Що за відчуття, бути одним з тих, яким Великий Творець довіряє свою таємницю! І які незвичні та шанобливі почуття привілею виникають у свідомості того, кому дають, хоча, можливо, і небагато, зазирнути в задуми Бога!
Те, що ми змогли опинитися серед відносно невеликої кількості тих, які знайшли ласку в очах Бога і стали Його друзями, не є причиною до пихи, але швидше до покірної вдячності. Ми знаходимося в доброму товаристві.
Ной був праведним чоловіком, що «знайшов милість у Господніх очах» (Бут. 6:8,9). Йому Бог відкрив свій намір знищити тогочасне зіпсуте суспільство.
Авраам також увірував Богові, «і це йому зараховане в праведність» (Як. 2:23). «Чи я від Авраама втаю, що Я маю зробити? Бо ж Авраам справді стане народом великим та дужим, і в ньому поблагословляться всі народи земні» (Бут. 18:17,18).
Амос відкрив загальну правду, коли сказав: «Бо не чинить нічого Господь Бог, не виявивши таємниці Своєї Своїм рабам пророкам» (Амоса 3:7). Всі пророки виразно говорили, що те, що вони записують, є Словом Бога.
Господь Ісус сказав своїм учням: «Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а тим, що за вами, усе відбувається в притчах». «Розповім таємниці від почину світу» (Мар. 4:11; Мат. 13:35).
КОНФІДЕНЦІЙНА ІНФОРМАЦІЯ
В світській адміністрації, по причині безпеки, певна інформація є недоступною для тих, які знаходяться за межами визначеної групи осіб. Деякі уряди прийняли законодавство щодо урядових таємниць, вважаючи кримінальним злочином розкриття інформації персоналом служби безпеки і спецслужбами про свою роботу. Громадські активісти завжди активні в домаганні відкритого обговорення усіх державних справ, і певна конфіденційна інформація, не дивлячись на її секретність, неминуче відкривається для загального доступу.
Техніка переказу інформації
Зберегти якусь справу в таємниці дійсно важко – а навіть неможливо – в теперішньому світі. Не дивлячись на дії спецслужб департаментів охорони громадського порядку, слідчих бюро і таємної поліції, різного роду дані масово висилаються з одного кінця землі на інший «інформаційною автострадою», заливаючи суспільство звітами інформаційних сервісів, пропагандою, неправдивою інформацією, чутками, плітками, подробицями та різноманітними фактами. Цей надзвичайно великий інформаційний канал неможливо контролювати.
ВІДКРИТА ІНФОРМАЦІЯ
Тримати в суворій таємниці наміри Бога щодо планети Земля ніколи не було Його прагненням. Як ми зауважили, хоча по причині гріха первинний синівський зв’язок людини зі своїм Творцем був втрачений, однак, Бог у своєму великому милосерді визнав добрі інтенції тих, які Його шукають, і вони одержують нагороду. Бог їм довіряє.
Передані таємниці, вказівки, надії й обітниці не є «таємні» чи обмежені якимось Божим законодавством, призначеним для утримування в темноті величезної більшості людського роду. Однак інформація, яка на перший погляд виглядає так широко доступною, певним чином захищена від очей і вух недостойних. Наш Господь дякував Отцю, що святі речі були заховані від тих, які (в їх власній оцінці) були «премудрими і розумними», та відкриті «немовлятам» (Мат. 11:25). Господь часто використовував притчі і незрозумілі вирази, завданням яких було перешкодити тим, які лише виявляли цікавість, в отриманні незаслужених привілеїв, але Він сказав: «Вам – моїм учням – дано знати».
Мудрість згори
Давид говорить нам, що «Таємниця Господня з тими, хто боїться Його, і Свій заповіт Він покаже їм» (Пс. 25:14, KJV). Єврейське слово, перекладене тут на «боятися», звучить сод і означає «честь, повна пошани», яка визнає Божу величність і старається про усмішку Його схвалення. Виявляється, що честь є ключем, який відкриває заховані справи, і без цього ключа ніхто не може їх зрозуміти.
Загальні відомості
Слово Господа, яке було послане до пророків минулого, не служило для їх власної самолюбної потіхи, але було передбачене як скарбниця мудрості для вірних усіх часів. Воно так їх надихало, що послання перейшло з покоління в покоління, а його величезним прагненням було привернення людства до гармонії з його Творцем. Осягнення цієї цілі належить ще до майбутнього, але ті, «кому відкрита таємниця», завдяки цій мудрості можуть прослідкувати поступ Божої програми до чудового кульмінаційного моменту, і разом з Апостолом Павлом ми дійсно можемо сказати: «Бо тепер спасіння ближче до нас, аніж тоді, коли ми увірували» (Рим. 13:11).
ДРУЗІ ІСУСА
Подорожніх до Емаусу наш Господь безперечно вважав своїми друзями. Кілька днів перед цією розмовою Ісус звернувся прямо до своїх Апостолів, даючи їм усвідомити їх особливий зв’язок з Ним: «Я вже більше не буду рабами вас звати, бо не відає раб, що пан його чинить. А вас назвав друзями Я, бо Я вам об’явив усе те, що почув від Мого Отця» (Ів. 15:15). Прощаючись з ними, Ісус дав своїм учням доручення: «Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте» (Мар. 16:15).
З того часу послання спасіння розходилося по цілому світі – пішки, на конях, під вітрилами. Ранні форми торгівлі передавали його; вітри, віючи на вітрила, переносили його; солдати (мимоволі) забирали його до віддалених закутків імперії. Царі висловлювалися за нього, а звичайні люди охоче його приймали. Будь-де, де знаходилося серце, яке дійсно шанувало Господа, Бога Небес, Його таємниці були йому передані і збережені в серці.
Вся Божа рада
Євангелісти, ці посли добрих новин, помістили в своїх листах запис про прихід Ісуса; Апостоли писали повчальні листи до новостворених зборів, а вони, будучи додані до раніших об’явлень, даних пророками, представляли Божу програму спасіння вмираючого світу і його привернення до райської досконалості у властивому часі.
Багато хто втратив життя ради справи Євангелії. Жертвенна служба Господа Ісуса була взірцем для Його послідовників. Апостол Павло, походження, освіта і логічний розум якого дали Євангелії переконливу силу, як відносно євреїв, так і поган, переніс бичування, ув’язнення, морські катастрофи, різного роду небезпеки, голод і спрагу, біль і втому для добра цієї служби. Його відвага була надзвичайна. «Бо я не вхилявсь об’являти вам усю волю Божу», сказав Апостол, і це було оживляючою силою його життя (Дії 20:27). Зрозуміння ним Господніх таємниць було таким глибоким, що його служба призвела до того, що Боже Слово є відкритою книгою для багатьох.
Видавці
«Господь дає слово; провісниць велика многота» (Пс. 68:12). О, яка ж це правда! Великим коштом людського життя Біблії заливають світ і є доступними всім, які шукаюсь зрозуміння Божих таємниць Його великого плану привернення життя і миру страждаючому людству.
Але, хоча мільйони заглядають на сторінки Біблії, порівняно небагато зрозуміли її таємниці. Як Ізраїльський народ як цілість вбивав своїх пророків, каменував Божих посланців і відкинув Месію, так само є з християнством – величезна більшість тих, які називаються християнами, надалі є в темноті. «Бо тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя, – і мало таких, що знаходить її» (Мат. 7:14).
Проголошення Євангелії реалізує Божу ціль
Не було передбачено, що цілий світ відкликнеться на послання, але було дане свідоцтво з метою зібрання з усіх народів вірного люду, цілковито лояльного тіла віруючих, які стали дітьми Авраама завдяки своїй вірі. Христос є обіцяним «насінням» Авраама, а ті, котрі належать до Христа, ділять з Ним радісну перспективу несення благословенств усім народам землі (Мат. 24:14; Гал. 3:8,16,29).
ЧИ СВІТ ЩЕ МАЄ ШАНС?
Про все це говорить Єв. Ів. 3:16,17: «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне. Бо Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засудив, але щоб через Нього світ спасся».
Хоча світ в загальному до сьогодні не увірував, вони увірують. Бог так хоче (1 Тим. 2:4). Ніхто не буде спасенний несвідомо, як Святе Письмо засвідчує: «Погине народ Мій за те, що не має знання» (Ос. 4:6). Ісус молився до Отця, кажучи: «Життя ж вічне – це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога, правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти його» (Ів. 17:3).
Життя вічне! Як це може бути? Як може бути інакше? Христос віддав своє життя на викуп за всіх, заплатив кару за гріх людини, і в справедливості Бог з певністю звільнить проклятий світ з-під вироку смерті і дасть йому цілковиту можливість пізнання єдиного правдивого Бога. Саме для цього Христос повертається, несучи «часи відпочинку» (Дії 3:19-21). Саме тому Бог визначив день, в якому Христос буде судити світ в справедливості (Дії 17:31). Тому вірні так довго моляться: «Нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі» (Мат. 6:10).
Знання Господа
Бог обіцяв, що в цей день «земля буде повна пізнання Господнього так, як море вода покриває» (Іс. 11:9), і що «всі будуть знати Мене, від малого їхнього й аж до великого їхнього» (Єр. 31:34).
Але хтось може запитати: оскільки послання спасіння в Христі до цього часу потрапляє переважно в глухі вуха, то як ми можемо мати реальну надію, що майбутня перспектива буде хоч трохи краща? А це тому, що ми віримо Його Слову! Чи Христос помер, щоб спасти лише невелику частину потомства Адама? Чи величезну більшість з них Він списав як навічно знищених? Ні! Він помер за всіх, а філософія і логіка викупної жертви Господа Ісуса є захоплюючим дослідженням (1 Ів. 2:2).
Як є в наших часах, так було завжди: дороги теперішнього світу здаються більш привабливі для більшості чоловіків і жінок, аніж життя, віддане побожності і чистоті серця. Однак є прихований неспокій, почуття незадоволення, брак сповнення. Невисловлене питання: «Чи це все…?» виявляє їх інстинктивну потребу, почуття невпевненості і самотності. Певна мало відчутна помилка в поступуванні перешкодила цілому людству і перервала його єдність з Джерелом всього щастя і життя. Небагато хто усвідомлює собі, що гріх є цією причиною і навіть найбільш шляхетним і найбільш інтелігентним з невіруючих важко погодитися з тим, що час життєвої науки, досягнень і розвитку іде в забуття, коли смерть забирає свою жертву. Це для них смутно і загадково.
Як вони зрадіють від пробудження до нового життя коли всі, які знаходяться в гробах, почують голос Сина Божого і повиходять (Ів. 5:28,29)! Перервані зв’язки будуть налагоджені, помилкове переконання – усунене, а таємниці Господа будуть вияснені оживленому людству, коли Він впише свій закон в їхні серця, відроджуючи в кожній людині образ і подобу Бога, який їх створив (Іс. 28:17; Єр 31:33; Бут. 1:26).
СПРАВЕДЛИВИЙ УРЯД ХРИСТА
Буде впроваджена ґрунтовна навчальна програма під керівництвом Божих вказівок на «святій дорозі», яка призведе до того, що ніхто не буде недостатньо поінформований. Хоча пророк Ісая виражає це в поетичних визначеннях (35 р.), Царство Христа не є майже утопічною фантастикою – воно є логічним результатом Божого плану спасіння і буде охоплювати період інтенсивного вивчення для жителів під новим урядом.
Тепер, більше ніж будь-коли перед тим, перед нами відкрилися практичні засоби реалізації загальносвітового слухання Господнього слова. Раптовий розвиток в сфері передачі інформації і революція в подорожуванні і зв’язку є виразним виконанням пророцтва (Дан. 12:4). І, можливо, що кіберпростір – умовні, співпрацюючи між собою світи якого створені через поєднання в мережу комп’ютерів – буде невід’ємною частиною того нового порядку речей, коли ми одержимо відповідь на нашу молитву і Царство Христа прийде.
В простих словах сказано, що «з Сіону вийде Закон, а Слово Господнє з Єрусалиму» (Іс. 2:3). Для нас не так важливо зарання пізнати точні подробиці процесу впровадження уряду Христа. Хтось може запитати, якою буде Божа процедура, яка призведе до того, що ціле людство – кожен потомок отця Адама, який розділив його вирок смерті – буде освічене щодо способу отримання вічного життя?
Темрява розпорошиться, глухі вуха відчиняться, незрячі очі відкриються, а сльози будуть витерті, і велика пісня радості наповнить землю, коли сповнені честі серця кликатимуть: «Алілуя, бо запанував Господь, наш Бог Вседержитель!»
«Нехай Бог помилує нас, і хай поблагословить, хай засяє над нами обличчям Своїм, щоб пізнати дорогу Твою на землі, посеред народів усіх – спасіння Твоє! Хай Тебе вихваляють народи, о Боже, хай славлять Тебе всі народи! Нехай веселяться й співають племена, бо Ти правдою судиш народи і племена ведеш на землі! Хай Тебе вихваляють народи, о Боже, хай славлять Тебе всі народи!»
SB№186 ’03, 90-93; BS №809, ‘03, 90-92
Біблійний Прапор №2, травень-серпень 2015
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
Мою голову Ти намастив був оливою, моя чаша – то надмір пиття! — Пс. 23:5.
Повна чаша, яка переливається, має подвійне значення. Це є чаша радості й чаша смутку, і в обох випадках вона переливається. Той, хто хотів би брати участь в радості Господа, мусить також брати участь в Його чаші страждань. Ми мусимо страждати з Ним, якщо хочемо царювати з Ним. Теперішні страждання ми вважаємо негідними навіть порівняння з славою, яка об’явиться в нас, і тому ми можемо радіти в терпіннях, бо як терпіння будуть переливатись, то подібно і радість теж буде переливатись, і ми зможемо повторити за Апостолом: «Радійте… і знову кажу: радійте!». – R 3268
* * *
Голова Церкви, наш Господь Ісус Христос, був помазаний Святим Духом без міри, і це помазання спливало додолу по Тілі. Досвідчення, встановлені Богом для цього класу, були чашею, що переливалась, багатою на благословенства від Господа, що вимірювалися смутком і радістю. Але висота радості була більшою, ніж глибина смутку, і цього слід було сподіватися.
Співзвучні вірші: Пс. 45:8,9; 92:11; Іс. 61:1-3; Мат. 3:16; Дії 10:38; Ів. 14:16,17,26; 15:26; 16:7; 15:11; 16:20-24,33; 17:13; Дії 13:52; Рим. 14:17; 15:13; 2 Кор. 12:10; Євр. 10:34; Як. 1:2; 1 Пет. 4:13; 2 Кор. 1:8,9; 4:7-12,16-18; 6:4-10; 11:23-30; Євр. 12:6-9; 1 Пет. 5:9.
Пісні:
Вірші Зоріння: 26. Статті з Вартової Башти: R 5653
Питання: Які я мав досвідчення на минулому тижні, пов’язані з думкою цього вірша? Як були сприйняті? Що мені в них допомагало або перешкоджало? В чому був результат?
Отже, як ви прийняли були Христа Ісуса Господа, так і в Ньому ходіть, бувши вкорінені й збудовані на Ньому, та зміцнені в вірі, як вас навчено, збагачуючись у ній з подякою — Кол. 2:6,7.
Загальна думка вчителів фальшивих доктрин, які вважають, що утвердження в вірі не є потрібним ані доцільним, є наступна: бути так утвердженим означає бути фанатиком. Це є правдою у випадку особи нечесної в своїх стремліннях щодо прийняття і непохитної оборони того, що ніколи не було доказане ані здоровою логікою, ані авторитетом Біблії. Але той, хто в простоті віри, опираючись на авторитет Бога, приймає Його Слово, не є немудрим фанатиком. І такі, і лише такі, що так роблять, є утверджені в Правді. Різниця між утвердженим і непохитним християнином та фанатиком полягає в тому, що один утверджений в Правді, тоді як інший – в неправді. – R 3215
* * *
Ми приймаємо Ісуса Христа як Господа, піддаючи свою волю і приймаючи Його волю як нашу власну. Так має бути завжди. Ми вкорінені в Ньому, коли з Нього черпаємо заспокоєння наших потреб. Ми на Ньому збудовані, коли будуємо характер, подібний до Його характеру. Ми утверджені в вірі, згідно з Його Словом, коли непорушно в ньому залишаємось. І збагачуємось в вірі з подякою, коли з вдячністю зростаємо в ній.
Співзвучні вірші: Ів. 1:12; Фил. 1:27; 1 Сол. 4:1; Юди 3, 20; Еф. 2:20-22; 3:17; 4:1; Кол. 1:23; 3:17; Іс. 61:3; 1 Кор. 3:9,11; 1 Пет. 2:5; 2 Пет. 2:12; Дії 20:32; 2 Кор. 1:21.
Пісні:
Вірші Зоріння: 23. Статті з Вартової Башти: R 5557
Питання: Які я мав досвідчення на цьому тижні, пов’язані з думкою цих віршів? Як я їх сприйняв? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? Який був результат?
А оце та обітниця, яку Він Сам обіцяв нам: вічне життя — 1 Ів. 2:25.
Ми всі повинні розуміти, що теж маємо щось робити, аби дорогоцінні Божі обітниці здійснювались в нас. У зв’язку зі справами теперішнього життя Він обіцяв, що хліб і вода будуть нам забезпечені, але це не означає, що ми маємо занедбувати відповідні нагоди, щоб їх здобути. Він також обіцяв нам участь в майбутньому Царстві, але ми самі повинні зробити так, щоб наш поклик і вибір був певним. Бог є цілком здатний і завжди охочий виконати все зі Свого боку в кожній справі. Але Він покликав нас, щоб ми показали нашу віру в наших ділах, нашій співпраці з Ним усіма розумними способами. – R 3204
* * *
Вічне життя не є природною вродженою властивістю людини, але даром, даним Богом тим, характери котрих перебувають в гармонії з Його характером. Для вірних ця обітниця є певна, підтверджена присягою Єгови. Якщо ми вірні, то наша віра може з непохитною певністю очікувати виконання Божих обітниць. Чи ж така обітниця не має нас надихати до лояльності щодо Бога?
Співзвучні вірші: Пс. 21:5; 133:3; Дан. 12:3; Мат. 19:29; Лук. 20:36; Ів. 3:14-17; 4:14; 5:24,25,29,39; 6:27,40,47,50-58,68; 10:10,28; 12:50; 17:2,3; Дії 13:46,48; Рим. 2:7; 5:21; 6:22,23; 1 Кор. 15:53,54; 2 Кор. 5:1.
Пісні:
Вірші Зоріння: 251. Статті з Вартової Башти: R 5608
Питання: Як цей вірш вплинув на мене на цьому тижні? Чому? З якими результатами?
І горе мені, коли я не звіщаю Євангелії! — 1 Кор. 9:16.
Ми повинні завжди бути готовими розповісти іншим найкращі новини, які знаємо. Співчуття до стогнучого створіння в його різних життєвих труднощах повинно привести нас до того, щоб ми завертали увагу на Господні обітниці щодо наступаючого Царства і благословенств, які будуть доступні всім народам землі. Хто щоденно не проповідує таким чином при будь-якій відповідній нагоді, той дає доказ, що йому або бракує знання чи віри в об’явлені речі, або не робить цього з причини самолюбства, яке Господь не може похвалити. Перебування в такому стані остаточно позбавить його участі в Царстві. – R 3204
* * *
Під Євангелією розуміється добра новина про спасіння в Ісусі і через Ісуса. Найвищий привілей, який може отримати людина, це – надання їй функції вісника Євангелії. Ті, котрі сповнені духом цього становища, дуже засмучуються в своєму серці, коли не можуть виконати своєї місії. Виконання цієї функції так глибоко укорінене в їх характері, що позбавлення їх привілею звіщання Євангелії робить їхні серця нещасними.
Співзвучні вірші: Пс. 40:9,10; Екл. 11:6; Мар. 8:38; 2 Тим. 1:8; Єр. 1:17; 20:7,9; 23:29; Ам. 3:8; 7:15; Ів. 18:37; Дії 4:20; 9:6,15; 26:16-20; 1 Кор. 1:18; 15:58; 2:4; 15:2; Кол. 1:5,6; 4:17; Рим. 1:14-16; 1 Сол. 1:5; 2 Тим. 4:2; Євр. 4:12.
Пісні:
Вірші Зоріння: 138. Статті з Вартової Башти: R 5893
Питання: Чи я проповідував Євангелію на цьому тижні? Як ? Чому? Що мені в цьому допомагало чи перешкоджало? Які були результати?
Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі — Рим. 8:14.
Отже, Дух є тим провідником, завдяки якому ми можемо пізнати наше справжнє становище, і не лише на початку бігу, але й при його кінці. Якщо ми є проваджені Духом Божим, – якщо це той напрямок, у якому ми прямуємо, якщо це те, чого ми шукаємо, – тоді ми є синами Божими. Він визнає і підтримує всіх, які приходять до Нього через Христа, які надіються на заслугу Господа Ісуса і які надалі перебувають в такому стані серця. – R 3200
* * *
В цьому вірші під Духом Божим розуміється Божа вдача в Його дітях. Його вдача поєднує в собі мудрість, справедливість, любов і силу в досконалій гармонії. Ті, чиї мотиви, думки, слова і вчинки є побуджені і підтримувані цією вдачею, мають Божу печатку, яка свідчить, що вони належать Йому. Через те вони мають, можливо, найсильніше свідоцтво Божого синівства. О, яка ж за знатна та родина, знаком і печаттю якої є Божий характер!
Співзвучні вірші: Вих. 33:13,14; Чис. 9:15-23; 2 Хр. 5:13,14; Пс. 5:9; 23:2,3; 25:5,9; 32:8; 143:10; Пр. 8:20,21; Іс. 48:17; Ів. 16:13; 1 Кор. 3:16; 6:19; Гал. 4:6.
Пісні:
Вірші Зоріння: 113. Статті з Вартової Башти: R 5582
Питання: Чи я маю свідоцтво Духа про яке говорить цей вірш? Як воно проявлялося? Які були результати?
Коли духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити — Рим. 8:13.
Умови, на яких ми можуть тривати наші відносини з Господом і зберігатися надію участі в славі воскресіння, полягають, як це виразно зазначено, в умертвленні тілесних вчинків, стримуванні тілесних нахилів – умертвленні, розпинанні та вживанні їх в службі для Господа і Його справи. Таке умертвлення вчинків тіла, така боротьба проти слабостей тіла, є тим, про що Апостол в іншому місці говорить як про «війну», коли каже нам, що тіло воює проти духа, а дух проти тіла, тому що вони супротивні і будуть опонентами аж до кінця життя. Якщо, однак, дух є охочий і бореться в міру своїх можливостей проти слабостей тіла, то Господь зарахує таку боротьбу як повну перемогу через заслугу Відкупителя.
– R 3200
* * *
Під духом мається на увазі нове серце, розум і воля, а під тілом – людська натура. Під вчинками тіла маються на увазі самолюбні, світові, облудні і грішні нахили та їх вчинки. Вчинки тіла умертвляються особливо двома способами: через витіснення їх протилежними їм добрими якостями і вчинками і через обмежування вчинків тіла тими добрими якостями і вчинками, які не є їм протилежні. Хто так поступає – осягне життя.
Співзвучні вірші: Гал. 4:6; 5:16,17,22,25; 6:8; Еф. 3:16; Кол. 3:10; 1 Пет. 2:21; 3:4; Рим. 6:6-23; 8:11; 1 Кор. 3:16; 6:19; Еф. 4:22-32; Кол. 3:5-9; Повтор. 30:6; Єз. 18:21; 33:15,16; Зах. 4:6; Мат. 16:25; 19:12, 16, 21; Лук. 18:29,30; Ів. 12:25.
Пісні:
Вірші Зоріння: 144. Статті з Вартової Башти: R 5805
Питання: Які я мав досвідчення на цьому тижні, пов’язані з думкою даного вірша? Який ужиток я зробив з цих досвідчень? Якими були результати?
Бо Бог бачить не те, що бачить людина: чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце — 1 Сам. 16:7.
Якщо ми випустили з уваги той факт, що Бог дивиться на нас з точки зору волі, і якщо дійшли до того, що оцінюємо себе (і що Бог нас оцінює) за тілом, то напевно ми в такій же мірі впадемо в темноту, замішання та знеохочення. Але з іншого боку не забуваймо, що дух або воля вважається живою по причині її праведності, гармонії з Богом. Тому ніколи не будьмо недбалими щодо нашої волі чи намірів, які керують нашою поведінкою в житті, але пам’ятаймо, що кожна недбалість буде означати пропорційну втрату духовного життя. Для нас завжди є можливим правильне бажання, бо лише абсолютно лояльна воля може бути прийнята Богом в Христі. – R 3200
* * *
Критерій судження багато свідчить про характер особи, яка ним керується. Поверховість і помилковість, як риси характеру пересічної людини, проявляються в її судженні на підставі зовнішнього вигляду. Характер Єгови об’являється в Його способі судження. Замість оцінювати на підставі зовнішнього вигляду, Він проникає в суть справи і базує Свою оцінку на тому, що є дійсним, а не на тому, що тільки здається. Всі речі є оголені і відкриті перед Його всевидючим оком. Наскільки це можливо, ми повинні судити, опираючись не на тому, що здається, а на дійсності.
Співзвучні вірші: Повтор. 10:17; 2 Хр. 19:7; Йов 34:19; 37:24; Мат. 22:16; Ів. 7:24; Дії 10:34,35; Рим. 2:16; 2 Кор. 10:7; Гал. 2:6; Еф. 6:8,9; Кол. 3:25; Як. 2:1-6.
Пісні: 93, 64, 114, 27, 36, 40, 51 / 101, 126, 53.
Вірші Зоріння: 139. Статті з Вартової Башти: R 5652
Питання: Чи я на цьому тижні судив по вигляду чи згідно дійсності? Чому? Як? З якими результатами?
А страва тверда – для дорослих, що мають чуття, привчені звичкою розрізняти добро й зло — Євр. 5:14.
Ті, які мають правдиву і щиру віру в Бога, охоче довіряють Його словам. Ці підставові засади вчення повинні бути вже раніше в них утверджені. Будована ними будівля з золота, срібла і дорогоцінного каміння повинна вже бути в більшій мірі зведена, а пов’язана з нею праця повинна постійно просуватись вперед. Коли вони лояльні і вірні Богу, тоді вони здатні відрізнити правду від неправди. Ми повинні знати, у що ми віримо і чому так віримо, а тоді відважно і без компромісу це проповідувати, бо «коли сурма звук невиразний дає, – хто до бою готуватись буде?». – R 3199
* * *
Як буквальні діти не мають фізичних органів, достатньо сильних, аби перетравлювати тверду їжу, так і духовні діти не мають достатньо сильних органів, здатних засвоювати тверду духовну їжу. Треба бути добре розвиненим у Христі, щоб властиво правильно найглибші правди, а такий розвиток можна осягнути тільки через безперервне тренування розумових, моральних і релігійних здібностей в духовному значенні. Як фізичні, так і духовні м’язи зміцнюються через тренування.
Співзвучні вірші: Єр. 15:16; Єз. 3:3; Ам. 8:11-13; Рим. 16:19; 1 Кор. 2:6-16; 13:11; 14:20; 1 Пет. 2:2; Пс. 119:99; 131:2; Еф. 3:5; 4:13-15; Кол. 3:16; 2 Тим. 3:15-17; Євр. 6:1; 2 Пет. 3:16-18; Як. 1:18-25.
Пісні:
Вірші Зоріння: 8. Статті з Вартової Башти: R 5688
Питання: Як досвідчення минулого тижня підтвердили цей вірш? Яке добро з того вийшло?
Та й усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі, – будуть переслідувані — 2 Тим. 3:12.
Слід сподіватися опозиції, і вона, без сумніву, буде тривати аж до закінчення нашого бігу в смерті. Терпеливо змиритися з цією опозицією означає пожертвувати своїми власними природними бажаннями щодо дружби та різних приємностей теперішнього життя, зносити труднощі як добрі воїни для справи Правди і переборювати перешкоди (в якому б вигляді вони не прийшли), прикладаючи наші зусилля, щоб чинити Божу волю і працю, пов’язану з просуванням інтересів Його Царства. Дійсне тривання в Господній службі – це, в першу чергу, постійне й уважне досліджування Божого Плану; по-друге, присвоювання його духа; а це веде, по-третє, до палкої ревності в реалізації цього плану, а також до активності в цій службі відповідно до наших здібностей, незалежно від ціни або жертви, якої це від нас вимагало б. – R 3199
* * *
Ті, що живуть у Христі Ісусі – це посвячені. Посвячення робить їх жертвувателями для праведності в світі, в якому перевага надається беззаконню, а невигоди – праведності. Посвячені не можуть інакше поводитись, як тільки переносити переслідування від тих, чиє самолюбство супротивне вчинкам посвячених. Отже всі вірні будуть переслідувані.
Співзвучні вірші: Бут. 49:23; Йов 12:4,5; Пс. 11:2; 37:32; 38:21; 44:16-19, 23; Пр. 29:10, 27; Іс. 29:20, 21; 51:12,13; 59:15; Єр. 20:8; Мат. 5:10-12,44; 10:16-18,21-23, 28; 24:8-10; Лук. 6:22,23; Ів. 15:18,19; 16:1,2; Дії 28:22; Рим. 8:17,35-37; 1 Кор. 4:9-13.
Пісні:
Вірші Зоріння: 121. Статті з Вартової Башти: R 5116
Питання: Чи побожне життя було для мене причиною переслідувань на цьому тижні? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? Як я це переносив? Які були результати?
Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити — Мат. 20:28.
Якщо ми посвятились Господу, тоді кожна жертва з наших слушних прав та інтересів на нашу власну користь як християн, або на користь чоловіка чи дітей, батька чи матері, сусідів чи друзів, братів у Христі, розцінюється Господом як зроблена для Нього; та якби ці самі послуги були зроблені з інших мотивів, – ким-небудь невиправданим і непосвяченим Господу, або зроблені лише для користі тих осіб, а не як жертва для Господа, – то такі речі не будуть нам, як посвяченим, зараховані як жертви.
– R 3265
* * *
Як чудово, що Син Людський, видатний нащадок Адама, прийшов не для того, щоб служили Йому, але щоб послужити іншим. Наскільки ж Син Людський перевершив людину Адама, бо Адам служив собі і зруйнував надію цілого людства, тоді як Ісус, служачи іншим, довершив спасіння для цілого людства. Він перевершив першого Адама настільки, наскільки безкорисливість є вищою від самолюбства. Тому Він є для нас прикладом, і якщо ми будемо Його наслідувати, то будемо надаватись до Царства.
Співзвучні вірші: 2 Кор. 8:9; Мат. 1:21; 4:23; 5:17; 9:13; 15:24; 18:11-14; 20:25-27; Мар. 1:38; Лук. 1:78; 4:18; 22:27; Ів. 4:34; 10:10; 13:4-17; 18:37; Дії 10:38; Гал. 5:13; Євр. 2:9,14,15,18.
Пісні: 112, 13, 20, 67, 93, 86, 116 / 63, 70, 76.
Вірші Зоріння: 163. Статті з Вартової Башти: R 5375
Питання: Яке значення мав для мене цей вірш минулого тижня? Як я його застосовував? Чому? Які були результати?
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: