу воду; в іншу вони цілять вогняними стрілами. Одні горять головами вниз, а інших ноги опущені в ямки. Деяких кусають змії, інших заморожують і т.п. Ми радимо вам познайомитися з працею Данте «Пекло», тому що вона відображає наш католицький погляд і належну відповідь на ваше запитання “Де знаходяться померлі?”. Величезна більшість перебуває в чистилищі. Там є мільярди поган, оскільки незнання не звільняє і не дає небесного стану. Всі ті, які сходять на небо, повинні перед тим бути пристосовані і приготовані, а це неможливе для поган. Там є мільйони протестантів. Вони не можуть потрапити на небеса, хіба що через католицьку церкву. Бог також не міг би засудити їх до вічного пекла, тому що їх відкинення католицизму було результатом їх віровчень, в яких вони народились і перебували.

Майже всі католики також ідуть до чистилища, тому що, не дивлячись на добре служіння церкви, освячену воду, сповіді, меси, освячені свічки, освячені місця на кладовищах і т.д., вони, все ж, не досягли святості характеру і відсторонені від неба, поки болісні випробування чистилища не приготують їхніх сердець для неба. Але ми думаємо, що з розумних причин католики не мають потреби так довго залишатися в чистилищі, як ті, що не є католиками”.

Ми можемо подякувати друзям католикам за таке щире представлення свого погляду. Ми не будемо питати, де знаходиться їх чистилище, ані звідки вони взяли таку детальну інформацію про нього, тому що такі питання могли б їх образити. Ми лише прагнемо найбільш зрілої і ясної думки щодо нашого питання. Нам прикро казати, але ця відповідь не є тим, чого ми могли б сподіватися з точки зору ясності, логічності і біблійності. Наші серця пригнічені від того, що наш бідний рід, по причині первісного гріха, є , як каже Апостол, «створінням», що «стогне», а порівняно коротке життя сповнене проблем. Усіх нас засмучує і бентежить думка, що коли закінчаться випробування і труднощі теперішнього життя, то ми змушені будемо протягом багатьох століть (не кажучи вже про вічність) переносити такі страшні тортури, які описав Данте, навіть, якби ці століття страждань мали нас очистити і приготувати до того, щоб ми побачили обличчя Бога і небесну славу. Багатьом теологам може здаватися дивним, але тим не менше правдивим, що відповідь католицизму на наше запитання не набагато краща за відповідь поганства. Це також не задовольняє наші серця і розуми. Тому це не буде погано, якщо ми і далі шукатимемо чогось більш прийнятного.

ВІДПОВІДЬ ПРОТЕСТАНТА

Ми вважаємо себе протестантами, без будь-якої думки про неповагу до інших. На нашу думку, більшість наших читачів протестанти. Протестанти звикли вважати себе широко мислячими, розумними, освіченими і т.п. Тож, чи не могли б ми очікувати від протестантів ясної, логічної і прийнятної відповіді на наше запитання? Переконавшись, що всі інші відповіді є незадовільними, звертаємось тепер до однієї дванадцятої частини нашого роду, розраховуючи на найкращу відповідь у всіх відношеннях, що є квінтесенцією мудрості і доказом для кожного покоління будь-якого віку. Та що ми бачимо, дорогі друзі? Ми з прикрістю переконуємось у зворотному. Ми бачимо, що голос протестантизму в цілому (за винятком невеликого числа деномінацій) дає на наше запитання найбільш абсурдну відповідь, яка тільки може бути – відповідь, яка є більш ганебною, аніж відповідь католиків, поган чи агностиків. Чи не є це дивним? Чи може так бути? Написано: «Рани від люблячого щирі»*. Тому даруйте нам, що ми представимо вам слабкість позиції протестантів. Не з наміром зганьбити та осоромити, але з думкою, що наше логічне дослідження цієї теми обернеться на нашу користь і зробить нас здібними пізнати Правду, Божий прапор перед народами, щоб могли краще зрозуміти характер, цілі і майбутнє поступування нашого Творця з людством.

* Прип. 27:6, Деркач

Тож дозвольте так делікатно, як це тільки можливо, торкнутися болючого місця. Зняття пов’язок і очищення рани може спричинити біль, але дослідження буде корисним. Протестанти одержали свою назву від предків, які були католиками, і думали, що побачили нелогічність і небіблійність в католицьких ученнях, в яких вони були виховані. Вони виступили проти них з протестом, і тому були названі протестантами.

Ми не будемо розглядати все, що вони зробили своїм ворогам, і все, що їхні вороги зробили їм. Одним з пунктів протесту наших предків було те, що вони не знайшли нічого і ніде про чистилище, ані жодної згадки про нього в Біблії. Тоді в простоті, яка неодноразово нас дивувала, вони прийшли до висновку, що можуть просто назавжди відкинути погляд про чистилище. Це залишило їм небеса і пекло, до одного з яких, як вони казали, мусить піти кожна особа з людства в мить смерті і там проводити вічність. Цілком очевидно, що предки протестантів мали добрі наміри, але не були передбачливими, далекоглядними і логічними, чого слід було б очікувати, оскільки вони не зауважили проблем, в які входили. Можливо, що вони до певної міри помічали ці труднощі, але розуміли справи інакше, аніж ми сьогодні. Теорія Кальвіна і Нокса переважала тоді серед протестантів і провадила кожну деномінацію до надії, що саме вона була вибрана Богом, і що вона становить Малу Черідку, яка піде до неба, а решта людства буде відправлена навіки в пекельні муки.

Католики та протестанти вже не моляться:

Боже, благослови мене і мою дружину,

Мого сина Івана і його дружину.

Тільки нас чотирьох і нікого більш

 Як католики, так і протестанти, згадуючи період, який ми часто називаємо Темними Віками, мають причину дякувати Богові за те, що помазав їхні очі розуміння, які, як ми віримо, дали їм можливість мислити більш логічно, аніж мислили наші предки. Навіть ті, які виховалися під впливом вчення про призначення, відкинули погляд, що погани призначені на вічний осуд. Дійсно, ті, які тримаються вестмінстерського визнання віри, дуже ревні сьогодні в проповідуванні Євангелії серед поган через місіонерську працю. Ми дуже раді цьому. Це означає, що серця протестантів є в кращому і більш правильному стані, хоча їхні голови все ще не підстроєні до їхніх сердець і вони все ще орієнтуються на викривлені доктрини і намагаються виправити їх у своїй уяві.

Теоретично протестантські вчення погоджуються з Біблією і католицизмом, і заявляють, що небо є місцем досконалості; що той, хто в ньому перебуває, не змінюється, тому будь-які випробування, очищення, обтісування і полірування характеру повинні мати місце раніше, перед тим, як вони ввійдуть до небесних осель. В принципі, ми погоджуємося, що туди ввійдуть лише вибрані, «чисті серцем», «переможці», які тепер ідуть слідами Ісуса. А що з рештою людства? О, це якраз проблема! Наші розширені серця не можуть погодитися з тим, що всі, за винятком вибраних, повинні терпіти вічні муки, хоча саме такою є логіка їхніх віровчень. Наші серця висловлюють протест, кажучи, що три четвертих людства нашого часу є поганами, які ніколи не чули про Бога і про умови спасіння.

НАЙКРАЩІ З ЛЮДЕЙ ДИВУЮТЬСЯ

Такі погляди дивують нас, тому що, як наше серце не дозволяє нам думати, що ці бідні створіння ідуть на вічне нещастя, так само наш розум не дозволяє нам погодитися з тим, що вони могли б надаватися до неба. Дійсно, це не лише не погоджувалося б з Писанням, але і з розумом, щоб три четвертих жителів неба були невідродженими в повному значенні цього слова. Перші протестанти, відкидаючи чистилище і залишаючи решту поглядів, усе зіпсували. Якщо у нас є застереження до чистилища як небіблійного, то чи не повинні ми також мати застереження до вічних мук усіх племен землі як небіблійного вчення, особливо, якщо Біблія каже, що через Христа «поблагословляться всі народи землі» – благословляться Правдою і можливістю перейти до сердечної гармонії з Богом і отриманням життя через Христа. Ми віримо, що потрібно робити наголос на недоречності вчення про вічні муки. Нагадаємо головні протестантські вчення на цю тему:

• Кальвіністичний погляд каже, що Божа Мудрість і Сила знали, що людина впаде, тому заздалегідь запланували і приготували для людства під час створення велике місце, назване пеклом, обставивши його вогнетривкими демонами, щоб завдавати людському роду тортур – усім, окрім вибраних. Любов і Справедливість у цьому розрахунку до уваги не бралися.
• Наступна поширена протестантська теорія, армініанська, яка підтримується сьогодні можливо більшістю, підкреслює, що Любов і Справедливість створили світ і задумали муки, не консультуючись з Мудрістю і Силою. Відтоді Бог опинився в заклопотанні, бо хоча намагався поступати справедливо і любляче зі своїми створіннями, то, однак, Йому не вистачало сили для надання їм необхідної допомоги. Вся трудність, дорогі друзі, полягає в тому, що в обговоренні цієї теми ми запитували думку лише людей, а не шукали Господнього Слова.

Ми впевнені, що здивуємо багатьох, коли звернемо вашу увагу на ясний, виразний, розумний, справедливий, люблячий і мудрий план Небесного Отця. Він так довго ігнорувався, так довго був похований під сміттям людських традицій Темних Віків, що сьогодні “Правда виглядає дивнішою за фікцію”. Наш Господь добре сказав через Пророка: «Бо наскільки небо вище за землю, настільки вищі дороги Мої за ваші дороги, а думки Мої за ваші думки» (Іс. 55:9).

Чого ще ми могли б сподіватися, як не того, що Бог мав би бути кращим, аніж ми? Наш Господь каже: «Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує» (Мат. 5:44). «Отож, як твій ворог голодний, нагодуй його; як він прагне, напій його» (Рим. 12:20). В світлі цього, наскільки дивним було б думати, що Бог міг би мучити Своїх ворогів – і то вічно! Крім того, мучити також тих, які не є Його ворогами – несвідомих поган і всіх тих, які в теперішніх несприятливих умовах не стають віруючими! Навіть з цієї тільки точки зору ми позбуваємося замішання і повертаємо належну пошану до нашого Творця і Його поступування з людством. Це точка зору Правди, як вона об’являється нам в Біблії.

ЩО КАЖЕ ПИСАННЯ?

Зауважмо, що всі попередньо розглянуті теорії основуються на припущенні, що смерть не означає смерті, що померти означає стати більш живим, аніж перед смертю. В Едемі Бог сказав нашим прабатькам так: «Ти напевно помреш». А сатана сказав: «Умерти не вмрете». Зауважте, що як погани, так і католики, прийняли обман сатани, і відповідно відкинули Божу Правду. Чи ж усі вони не погоджуються зі словами змія «умерти не вмрете»? Чи ж не стверджують усі вони, що мертві є живими – набагато більш живими, аніж перед тим, як померли? Це, дорогі друзі, було колись нашою спільною помилкою. Ми наслідували поганого вчителя, про якого наш Господь сказав, що він «в правді не встояв», і що він є батьком неправди (Ів. 8:44).

Фальшиві вчення переважали протягом багатьох століть серед поган, але вони також здобули домінуючий вплив у Христовій Церкві під час Темних Віків і були тісно пов’язані з виникненням цієї темноти. Якби наші прабатьки вірили Божому свідоцтву, «ти напевно помреш», то не впровадили б молитов за померлих, мес за їхні гріхи і страшних поглядів щодо їхніх мук. Святе Письмо, від першої до останньої сторінки, підтверджує, що «померлі нічого не знають» (Екл. 9:5), і «чи сини його славні, того він не знає, чи в прикрому стані того він не відає» (Йов 14:21). Саме Святе Письмо інформує нас про те, де знаходяться померлі і в якому стані – що вони не переживають ані радості, ані смутку, ані блаженства, ані страждань; що вони не знатимуть нічого про те, що діється під сонцем, аж до часу пробудження у воскресінні. Пригадуємо слова мудреця: «Все, що всилі чинити рука твоя, теє роби, бо немає в шеолі, куди ти йдеш, ні роботи, ні роздуму, ані знання, ані мудрості» (Екл. 9:10). Пригадуємо, що як в Старому, так і в Новому Заповіті написано, що як праведні, так і грішні «заснули» в смерті. Пригадуємо, що Апостол Павло каже про тих, які «померли в Ісусі», і про тих, які «в Христі упокоїлись», які, як він каже, загинули, якщо воскресіння немає (1 Кор. 15:18). Чи могли вони загинути в небі чи в чистилищі, чи в пеклі мук? Напевно, що так ніхто не вчить. Вони вже перебувають в загиблому стані в могилі. Їх загибель була б остаточною, повною, якби не було воскресіння, щоб визволити їх від влади смерті. Тому читаємо: «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16).

Отже, Біблія навчає, що людина була створена вищою від усіх тварин – на образ і подобу свого Творця. Що вона отримала життя в досконалій мірі в Едемі і могла зберегти його на умовах повного послуху. Але у своєму випробуванні вона впала і опинилась під вироком смерті: «В день їди твоєї від нього ти напевно помреш» (Бут. 2:17). Там почалось вмирання, яке по 930 роках допровадило нашого батька Адама до могили і втягнуло його дітей у його слабкості і вирок смерті. Він помер в той самий день, який, як пояснює Апостол Петро, був не двадцятичотирьохгодинним днем, а тисячолітнім: «В Господа один день немов тисяча років» (2 Пет. 3:8).

Протягом шести з тих великих Днів вирок смерті в певних відношеннях допровадив людину до рівня тварин і залишив її без надії на майбутнє життя, хіба що Бог змилосердився б над нею і допоміг. Це було закрите у словах, що Насіння жінки зітре голову змієві. Потім це було більш детально роз’яснено Авраамові: «І благословляться в тобі та в нащадках твоїх всі племена землі» (Бут. 12:3; 28:14).

Лише після того, як минули чотири великі тисячолітні дні, Бог послав Сина Свого, щоб через Його смерть відкупити людський рід, сплативши кару за Адама, «щоб привести нас до Бога, Праведний за неправедних» (1 Пет. 3:8). Наслідком цього діла відкуплення, звершеного на Голгофі, має бути «воскресення праведних і неправедних» – звільнення від вироку смерті, з в’язниці, могили (Дії 24:15).

КАРОЮ Є СМЕРТЬ, А НЕ МУКИ

Добре зверни увагу на помилку в припущенні, ніби вічні муки є карою за перворідний гріх, тоді як Святе Письмо категорично заявляє, що «заплата за гріх смерть», а не вічні муки (Рим. 6:23). Ми переглянули Книгу Буття, запис про упадок людини і винесений вирок, але не знайшли жодної думки про майбутні вічні муки, а тільки про кару за гріх. Господь, повторюючи його вдруге, сказав: «Бо ти порох, і до пороху вернешся» (Бут. 3:19). Та він не сказав ані слова про демонів, огонь і муки. Яким же чином противнику вдалося звести наших предків в Середньовіччі неправдами, які Апостол називає «науками демонів»? Зверни увагу, що жодне пророцтво не згадує про іншу кару за гріх, окрім смерті. Зауваж, що Новий Заповіт говорить те ж саме. Святий Павло, який написав більше половини Нового Заповіту, запевняє нас: «Бо я не вхилявсь об’являти вам усю волю Божу» (Дії 20:27), та він ані слова не каже про вічні муки. Навпаки, обговорюючи цю саму тему гріха і кари за нього, він каже: «Тому то, як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили» (Рим. 5:12). Зауваж також, що то не вічні муки прийшли на одного чоловіка і на всіх людей, а смерть. Якби хтось вважав, що смерть не є достатньою карою за гріх, то все, що ми могли б зробити для нього, це звернути його увагу на факти, а тим самим довести, що його думки нелогічні, тому що через гріх непослуху Адам втратив свій райський дім – втратив досконале життя і спільність з Богом, замість того отримав хвороби, болі, смуток і смерть. Окрім того, всі його нащадки, які налічують приблизно 30 млрд., були позбавлені спадщини так багатьох благословенств, а успадкували розумові, моральні та фізичні слабості. Тому, як каже Апостол, вони є «створінням», що «зітхає» (Рим. 8:22).

Проаналізуймо ситуацію: 30 млрд. народжених у гріху і «в гріху зачатих» (Пс. 51:5)! Кілька коротких годин або років клопотів і непослуху допровадили їх до ложа смерті. Заплакані друзі стали довкола з засмученими серцями. Поклали їх в гробі – “попіл до попелу, прах до праху”. Аналізуючи цю ситуацію і пам’ятаючи, що всі хвороби, смуток, болі, смерть, розумові та моральні недомагання виникають з переступу батька Адама, ми запитуємо: чи розумна людина могла б сказати, що кара є недостатньою, і що Справедливість може домагатися, і домагається, ще й того, щоб ці мільйони в момент смерті були відіслані на цілу вічність в пекло на безкінечну недолю й страждання, будучи тортуровані демонами протягом вічності? Дорогі друзі, той, хто так думає, показує, що або він ніколи не мав здатності мислити, або втратив її.

БОЖА КАРА СПРАВЕДЛИВА

Нехай ніхто не думає, що кара смерті є несправедливою і занадто суворою. Бог міг знищити Адама, грішника, і таким чином виконати вирок смерті. Він міг негайно винищити весь людський рід. Але чи хотіли б ми цього? Звичайно, що ні! Життя приємне, навіть в болях і стражданнях. Крім того, Божим наміром є, щоб теперішні випробування і досвіди виявилися корисними як дисциплінарні заходи, щоб приготувати нас до більш мудрого шляху, аніж обрав батько Адам, коли отримаємо привілей особистого випробування. Наш рід був би без надії на майбутнє існування, як доказують агностики, якби не Боже милосердя і діло відкуплення.

Ще раз зверніть увагу на те, чому наш Господь помер для нашого відкуплення, і зауважте в цьому ще один доказ такої, власне, кари. Якби карою для нас були вічні муки, то для відкуплення від них наш Господь заплатив би відповідну ціну. Він був би зобов’язаний терпіти вічні муки, Праведний за неправедних. Але вічні муки не були тією карою, тому Ісус не поніс її за нас. Карою була смерть, і тому «Христос був умер ради наших гріхів». «За благодаттю Божою смерть скуштував за всіх» (1 Кор. 15:3; Євр. 2:9). Той, хто міг заплатити кару за Адама, міг також вирівняти рахунок перед Божою справедливістю за гріхи цілого світу, а оскільки Адам сам був випробуваний, то сам був і засуджений. Ми, його діти, були засуджені в ньому. Придивіться до мудрості та економії нашого Творця! Святе Письмо запевнює нас, що Він засудив усіх по причині непослуху одного чоловіка, щоб міг виявити милосердя до всіх через послух іншого чоловіка – Христа. Ми були засуджені на смерть без нашої згоди чи знання. Ми були куплені від смерті без нашої згоди чи знання.

Хтось міг би запитати: То чи ж ми не несемо ніякої відповідальності? Чи не буде особистої відповідальності з нашого боку за особисті переступи? Відповідаємо: «справедливу заплату» отримають всі. Але наша вічність буде залежати від нас самих, від нашого особистого прийняття чи відкинення Божої ласки. Святе Письмо ясно інформує, що кожен гріх відповідно до міри самоволі, яка його супроводжує, приносить певну міру деградації, яка вимагає «биття», кари і направи, щоб повернути втрачене становище (Мат. 12:36; Лук. 12:47,48). Таким чином, чим більший буде ступінь деградації будь-якого чоловіка чи жінки, тим більшою буде втрата під час пробудження з гробу, і потрібно буде прикласти більші зусилля, щоб повернути те, що було втрачене в Адамі, а відкуплене Христом.

«І вийшов померлий»

Чуда нашого Господа при Його першому приході провіщали велику працю, яку Він, разом зі Своєю прославленою Церквою, виконає для світу під час Тисячоліття. Тоді всі хворі, кульгаві, сліпі та померлі оживуть і, якщо будуть слухняні, то остаточно будуть припроваджені до повної досконалості. Неслухняні будуть знищені в другій смерті (Дії 3:23). Найбільшим чудом, яке зробив наш Господь, було пробудження Лазаря, Його приятеля. Коли Лазар захворів, наш Господь протягом кількох днів був відсутній і, звичайно, знав про все. Тим не менше, Марта і Марія відправили до Нього спеціальне повідомлення, кажучи: «Ось нездужає, Господи, той, що кохаєш його» (Ів. 11:3). Вони знали про цілющу силу Ісуса, яка могла діяти навіть через слово Його уст. Вони вірили, що коли Ісус допомагав чужим, то напевно буде радий допомогти Своєму товаришу. Але Він залишився там, де був, і дозволив Лазарю померти, а дорогим сестрам пережити несподіваний шок. Тоді Він сказав до Своїх учнів: «Друг наш Лазар заснув» (Ів. 11:11). А потім, повернувшись до суті питання, сказав: «Умер Лазар. І Я тішусь за вас, що там Я не був» (Ів. 11:14,15).

Ісус був радий, що його приятель заснув в смерті, тому що це дало Йому особливу нагоду для надзвичайного чуда. Тож, разом зі Своїми учнями Він відправився в триденну подорож до Віфанії. Ми не можемо засуджувати засмучених сестер за те, що їм було боляче, коли Месія явно проігнорував їх справу. Вони знали, що Ісус мав силу оживити його. Лагідним доріканням були слова Марти: «Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат». На що Ісус їй відповів: «Воскресне твій брат». Марта сказала до Нього: «Знаю, що в воскресення останнього дня він воскресне» (Ів. 11:21,23,24). Зауваж, що наш Господь не сказав: “Твій брат не помер; твій брат більше живий, аніж будь коли перед тим; він на небесах, або у чистилищі”. Нічого подібного! Чистилище тоді ще не було винайдене, тому Ісус нічого про нього не знав. А якщо говорити про небеса, то свідоцтво нашого Господа на цю тему міститься в нашому підставовому тексті: «І не сходив на небо ніхто, тільки Той, Хто з неба зійшов». Марта також була добре поінформована. Неправдиві вчення Середньовіччя ще не витіснили Правди. Її сподівання щодо свого брата було біблійним – що він воскресне у воскресінні, в останній день, Тисячолітній День, сьомий великий тисячолітній день від створення.

Наш Господь пояснив їй, що саме в Ньому закріплена сила воскресіння, що Він співчуває їй і може, не чекаючи, дати їм полегшення. Марта сказала нашому Господу, що було вже запізно; що вже почався процес розпаду. Але Ісус наполягав, щоб йому показали гріб, і коли Він прибув на те місце, то крикнув: «Лазарю, вийди сюди!» І, як читаємо: «Вийшов померлий» (Ів. 11:43,44). Добре зауважте, що Лазар не був живий перед тим, як вийшов звідти, але, що він дійсно був мертвий. Зауважте також, що він не був викликаний з небес чи з чистилища.

«Всі, хто в гробах»

Ісус вказав, що те, що Він зробив для Лазаря, Він остаточно зробить для Адама і цілого його роду. Звернімо увагу на Його слова: «Надходить година, коли всі, хто в гробах, Його [Ісуса] голос почують, і повиходять» (Ів. 5:28,29). Чи це нас дивує? Якщо так, то причину не варто шукати далеко. Це тому, що ми далеко відійшли від наук Біблії, будучи цілком занурені в «науки демонів», повірили в обман змія «умерти не вмрете», будучи засліплені на слова Господа «ти напевно помреш» і, що «заплата за гріх смерть» (Рим. 6:23).

Решта вірша Ів. 5:29 пояснює, що буде два загальні класи мертвих, які мають воскреснути. Перший клас – це ті, які мали свою пробу і які успішно її пройшли; другий – решта людства, яка не змогла здобути Божого визнання. Ті, які матимуть Боже визнання, вийдуть з гробу на воскресіння життя – в досконалості. А ті, які не матимуть схвалення, вийдуть «на воскресіння Суду». Повстання з гробу – це найперше, що має бути зроблене. Воскресіння – це інша річ. Апостол пояснює, що вони вийдуть «кожен у своєму порядку» (1 Кор. 15:23). Ті, котрі будуть пробуджені, матимуть привілей повставати, вище і вище, від нашої теперішньої деградації – моральної, розумової і фізичної – до славної досконалості, якою тішився Адам, коли був в образі і подобі свого Творця. Працю підняття або воскресіння св. Петро описує як «відновлення всього, про що провіщав Бог від віку устами всіх святих пророків Своїх» (Дії 3:21).

УНІВЕРСАЛІЗМ НЕБІБЛІЙНИЙ

Це не означає універсального вічного життя, оскільки Святе Письмо каже, що той, хто відкине користі славних можливостей Тисячоліття, хто відкине можливість піднятися до досконалості, буде знищений з народу в другій смерті – «і стануть вони, немов їх не було» (Овд. 16). Ще раз нагадуємо про науки нашого Господа на цю тему. Коли Він ввійшов до синагоги в Капернаумі, і коли Його попросили прочитати лекцію, він обрав 61 розділ Ісаї, і читав те, що стосувалося Його Самого та Його праці, частиною якої має бути відкриття дверей в’язниці і відпущення в’язнів на свободу. Ми добре знаємо, що наш Господь не відкривав будь-яких буквальних в’язниць, наприклад, такої, в якій був ув’язнений Іван Хреститель. Він не зробив жодної спроби звільнити його. В’язниця, яку відкриє Христос, є великою в’язницею, гробом, який тримає тепер приблизно 30 млрд. представників нашого роду. Під час Свого Другого Приходу наш Господь відкриє цю велику в’язницю і зробить так, що всі в’язні вийдуть, що буде правдою, як було правдою у випадку з Лазарем. Він не покличе їх ні з неба, ні з чистилища, ані з пекла, але так, як Він це заявив: «Лазарю, вийди сюди», і тоді «всі, хто в гробах, Його голос почують, і повиходять».

ДЕ ЗНАХОДЯТЬСЯ ПОМЕРЛІ?

Дорогі Друзі, Вам було представлено різні відповіді, дані на наше запитання, які походять від найвищих до найнижчих земних авторитетів. Жодна з них не задовольняє. Ви також пізнали свідоцтво Божого Слова – Божественну відповідь на запитання: «Де знаходяться померлі?»

Слухаючи голосу з неба, ми впевнені, що померлі насправді є мертвими, і що всі їхні надії, пов’язані з майбутнім, зосереджені, по-перше, в спасенній праці нашого Господа Ісуса, яку Він звершив на Голгофі, і, по-друге, в праці воскресіння, яку Він виконає під час Свого Другого Приходу на користь тих, яких відкупив. Якщо, можливо, залишилась тінь розчарування щодо брата чи сестри, батька чи матері, або дитини, щодо яких ви мали надію, що вони є на небесах, то в свою потіху ви зауважите інший бік цієї справи – зауважите, скільки ваших дорогих знайомих і рідних, друзів, ворогів і ближніх, згідно вашого погляду і всіх загальних теорій, терпіли невимовне нещастя з моменту своєї смерті і будуть далі так терпіти на протязі майбутніх довгих століть. Подумайте над цим полегшенням для розуму і серця завдяки пізнанню Правди, що вони ніде не живуть, а просто померли, або, кажучи більш поетично, «в Христі упокоїлись», в тому значенні, що Він є їх Спасителем, в якому спочивають усі їхні надії майбутнього пробудження.

Коротко нагадаємо, що хоча ці відкинені теорії так довго приймалися, вони ніколи не були прекрасними, розумними і біблійними. Чи ж ми не раді тому, що в Божому провидінні тепер розуміємо науки Святого Письма, які стосуються цього важливого питання? Разом зі зникненням таких помилок в нашому розумі повинне прийти велике оцінення справжнього характеру нашого Бога і прагнення шанувати Його й служити Йому з більшою честю, більшою повагою, аніж будь-коли до цього. З більшою честю, аніж раніше, ми також ставимося до Божої Книги – Біблії. Той факт, що вона витривала протягом багатьох століть, коли її перекручували її ж приятелі і вороги, а тепер вона врешті-решт піднеслась як єдине джерело Правди на цю важливу тему, є достатньою підставою для нашої рішучості поступати точно у згоді з її науками і в майбутньому.

Бог передбачив, щоб вибір Церкви Перворідних був завершений перед тим, як прийдуть благословення воскресіння для світу. При першому приході Ісуса віруючі почали притягуватися до Нього Небесним Отцем. Після того, як вони були виправдані через віру в Його дорогоцінну кров, вони були запрошені стати Його учнями, Його послідовниками, іти в Його сліди, віддавати своє життя в служінні Отцю, як робив Сам Ісус, і розвивати в своєму серці плоди Святого Духа до такої міри, щоб могли стати “образом дорогого Божого Сина”.

Воскресіння Реституції не було обітницею для них, але для світу на час Тисячоліття. Навпаки, вони були учасниками «небесного покликання». Після свого посвячення вони були зачаті від Святого Духа і тоді навчалися в Школі Христа і були піддані різноманітним пробам і виправним каранням, щоб могли розвинути свої характери як Нові Створіння. Вони були зібрані з різних деномінацій і поза ними, один тут, інший там, тому що «Господь знає тих, хто Його». Після розвитку всіх цих вибраних закінчиться теперішній Вік. Тоді наш Господь під час Другого Приходу вповні виявить славу і силу. Ціла Церква Перворідних зазнає переміни з земної до небесної природи, тому що «тіло й кров посісти Божого Царства не можуть» (1 Кор. 15:50,52).

Незабаром сатана буде цілком зв’язаний і його безбожне невидиме царство буде повністю знищене. Тоді по всій землі запанує святе невидиме Тисячолітнє Царство в його земних представниках і з допоміжними засобами для просвіти і піднесення всього людства.

А тим нашим Читачам, які є посвяченими Господу, ми кажемо: підійміть ваші голови і ще більше, аніж будь-коли раніше, оцініть славну повноту покликання, учасниками якого ви стали! Дозвольте, нехай Божа і Христова любов вповні оволодіє вами! Будьте правдивими учнями Ісуса, скинувши з себе всякий тягар і гріх, стійко біжіть в боротьбі, яка перед вами, енергійно просуваючись до її кінця!