Усі посвячені слуги Господа віддали своє життя в жертву, коли стали послідовниками Агнця. І якби вони могли постійно усвідомлювати власне посвячення, то були б готові кожної миті завершити цю жертву, згідно з побажаннями Господа і засобами та способами, на які дозволить Його провидіння. Нехай посвячені Господу… завжди пам’ятають про те, що жодна волосина не може впасти з їхньої голови без відома і дозволу їхнього Отця, а постава їхніх сердець повинна бути така, як виразив наш дорогий Відкупитель: … «Чи ж не мав би Я пити ту чашу, що Отець дав Мені?». Виразом їхнього серця повинні бути слова поета:
Я завжди вдоволений зо своєї долі,
Бо прийняв я керівництво Божої волі. – R 3407
* * *
Ці слова є правдою в стосунку до всієї Церкви і до окремих її членів. Бог має властивий час на все, що пов’язане з Його Планом. Відповідно, ми бачимо прекрасні обриси часу, що позначають досвіди Церкви. Це в багатьох деталях підтверджують особливо паралельні епохи, які виконуються з точністю до дня. Так, Бог не дозволяє навіть на найменшу помилку в обрисах часу, коли це пов’язано з Церквою. Ту ж саму турботу Він виявляє і до окремих її членів. Він приготовляє кожне переживання, досягнення, завдання та привілей саме тоді, коли це принесло б Йому найбільшу славу, а їм – користь.
Неможливо описати любов саму в собі. В кращому випадку ми можемо описати її поведінку. Ті, які мають любов з її характерними рисами, здатні її оцінити, але не здатні її пояснити – вона є від Бога, Божою подобою в серці, в устах, в руках і думках, наглядаючи за всіма людськими якостями і намагаючись вповні їх контролювати.
Як послідовники або учні Христа, ми знаходимося в Його школі, а великим уроком, якого Він нас вчить день за днем, уроком, який ми повинні цілковито засвоїти, в усіх його різноманітних аспектах і відгалуженнях, – якщо хочемо осягнути межу нагороди нашого поклику, – є урок любові. Вона охоплює і пов’язана з усіма словами, думками і вчинками нашого щоденного життя. Це виражають слова поета:
Як кожен чудовий відтінок – це світло,
так кожна чеснота – любов!
– R 3150
* * *
Під Христовою любов’ю ми можемо розуміти три речі: (1) любов, яку наш Господь Ісус має в Своєму серці; (2) любов, яку ми маємо в своїх серцях до Нього; (3) любов, яку ми маємо в своїх серцях, подібну до тієї, яку Він має у Своєму серці. Два останні значення стосуються цього вірша. Наша любов до Христа оживляє нас до діяльності й терпіння. Люблячи Його, ми зберігаємо Його науки. А навіть в повнішому значенні подібна до Христової любов до Бога, Ісуса, братів, світу і наших ворогів спонукає нас в нашому поводженні. Дійсно, прекрасним є серце, в якому панує така любов! Таке серце одержує і дарує багаті та чудові благословенства на Божу хвалу!