І як Його повели, то схопили якогось Симона…, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом! — Лук. 23:26.
Ми часто задумуємось, де ж були Петро, Іван і Яків, що не бачили тягаря свого Господа і не прибігли Йому на допомогу? Якщо ми схильні заздрити Симонові, що він мав такий привілей допомогти Господу в несенні Його хреста, то подумаймо про те, що багато з братів Господа щоденно носять символічні хрести, і що нашим привілеєм є допомагати їм, і що Господь згодився будь-яку службу, зроблену для Його вірних послідовників, вважати зробленою Йому особисто. Як дерев’яний хрест не був найтяжчим тягарем нашого Господа, то так само Його послідовники мають хрести, яких світ не бачить, але «брати» повинні їх розуміти. «Носіть тягарі один одного, і так виконаєте закона Христового». – R 3369
* * *
Через знесилення хрест вичерпав сили Ісуса до меж витривалості, але Бог своєчасно приготував необхідну поміч, хоча Симон і був неохочим помічником. Наведений вище вірш дає зрозуміти, що Ісус ніс хрест з тієї сторони, де з’єднуються балки, тому ніс його важчу частину. Без сумніву, Ісус ніс хрест, важчий від наших. Коли ми несемо свої хрести, то переконуємося, що Ісус несе їх важчу частину. Він зважає на наше «створення», знає нашу слабкість, тому йде перед нами і несе важчу частину нашого тягаря. І так, завдяки Своїй ласці, Він дає нам можливість витривати до кінця, не дивлячись на всі перешкоди.
Неможливо описати любов саму в собі. В кращому випадку ми можемо описати її поведінку. Ті, які мають любов з її характерними рисами, здатні її оцінити, але не здатні її пояснити – вона є від Бога, Божою подобою в серці, в устах, в руках і думках, наглядаючи за всіма людськими якостями і намагаючись вповні їх контролювати.
Як послідовники або учні Христа, ми знаходимося в Його школі, а великим уроком, якого Він нас вчить день за днем, уроком, який ми повинні цілковито засвоїти, в усіх його різноманітних аспектах і відгалуженнях, – якщо хочемо осягнути межу нагороди нашого поклику, – є урок любові. Вона охоплює і пов’язана з усіма словами, думками і вчинками нашого щоденного життя. Це виражають слова поета:
Як кожен чудовий відтінок – це світло,
так кожна чеснота – любов!
– R 3150
* * *
Під Христовою любов’ю ми можемо розуміти три речі: (1) любов, яку наш Господь Ісус має в Своєму серці; (2) любов, яку ми маємо в своїх серцях до Нього; (3) любов, яку ми маємо в своїх серцях, подібну до тієї, яку Він має у Своєму серці. Два останні значення стосуються цього вірша. Наша любов до Христа оживляє нас до діяльності й терпіння. Люблячи Його, ми зберігаємо Його науки. А навіть в повнішому значенні подібна до Христової любов до Бога, Ісуса, братів, світу і наших ворогів спонукає нас в нашому поводженні. Дійсно, прекрасним є серце, в якому панує така любов! Таке серце одержує і дарує багаті та чудові благословенства на Божу хвалу!