Очистьтеся ви, що носите посуд Господній! (Девіз 2008)

“Очистьтеся ви, що носите посуд Господній!”

(Девіз 2008 року)

  Ідучи за прикладом останніх двох ”князів” Лаодикії (Мих. 5:4), Теперішня Правда постійно щороку подає своїм читачам річний девіз. Ми переконані, що Господь схвалює і благословляє цей звичай. До того ж, ми зверталися до Господа за керівництвом при виборі річних текстів і пісень, а потреби і досвідчення кожного року є добрим доказом того, що Господь здійснював нагляд при їх виборі. Ми отримуємо багато свідчень про те, що вони виявилися дуже відповідними у зв’язку з досвідченнями кожного року. Оскільки ми розуміємо, на підставі 12 розділу Книги Левит, що закінчилися 80 антитипічних днів (1874-1954) очищення антитипічної матері у зв’язку з народженням антитипічної дочки (Великої Громади періоду Парусії та Епіфанії – див. 4-й Еп. Том, с. 96-107, Р’ 54, с. 54-59), і розуміємо, що тоді настав слушний час, щоб очищена антитипічна матір, яка означає слуг Правди, принесла жертву цілопалення і жертву за гріх на доказ свого очищення (4 Еп. Том, с. 100), тому вважаємо, що дуже відповідним текстом на 2008 рік буде Боже нагадування з Ісаї 52:11, процитоване в заголовку даної статті.

Це розпорядження було спочатку скероване до тих священиків і левитів, які були зв’язані з єврейським храмом. Вони дбайливо дотримувалися зовнішнього очищення як в службі намету, так і в храмі. Перед тим, як узяти до рук посуд Господнього дому, священики і левити мали обмиватися в умивальниці. Без сумніву, нагадування нашого тексту містило в собі також думку, що вони повинні бути чистими в своєму житті, в своїх поступках перед людьми, тому що перед людом вони представляли Господа. Господній посуд і в наметі, і в храмі був пов’язаний зі священною службою на Подвір’ї, в Святая і в Святая Святих. Цей посуд складався з кадильниць, лопат, чаш, лопаток, щипців, келихів, мисок і ложок – різного цінного посуду. Посуд, який вживався в Святая і Святая Святих, був золотим, а той, що вживався на Подвір’ї – мідним. Єдиними, хто міг брати цей посуд до рук, були члени посвяченого класу. Священики займалися ним в Святая і Святая Святих в певних частинах служби, а в менш важливих послугах його прикривали і носили левити. Отже цим посудом займалися тільки священики і левити. Перед вжитком посуд потребував очищення, тому його омивали. Кожен, хто носив цей посуд, теж мусив бути очищений, типічно омитий від гріха.

В антитипі наш Господь є Великим Первосвящеником. Найвірнішими з Його послідовників є ті, котрі під час свого бігу в тілі були випробувані і довели свою вірність, і тому, вони гідні стати Священством у славі. Але всі інші посвячені теж мають шату Христової праведності. Сплоджені від Духа мали її завдяки приписанню, а інші посвячені – пробно. Кожен, хто не є в такий спосіб покритий Христовою праведністю, хто не є в такий спосіб виправданий в Божих очах, не може брати участі в ношенні святого посуду – різних правд Божого Слова.

Антитипічне значення нагадування з нашого тексту є таким, що як в типі Бог вимагав, щоб все було чистим, так само й ми як Господній люд мусимо бути чистими в серці. ”Блаженні чисті серцем”. Ми тепер не посідаємо досконалості тіла. Коли ми вірою прийняли Ісуса як нашого Спасителя – ця недосконалість тіла стала визнана за пробно прикриту чистою, білою шатою, яка зображує праведність, заслугу Христа. У випадку сплоджених від Духа вона при посвяченні дійсно ставала їх власністю. Ті, котрі належали до духовного поклику, вірно закінчили свій земний біг і тепер знаходяться в духовному стані, а ми, залишаючись на землі, при Господній допомозі стараємося приготуватися, щоб зайняти місце в земній фазі Царства. Однак, ми мусимо зберегти нашу віру в Ісуса і виконати свою обітницю посвячення, щоб бути чистими (Рим. 12:1). Необхідно зберігати себе в очищеному стані. Як нагадує Святе Письмо, ми маємо очищатися від усякої нечистоти тіла і духа (2 Кор. 7:1; 1 Ів. 1:7). Коли ми прийняли Ісуса як свого Спасителя, то стали очищені від гріхів минулого, а це також означає, що Бог і надалі очищає нас від усіх гріхів, які ми маємо з огляду на Адамову слабкість і неминучі падіння. Але нічого не вказує на те, щоб це нас очищало від свідомих гріхів.

ЧИСТОТА  СЕРЦЯ

Коли Велика Громада і Мале Стадо знаходилися на землі як Нові Створіння, то не могли практикувати свідомих гріхів і надалі залишатися Новими Створіннями, тому що Нове Створіння представляє розум Христа, який є святим. ”Ми знаємо, що кожен, хто народився [став сплоджений] від Бога, не грішить, – бо хто народився від Бога, той себе береже, і лукавий його не торкається [не може його перехопити]” (1 Ів. 5:18). Божа дитина може бути переможена своєю старою природою, яка є визнана мертвою, але насправді не є повністю мертва, тому може бути переможена також слабкістю, може допустити помилку в думці чи в слові, але ніколи свідомо не переступить Божого права. Вона насолоджується виконанням Божої волі й ніколи свідомо не порушила б її, ані в жодний інший спосіб не виступила б проти неї. Воліла б, щоб виконалася Божа воля і план, навіть якщо це перекреслювало б її найглибші надії і розривало б найніжніші зв’язки. Вона не згрішить свідомо доти, доки має нового духа, розум і волю, тому що ”Кожен, хто родився [став сплоджений] від Бога, не чинить гріха [свідомо, бо перемога старої волі над новою означала б смерть Нового Створіння], бо в нім пробуває насіння Його [святе насіння, тобто дух Правди]. І не може [свідомо] грішити, бо від Бога народжений [сплоджений] він” (1 Ів. 3:9). Усі несвідомі похибки в думках, словах і вчинках є частиною первородного гріха і пов’язаної з ним деградації, які через спадковість постійно діють в тілі. З цих похибок ми ”дарма виправдовуємося Його благодаттю, через відкуплення [apolutrosis, визволення], що в Ісусі Христі, що Його Бог дав у жертву примирення [hilasterion, ублагальня, провід милосердя] в крові Його [ціна викупу, заслугою якого Він покриває всі Адамові гріхи] через віру” (Рим. 3:24, 25). ”Що маємо в Ньому відкуплення [apolutrosis, визволення від Божого прокляття і гніву – виправдання], кров’ю Його, прощення провин” (Еф. 1:7; Кол. 1:14). Хоча Молоді Гідні і Посвячені Табірники Епіфанії не є Новими Створіннями, однак ці ж самі засади відносяться і до них; вони є пробно виправдані, тому й пробно прикриті шатою Христової праведності (Пс. 32:1, 2), мають новий розум, нове серце і нову волю щодо виконання Божої волі, і мусять дбати, щоб саме вона панувала, якщо вони хочуть виявитися вірними.

Здається, з контексту виникає, що нагадування нашого вірша має застосування в теперішній час. Стосувалося воно також часів нашого Господа. Він був святим, непорочним, відлученим від грішників. Стосувалося воно також часів Апостолів. Всі вони мусили бути чистими. Юда, який був нечистим, пішов на знищення. Пішов на другу смерть, тому що не використовував можливості, які були йому дані. Як було можливим, щоб упав Юда, так є можливим, щоб упали ми – в більшій чи меншій мірі. Як Юда був відсторонений від Божої служби з причини нечистоти серця і любові до грошей, так можемо бути певні, що всі, хто нечистий в серці, будуть відсторонені від цієї служби. Як ніхто не був би поставлений на службу, якби не був чистим в серці, так само якщо хтось стає нечистим, буде від неї відсторонений. Це показано на прикладі Ананії і Сапфіри (Дії 5:1-11), які були відтяті, а тому й усунені від приналежності до вірного Господнього люду з причини їх любові до грошей і спроби обману. Пам’ятаємо, що подібно було у випадку Симона Ворожбита (Дії 8:9) та інших згаданих у Новому Заповіті осіб. Дехто осквернився в серці, а інші можуть цього не помічати. Як вказує Святе Письмо (Лк. 16:15), дехто з тих, кого люди високо оцінюють, в Божих очах є гидотою. А дехто з тих, кого люди не шанують, є високо оцінюваний Богом. ”Світ нас не знає тому, що Його не пізнав” (1 Ів. 3:1).

ПОСУД  НАМЕТУ

Окрім кадильниць, було чотири комплекти посуду, який належав до: мідного жертовника (Чис. 4:14; Вих. 38:3), золотого столу (Чис. 4:7), золотого свічника (Чис. 4:9) і, правдоподібно, золотого жертовника (Чис. 4:11, 12). З 2 Тим. 3:16, 17 довідуємося, що Святе Письмо було дане особливо для того, щоб вчити чотирьом видам думок: (1) доктринам, (2) ”докору” [розбиванню блудів], (3) ”направі” [засудженню поганих рис і поступків та відкиненню їх], і (4) ”вихованню в праведності” [прищеплюванню правильних рис і відповідному поступуванню]. Ми вважаємо, що чотири комплекти посуду, пов’язаного з чотирма предметами скінії, відповідають цим чотирьом видам біблійних наук, на які звертає нашу увагу 2 Тим. 3:16, 17. Доконані факти теж вказують на те, що цей висновок правильний, тому що окрім біблійних віршів (кадильниць) Божий люд протягом усього віку Євангелії і надалі вживає біблійні доктрини, докори, направу і виховання в праведності, які дані для того, ”щоб Божа людина була досконала і до всякого доброго діла готова”.

Попередньо ми зауважили, що в типі лише священики і левити могли брати до рук святий посуд, тому в антитипі, лише тим, хто є антитипічними Божими Священиками і Левитами, були довірені цінні правди Божого Слова. Тепер, коли антитипічні Священики (Мале Стадо) і головний клас Левитів (Велика Громада) в повному значенні закінчили свою подорож до духовної фази Царства, ношення Господнього посуду довірене другорядному класу антитипічних Левитів (Молодим Гідним), як особливим представникам Господа, що залишаються на землі. Тому, яким важливим і своєчасним є нагадування нашого тексту: ”Очистьтеся ви, що носите посуд ГОСПОДНІЙ!”.

ГРІХ  В  СЕРЦІ

Думка, подана в тексті девізу, повинна весь час знаходитися в нашому розумі – що всі, котрі хотіли б носити послання Господа, бути Його слугами, сповіщати Його Правду, повинні насамперед бути чистими, мати чисте серце. ”Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога”. Хто нечистий в серці, не зможе бачити Бога ані в буквальному, ані в символічному значенні. Бачення Бога сьогодні – оглядання Його характеру, розуміння Його постійно і славно прогресуючого плану та практикування старанності в наслідуванні Його – все це приходить до нас через чистоту серця. Чим більш чистими ми стаємо в серці, тим більш щирими, некам’яними і чистими стають наші наміри і тим більше ми можемо розуміти й оцінювати нашого великого Небесного Отця. Тільки таким, нікому іншому, Він об’являє Сам Себе. Тому справа очищення самих себе і збереження самих себе в чистоті є справою найвищої ваги. Ми мусимо досягти повної чистоти серця, намірів, а потім, наскільки буде можливим, зберігати свої думки, слова і вчинки вільними від гріха, від усілякої скверни. Якщо хтось схвалює гріх в своєму серці, Господь такого не вислухає (Пс. 66:18). Тому, якщо хтось занедбує берегти самого себе в Божій любові, незабаром відійде в зовнішню темряву (Мат. 6:23; 22:13), темряву світу і темноту люду, який тільки називає себе людом Божим. Тому те, чи ми залишимося в Господній ласці і в світлі Його Правди, залежить від того, чи збережемо самих себе в очищеному стані, в чистоті серця і, наскільки можливо, в чистоті думок, слів і вчинків.

У Великому та Малому Вавилоні, а також, на жаль, навіть серед нас, є багато таких, які справді вважають себе Божими слугами і ціновані іншими, але не шанують Його Слова, і тому не носять Його посуд. Є сказано, що деякі слуги сатани є визнані за Божих слуг (2 Кор. 11:13-15; Об. 2:2; 3:9). Дехто з них визнає, що не посідає віри. Дехто каже, що Бог є просто богом природи, принципом, який проявляється у всіх дрібних речах, ”усіляким добром”, що Бог є скрізь, що не є особою, а принципом і т.д. Роблячи так, вони шанують створіння замість Творця, закони природи замість Законодавця, наслідок замість Великої Причини, що стоїть за наслідком. Інші стверджують, що вірять в Бога як особу, але не вірять в Святе Письмо. Дехто з них відверто визнає, що перші п’ять книг Біблії і остання книга є вигадками. Ми не можемо припускати, що такі носять посуд Господнього дому в жодному значенні. Вони, правдоподібно, ніколи не носили цього посуду, не зважаючи на свій високий ранг у Великому Вавилоні.

Є очевидним, що деякі слуги Слова колись носили святий Господній посуд, але тепер перестали це робити. Деякі з тих, котрі колись вірно служили Правді так, як Господь давав її в їх руки, щоб вони проголошували її, занедбали постійне очищання в зв’язку зі своїм ношенням Господнього посуду. З цієї причини вони потрапили в більший чи менший блуд, а в багатьох випадках і зовсім вийшли зі стану Подвір’я і стали ворогами хреста Христового. ”Багато-бо хто, що про них я вам часто казав, а тепер говорю навіть плачучи, поводяться, як вороги хреста Христового. Їхній кінець – то загибель, шлунок – їхній бог, а слава – в їхньому соромі… Вони думають тільки про земне!” (Фил. 3:18, 19). Апостол згадує також (Рим. 1:18) деяких, котрі ”правду гамують [katecho: душать, заглушують] неправдою”. Отже, дехто замість проголошення Правди, душить її. Це особливо є правдою щодо вождів як Великого, так і Малого Вавилону, а також декого з нас; якщо, як неочищені антитипічні Левити, ми йдемо за їх злим, неприємним Богу прикладом, то нас спіткає Божий осуд.

В посланні до Филип’ян 1:15-17 Св. Павло згадує деяких, котрі проповідують Христа ”через заздрощі та колотнечу” і ”через підступ звіщають Христа нещиро”, тоді як інші проповідують Христа ”із доброї волі” і ”з любові”. Зрозуміло, що Апостол не згадує про тих перших як про таких, що носять Господній посуд, тому що вони виступають проти Правди і стараються реалізувати свої особисті інтереси та амбіції із заздрості, спорів і сварливості, тому й ”нещиро”. Господь забирає Правду і Духа Правди від таких осіб, внаслідок чого вони ходять ”в марноті свого розуму, – вони запаморочені розумом, відчужені від життя Божого за неуцтво, що в них, за стверділість їхніх сердець” (Еф. 4:17, 18). Тепер, так само як і завжди, ті, котрі отримують від Господа особливий привілей ношення Його посуду теперішньої Правди, по мірі її розвитку в щораз вищому ступені, зважають на Його нагадування: ”Будьте чистими”.

 МІШЕНЬ ПРОТИВНИКА

Святе Письмо скрізь вказує, що на світі діють несприятливі впливи, які мають тенденцію оскверняти Божий люд. Звичайно ж, ми всі через слабкості власного тіла маємо достатню кількість спокус для подолання. Але Святе Письмо каже, що це не все, з чим  ми маємо боротися. Існують упавші ангели, котрі діють через окультні впливи і особливою ціллю котрих є осквернення посвячених Божих слуг. Вони надзвичайно витончені в своїх навіюваннях на уми Божого люду. вони не діють за посередництвом ласк Святого Божого Духа, таких як віра, надія, самоконтроль, терпеливість, побожність, братерська любов, любов, покора, тихість і доброта, але через принади світу. Свій вплив вони здійснюють через грішні тілесні прагнення, такі як самолюбство, особиста амбіція, любов до грошей, приємності, пожадливість, схвалення від інших, влада, почесті або високі становища і через такі погані риси як пиха, заздрість, завидки, злосливість, нечистота, сварливість, марнославство і ненависть, а ті, ”хто чинить таке, не вспадкують вони Царства Божого” (Гал. 5:21). О, так, ”Бо ми не маємо боротьби проти крові та тіла, але проти початків, проти [невидимої] влади, проти світоправителів цієї темряви, проти піднебесних духів злоби. Через це візьміть повну Божу зброю, щоб могли ви дати опір дня злого, і, все виконавши, витримати” (Еф. 6:12, 13). Чим чистішою є дана особа, тим більше є певним, що вона стане предметом зацікавлення противника. Промислова птиця для птахолова є більш жаданою ціллю, ніж інші птахи. Тому всі, хто носить Господній посуд, є особливими цілями вогняних стріл лукавого, його демонів і його земних представників. Ми мусимо вести боротьбу проти світу, тіла і противника. Якщо знаходимося у відповідному стані серця, якщо маємо чисте серце і є вірними Божими дітьми, то будемо зважати на те, щоб берегти свій розум і тіло в чистоті. Якщо не будемо пильнувати за собою і своїм оточенням, то напевно осквернимо свій характер. Сатана особливо старається вплинути на нас, а знаємо, що оскверненим стає кожен, до кого він доторкнеться. Кожен, з ким лукавий має контакт, зазнає певного роду шкоди. Дана особа несе певну вину, перш ніж її торкнеться противник. Тому, поступаймо обережно і стережімо свої серця понад усе, що люди стережуть, бо з серця походить життя (Прип. 4:23). Дбайливо бережімо самих себе, щоб лукавий не торкався нас (1 Ів. 5:18).

Правдоподібно, що в якій мірі хтось осквернився, занечистився, в такій мірі не надається до того, щоб йому був довірений посуд Господнього дому. Мабуть кожен з Божого народу може сказати з власного досвіду, що знає щось на тему того, що це означає. Без сумніву, усі Божі діти пересвідчуються в тому, що наскільки чистим є наше серце, настільки чистим є наше духовне сприйняття. А в пропорції до того наскільки ми віддаляємося від тієї чистоти, настільки маємо щораз менше можливості служби – ношення посуду Правди.

З-поміж 60 груп Великої Громади, антитипічних Левитів, лише Добрі Левити були достатньо очищені, щоб служити Богові в найбільшій мірі в Дусі і Правді Епіфанії (Ів. 4:24). Наш люблячий Спаситель так очистив їх під час їх земного розвитку, що вони могли представити Богу жертву в праведності (Мал. 3:3). Коли 80 антитипічних днів очищення матері після народження дочки добігли кінця, то Добрі Левити, як представники Великої Громади в цілому, були готові завдяки Божій ласці принести антитипічну жертву цілопалення і жертву за гріх на доказ свого очищення як класу. Ми мусимо розрізнити індивідуальне очищення, яке тривало протягом усього Віку Євангелії, та очищення класу Великої Громади, яке розпочалося відразу ж після встановлення шістдесятого стовпа (4 Еп. Том, с. 146, 147). Утратники корон, як окремі особи, протягом усього Євангельського Віку мусили очищатися від гріха, самолюбства і світовості, тобто перемагати їх, бо інакше – пішли б на другу смерть. Але їхнє очищення необов’язково стосувалося блудів, тому що якби це вимагалося, то переважна більшість із них пішли б на другу смерть, бо бачимо, що багато з них закінчило свій біг, не отримавши Правди, яка за їх днів була на часі. Бог подбав про очищення цих братів від блудів і про те, щоб вони отримали Правду на часі після воскресіння як духовні істоти (Об. 7:17; 19:9). Однак ми розуміємо, що в своєму очищенні як клас антитипічні Левити мусили очиститися від блудів, а також перемогти свій гріх, самолюбство і світовість. Це ясно виникає з факту, що поки вони не очистилися від обох видів зла, або принаймні не вчинили активного початку очищення, то не могли прислуговувати Священикам (Чис. 8:7, 21 (перша і друга частина вірша), 22, 13-19). Частина їх очищення, яке мусить відбуватися по відношенню до Бога – ”перед Господнім лицем” – як окреме від їх особистого виконання власної ролі в процесі очищення, показана в Чис. 8:7, 21 (перша і друга частина вірша). Крім того, вони мусили омитися в крові Агнця (Об. 7:14) – це зображено в Чис. 8:8, 12, 21 (остання частина вірша). Частина їх очищення відбувалася після їх воскресіння в духовній сфері.

Добрі Левити, беручи участь в особливій послузі, якою засвідчують очищення антитипічної матері після народження антитипічної дочки, перед своєю смертю могли б помилково вважати, що їхнє індивідуальне очищення тоді закінчилося. Воно мусило тривати аж до закінчення їх земного бігу. Розуміємо, що слуги Правди очищуються від таких осквернень, які призвели б до того, що вони не були б придатні зайняти своє місце в Тисячолітньому Віці, а також виконувати особливу службу, яка розпочалася з жовтня 1954 р. Але це не означає, що не мало бути жодного дальшого їх очищення перед отриманням духовної природи. Кожна особа мусила і надалі омиватися в антитипічній умивальниці. Було необхідним, щоб вони вірно тривали в очищенні від усякої нечистоти тіла і духа, вдосконалюючи святість в пошані для Бога. Теперішньому Божому народові пропонуємо, разом з даною статтею, пісню № 215 ”Знаю її” (англ.), як відповідну пісню на 2008 р. Нехай вони будуть благословенством для усіх нас в Новому Році. Тепер ми знаходимося серед тих з Божого люду в цілому християнському світі, хто має утворити два останні посвячені класи перед початком Реституції. Саме Молоді Гідні і Посвячені Табірники Епіфанії тепер служать Богові перед інавгурацією Нової Угоди і відкриттям Святої Дороги. Об’єднаймося і вірно проголошуймо дорогоцінну Правду, яку нам довірив наш Небесний Отець!

ТР’ 07, 52-56; РТ’ 07, 52-56.

Теперішня Правда №47, весна 2008