Періоди Повернення Нашого Господа

ПЕРІОДИ ПОВЕРНЕННЯ НАШОГО ГОСПОДА

   Не тільки мета і спосіб повернення нашого Господа – описані в Р 1:91-118 (1 том укр.), Р 2:102-180 (2 том укр.) – є об’єктом за­цікавлень усіх, «хто прихід Його полюбив» (2 Тим. 4:8), але також періоди, через які проходить Його Другий Прихід.

Не можемо сподіватись, що при Другому Приході – як і при Першому – всі відповідні пророцтва визначають один особливо значний момент, а саме, прибуття нашого Господа. Його Перший Прихід не був позначений жодною несподіваною або ж дивовижною появою, але він був об’явлений та доведений через поступове виконання пророцтва, яке вказало думаючим спостерігачам, що події, яких тоді очікувалось, вже виконалися.

Таким же чином все відбувається і при Другому Приході: менш важливим є те, що ми визначили точний момент Його прибуття, аніж те, що розпізнаємо факт Йо­го присутності вже після Його прибуття. Подібно, як при Першому Приході було менш важливим знати точну дату Його народження, аніж розпізнати Його присутність, коли Господь був вже присут­нім (Ів. 1:26). При розгляді Другого Приходу досить часто наголошується на акті Його Приходу й моменті приходу, в той час, як потрібно думати про це, як про період присутності, так як це було з Його Пер­шим Приходом. Отож, точний момент, в якому починається Його присутність, виявиться менш важливим, а мета і праця Господня в період Його присутності будуть більше взяті до уваги.

Оскільки ті, котрі «пильнують» (Мат. 24:42; Мар. 13:37), не є неуважними, недба­лими і байдужими слугами Царя, то вони досліджуватимуть Св. Письмо щодо цього та інших предметів, і в результаті цього роз­пізнають, що чотири грецькі слова, а саме парусія, епіфанія, апокаліпсис і базилея вживаються для позначення трьох окремих періодів Другого Приходу нашого Господа. Отож, дослідімо тепер ці грецькі слова та їх вживання в Св. Письмі стосовно Дру­гого Приходу.

ПРИСУТНІСТЬ, ТОБТО ХРИСТОВА ПАРУСІЯ

Майже всі грецькі словники та грецькі вче­ні притримуються однієї думки – слово парусія означає присутність, як можемо зауважити з нотаток на полях «по-грецьки присутність» в англійських та американських перекладах; однак, не за­вжди слово парусія в тексті є перекладе­не словом «присутність» (напр. 1 Кор. 15:23; Мат. 24:3, 27,37,39); з перекладів Ротергама (див. також примітку в Додатку, стор. 271 третього видання цього перекладу) з Цифрового Нового Заповіту Паніна і Бу­квального Перекладу Янга. Всі вони одна­ково перекладають слово парусія словом «присутність» в кожному з 24 випадків, а слово «прихід» як властивий переклад слова парусія був відкинений. Можемо також бачити з перекладів The Emphatic Diaglott і Фентома, які також перекладають слово парусія на «присутність» (напр. Мат. 24:3,27) ітд. Навіть переклад Короля Якова часом властиво передає слово парусія сло­вом «присутність», як це можемо зауважи­ти в 2 Кор. 10:10 і Фил. 2:12.

Слово парусія походить від дієприкметника ж.р. (паруса – бути присут­нім), з грецького дієслова пареймі, тобто я присутній. Звідси іменник парусія озна­чає присутність, і то в кожному місці, де воно виступає в Новому Заповіті. Слово парусія не означає прихід, зближення або наближення, так, якби хтось був в дорозі, але, радше, залишатись на місці після прибуття когось – бути близько, в значенні присутності, як відмінної від відсутності (див. напр. Фил. 2:12 де Ап. Павло протис­тавляє свою парусію, тобто присутність, зі своєю апоусією, тобто відсутністю). Слово парусія не означає також прибуття, оскільки це упереджено насувало б думку про прихід. Щоб означити прихід в зна­ченні наближення або зближення, то воно мало б походити не від дієслова пареймі (я присутній), але з іншого дієслова, напр. еггізо (наблизитися, зблизитися, так як воно є вжите в Лук. 21:8 – «час наблизи­вся», і у 20 в., «наблизилося спустошення»). Натомість, аби означати прибуття, це слово мало б походити від дієслова геко (прибути, так як воно є вжите напр. в Мат. 24:14 – «І тоді прийде кінець», і в 50 в. – «То пан того раба прийде»). Отож, етимо­логія доводить, що парусія означає при­сутність. Ті грецькі вчені та автори слов­ників, котрі притримуються того, що слово парусія означає прихід або прибуття, роблять це майже в кожному випадку по причині їхніх визнань, які вчать, що Друга Присутність Ісуса триває тільки частину 24-годинного дня.

Серед найповажні­ших вчених нашого часу загально прийнято, що перша частина перебування нашого Господа на землі після Його повернення з неба є таємницею. Світ спочатку перебуває в несвідомості про це, лише Його майбутня Наречена знає про це на підставі світла, яке походить з Біблії та ознак часу (1 Сол. 5:1-5). Старанно зауваж­мо, як у тих віршах показано, що період Другого Приходу Ісуса прийде крадькома на нічого не підозрюючий світ, тоді як вірний люд Божий не перебуватиме в незнанні щодо Його присутності.

З опису, поданого в Мат. 24:23-41 і Лук. 17:20-37, робимо висновок, що в першому періоді Другого Приходу нашого Господа Його спеціальним ділом буде: (1) згромад­ження Його Вибраної Нареченої до тісної спільноти з Ним через Його Духа і Слово (Пс. 50:5; Мал. 3:17; це є описано, як жаття Жнива Віку Євангелії в Мат. 13:30,39; Об. 14:14-16) в її приготуванні до визво­лення з землі та прославлення її з Ним (Кол. 3:4); (2) приготування до Великого Утиску (Мат. 24:21,22; Дан. 12:1; Лук. 17:26-30; 21:25,26; Об. 19:11-21), впродовж якого відбувається епіфанія або апокаліпсис, тобто маніфестація або об’явлення нашого Господа, як присутнього при Його Другому Приході – Господь об’являється світові як руйнівник царства Сатани і як засновник Царства Божого, а Великій Громаді – як її очищувач та визволитель (Мал. 3:2,3; Мат. 7:26,27; 1 Кор. 3:12-15; Об. 7:14); Господь також розвиває Молодих Гідних, як клас, до їх становища в Царстві.

Ми вживаємо українізовану форму слова парусія, щоб окреслити той перший таємничий період Другого Приходу нашого Господа (в якому відбувається жаття Жнива Віку Євангелії) особливо в проти­ставленні його з Епіфанією або Апокаліпсисом, тобто часом Утиску і періодом Царства (базилея), які на­ступають після парусії. Однак, як заува­жуємо, Св. Письмо часом вживає грецьке слово парусія в другому, ширшому, зна­ченні, включаючи не тільки час зжинання, але також і час утиску (епіфанія або апокаліпсис), а також і в третьому, ще шир­шому значенні, включаючи не тільки час зжинання і час утиску, але також період Царства (базилея). Дослідження всіх уривків Св. Письма, які вживають грецьке слово парусія стосовно Другого Приходу нашого Господа, покаже, що це слово вживається в тих трьох значеннях. Дослідімо ж тепер ці уривки Св. Письма, цитуючи їх з перекладу A.R.V. і замінюючи слово «прихід», власти­вим перекладом «присутність», так, як це подається в нотатках на полях.

ПАРУСІЯ ЯК ПЕРІОД ЖАТТЯ

Спочатку доведемо, що слово парусія вжи­вається в деяких уривках Святого Письма, особливо стосуючись періоду, впродовж якого відбувається Жниво Віку Євангелії і під час якого світ є несвідомий Другої Присутності Ісуса.

Мат. 24:3: «Скажи нам, – коли станеть­ся це? І яка буде ознака присутності Твоєї й кінця віку?» З приводу таємничого ха­рактеру цієї першої фази Другого Приходу нашого Господа учні запитували про ознаку Його парусії – часу жнива (Мат. 24:39) – і про кінець [завершення] Віку (Мат. 13:39); бо якби ця фаза присутності була ви­димою і публічно об’явленою, то вона не вимагала б жодної ознаки, щоб довести про її настання. Ознакою, яку дав Ісус, щоб довести не природнім людським очам, але очам розуміння Його вірних сторожів, що Його присутність наступила, було те символічне сонячне світло – Правда в релігійних та світських справах, яка в образі Жнива становила серп женця (Мат. 24:27,28,30,31; Лук. 17:34-37).

Мат. 24:27: «Бо як блискавка та вибігає зі сходу, і з’являється аж до заходу, так буде і присутність Сина Людського». Тут грецьке слово астрапе перекладено на блискавка, тобто на одне з його значень; іншим його значенням є світло. Обидва ці слова знаходяться в Біблії в класичній грецькій мові, як вказують на це Таєр, Лідл і Скотт. Думка про блискавку не пасує, оскільки не є властивістю блис­кавки перебігати через все небо, ані брати початок на сході і летіти аж на захід. Блискавка може виходити з півночі, з пів­дня, зі заходу, або ж з якої-небудь іншої точки поміж тими сторонами неба, так як може виходити зі сходу і летіти в інших на­прямках, ніж на захід; як правило блис­кавка блисне лише над малою частиною неба, а не над цілим небом, так як виникало б з того, якби говорилось про блискавку. Напевно, слово астрапе в Лук. 11:36 не озна­чає блискавки, бо блискавка не виходить з буквального чи антитипічного світильника, а таким антитипічним світильником для нас є, власне, Біблія. Отож, слово астрапе означає тут світло. Слово астрапе, коли є вжите в стосунку до ангела в Мат. 28:3, теж, напевно, означає світло, а не блискавку; бо швидкий рух електрики, віддалений від точки вильоту, є завжди пов’язаний з блискавкою, а це не можна ототожнювати з появою ангела, який сидів, бо те випромінювання було ду­же ясним світлом. Ці три уривки Святого Письма ясно показують, що слово астрапе в Новому Заповіті означає також і світло, так як воно часто виступає в тому значенні в класичній грецькій мові.

Але, з іншого боку, це є властивістю сонячного світла, яке світить від сходу аж до заходу. Звідси в Мат. 24:27 світло сонця, яке і є доказом присутності сонця, вживається, як порівняльна ілюстрація, що Правда – антитипічне світло – є знаком, доказом першого періоду – періоду Жнива – Другої Присутності символічного сонця, нашого Господа Ісуса. Отож, через те, що цей перший період Другої Присутності Ісуса розпізнається тільки очима розуміння, а не очима природного тіла, Ісус остерігав Своїх вірних перед ошуканством тих, котрі – як деякі фанатичні віруючі чинять це багато років – запрошують їх, щоб ішли в гори чи в пустині, щоб там по­бачити Господа, і так як інші це роблять, спіритисти, запрошуючи на свої сеанси («у криївках»), щоб побачити Господа в Йо­го Другому Приході (Мат. 24:24-26).

Мат. 24:37-39: «Як було за днів Ноєвих, так буде і в присутності Сина Людського. Бо так само, як за днів до потопу всі їли й пили, женилися й заміж виходили, аж до дня, „коли Ной увійшов до ковчегу”, і не знали, аж поки потоп не прийшов та й усіх не забрав, – так буде і в присутності Сина Людського».

Невірство світу щодо потопу, який мав надійти, та випливаюча з того байдужість в дні Ноя перед потопом, коли світ був зайнятий звичайними справами життя, є прирівняні тут до подібного невірства та байдужості світу, коли він буде займатися звичними справами життя під час парусії нашого Господа, тобто першого дня «одного з днів Сина Людського» перед утиском (Лук. 17:22). Цей період є першим періодом Його Другого Приходу, оскіль­ки через утиск другого періоду (частково включеного у Лук. 17:26,27) світ дізнається при його кінці про Господню присутність.

Хоча порівняння в Мат. 24:37-39 є ви­ділені вище, то однак порівняння в Лук. 17:26-30 дечим відрізняються від них. В цьому уривку Святого Письма так, як це зазначено в Мат. 24:37-39, не­має жодного по­рівняння між невірством та байдужістю за днів Ноя перед потопом та часом парусії перед утиском. Не більше, ніж один з днів в Єв. Лук. 17:26-30, є безпосередньо визначений в Мат. 24:37-39 і згаданий в Єв. Лук. 17:22; тим днем є, власне, день парусії, який прагнули побачити учні за життя, але не побачили (Лук. 17:22), оскільки це не був день утиску – епіфанія, апокаліпсис – один з двох днів Сина Людського, але день прибуття, день жаття Жнива – парусія – Сина Людського, який праг­нули бачити учні за життя, але не по­бачили.

Аналогії з Єв. Лук. 17:26, 27 з вище зауваженими різницями поміж ними та одним днем – днем парусії – з Єв. Мат. 24:37-39, є наступними: (1) в типі люди були зайняті власними звичними справами життя аж до дня входу Ноя до ковчега перед потопом, а в антитипі світ займався звичайними справами життя, аж поки цілий клас Христа не увійшов до антитипічного Ков­чегу перед Часом Утиску; (2) прихід потопу і прихід великого утиску; (3) знищення потопом і знищення великого утиску. Перший пункт в антитипі мав місце під час парусії, описаної в Єв. Мат. 24:37-39, тобто першого дня з Єв. Лук. 17:22, 26 і одного дня з Єв. Лук. 17:22; а пункти (2) і (3) мають місце під час епіфанії або апокаліпсису, тобто другого дня з двох днів, про які сказано в Лук. 17:30.

Другий тип Лота і т.д. (Лук. 17:28-30) має наступні порівняння: (1) в типі аж до часу, коли коротко потому Лот залишив Содом, люди займалися звичними справами життя, а в антитипі аж до часу, коли відділ Великої Громади, представлений Лотом, залишає символічний Вавилон (Об. 11:8; пор. 17:1-6,18) тут же перед вибухом утиску, люди антитипічного Содому займа­ються своїми звичайними справами життя: (2) в типі Лот залишає Содом, а в антитипі відділ Великої Громади, представлений Лотом, залишає символічний Вавилон; (3) в типі дощ огню і сірки, а в антитипі діяльність нищівних чинників Часу Утиску; (4) в типі знищення Содому та його населення, а в антитипі знищення Вавилону і його прибічників. Необхідно зауважити, що 30 в. також доводить, що так, як у відповідний день содомляни і надалі займались своїми звичними справами, аж їх спіткало зни­щення, так подібно будуть чинити Вавилоняни в день Епіфанії або Апокаліпсису («Так буде й того дня, як Син Людський з’явиться!») в звичайних справах свого життя, аж їх спіткає знищення. Виконання погоджується з тим. Оскільки вавилоняни не лише аж до кінця дня Парусії, 1874-1914 р., надалі займались своїми звичними справами, але також перебувають в них і в Епіфанії та Апокаліпсисі, аж знищення сягне кожного з них. Ми віримо, що обговорені в попередньому і в цьому абзаці по­рівняння кожного з тих уривків Святого Письма, а також подібності та контрасти поміж ними, є тепер виразно зазначені.

2 Сол. 2:1 «Благаємо ж, браття, ми вас, щодо приходу Господа нашого Ісуса Христа й нашого згромадження до Нього». Очевидно, що тут говориться про перший пе­ріод Другої Присутності нашого Господа: (1) Оскільки солуняни були зведені, вірячи, що Господь вже повернувся і (2) оскільки Св. Павло в той час почав доводити, що Другий прихід ще не наступив, вказуючи, що попередній знак ще не виповнився і му­сить спочатку наступити поява Анти­христа, Його панування, об’явлення та зни­щення. Якби Св. Павло і солуняни вірили, що Другий Прихід Ісуса мав бути ви­димим, то, не бачачи Його, солуняни не вірили б в блуд, що цей прихід вже насту­пив, а Св. Павло звернувся б до їхнього чуття зору, щоб випровадити їх з блуду, бо ж метод спростування їх погляду, вжитий Св. Павлом, виявився б досить незграбним, якби можна було використати зоровий до­каз. Його швидкий та логічний розум поба­чив би так відповідний аргумент, якби той був доступний. Те, що Св. Павло не вжив так явного аргументу, і те, що звернувся до менш очевидного аргументу, щоб спросту­вати блуд, доводить, що той аргумент не був доступний.

Отож ми довели, що в Мат. 24:3,27,37-39 і в 2 Сол. 2:1 парусія є першим таєм­ничим періодом Другого Приходу Ісуса, пе­ріодом жаття, впродовж якого Він жне пшеницю і кукіль, в той час, як світ є несвідомий щодо Його Другої Присутності. Вживаючи інших типів, – орлів та трупа, – відмінних від типу жнива, серпом якого є Правда, то зв’язок між Мат. 24:27 і 28 теж це доводить, так само Лук. 17:34-37 під тими ж типами та іншими доводить те ж саме. Типічне світло з 27 в. є тим самим, що й труп з 28 в., і обидві ці речі представляють Правду (Мат. 24:27,28). Ісус показує, що згромадження (зжинання) люду Господ­нього, тобто забирання з одного ліжка, з од­ного поля і зі спільного молоття в одному млині було б відповідним до символічної поживи – Правди, так як палестинські ор­ли збираються до стерва, до тіла, до їжі. Правда як Світло звертає увагу люду Гос­поднього на Його Другу Присутність; Прав­да як пожива збирає разом. Правда як серп зжинає його, отож вона є першим за­собом, який вжив наш Господь в першому періоді Свого Другого Приходу, щоб об’яви­ти Свою Парусію і виконати працю жаття Жнива. Звідси Правда є ознакою Його Парусії тобто часу зжинання.

ПАРУСІЯ ЯК ЦІЛЕ ЖНИВО

Тепер доведемо, що як перший, так і другий період Другого Приходу нашого Господа є охоплений терміном парусія. Другий пе­ріод Його Другого Приходу є часом утиску, Днем Гніву, (котрий є Епіфанією або Апока­ліпсисом як період). Цей час утиску по­переджує третій період (Базилею) Другої Присутності нашого Господа. Те, що час утиску, час гніву легко перекривається з часом жнива, а потім наступає після нього через певний період, можна побачити з численних уривків Святого Письма (Амос. 9:13; Мат. 13:42; Об. 6:9-11 [почекайте, аж останній член посвятиться]; Об. 7:1-3; 14:19,20). Стисло пояснимо ті уривки Св. Письма, в яких слово парусія охоплює, разом з пер­шим, і другий період Другого При­ходу нашого Господа. Це особлива властивість тих особливих уривків Св. Письма, що вони охоплюють одночасно періоди жаття та гніву, тобто, що вони застосовують Жниво в широкому значенні цього слова.

1 Сол. 2:19: «Бо хто нам надія, чи радість, чи вінок похвали? Хіба ж то й не ви перед Господом нашим Ісусом в Його приході?» Св. Павло, виступаючи як представник усіх вірних вчителів Христового Тіла під час Віку Євангелії, говорить тут, що ті, котрих вони пошукують як членів Господніх, будуть їхньою надією, радістю і вінком похвали під час Парусії нашого Господа. Оскільки покійні святі повинні бути пробуджені з мертвих в першу чергу (1 Сол. 4:13-17), а останні з решти святих не повинні були отримати визволення, аж «будемо схоплені разом із ними на хмарах» утиску у великому Часі Утиску, оскільки всі з тих вірних вчителів – щоб отримати вище зазначений привілей з усіма, котрих вони знайшли – мусять бути з Господом, то з того випливає, що слово Парусія в цьому вірші охоплює не тільки перший, але й другий період Другого Приходу нашого Господа, тобто Його Епіфанію або Апокаліпсис.

ПЕРІОДИ ПОВЕРНЕННЯ НАШОГО ГОСПОДА

 1 Сол. 3:13: «Нехай Він зміцнить серця ваші невинними в святості перед Богом і нашим Отцем, при приході (присутності) Господа нашого Ісуса з усіма святими Його!». Щоб усі святі могли бути присутні з Богом і Ісусом під час згаданої тут Парусії, то вона мусить охоплювати також час Його Епіфанії, час Його об’явлення, коли всі святі з’я­вляться з Ним у славі (Кол. 3:4).

1 Сол. 4:15: «Бо це ми вам кажемо сло­вом Господнім, що ми, хто живе, хто поли­шений до приходу (присутності) Господ­нього, – ми не попередимо покійних». Як вже виявлено, цей зв’язок доказує, що всі святі охоплені в цьому описі. Звідси, як в цьому, так і в двох попередніх уривках Св. Письма, слово парусія охоплює не тільки перший, але також і другий період Господньої присутності, тобто Епіфанію або Апокаліпсис.

Сол. 5:23: «А Сам Бог миру нехай освятить вас цілком досконало, а непорушений дух ваш, і душа, і тіло нехай непорочно збережені будуть на прихід (присутність) Господа нашого Ісуса Христа!». З тих самих причин, що й вище, цей уривок повинен бути зарахований до тієї ж категорії.

Сол. 2:8,9: «І тоді то з’явиться той беззаконник [Антихрист], що його Господь Ісус заб’є Духом уст Своїх і знищить з’явленням [ясним світінням, еріfапеiа] приходу (присутності) Свого. Його прихід (присутність) – за чином сатани – буде з усякою силою й знаками та з неправдивими чудами». Тут знову означе­ні перший і другий періоди Другого Приходу нашого Господа, оскільки Антихрист – папство – має бути знищений в часі гніву (Дан. 7:8-11,26; 12:1 Мат. 24:21,22; Об. 18 і 19), а це охоплює також другий період Другого Приходу нашого Гос­пода, як наслідок променіючої Правди під час тих двох періодів. У 9 в. слово присут­ність не стосується Антихриста, але (як це зазначено через присвійний займенник «Його», перед яким стоїть зай­менник «Свого») відноситься до Господньої присутності, і що фактами тут показано, що це повинно бути в першому та другому періоді тієї присутності, в часі діяльності різного роду сатанинських обманів. Це безумство обману є натяком, який сто­сується потопу неправди в світі, який настав в минулому столітті, коли почало затем­нюватись символічне сонце (Новий Заповіт) і символічний місяць (Старий Заповіт), осо­бливо від часу, коли розпочалося перше з шести ве­ликих пересівань Жнива у 1878 р. Зараз ми знаходимося в шостому пересіванні, в якому нас оточує багато обману з усіх боків (2 Сол. 2:9-12). Звідси, слово парусія в 2 Сол. 2:8,9 відноситься до першого і другого періодів Другого Приходу нашого Господа.

Якова 5:7,8: «Отож, браття, довготерпіть аж до приходу (присутності) Господа… зміцніть серця ваші, бо наблизився прихід (присутність) Господній!». Тут маємо два ін­ші випадки вживання слова парусія в сто­сунку до першого та другого періодів Другого При­ходу нашого Господа, оскільки, перш ніж всі брати виявлять довготерпіння, яке тут обговорюється, то наступить другий період (Епіфанії або Апокаліпсису); оскільки в той час усі святі отримають свою нагороду (Кол. 3:4; 1 Пет. 1:7,13; 4:13).

2 Пет. 3:3,4: «В останні дні прийдуть із насмішками глузії, що ходитимуть за своїми пожадливостями, та й скажуть: „Де обітниця Його приходу (присутності)? Бо від того часу, як позасинали наші батьки, усе залишається так від початку творіння”. Вживання виразу «останні дні» (перший з них є днем жаття, тобто Парусією, а дру­гий – це день гніву, тобто Епіфанія – день Апокаліпсису) доводить, що глузу­вання з Господньої присутності відноситься тут до першого та другого періодів цієї при­сутності. Ці глузії – загально кажучи по­гано навчені, що сподіваються Другої присут­ності нашого Господа такої, яка була б ви­дима для людських очей і тривала б лише частину 24-годинного дня – глузують з цієї присутності (починаючи з 1874, коли про її невидимість було вперше заявлено при кінці цього Віку, а навіть дещо раніше, коли її вікова тривалість була вперше вияснена в останні часи) і домага­ються, кажучи: «Де є та обітниця?», вказу­ючи в невіруючий спосіб на хід справ, як раніше, та на відсутність видимості Христа для природних людських очей як докази, що Його Друга присутність ще не настала.

2 Пет. 3:12: «Що чекаєте й прагнете скорого приходу (присутності) Божого дня». Вираз «присутності Божого дня» є близько­значний з першим та другим періодами Дру­гої Присутності нашого Господа, оскільки перший період цієї присутності приготував символічне небо і землю – снопи символіч­ного куколю – на гнів другого періоду при­сутності, який вибухнув в Світовій війні (першій фазі) в 1914 р.

1 Ів. 2:28: «А тепер, діточки, залишай­теся в Нім, щоб як з’явиться Він, то щоб ми мали відвагу та не були засоромлені Ним під час Його приходу (присутності)». Тут маємо звернення до відваги, яку будуть мати всі вірні Господу під час Його Пару­сії, в Його засяянні. Це безумовно обмежує вживання слова парусія в цьому уривку Св. Письма до першого та другого періодів Другого Приходу нашого Господа, оскільки в той час вперше всі члени Тіла дійдуть до того, що будуть з Ним (Кол. 3:4; 1 Ів. 3:2).

ПАРУСІЯ ЯК ЦІЛЕ ТИСЯЧОЛІТТЯ

Тепер пояснимо ті уривки Св. Письма, в яких фаза Царства (базилея) Другого Приходу нашого Господа охоплена словом парусія.

В 1 Кор. 15:23 зустрічаємо перший приклад цього вживання: «Потім ті, що [стануть] Христові, під час Його приходу (присутності) [оживуть]». Слід зауважити, що у 22 в. Апостол пояснює, що всі будуть оживлені в Христі, не тільки будуть про­буджені, але й воскреснуть, тобто дійдуть до досконалості, оскільки він вживає цю час­тину 22 в. для того, щоб довести, що «через людину» (21 в.) настане воскресіння. У 23 в. він перераховує дві групи, які будуть оживлені, вдосконалені, називаючи першу групу «первісток Христос». Є очевидним, що тут не говориться про Ісуса, оскільки Св. Павло вияснює тут порядок, в якому всі в Христі будуть оживлені, і відноситься до події, яка має наступити в майбутньому у свій час, тоді як Господь вже був воскрес понад 20 років перед тим, як Ап. Павло сказав ці слова. Цей зв’язок показує, що дієслово в майбутньому часі оживуть перенесене з 22 в. як присудок у 23 в.. Тому вираз первісток Христос оживе розуміємо як перше воскресіння, про яке говориться в Фил. 3:11 і в Об. 20:4,6. Хто ще інший буде оживлений в Христі? 23 в. відповідає: «Потім ті, що [стануть] Христові, під час Його приходу (присутності)». Коли ж це настане, що слухняні з людського роду оживуть (посвята Христові та перебування в послуху є тим значенням, в якому слухняний світ буде у Христі в майбутньому віці)? Відповідаємо, що з точки зору Біблії це відбудеться під час віку Тисячоліття (Пс. 22:29,30; Іс. 45:22,23; пор. з Бут. 22:16,18 та Фил. 2:10,11; Рим. 14:9-11; 2 Тим. 4:1). З цього випливає, що слово парусія в 1 Кор. 15:23 відноситься до періоду Царства Другої Присутності нашого Господа.

2 Пет. 1:16: «Бо ми сповістили вам силу та прихід (присутність) Господа нашого Ісуса Христа, не йдучи за хитро видума­ними байками». Тут слово присутність (парусія) є очевидно вжите до всіх трьох фаз, бо видіння (Мат. 17:9) переображення на горі було образом на Царство в його найширшому значенні, згідно свідчення Ісуса, який переказував видіння цього Царства через деяких Своїх учнів перед їх смертю (Мат. 16:28), та згідно поданого вияснення Св. Петра (2 Пет. 1:16-18). В цій частині видіння (Мат. 17:2), коли лише Христос є видимий в світлі, є означені періоди Парусії та Епіфанії або Апокаліпсису; в тій же частині видіння (Мат. 17:3), в якій показався Мойсей та Ілля, які розмовляли з Ісусом, є означений період Базилеї (частина Парусії в її найширшому значенні).

Вище ми розглянули кожен випадок за­стосування слова парусія в зв’язку з Дру­гим Приходом нашого Господа та переконалися, що це слово вживається стосовно трьох періодів часу Його Другої Присутності. По­дібно ми застосовуємо це слово в трьох зна­ченнях, так як це робить Св. Письмо. Для того, щоб розрізняти, часто вживаємо слово парусія стосовно першого з тих трьох пе­ріодів, називаючи період жаття Парусією, особливо у протипоставленні до періоду гніву, тобто Епіфанії або Апокаліпсису, який наступає після Парусії, а період Цар­ства (Базилея) наступає після Епіфанії або Апокаліпсису.

ХРИСТОВА ЕПІФАНІЯ, ТОБТО ОБ’ЯВЛЕННЯ

Тепер приступимо до розгляду слова еріfaneia (епіфанія або апокаліпсис). Як пе­ріод це є другий період часу Другої Присутності нашого Господа. Як зазначено, це є час Утиску (Мат. 24:21,22; Дан. 12:1; Лук. 17:26-32; 21:25,26; 06.19:11-21), під час якого менш вірний, обтяжений помилками клас, сплоджений від Духа – Велика Гро­мада, є визволений (Мал. 3:2,3; Мат. 7:26,27; 1 Кор. 3:12-15; Об. 7:14), а Молоді Гідні як клас розвиваються.

Найздібніші дослідники Біблії наших ча­сів щораз більше приходять до висновку, що тепер ми живемо у Великому Утиску, і що в ньому ми знаходимося від вибуху Світової війни (1 фази ) в 1914 р., включно з голодом та епідеміями, які його супроводжують. Вони поя­снюють це на підставі пророцтв, знаків часу та світових заворушень, які видно всюди. Погоджуємося з цим поглядом, і то­му віримо, що ми тепер живемо в Епіфанії, і що незабаром на хмарах утиску, які охоплять суспільну землю і які затем­нюють теперішні церковні небеса, присутність Сина Людського буде розпізнана людством (Мат. 24:30; Лук. 21: 25-28; Об. 1:7). Якщо ми знаходимось між людом Божим, який пильнує, то розпізнаємо це, перш ніж інші це зрозуміють, тому цей День не захопить нас зненацька.

БІБЛІЙНЕ ВЖИВАННЯ СЛОВА ЕПІФАНІЯ

Тепер хочемо дослідити біблійне вживання слова епіфанія і деякі пов’язані з ним думки.

Хоча ми зауважуємо, що слово епі­фанія, яке досить часто вживається в на­ших висловлюваннях, не знаходиться в українській Біблії, то, однак, слід ви­знати, що грецьке слово епіфанія, з якого воно походить, знаходиться в оригі­нальному грецькому Новому Заповіті. Якщо брати в загальному, то це слово ми знаходимо в шести наступних уривках Святого Письма: 2 Сол. 2:8; 1 Тим. 6:14; 2 Тим. 1:10; 4:1; 8 і Тит. 2:13. Щоб прийти до зрозуміння значення цього слова, буде корисно розгля­нути кілька речей: (1) слово епіфано, з якого походить епіфанія; (2) значення його кореня, –фано; (3) значення прийменника ері, з яким сполучене –фано; (4) силу, додану до слова –фано тим прийменником; (5) всі випадки появи слова епіфанія в Біблії; (6) різні його вживання в Св. Письмі і (7) загальний напрямок біблійної думки, пов’язаний з тим словом.

Звертаємо увагу на перший пункт, що слово епіфанія походить не від простого, але від складного слова – епіфано – яке складається із поєднання прийменника епі, який означає на, над, понад, в і тд., з дієсло­вом фано, яке означає світити, об’являти. Отож головне значення слова епіфано походить від дієслова фано, прийменник ері зміцнює значення фано в складному слові так, що епіфано означає ясно світити, ясно об’являти. Ці зауваження дозволяють нам зрозуміти, що згідно з грецькими слов­никами іменник епіфанія в основному означає ясне світіння, ясне об’явлення. Як правило, це слово відноситься до вчинення темної або невидимої речі дуже видимою для фізичних та розумових очей. В міру того, як будемо досліджувати випадки появи цього слова в Новому Заповіті, ми будемо в стані ясно це зауважити.

ВИПАДКИ ВЖИВАННЯ ДІЄСЛОВА ЕПІФАНО

Отже, приступаємо до дослідження тих шести уривків Св. Письма, в яких виступає це грецьке слово епіфанія, цитуючи і коротко вияснюючи чотири уривки Св. Письма, в яких епіфано, корінь цього слова знаходиться в Новому Заповіті, підкре­слюючи українське слово, яке перекладає це слово:

(1)    «Що ним Схід [на полях подано схід сонця, тобто Христос] із висоти нас відвідав, щоб світити [дати ясне світло Сонця Правди] тим всім, хто перебуває в темряві й тіні смертельній, щоб спрямувати наші ноги на дороги миру!» (Лук. 1:78,79). Тут, очевидно, Ісус (Ів. 1:9; 8:12; 9:5) відноситься до Того, Хто ясно об’являє Божі дороги грішникам та святим.

(2)    «А коли довгі дні не з’являлось ні сонце, ні зорі, і буря чимала на нас напирала, то останню надію ми втратили, щоб нам урятуватись» (Дії 27:20). Тут говориться про ясні небесні світила, які були невидимі.

• «Бо з’явилася Божа благодать, що спасає всіх людей, і НАВЧАЄ нас, щоб ми, відцуравшись безбожності та світських пожадливостей, жили помірковано та праведно, і побожно в теперішнім віці». (Тит. 2:11,12). Тут, здається, є думка, що післанництво Євангелії, яке є виразом Божої благодаті, є ясно об’явлене як спасенний чинник для цілого людського роду, і що як ясне світло, воно особливо навчає Божий люд вести праведне життя.
• «А коли з’явилась благодать та людинолюбство Спасителя, нашого Бога (Тит. 3:4). Тут говориться про Євангелію як про чинник, який викликає благодать та Боже людинолюбство, сяючи ясно перед нами.

З тих чотирьох уривків Св. Письма ясно видно, що визна­чення слова епіфано, подане вище, є властивим: воно означає ясно світити, ясно об’являти.

ВИПАДКИ ВЖИВАННЯ ІМЕННИКА ЕПІФАНІЯ

Старанне і відповідальне дослідження шес­ти уривків Св. Письма, в яких знахо­диться слово епіфанія, доведе той факт, що Новий Заповіт вживає це слово в двох окремих значеннях: (1) як чинність об’явлення осіб, засад та речей, попередньо не­ясних або захованих, за допомогою Правди, променіючої з особливою ясністю, і (2) як період другого перебування нашого Господа на землі, в якому Правда буде світити з особливою ясністю, об’являючи особи, засади та речі, досі неясні або закриті (1 Кор. 4:5). З метою їх вияснення предста­вляємо з короткими коментарями спочатку чотири уривки Св. Письма, в яких епіфанія – її українські відповідники в тих уривках підкреслимо – вживається для означення «чинності об’явлення – осіб, за­сад і речей, попередньо неясних або прихо­ваних – Правдою, яка світить з особливою ясністю».

ЕПІФАНІЯ ЯК ЧИННІСТЬ

(1) «[Бог] Що нас спас і покликав святим покликом… з волі Своєї та з благодаті, що нам дана в Христі Ісусі попереду вічних часів [англійська Біблія подає перед започаткуванням світу]. А тепер об’явилась че­рез з’явлення Спасителя Нашого Христа Ісуса, що й смерть зруйнував, і вивів на світло життя та нетління Євангелією» (2 Тим. 1:9,10). В цьому уривку Св. Письма сказано про План та благодать, які Бог приготував для Свого люду перед започаткуванням світу, які є ясно об’явлені через Епіфанію, ясне світіння, тобто через ясне навчання Ісуса про особи, засади та речі. Серед речей, ясно об’явлених Ісусом за допомогою Євангелії, Божої Правди, Св. Павло перераховує життя та безсмертя. Цей уривок є дуже ясним і доводить наше перше визначення вживання слова епіфанія в Новому Заповіті. Слід зауважити, що в цьому уривку Святого Письма епіфанія, тобто ясне об’явлення, не пов’язане з Дру­гою Присутністю нашого Господа, але з Жнивом Єврейського Віку.

(2) «Чекали блаженної надії [побачити, бути з Ним і стати подібними до нашого Господа, Кол. 3:4; 1 Ів. 3:2] та з’явлення сла­ви великого Бога й Спаса нашого Христа Ісуса» (Тит. 2:13). Вираз: «слава великого Бога й Спаса нашого Христа Ісуса» ми не повинні розуміти, – так як деякі це розумі­ють, – ніби це променіюче натуральне світ­ло, але радше ясність їхніх досконалих ха­рактерів, прекрасно виблискуючих в най­вищій мудрості, силі, справедливості та любові (Іс. 6:3; Пс. 72:19; Чис. 14:21; Об. 4:8; 15:3,4). Цей уривок говорить про те, що святі сподіваються двох речей у зв’язку з другою присутністю нашого Господа на зе­млі: (1) реалізації їхньої надії побачити, бути з Ним і стати подібними до Нього і (2) ясного об’явлення яскравих характерів Бога та Ісуса Христа на цілій землі, так як небеса тепер повні їх слави. Отож в цьому уривку йдеться про об’явлення славних характерів Бога та Ісуса Христа через Правду, променіючу з особливою ясністю. Це повинно супроводити другу присутність Ісуса на землі згідно тексту, який ми розглядаємо. Тому даний уривок відноситься до цілого періоду Другого Приходу.

• «І тоді то з’явиться той беззаконник [Антихрист], що його Господь Ісус заб’є Духом [силою] уст Своїх [Біблією, Правдою (Ів. 17:17), що є Господніми устами, якими Він промовляє] і [якого Господь Ісус] знищить з’явленням (ясністю, в англ. Біблії) приходу Свого [Своєю Другою Присутністю на землі]» (2 Сол. 2:8). Цей уривок показує нам, що славна, потужна Божа Правда світитиме так ясно, що через своє об’явлення папства в його ученнях, характері та наслідках Господь при Своєму Другому Приході довершить знищення Антихриста, папства, тобто римської ієрархії, а не її прихильників.
• «Наостанку мені призначається вінок праведности, якого мені того дня [Дня Суду] дасть Господь, Суддя праведний; і не тільки мені, але й усім, хто прихід Його полюбив» (2 Тим. 4:8). Цей уривок без сумніву стосується другої присутності нашого Господа на землі в Останній День, коли Господь буде нагороджувати усіх Божих слуг (Об. 11:18), котрі з тугою, любов’ю та втіхою очікували того Дня, в якому Ісус, коли буде нагороджувати Своїх вірних послідовників, об’явиться в Своїй Славі за посередництвом Свого Слова та діл.

Наше коротке дослідження вищезгада­них чотирьох віршів Св. Письма виявило, що слово епіфанія означає чинність об’я­влення осіб, засад і речей через Правду, яка сяє особливим світлом.

ЕПІФАНІЯ ЯК ПЕРІОД ЧАСУ

Слово епіфанія вживається у наступних двох віршах Св. Письма, в дещо іншому значенні, як період часу під час Другої Присутності нашого Господа, в якому Він буде об’являти особи, засади і речі Правдою, яка сяє особливим світлом, як це по­каже досліджування тих двох віршів:

(1) «Щоб додержав ти заповідь чистою, та бездоганною, аж до з’явлення Господа нашого Ісуса Христа, що Його [це об’я­влення] свого часу [в його власних періодах] покаже блаженний і єдиний міцний, Цар над царями та Пан над панами» (1 Тим. 6:14,15; див. Rotherham). Св. Павло, не міг мати тут на дум­ці дати цей наказ тільки Тимофієві, як окремій особі, оскільки Тимофій помер що­найменше 18 століть перед настанням Епіфанії. Так як Ісус часто звертався до Своїх послідовників, впродовж всього Єван­гельського Віку, говорячи до Апостолів як представників, так подібно тут Св. Павло говорив до Тимофія, а в загальному зверта­вся до люду Господнього, особливо до слуг Правди, заохочуючи їх залишатися вірни­ми аж до того періоду Повернення нашого Господа, який тут він називає об’явленням Ісуса, тобто Його Епіфанією (Кол. 3:4; 1 Ів. 3:2), а це об’явлення – як вищезгаданий вірш Св. Письма показує – Він виявить в його окремих періодах, коли як Цар царів і Пан панів візьме велику владу й приготу­ється до панування над землею у тисячо­літній славі (Об. 11:15-18; 19:6-16; 20:4-6).

(2) «Отже, я свідкую тобі перед Богом (згідно з гр. віршем: «Заклинаю тебе перед Божим лицем», див. Діаглотт) і Христом Ісусом, що Він має судити живих і мер­твих за [під час] Свого приходу та за Свого Царства» [базилея] (2 Тим. 4:1). Св. Письмо запевняє нас, що Ісус зі Своєю вибраною Нареченою буде судити мертвих під час тисячолітнього панування. Під мертвими з цього вірша розуміємо дітей Адама під прокляттям, незважаючи на те, чи вони є у процесі вмирання, чи знаходяться в гробах (Мат. 8:22; 2 Кор. 5:14). Вони мають бути суджені – тобто випробовувані до життя в Царстві, в період базилеї, так як про це вчить 2 Тим. 4:1 (див. також Пс. 72:1-19; 22:28-30; Рим. 14:9; 1 Кор. 15:23-26; 6:2; Ів. 5:25-29; Іс. 29:18,24; 45:22,23; Фил. 2:9-11; Об. 1:6; 5:10; 20:4,6; Мат. 19:28; 20:21; Лук. 2:34; 22:29,30; Овд. 17:21; Об. 14:1). Нато­мість живі (тобто впавші ангели й нове створіння – вони не були під вироком смерті), згідно з цим віршем, будуть суджені в часі Його об’явлення, тобто Його Епіфанії. Тому це період, пов’язаний з Другим При­ходом нашого Господа, так як базилея також є періодом, пов’язаним з Другим При­ходом нашого Господа.

Два раніше згадані вірші Св. Письма навчають, що слово ἐπιφάνεια, з якого похо­дить наше слово епіфанія, означає також період, пов’язаний з поверненням нашого Господа. Його прихід на землю буде супроводжувати повінь об’явлення Його Правди, яка насту­пить після Його повернення та перед  тим, як Він зі Своєю Нареченою розпочне тисячолітнє панування. Згідно з цим бачимо, що обидва значення слова епіфанія є відповідними: (1) означає чинність об’я­влення осіб, засад і речей через Правду, яка сяє особливим світлом, і (2) період часу, пов’язаний з Приходом нашого Господа, в якому наступить спеціальне об’явлення осіб, засад і речей через Правду, яка світить з особливою яскравістю.

З вищеописаного дослідження слова епіфанія, бачимо, що з шести випадків його появи в Новому Заповіті, тільки в одно­му випадку воно вжите в зв’язку з Жнивом Єврейського Віку, й показує, що воно від­носиться до діяльності Ісуса під час того жнива; решта п’ять відносяться до діяль­ності і періоду, пов’язаних з Його Другим Приходом. Отже ці думки про значення слова епіфанія будуть корисні для нашого кращого зрозуміння інших етапів Другої Присутності нашого Господа.

ХРИСТІВ АПОКАЛІПСИС АБО ОБ’ЯВЛЕННЯ

Грецький іменник апокаліпсис походить від складеного дієслова апокаліпто, яке скла­дається з прийменника апо (що означає: здаля, через, від) і дієслова каліпто (що означає: прикрити; звідси дієслово закрити або затаїти, так як є вжите н.п. у Як. 5:20 і 1 Пет. 4:8 – «покриває! [закриває] безліч гріхів»). Отже апокаліпто означає зняти прикривало, тобто виявити, або об’явити, так як це дієслово вжите н.п. у Мат. 10:26; Лук. 12:2 – «Бо немає нічого захованого [вжите тут грецьке слово в корені має каліпто], що не відкриється [грецьке слово апокаліпто вжите тут в майбутньому часі]». Тому іменник апокаліпсис, означає відкриття, виявлення, об’явлення, або відслонення (речі вже раніше існуючої, але прикритої). Назва останньої книги Біблії «Апокаліпсис» – ми так і називаємо її «Апокаліпсис» або «Об’явлення».

Отож бачимо, що основне значення слова апокаліпсис (відкриття, об’явлення) дуже подібне до значення слова епіфанія (ясне світло, об’явлення осіб, засад і речей). Обидва слова означають виявлення, тобто об’явлення того, що в іншо­му випадку залишилося б заховане або затаєне. Таким чином наш Господь тепер епіфанізує або апокаліпсує Єгову, Самого Себе, Церкву, Велику Громаду, Правду, речі заховані у темноті, ради сердець – одним словом, приводить усі відповідні особи, засади і речі до ясного світла і відкриває або об’являє їх у правдивому характері настільки, наскільки це є необхідним в теперішній стадії діяльності Божого Плану. Звідси Епіфанія, Апокаліпсис нашого Господа не означає, що наш Господь стане видимим для людських очей, чи теж просто, що Його мож­на буде пізнати, але означає, (1) що Він ясно об’явив кожну іншу особу, кожну засаду і кожну річ, щоб вони були ясно розпізнані, особливо при кінці цього Віку. Слово апокаліпсис, подібно як епіфанія, відноситься (2) також до другого етапу або періоду Другої Присутності нашого Господа, до Часу Утиску, тобто Епіфанії або ж Апокаліпсису, до особливого часу такого епіфанізування або апокаліпсування.

Тепер перечислимо, разом з відповід­ними коментарями, ті вірші Св. Письма, де іменник апокаліпсис і його дієслово апокаліпто вживається стосовно Другої При­сутності нашого Господа, підкреслюючи сло­ва, які це пояснюють.

ВИПАДКИ ВЖИВАННЯ ДІЄСЛОВА АПОКАЛІПТО

Спочатку будуть подані вірші, в яких вживається дієслово апокаліпто:

• Мат. 10:26: «Немає нічого захованого, що воно не відкриється, ані потаємного, що не виявиться» (див. також Лук. 12:2). Виявлення зла в усіх справах життя є об’явленням праці суду Другого Приходу нашого Господа (пор. 1 Кор. 4:5).
• Лук. 17:29,30: «Того ж дня, як Лот вийшов із Содому, – огонь із сіркою з неба линув і всіх погубив. Так буде й того дня, як Син Людський з’явиться!» Содом представляє символічний Вавилон, а Лот представляє відділ Великої Громади (Об. 11:8; 2 Пет. 2:6-8). Знищення Содому огнем і сіркою представляє цілковите знищення Вавилону (Юда 7), яке відбудеться у вели­кому утиску (Об. 16:18-20; 19:20). Зауваження Ісуса у 30 в., що позаобразний дощ огню й сірки на Содом наступить в день, в котрий Син Людський об’явиться, доводить, що Він буде об’явлений, тобто заманіфестований у Часі Утиску, тобто в періоді Епіфанії або Апокаліпсису, який розпочався в 1914 р.
• Рим. 8:18: «Бо я думаю, що страждання теперішнього часу нічого не варті супроти тієї слави, що має з’явитися в нас». 1 Kop. 3:13: «То буде виявлене діло кожного, бо виявить день, тому що він огнем об’являється, і огонь діло кожного випробує, яке воно є». Тут сказано про випробування люду Господнього під час Його Другого Приходу. А тим днем є день утиску, тобто період Епіфанії або Апокаліпсису.
• 1 Пет. 1:4,5: «На спадщину нетлінну й непорочну та нев’янучу, заховану в небі для вас, що ви бережені силою Божою через віру на спасіння, яке готове з’явитися останнього часу».
• 1 Пет. 5:1: «Співучасник слави, що повинна з’явитись». Цей вірш, а також (3) і (5), знаходиться серед віршів, які показують, що коли Ісус об’явиться в Своєму Другому Приході в силі і славі, – в міру як вони будуть пізнаватись, відкриватись або об’являтись для світу, – то Його Церква буде з Ним, і також буде об’явлена або показана того ж самого часу і в такий самий спосіб.

ВЖИВАННЯ ІМЕННИКА АПОКАЛІПСИС

Нижчеподані тексти містять іменник апокаліпсис: (1) Рим. 2:5: «На день гніву та об’явлення справедливого гніву Бога». Це відноситься до часу Другого Приходу нашого Господа, коли Він – в Час Утиску (у Своїй Епіфанії або Апокаліпсисі) – буде судити «живих», а під час Свого Цар­ства (Базилеї) буде судити «мертвих» (2 Тим. 4:1), тому, що тоді «кожному від­дасть за його вчинками» (Рим. 2:6; Мат. 16:27; Об. 20:12; 22:12).

(2)     Рим. 8:19: «Бо чекання створіння [людського роду] очікує з’явлення Синів Божих [Церкви]». Контекст показує, що це відноситься до об’явлення Христового Класу в славі Царства. Звідси в цьому вірші слово апокаліпсис стосується Базилеї, тобто етапу Царства Другої Присутності нашого Господа.

(3)    1 Кор. 1:7: «Так що не маєте недостачі в жоднім дарі благодаті ви, що очікуєте з’явлення Господа нашого Ісуса Христа». Господній народ отримує тут настанову, щоб був активний, пильний і очікував великого благословенства аж до об’явлення або з’явлення Господа, хоча як Сторожі вони були попередньо свідомі Його присутності й праці «жнива», та брали участь в тому об’явленні.

(4)    2 Сол. 1:7,8: «Коли з’явиться з неба Господь Ісус з Анголами сили Своєї, в огні полум’яному, що даватиме помсту». Через незрівнянні скорботи Великого Утис­ку Ісус об’явить світові Свою присутність в Другому Приході як руйнівника царства сатани і засновника Божого Царства.

• 1 Пет. 1:7: «Щоб досвідчення вашої віри було дорогоцінніше за золото, яке гине, хоч і огнем випробовується, на похвалу, і честь і славу при з’явленні Ісуса Христа». Коли вже закінчиться апокаліпсис або епіфанія, тобто другий період Другої Присутності нашого Господа, тоді ціла Мала Черідка буде вже з Ісусом за завісою, як про це нас запевняє Св. Павло в Кол. 3:4. Тоді їх очищена й виполірувана віра буде на Божу і Христову хвалу, а також для їх власної честі і слави.
• 1 Пет. 1:13: «Майте досконалу надію на благодать, що приноситься вам в з’явленні Ісуса Христа». Цей вірш має таке саме значення, як у 1 Пет. 1:7.
• 1 Пет. 4:13: «Але через те, що берете ви участь у Христових стражданнях, то тіштеся, щоб і в з’явленні слави Його раділи ви й звеселялись». В часі об’явлення Ісуса Його Церква знаходиться з Ним і є в тому ж самому часі і в такий самий спосіб об’явлена або показана.

З цих віршів Св. Письма можна побачи­ти, що у зв’язку з Другим Приходом на­шого Господа слово апокаліпсис, подібно як слово епіфанія, має два значення: (1) чин­ність об’являння або відкривання осіб, за­сад і речей, раніше закритих або ж не­ясних, а тепер об’явлених. В цьому значенні слово апокаліпсис, подібно як слово епіфанія, має довгий період застосування щодо Другої Присутності нашого Гос­пода, простягаючись від Господнього при­ходу аж до кінця Царства, так як ми за­уважили, що слово парусія, в застосуванні до Другого Приходу, вказує на Його при­сутність у кожній з її трьох фаз і у всіх з них від Його прибуття аж до кінця Божого і Христового Царства; (2) період Великого Утиску, впродовж якого, без сумніву, є особливе об’явлення або відкриття осіб, засад і речей, давніше закритих або ж неясних.

ВИЯВЛЕННЯ ПОМИЛОК ЗОРІННЯ ПРО ЕПІФАНІЮ

  Вищевказані біблійні вчення про періоди по­вернення нашого Господа, особливо про Епіфанію або Апокаліпсис, як окремий період, що наступає після періоду Парусії (тобто Жнива), були атаковані вождями Зоріння та іншими, при чому вони силкувались навіть розбити ці вчення. В англ. Теперішній Правді за грудень 1937 р. в статті під заголовком «Перегляд Статті Зоріння “Покли­кані, Вибрані і Вірні”», був поданий вияв софіс­тичного зусилля, зробленого у періодичному виданні Зоріння з квітня 1935 р. і квітня 1937 p., який силкувався показати, що вищевказані вчення про Епіфанію або Апокаліпсис не є згідні з науками, представленими зі Св. Письма на цю саму тему Пастором Расселом. Оскільки це по­яснення є дуже відповідним до предмету, який ми розглядаємо, і оскільки такого самого виду помилки, які були розбиті в англ. Статті, є і надалі підтримувані, том ми відтворюємо його тут (цитати з брошури: «Повернення Нашого Господа», можна також знайти у передруках Вартової Башти R 2972-2983; те саме в додатку до 4 Тому, ви­даного в 1923 p.):

Оскільки цей предмет обговорюється в періодичному виданні Зоріння з квітня 1935 p., то воліємо цитувати з нього: «Павло сказав, що Господь знищить антихриста ясністю (епіфанія) Своєї парусії». Це грецьке слово епіфанія є властиво перекладене ясність або ясне світіння. Деякі [особливо бр. Рассел і ми самі – наше наголошення] помилково думали, що це слово відноситься до другої частини або пізнішого періоду присутності нашого Господа – ніби Його Парусія тривала до якогось часу, а потім, розпочалася Його Епіфанія. Однак, ми віримо, що це очевидно, що слова парусія стосується до всього періоду Тисячоліття Христової присутності, хоча слово епіфанія описує деякі речі, які будуть виповнюватися під час Парусії. Щодо цього з пошаною цитуємо слова з виданої раніше брошури під заголовком «Повернення Нашо­го Господа»: «Епіфанія (засяяння) і апокаліпсис (об’явлення) Нашого Господа роз­почалися незабаром після Його Парусії: Ясність Його присутності є видима тепер для тих, котрі ходять «у світлі» – для тих, що «не залишаються у темряві зі світом». Це є розумове просвічення для очей нашого ро­зуміння, а не для природних очей. Епіфанія (epifaneiа) нашого Господа вже діє на світ, хоча не через очі розуміння, оскільки світ не має зору, щоб побачити духовні справи, то, однак, ясне світло Господньої присутності впливає й діє на цілий перебіг світу через збільшення освіти. (Цей витяг, цитований Зорінням, зна­ходиться також у Передруках Вартової Башті, R 2983, 1 кол., 4 абз. і в додатку до 4 Тому 60 с., 1 абз.).

На це одностороннє представлення (Зорін­ням) деяких думок нашого Пастора щодо тих двох слів ми відповідаємо: Наш Пастор слушно стверджував про Другий Прихід нашого Гос­пода, що Біблія вживає слово парусія в трьох значеннях (1) в значенні 40 років жнива, від 1874 р. до 1914 p., до Часу Утиску (Мат. 24:3,27,37,39; 2 Сол. 2:1); (2) в значенні 80 років від 1874 р. до 1954 р. (Однак наш Пастор не розумів, що Епіфанія буде тривати 40 років, тому що це не був час на зрозуміння цієї справи), а це охоплює Парусію в першому значенні та Епіфанію як період (1 Сол. 2:19; 3:13; 4:15; 5:23; 2 Сол. 2:8,9; Як. 5:7,8; 2 Пет. 3:4,12; 1 Ів. 2:28); і (3) в зна­ченні цілого Тисячоліття Його Другого Приходу (1 Кор. 15:23; 2 Пет. 1:16). Вищевказані вірші Св. Письма вживають слово Парусія у зв’язку з Другим Приходом нашого Господа. Вони доказують, що Зоріння втратило парусійну Правду про перше й друге значення цього слова. Зоріння відкидає біблійне вчення про Епіфанію як період часу, як це підтверджують вищезгадані вірші, і дає зрозуміти, ніби Пастор Рассел так не навчав, а навчав, що слово Епіфанія означає тільки ясне світло, об’явлення, тобто діяльність. Натомість Біблія, бр. Рассел і ми з ними навчаємо про обидва значення цього слова, хоча бр. Рассел і не розумів, що Епіфанія, як період, буде тривати 40 років, тому що зрозуміння її тривалості не було на часі, і лише коли прийшов час Епіфанії, це стало зрозумілим. Про те, що це слово означає період, вчить Біблія в 1 Тим. 6:14,15 і 2 Тим. 4:1. Саме формулювання тексту в 2 Тим. 4:1, подане перекладом AV (Авторизована Версія): «буде судити… за [під час] Свого приходу [Епіфанії] та за Свого Царства» [Базилеї] до­казує, що Епіфанія, як і Царство, є періодом. А Поправлений Переклад показує це дуже ясно в 1 Тим. 6:14,15: «щоб додержав ти заповідь чистою та бездоганною аж до Епіфанії Господа нашого Ісуса Христа, що [Епіфанію] в її власних часах покаже Він» – Той, котрий є блаженний і Єдиний і Міцний. Натомість, те, що це слово означає ясне світіння, тобто ясне об’я­влення осіб, засад і речей, і то в будь-якому періоді, вчить Біблія в 2 Сол. 2:8 [під час Парусії і Епіфанії]; 2 Тим. 1:10 [під час Жнива Єврейського Віку]; 2 Тим. 4:8; Тим. 2:13 [під час Парусії, Епіфанії і Базилеї]. Причина, задля якої період між Парусією та Базилеєю (Цар­ством), називається Епіфанією, є та, що під час того періоду Господь має намір довершити особливе об’явлення осіб, засад і речей. Без сумніву, така діяльність особливо зазначає період від 1914 р. Шість вищезгаданих віршів Св. Письма є єдиними, де слово Епіфанія знаходиться в грецькому Новому Заповіту. Ці вірші доказують, що наш Пастор мав рацію, коли навчав, що це слово означає період, який наступає після періоду Парусії, тобто Жаття, і що воно також означає ясне сві­тіння, об’явлення осіб, засад і речей. Ці вірші доказують, що Зоріння покинуло парусійну Правду і також відкидає епіфанічну Правду, а це є пересівацькою діяльністю.

Зоріння дає зрозуміти, ніби брошура на­шого Пастора, «Повернення Нашого Гос­пода – Його Парусія, Епіфанія і Апокаліпсис», не вчить, що є період 40 років Парусії, і ніби вона не вчить про будь-який період Епіфанії. Вожді Зоріння старалися, за допомогою зви­чайного підступу, практикованого софістами, закрити деякі речі, показуючи їх односторонньо, аби привести читачів до думки, ніби наш Пастор не навчав, що Епіфанія є періодом, і що Парусія – це тільки 1000 років другої присутності Господа, що не є в жодному значенні періодом 40 років. Наступні цитати з цієї брошури доказу­ють, що Зоріння перекручує те, що говорив бр. Рассел на цю тему: «Слово Парусія відноситься до ранньої пори [наше виділення] другого приходу, а вираз Апокаліпсис відноситься до того ж самого приходу але пізнішої пори: – Не маємо розуміти, що Апокаліпсис і Епіфанія мали означати якийсь третій прихід, але тільки пізніший обрис» [тут не говориться про обриси, тому що ті два слова, як чинність і як період є близькозначні; див. брошуру «Повернення Нашого Господа», 4 Том, 11 с., 1 абз.] … «Пильний також зауважить, що Св. Письмо виразно показує, що після [наше виділення] виконання Господом певних речей в часі Його присутності (парусії) не пізнаної світом Господь пізніше [наше виділення] об’явить Свою присутність. Об’явлення, яке буде розпізнане цілим людством, і, власне, така зовнішня маніфестація, є визначене Його епіфанією» (див. 12 с., 1 абз. в тій же брошурі) … «В періоді [наше виділення] парусії (присутності), яка передує [наше виділення] Його епіфанії (тобто засяянню), має бути виконане певне діло, незнане для світу і номінальної церкви, але знане тільки для Його пильних слуг» (див. 13 с., 1 абз. в тій же брошурі; надалі будемо подавати тільки номер сторінки і абзац цієї брошури, яка також є в 4 Томі як додаток) … «Отже Дні Сина Людського є днями [тобто періодом] Його Па­русії, тобто присутності, незнаної і невидимої для світу, а знаної тільки для пильних (Сто­рожів) і видимої очима їх віри» (див. 14 с., 2 абз.) … «Але чому такою має бути присут­ність Христа? Яке завдання Він мав виконати під час періоду [наше виділення] Своєї при­сутності, який передує Його епіфанії, або об’я­вленню світові?» (див. кінець цього абзацу на 15 с.) … «Причта про пшеницю й кукіль вказує на період [наше виділення] Парусії (при­сутності), який передує [наше виділення] Епі­фанії (об’явленню) і представляє її (Парусію) як час „жнива” Євангельського Віку» (15 с., 1 абз.) … «Відокремлення пшениці від куколю… передуватиме праці очищення пшеничного поля від символічного куколю символічним „огнем”, а ціла діяльність жнива матиме місце у періоді парусії – [отже в періоді, який передує Епіфанії] присутності нашого Господа, і перед Його епіфанією (тобто об’явленням)» (15 с., 2 абз.)… «Правда як серп мала бути знаряддям розділення. А коли розділення [жниво] за­кінчиться… тоді прийде „огонь”, час великого утиску [який, як про це навчав бр. Рассел, мав розгорітися і розгорівся Світовою війною], передбачений пророками і нашим Господом, і як символічний огонь спалить і знищить увесь кукіль» (16 с., 1 абз.)… «Тому цей суд [в Парусії] церкви… передува­тиме [наше виділення] Епіфанії або Апокаліпсису нашого Господа» (20 с., 5 рядок англ. брошури; в польський 17 с.) … «Рука всіх проти свого ближнього буде дозволена, аби люди зібрали вихор власного самолюбства в анархії. Епіфанія нового Володаря та спра­ведлива відплата Його панування будуть тоді [під час періоду] поступово розпізнані. Ціл­ковите об’явлення або апокаліпсис наступить при кінці бурі [таким чином епіфанія або апокаліпсис в значенні, вжитому тут, як діяль­ність, розтягується на період, котрий є Епіфанією], коли усі серця будуть упокорені» (21 с., 2 рядок, англ. брошури)… «Щоб не потрапити в помилкове розуміння щодо Господньої присутності (Парусії), добре зро­бимо, коли звернемо увагу на притчу про десять мудрих і нерозумних дів, яка була дана з ціллю пролиття особливого світла на цю справу» (21 с., 1 абз., польська брошура)… «Період парусії, тобто Христової присутності, мав роз­початися в жовтні 1874 р., й обидва (докази) показують рису діяльності, якої маємо споді­ватися, що матиме місце під час [в період] Його присутності [парусії] яка передує [наше виділення] Його загальному об’явленню Себе для світу, тобто Його Епіфанії, Його Апока­ліпсису (32 с.)…

«Отже, коли ми тихенько гово­римо: „Ось Молодий!”, то не з думкою, щоб по­будити світових людей до віри в Господню присутність і т.п. … бо помаленьку, у відпо­відному часі, про це будуть знати, тобто в ПЕРІОД [наше виділення] Епіфанії і Апока­ліпсису Сина Людського. Вони будуть побуджені тріском дня великого утиску» (35 с., 1 абз.).

Наступні слова є цитатою на цей предмет з Вартової Башти: «Біблія ясно розрізняє Хрис­тову Парусію та Епіфанію під час Його Другого Приходу. Слово Парусія означає присутність… А слово Епіфанія означає об’явлення того, хто вже є присутній… З закінченням праці від­окремлення мудрих дів [3 Вавилону в Парусії, тобто часі Жнива], …потім [наше виділення] прийде Епіфанія Еммануїла, об’явлення, вия­влення. Або, іншими словами, об’явлення Христа для світу настане [наше виділення], після Його об’явлення Самого Себе для Класу мудрих дів» (Z 14:252, 6 і 7 абз.).

Нижче вказану цитату подаємо з періодич­ного видання «The Bible Students Monthly» з 1914 p. № 1 1 с., два останні абзаци, і 2 с., 1 абз.: «Англійське слово прихід (те ж саме в українській) є переважно тлумачен­ням декількох окремих грецьких слів. Одне з них це слово Парусія, яке означає присутність і вживається щодо першого періоду [наше виділення] Другого Приходу нашого Господа. Потім, пізніше [наше виділення], наступить Епіфанія, тобто об’явлення або поява Того, Хто вже є присутній. Це не буде поява в тілі, але у великому Часі Утиску [в періоді, наше виді­лення], символічно представленому як «в огні полум’яному, що даватиме помсту» (2 Сол. 1:7-10). Згідно з цим розумінням Біблія вчить, що Ісус вже є присутній на землі від 1874 p.; що Епіфанія, тобто об’явлення для світу, наступить через сорок років після часу початку Присутності [наше виділення]. З цієї причини вони [Дослідники Біблії] з ве­ликим зацікавленням чекають, аби побачити, що цей рік [1914] принесе.

Чи ж не бачимо всюди ознак занепокоєння й загрозливого часу утиску? Здається, що цей рік [1914] зазначив початок «полум’яного вогню» суду [Епіфанія і Час Утиску – це те ж саме] над світом, який означає кінець цього Віку та початок Нової Епохи Царства Месії, коли [наше виділення] «право за мірило Я покладу, а справедливість – вагою», й коли [наше виділення] незнання, забобони й тем­нота, які так довго нам перешкоджали, почнуть усуватися. Ця зміна [яка наступить в часі Епі­фанії] може бути болючою, однак виявиться, що є благословенством, бо позначить повален­ня царства сатани і панування гріха та смерті, а початок Царства Месії й панування Його справедливості та вічного життя».

Отже наші цитати з видань нашого Пастора доказують, що він твердив, що Біблія навчає, що Епіфанія в другому значенні цього слова є пе­ріодом, який наступає після часу Жнива, тобто після Парусії в її першому значенні, і що Па­русія в першому значенні цього слова є 40-річним періодом і передує періоду Епіфанії, а також, що Епіфанія й Час Утиску є одним і тим самим періодом. Отже ми звинувачуємо Зо­ріння в недопустимому перекручуванні від­повідних наук нашого Пастора і в навчанні шкідливих блудів на цю тему.

ВУЗЬКЕ І РОЗШИРЕНЕ ЗНАЧЕННЯ ЕПІФАНІЇ

Як вже було доведено вище, Парусія в її вузькому або обмеженому значені була 40-річним періодом, від 1874 до 1914 p.; подібно Епіфанія або Апокаліпсис у вузь­кому або обмеженому значенні є 40-річним періодом, від 1914 до 1954 p., як це ясно доводять розважання над Св. Пись­мом, взяті з видань епіфанічної Правди.

ДАТА 1954 РОКУ ЗАЗНАЧЕНА У СВЯТОМУ ПИСЬМІ

(1) «В Лев. 12 очищення матері після на­родження сина впродовж сорока днів зобра­жує очищення Правди, яка розвиває Малу Черідку та її слуг, впродовж сорока років Парусії [в її обмеженому значенні, тобто в часі зжинання від 1874 до 1914 p.], тоді як очищення матері після народження дочки впродовж вісімдесяти днів зображує очищення Правди, яка розвивала Велику Громаду та її слуг, впродовж вісімдесяти ро­ків об’єднаних Парусії та Епіфанії [тобто Па­русія і Епіфанія взяті разом в їх обмежених значеннях]» (ТП ’10:22). В Е 4:99 (а також в ТР ’32:27, 3 абз.) бр. Джонсон подає додат­кові деталі про ті позаобразні 80 днів, а саме: «Розуміємо, що період вісімдесяти днів на очищення матері після народження дочки зображує 80 років Парусії та Епіфанії разом взятих (від 1874 до 1914 р. плюс від 1914 до 1954 p.). Очищення матері впродовж тих 80 днів в позаобразі зображує дві речі: (1) очищення Правди (в застосуванні до Великої Громади і т.д.) від усякого блуду, який був змішаний з нею; і (2) очищення вірних і частково вірних слуг Правди з та­ких нечистот, які могли б зробити їх нездатними зайняти своє місце в Тисячолітті, а також виконувати спеціальну посвідчуючу службу, почавши з жовтня 1954 р.

(2) «Північ з притчі про десять дів [Мат. 25:1-12] припадає на квітень 1877 p., коли розпочалося загальне оголошування про другу присутність Христа [дивись деталі в Додатку до 3 Тому, 385 с.; ТР ’34:21, 16 абз.]; а ніч з цієї притчі, яка розпочалася в жовтні 1799 p., не тільки мусить за­кінчитися в 1954 р. з кінцем Епіфанії [в її обмеженому значені], але це також є до­казом, що коли в квітні 1877 p. за­лунав окрик: „Ось Молодий”, то зжинання уже тривало». «Тому ця ніч приходить до її першого кінця в 1954 р., на початку її пе­рекривання з періодом царства» (Е 6:386,454; ТР ’30:75; ’32:28, 7 абз.; ТП ’10:22).

• «Визначення Господом дванадцяти годин як робочого дня (Ів. 9:4; 11:9) і вживання Ним в притчі про динарій [Мат. 20:1-16; порівняй зі статтею про Час Жаття; ТР ’27:74-83) слова вечір натякає на ніч після (сорокарічного) дня жаття (Мат. 20:8), і показує, що символічний період дванадця­тигодинної ночі, який наступає після дня жаття Парусії (двадцятигодинного дня з сорока років), мусить бути однакової тривалості, тим самим доказуючи, що Епіфанія також триває сорок років. Парусія не тільки є днем і ніччю, а Епіфанія ніччю з цієї притчі, але також днем і ніччю з Пс. 91:5,6 і 121:6» (ТП ’10:22).
• «Дворазове перебування Мойсея по сорок днів на горі представляє ці ж два періоди: сорок днів, у кожному перебуванні, представляють сорок років періоду Парусії й сорок років періоду Епіфанії, а гора зображує Царство, до якого Христос входить з двох точок зору; з точки зору Парусії і точки зору Епіфанії (ТП ’10:22). Подаючи більше деталей на цю тему в англ. РТ ’26:78, бр. Джонсон писав, що «нам не сказано, котрого дня після повернення Мойсея з гори, після його другого сорокаденного перебування з Богом, він покрив своє лице покривалом (Вих. 34:28-35), а це покривало зображує Старожитніх Гідних (див. Веріянський Коментар). Якби опис визначив місце цього дня стосовно других 40 днів, то ми були б зовсім певні, коли буде встановлена земна фаза Царства. Що ми з певністю можемо сказати завдяки опису, то це те, що через деякий час після 1954 р. або 1956 р. Старожитні Гідні воскреснуть і буде встановлена земна фаза Божого Царства. Не будьмо певними щодо цієї події, аж поки Боже Слово нам цього не вияснить.
• «Здається, що 40 років це біблійний період для довершення проби згідно певних засад, так як було 40 років випробування на пустині, 40 років панування Саула, Давида, Соломона, так як були періоди проби по 40 років Жнива Єврейського Віку, Жнива Євангельського Віку, і як буде Жниво Віку Тисячоліття. Згідно з цим ми сподіваємось, що Велика Громада і Молоді Гідні, як класи, подібно будуть мати 40 років Епіфанії [в її обмеженому значенні] – призначені як осо­бливий період проби, застосованої до них згідно з певними засадами» (ТР ’32:28, 7 абз.; ТП ’10:22).

Ми повинні зауважити, що цей ряд доказів у вищевка­заних цитатах, поданих зі Св. Письма, базується на роздумуван­нях, що стосуються часу, і тому ці докази сповняються в 1954 p., 40 років після 1914 р. Вони показують, що 1954 р. є датою, чітко зазначеною в Св. Письмі, і що є часом за­кінчення періоду Епіфанії або Апокаліпсису у вузькому або обмеженому значенні. Але як Парусія надалі триває у розшире­ному значенні після її закінчення вузького або обмеженого значення в 1914 p., так подібно період Епіфанії або Апокаліпсису надалі триває в його розширених значеннях після 1954 p., хоч тоді скінчився в його вузькому або обмеженому значенні.

ПОДІЛ ЧАСУ В ПЕРІОДІ

ЕПІФАНІЇ АБО АПОКАЛІПСИСУ

В ЙОГО РОЗШИРЕНОМУ ЗНАЧЕННІ

Період Епіфанії або Апокаліпсису в його розширеному значенні, який розпочався в 1914 р. і надалі триває від 1954 р. протягом багатьох літ, має в собі різні поділи часу. Якщо йдеться про світ, то цей період, як Час Утиску, що розпочався в 1914 p., має чотири спеціальні обриси утиску з періодами меншого утиску, які перекриваються один з одним (1 Сол. 5:3). Ці чотири обриси утиску це: (1) Світова Війна (включаючи першу й другу фази); (2) Світова Революція або Армагеддон; (3) Світова Анархія і (4) Утиск Якова.

Але, якщо йдеться про Божий народ, то цей період може бути поділений на дві частини: (1) час на чинність Священства з Козлом Азазеля і (2) час на чинність Свя­щенства з очищеними Левитами. Чинність з очищеними Левитами поступає в особли­вий спосіб від осені 1954 p., від закінчення 80 років Парусії та Епіфанії разом взятих (1874-1914 плюс 1914-1954), коли закінчи­лося 80 років очищення позаобразної матери після народження дочки, як це було вище згадано з Лев. 12. Осінню 1954 р. розпочалася спеціальна довірча служ­ба, яка полягала в звіщенні євреям і по­ганам посланництва про Божий План Віків, представленого в 1 Томі і на побудові Епіфанічного Табору (ТР ’31:9, 2 кол.; РТ ’30: 15; ТР ’62:88-90).

Посвячені Божі слуги, в міру їх очи­щення з нечистоти гріха, самолюбства, світовості і блуду, мають брати участь в звіщенні радісного посланництва у визнаній Богом публічний праці. Багато позаобразних Левитів достатньо очистилися, так що їх можна зарахувати до очищених Левитів. Процес очищання є «поступовою справою» (як це показано в Чис. 8:7), і він буде «за­кінчений при кінці Епіфанії» – в її роз­ширеному значені, тобто в періоді «великого утиску» (Об. 7:14; Е 4:71,146,300; ТР ’38:44, 54 абз.; Е 6:163, 1 абз.; ТР ’51:6, ост. пит.; ТР ’62:86,87).

Певне число братів, пов’язаних з різни­ми «групами Правди», такими як Зоріння, П.Б.І. і т.д., й декотрі у Великому Вавилоні, поступово відкидають, частково або повні­стю, один за одним раніше підтримувані блуди, й поступово щораз більше прийма­ють деякі цінні Правди зі столу, освіченого Епіфанією. Наші заохочувальні екзем­пляри Теперішньої Правди і Біблійного Прапора, які охоче висилаємо без­платно на будь-які подані нам прізвища і адреси, виконують добру працю в цьому напрямі, натомість у відповідь ми отримуємо численні листи, які показують часткове очищення й частково вірну службу Правди для інших.

ХРИСТОВА БАЗИЛЕЯ АБО ЦАРСТВО

Третім періодом Другої Присутності нашо­го Господа на землі, очевидно, є Царство, назване грецьким словом базилея (2 Тим. 4:1). Очевидно, що Боже Царство було те­мою Ісуса й Апостолів в Новому Заповіті, а Мойсея й Пророків – у Старому Заповіті. Крім того, 120 віршів Нового Заповіту виразними словами відноситься до Царства в його земному, воюючому або підготовчо­му періоді, чи теж в його славному або пануючому періоді під час Тисячоліття. Інші численні вірші відносяться до Царства без використання виразного терміну «Царство». Подаємо нашим читачам для дослідження тільки декілька віршів: (1) щодо його зем­ного, воюючого або підготовчого періоду: Мат. 3:2; 4:17; 13:24,31,33, 41; 16:19; 25:1; Мар. 12:34; Кол. 1:13; і (2) щодо його славного або пануючого періоду: Мат. 6:10,33; 8:11; 19:23,24; Мар. 14:25; Лук. 1:33; 12:32; 13:28,29; 17:20,21; 19:11,12,15; Ів. 18:36; Дії 14:22; 1 Кор. 15:24-26,50; 2 Тим. 4:1; Євр. 1:8; Об. 1:6; 5:10 (див. переклад ERV і ARV щодо двох останніх віршів); 11:15. Згідно з віршами, поданими під пунк­том (1), про нашого Господа і Його Малу Черідку слушно сказано з точки зору їх зем­ного життя як про Царство Боже в зарод­ку. Але згідно з віршами, поданими під пунктом (2), вони є в стані Божої природи, коли панують над землею, є Божим Цар­ством у хвалі та силі. Багато подробиць про них і про близькі з ними справи подає книжка п. н. «Тисячоліття» (дивись Біблійний Прапор № 4 – який ми вишлемо на прохання).

З точки зору Тисячоліття, 1000 років панування Христа над землею, Царство (Базилея) розпочалося в 1874 р., як про це дуже чітко навчав зі Св. Письма бр. Рассел в 2 і 3 Томі і інших місцях. Багато із люду Правди, включаючи деяких вождів Зо­ріння, відкинули цю науку Св. Письма, стверджуючи, що 1000 років панування Христа розпочалися в 1914 p., або й рані­ше, в інші дати, або ж, що воно лише розпочнеться в якийсь майбутній даті. В англ. РТ № 509 так само підтверджу­ються й обороняються відповідні науки бр. Рассела зі Св. Письма та розбиваються помилки вождів Зоріння на цю тему. В інших виданнях Теперішньої Правди розбивались помилки ін­ших учителів на цю тему (див. напр. англ. РТ № 345).

Хоча 1000 років панування Христа не роз­почалися в 1914 p., то, однак, осінь 1914 р. позначила важливий пункт в Другому При­ході нашого Господа і в праці Його тися­чолітнього панування. Тоді, при кінці Часу Поган, Христос Світовою Війною розпочав нищення царств цього світу (Об. 2:26,27; Дан. 2:35,44; 7:13,14,22,27) й Вавилону (Об. 17:16; 18:1-24). З того часу ця праця поступає вперед в зростаючий спосіб як приготування до встановлення Божого Царства на землі під керівництвом Старожитніх і Молодих Гідних та благословення всього людства.

Але тут ми розглядаємо різні періоди Другого Приходу нашого Господа. Окремим періодом, що відрізняється від Парусії та Епіфанії або Апокаліпсису, є період Базилеї (Царства) Другої Присутності нашого Гос­пода; як такий він не розпочався раніше, в йо­го першому початку, який знаходиться на перетині періодів, аж лише осінню 1954 р. (ТР ’26:39, 1 абз.; ’32:28, 2 кол.; Е 5:298; ТР ’30:75, 2 кол., 3 абз.; ’49:42, 2 кол., 1 абз.; ТП ’11:8), коли – як вже вище згадано – період Епіфанії або Апокаліпсису закінчився в його вузькому або обмеженому значенні. Це не означає, що земна фаза Царства була вста­новлена восени 1954 p., але що тоді роз­почався період Базилеї, як окремий період Другої Присутності нашого Господа, в якому в своєму часі земна фаза Царства буде встановлена, коли Старожитні і Мо­лоді Гідні встануть з мертвих для благо­словення усіх родів землі в Часі Реституції.

Ці три періоди перебування Христа на землі – Парусія, Епіфанія або Апокаліпсис і Базилея або Царство – є дуже важливими для нас і для нашого запам’ятання, якщо хочемо ясно зрозуміти питання Другої Присутності Христа. Одним словом, Парусія є підготовчим періодом, так для Епіфанії або Апокаліпсису, як і для Базилеї – Цар­ства; а Епіфанія або Апокаліпсис посуває вперед результати Парусії і впроваджує Базилею, тобто Царство.

РТ № 512, ’71:22; ТР № 266, 267, ’73:7,29; Е 17:235

Теперішня Правда №10-12

Виправлено 30.05.20