Історія Тисячолітнього Віку в Пророцтві (Іс. 25:1-12)

Історія Тисячолітнього Віку в пророцтві

Ісаї 25:1-12

Цей розділ складається з трьох окремих частин. 1-5 вірші виражають хвалу і подяку для Бога, особливо за знищення Вавилону і визволення Його народу завіту. 6-9 вірші обіцяють для всіх людей, як євреїв, так і поган, особливу ласку і рясні благословення від Бога, які походитимуть з гори Сіон. 10-12 вірші звіщають ганебне знищення, яке має торкнутися Моаву. В ширшому застосуванні Іс. 25 містить чудове пророцтво про Тисячолітній Вік.

В 1 вірші наш Господь – Голова прославленого Христа, виступає в ролі речника (див. Р 5:45,46). Він тут підсумовує Свою Тисячолітню працю: «Господи [Єгова], Ти мій Бог! Я буду Тебе величати [шанувати], хвалитиму Ймення Твоє [не лише Його власне ім’я «Єгова», але також Його чудову природу, характер, репутацію, честь, уряд, цілі, плани, слово і діла – дивися коментарі до Щоденної Небесної Манни за 8 листопада; Е 6:532 і т.п.], бо [вказуючи на те, що в цьому контексті означає Його ім’я і чому його слід величати] Ти чудо вчинив, виконав давні приречення [Твої благі цілі і плани, задумані ще «перед закладинами світу» – 1 Пет. 1:20; Об. 13:8; Тіні Скинії, 126 с.], певную правду! [тому Його пророцтва і обітниці мають гарантію виконання у визначений час, за посередництвом Його Помазанця, антитипічного Кіра (Іс. 44:28; 45:1-4; Р 6:182 (англ. 176); Е 12:642; Е 13:709; РТ ’46:14), названого також Вірним і Правдивим (Об. 3:14; 19:11), який, як Намісник Бога, перемагає гнобителя і визволяє пригноблених]».

Таким буде славний результат Тисячолітнього Панування Христа – Голови й Тіла, – а при його закінченні все буде знову підкорене Єгові Його силою, що буде діяти через Помазанця (1 Кор. 15:22-28; Еф. 1:10). Месія прибуває на землю як сильний Слуга і Намісник Єгови, Еммануїл («Бог з нами»), і буде величати ім’я Єгови, навчаючи людство правді про Нього – про Його прикмети істоти і характеру, про Його мудрий і милосердний план, а також про Його чудові діла щодо людських дітей (Ів. 6:45; Іс. 11:9; Єр. 31:33,34; Мал. 1:11).

Іс. 25 логічно і хронологічно пов’язаний з Іс. 24. Пророк сказав, власне (24:23), що Єгова «зацарює на Сіонській горі [в духовній сфері Свого Тисячолітнього Царства] та в Єрусалимі [в земній сфері; Р 1:296,297], а перед старішими слава Його!», а тепер переходить до деталей.

Повалення вавилону

Повалення імперії сатани в релігійній і земній сфері, що матиме місце в час утиску, під кінець Євангельського Віку і на початку Тисячолітнього Віку, – в період заходження один на одного двох Віків, – було описане в Іс. 24. Іс. 25:2 представляє одне з чудесних Тисячолітніх діл Бога, за яке Христос буде величати Його ім’я – знищення системи великого антихриста: «Бо Ти купою каменя [Єр. 51:37] місто [Вавилон; Об. 14:8; 16:19; 17:8; 18:8; Е 5:422-431] вчинив, укріплене місто [укріплений релігійний уряд] руїною [купою каміння], чужинецький [іноземців; зарозумілі папські та протестантські ієрархії принесли у свої вавилонські мешкання віровчень багато чужих доктрин і практик, запозичених в поганстві, а крім того вони жили в люксусах і дбали про власні інтереси (Іс. 56:10-12), але знищення великого Вавилону в своєму часі завершиться] палац [або високе місце] перестав бути містом, навіки не буде воно відбудоване!»

«Тому буде хвалити Тебе народ сильний» (3 в.). Ті, кого Бог особливим чином вживає для повалення і нищення Вавилону, становлять Його велику армію – «народ цей великий й міцний» (Йоіл 2:2-12; див. Веріянські Коментарі). «На Вавилон вийшло [повстало] море [неспокійні людські маси, особливо в повстанні Армагеддону (Єр. 51:42; Е 14:481)]». «Бо й гнів людський Тебе вихваляє, решту ж гніву Ти поясом в’яжеш» (Пс. 76:11).

Але, коли імперія сатани буде цілковито знищена і Вавилон зі своїми численними оманами і практиками перестане існувати, тоді Бог «уста чисті [чисте послання правди, вільної від омани] народам дасть, щоб усі вони кликали Ймення Господнє [зверталися до уряду Єгови, коли Його воля буде виконуватися руками Христа, – Ісуса і Церкви, – який буде Намісником Єгови], щоб раменом одним послужити Йому» (Соф. 3:8,9).

Звершуючи знищення Вавилону, велика Господня армія звеличить Його. Крім того, слухняні серед людського загалу, серед яких буде багато з тих, які в час утиску становлять Його велику армію беззаконня і бунту, звернуться до правди і праведності, і будуть шанувати і хвалити Єгову за Його великі діла, виконувані Месією задля їх визволення (Фил. 2:9-11). «Місто [релігійні влади] людів насильників [народів, особливо великої армії Господа в її численних представниках] буде боятись Тебе [буде шанувати]». «Хто Тебе, Господи, не побоїться [не буде шанувати], та Ймення Твого не прославить? Бо один Ти святий, бо народи всі прийдуть та вклоняться перед Тобою, бо з’явилися суди [праведні діла] Твої!» (Об. 15:4; порівняй R 2713).

«ПРИСТАНОВИЩЕ ВІД БУРІ»

4 вірш описує стан людей в часі утиску: «Бо твердинею став Ти [Єгова] нужденному [покірному], твердинею став для убогого в час його утиску [особливо покірний Божий народ шукає Його в труднощах і знаходить в Ньому безпеку; Соф. 2:3; Іс. 26:20,21], охороною від хуртовини [пристановищем від бурі або шторму – KJV], тінню від спеки [Він є тінню, що закриває та освіжує, а також захищає від символічних вогняних променів сонця; Пс. 91:1; 121:6; Іс. 4:6; 32:2], і [в час утиску] дух тих насильників був немов хуртовина на стіну! [буря або шторм на мур – KJV]».

Мури (оборонні сили) Вавилону, «укріпленого міста», «чужинецького палацу», міста пихи, падають під потужним руйнівним ударом великої армії Бога (Іс. 22:5; 28:3; Єр. 51:44,58; Єзек. 13:10-15; див. Р 4:33 (англ. 40); BS ’60:13), але «убогі і бідні» є в безпеці всередині свого міста (свого релігійного уряду, «міста Божого» – Пс. 46:5), мури якого є «спасінням» (Пс. 72:4,12,13; Іс. 14:32; 26:1; 60:18).

5 вірш: «Як спекоту в пустині [спаленій землі], Ти крики чужинців приборкав [змусиш замовкнути фальшиві омани і практики зарозумілих у Вавилоні]; як тінню від хмари спекоту, спів насильників [особливо великої армії Господа] так Він приглушить».

Судячи з порядку слів в гебрайському тексті, тут заховане значення, що як густа хмара, яка зненацька закриває сонце, злагоджує його спеку на спаленій землі, так Бог використає Свою потужну силу, щоб перервати і заспокоїти збентеження чужинців у Вавилоні і тріумфальну пісню «насильників» – Його великої армії. Його «тихий лагідний голос» (1 Цар. 19:12) зробить чуда, «аж до краю землі [людського суспільства] припинить Він війни» і буде «піднесений на землі» (Пс. 46:10,11). Він обіцяє: «І пізнаєте ви, що Я Господь, Бог ваш, Який пробуває в Сіоні, на святій Своїй горі. І станеться Єрусалим [Боже Царство на землі] за святиню [святість, див. примітки], і чужі вже не будуть ходити по ньому» (Йоіл 4:17; порівн. Об. 21:27).

«ГОСТИНА З СТРАВ СИТИХ»

6-9 вірші розповідають про чудові благословення Тисячолітнього Царства для всього людства. Як ми вже зазначили, в першій частині Тисячолітнього Віку Бог через Христа як Свого Намісника звершить повалення імперії сатани, – його церковної та світської сфери, – а також понизить гордих з Вавилону і приборкає беззаконні маси. Бог виконує тепер Свій «предивний чин» (Іс. 28:21; РТ ’77:72).

Перш за все, Бог «каже і буря [час утиску] зривається, і підносяться хвилі його», а коли досягне мети, «Він змінює бурю на тишу, і стихають їхні хвилі, і раділи, що втихли вони, і Він їх привів до бажаної пристані [Тисячолітнього Царства]» (Пс. 107:25,29,30).

6 вірш (KJV): «І вчинить Господь Саваот на горі цій [Сіон, згаданій в Іс. 24:23, яка означає Тисячолітнє Царство Христа, Голови і Тіла – Іс. 2:2-4; Об. 14:1] всім народам [всім невибраним з Адамового роду, Об. 20:12,13] гостину з страв ситих».

Ми не повинні думати, що людство змушене буде перейти до духовної сфери Царства, до неба, щоб приймати участь у цій гостині. В типі, після того, як закінчились жертви примирення, дванадцять племен Ізраїлю, які зображують людство, не зайшли до Святая  чи  Святая Святих, щоб отримати благословення, але «ввійшов Мойсей та Аарон до скинії заповіту; і вийшли вони, і поблагословили народ, і слава Господня показалася всьому народові» (Лев. 9:23; Тіні Скинії 82-87 с.). «Так і Христос один раз був у жертву принесений, щоб понести гріхи (в грецькій тих) багатьох, і не в справі гріха [для жертви за гріх] другий раз з’явитися тим, хто чекає Його на спасіння» (Євр. 9:28; Е 17:408).

Новий Єрусалим сходить від Бога з неба, а Бог встановлює Свою Скинію (Христа, – Голову й Тіло, – за посередництвом якого буде зустрічатися, пробувати з людьми і благословляти їх) з людьми, щоб їх благословляти. Через Христа Він витре кожну сльозу з очей їхніх, і не буде більше смерті, ані смутку, ані болю, тому що Бог вчинить все новим і приверне людство до благословенної спільності з Собою, якою тішився Адам перед гріхопадінням (Об. 21:10,1-5; Е 17:426).

На Горі Сіон – в Тисячолітньому Царстві Христа – Бог вчинить для всіх людей символічну гостину з страв ситих, особливо з Хліба Життя – досконалої людської природи Ісуса, Його права до життя і життєвих прав – Ів. 6:35,48-51.

Раніше існував звичай влаштовування радісних гостин через великі перемоги та інші успіхи. Опираючись на викупній заслузі Ісуса, яка приносить спасіння всьому світові, Тисячолітня гостина буде відзначати Його перемогу, здобуту над «смертю і адом», коли під час Своєї першої присутності «смерть зруйнував [­зриваючи її пута, що тримають людство]» і «вивів життя і безсмертя на світло через Добру Звістку» (Об. 1:18; 2 Тим. 1:10, УНЗ).

Це та велика гостина реституції, на яку так давно чекає все людське створіння під наслідками прокляття (Рим. 8:19-22). Це буде «гостина із вин молодих [вино на осаді – KJV; з багатих правд; аби надати вину багатий смак, в ньому залишають осад], із шпікового товщу [соковитих, апетитних і ситних благословенств], із очищених вин молодих [з вин на осаді – KJV; які поєднують в собі силу і прозорість – вистояне вино, але старанно проціджене; правда, яка буде даватися в той час, буде чиста від будь-яких помилок]».

схилиться кожне коліно і визнає кожен язик

Під час Тисячолітньої гостини, як каже Пс. 22:28-30: «Усі кінці землі [весь людський рід] спам’ятають [після того, як будуть навчені з Божого Слова, пригадають собі науки і заповіді, а також свої власні минулі досвіди зі злом на противагу до Тисячолітніх досвідів з праведністю, впокоряться і визнають Христа – Фил. 2:9-11; Іс. 60:14,15], і до Господа вернуться, і вклоняться перед обличчям Його всі племена народів, бо царство Господнє, і Він Пан [буде панувати] над народами! Будуть їсти [будуть присвоювати благословення Тисячоліття, включно з правдою та її духом] й поклоняться [що означає служіння Богові і Христові через годування тих, хто прагне Хліба Життя, напоєння спрагнених Водою Життя, одягнення нагих в шату Христової праведності, відвідування хворих на гріх і подавання їм символічних ліків з Дерева Життя, молитва за пробудження померлих з гробу, а також опікування ними після пробудження, аж поки вони не будуть в стані самі про себе подбати – Мат. 25:35,36] всі багачі [ASV, ситі, тучні; повні любові і ревності] на землі…».

7 вірш: Аби дати людям можливість скористатися з Тисячолітньої гостини з страв ситих і тішитися нею, Бог виллє Свого духа на всяке тіло (Йоіл 3:1), «і Він на горі цій [в Тисячолітньому Царстві Ісуса і Церкви, в якому є єдине спасіння для Ізраїлю і світу – Іс. 46:13; Об. 21; Рим. 11:31; Євр. 11:40] понищить [гебр. – проковтне – так, щоб спричинити цілковите зникнення] заслону [Адамів вирок і Адамів гріх; Е 10:598], заслону над усіма народами [«всі згрішили» і перебувають під Адамовим вироком – Рим. 5:12; 3:10], та покриття [оману – 2 Кор. 3:13-16; Рим. 11:25], що розтягнене над усіма людами [через Христа в Тисячолітньому Царстві Бог знищить не лише Адамів гріх, але також всяку неправду – заслону темноти, яка покриває як євреїв, так і поган – Іс. 60:1-3; 62:1,2; 11:9]».

ВСІ СЛЬОЗИ СМУТКУ БУДУТЬ ВИТЕРТІ

8 вірш: «[після зміни природи Церкви на божественну – 1 Кор. 15:54, «по тому»] Смерть знищена буде назавжди [поступово, цілковито і назавжди Він знищить Адамову смерть – Ос. 13:14; 1 Кор. 15:24-26; Об. 20:14], і витре сльозу [смуток, наслідок Адамового прокляття] Господь Бог [Єгова] із обличчя усякого [знищення Адамової смерті і Адамового процесу вмирання не є саме по собі найбільшим щастям; деякі навіть завдавали собі смерті, аби уникнути страждань, і це було їх єдиною потіхою – Еккл. 4:1; але, знищуючи смерть, Бог витре також будь-які сльози смутку разом з гріхом, який їх спричинив – Об. 21:3-5; 22:1-3; Ів. 1:29], і ганьбу [осуд] народу Свого [тепер «усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі, будуть переслідувані» – 2 Тим. 3:12, але тоді умови будуть сприяти праведності і «святість для Господа» стане загальною – Зах. 14:20,21] він усуне з усієї землі, бо Господь це сказав».

9 вірш: «І скажуть [усі, а особливо віруючі євреї – див. Р 3:231 (англ. 249); Р 6:125 (англ. 119)] в той день [в Тисячолітті]: Це наш Бог, що на Нього ми мали надію і Він спас нас [Рим. 8:19-22; Євр. 9:28]! Це Господь [Єгова, який поблагословить нас через Месію], що на Нього ми мали надію, тішмося ж ми та радіймо спасінням Його!» (Іс. 35:5-10). Ця радість з Його спасіння буде утверджена (10 в.): «Бо Господня рука [для благословення Його вірного люду вічним життям – Рим. 6:23] на горі цій [в Тисячолітньому Царстві Христа] спочине».

ГАНЕБНИЙ КІНЕЦЬ АНТИТИПІЧНОГО МОАВА

Щоб визволити і благословити світ, Бог руйнує імперію сатани, яка включає в себе систему великого Антихриста (у зв’язку з цим варто дослідити обговорення Єр. 48:1-47 в Е 14:455-462). Його зруйнування та знищення є однією з головних причин, через яку ті, котрі мали надію на Єгову (Соф. 3:8), будуть «тішитися та радіти спасінням Його».

«Моав [римо-католицька автократія, особливо та, яка практикується римо-католицькою ієрархією] же на місці своєму потоптаний буде [порівняй з Вих. 10:23; 16:29, а також Іс.Н. 6:20], як солома витоптується у гноївці».

11 вірш: «І простягне він [Моав] руки свої [підійме безнадійну спробу відчайдушного порятунку] серед неї [щоб – Ротергам], немов той пливак простягає, щоб пливати [але в густій гноївці не можна плавати і особа поступово тоне як в сипучих пісках – тому порятунок неможливий], і принизить пиху його Він [Єгова вщент знищить його; звернімо також увагу на опис пихи, страждань та знищення Моаву в Іс. 15, а також 16:6,7] разом з підступами [здобиччю – KJV; це слово перекладається по різному: підступи, методи, штучки, обмани, махінації] його рук [тим, що нагромадили ці руки в багатьох випадках через використовування людей світськими та релігійними методами]».

Тепер Ісая звертається безпосередньо до антитипічного Моава (автократичної папської ієрархії та кліру) та оголошує Божий вирок, виданий на нього як інституцію (12 в.): «А високу твердиню цих мурів твоїх [вивищену твердиню влади, яку ти отримав] Він [Єгова] розвалить, понизить, на землю їх кине, у порох!» [порівняй з 26:5; Соф. 2:9].

Папство, велика автократична система Антихриста (Р 2:286-288 (англ. 299-301)), а також менші (протестантські) системи Антихриста повинні бути знищені, щоб на їх місці могло повстати «сильне місто» (Іс. 26:1) – релігійний уряд Христа, опертий на правді та праведності. Автократична папська ієрархія буде вщент знищена, оскільки вона винеслась понад Єгову, але Бог усуне її неволю в Тисячолітньому Царстві (Єр. 48:42,47 – Е 4:461,462; порівн. з Іс. 24:21,22 – порівн. з Іс. 24:21,22 – див. попередню статтю, «Історія Віку Євангелії в Пророцтвах»).

Ми вдячні Богові за світло, яким Він освітив нам це чудове пророцтво, яке стосується теперішніх часів. Нехай буде слава Його імені за прекрасні діла для людства!

РТ № 770 ’20:18; ТР № 553, ’20:18

БОЖИЙ ПЛАН ДЛЯ СВІТУ

Іс. 25:1-12

«1 Господи, Ти мій Бог! Я буду Тебе величати, хвалитиму Ймення Твоє, бо Ти чудо вчинив, виконав давні приречення, певную правду! Бо Ти купою каменя місто вчинив, укріплене місто руїною, чужинецький палац перестав бути містом, навіки не буде воно відбудоване! Тому буде хвалити Тебе народ сильний, місто людів насильників буде боятись Тебе, бо твердинею став Ти нужденному, твердинею став для убогого в час його утиску, охороною від хуртовини, тінню від спеки, і дух тих насильників був немов хуртовина на стіну! Як спекоту в пустині, Ти крики чужинців приборкав; як тінню від хмари спекоту, спів насильників так Він приглушить. І вчинить Господь Саваот на горі цій гостину з страв ситих, гостину із вин молодих, із шпікового товщу, із очищених вин молодих. І Він на горі цій понищить заслону, заслону над усіма народами, та покриття, що розтягнене над усіма людами. Смерть знищена буде назавжди, і витре сльозу Господь Бог із обличчя усякого, і ганьбу народу Свого він усуне з усієї землі, бо Господь це сказав. І скажуть в той день: Це наш Бог, що на Нього ми мали надію і Він спас нас! Це Господь, що на Нього ми мали надію, тішмося ж ми та радіймо спасінням Його! Бо Господня рука на горі цій спочине, Моав же на місці своєму потоптаний буде, як солома витоптується у гноївці, і простягне він руки свої серед неї, немов той пливак простягає, щоб пливати, і принизить пиху його Він разом з підступами його рук. А високу твердиню цих мурів твоїх Він розвалить, понизить, на землю їх кине, у порох!»

Теперішня Правда №73, вересень-жовтень 2021