Якщо скинули з себе людину стародавню з її вчинками, та зодягнулися в нову, що відновлюється для пізнання за образом Створителя її — Кол. 3:9, 10.
Тільки в наших розумах і в нашій волі старі речі проминули, а всі стали новими. А в дійсності ця зміна буде довершена тоді, коли смертне зодягнеться в безсмертне, а тлінне зодягнеться в нетлінне – підняте в славі і в силі, як духовні істоти. Але, в міжчасі, аби ми могли бути визнані гідними мати участь у воскресінні праведних, від нас вимагається виявлення готовності розуму, наших щирих прагнень стати тим, чим би хотів Господь, щоб ми були. Цього в жодній мірі не можна краще показати Господу і самому собі (щоб переконатися, що це буде краще для нас), як тільки через суворий контроль наших сердець і наших думок. – R 3304
* * *
Люди Божі «скинули» людину стародавню в тому значенні, що відреклися людської волі щодо себе і світу. Вони «зодягнулися» в нову людину в тому значенні, що прийняли Божу волю за власну, і не лише в справах людських, але й духовних. Таким чином в них щоденно відновлюється Божий образ, коли вони перемінюються зі слави меншої подібності до слави більшої подібності, аж доки цей образ, характер, не стане в них досконалим. Засобом, за допомогою якого здійснюється ця переміна, є Слово Боже, прийняте зі зрозумінням і вірно застосовуване добрими і шляхетними серцями в життєвих досвідах.
Неможливо описати любов саму в собі. В кращому випадку ми можемо описати її поведінку. Ті, які мають любов з її характерними рисами, здатні її оцінити, але не здатні її пояснити – вона є від Бога, Божою подобою в серці, в устах, в руках і думках, наглядаючи за всіма людськими якостями і намагаючись вповні їх контролювати.
Як послідовники або учні Христа, ми знаходимося в Його школі, а великим уроком, якого Він нас вчить день за днем, уроком, який ми повинні цілковито засвоїти, в усіх його різноманітних аспектах і відгалуженнях, – якщо хочемо осягнути межу нагороди нашого поклику, – є урок любові. Вона охоплює і пов’язана з усіма словами, думками і вчинками нашого щоденного життя. Це виражають слова поета:
Як кожен чудовий відтінок – це світло,
так кожна чеснота – любов!
– R 3150
* * *
Під Христовою любов’ю ми можемо розуміти три речі: (1) любов, яку наш Господь Ісус має в Своєму серці; (2) любов, яку ми маємо в своїх серцях до Нього; (3) любов, яку ми маємо в своїх серцях, подібну до тієї, яку Він має у Своєму серці. Два останні значення стосуються цього вірша. Наша любов до Христа оживляє нас до діяльності й терпіння. Люблячи Його, ми зберігаємо Його науки. А навіть в повнішому значенні подібна до Христової любов до Бога, Ісуса, братів, світу і наших ворогів спонукає нас в нашому поводженні. Дійсно, прекрасним є серце, в якому панує така любов! Таке серце одержує і дарує багаті та чудові благословенства на Божу хвалу!