Хоча люд Божий теперішнього віку має бути суджений не по його ділах, а лише по його вірі, однак вимагаються і діла. Нашими вчинками ми виявляємо нашу віру, і дякувати Богу, що наші недосконалі діла можуть довести Йому лояльність наших замірів, нашої волі… Якщо наші діла показують Господу щирість нашої віри, то ця віра буде Ним прийнята і ми будемо пораховані за досконалих і одержимо участь в Царстві, одержимо всі великі і коштовні речі, які Господь приготував тим, які люблять Його,– не тільки словами, але й ділами, – тим, які стараються у своєму житті ділами показати свою любов. – R 3317
* * *
Віра не складається лише з вірування в зрозумілі твердження, хоча і вимагає такого вірування як підстави. Віра повинна бути повністю переконана в речах, в які вірить, мусить зробити їх своєю власністю і чинити згідно з ними. Така віра є живою силою, яка побуджує думки, мотиви, слова і вчинки. Тому правдива віра сама проявиться у вчинках, а якщо тих останніх немає, то можна сумніватись в наявності правдивої віри. Бо тільки через відповідні вчинки ми показуємо освічуючу, виправдовуючу, посвячуючу та визволяючу віру, тому що лише в Ісусі Христі віра, яка діє через любов, має значення.
Неможливо описати любов саму в собі. В кращому випадку ми можемо описати її поведінку. Ті, які мають любов з її характерними рисами, здатні її оцінити, але не здатні її пояснити – вона є від Бога, Божою подобою в серці, в устах, в руках і думках, наглядаючи за всіма людськими якостями і намагаючись вповні їх контролювати.
Як послідовники або учні Христа, ми знаходимося в Його школі, а великим уроком, якого Він нас вчить день за днем, уроком, який ми повинні цілковито засвоїти, в усіх його різноманітних аспектах і відгалуженнях, – якщо хочемо осягнути межу нагороди нашого поклику, – є урок любові. Вона охоплює і пов’язана з усіма словами, думками і вчинками нашого щоденного життя. Це виражають слова поета:
Як кожен чудовий відтінок – це світло,
так кожна чеснота – любов!
– R 3150
* * *
Під Христовою любов’ю ми можемо розуміти три речі: (1) любов, яку наш Господь Ісус має в Своєму серці; (2) любов, яку ми маємо в своїх серцях до Нього; (3) любов, яку ми маємо в своїх серцях, подібну до тієї, яку Він має у Своєму серці. Два останні значення стосуються цього вірша. Наша любов до Христа оживляє нас до діяльності й терпіння. Люблячи Його, ми зберігаємо Його науки. А навіть в повнішому значенні подібна до Христової любов до Бога, Ісуса, братів, світу і наших ворогів спонукає нас в нашому поводженні. Дійсно, прекрасним є серце, в якому панує така любов! Таке серце одержує і дарує багаті та чудові благословенства на Божу хвалу!