Коли яка чеснота, коли яка похвала, – думайте про це! — Фил. 4:8.
Про речі чеснотні або вартісні, про речі в певній мірі гідні похвали – шляхетні слова, шляхетні вчинки чи чиїсь шляхетні почуття – про такі речі ми можемо безпечно роздумувати і внаслідок цього побачити, що ми й самі підносимося до тих ідеалів, якими живиться наш новий розум, серце і воля. Ми будемо щораз більше перемінюватися в нашому житті через відновлення нашого розуму, і ставатимемо щораз ближчими до славної подібності нашого Господа і Учителя через поступову переміну з слави в славу, поступово, крок за кроком. Якщо наші думки залишаться в такому стані і наша сполука з Господом збережеться, то ми будемо мати уділ у воскресінні праведних, яке вдосконалить нас на образ і подобу Господа. – R 3129
* * *
Чесноти відносяться більше до достоїнств справедливості, а похвали – до достоїнств безкорисливої любові. Оскільки завданням розуму є мислення, то ще більш шляхетним є роздумування про добрі думки і прикмети, чесноти і похвали! На нижчому рівні роздумування знаходяться речі; на вищому рівні – особи; на найвищому рівні є роздумування про шляхетні думки і прикмети, особливо притаманні Богу, Христу та святим. Це є також найкращий спосіб стати такими, як вони.
Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі! — Фил. 2:5.
Мати розум Христа є однією зі справедливих вимог законної боротьби – розум, який покірно і вірно піддає себе під Божу волю так, як це виражено у Його великому Плані Віків, і який віддає всю енергію на виконання Його волі, через те, що розумно оцінює Його наміри. Якщо ми наповнені тим самим розумом, що був у Христі Ісусі, то так, як Він, будемо прагнути звільнитись, наскільки це можливо, від занурення в земні справи, аби мати якомога більше вільного часу для служби Господу, віддаючи всю нашу енергію, здібності і старання цій службі. – R 3069
* * *
Розум, що був у Христі Ісусі, дав Йому можливість позбутися Своєї передлюдської природи і віддати Себе на жертву, навіть аж до ганебної смерті на хресті, щоб таким чином прославляти Бога. Така схильність напевно є найвідповіднішою поставою кожного, хто любить Бога в найвищому ступені. Як найвища любов до себе провадить до самовивищення, так найвища любов до Бога веде до упокорення себе, аби Він був вивищений. І коли хтось правдиво впокорює себе під міцну Божу руку, то Господь його правдиво вивищить у відповідний час.
Співзвучні вірші: Іс. 53; Мат. 11:29; 20:26,27; 23:12; Ів. 13:14,15; Рим. 15:3; 2 Кор. 8:9; Фил. 2:7,8; 1 Пет. 2:21; Фил. 3:7-9; Євр. 13:13; Пр. 3:34; 15:33; 25:6,7; Іс. 57:15; 66:2; Єр. 45:5; Лук. 22:24-27; Як. 4:6,10; 1 Пет. 5:3,5,6.
Пісні: 81, 82, 65, 71, 4, 68, 96 / 91, 47, 44.
Вірші Зоріння: 82. Статті з Вартової Башти: R 4928
Питання: Чи понижувався я на цьому тижні для Господньої справи? Як? В яких обставинах? З якими результатами?