Дорога, Правда і Життя

«ДОРОГА, ПРАВДА, ЖИТТЯ»

«Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді моїми учнями будете, і пізнаєте правду, – а правда вас вільними зробить» (Ів. 8:31,32).

    При першому приході Ісус прийшов до єврейського народу, який був домом слуг, спорідненим з Богом угодою. Йому мав бути даний перший привілей стати Божими синами (Ів. 1:11,12), а його благословення мали бути пропорційні до вірності світлу, яке вони мали одержати. Однак, перш ніж вони могли стати Божими синами, було необхідним, щоб Ісус став їхнім Відкупителем, зробив примирення за гріх і таким чином відкрив цю дорогу. Він прийшов, щоб зробити це, але на той час цього ще не зробив. Кожен, хто зрозуміє Божі цілі і плани, і буде поступати згідно з ними, буде звільнений від прокляття, яке тяжіє на ньому як на єврею (по причині слабості тіла), і буде приведений до повної гармонії з Богом.

Ми бачимо, що цей великий привілей означав також щось більше. Це означає ще щось більше – спільну спадщину з Месією. Але все це до тих пір було захованою таємницею. До того часу це було знане лише нашому Господу. Це було об’явлене Йому, бо Він був зачатий від Божого Святого Духа (Мат. 3:16). Було багато речей, які було важко зрозуміти. Ісус використовував притчі й незрозумілі вислови саме для того, щоб відкриту тоді дорогу життя зробити «вузькою стежкою». І як ми читаємо у Святому Письмі, деякі говорили про слова Учителя: «Жорстока це мова, хто слухати може її?» (Ів. 6:60). Хто міг в це повірити?

Жорстокою мовою, про яку тут ідеться, були слова про те, що тіло Ісуса є «правдивою поживою», а Його кров «правдивим питтям», а також, що через їх споживання і пиття можна здобути вічне життя (54,55 вв.). Читаємо, що після того випадку багато хто покинув Його і залишив думку стати Його учнем – так вони були засліплені на власне найвище добро. Замість того, щоб терпеливо іти за Ним, вони сказали: Це все глупота! Ми не розуміємо цього!

Ісус очікував такої реакції, коли промовив до них такі слова. Він хотів, щоб вони були на осторозі. Він ніби сказав: Ви засвідчили, що «ніхто ніколи так не промовляв, як цей чоловік»! Ви вже почули слова, які дуже відрізнялися від слів книжників і фарисеїв. Ви й далі це робите, тримаючись цього протягом певного часу. Якщо так вчините, то у відповідному часі зрозумієте, про що йдеться. Практикуйте віру, практикуйте терпеливість. Ви зацікавилися тими речами, і якщо вповні будете Моїми учнями, то одержите знання Правди. А ця Правда вас вільними зробить, дасть вам усі благословення і привілеї, які належать Божим дітям. Порівняно мало євреїв, правдивих ізраїльтян (Ів. 1:47), послухали мудрої ради Ісуса і були дуже благословенні!

БАЛОГСЛОВЕНСТВА ПОЧАЛИСЯ В ДЕНЬ ПЯТИДЕСЯТНИЦІ

Ці слова Ісуса не були адресовані спеціально до дванадцяти Апостолів, але до загалу євреїв, які були милосердно запрошені. Никодим міг бути одним із них. Він мав схильність спотикатися на духовних речах – він не зміг зрозуміти, як можна знову народитися (Ів. 3:1-12). Ми читаємо, що Святий Дух не був ще даний, «не був-бо Ісус ще прославлений» (Ів. 7:39). Св. Павло повідомляє нас, що «людина тілесна не приймає речей, що від Божого Духа, бо їй це глупота, і вона зрозуміти їх не може, бо вони розуміються тільки духовно» (1 Кор. 2:14).

Але деякі бачили досить багато в Ісусі, щоб звернути на Нього увагу і бути з Ним. Такі в шляхетності серця сказали: дійсно, Його слова правдиві, і слушною є Його критика на адресу нашого народу. Ми не розуміємо, як Він планує виконати пророцтва, але Він говорить нам: стійте, а пізніше зрозумієте. І деякі дійсно стояли – «більше як п’ятсот братів» (1 Кор. 15:6). Як обіцяв Ісус, вони отримали привілей стати правдивими учнями.

Коли надійшов день П’ятидесятниці, Небесний Отець прийняв усіх тих, які тривали у Слові Ісуса. Вони були сплоджені від Святого Духа і стали членами родини Господа. Тоді вони почали зауважувати глибокі Божі речі – були освічені. Не відразу прийшло усе світло, але по мірі того, як минали дні і роки, вони поступали в ньому вперед. Вони були дійсно правдивими учнями Христа, такими послідовниками Ісуса, яких Отець вподобав визнати. Вони були не лише звільнені від осуду Угоди Закону, але й від Адамового осуду (Рим. 8:1). Вони отримали нову волю, новий розум, а Святий Дух показав їм «Божі глибини» (1 Кор. 2:10).

В молитві до Отця наш Господь сказав: «Освяти Ти їх правдою! Твоє слово – то правда» (Ів. 17:17). Словом «правда» Ісус відноситься тут до Божого плану, об’явленого Отцем через Святого Духа. А цей освячуючий вплив дає знання Правди, прийняте до щирого серця. Коротко кажучи, це освячення, або відлучення, почалося від благословенств П’ятидесятниці і далі діє, просуваючись вперед так довго, як довго дана особа дозволяє Правді впливати на її життя в той спосіб, який був задуманий.

Ми бачимо різницю між нашим віршем і цим процитованим. В цьому другому йдеться про Слово Єгови, а в першому – про Слово Ісуса. Ісус говорить: Якщо в Слові Моїм позостанетесь, будете щораз більше пізнавати Небесного Отця, пізнаєте Його волю, Його дороги, Його методи; таким чином пізнаєте Його Слово. Всі речі реалізують Його волю, – волю Отця, – і процес освячення може довершитися лише після зрозуміння і впровадження в чин волі Отця. Ісус говорить до всіх: «Я є дорога, і правда і життя» (Ів. 14:6). Я єдиний, через кого ви можете прийти до Отця і стати Його синами; і якщо позостанетесь в Мені, дійдете до славного кінця.

ПРОВІДНИК УСІХ НАШИХ БЛАГОСЛОВЕНСТВ

Ми усвідомлюємо собі, що Христос є достатністю, яку Бог передбачив для нас з кожної точки погляду. «Що став нам мудрістю від Бога, – Праведністю [Виправданням], і Освяченням, і Відкупленням [Визволенням]» (1 Кор. 1:30). Через пізнання Його діла жертвування ми спочатку отримуємо необхідну мудрість, навчання і керівництво, через які ми можемо завдяки Його заслузі приходити до Отця. Він є також нашою мудрістю на всій дорозі. Небесний Отець мав чудовий план перед створенням світу; згадка про це була ще в Едемі, одразу після упадку. У відповідному часі Бог через Еноха та Авраама, а пізніше через Мойсея й пророків зробив наступні згадки про цей план. Але те, як світ має з цього скористатися, було закрите й трималося в таємниці.

ІСУС Є НАШОЮ МУДРІСТЮ

Дорога життя була відкрита, тобто об’явлена лише тоді, коли прийшов Ісус. Це Він «вивів на світло життя та нетління Євангелією» (2 Тим. 1:10). Перед приходом Ісуса суть Євангелії ніколи не була навіть подана, а тим більше пізнана. Апостол Павло говорить, що це велике спасіння «проповідувалося спочатку від Господа, ствердилося нам через тих, хто почув» (Євр. 2:3). Наш Господь почав її розповідати, але Таємниця Євангелії не була повністю об’явлена перед П’ятидесятницею. Сам Ісус почав ясно її розуміти лише після зачаття від Святого Духа; лише тоді почав розповідати про дорогу життя і безсмертя. Але навіть тоді Його слова були притчами, і Його послідовники могли зрозуміти і ввійти в «Божі глибини» лише після зачаття від Святого Духа.

ІСУС Є НАШОЮ ПРАВЕДНІСТЮ

Крім того, що Ісус є нашою мудрістю, Він стає нашою праведністю. Він прикриває наші гріхи. Приписує нам власну праведність, заслугу власної жертви. Це приписання дає нам стан повної праведності – не дійсної, але порахованої, яку Бог готовий прийняти в спосіб, який Він встановив.

Наш Господь не стає праведністю всіх, – навіть тих, які частково слухають Його Слово і вірять в Нього як Спасителя, в результаті чого отримують пробне виправдання, – а тільки тих, які досягають рівня повного підкорення волі Отця. Коли на землі буде встановлене Царство, до Нього прийдуть інші й отримають дійсне виправдання. Але оживлене виправдання з віри могли мати лише ті, які приходили до Нього в часі високого поклику Віку Євангелії, щоб іти Його слідами.

ІСУС Є НАШИМ ОСВЯЧЕННЯМ

Крок посвячення зі сторони тих, які стають учнями Ісуса, у Святому Письмі названий також освяченням. Але не є остаточним освяченням те, що ми отримуємо через Нього. Бог говорить: «Посвятіться і Я посвячу вас» – тобто «Відлучіться, і тоді Я вас відлучу; введу вас до місця, в якому ви прагнете бути». І так для всіх нас, які через Нього приходимо до Отця, Ісус стає не лише нашою праведністю, але через Нього ми також освячені – цілком відлучені для праведності та святості. Ми прийняті в Ньому, і Його ласка і заступництво дозволяють нам отримати повне й остаточне освячення. Бог відлучає нас через давання нам Свого Святого Духа і чинення нас майбутніми учасниками Царства.

ІСУС Є НАШИМ ВИЗВОЛЕННЯМ

Ті Божі вибрані, які роблять достатній поступ, отримають у воскресінні повне визволення від гріха і всякої недосконалості тіла силою воскресіння з мертвих. Таким чином Христос стає нашим визволенням. Христос є осередком всіх справ і лише через Нього ми можемо отримати ці благословення. Хоча Отець їх дає, однак вони спливають через Його Сина, який є представником Отця. Ісус отримав Духа Отця і зливає його на нас.

«Той, Хто воскресив Господа Ісуса, воскресить з Ісусом і нас» (2 Кор. 4:14), а це означає, що Ісус буде живим посередником (Ів. 5:28,29). Але в Божому плані є певні елементи, які Ісус виконає від Свого імені, як, наприклад, благословення і піднесення світу в «часі відновлення всього» (Дії 3:21). Хоча Отець є Автором цілого плану, однак це благословення сплине на світ виключно через жертву Сина. Христос виконає діло Віку Тисячоліття, а потім передасть людство Отцю.

Та Його діяльність на користь Церкви є іншою: особливою річчю, яку Церква отримує більш безпосередньо від Сина, є виправдання. Не дивлячись на це, виправдання походить від Отця і не є дійсним, але приписаним. Це особливий елемент плану Отця для нас, щоб ми могли ввійти в Його ласки вже тепер, перед світом.

Наш Бог прекрасний, а Його величний План Віків є невимовно чудовим! Наші серця радіють, що наші очі були помазані, щоб ми могли розуміти ці славні речі, які у Віці Євангелії закриті для багатьох, знаючи, що всі незрячі очі будуть ще відкриті і всі глухі вуха повернуть здатність чути!

«ВОНИ ВІДВЕРНУТЬ СЛУХ СВІЙ ВІД ПРАВДИ»

Проповідь Господа завжди викликала два протилежні наслідки на мішанину натовпу, який Його слухав: вона притягувала одну групу і відштовхувала іншу. Ті, які були сповнені гордості й зарозумілості, які надавали перевагу темноті замість світла, бо їхні вчинки були злі і вони розуміли, що якщо приймуть світло правди, то буде необхідним підпорядкувати йому свої характери – всіх таких науки Христа відштовхували. Якби Господь служив згідно з методами, які практикують сьогодні, коли підтримка залежить від доброї волі і подаянь людей, підтримка часто була б дуже скупою або, принаймні, холодною.

Інколи натовпи приймали свідоцтво Ісуса, але пізніше залишали Його, не маючи бажання ходити з Ним, коли Він і далі з переконанням представляв Божу правду (Лук. 4:14-29). Деякі дуже уважно слухали Його наук і «дивувались словам благодаті, що линули з уст Його», та, не дивлячись на це, багато продовжували залишати Його, і залишалася дослівно тільки жменька (Ів. 6:60-69).

  Яке замішання виникло б в різних церквах сьогодні, якби так звані служителі Євангелії пішли за прикладом Учителя і подібно проголошували усю Божу правду! Як швидко вони стали б непопулярними, були б оскаржені в розірванні церковної єдності! За таких не заступилися б громади великих модних храмів, публічно посвячених на службу Богу і наукам Христа. Члени різних церков ходять до тих храмів, щоб розважитися приємними і красномовними промовами титулованих джентльменів, які ймовірно знають про уподобання й погляди церкви і говорять проповіді так, щоб їм сподобатися. Члени тих церков готові платити за те, чого хочуть – але вони не хочуть Правди!

Ті, які йшли за нашим Господом тільки певний час, потім покидали Його, переставали бути Його учнями і Він більше не вважав їх за таких. Учнем є той, хто вчиться, а коли хтось перестає бути учнем і послідовником Христа, великого Учителя, той більше не є Його учнем. Це було яскраво видно під час присутності нашого Господа, коли Його ім’я було погорджене людьми. Але пізніше, коли Ісуса вже не було і Його науки недобросовісно були до такої міри помішані з людською філософією, що звільнили їх (науки) від зневаги, і насправді зробили їх безглуздими, люди в загальному почали вважати себе за Його учнів. Сталося це через багато років після відкинення в значній мірі Його наук.

НАГОРОДА ПРАВДИВОГО УЧНІВСТВА

Слова Господа «справді моїми учнями будете» означають розмежування між правдивими і лише номінальними учнями. Оскільки ми прагнемо надалі залишитися правдивими учнями Ісуса, то ми зауважуємо відповідну умову: «Якщо в слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете». Лицемірство бути лише номінальним учнем є огидою для Господа.

Благословенною річчю є вчинення перших кроків у християнському житті – прийняття Христа за свого Відкупителя і Господа, а також повне віддання себе Отцю через Нього. Але нагорода залежить виключно від того, чи ми залишимося в Його Слові, в стані правдивих учнів. Для людської гордості є характерним віддалення від простоти Божої Правди і вишукування нових, власних теорій і філософій або вникання в теорії інших, які хочуть, щоб люди вважали їх мудрими.

Нагородою тривалого учнівства є «пізнаєте правду», а не «що вони завжди вчаться, та ніколи не можуть прийти до пізнання правди» (2 Тим. 3:7). Багато хто робить тут помилку: не залишаються в Слові Господа, а заглиблюються в різні людські філософії, які нехтують або перекручують Господнє Слово і висувають супротивні теорії. Для тих, які шукають Правду в таких людських теоріях, не має жодної обітниці, що вони будь-коли її знайдуть, і вони ніколи її не знаходять.

Божу Правду можна знайти тільки в установлених Богом провідниках – в нашому Господі, Апостолах і Пророках. Позостатися в представлених вченнях натхнених писань Пророків і Апостолів, в дослідженні і роздумуванні над ними, в повному довірі’ї до них і пристосовуванні до них своїх характерів – ось, що означає залишитися в Господньому Слові. Це цілком погоджується зі зверненням уваги на тих, кого як поміч Господь ставить на провідні становища серед братів, перелічених Апостолом Павлом (Еф. 4:11-15; 1 Кор. 12:28). Господь завжди покликував таку поміч, і до кінця буде так робити, аби будувати своїх посвячених послідовників. Але обов’язком кожного з них є докладне підтвердження своїх наук через непомильне Слово (Дії 17:11; 1 Сол. 5:21; 1 Ів. 4:1; Іс. 8:20).

Якщо ми таким чином будемо тривати в Господньому Слові як ревні та щирі учні, то дійсно «пізнаємо правду». Ми будемо «впевнені в теперішній правді [в Правді на часі]», «вкорінені й збудовані» на правді; ми будемо утверджені в правді, будучи в стані подати причину нашої надії; «борючись за віру раз дану святим», «борючись доброю боротьбою», «засвідчуючи добре визнання», відважно «терплячи лихо, як добрі воїни Ісуса Христа», і то аж до кінця нашої боротьби. (2 Пет. 1:12; Кол. 1:23; 2:7; 1 Пет. 5:9; 3:15; 1 Тим. 1:18; 6:13; 2 Тим. 2:3).

До пізнання Правди ми не доходимо одним стрибком, але ми поступово, крок за кроком проваджені до Правди. Кожен крок є кроком повного і певного поступу, який веде до вищого рівня, більш відповідного до наступних осягнень, як у знанні, так і в розвитку характеру. Таким чином, здобута крок за кроком Правда стає силою освячення, яка приносить в наше життя святі плоди праведності – мир, радість в Святому Дусі, любов, лагідність, віру, терпеливість і всі інші прикмети і ласки, які час і розвиток ведуть до повного дозрівання.

Правдиві учні не лише пізнають таким чином Правду і є нею освячені, але наш Господь також сказав, що «правда вас вільними зробить». Ті, які отримали Правду, з її благословенних досвідів дещо дізналися про звільняючу силу. Як тільки якась її частина стає прийнята до доброго і щирого серця, вона починає відкидати пута гріха, незнання, забобонів і страху. Її оздоровлююче проміння проникає в найтемніші закутки наших сердець і розумів, зміцняючи таким чином усе наше єство, оживляючи навіть наші смертні тіла.

«Вхід у слова Твої світло дає»

Гріх не може знести світла правди. Ті, які надалі живуть у гріху, після того, як одержали достатньо світла, щоб виявилась його потворність, неминуче мусять втрачати це Світло, бо вони його недостойні. Під впливом світла правди мусять зникати незнання і забобони. Яким благословенням є осягнення цього звільнення! Однак мільйони людей і надалі залишаються під засліплюючим впливом неправди. Під впливом її ілюзій вони об’являються і шанують деякі найбільш підлі знаряддя в руках сатани; вони це роблять собі на біду і деградацію, тому що облудно посилаються на Божий авторитет; їх навчено боятися Бога як мстивого тирана, який засуджує більшість своїх створінь на вічні муки. Ми, які прийняли правду, пробудилися з того жахливого страхіття і ярмо рабства сатани над нами зламалося. Світло розпорошило нашу темряву. Дякувати Богові!

Ми були звільнені також від страху, який тепер спостерігаємо в цілому світі в міру того, як великі цивільні і релігійні системи, які так довго керували світом, переживають сильні потрясіння (Лук. 21:25,26). Думаючі люди, які не розуміють Божого плану, побоюються можливих наслідків анархії і терору. Їхній страх зростає в міру того, як ми наближаємося до страшного фіналу великого Часу Утиску світу (Дан. 12:1; Мат. 24:21), до його кульмінації.

Не дивлячись на все це, при повному запевненні непомильного Божого Слова про жах цього терору, через який тепер проходить світ, правдиві учні Христа, які залишаються в Його Слові, не бояться, але радіють. Вони знають, що метою Бога в дозволенні потужної бурі утиску є очищення моральної атмосфери світу, і що з Його передбачення після цієї бурі настане тривалий мир. Навчені Правдою розуміють необхідність даної ситуації і довіряють Божому провидінню, яке може зробити так, що навіть людський гнів буде Його вихваляти, і що всі речі будуть співпрацювати для добра.

Благословенна обітниця – «Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді моїми учнями будете, і пізнаєте правду, – а правда вас вільними зробить»! Чи після того, як ми отримали цю чудову ласку від Господа, ми не будемо тривати в ній, не звертаючи уваги на звідничі доктрини, але приноситимемо у своєму житті її благословенні плоди? Чи ми не будемо їй вірні у всіх обставинах, боронячи її від усіх нападів і зносячи їх наслідки серед зневаг? Вірністю ми підтвердимо наше оцінення чудового Світла, виконуючи спасіння зі страхом і тремтінням; «бо то Бог викликає в вас і хотіння, і чин за доброю волею Своєю» (Фил. 2:12,13).

РТ №592, ’84,50; SB №83, ’95,4

Біблійний Прапор № 8, травень-серпень 2017