Наш обов’язок щодо Правди – її вартість, цінність і користь.
В попередніх розділах ми побачили, що світло природи і світло об’явлення ясно демонструють той факт, що розумний, мудрий, могутній і праведний Бог є Творцем всього, і що Він є найвищим і законним Господом усього; що все живе й неживе піддане під Його контроль; що Біблія є об’явленням Його характеру і планів настільки, настільки Він бажає відкрити їх людям. З цього ми зрозуміли, що хоча зло тепер переважає серед деяких з Його створінь, воно має місце лише на обмежений час і в обмеженій мірі, а також з Його дозволу задля передбаченої Ним мудрої мети. Також ми зрозуміли, що хоча темрява тепер землю вкриває, а морок народи, однак Боже світло у свій час розсіє всяку темряву, а вся земля наповниться Його славою.
Ми побачили, що Його величний план потребував для свого втілення багатьох віків, а для його завершення буде потрібен ще один вік; що під час усіх темних віків минулого, коли Бог, здавалось, майже забув про Свої створіння, Його план щодо їх майбутнього благословення тихо, і водночас велично, просувався вперед, хоча протягом усіх тих віків таємниці Його плану були мудро заховані від людей. Ми також побачили, що день або вік, що вже практично зоріє над світом, має бути днем суду або проби світу, і що всі попередні приготування
344
були зроблені для того, аби дати світові в загальному якнайкращу можливість, коли вони, як особистості, будуть поставлені на пробу вічного життя. Довгий період шести тисяч років значно розмножив людський рід, а пережиті ним удари та страждання під пануванням зла дали їм досвід, який принесе їм велику користь, коли вони будуть поставлені на суд. І хоча людству в цілому було дозволено страждати протягом шести тисяч років, все ж, кожен з них особисто закінчує свій шлях на протязі кількох коротких років.
Ми побачили, що тоді як людство отримувало ці необхідні уроки, Бог у своєму часі післав Свого Сина, щоб їх відкупити; і що тоді як людські маси не визнавали Відкупителя в Його приниженні і не вірили в те, що Господній Помазанець прийшов у такий спосіб, щоб їх визволити, та все ж, з-поміж тих, чиї серця були звернені до Бога і котрі вірили Його обмірницям, Бог протягом минулих віків вибирав дві групи, які мали отримати привілей Його царства – привілей участі у виконанні Божого плану. Ці дві вибрані групи, як ми бачили, мають становити дві фази Божого Царства. А з пророцтва ми пізнаємо, що це Царство скоро буде встановлене на землі; що під його мудрим і справедливим керівництвом усі народи землі будуть благословенні найкращою можливістю, щоб довести свою гідність вічного життя; що внаслідок їх відкуплення дорогоцінною кров’ю Христа буде відкрита свята дорога; що всі Господні викуплені (все людство – Євр. 2:9) ходитимуть нею; що це буде людна дорога, яка буде порівняно легкою для всіх, котрі щиро прагнутимуть стати чистими, святими; і що з неї будуть прибрані усі камені спотикання, будуть усунені всі пастки, приманки та сільця, і благословенними будуть усі ті, хто підійматиметься нею до досконалості та вічного життя.
345
Це зрозуміло, що суд, або правління, не може розпочатися, доки не повернеться Христос, Якого Єгова визначив бути Суддею або Правителем світу – не в приниженні знову, але в силі і у великій славі; не щоб знову відкупити світ, але щоб судити світ [управляти ним] по справедливості. Суд в жодному разі не може розпочатися, доки суддя не займе свого місця і не настане час розпочати судове засідання – хоча до того часу може відбуватися велика підготовча праця. Тоді Суддя сяде на престолі слави Своєї і перед ним зберуться всі народі, і Він судитиме їх протягом того віку по їхніх ділах, відкриваючи перед ними книги Святого Письма і наповнюючи землю пізнанням Господа. Відповідно до їх поступування в умовах усіх тих ласк і допомоги Він вирішуватиме, хто з них гідний вічного життя у майбутніх віках слави та радості (Мат. 25:31; Об. 20:11-13).
Отож, ми побачили, що другий прихід Месії, в якому Він має встановити Своє царство на землі, є подією, на яку можуть покладати надії усі класи людей, подією, яка, коли стане зрозумілою, принесе радість і веселість кожному серцю. Це день, коли Господнє «мале стадо» посвячених святих має найбільший привід до радості. Це радісний день, коли заручена діва Христа з радістю стане Нареченою, дружиною Агнця; коли вона повернеться з пустині, спираючись на рамено свого Коханого, і входить в Його славну спадщину. Це той день, коли правдива Церква, прославлена зі своїм Головою, буде наділена божественним авторитетом і силою і розпочне велику працю для світу, результатом якої буде повне відновлення (реституція) всього. І це буде радісний день для світу, коли буде зв’язаний великий противник, коли пута, які тримали людство протягом шести тисяч років, будуть зламані, і коли пізнання Господа наповнить усю землю, як море вода покриває.
446
Знання про ці речі і докази, що вони вже близько, при дверях, повинні мати великий вплив на всіх, а особливо на посвячених Божих дітей, які прагнуть нагороди божественної природи. Вони підіймають свої голови і радіють, знаючи, що їх визволення вже близько, ми заохочуємо їх скинути весь тягар і усунути перешкоди, терпеливо продовжуючи той біг, який вони розпочали. Не дивіться на себе і на свої неминучі слабості та недосконалості, знаючи, що всі такі слабості цілковито прикриті заслугою викупу, заплаченого нашим Господом Ісусом Христом, і що ваші жертви і самозречення приємні Богові через нашого Відкупителя й Господа – і тільки через Нього! Пам’ятаймо, що в Його Слові міститься достатня сила, яку обіцяв нам Бог, і через її вживання ми можемо стати «переможцями». Це сила, що випливає з пізнання Його характеру, планів, а також умов, на яких ми можемо мати в них участь. Ап. Петро виражає це, кажучи: «Ласка вам і мир хай примножаться в пізнанні Бога і нашого Господа Ісуса. Усе те, що потрібне для життя і побожности, подала нам його Божа сила – пізнанням того, хто покликав нас власною славою і чеснотою. Через них даровані нам дорогоцінні та великі обітниці, щоб через них ви стали учасниками Божественної природи» (2 Пет. 1:2-4, УБТ).
Але, щоб одержати це знання та його силу, яку Бог пропонує дати кожному, хто біжить за небесною нагородою, обов’язково буде випробувана щирість ваших обітниць посвячення. Ви посвятили увесь свій час, всі ваші таланти Господеві; тепер постає питання: Як багато з них ви віддаєте? Чи ви, згідно з вашою обітницею посвячення, все ще бажаєте віддати все? – залишити ваші власні плани, методи і теорії – як свої, так і чиїсь – і прийняти Божий план, спосіб і час виконання Його великої
347
праці? Чи бажаєте ви робити це ціною земної дружби та суспільних зв’язків? І чи бажаєте ви відривати час від інших справ на дослідження цих славних тем, які так тішать серце правдиво посвячених, точно знаючи, чого вам коштуватиме це самозречення? Якщо посвячене було не все, або якщо ви, віддаючи Господеві все, мали на увазі лише половину, тоді ви будете шкодувати часу і зусиль, необхідних для вивчення Його Слова, як прихованого скарбу, щоб одержати в такий спосіб силу, необхідну для всіх випробувань віри, притаманних теперішньому часу (зорінню Тисячоліття) ще більше, ніж будь-коли.
Але не думайте, що це віддавання закінчиться віддаванням необхідного часу та енергії на це дослідження: аж ніяк! Щирість вашого посвячення себе буде випробувана в повній мірі і буде доведена ваша гідність або негідність членства в цьому «малому стаді», переможній Церкві, яка одержить привілеї царства. Якщо ви старанно вивчатимете Боже Слово і приймете його правди в добре, чесне і посвячене серце, воно викличе у вас таку любов до Бога та Його плану і таке бажання оповідати добру новину, проголошувати Євангелію, що це стане єдиною всеохоплюючою темою подальшого життя; і це не лише відокремить вас від світу і багатьох номінальних християн в дусі, але також допровадить до цілковитого відокремлення від таких. Вони вважатимуть вас диваками і відлучать вас від свого товариства, вами будуть погорджувати і вважатимуть вас нерозумними ради Христа, тому що вони не знають нас, як не знали й Господа (2 Кор. 4:8-10; Лук. 6:22; 1 Ів. 3:1; 1 Кор. 3:18).
Чи бажаєте ви іти далі, щоб пізнати Господа, що б там про вас не говорили, добре чи зле? Чи бажаєте ви забути все і поступати так, як Він буде вказувати через Своє Слово, не звертаючи уваги на бажання друзів та свої власні? Сподіваємось, що багато посвячених, читаючи цей том, будуть
348
настільки побуджені до ревності і запалу духа завдяки яснішому зрозумінню Божого плану, що зможуть сказати: «З ласки Божої я буду йти далі до пізнання і служіння Господу, якої б жертви мені це не коштувало». Нехай вони, як шляхетні веріяни (Дії 17:11), уважно вивчать і впевняться в тому, що було представлено на попередніх сторінках. Переконайтесь в цьому не через суперечливі людські традиції і віровчення, а лише через єдино правильне і Богом уповноважене мірило – власне Слово Бога. Саме для полегшення такого дослідження ми подавали так багато біблійних віршів.
Марно буде намагатись погодити викладений тут Божий план з багатьма поглядами, яких раніше тримались і які вважались біблійними, не маючи на це доказів. Можна зауважити, що Божий план є повним і гармонійним сам з собою в кожній частині, і що він є в досконалій гармонії з характером, який Святе Письмо приписує його великому Автору. Він є дивовижним вираженням мудрості, справедливості, любові та сили. Він несе в собі власний доказ надлюдського задуму, що виходить за межі можливостей людської винахідливості і майже недосяжний для людського розуміння.
Без сумніву, виникають різні запитання, що вимагають пояснень згідно з представленим тут планом. Старанне, уважне дослідження Біблії відразу дасть відповідь на багато з них. Ми можемо всіх запевнити, що жодне питання, яке у вас виникне, не повинно залишитись без вичерпної відповіді, яка була б у повній згоді з представленими тут поглядами. Наступні томи виясняють різноманітні аспекти цього одного плану, відкриваючи на кожному кроці цю неперевершену гармонію, якою може похвалитися лише правда. І нехай буде відомо, що жодна інша теологічна система навіть не претендує (і ніколи не намагалась) погодити між собою кожен вираз в Біблії. Саме так ми можемо сказати про викладені тут погляди. Така гармонійність – і не лише з Біблією, але також з Божим характером і освяченим
349
здоровим розумом – повинна була вже прикувати увагу сумлінного читача і наповнити його пошаною, надією і довір’ям. Це дійсно дивовижно, але це саме те, чого ми очікуємо від правди і від безмежно мудрого і милостивого Божого плану.
І тоді як Біблія в такий спосіб відкривається з такої точки зору, виявляючи чудові речі (Пс. 119:18), світло теперішнього дня по-іншому впливає на різні людські віровчення і традиції. Навіть їх прихильники визнають їх недосконалими та спотвореними, і тому до певної міри ігнорують їх. І хоча вони ще мають підтримку, їх рідко висловлюють – із почуття сорому. І цей сором, пов’язаний з людськими віровченнями і традиціями, поширюється на Біблію, бо дехто гадає, що вона підтримує ці спотворені думки і що вони походять від Бога. Звідси й відвертість, з якою так звані провідні мислителі починають заперечувати різні частини Біблії, що не пасують їхнім поглядам. Як дивним є Боже провидіння, яке саме в цей час відкриває перед Його дітьми цей справді величний та гармонійний план – план, що не відкидає жодної частини і пункту Його Слова, а навпаки – гармонізує кожну. Правда, коли на неї приходить час, стає поживою для домочадців віри, так щоб вони могли завдяки їй зростати (Мат. 24:45). Кожен, хто стикається з правдою, усвідомлюючи її характер, стає відповідальним перед нею. Вона мусить або бути прийнята і впровадження в життя, або відкинута і зневажена. Нехтування нею не звільняє від відповідальності. Якщо ми визнаємо її, то несемо перед нею відповідальність, оскільки вона призначена для всього дому віри; і кожен, хто її приймає, стає її боржником, і якщо він є вірним слугою, то мусить ділитися нею з іншими членами Божої родини. То ж нехай ваше світло світить! Якщо воно знову стає темрявою, то яка ж то велика буде та темрява. Підійміть світло! Підніміть над народами прапора!
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
Мою голову Ти намастив був оливою, моя чаша – то надмір пиття! — Пс. 23:5.
Повна чаша, яка переливається, має подвійне значення. Це є чаша радості й чаша смутку, і в обох випадках вона переливається. Той, хто хотів би брати участь в радості Господа, мусить також брати участь в Його чаші страждань. Ми мусимо страждати з Ним, якщо хочемо царювати з Ним. Теперішні страждання ми вважаємо негідними навіть порівняння з славою, яка об’явиться в нас, і тому ми можемо радіти в терпіннях, бо як терпіння будуть переливатись, то подібно і радість теж буде переливатись, і ми зможемо повторити за Апостолом: «Радійте… і знову кажу: радійте!». – R 3268
* * *
Голова Церкви, наш Господь Ісус Христос, був помазаний Святим Духом без міри, і це помазання спливало додолу по Тілі. Досвідчення, встановлені Богом для цього класу, були чашею, що переливалась, багатою на благословенства від Господа, що вимірювалися смутком і радістю. Але висота радості була більшою, ніж глибина смутку, і цього слід було сподіватися.
Співзвучні вірші: Пс. 45:8,9; 92:11; Іс. 61:1-3; Мат. 3:16; Дії 10:38; Ів. 14:16,17,26; 15:26; 16:7; 15:11; 16:20-24,33; 17:13; Дії 13:52; Рим. 14:17; 15:13; 2 Кор. 12:10; Євр. 10:34; Як. 1:2; 1 Пет. 4:13; 2 Кор. 1:8,9; 4:7-12,16-18; 6:4-10; 11:23-30; Євр. 12:6-9; 1 Пет. 5:9.
Пісні:
Вірші Зоріння: 26. Статті з Вартової Башти: R 5653
Питання: Які я мав досвідчення на минулому тижні, пов’язані з думкою цього вірша? Як були сприйняті? Що мені в них допомагало або перешкоджало? В чому був результат?
Отже, як ви прийняли були Христа Ісуса Господа, так і в Ньому ходіть, бувши вкорінені й збудовані на Ньому, та зміцнені в вірі, як вас навчено, збагачуючись у ній з подякою — Кол. 2:6,7.
Загальна думка вчителів фальшивих доктрин, які вважають, що утвердження в вірі не є потрібним ані доцільним, є наступна: бути так утвердженим означає бути фанатиком. Це є правдою у випадку особи нечесної в своїх стремліннях щодо прийняття і непохитної оборони того, що ніколи не було доказане ані здоровою логікою, ані авторитетом Біблії. Але той, хто в простоті віри, опираючись на авторитет Бога, приймає Його Слово, не є немудрим фанатиком. І такі, і лише такі, що так роблять, є утверджені в Правді. Різниця між утвердженим і непохитним християнином та фанатиком полягає в тому, що один утверджений в Правді, тоді як інший – в неправді. – R 3215
* * *
Ми приймаємо Ісуса Христа як Господа, піддаючи свою волю і приймаючи Його волю як нашу власну. Так має бути завжди. Ми вкорінені в Ньому, коли з Нього черпаємо заспокоєння наших потреб. Ми на Ньому збудовані, коли будуємо характер, подібний до Його характеру. Ми утверджені в вірі, згідно з Його Словом, коли непорушно в ньому залишаємось. І збагачуємось в вірі з подякою, коли з вдячністю зростаємо в ній.
Співзвучні вірші: Ів. 1:12; Фил. 1:27; 1 Сол. 4:1; Юди 3, 20; Еф. 2:20-22; 3:17; 4:1; Кол. 1:23; 3:17; Іс. 61:3; 1 Кор. 3:9,11; 1 Пет. 2:5; 2 Пет. 2:12; Дії 20:32; 2 Кор. 1:21.
Пісні:
Вірші Зоріння: 23. Статті з Вартової Башти: R 5557
Питання: Які я мав досвідчення на цьому тижні, пов’язані з думкою цих віршів? Як я їх сприйняв? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? Який був результат?
А оце та обітниця, яку Він Сам обіцяв нам: вічне життя — 1 Ів. 2:25.
Ми всі повинні розуміти, що теж маємо щось робити, аби дорогоцінні Божі обітниці здійснювались в нас. У зв’язку зі справами теперішнього життя Він обіцяв, що хліб і вода будуть нам забезпечені, але це не означає, що ми маємо занедбувати відповідні нагоди, щоб їх здобути. Він також обіцяв нам участь в майбутньому Царстві, але ми самі повинні зробити так, щоб наш поклик і вибір був певним. Бог є цілком здатний і завжди охочий виконати все зі Свого боку в кожній справі. Але Він покликав нас, щоб ми показали нашу віру в наших ділах, нашій співпраці з Ним усіма розумними способами. – R 3204
* * *
Вічне життя не є природною вродженою властивістю людини, але даром, даним Богом тим, характери котрих перебувають в гармонії з Його характером. Для вірних ця обітниця є певна, підтверджена присягою Єгови. Якщо ми вірні, то наша віра може з непохитною певністю очікувати виконання Божих обітниць. Чи ж така обітниця не має нас надихати до лояльності щодо Бога?
Співзвучні вірші: Пс. 21:5; 133:3; Дан. 12:3; Мат. 19:29; Лук. 20:36; Ів. 3:14-17; 4:14; 5:24,25,29,39; 6:27,40,47,50-58,68; 10:10,28; 12:50; 17:2,3; Дії 13:46,48; Рим. 2:7; 5:21; 6:22,23; 1 Кор. 15:53,54; 2 Кор. 5:1.
Пісні:
Вірші Зоріння: 251. Статті з Вартової Башти: R 5608
Питання: Як цей вірш вплинув на мене на цьому тижні? Чому? З якими результатами?
І горе мені, коли я не звіщаю Євангелії! — 1 Кор. 9:16.
Ми повинні завжди бути готовими розповісти іншим найкращі новини, які знаємо. Співчуття до стогнучого створіння в його різних життєвих труднощах повинно привести нас до того, щоб ми завертали увагу на Господні обітниці щодо наступаючого Царства і благословенств, які будуть доступні всім народам землі. Хто щоденно не проповідує таким чином при будь-якій відповідній нагоді, той дає доказ, що йому або бракує знання чи віри в об’явлені речі, або не робить цього з причини самолюбства, яке Господь не може похвалити. Перебування в такому стані остаточно позбавить його участі в Царстві. – R 3204
* * *
Під Євангелією розуміється добра новина про спасіння в Ісусі і через Ісуса. Найвищий привілей, який може отримати людина, це – надання їй функції вісника Євангелії. Ті, котрі сповнені духом цього становища, дуже засмучуються в своєму серці, коли не можуть виконати своєї місії. Виконання цієї функції так глибоко укорінене в їх характері, що позбавлення їх привілею звіщання Євангелії робить їхні серця нещасними.
Співзвучні вірші: Пс. 40:9,10; Екл. 11:6; Мар. 8:38; 2 Тим. 1:8; Єр. 1:17; 20:7,9; 23:29; Ам. 3:8; 7:15; Ів. 18:37; Дії 4:20; 9:6,15; 26:16-20; 1 Кор. 1:18; 15:58; 2:4; 15:2; Кол. 1:5,6; 4:17; Рим. 1:14-16; 1 Сол. 1:5; 2 Тим. 4:2; Євр. 4:12.
Пісні:
Вірші Зоріння: 138. Статті з Вартової Башти: R 5893
Питання: Чи я проповідував Євангелію на цьому тижні? Як ? Чому? Що мені в цьому допомагало чи перешкоджало? Які були результати?
Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі — Рим. 8:14.
Отже, Дух є тим провідником, завдяки якому ми можемо пізнати наше справжнє становище, і не лише на початку бігу, але й при його кінці. Якщо ми є проваджені Духом Божим, – якщо це той напрямок, у якому ми прямуємо, якщо це те, чого ми шукаємо, – тоді ми є синами Божими. Він визнає і підтримує всіх, які приходять до Нього через Христа, які надіються на заслугу Господа Ісуса і які надалі перебувають в такому стані серця. – R 3200
* * *
В цьому вірші під Духом Божим розуміється Божа вдача в Його дітях. Його вдача поєднує в собі мудрість, справедливість, любов і силу в досконалій гармонії. Ті, чиї мотиви, думки, слова і вчинки є побуджені і підтримувані цією вдачею, мають Божу печатку, яка свідчить, що вони належать Йому. Через те вони мають, можливо, найсильніше свідоцтво Божого синівства. О, яка ж за знатна та родина, знаком і печаттю якої є Божий характер!
Співзвучні вірші: Вих. 33:13,14; Чис. 9:15-23; 2 Хр. 5:13,14; Пс. 5:9; 23:2,3; 25:5,9; 32:8; 143:10; Пр. 8:20,21; Іс. 48:17; Ів. 16:13; 1 Кор. 3:16; 6:19; Гал. 4:6.
Пісні:
Вірші Зоріння: 113. Статті з Вартової Башти: R 5582
Питання: Чи я маю свідоцтво Духа про яке говорить цей вірш? Як воно проявлялося? Які були результати?
Коли духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити — Рим. 8:13.
Умови, на яких ми можуть тривати наші відносини з Господом і зберігатися надію участі в славі воскресіння, полягають, як це виразно зазначено, в умертвленні тілесних вчинків, стримуванні тілесних нахилів – умертвленні, розпинанні та вживанні їх в службі для Господа і Його справи. Таке умертвлення вчинків тіла, така боротьба проти слабостей тіла, є тим, про що Апостол в іншому місці говорить як про «війну», коли каже нам, що тіло воює проти духа, а дух проти тіла, тому що вони супротивні і будуть опонентами аж до кінця життя. Якщо, однак, дух є охочий і бореться в міру своїх можливостей проти слабостей тіла, то Господь зарахує таку боротьбу як повну перемогу через заслугу Відкупителя.
– R 3200
* * *
Під духом мається на увазі нове серце, розум і воля, а під тілом – людська натура. Під вчинками тіла маються на увазі самолюбні, світові, облудні і грішні нахили та їх вчинки. Вчинки тіла умертвляються особливо двома способами: через витіснення їх протилежними їм добрими якостями і вчинками і через обмежування вчинків тіла тими добрими якостями і вчинками, які не є їм протилежні. Хто так поступає – осягне життя.
Співзвучні вірші: Гал. 4:6; 5:16,17,22,25; 6:8; Еф. 3:16; Кол. 3:10; 1 Пет. 2:21; 3:4; Рим. 6:6-23; 8:11; 1 Кор. 3:16; 6:19; Еф. 4:22-32; Кол. 3:5-9; Повтор. 30:6; Єз. 18:21; 33:15,16; Зах. 4:6; Мат. 16:25; 19:12, 16, 21; Лук. 18:29,30; Ів. 12:25.
Пісні:
Вірші Зоріння: 144. Статті з Вартової Башти: R 5805
Питання: Які я мав досвідчення на цьому тижні, пов’язані з думкою даного вірша? Який ужиток я зробив з цих досвідчень? Якими були результати?
Бо Бог бачить не те, що бачить людина: чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце — 1 Сам. 16:7.
Якщо ми випустили з уваги той факт, що Бог дивиться на нас з точки зору волі, і якщо дійшли до того, що оцінюємо себе (і що Бог нас оцінює) за тілом, то напевно ми в такій же мірі впадемо в темноту, замішання та знеохочення. Але з іншого боку не забуваймо, що дух або воля вважається живою по причині її праведності, гармонії з Богом. Тому ніколи не будьмо недбалими щодо нашої волі чи намірів, які керують нашою поведінкою в житті, але пам’ятаймо, що кожна недбалість буде означати пропорційну втрату духовного життя. Для нас завжди є можливим правильне бажання, бо лише абсолютно лояльна воля може бути прийнята Богом в Христі. – R 3200
* * *
Критерій судження багато свідчить про характер особи, яка ним керується. Поверховість і помилковість, як риси характеру пересічної людини, проявляються в її судженні на підставі зовнішнього вигляду. Характер Єгови об’являється в Його способі судження. Замість оцінювати на підставі зовнішнього вигляду, Він проникає в суть справи і базує Свою оцінку на тому, що є дійсним, а не на тому, що тільки здається. Всі речі є оголені і відкриті перед Його всевидючим оком. Наскільки це можливо, ми повинні судити, опираючись не на тому, що здається, а на дійсності.
Співзвучні вірші: Повтор. 10:17; 2 Хр. 19:7; Йов 34:19; 37:24; Мат. 22:16; Ів. 7:24; Дії 10:34,35; Рим. 2:16; 2 Кор. 10:7; Гал. 2:6; Еф. 6:8,9; Кол. 3:25; Як. 2:1-6.
Пісні: 93, 64, 114, 27, 36, 40, 51 / 101, 126, 53.
Вірші Зоріння: 139. Статті з Вартової Башти: R 5652
Питання: Чи я на цьому тижні судив по вигляду чи згідно дійсності? Чому? Як? З якими результатами?
А страва тверда – для дорослих, що мають чуття, привчені звичкою розрізняти добро й зло — Євр. 5:14.
Ті, які мають правдиву і щиру віру в Бога, охоче довіряють Його словам. Ці підставові засади вчення повинні бути вже раніше в них утверджені. Будована ними будівля з золота, срібла і дорогоцінного каміння повинна вже бути в більшій мірі зведена, а пов’язана з нею праця повинна постійно просуватись вперед. Коли вони лояльні і вірні Богу, тоді вони здатні відрізнити правду від неправди. Ми повинні знати, у що ми віримо і чому так віримо, а тоді відважно і без компромісу це проповідувати, бо «коли сурма звук невиразний дає, – хто до бою готуватись буде?». – R 3199
* * *
Як буквальні діти не мають фізичних органів, достатньо сильних, аби перетравлювати тверду їжу, так і духовні діти не мають достатньо сильних органів, здатних засвоювати тверду духовну їжу. Треба бути добре розвиненим у Христі, щоб властиво правильно найглибші правди, а такий розвиток можна осягнути тільки через безперервне тренування розумових, моральних і релігійних здібностей в духовному значенні. Як фізичні, так і духовні м’язи зміцнюються через тренування.
Співзвучні вірші: Єр. 15:16; Єз. 3:3; Ам. 8:11-13; Рим. 16:19; 1 Кор. 2:6-16; 13:11; 14:20; 1 Пет. 2:2; Пс. 119:99; 131:2; Еф. 3:5; 4:13-15; Кол. 3:16; 2 Тим. 3:15-17; Євр. 6:1; 2 Пет. 3:16-18; Як. 1:18-25.
Пісні:
Вірші Зоріння: 8. Статті з Вартової Башти: R 5688
Питання: Як досвідчення минулого тижня підтвердили цей вірш? Яке добро з того вийшло?
Та й усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі, – будуть переслідувані — 2 Тим. 3:12.
Слід сподіватися опозиції, і вона, без сумніву, буде тривати аж до закінчення нашого бігу в смерті. Терпеливо змиритися з цією опозицією означає пожертвувати своїми власними природними бажаннями щодо дружби та різних приємностей теперішнього життя, зносити труднощі як добрі воїни для справи Правди і переборювати перешкоди (в якому б вигляді вони не прийшли), прикладаючи наші зусилля, щоб чинити Божу волю і працю, пов’язану з просуванням інтересів Його Царства. Дійсне тривання в Господній службі – це, в першу чергу, постійне й уважне досліджування Божого Плану; по-друге, присвоювання його духа; а це веде, по-третє, до палкої ревності в реалізації цього плану, а також до активності в цій службі відповідно до наших здібностей, незалежно від ціни або жертви, якої це від нас вимагало б. – R 3199
* * *
Ті, що живуть у Христі Ісусі – це посвячені. Посвячення робить їх жертвувателями для праведності в світі, в якому перевага надається беззаконню, а невигоди – праведності. Посвячені не можуть інакше поводитись, як тільки переносити переслідування від тих, чиє самолюбство супротивне вчинкам посвячених. Отже всі вірні будуть переслідувані.
Співзвучні вірші: Бут. 49:23; Йов 12:4,5; Пс. 11:2; 37:32; 38:21; 44:16-19, 23; Пр. 29:10, 27; Іс. 29:20, 21; 51:12,13; 59:15; Єр. 20:8; Мат. 5:10-12,44; 10:16-18,21-23, 28; 24:8-10; Лук. 6:22,23; Ів. 15:18,19; 16:1,2; Дії 28:22; Рим. 8:17,35-37; 1 Кор. 4:9-13.
Пісні:
Вірші Зоріння: 121. Статті з Вартової Башти: R 5116
Питання: Чи побожне життя було для мене причиною переслідувань на цьому тижні? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? Як я це переносив? Які були результати?
Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити — Мат. 20:28.
Якщо ми посвятились Господу, тоді кожна жертва з наших слушних прав та інтересів на нашу власну користь як християн, або на користь чоловіка чи дітей, батька чи матері, сусідів чи друзів, братів у Христі, розцінюється Господом як зроблена для Нього; та якби ці самі послуги були зроблені з інших мотивів, – ким-небудь невиправданим і непосвяченим Господу, або зроблені лише для користі тих осіб, а не як жертва для Господа, – то такі речі не будуть нам, як посвяченим, зараховані як жертви.
– R 3265
* * *
Як чудово, що Син Людський, видатний нащадок Адама, прийшов не для того, щоб служили Йому, але щоб послужити іншим. Наскільки ж Син Людський перевершив людину Адама, бо Адам служив собі і зруйнував надію цілого людства, тоді як Ісус, служачи іншим, довершив спасіння для цілого людства. Він перевершив першого Адама настільки, наскільки безкорисливість є вищою від самолюбства. Тому Він є для нас прикладом, і якщо ми будемо Його наслідувати, то будемо надаватись до Царства.
Співзвучні вірші: 2 Кор. 8:9; Мат. 1:21; 4:23; 5:17; 9:13; 15:24; 18:11-14; 20:25-27; Мар. 1:38; Лук. 1:78; 4:18; 22:27; Ів. 4:34; 10:10; 13:4-17; 18:37; Дії 10:38; Гал. 5:13; Євр. 2:9,14,15,18.
Пісні: 112, 13, 20, 67, 93, 86, 116 / 63, 70, 76.
Вірші Зоріння: 163. Статті з Вартової Башти: R 5375
Питання: Яке значення мав для мене цей вірш минулого тижня? Як я його застосовував? Чому? Які були результати?
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: