1 Том, 16 Розділ – Заключні Думки

РОЗДІЛ XVI

ЗАКЛЮЧНІ ДУМКИ

  Наш обов’язок щодо Правди – її вартість, цінність і користь.

  В попередніх розділах ми побачили, що світло природи і світло об’явлення ясно демонструють той факт, що розумний, мудрий, могутній і праведний Бог є Творцем всього, і що Він є найвищим і законним Господом усього; що все живе й неживе піддане під Його контроль; що Біблія є об’явленням Його характеру і планів настільки, настільки Він бажає відкрити їх людям. З цього ми зрозуміли, що хоча зло тепер переважає серед деяких з Його створінь, воно має місце лише на обмежений час і в обмеженій мірі, а також з Його дозволу задля передбаченої Ним мудрої мети. Також ми зрозуміли, що хоча темрява тепер землю вкриває, а морок народи, однак Боже світло у свій час розсіє всяку темряву, а вся земля наповниться Його славою.

Ми побачили, що Його величний план потребував для свого втілення багатьох віків, а для його завершення буде потрібен ще один вік; що під час усіх темних віків минулого, коли Бог, здавалось, майже забув про Свої створіння, Його план щодо їх майбутнього благословення тихо, і водночас велично, просувався вперед, хоча протягом усіх тих віків таємниці Його плану були мудро заховані від людей. Ми також побачили, що день або вік, що вже практично зоріє над світом, має бути днем суду або проби світу, і що всі попередні приготування

344

були зроблені для того, аби дати світові в загальному якнайкращу можливість, коли вони, як особистості, будуть поставлені на пробу вічного життя. Довгий період шести тисяч років значно розмножив людський рід, а пережиті ним удари та страждання під пануванням зла дали їм досвід, який принесе їм велику користь, коли вони будуть поставлені на суд. І хоча людству в цілому було дозволено страждати протягом шести тисяч років, все ж, кожен з них особисто закінчує свій шлях на протязі кількох коротких років.

Ми побачили, що тоді як людство отримувало ці необхідні уроки, Бог у своєму часі післав Свого Сина, щоб їх відкупити; і що тоді як людські маси не визнавали Відкупителя в Його приниженні і не вірили в те, що Господній Помазанець прийшов у такий спосіб, щоб їх визволити, та все ж, з-поміж тих, чиї серця були звернені до Бога і котрі вірили Його обмірницям, Бог протягом минулих віків вибирав дві групи, які мали отримати привілей Його царства – привілей участі у виконанні Божого плану. Ці дві вибрані групи, як ми бачили, мають становити дві фази Божого Царства. А з пророцтва ми пізнаємо, що це Царство скоро буде встановлене на землі; що під його мудрим і справедливим керівництвом усі народи землі будуть благословенні найкращою можливістю, щоб довести свою гідність вічного життя; що внаслідок їх відкуплення дорогоцінною кров’ю Христа буде відкрита свята дорога; що всі Господні викуплені (все людство – Євр. 2:9) ходитимуть нею; що це буде людна дорога, яка буде порівняно легкою для всіх, котрі щиро прагнутимуть стати чистими, святими; і що з неї будуть прибрані усі камені спотикання, будуть усунені всі пастки, приманки та сільця, і благословенними будуть усі ті, хто підійматиметься нею до досконалості та вічного життя.

345

Це зрозуміло, що суд, або правління, не може розпочатися, доки не повернеться Христос, Якого Єгова визначив бути Суддею або Правителем світу – не в приниженні знову, але в силі і у великій славі; не щоб знову відкупити світ, але щоб судити світ [управляти ним] по справедливості. Суд в жодному разі не може розпочатися, доки суддя не займе свого місця і не настане час розпочати судове засідання – хоча до того часу може відбуватися велика підготовча праця. Тоді Суддя сяде на престолі слави Своєї і перед ним зберуться всі народі, і Він судитиме їх протягом того віку по їхніх ділах, відкриваючи перед ними книги Святого Письма і наповнюючи землю пізнанням Господа. Відповідно до їх поступування в умовах усіх тих ласк і допомоги Він вирішуватиме, хто з них гідний вічного життя у майбутніх віках слави та радості (Мат. 25:31; Об. 20:11-13).

Отож, ми побачили, що другий прихід Месії, в якому Він має встановити Своє царство на землі, є подією, на яку можуть покладати надії усі класи людей, подією, яка, коли стане зрозумілою, принесе радість і веселість кожному серцю. Це день, коли Господнє «мале стадо» посвячених святих має найбільший привід до радості. Це радісний день, коли заручена діва Христа з радістю стане Нареченою, дружиною Агнця; коли вона повернеться з пустині, спираючись на рамено свого Коханого, і входить в Його славну спадщину. Це той день, коли правдива Церква, прославлена зі своїм Головою, буде наділена божественним авторитетом і силою і розпочне велику працю для світу, результатом якої буде повне відновлення (реституція) всього. І це буде радісний день для світу, коли буде зв’язаний великий противник, коли пута, які тримали людство протягом шести тисяч років, будуть зламані, і коли пізнання Господа наповнить усю землю, як море вода покриває.

446

Знання про ці речі і докази, що вони вже близько, при дверях, повинні мати великий вплив на всіх, а особливо на посвячених Божих дітей, які прагнуть нагороди божественної природи. Вони підіймають свої голови і радіють, знаючи, що їх визволення вже близько, ми заохочуємо їх скинути весь тягар і усунути перешкоди, терпеливо продовжуючи той біг, який вони розпочали. Не дивіться на себе і на свої неминучі слабості та недосконалості, знаючи, що всі такі слабості цілковито прикриті заслугою викупу, заплаченого нашим Господом Ісусом Христом, і що ваші жертви і самозречення приємні Богові через нашого Відкупителя й Господа – і тільки через Нього! Пам’ятаймо, що в Його Слові міститься достатня сила, яку обіцяв нам Бог, і через її вживання ми можемо стати «переможцями». Це сила, що випливає з пізнання Його характеру, планів, а також умов, на яких ми можемо мати в них участь. Ап. Петро виражає це, кажучи: «Ласка вам і мир хай примножаться в пізнанні Бога і нашого Господа Ісуса. Усе те, що потрібне для життя і побожности, подала нам його Божа сила – пізнанням того, хто покликав нас власною славою і чеснотою. Через них даровані нам дорогоцінні та великі обітниці, щоб через них ви стали учасниками Божественної природи» (2 Пет. 1:2-4, УБТ).

Але, щоб одержати це знання та його силу, яку Бог пропонує дати кожному, хто біжить за небесною нагородою, обов’язково буде випробувана щирість ваших обітниць посвячення. Ви посвятили увесь свій час, всі ваші таланти Господеві; тепер постає питання: Як багато з них ви віддаєте? Чи ви, згідно з вашою обітницею посвячення, все ще бажаєте віддати все? – залишити ваші власні плани, методи і теорії – як свої, так і чиїсь – і прийняти Божий план, спосіб і час виконання Його великої

347

праці? Чи бажаєте ви робити це ціною земної дружби та суспільних зв’язків? І чи бажаєте ви відривати час від інших справ на дослідження цих славних тем, які так тішать серце правдиво посвячених, точно знаючи, чого вам коштуватиме це самозречення? Якщо посвячене було не все, або якщо ви, віддаючи Господеві все, мали на увазі лише половину, тоді ви будете шкодувати часу і зусиль, необхідних для вивчення Його Слова, як прихованого скарбу, щоб одержати в такий спосіб силу, необхідну для всіх випробувань віри, притаманних теперішньому часу (зорінню Тисячоліття) ще більше, ніж будь-коли.

Але не думайте, що це віддавання закінчиться віддаванням необхідного часу та енергії на це дослідження: аж ніяк! Щирість вашого посвячення себе буде випробувана в повній мірі і буде доведена ваша гідність або негідність членства в цьому «малому стаді», переможній Церкві, яка одержить привілеї царства. Якщо ви старанно вивчатимете Боже Слово і приймете його правди в добре, чесне і посвячене серце, воно викличе у вас таку любов до Бога та Його плану і таке бажання оповідати добру новину, проголошувати Євангелію, що це стане єдиною всеохоплюючою темою подальшого життя; і це не лише відокремить вас від світу і багатьох номінальних християн в дусі, але також допровадить до цілковитого відокремлення від таких. Вони вважатимуть вас диваками і відлучать вас від свого товариства, вами будуть погорджувати і вважатимуть вас нерозумними ради Христа, тому що вони не знають нас, як не знали й Господа (2 Кор. 4:8-10; Лук. 6:22; 1 Ів. 3:1; 1 Кор. 3:18).

Чи бажаєте ви іти далі, щоб пізнати Господа, що б там про вас не говорили, добре чи зле? Чи бажаєте ви забути все і поступати так, як Він буде вказувати через Своє Слово, не звертаючи уваги на бажання друзів та свої власні? Сподіваємось, що багато посвячених, читаючи цей том, будуть

348

настільки побуджені до ревності і запалу духа завдяки яснішому зрозумінню Божого плану, що зможуть сказати: «З ласки Божої я буду йти далі до пізнання і служіння Господу, якої б жертви мені це не коштувало». Нехай вони, як шляхетні веріяни (Дії 17:11), уважно вивчать і впевняться в тому, що було представлено на попередніх сторінках. Переконайтесь в цьому не через суперечливі людські традиції і віровчення, а лише через єдино правильне і Богом уповноважене мірило – власне Слово Бога. Саме для полегшення такого дослідження ми подавали так багато біблійних віршів.

Марно буде намагатись погодити викладений тут Божий план з багатьма поглядами, яких раніше тримались і які вважались біблійними, не маючи на це доказів. Можна зауважити, що Божий план є повним і гармонійним сам з собою в кожній частині, і що він є в досконалій гармонії з характером, який Святе Письмо приписує його великому Автору. Він є дивовижним вираженням мудрості, справедливості, любові та сили. Він несе в собі власний доказ надлюдського задуму, що виходить за межі можливостей людської винахідливості і майже недосяжний для людського розуміння.

Без сумніву, виникають різні запитання, що вимагають пояснень згідно з представленим тут планом. Старанне, уважне дослідження Біблії відразу дасть відповідь на багато з них. Ми можемо всіх запевнити, що жодне питання, яке у вас виникне, не повинно залишитись без вичерпної відповіді, яка була б у повній згоді з представленими тут поглядами. Наступні томи виясняють різноманітні аспекти цього одного плану, відкриваючи на кожному кроці цю неперевершену гармонію, якою може похвалитися лише правда. І нехай буде відомо, що жодна інша теологічна система навіть не претендує (і ніколи не намагалась) погодити між собою кожен вираз в Біблії. Саме так ми можемо сказати про викладені тут погляди. Така гармонійність – і не лише з Біблією, але також з Божим характером і освяченим

349

здоровим розумом – повинна була вже прикувати увагу сумлінного читача і наповнити його пошаною, надією і довір’ям. Це дійсно дивовижно, але це саме те, чого ми очікуємо від правди і від безмежно мудрого і милостивого Божого плану.

І тоді як Біблія в такий спосіб відкривається з такої точки зору, виявляючи чудові речі (Пс. 119:18), світло теперішнього дня по-іншому впливає на різні людські віровчення і традиції. Навіть їх прихильники визнають їх недосконалими та спотвореними, і тому до певної міри ігнорують їх. І хоча вони ще мають підтримку, їх рідко висловлюють – із почуття сорому. І цей сором, пов’язаний з людськими віровченнями і традиціями, поширюється на Біблію, бо дехто гадає, що вона підтримує ці спотворені думки і що вони походять від Бога. Звідси й відвертість, з якою так звані провідні мислителі починають заперечувати різні частини Біблії, що не пасують їхнім поглядам. Як дивним є Боже провидіння, яке саме в цей час відкриває перед Його дітьми цей справді величний та гармонійний план – план, що не відкидає жодної частини і пункту Його Слова, а навпаки – гармонізує кожну. Правда, коли на неї приходить час, стає поживою для домочадців віри, так щоб вони могли завдяки їй зростати (Мат. 24:45). Кожен, хто стикається з правдою, усвідомлюючи її характер, стає відповідальним перед нею. Вона мусить або бути прийнята і впровадження в життя, або відкинута і зневажена. Нехтування нею не звільняє від відповідальності. Якщо ми визнаємо її, то несемо перед нею відповідальність, оскільки вона призначена для всього дому віри; і кожен, хто її приймає, стає її боржником, і якщо він є вірним слугою, то мусить ділитися нею з іншими членами Божої родини. То ж нехай ваше світло світить! Якщо воно знову стає темрявою, то яка ж то велика буде та темрява. Підійміть світло! Підніміть над народами прапора!