Справедливість та правду чинити – для Господа це добірніше за жертву — Пр. 21:3.
Ми маємо зростати в любові, а любов є найважливішою. Але, перш ніж ми зробимо великий поступ в розвитку любові, ми маємо навчитися бути справедливими, чесними, праведними. Ця справа є властиво представлена в процитованих приповістях, а саме, що людина має бути насамперед справедливою, а потім вже великодушною. Тому Божий люд повинен постійно досліджувати всі справи щодо справедливості і щоденно застосовувати на практиці уроки, що містяться в Божому Слові. Ті, які закладають цю властиву підвалину характеру ще перед тим, як почнуть будувати любов, переконуються, що роблять належний поступ. Уся любов, збудована на несправедливості чи помилковому розумінні справедливості, є оманливою, і не є любов’ю, якої Господь вимагає як проби учнівства. – R 3321
* * *
Під справедливістю тут розуміється праведність, а під правдою – правдиве навчання. Жертва зазвичай означає добрі вчинки любові, але в даному випадку – це добрі вчинки, зроблені всупереч справедливості і правді. Цей вірш не говорить, що Бог не прагне жертв, ані, що добрі вчинки любові, зроблені в гармонії зі справедливістю і правдою, не подобаються Богу більше, ніж справедливість і правда без добрих вчинків милосердя. Радше тут виражено думку, що Господь бажає, щоб ми краще чинили вчинки справедливості і правди без жертовних послуг, аніж виконували жертовні послуги, які суперечать справедливості і правді.
Вірші Зоріння: 133. Статті з Вартової Башти: R 5430
Питання: Чи я на цьому застосовував на практиці правду і справедливість, чи жертвував послуги, які суперечать правді і справедливості? В яких обставинах і з якими результатами?
Покладіть на Нього всю вашу журбу, бо Він опікується вами! — 1 Пет. 5:7.
Це дуже потішаюча і заохочуюча думка з Божого Слова. Однак, Господній люд повинен постійно вчитися, в міру того, як минають літа в Божій родині і навчання в школі Христа, так що не повинен просити Господа, щоб Він дозволяв йому керуватися власною мудрістю, ані просити, щоб його воля була виконувана на землі чи в небі. Радше діти Божі мають розповісти Господу про свої тягарі, великі й малі; вони мають усвідомлювати і оцінювати Його співчуття і любов, а також застосовувати до своїх сердець як цілющий бальзам запевнення Його Слова, що Він може і хоче так покерувати всіма їхніми досвідами, щоб вони виявились для них корисними, якщо тільки будуть перебувати в вірі та довіряти Йому. – R 3407
* * *
Нашою журбою є те, що випробовує нас, а саме: втрати, суперництво, спізнення, обмеження, відкладання, відповідальності, вади, недоліки й слабості наші та інших, невдачі, різниці, труднощі, поділи, пересівання, потреби, супротивності, хвороби, виснаження, болі, смутки, зради, утиски, переслідування і т.п. Природною тенденцією перелічених тут речей є притягування уваги наших сердець і розумів, викликаючи стурбованість. Хоча нам рекомендовано бути пильними в наших справах, і діяти так, ніби все залежить від нас, однак, ми повинні щиро вірити, що все залежить від Бога! Нам належить розвивати пильність, а Йому – займатися нашими турботами. Він вірний в дотриманні Своїх зобов’язань, і, як наш Помічник і Опікун, Він укладає всі справи на нашу користь. Тому ми можемо довірити Йому всі наші справи.