Наші щоденні досвіди, з того часу, як ми стали послідовниками Господа, керуються і пильнуються невидимою силою, щоб ми, як учні в школі Христа, могли щораз більше навчатись від Нього і розвивати чесноти Духа, а особливо віру. Мабуть тепер ми не можемо вповні оцінити важливість віри. Здається, що вона є саме тим, чого Господь особливо шукає в тих, які покликані тепер стати Його послідовниками… Отже, відповідно до нашої віри, ми зможемо радіти навіть серед труднощів. Ми не можемо тішитися зі страждань, але можемо втішатись думкою, яку віра прив’язує до них, а саме, що це є лише легке горе, що достачає для нас у безмірнім багатстві славу вічної ваги». – R 3324
* * *
Віра є розумовим оціненням якоїсь особи чи речі і споляганням серця на ній. Християнська віра означає розумове оцінення Бога і Христа і сполягання на Них. Проявляється вона до Бога й Христа, згідно з деякими вказівками, представленими в Святому Письмі, а саме, стосовно Їх осіб, характерів, слів і діл. З цієї точки зору Вони показали, що на них можна вповні покладатися, і тому Вони гідні нашого довір’я. Наші досвідчення в безлічі випадків довели, що це правда. І саме тому Ісус, не зменшуючи Свого достоїнства і не шкодячи нам, може закликати нас довіряти Отцеві і Йому.
Неможливо описати любов саму в собі. В кращому випадку ми можемо описати її поведінку. Ті, які мають любов з її характерними рисами, здатні її оцінити, але не здатні її пояснити – вона є від Бога, Божою подобою в серці, в устах, в руках і думках, наглядаючи за всіма людськими якостями і намагаючись вповні їх контролювати.
Як послідовники або учні Христа, ми знаходимося в Його школі, а великим уроком, якого Він нас вчить день за днем, уроком, який ми повинні цілковито засвоїти, в усіх його різноманітних аспектах і відгалуженнях, – якщо хочемо осягнути межу нагороди нашого поклику, – є урок любові. Вона охоплює і пов’язана з усіма словами, думками і вчинками нашого щоденного життя. Це виражають слова поета:
Як кожен чудовий відтінок – це світло,
так кожна чеснота – любов!
– R 3150
* * *
Під Христовою любов’ю ми можемо розуміти три речі: (1) любов, яку наш Господь Ісус має в Своєму серці; (2) любов, яку ми маємо в своїх серцях до Нього; (3) любов, яку ми маємо в своїх серцях, подібну до тієї, яку Він має у Своєму серці. Два останні значення стосуються цього вірша. Наша любов до Христа оживляє нас до діяльності й терпіння. Люблячи Його, ми зберігаємо Його науки. А навіть в повнішому значенні подібна до Христової любов до Бога, Ісуса, братів, світу і наших ворогів спонукає нас в нашому поводженні. Дійсно, прекрасним є серце, в якому панує така любов! Таке серце одержує і дарує багаті та чудові благословенства на Божу хвалу!