Він пером Своїм вкриє тебе, і під крильми Його заховаєшся ти! — Пс. 91:4.
Бог Єгова так близько Свого серця згромаджує своїх вірних дітей, що вони відчувають тепло Його любові, на яке їхні серця відповідають: «Хай я оселюся навіки в наметі Твоїм [під Твоєю охороною], в укритті Твоїх крил заховаюся»; «Бо для мене Ти став пристановищем, баштою сильною супроти ворога!»; «Бо Ти Боже, почув обітниці мої [моє посвячення], Ти дав спадщину тим, хто Ймення Твого боїться!» (Пс. 61:5,4, 6). «А я буду співати про силу Твою, буду радісно вранці хвалити Твою милість, бо для мене Ти був в день недолі моєї твердинею й захистом!» (Пс. 59:17). – R 3331
* * *
Ці слова скеровані до святих періоду Лаодикії. Тут виступає подвійний образ, який показує їх безпеку: квочки, яка своїм пір’ям вкриває курчат від небезпеки, і орла, який охороняє крилами свій молодняк. Пір’я квочки представляє Господні передбачення, які охороняють нас від певних досвідчень, і також серед інших досвідчень. Два крила орла представляють Старий і Новий Заповіти, основними темами яких є відповідно: реституція – пісня Мойсея, і вибіркове спасіння – пісня Агнця. Ці правди становлять нашу охорону. А тому безпека святих ґарантована Господнім Словом і провидіннями.
Неможливо описати любов саму в собі. В кращому випадку ми можемо описати її поведінку. Ті, які мають любов з її характерними рисами, здатні її оцінити, але не здатні її пояснити – вона є від Бога, Божою подобою в серці, в устах, в руках і думках, наглядаючи за всіма людськими якостями і намагаючись вповні їх контролювати.
Як послідовники або учні Христа, ми знаходимося в Його школі, а великим уроком, якого Він нас вчить день за днем, уроком, який ми повинні цілковито засвоїти, в усіх його різноманітних аспектах і відгалуженнях, – якщо хочемо осягнути межу нагороди нашого поклику, – є урок любові. Вона охоплює і пов’язана з усіма словами, думками і вчинками нашого щоденного життя. Це виражають слова поета:
Як кожен чудовий відтінок – це світло,
так кожна чеснота – любов!
– R 3150
* * *
Під Христовою любов’ю ми можемо розуміти три речі: (1) любов, яку наш Господь Ісус має в Своєму серці; (2) любов, яку ми маємо в своїх серцях до Нього; (3) любов, яку ми маємо в своїх серцях, подібну до тієї, яку Він має у Своєму серці. Два останні значення стосуються цього вірша. Наша любов до Христа оживляє нас до діяльності й терпіння. Люблячи Його, ми зберігаємо Його науки. А навіть в повнішому значенні подібна до Христової любов до Бога, Ісуса, братів, світу і наших ворогів спонукає нас в нашому поводженні. Дійсно, прекрасним є серце, в якому панує така любов! Таке серце одержує і дарує багаті та чудові благословенства на Божу хвалу!