Покладіть на Нього всю вашу журбу, бо Він опікується вами! — 1 Пет. 5:7.
Це дуже потішаюча і заохочуюча думка з Божого Слова. Однак, Господній люд повинен постійно вчитися, в міру того, як минають літа в Божій родині і навчання в школі Христа, так що не повинен просити Господа, щоб Він дозволяв йому керуватися власною мудрістю, ані просити, щоб його воля була виконувана на землі чи в небі. Радше діти Божі мають розповісти Господу про свої тягарі, великі й малі; вони мають усвідомлювати і оцінювати Його співчуття і любов, а також застосовувати до своїх сердець як цілющий бальзам запевнення Його Слова, що Він може і хоче так покерувати всіма їхніми досвідами, щоб вони виявились для них корисними, якщо тільки будуть перебувати в вірі та довіряти Йому. – R 3407
* * *
Нашою журбою є те, що випробовує нас, а саме: втрати, суперництво, спізнення, обмеження, відкладання, відповідальності, вади, недоліки й слабості наші та інших, невдачі, різниці, труднощі, поділи, пересівання, потреби, супротивності, хвороби, виснаження, болі, смутки, зради, утиски, переслідування і т.п. Природною тенденцією перелічених тут речей є притягування уваги наших сердець і розумів, викликаючи стурбованість. Хоча нам рекомендовано бути пильними в наших справах, і діяти так, ніби все залежить від нас, однак, ми повинні щиро вірити, що все залежить від Бога! Нам належить розвивати пильність, а Йому – займатися нашими турботами. Він вірний в дотриманні Своїх зобов’язань, і, як наш Помічник і Опікун, Він укладає всі справи на нашу користь. Тому ми можемо довірити Йому всі наші справи.
Неможливо описати любов саму в собі. В кращому випадку ми можемо описати її поведінку. Ті, які мають любов з її характерними рисами, здатні її оцінити, але не здатні її пояснити – вона є від Бога, Божою подобою в серці, в устах, в руках і думках, наглядаючи за всіма людськими якостями і намагаючись вповні їх контролювати.
Як послідовники або учні Христа, ми знаходимося в Його школі, а великим уроком, якого Він нас вчить день за днем, уроком, який ми повинні цілковито засвоїти, в усіх його різноманітних аспектах і відгалуженнях, – якщо хочемо осягнути межу нагороди нашого поклику, – є урок любові. Вона охоплює і пов’язана з усіма словами, думками і вчинками нашого щоденного життя. Це виражають слова поета:
Як кожен чудовий відтінок – це світло,
так кожна чеснота – любов!
– R 3150
* * *
Під Христовою любов’ю ми можемо розуміти три речі: (1) любов, яку наш Господь Ісус має в Своєму серці; (2) любов, яку ми маємо в своїх серцях до Нього; (3) любов, яку ми маємо в своїх серцях, подібну до тієї, яку Він має у Своєму серці. Два останні значення стосуються цього вірша. Наша любов до Христа оживляє нас до діяльності й терпіння. Люблячи Його, ми зберігаємо Його науки. А навіть в повнішому значенні подібна до Христової любов до Бога, Ісуса, братів, світу і наших ворогів спонукає нас в нашому поводженні. Дійсно, прекрасним є серце, в якому панує така любов! Таке серце одержує і дарує багаті та чудові благословенства на Божу хвалу!